26 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 908/2406/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т. М. (головуючої), Булгакової І. В., Власова Ю. Л.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (далі - ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», позивач, скаржник)
на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.03.2025 (головуюча - суддя Дроздова С.С.)
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.2025 (головуючий - суддя Чередко А.Є., судді: Мороз В.Ф., Парусніков Ю.Б.)
за скаргою ТОВ «Запоріжжяелектропостачання»
на бездіяльність заступника начальника Управління начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романа Половнікова (далі - державний виконавець, ВДВС)
у справі за позовом ТОВ «Запоріжжяелектропостачання»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (далі - ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат», відповідач)
про стягнення 26 477 724,48 грн.
Причиною звернення до Верховного Суду є наявність / відсутність підстав для визнання неправомірними дії державного виконавця щодо відмови в поновленні виконавчого провадження.
1. Короткий зміст обставин справи та скарги на дії державного виконавця
1.1. У провадженні Господарського суду Запорізької області перебувала справа за позовом ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» до ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» про стягнення 26 095 005,10 грн заборгованості (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).
1.2. Господарський суд Запорізької області рішенням від 10.02.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2021 у справі №908/2406/20, позов задовольнив у повному обсязі.
1.3. Господарський суд Запорізької області видав 23.06.2021 стягувачу наказ.
1.4. ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» звернулося до суду першої інстанції зі скаргою в порядку статті 339 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в якій просило суд:
- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо відмови в поновленні виконавчого провадження №66445427;
- зобов'язати державного виконавця поновити виконавче провадження №66445427 з примусового виконання наказу про примусове стягнення від 23.06.2021, виданого Господарським судом Запорізької області та невідкладно вжити всі необхідні заходи примусового виконання рішення Господарського суду Запорізької області за наказом про примусове стягнення від 23.06.2021 у справі №908/2406/20 стосовно стягувача - ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», передбачені Законом України «Про виконавче провадження», у тому числі звернути стягнення на грошові кошти боржника у національній і іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
1.5. Скаржник з посиланням на норми статті 19 Конституції України, частин першої та п'ятої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», частину шосту статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та практику Європейського суду з прав людини зазначає, що існуюча заборгованість з травня 2020 року у розмірі 26 486 430,18 грн ставить у скрутне матеріальне становище ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», оскільки для здійснення своєї діяльності на ринку електричної енергії постачальник здійснює купівлю електричної енергії виключно за власний рахунок та лише потім здійснює її продаж споживачам. Зазначені факти ставлять під загрозу виконання фінансових зобов'язань постачальника на ринку електричної енергії України, у тому числі за договорами, які укладені на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483 щодо забезпечення загальносуспільних потреб. Зазначає, що заборгованості ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» несе загрозу безперебійному постачанню електричної енергії споживачам усіх категорій Запорізької області, що, в свою чергу, несе загрозу державним інтересам.
2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Господарський суд Запорізької області ухвалою від 24.03.2025, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.2025 у справі №908/2406/20, скаргу ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» на бездіяльність державного виконавця залишив без задоволення.
2.2. Судові рішення мотивовані тим, що державним виконавцем правомірно зупинено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №66445427 на підставі пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», а підстави для їх поновлення відсутні.
3. Стислий виклад вимог касаційної скарги
3.1. ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.03.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.2025 скасувати та прийняти нове рішення, яким:
- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо відмови в поновленні виконавчого провадження №66445427;
- зобов'язати державного виконавця поновити виконавче провадження №66445427 з примусового виконання наказу про примусове стягнення від 23.06.2021, виданого Господарським судом Запорізької області та невідкладно вжити всі необхідні заходи примусового виконання рішення Господарського суду Запорізької області за наказом про примусове стягнення від 23.06.2021 у справі №908/2406/20 стосовно стягувача - ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», передбачені Законом України «Про виконавче провадження», у тому числі звернути стягнення на грошові кошти боржника у національній і іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. У поданій касаційній скарзі ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» з посиланням на пункт 2 частини першої статті 287 ГПК України зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та порушені норми процесуального права, не застосовано закон, який підлягав застосуванню при розгляді цієї справи, а саме: стаття 8, частина друга статті 19, частини перша, друга статті 55, пункту 9 частини другої статті 129, частини перша, друга статті 129-1 Конституції України; практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо права особи на доступ до суду в аспекті розуміння обов'язку держави щодо забезпечення виконання судового рішення, постановленого проти держави та державних підприємств (рішення у справі «Войтенко проти України» від 29.06.2004, «Чіжов проти України» від 17.05.2005, «Півень проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»); стаття 11 ГПК України; підпункт 5.1 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020; пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012; пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012, що охоплюється абзацом 2 частини другої статті 287 ГПК України.
