26 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 914/2823/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Баранець О.М.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Скрипчук О.С., судді: Кравчук Н.М., Матущак О.І.)
від 10.09.2025
за заявою ОСОБА_1
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 914/2823/15
за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3
до Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий", ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: Реєстраційна служба Стрийського міськрайонного управління юстиції,
про відшкодування заподіяних збитків (матеріальної шкоди),
за участю представників учасників справи:
позивача 1 - Попельчук С.О.
позивача 2 - Попельчук С.О.
відповідача 1 - не з'явилися
відповідача 2 - Жовнерук А.М.
відповідача 3 - не з'явилися
відповідача 4 - не з'явилися
відповідача 5 - не з'явилися
третьої особи - не з'явилися
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" (далі - ТДВ "МК "Стрий"), ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про відшкодування заподіяних збитків (матеріальної шкоди).
1.2. Позовні вимоги мотивовані порушенням вимог закону та прав і охоронюваних законом інтересів позивачів, як учасників товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий", заподіяних збитків (матеріальної шкоди), спричинених позбавленням позивачів їхнього майна - корпоративних прав на частки в статутному капіталі товариства, через непоновлення їх у складі учасників товариства, а також через проведення 29.12.2014 реєстрації змін до установчих документів товариства, внаслідок якої зареєстрований новий склад учасників, однак позивачі в складі учасників відсутні.
1.3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.12.2015 у справі №914/2823/15 у задоволенні позовних вимог в частині вимог до відповідача-1 Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" про відшкодування заподіяних збитків (матеріальної шкоди) - відмовлено повністю. Припинено провадження у справі в частині вимог до відповідача-2 - ОСОБА_4 до відповідача-3 - ОСОБА_1 , до відповідача-4 - ОСОБА_5 , до відповідача-5 - ОСОБА_6 про відшкодування заподіяних збитків (матеріальної шкоди).
1.4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що за відсутності чинного рішення загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" про виключення позивачів із складу учасників товариства, при наявності рішення суду, яким визнано недійсним та скасовано рішення позачергових загальних зборів товариства, що оформлене протоколом №5/2013 від 26.12.2013, яким було виключено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із складу учасників товариства та визнано недійсним та скасовано зміни, внесені до установчих документів ТДВ "Меблевий комбінат "Стрий" від 08.01.2014 під номером №14171050004000939 які викладені у вигляді змін до статуту та зареєстровані державним реєстратором реєстраційної служби Стрийського міськрайонного управління юстиції, зобов'язано державного реєстратора реєстраційної служби Стрийського міськрайонного управління юстиції (м. Стрий) скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційний запис від 08.01.2014 під номером №14171050004000939 і рішення суду виконане, а також за відсутності належним чином оформлених та поданих згідно Закону України "Про господарські товариства" і статуту заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про вихід із складу учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий", у відповідача-1 не виникає обов'язку по вчиненню дій для внесення змін до установчих документів товариства про їх державну реєстрацію, оскільки позивачами не подавались заяви про вихід з товариства, крім того, у позивачів не виникає право на виплату їм вартості часток, так як не ґрунтується на вимогах законодавства.
Разом з тим, суд вказав, що в обґрунтування завданої шкоди позивачами не надано жодного належного та допустимого доказу, що підтверджує розмір збитків, жодного належного та допустимого доказу, що підтверджує нанесення збитків саме в результаті діяльності чи бездіяльності відповідача-1. Позивачі не довели наявності у діях відповідача-1 складу цивільного правопорушення.
Щодо заявлених вимог до учасників товариства, які є відповідачами 2, 3, 4, 5, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки сторонами даного спору є фізичні особи, учасники товариства та спір щодо стягнення збитків з фізичних осіб за своєю правовою природою не є корпоративним спором, то відповідно до пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі щодо заявлених позовних вимог до них підлягає припиненню.
1.5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2015 у справі №914/2823/15 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий". Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" на користь ОСОБА_3 765 908,10 грн матеріальної шкоди (збитків). Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" на користь ОСОБА_2 765 908,10 грн матеріальної шкоди (збитків). У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 відмовлено. Провадження в частині позовних вимог до ОСОБА_6 закрито.
1.6. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у діях Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" наявні всі елементи складу правопорушення та зазначив, що позовні вимоги позивачів до товариства є обґрунтованими та підлягають до задоволення в повному обсязі.
Щодо позовних вимог позивачів до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що відповідачем у справах про визнання недійсним рішення загальних зборів є господарське товариство, а не його учасники, а оскільки спір у даній справі виник у зв'язку з прийняттям загальними зборами рішення щодо виключення позивачів зі складу ТДВ "Меблевий комбінат "Стрий", що оформлене протоколом №5/2013 від 26.12.2013, та є пов'язаним зі спором у справі № 914/850/14, то ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не є належними відповідачами у цій справі що є самостійною підставою для відмови у позові щодо зазначених відповідачів.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі щодо відповідача ОСОБА_6 у зв'язку зі смертю останнього.
