25 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/7781/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Кондратова І.Д., Студенець В.І.
за участю секретаря судового засідання - Дуб С.І.,
представників учасників справи:
від позивача: Сивак А.Ю.,
від відповідача: Яковченко Р.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва (Грєхова О.А.)
від 12.08.2024
та постанову Північного апеляційного господарського суду (Тищенко А.І., Коробенко Г.П., Михальська Ю.Б.)
від 19.12.2024
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення грошових коштів,
Короткий зміст позовних вимог
1. Приватне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, у якому (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) просило стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Відповідач, Скаржник) 142 067 629,00 грн, з них: 108 605 979,78 грн - основний борг, 1 692 252,94 грн - пеня, 6 041 180,27 грн - проценти річних, 25 728 216,11 грн - інфляційні втрати.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за договором про участь у балансуючому ринку (ідентифікатор договору №0695-04113, дата акцептування -13 березня 2020 року) (далі - Договір) у частині здійснення розрахунків за електричну енергію в період березень 2021 року - грудень 2022 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 у справі №910/7781/23, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача три проценти річних у розмірі 6 041 180,27 грн, інфляційні втрати у розмірі 25 728 216,11 грн, пеню в розмірі 1 620 331,81 грн. Провадження у справі в частині стягнення боргу в розмірі 108 605 979,78 грн закрито. В іншій частині позову відмовлено.
4. Судові рішення, зокрема, мотивовані таким:
- з урахуванням приписів Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 №307 (далі - Правила ринку), та умов Договору Відповідач (ОСП (оператор системи передачі)/АР (адміністратор ринку)) зобов'язаний був оплатити Позивачу (постачальник послуг балансування - ППБ) вартість придбаної балансуючої електричної енергії протягом 4 банківських днів з дати направлення (виставлення) рахунку (пункт 7.7.4 Правил ринку). Платіжні документи на оплату виставляються автоматично у визначені Правилами ринку строки, так само і оплаті вони підлягають у строки, що передбачені Правилами ринку;
- договором та Правилами ринку не поставлено обов'язок зі здійснення оплати Відповідачем вартості придбаної балансуючої електричної енергії в залежність від строку реєстрації позивачем податкових накладних, а лише визначено у п. 4.3 Договору (в редакції, чинній до 07.05.2022), що оплата здійснюється за умови реєстрації ППБ податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу (далі - ПК) України. Окрім того, Порядок розрахунків, передбачений пунктом 4.3 Договору (у редакції, чинній до 07 травня 2022 року), застосовується при остаточному розрахунку, тобто у разі невідповідності між сумами у виставлених згідно з Правилами ринку рахунках та вартістю фактично переданої електричної енергії за місяць, яку сторони підтверджують шляхом підписання відповідних актів;
- частиною другою статті 625 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відтак, Позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат, визначивши дати виникнення боргу за кожен місяць з урахуванням дати складання актів приймання-передачі, де вся вартість отриманої за місяць електричної енергії узгоджується із складеними сторонами в подальшому Актами зарахування зустрічних однорідних вимог, якими зараховувались такі однорідні вимоги згідно актів купівлі-продажу, відповідно Позивачем враховувались дати вчинення сторонами таким Актів зарахування зустрічних однорідних вимог;
- правові підстави для нарахування та стягнення з Відповідача штрафної санкції у вигляді пені, починаючи з 24 лютого 2022 року, відсутні з огляду на пункт 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413 (далі - Постанова №332), отже позов у цій частині підлягає частковому задоволенню;
- щодо закриття провадження у справі у відповідній частині - після звернення з позовом Відповідач сплатив борг, що визнається обома сторонами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції іншого учасника справи
5. 11 лютого 2025 року Відповідач через підсистему "Електронний суд" звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/7781/23 в частині задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача витрат по сплаті судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
6. Підставами касаційного оскарження Скаржник визначив пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та зазначив:
- щодо пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України - суд апеляційної інстанції застосував:
1) статті 204, 212, 627, 629 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18.08.2020 у справі №916/3089/19, від 12.03.2019 у справі №922/832/18;
2) статті 315, 236 ГПК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07.09.2022 у справі №910/22858/17;
3) підпункт 16 пункту 1 Постанови №332 без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19.04.2024 у справі №911/1359/22, від 06.06.2024 у справі №910/4269/22, від 11.06.2024 у справі №910/4263/22, від 12.06.2024 у справі №910/4286/22, від 25.06.2024 у справі №922/658/22, від 17.12.2024 у справі №910/6337/23;
4) пункт 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", частину дев'яту статті 129 ГПК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23.01.2024 у справі №910/7984/22, від 19.02.2020 у справі №903/181/19 та від 06.09.2021 у справі №910/8775/20.