4.2. Також скаржник зазначив, що застосування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07.12.2022 у справі №908/1525/16 є неправомірним, оскільки у ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» відсутня вимога щодо вжиття заходів для виконання судового рішення за виконавчим провадженням №66445427, передбачених статтею 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». В той час ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» просив задовільнити скаргу, у тому числі, але не виключно, на підставі норм Конституції з урахуванням висновків Верховного Суду (постанова від 26.06.2024 у справі №335/1961/23).
5. Позиція інших учасників справи
5.1. Від відповідача та державного виконавця відзиви на касаційну скаргу у визначений строк до Верховного Суду не надійшли.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Господарський суд Запорізької області рішенням від 10.02.2021, залишеним без змін Центральним апеляційним господарським судом постановою від 02.06.2021 у цій справі, позовні вимоги ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» задовольнив, стягнув з ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» на користь ТОВ «Запоріжжяелектропостачання»:
1) за договором № 76/175 від 27.04.2020:
- основну суму заборгованості 24 528 579,59 грн, з них: 21 811 231,43 грн - за спожиту електричну енергію та 2 717 348,16 грн - за послуги розподілу електричної енергії;
- пеню від суми заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 696 931,77 за період з 28.04.2020 до 19.06.2020 за планові платежі;
- пеню від суми заборгованості за фактично спожиту електричну енергію в розмірі 235 990,37 грн за період з 20.06.2020 до 22.07.2020;
- 3 % річних від суми заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 137 137,34 грн за період з 28.04.2020 до 19.06.2020 за планові платежі;
- 3 % річних від суми заборгованості за фактично спожиту електричну енергію в розмірі 58 997,59 грн за період з 20.06.2020 до 22.07.2020;
- інфляційні нарахування від суми заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 158 082,78 грн за період з 28.04.2020 до 19.06.2020 за планові платежі;
- пеню від суми заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії в розмірі 84 406,02 грн за період з 28.04.2020 до 19.06.2020 за планові платежі;
- пеню від суми заборгованості за фактично надані послуги з розподілу електричної енергії в розмірі 29 400,82 грн за період з 20.06.2020 до 22.07.2020;
- 3 % річних від суми заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії в розмірі 16 608,79 грн за період з 28.04.2020 до 19.06.2020 за планові платежі;
- 3 % річних від суми заборгованості за фактично надані послуги з розподілу електричної енергії в розмірі 7 350,20 грн за період з 20.06.2020 до 22.07.2020;
- інфляційні нарахування від суми заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії в розмірі 19 145,52 грн за період з 28.04.2020 до 19.06.2020 за планові платежі.
2) за договором № 76/147 від 27.03.2020:
- пеню від суми заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 92 921,89 грн за період з 21.04.2020 до 05.05.2020 за третій плановий платіж за квітень 2020 року;
- 3 % річних від суми заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 16 593,20 грн за період з 21.04.2020 до 05.05.2020 за третій плановий платіж за квітень 2020 року;
- пеню від суми заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії в розмірі 10 910,85 грн за період з 21.04.2020 до 05.05.2020 за третій плановий платіж за квітень 2020 року;
- 3 % річних від суми заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії в розмірі 1 948,37 грн за період з 28.04.2020 до 19.06.2020 за третій плановий платіж за квітень 2020 року та 391425,08 грн судового збору.
6.2. Господарський суд Запорізької області видав 23.06.2021 стягувачу наказ.
6.3. ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» 06.08.2021 надіслано на адресу ВДВС заяву про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу Господарського суду Запорізької області від 23.06.2021 у справі №908/2406/20 про примусове стягнення.
6.4. Державним виконавцем 09.08.2021 на підставі наказу Господарського суду Запорізької області від 23.06.2021 у справі №908/2406/20 про примусове стягнення винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66445427 (ідентифікатор Б0Д9775Д413Д) стосовно боржника ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат»
6.5. До ВДВС 19.08.2021 за вих. № 25-22/1182 від 16.08.2021 від представника ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» надійшла заява про зупинення вчинення виконавчих дій, оскільки згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 № 36-р ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» включено до «Переліку об'єктів великої приватизації державної власності».
