29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"26" листопада 2025 р. Справа № 924/1276/23 (924/1018/25)
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Крупської В.В., розглянувши справу
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Продагротрейд", смт Теофіполь Хмельницького району Хмельницької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мар'янівка-МТС", смт Теофіполь Хмельницького району Хмельницької області
про стягнення 455 500,00 грн.,
в межах справи про банкрутство ТОВ "Продагротрейд",
представники сторін:
позивача: ліквідатор ТОВ "Продагротрейд" арбітражний керуючий Ляшко О.В. (в режимі ВКЗ);
відповідача: не з'явився;
ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 16.04.2024 року відкрито провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Продагротрейд" (30602, Хмельницька область, Хмельницький район, смт Теофіполь, вул. Небесної Сотні, 37В, код 34614200). Визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 17, код ВП 44070171) в розмірі 1 570 152,09 грн. Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів, до 03.10.2024 року.
17.04.2024 року оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Продагротрейд".
Постановою Господарського суду Хмельницької області від 21.10.2024 року припинено процедуру розпорядження майном товариства з обмеженою відповідальністю "Продагротрейд» (30602, Хмельницька область, Хмельницький район, смт Теофіполь, вул. Небесної Сотні, 37В, код 34614200); припинено повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Ляшка Олександра Віталійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №343, видане 28.02.2013 року, код 2760915276, адреса: а/с №17, м. Київ, 04071).
Визнано товариство з обмеженою відповідальністю "Продагротрейд» (30602, Хмельницька область, Хмельницький район, смт Теофіполь, вул. Небесної Сотні, 37В, код 34614200) банкрутом.
Ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "Продагротрейд» (30602, Хмельницька область, Хмельницький район, смт Теофіполь, вул. Небесної Сотні, 37В, код 34614200) призначено арбітражного керуючого Ляшка Олександра Віталійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №343, видане 28.02.2013 року, код 2760915276, адреса: а/с №17, м. Київ, 04071).
21.10.2024 року оприлюднено повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
01.10.2025 року від ТОВ "Продагротрейд" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Ляшка О.В. надійшла заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мар'янівка- МТС", смт Теофіполь Хмельницького району Хмельницької області про стягнення 455 500,00 грн.
Заява мотивована тим, що ТОВ "Продагротрейд" надано ТОВ "Мар'янівка- МТС" поворотну фінансову допомогу в розмірі 455 500,00 грн., яку, всупереч вимозі ТОВ "Продагротрейд", не повернуто в добровільному порядку.
Ухвалою суду від 03.10.2025 року заяву ліквідатора ТОВ "Продагротрейд" арбітражного керуючого Ляшка О.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мар'янівка-МТС", смт Теофіполь Хмельницького району Хмельницької області про стягнення 455 500,00 грн. прийнято до розгляду, призначено судове засідання на 22 жовтня 2025 року.
Ухвалою суду від 22.10.2025 витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мар'янівка-МТС» (місцезнаходження юридичної особи: 30601, Хмельницька обл., смт. Теофіполь, вул. Соборна, 12, ідентифікаційний код юридичної особи: 32498924) копію договору позики (поворотної фінансової допомоги) № П0103/01від 01.03.2021 року, відкладено судове засідання на 12.11.2025. Ухвалою суду від 12.11.2025 повторно зобов'язано відповідача надати витребувані документи та відкладено судове засідання на 26.11.2025.
Ліквідатор ТОВ "Продагротрейд" в судовому засідання вимоги заяви підтримав, просить суд стягнути з відповідача 455 500,00 грн.
Представник ТОВ "Мар'янівка-МТС" в судові засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, жодних клопотань від нього не надходило.
Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.
Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
Так, 18.10.2023 набрав чинності Закон України від 29.06.2023 №3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" (надалі - Закон від 29.06.2023 №3200-IX).
Частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону від 29.06.2023 № 3200-IX) визначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Судом встановлено, що відповідачем не зареєстровано свій електронний кабінет в ЄСІТС, відтак всі процесуальні документи у даній справі надсилались ТОВ "Мар'янівка-МТС" рекомендованим листом та вручені останньому, що підтверджується наявними в матеріалах справи судовими повістками (ухвала про відкриття провадження від 03.10.2025 вручена 07.10.2025, ухвала про відкладення судового засідання та витребування документів від 22.10.2025 вручена 28.10.2025, ухвала про відкладення судового засідання та повторне витребування документів від 12.11.2025 вручена 18.11.2025).
З вказаного вище суд доходить висновку, що ТОВ "Мар'янівка-МТС" було поінформоване про порушення справи та хід її розгляду. Також сторонам забезпечено рівність процесуальних прав й обов'язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів.
Окрім того, на переконання суду, у відповідача було достатньо часу для надання усних та письмових пояснень, доводів та заперечень.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву, суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Як вбачається із виписки по банківському рахунку ТОВ "Продагротрейд" за період з 29.12.2020 по 11.04.2024, наданої АБ "Південний", 05.03.2021 ТОВ "Продагротрейд" перераховано ТОВ "Мар'янівка-МТС" 30000,00 грн. з призначенням платежу "надання поворотної фінансової допомоги згідно договору №П0103/01 від 01.03.2021". Надалі із аналогічним призначенням платежу ТОВ "Продагротрейд" перераховано відповідачу 01.06.2021 - 10000,00 грн.; 08.07.2021 - 55000,00 грн., 30.07.2021 - 20000,00 грн., 01.12.2021 - 10000,00 грн., 06.12.2021 - 3500,00 грн., 14.12.2021 - 327000,00 грн.
Ліквідатор банкрута звернувся до ТОВ "Мар'янівка-МТС" із вимогою від 06.12.2024, у якій вимагає протягом 5 банківських днів сплатити 455 500,00 грн., перерахованих згідно договору №П0103/01 від 01.03.2021.
Вказана вимога надіслана відповідачу 06.12.2024 та отримана ТОВ "Мар'янівка-МТС" 10.12.2021.
У зв'язку з невиконанням ТОВ "Мар'янівка-МТС" вимог ліквідатора ТОВ "Продагротрейд" в добровільному порядку, останній звернувся з даною заявою до суду.
Позиція суду.
Стаття 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначає, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Як слідує з матеріалів справи, ліквідатор ТОВ "Продагротрейд" звернувся до суду з заявою про стягнення з ТОВ "Мар'янівка-МТС" 455 500,00 грн., перерахованих згідно договору №П0103/01 від 01.03.2021.
Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину (див. зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20)).
Реальним (від латинського res - річ) вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Отже, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Такий правовий висновок щодо застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладено Верховним Судом України у постановах від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 та від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15.
У постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16 зроблено висновок, що «договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України). Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику».
З вищевикладеного Верховний Суд у постанові від 09.08.2023 у справі №755/16831/19 виснував, що:
(1) по своїй юридичній сутності договір позики грошових коштів є реальним договором, і для його укладення необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача (сплата) коштів позикодавцем позичальнику;
(2) законодавець імперативно в частині першій статті 1047 ЦК визначив необхідність вчинення в письмовій формі договору позики грошових коштів у разі, якщо позикодавцем є юридична особа;
(3) вказівка призначення платежу при перерахунку коштів, з урахуванням принципу розумності, не може бути кваліфікована як дотримання письмової форми (єдиний документ, чи декілька документів, розписка чи інший документ), що підтверджує домовленість про отримання грошей в позику та умови такої позики, оскільки призначення платежу вказує особа, яка перераховує грошові кошти. Дійсно, в певних випадках в приватному праві призначення платежу може мати значення, наприклад при визначенні того, яке грошове зобов'язання погашається, але не для підтвердження укладення певного договору.
Матеріали справи не містять договору №П0103/01 від 01.03.2021. При цьому, саме лише призначення платежу із вказівкою на договір, з огляду на викладені позиції Верховного Суду, не може підтверджувати існування такого договору.
Водночас, у господарському процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia». Активна роль суду проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі й застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Принцип «jura novit curia» застосовується у випадку, коли позивач обґрунтовує свій позов саме такими обставинами, проте помилково посилається на певні норми права.
При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачем спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.
Тобто суд, з'ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Як встановлено судом вище, протягом 2021 року ТОВ "Продагротрейд" перераховано ТОВ "Мар'янівка-МТС 455 500,00 грн.
Існування правової підстави для здійснення відповідного перерахування учасниками справи суду не доведено.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 Цивільного кодексу України.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України).
За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
Разом із тим для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).
Оскільки виписками з банківського рахунку ТОВ "Продагротрейд", відкритого АБ "Південний", підтверджується перерахування відповідачу 455 500,00 грн., натомість, наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено існування правовідносин між позивачем та відповідачем, грошові кошти в розмірі 455 500,00 грн. є безпідставно збереженими ТОВ "Мар'янівка-МТС".
З метою повернення вказаної суми ліквідатор ТОВ "Продагротрейд" звернувся до ТОВ "Мар'янівка-МТС" з вимогою від 06.12.2024 про перерахування 455 500,00 грн., яка отримана останнім 10.12.2021.
Проте, доказів повернення вказаної суми в повному обсязі або її частини матеріали справи не містять та учасниками справи не надано, з огляду на що суд доходить висновку про необхідність стягнення 455 500,00 грн. в судовому порядку.
Таким чином, заяву ліквідатора ТОВ "Продагротрейд" у справі №924/1276/23 (924/1018/25) суд задовольняє в повному обсязі.
Витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у зв'язку з задоволенням заяви у справі №924/1276/23 (924/1018/25).
Керуючись ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
заяву у справі №924/1276/23 (924/1018/25) задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мар'янівка-МТС» (місцезнаходження юридичної особи: 30601, Хмельницька обл., смт. Теофіполь, вул. Соборна, 12, ідентифікаційний код юридичної особи: 32498924) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Продагротрейд» (ідентифікаційний код юридичної особи: 34614200; місцезнаходження: 30602, Хмельницька область, Хмельницький район, смт Теофіполь, вул. Небесної Сотні, 37В) 455 500,00 грн. (чотириста п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот гривень 00 коп.), 5 466,00 грн. (п'ять тисяч чотириста шістдесят шість грн. 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 27.11.2025
Суддя М.В. Музика
Віддрук. у 2 прим.: 1 - до справи; 2 - відповідачу (30601, Хмельницька область, Хмельницький район, смт Теофіполь, вул. Соборна, 12, код 32498924) - рек. з пов. про вручення