5) статті 13,76-79 ГПК України без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, щодо стандартів доказування;
- щодо пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України - відсутній висновок Верховного Суду попередніх інстанції щодо застосування пункту 5.14.7 глави 5.14 розділу V Правил ринку у взаємодії з абзацом 3 пунктів 7.2.1, 7.7.4 глави 7.7 розділу VII Правил ринку.
7. 03 березня 2025 року в межах строку, встановленого Верховним Судом, Позивач із використанням підсистеми "Електронний суд" подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "НЕК «Укренерго" б/н від 11.02.2025 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 та рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі № 910/7781/23. У разі продовження касаційного розгляду - касаційну скаргу ПрАТ "НЕК«Укренерго" б/н від 11.02.2025 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі № 910/7781/23 - без змін.
8. Доводи відзиву переважно дублюють мотиви, якими керувалися суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
9. Позивач є учасником ринку електричної енергії, постачальником послуг з балансування (ППБ) відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", а Скаржник (Відповідач) виконує функції оператора системи передачі електричної енергії (ОСП).
10. ППБ подав ОСП заяву про приєднання до договору про участь у балансуючому ринку, яку останній акцептував листом № 01/10068 від 13.03.2020 (ідентифікатор договору № 0695-04113; дата акцептування 13.03.2020).
11. Відповідно до п. 1.1 Типового договору про участь у балансуючому ринку (далі - договір) цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.
12. За цим договором ППБ зобов'язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об'єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов'язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього договору та Правил ринку (п. 1.2 договору).
13. Відповідно до п. 2.1 Договору загальна вартість договору складається із суми всіх платежів, здійснених ОСП на користь ППБ та ППБ на користь ОСП протягом дії цього договору за придбані і продані обсяги електричної енергії на балансуючому ринку відповідно до умов цього Договору.
14. Пунктом 2.2 Договору передбачено, що розрахунок ціни купівлі-продажу електричної енергії визначається відповідно до Правил ринку.
15. Згідно з пунктами 4.1-4.4 Договору передбачено виставлення рахунків та здійснення платежів відповідно до процедур та графіків, визначених у Правилах ринку.
За підсумками місяця ППБ складає та направляє ОСП у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП) два примірники підписаного зі своєї сторони акту приймання-передачі наданих послуг з балансування (далі - акт), який ОСП розглядає та у разі відсутності зауважень підписує протягом трьох робочих днів з моменту його отримання від ОСП або направляє мотивовану відмову від його підписання із зазначенням недоліків, що мають бути усунені.
ОСП здійснює остаточний розрахунок з ППБ протягом 7 робочих днів після підписання сторонами акта або з дати направлення його ППБ на адресу ОСП (у випадку не підписання та/або не направлення акта, та/або мотивованих зауважень до нього у п'ятиденний строк) за умови реєстрації ППБ податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог ст. 201 ПК України шляхом перерахування на поточний рахунок ППБ грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих послуг з балансування.
Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку.
16. У подальшому, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 458 від 06.05.2022 внесено зміни до типового договору про участь у балансуючому ринку. Зокрема, згідно п. 4.1 договору в редакції постанови № 458 від 06.05.2022 виставлення рахунків та оплата платежів здійснюються відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку. Пункти 4.2-4.4 типового договору виключено та додано пункти 4.2, 4.3, 4.4 наступного змісту:
"4.2. Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку.
4.3. Якщо ППБ має заперечення до інформації, що міститься у платіжному документі, то він повинен повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку. Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП.
4.4 Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП. ОСП надає ППБ у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП або скановану копію) два примірники Акта купівлі-продажу балансуючої електричної енергії (далі - Акт), підписані зі своєї сторони, до 12 числа місяця, наступного за тим, щодо якого його сформовано. Протягом двох робочих днів ППБ розглядає та повертає у паперовому або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП або скановану копію) ОСП один примірник Акта, підписаного зі своєї сторони".
17. Відповідно до п. 5.4 договору на ОСП покладено обов'язок здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату проданої ППБ балансуючої електричної енергії на умовах, визначених Правилами ринку та цим договором.
18. За змістом пункту 7.1 договору у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01 % за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
19. На виконання умов договору сторонами складено та підписано акти купівлі- продажу балансуючої електричної енергії № БР/21 /03-0695 від 31.03.2021 на суму 46 854 546,64 грн, № БР/21/04-0695 від 30.04.2021 на суму 11 580 493,94 грн, № БР/21/05-0695 від 31.05.2021 на суму 5 295 333,48 грн, № БР/21/06-0695 від 30.06.2021 на суму 2 102 524,46 грн, № БР/21/07-0695 від 31.07.2021 на суму 0,00 грн, № БР/21/08-0695 від 31.08.2021 на суму 4 834 423,39 грн, № БР/21/09-0695 від 30.09.2021 на суму 4 131 577,72 грн, № БР/21/10-0695 від 31.10.2021 на суму 4 174 792,85 грн, № БР/21/11-0695 від 30.1 1.2021 на суму 267 200,200 грн, № БР/21/12-0695 від 31.12.2021 на суму 2 075 977,42 грн, № БР/22/01 -0695 від 31.01.2022 на суму 375 025,46 грн, № БР/22/02-0695 від 28.02.2022 на суму 8 960 982,97 грн, № БР/22/03-0695 від 31.03.2022 на суму 8 734 003,00 грн, № БР/22/04-0695 від 30.04.2022 на суму 37 654 170,90 грн, № БР/22/05-695 від 31.05.2022 на суму 32 832 135,16 грн, № БР/22/0-0695 від 30.06.2022 на суму 71 380 617,74 грн, № БР/22/07-0695 від 31.07.2022 на суму 30 465 323,58 грн, № БР/22/08-0695 від 31.08.2022 на суму 14 284 361,20 грн, № БР/22/09-0695 від 30.09.2022 на суму 16 167 838,48 грн, № БР/22/10-0695 від 31.10.2022 на суму 22 403 292,13 грн, № БР/22/11-0695 від 30.11.2022 на суму 58 027 622,87 грн, № БР/22/12-0695 від 31.12.2022 на суму 36 909 678,31 грн.
20. За період травень-грудень 2022 року в системі управління ринком сформовано, а позивачем направлено рахунки-фактури № 2605202200001 від 26.05.2022 на суму 4 382 821,68 грн, № 0606202200001 від 06.06.2022 на суму 28 449 313,48 грн, № 1606202200001 від 16.06.2022 на суму 23 213 744,11 грн, № 2406202200001 від 24.06.2022 на суму 24 206 107,91 грн, 0607202200001 від 06.07.2022 на суму 23 960 717,18 грн, № 1407202200001 від 14.07.2022 на суму 6 073 529,45 грн, № 2607202200001 від 26.07.2022 на суму 9 353 882,77 грн, № 0408202200001 від 04.08.2022 на суму 15 037 744,84 грн, №1608202200001 від 18.08.2022 на суму 838 036,64 грн, № 25082022000036 від 25.08.2022 на суму 3 408 997,21 грн, № 0609202200001 від 06.09.2022 на суму 10 019 740,58 грн, № 1509202200001 від 15.09.2022 на суму 643 292,89 грн, № 2609202200001 від 26.09.2022 на суму 11 499 695,83 грн, № 0610202200036 від 06.10.2022 на суму 947 278,27 грн, № 2610202200001 від 26.10.2022 на суму 8 356 965,71 грн, №04112022000007 від 04.11.2022 на суму 14 045 783,22 грн, № 1611202200007 від 16.11.2022 на суму 27 418 952,62 грн, № 2411202200008 від 24.11.2022 на суму 18 014992,91 грн, № 0612202200001 від 06.12.2022 на суму 3 217 507,20 грн, № 0612202200012 від 06.12.2022 на суму 1 026 272,16 грн, № 0612202200024 від 06.12.2022 на суму 7 806 342,72 грн, № 1512202200001 від 15.12.2022 на суму 11 486 835,98 грн, № 2612202200001 від 26.12.2022 на суму 2 091 390,38 грн, № 2612202200570 від 26.12.2022 на суму 873 379,20 грн, № 2612202200576 від 26.12.2022 на суму 7 306 787,96 грн, № 0501202300573 від 05.01.2023 на суму 11 676 449,08 грн.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
21. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.
22. У спірних правовідносинах Позивач є постачальником послуг з балансування (ППБ), а Скаржник виконує функції оператора системи передачі електричної енергії (ОСП).
23. Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України "Про ринок електричної енергії".
24. Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про участь у балансуючому ринку.
25. За результатами роботи балансуючого ринку за відповідну добу на підставі даних оператора системи передачі та адміністратора комерційного обліку адміністратор розрахунків розраховує платежі оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування за електричну енергію, ціни небалансу електричної енергії, а також обсяги небалансів електричної енергії учасників ринку і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки у порядку, визначеному правилами ринку (частина 7 статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії").
26. Стаття 6 Закону України "Про ринок електричної енергії' передбачає, що державне регулювання ринку електричної енергії здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства. До повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження типових та примірних договорів, визначених цим Законом. Регулятор має право, серед іншого, видавати обов'язкові для виконання учасниками ринку рішення.
27. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (далі - Закон про НКРЕКП) Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері енергетики щодо діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії.
28. Правила ринку, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 14.03.2018 №307 (далі - Правила ринку) як рішення Регулятора, є актом законодавства України, що входить в правову основу функціонування ринку електричної енергії.
29. Правила ринку визначають, зокрема, порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов'язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до цих Правил, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в об'єднаній енергетичній системі України (пункт 1.1.1. глави 1.1 розділу І Правил ринку).
30. Типовий договір про участь у балансуючому ринку є додатком 7 до Правил ринку, отже, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг затвердила його одночасно з Правилами ринку.
31. У типовий договір про участь у балансуючому ринку, який є додатком 7 до Правил ринку в свою чергу неодноразово вносились зміни, зокрема згідно з Постановами НКРЕКП, № 516 від 28.02.2020, № 2328 від 04.12.2020, № 234 від 15.02.2021, № 458 від 06.05.2022, № 1592 від 29.11.2022 та має у структурі, зокрема, главу 4 "Порядок розрахунків", яка складалася зі семи підпунктів стосовно порядку розрахунків, але в яку вносились зміни, в тому числі і Постановами НКРЕКП № 458 від 06.05.2022.
32. Ураховуючи, що Типовий договір про участь у балансуючому ринку є додатком до Правил ринку, який затверджений постановою (як формою рішення) Регулятора, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері енергетики щодо діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії, то він є нормативним актом, який є обов'язковим для застосування учасниками ринку електричної енергії.
33. Відтак між позивачем, як ППБ (постачальник послуг з балансування), і відповідачем, як ОСП (оператор системи передач) укладено Договір про участь у балансуючому ринку, шляхом приєднання позивача до типового договору про участь в балансуючому ринку, який встановлює порядок та умови здійснення балансування електричної енергії на завантаження або розвантаження об'єднаної енергетичної системи України.
34. Згідно з частиною сьомою статті 68 Закону України "Пре ринок електричної енергії1 за результатами роботи балансуючого ринку за відповідну добу на підставі даних оператора системи передачі та адміністратора комерційного обліку адміністратор розрахунків розраховує платежі оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування за електричну енергію, ціни небалансу електричної енергії, а також обсяги небалансів електричної енергії учасників ринку і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки у порядку, визначеному правилами ринку.
35. Відповідно до частини першої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії1 розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та вну:щшньоди' юго ринку.
36. Відповідно до статті 174 Господарського кодексу (далі - ГК) України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань.
37. Згідно з частиною 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
38. Укладений між Позивачем та Відповідачем з урахуванням статті 634 ЦК України договір, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193,202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
39. Звертаючись з позовом до суду, Позивач, з урахуванням прийнятої судом першої інстанції до розгляду заяви про зменшення розміру позовних вимог, зазначає, що за Відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 108 605 979,78 грн за період жовтень-грудень 2022 року.
40. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, в процесі розгляду справи, Відповідачем сплачено Позивачу заборгованість у розмірі 108 605 979,78 грн, що також визнається обома сторонами. З огляду на викладені обставини, провадження у справі в частині вимог про стягнення з Відповідача заборгованості в розмірі 108 605 979,78 грн судом першої інстанції закрито.
41. Окрім того, у зв'язку з порушенням Відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині здійснення розрахунків за періоди березень-червень, серпень-грудень 2021 року, лютий, травень-грудень 2022 року, Позивачем нараховано та заявлено до стягнення, з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви Позивача про зменшення розміру позовних, пеню в розмірі 1 692 252,94 грн, 3% річних у розмірі 6 041 180,27 грн та інфляційні втрати в розмірі 25 728 216,11 грн.
42. Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
43. Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
44. Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
45. За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Така плата за користування чужими коштами не є штрафною санкцією.
46. Разом з тим, Скаржник вважає, що станом на день фактичної оплати електроенергії Відповідачем Позивач ще не зареєстрував податкові накладні, а оскільки умова оплати передбачена п.4.3. Договору не була виконана - Відповідачем не порушено строк оплати, що передбаченим п.4.3. Договору.
47. Суд відхиляє доводи Скаржника, виходячи з наступного.
48. Згідно з п. 7.7.1, п. 7.7.2, п. 7.7.4 глави 7.7. розділу VII Правил ринку (в редакції чинній в спірний період), платіжні документи для торгового дня надаються відповідним учасникам ринку на другий робочий день після цього дня. Платіжні документи для декади надаються відповідним учасникам ринку не пізніше четвертого робочого дня після останнього дня цієї декади. Платіжні документи для торгового місяця (стосовно оплати наданих ДП) надаються відповідним учасникам ринку на восьмий робочий день після останнього дня місяця. Оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.
49. Відповідно до п. 4.3 Договору № 0695-04113 (в редакції, чинній до 16.05.2022), ОСП здійснює остаточний розрахунок з ППБ протягом 7 робочих днів після підписання сторонами Акта приймання-передачі наданих послуг з балансування або з дати направлення його ППБ на адресу ОСП (у випадку непідписання та/або ненаправлення акта, та/або мотивованих зауважень до нього у п'ятиденний строк) за умови реєстрації ППБ (Позивачем) податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог ст. 201 ПК України шляхом перерахування на поточний рахунок ППБ грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих послуг з балансування.
50. Проте, слід зауважити, що порядок розрахунків, передбачений пунктом 4.3 Договору (на який посилається Скаржник) застосовується при остаточному розрахунку, тобто у разі, невідповідності між сумами у виставлених згідно з Правилами ринку рахунках та вартістю фактично переданої електричної енергії за місяць, яку сторони підтверджують шляхом підписання відповідних актів.
51. Відтак, Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції з приводу того, що суперечність між пунктами 4.2, 4.3 Типового договору про участь у балансуючому ринку (додаток 7 до Правил ринку) в редакції, що діяла до 07.05.2022, та пунктом 7.7.4 Правил ринку, відповідно до якого оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка, відсутня.
52. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.12.2023 у справі 910/9216/22.
53. Суд також вважає за необхідне зазначити, що посилання Скаржника на постанову Верховного Суду від 18.08.2020 у справі № 916/3089/19, як на приклад правозастосування, є необґрунтованим, оскільки правовідносини, що були предметом розгляду у зазначеній справі, не є подібними до правовідносин у цій справі.
54. Щодо посилання скаржника на те, що судами попередніх інстанцій не враховано дійсні дати підписання актів купівлі-продажу за березень 2021 року - лютий 2022 року, Суд зазначає наступне.
55. Згідно з Правилами ринку та умов Договору Позивач мав право рахувати прострочення Скаржника з урахуванням дат виставлення рахунків, проте не скористався своїм правом та здійснив розрахунок на підставі підписаних сторонами актів, що зумовили зменшення періоду нарахування санкцій.
56. Позивач здійснює нарахування 3% річних та інфляційних втрат, визначивши дати виникнення боргу за кожен місяць з урахуванням дати складання актів приймання- передачі, і при цьому, оплаті підлягала не різниця між вартістю електроенергії, отриманої відповідачем і проданої ним же, а вся вартість отриманої за місяць електричної енергії, що узгоджується із складеними сторонами в подальшому Актами зарахування зустрічних однорідних вимог, якими зараховувались такі однорідні вимоги згідно актів купівлі-продажу, та відповідно позивачем враховувались дати вчинення сторонами таким актів зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки до укладення таких актів, у відповідача існував обов'язок зі здійснення розрахунків за всю суму отриманої за місяць електроенергії, саме на підставі, виставлених рахунків, які Скаржник повинен був оплатити протягом 4 (чотирьох) робочих днів.
57. Окрім того, акти, що містяться в матеріалах справи, підписані, мотивовані, зауваження не були висловлені, докази несвоєчасного направлення актів відсутні.
58. До того ж, наявна стала та послідовна практика Верховному Суді щодо випадку, коли акти підписані представником відповідача без зазначення дати підписання - у такому разі датою їх підписання є дата, яка вказана позивачем у акті (постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21 (пункт 85), від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21 (пункт 5.36)).
59. Щодо застосування пункту 5.14.7 глави 5.14 розділу V Правил ринку у взаємодії з абзацом 3 пунктів 7.2.1,7.7.4 глави 7.7 розділу VII Правил ринку Суд зазначає, що правове регулювання спірних правовідносин повинно здійснюватися з урахуванням системного аналізу норм Правил ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП.
60. Відповідно до положень Правил ринку електричної енергії, порядок взаємодії між учасниками ринку врегульовується з урахуванням функціонального поділу процесів на окремі етапи, зокрема: виставлення рахунків та формування зобов'язань (регламентується розділом VII Правил ринку) та розрахунки та сальдування зобов'язань (регламентується розділом V, зокрема главою 5.14).
61. Скаржник посилається на норму глави 5.14 розділу V Правил ринку, яка, на його думку, передбачає можливість сальдування зобов'язань при виставленні рахунків. Проте така позиція судом не приймається з огляду на таке.
62. Як вбачається зі змісту вказаних норм, глава 5.14 розділу V має назву «Оплата балансуючої електричної енергії» та регламентує механізми оплати, що здійснюються після формування відповідних нарахувань та виставлення рахунків. Зміст цієї глави вказує на те, що йдеться про етап остаточних взаєморозрахунків між учасниками ринку, на якому допускається застосування механізмів заліку, у тому числі сальдування. Натомість, ці положення не регламентують порядок формування первинних фінансових зобов'язань, а тим більше - не змінюють підстав або обсягів виставлення рахунків.
63. Натомість, на момент виникнення спірних правовідносин порядок формування рахунків та оплати регулювався положеннями розділу VII Правил ринку, який має назву «Виставлення рахунків та платежі». Цей розділ є окремим нормативним блоком, що визначає процедуру виставлення рахунків, строки, реквізити, а також порядок здійснення платежів, без жодного згадування про сальдування чи інші форми заліку.
64. Суд звертає увагу, що системне тлумачення нормативного акта, а також структурно-логічне розміщення його норм свідчить про різну правову природу відповідних процесів. Виставлення рахунків є первинним етапом документального оформлення грошових вимог, тоді як розрахунки (включаючи сальдування) - це вторинний етап, що настає лише після визначення зобов'язань.
65. Також слід врахувати, що застосування механізму сальдування до етапу виставлення рахунків суперечить принципу правової визначеності, оскільки може призвести до змішування обсягів прав і обов'язків сторін до їх належного документального оформлення. Це, у свою чергу, створює правову невизначеність та унеможливлює належний контроль з боку регулятора.
66. З огляду на викладене, Суд доходить висновку, що доводи Скаржника щодо неправомірності виставлення рахунків без застосування сальдування є необґрунтованими, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм Правил ринку та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.
67. Щодо підпункту 16 пункту 1 Постанови №332 Скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.04.2024 у справі №911/1359/22, від 06.06.2024 у справі №910/4269/22, від 11.06.2024 у справі №910/4263/22, від 12.06.2024 у справі №910/4286/22, від 25.06.2024 у справі №922/658/22, від 17.12.2024 у справі №910/6337/23.
68. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, для перегляду судового рішення за виключними обставинами має бути дотримано критерій подібності правовідносин. Натомість, постанови Верховного Суду, на які посилається Скаржник, стосуються правовідносин, які не є аналогічними у змістовному та суб'єктному аспектах, про що свідчить аналіз відповідних справ:
- у справі № 911/1359/22 суд розглядав відносини між продавцем електроенергії та ПрАТ «НЕК «Укренерго» (як покупцем), де предметом спору було стягнення пені за неповернення коштів за неотриману електроенергію в березні 2022 року, тобто - нарахування, здійснені в період дії воєнного стану;
- у справах № 910/4269/22, № 910/4263/22, № 910/4286/22 розглядалися спори між покупцями та продавцем електроенергії щодо штрафів за невибірку погоджених обсягів електроенергії, нарахованих до запровадження воєнного стану;
- у справі № 922/658/22 учасниками були СВБ та ПрАТ «НЕК «Укренерго» як ОСП. Спір стосувався штрафних санкцій, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України, а не умов договору, який не передбачав відповідних положень у спірний період. Нарахування здійснені до введення воєнного стану.
69. Таким чином, зазначені справи: стосуються інших видів зобов'язань (пеня за неповернення коштів, штраф за невиконання договору, санкції за небаланси); мають різний суб'єктний склад (покупець-продавець, СВБ-ОСП, тощо); регулюються іншими нормами права та умовами договорів; стосуються різних періодів - до або після початку воєнного стану.
70. Вищенаведене свідчить про відсутність змістовної та суб'єктної подібності правовідносин у цих справах із тими, які є предметом перегляду. Така правова позиція узгоджується з висновком, сформульованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
71. Натомість, Суд зазначає, що Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 погодилася з висновком апеляційного суду про те, що Постанова НКРЕКП від 26.04.2022 №413, якою було доповнено Постанову № 332 пунктом 16) пункту 1, набрала чинності з моменту її прийняття. Водночас, у відповідності до статті 58 Конституції України, нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, за винятком випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Виходячи з цього, Суд дійшов висновку, що зазначені норми поширюють свою дію лише на період дії воєнного стану, з урахуванням того, що саме так визначено їх змістом.
72. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 02.10.2024 у справі № 910/4273/22, де вказано, що пунктом 16) пункту 1 Постанови НКРЕКП № 332 чітко визначено, що її дія обмежується періодом дії воєнного стану та ЗО днями після його припинення або скасування. При цьому суд підкреслив, що вказане положення не містить ознак надання зворотної дії у часі, тобто не може бути застосоване до правовідносин, порушення або прострочення в яких мали місце до запровадження воєнного стану.
73. Таким чином, правовий режим, встановлений постановами НКРЕКП № 332 та №413 щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, охоплює виключно період дії воєнного стану та визначений після нього строк, і не може тлумачитися розширено з метою застосування до подій, які мали місце у попередні періоди. Такий підхід відповідає принципу юридичної визначеності та забороні зворотної дії нормативно-правових актів, що не містять відповідного припису.
74. Отже підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, у частині розгляду справи по суті не підтвердилася. Висновки, яких дійшли суди попередніх інстанцій, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається Скаржник. Суди правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин, зважаючи на встановлені фактичні обставини.
75. Щодо оскарження судових рішень у частині стягнення судового збору Суд зазначає таке.
76. Верховний Суд у постанові від 10.07.2025 у справі №902/821/24 звертає увагу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №903/181/19, зокрема: "...лише висновок суду першої інстанції про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково свідчить про вирішення спору по суті розглянутих вимог. Натомість, у тому випадку, коли в резолютивній частині судового рішення зазначається про закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у зв'язку з відсутністю предмету спору, спір по суті у відповідній частині не вирішується, навіть якщо розгляд справи по суті закінчується ухваленням рішення суду, без постановлення відповідної ухвал і, як окремого процесуального документа».
77. Відповідно у випадку закриття провадження у справі щодо частини заявлених вимог у резолютивній частині рішення норма частини 9 статті 129 ГПК України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, не застосовуються і не може бути підставою для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у повному обсязі, в тому числі і щодо частини із заявлених вимог, за якою провадження було закрито. У зазначеній нормі ГПК України йдеться про здійснення розподілу судових витрат між сторонами у справі у разі вирішення спору по суті. Водночас, така норма не застосовується, якщо Закон України "Про судовий збір" у такому випадку передбачає повернення судового збору з Державного бюджету України. Зокрема, у пункті 5 частини 1 статті 7 цього Закону прямо встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях".
78. Подібний за змістом висновок щодо застосування приписів частини 9 статті 129 ГПК України, пункту 5 частини 1 статті 7 Закон України "Про судовий збір" викладений також у постановах Верховного Суду від 06.09.2021 у справі №910/8775/20, від 23.01.2024 у справі №910/7984/22 та від 28.01.2025 у справі №910/11845/23.
79. Верховний Суд погоджується з доводами Скаржника, викладеними у касаційній скарзі, стосовно безпідставного стягнення судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з Відповідача на користь Позивача судового збору з посиланням на положення частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення, у зв'язку з чим результат вирішення спору відсутній. Відтак з урахуванням положень пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" наведений припис частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України застосований бути не може до основної суми боргу (108 605 979,78 грн), в частині якого було закрито провадження у справі.
80. З огляду на викладене суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими твердження Скаржника щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України без урахування приписів пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".
81. У цій справі № 910/7781/23 судом першої інстанції по первісному позову по суті було вирішено питання лише в частині задоволення 3% річних у розмірі 6 041 180 (шість мільйонів сорок одна тисяча сто вісімдесят) грн. 27 коп., інфляційних втрат у розмірі 25 728 216 (двадцять п'ять мільйонів сімсот двадцять вісім тисяч двісті шістнадцять) грн. 11 коп., пені у розмірі 1 620 331 (один мільйон шістсот двадцять тисяч триста тридцять одна) грн. 81 коп., тому відповідно до приписів частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України Скаржник зобов'язаний відшкодувати Позивачу за первісним позовом судовий збір лише за розгляд позовних вимог в цій частині.
82. При з'ясуванні змісту поданої скарги, Верховний Суд, керуючись принципом диспозитивності у господарському процесі, виходить з того, як заявником визначено вимоги про розподіл судових витрат, та не вправі самостійно, з власної ініціативи змінювати суть заявленої вимоги.
83. Враховуючи, що Скаржником визначено суму, яку йому належить відшкодувати Позивачу, в розмірі 220 784,36 грн витрат по сплаті судового збору, яка не є меншою суми, розрахованої судом (виходячи з частки судового збору, яка припадає на вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 6 041 180 (шість мільйонів сорок одна тисяча сто вісімдесят) грн. 27 коп., інфляційних втрат у розмірі 25 728 216 (двадцять п'ять мільйонів сімсот двадцять вісім тисяч двісті шістнадцять) грн. 11 коп., пені у розмірі 1 620 331 (один мільйон шістсот двадцять тисяч триста тридцять одна) грн. 81 коп., в загальній сумі сплаченого судового збору при поданні позову), Верховний Суд, керуючись принципом диспозитивності у господарському процесі, вважає що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення - зміні в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача судового збору, з визначенням його розміру в сумі 220 784,36 грн, як визначено скаржником.
84. Натомість витрати по сплаті судового збору в сумі 718 615,64,трн. можуть бути повернуті судом з Державного бюджету України за клопотанням Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5".
85. Таким чином, касаційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 12 серпня 2024 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 грудня 2024 року у справі № 910/7781/23 в частині стягнення зі Скаржника на користь Позивача судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам підлягає задоволенню.
86. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236-238 ГПК України, встановлено обов'язковість всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження судом під час вирішення спору доказів, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.
87. З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
88. Скаржник висловлює власну позицію щодо правовідносин, які склалися між учасниками спору, де, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції. Касаційна скарга в цій частині переважно зводиться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи, необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що не є можливим з огляду на визначені в статті ЗО0 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
89. Надаючи оцінку доводам Скаржника, якими обґрунтовується підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховний Суд звертає увагу, що правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються з урахуванням конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права (постанова Великої Палати Верховного суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц).
90. Здійснивши розгляд справи, суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права, про яке стверджує Скаржник, та / або порушення норм процесуального права, що могли б слугувати підставою для скасування ухвалених рішень.
91. З огляду на викладене, у справі, яка розглядається, відсутні підстави для формування висновку Верховного Суду із зазначеного Скаржником питання в спірних правовідносинах.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
92. Відповідно до частини першої статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
93. З урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, частково підтвердилися, а тому оскаржувані судові рішення належить змінити в частині розподілу судових витрат, змінивши у пункті 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 12 серпня 2024 року у справі № 910/7781/23 слова та цифри « 938 924 (дев'ятсот тридцять вісім тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн. 43 коп. - витрат на сплату судового збору» замінити словами та цифрами « 220 784 грн (двісті двадцять тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн. 36 коп. - витрат на сплату судового збору». В іншій частині оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.
Судові витрати
94. Понесені Скаржником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Скаржника, оскільки в частині вирішення спору по суті судові рішення залишені без змін.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 у справі №910/7781/23 змінити в частині вирішення питання про розподіл судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
У пункті 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/7781/23 слова та цифри "938 924 (дев'ятсот тридцять вісім дев'ятсот двадцять чотири) грн 43 коп. - витрат на сплату судового збору" замінити словами та цифрами "220 784 грн (двісті двадцять тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн 36 коп. - витрат на сплату судового збору".
3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 у справі №910/7781/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді І. Кондратова
В. Студенець