6.6. Державним виконавцем 25.08.2021 винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 66445427 (ідентифікатор Б0Д9775Д413Д) у зв'язку із включенням ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» до «Переліку об'єктів великої приватизації державної власності» на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 № 36-р.
6.7. ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» зверталося до ВДВС з листом від 05.02.2025 № 523, у якому просило надати інформацію про хід виконання виконавчого провадження №66445427 та поновити його.
6.8. ВДВС 19.02.2025 за № 9671-1-261 надано відповідь про відмову у поновленні виконавчого провадження № 66445427 (ідентифікатор Б0Д9775Д413Д), у зв'язку з відсутністю обставин, що стали підставою для його зупинення.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Верховний Суд ухвалою від 24.10.2025 відкрив касаційне провадження у справі №908/2406/20 за касаційною скаргою ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.03.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.2025 на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
7.2. Склад суду у справі №908/2406/20 змінений відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2025.
7.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала господарського суду першої інстанції, якою залишено без задоволення скаргу ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» на дії державного виконавця, та постанова суду апеляційної інстанції, якою зазначену ухвалу залишено без змін.
8.2. Перед Верховним Судом поставлено питання перевірки доводів касаційної скарги щодо застосування судами норм права (див. пункти 4.1 та 4.2 цієї постанови) при прийнятті оскаржуваних судових рішень.
8.3. У вирішенні доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження Верховний Суд зазначає таке.
8.4. Відповідно до статті 339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
8.5. Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
8.6. У статті 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
8.7. Відповідно до частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
8.8. Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
8.9. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
8.10. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
8.11. Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається приписами Закону України «Про виконавче провадження».
8.12. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
8.13. Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
8.14. Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення, шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
8.15. Повноваження виконавця щодо вчинення виконавчих дій наведені у статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» через визначення переліку прав і обов'язків виконавця.
8.16. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
8.17. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання (підпункти 1, 3 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
8.18. Підстави та порядок зупинення вчинення виконавчих дій визначено у статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».
8.19. Зокрема пунктом 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції станом на час винесення постанови про зупинення виконавчих дій) передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
8.20. Відповідно до частини другої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції станом на час винесення постанови про зупинення виконавчих дій) виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.
8.21. Отже, положеннями статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» унормовано обов'язок державного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій, зокрема у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації. Така правова позиція є сталою, послідовною та висловлена у низці постанов Верховного Суду від 21.09.2020 у справі №910/6271/19, від 20.10.2020 у справі №910/7300/19, від 10.11.2020 у справі №910/5812/19.
8.22. Згідно з частиною п'ятою статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.
8.23. Верховний Суд зазначає, що питання застосування норми пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» були предметом дослідження Великої Палати Верховного Суду у межах справи №908/1525/16 і у постанові від 07.12.2022 (скаржник вважає, що застосування судами попередніх інстанцій цих висновків є неправомірним), зокрема, виснувала, що:
- приписи пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» є доступними, чіткими, однозначними, а дії держави з виконання цих приписів - передбачуваними і для позивача, і для відповідача (пункт 38);
- зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим законом, з метою забезпечення суспільного інтересу у контролі за реалізацією певного державного майна у складі єдиного майнового комплексу суб'єкта господарювання задля прискорення його господарської діяльності під управлінням ефективного приватного власника (пункт 83);
- порушення державою обов'язку забезпечити виконання чинного судового рішення у розумний строк не є підставою для покладення на неї боргу, яке за цим рішенням учасник цивільного обороту має сплатити кредиторові. Останній може претендувати на отримання від держави компенсації за неналежне виконання нею позитивного матеріального обов'язку з виконання чинного рішення суду. Розмір такої компенсації залежить від багатьох чинників, зокрема, від поведінки кредитора, боржника, держави, їхнього становища, складності виконавчого провадження тощо (пункт 68).