1.7. Від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, якою остання просить стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 25 000,00 гривень.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 у справі №914/2823/15 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
2.2. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, виходив з того, що у цій справі встановлений факт порушення прав позивачів, заподіяння їм матеріальної шкоди внаслідок незаконного позбавлення їх прав власності на корпоративні права у тому числі неправомірними діями заявниці, як учасника товариства, а відтак покладення на позивачів додаткового тягаря у вигляді стягнення з них судових витрат на користь ОСОБА_1 суперечить основним засадам судочинства, зокрема принципу справедливості судових рішень та прямо суперечить приписам статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 у справі №914/2823/15, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою, якою просить оскаржувану додаткову постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити та стягнути з позивачів судові витрати у розмірі 25 000,00 грн.
3.2. В касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на неврахування судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 18.04.2024 у справі №9901/459/21 (щодо застосування статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України); від 12.01.2021 у справі №1540/4128/18, від 18.12.2024 у справі №759/18263/21 (щодо застосування статті 252 Кодексу про адміністративне судочинство України та 270 Цивільного процесуального кодексу України, які є аналогічними до положень статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
Додатково скаржницею зазначено, що суд фактично змінив суть основного рішення, зазначивши про неправомірність дій останньої, хоча відповідні висновки судом апеляційної інстанції в постанові від 14.05.2025 у цій справі не робилися.
За переконанням скаржника, суд апеляційної інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у цій справі, фактично проігнорував право останньої на відшкодування понесених ним витрат на правову допомогу.
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
4.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
4.2. Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України установлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
4.3. Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
4.4. Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
4.5. Частинами першою - третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
4.6. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Натомість у частинах п'ятій - сьомій цієї статті Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
4.7. Згідно з частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
4.8. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
4.9. У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, Верховного Суду від 04.10.2021 у справі №922/3436/20, від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, у справі №910/16803/19.
4.10. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
Відповідно до статті 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом.
Частинами першою та третьою статті 99 Цивільного кодексу України передбачено, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Конституційний Суд України у рішенні від 12.01.2010 № 1-2/2010 у справі про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України роз'яснив, що реалізація учасниками акціонерного товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього товариства стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством.
ОСОБА_1 є одним з засновників ТзДВ "Меблевий комбінат "Стрий" - особою яка брала безпосередню участь у прийнятті оскаржуваних рішень ТзДВ "Меблевий комбінат "Стрий", що призвели до позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права власності на частки в статутному капіталі товариства.
Судом апеляційної інстанції у цій справі встановлено факт порушення прав позивачів, заподіяння їм матеріальної шкоди внаслідок незаконного позбавлення їх прав власності на корпоративні права у тому числі неправомірними діями заявниці, як учасника товариства.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, врахувавши обставини справи, дійшов висновків, що покладення на позивачів додаткового тягаря у вигляді стягнення з них судових витрат на користь ОСОБА_1 суперечить основним засадам судочинства, зокрема принципу справедливості судових рішень та прямо суперечить приписам статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Верховний Суд зазначає, що зміст статті 129 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що останньою встановлено дискреційне повноваження суду, тобто його право здійснити розподіл судових витрат, виходячи з обставин конкретної справи.
Стосовно доводів касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції фактично змінив суть основного рішення, зазначивши про неправомірні дії ОСОБА_1 як учасника товариства, колегія суддів зазначає, що зазначене не є оцінкою дій останнього, а є обґрунтуванням висновків щодо відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Верховний Суд під час касаційного перегляду оскаржуваної додаткової постанови суду апеляційної інстанції, за наведеними у касаційній скарзі ОСОБА_1 доводами, не вбачає порушень судом апеляційної інстанції положень господарського процесуального законодавства при вирішенні заяви останньої про розподіл судових витрат, понесених у суді апеляційної інстанції.
Також колегія суддів відхиляє посилання скаржника на постанови Верховного Суду, оскільки вони не є релевантними до спірних правовідносин.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
5.1. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
5.2. Статтею 309 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
5.3. З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, виходячи із доводів та вимог касаційної скарги та враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної додаткової постанови суду апеляційної інстанції.
6. Судові витрати
6.1. Зважаючи на те, що судовий збір за подання касаційної скарги на додаткове рішення та постанову про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не сплачується, відповідно судом касаційної інстанції не розподіляється.
Керуючись статтями 236, 238, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 у справі №914/2823/15 - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді С. Бакуліна
О. Баранець