8.24. Розглядаючи подану ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» скаргу, суди попередніх інстанцій установили таке:
- розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 № 36-р «Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності» затверджено перелік великої приватизації державної власності згідно з додатком;
- розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.11.2022 № 1475-р «Про внесення змін в додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 р. № 36», внесено зміни в додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 № 36 «Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності», доповнивши підрозділ «Фонд державного майна» розділу «Переробна промисловість» такою позицією: «код ЄДРПОУ 38983006 ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат»;
- наказом Фонду державного майна України від 07.12.2020 № 1971 «Про прийняття рішення про приватизацію державної частки у статутному капіталі ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (код за ЄДРПОУ 38983006)», відповідно до Законів України «Про Фонд державного майна України», «Про приватизацію державного і комунального майна», враховуючи розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 № 36-р «Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності» (із змінами), прийнято рішення про приватизацію державної частини розміром 51 % статутного капіталу ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (статутний капітал товариства становить 1 468 949 019,80 гривень);
8.25. Зі змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що відмовляючи ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» у задоволенні скарги на дії державного виконавця, суди попередніх інстанцій врахували те, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 № 36-р «Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності» (із змінами) ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» включено до переліку великої приватизації державної власності, а відтак виснували, що державний виконавець дійшов правильного висновку про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №66445427 на підставі пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки законодавцем в основу положення, визначеного пунктом 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», покладено принцип обов'язковості зупинення вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
8.26. Також суди зазначили, що матеріали справи не містять інформації про те, що приватизацію ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» закінчено або припинено з підстав, передбачених Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна». Отже, у державного виконавця відсутні законні підстави для поновлення виконавчого провадження № 66445427 у зв'язку з відсутністю обставин, що стали підставою для його зупинення.
8.27. З огляду на наведене у пунктах 8.19 - 8.26 цієї постанови, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій за наведеними доводами і доказами повно і всебічно встановили обставини справи та правильно застосували норми матеріального права. Включення ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» до переліку об'єктів великої приватизації є імперативною підставою для зупинення виконавчих дій відповідно до пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», а приватизаційна процедура станом на час розгляду справи не була ні завершена, ні припинена. Отже, висновки судів попередніх інстанції про відсутність у діях державного виконавця бездіяльності засновані на правильному застосуванні норм права.
8.28. Доводи скаржника, які, на його думку, свідчать про порушення судами норм Конституції України, процесуального законодавства та практики ЄСПЛ не спростовують установлених судами обставин і не свідчать про неправильне застосування ними норм права.
8.29. Верховний Суд зазначає, що зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим законом, з метою забезпечення суспільного інтересу у контролі за реалізацією певного державного майна у складі єдиного майнового комплексу суб'єкта господарювання задля прискорення його господарської діяльності під управлінням ефективного приватного власника. Порушення державою обов'язку забезпечити виконання чинного судового рішення у розумний строк не є підставою для покладення на неї боргу, яке за цим рішенням учасник цивільного обороту має сплатити кредиторові. Останній може претендувати на отримання від держави компенсації за неналежне виконання нею позитивного матеріального обов'язку з виконання чинного рішення суду. Розмір такої компенсації залежить від багатьох чинників, зокрема, від поведінки кредитора, боржника, держави, їхнього становища, складності виконавчого провадження тощо.
8.30. При цьому, посилання скаржника на неправомірність врахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07.12.2022 у справі №908/1525/16 є помилковими, оскільки Суд в означеній постанові сформулював загальні правові висновки щодо обов'язку органів виконавчої служби забезпечити реальне, ефективне та своєчасне виконання рішення суду, що не обмежується лише застосуванням статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
8.31. Також колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про нерелевантність посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2024 у справі №335/1961/23, оскільки у означеній справі розглядалася скарга на дії державного виконавця щодо стягнення заробітної плати фізичної особи, тоді як у справі, що розглядається, стягується заборгованість за електроенергію на користь ТОВ «Запоріжжяелектропостачання». Таким чином мотиви і висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2024 у справі №335/1961/23, щодо незастосування норми пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» і застосування норм Конституції України як норм прямої дії, у цьому контексті не є подібними і не є підставою для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у цій справі.
8.32. Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
8.33. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.
8.34. Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
9.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» слід залишити без задоволення.
10. Судові витрати
10.1. За подання касаційної скарги ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» на судові рішення, у яких розглянуто скаргу на рішення, дії (бездіяльність) органу виконавчої служби судовий збір не сплачується, а отже, і не покладається.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.03.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.2025 у справі №908/2406/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов