29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"26" листопада 2025 р. Справа № 924/1276/23 (924/1000/25)
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Крупської В.В., розглянувши справу
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Продагротрейд", смт Теофіполь Хмельницького району Хмельницької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГТС Рітейл Галичина", м. Київ
про визнання недійсним договору позики (поворотної фінансової допомоги) №1 від 09.12.2022 року;
стягнення 970 000,00 грн.,
в межах справи про банкрутство ТОВ "Продагротрейд"
представники сторін:
позивача: ліквідатор ТОВ "Продагротрейд" арбітражний керуючий Ляшко О.В. (в режимі ВКЗ);
відповідача: не з'явився;
ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 16.04.2024 року відкрито провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Продагротрейд" (30602, Хмельницька область, Хмельницький район, смт Теофіполь, вул. Небесної Сотні, 37В, код 34614200). Визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 17, код ВП 44070171) в розмірі 1 570 152,09 грн. Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів, до 03.10.2024 року.
17.04.2024 року оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Продагротрейд".
Постановою Господарського суду Хмельницької області від 21.10.2024 року припинено процедуру розпорядження майном товариства з обмеженою відповідальністю "Продагротрейд» (30602, Хмельницька область, Хмельницький район, смт Теофіполь, вул. Небесної Сотні, 37В, код 34614200); припинено повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Ляшка Олександра Віталійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №343, видане 28.02.2013 року, код 2760915276, адреса: а/с №17, м. Київ, 04071).
Визнано товариство з обмеженою відповідальністю "Продагротрейд» (30602, Хмельницька область, Хмельницький район, смт Теофіполь, вул. Небесної Сотні, 37В, код 34614200) банкрутом.
Ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "Продагротрейд» (30602, Хмельницька область, Хмельницький район, смт Теофіполь, вул. Небесної Сотні, 37В, код 34614200) призначено арбітражного керуючого Ляшка Олександра Віталійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №343, видане 28.02.2013 року, код 2760915276, адреса: а/с №17, м. Київ, 04071).
21.10.2024 року оприлюднено повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
29.09.2025 року від ТОВ "Продагротрейд" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Ляшка О.В. надійшла заява про визнання недійсним договору позики (поворотної фінансової допомоги) № 1 від 09.12.2022 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГТС Рітейл Галичина» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Продагротрейд», та стягнення 970 000,00 грн.
За змістом заяви, ліквідатором під час виконання своїх повноважень виявлено, що 09.12.2022 між ТОВ "Продагротрейд" та ТОВ "ГТС Рітейл Галичина" укладено договір позики (поворотної фінансової допомоги) №1, за умовами якого ТОВ "Продагротрейд" перераховано відповідачу 970 000,00 грн. повторної фінансової допомоги, яку не було повернуто. Окрім того, договір укладено між заінтересованими особами, позаяк Ян Гуцу на час укладення договору був кінцевим бенефіціарним власником як ТОВ "Продагротрейд", так і ТОВ "ГТС Рітейл Галичина". Вказане, на переконання ліквідатора банкрута, свідчить про наявність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним відповідно до ч. 2 ст. 42 КУзПБ та повернення сплачених за таким договором коштів.
Ухвалою суду від 03.10.2025 року заяву ліквідатора ТОВ "Продагротрейд" арбітражного керуючого Ляшка О.В. про визнання недійсним договору позики (поворотної фінансової допомоги) № 1 від 09.12.2022 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГТС Рітейл Галичина» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Продагротрейд», та стягнення 970 000,00 грн. прийнято до розгляду, призначено судове засідання на 22 жовтня 2025 року.
Ухвалою суду від 22.10.2025 витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «ГТС Рітейл Галичина» (місцезнаходження юридичної особи: 02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи: 42501985) копію договору позики (поворотної фінансової допомоги) № 1 від 09.12.2022 року; відкладено судове засідання на 12.11.2025. Ухвалою суду від 12.11.2025, з огляду на ненадання відповідачем витребуваних документів, відкладено судове засідання на 26.11.2025.
Ліквідатор ТОВ "Продагротрейд" в судовому засідання вимоги заяви підтримав, просить суд визнати недійсним оскаржуваний договір та стягнути з відповідача 970 000,00 грн.
Представник ТОВ "ГТС Рітейл Галичина" в судові засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, жодних клопотань від нього не надходило.
Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.
Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
Так, 18.10.2023 набрав чинності Закон України від 29.06.2023 №3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" (надалі - Закон від 29.06.2023 №3200-IX).
Частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону від 29.06.2023 № 3200-IX) визначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Судом встановлено, що відповідачем 19.10.2023 зареєстровано свій електронний кабінет в ЄСІТС, відтак всі процесуальні документи у даній справі надсилались в електронний кабінет ТОВ "ГТС Рітейл Галичина" та вручені останньому (ухвала про відкриття провадження від 03.10.2025 доставлена 03.10.2025, ухвала про відкладення судового засідання та витребування документів від 22.10.2025 доставлена 22.10.2025, ухвала про відкладення судового засідання та повторне витребування документів від 12.11.2025 доставлена 12.11.2025).
З вказаного вище суд доходить висновку, що ТОВ "ГТС Рітейл Галичина" було поінформоване про порушення справи та хід її розгляду. Також сторонам забезпечено рівність процесуальних прав й обов'язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів.
Окрім того, на переконання суду, у відповідача було достатньо часу для надання усних та письмових пояснень, доводів та заперечень.
За положеннями частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що ним, в межах наданих повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву, суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
05.10.2020 ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) підписано акт приймання-передачі часток в статутному капіталі ТОВ "Продагротрейд", згідно якого ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_3 прийняв частку в статутному капіталі ТОВ "Продагротрейд" в розмірі 50%.
10.11.2020 наказом ТОВ "Продагротрейд" №2-к прийнято ОСОБА_4 на посаду комерційного директора.
Як вбачається із виписки по банківському рахунку ТОВ "Продагротрейд" за період з 29.12.2020 по 11.04.2024, наданої АБ "Південний", 09.12.2022 ТОВ "Продагротрейд" перераховано ТОВ "ГТС Рітейл Галичина" 250000,00 грн. з призначенням платежу "надання поворотної фінансової допомоги згідно договору №1 від 09.12.2022" (том 3, арк. 85). Надалі із аналогічним призначенням платежу ТОВ "Продагротрейд" перераховано відповідачу 23.12.2022 - 300000,00 грн. (том 3, арк. 87); 30.12.2022 - 250000,00 грн. (том 3, арк. 88) та 03.02.2023 - 170000,00 грн. (том 3, арк. 93).
Ліквідатор банкрута звернувся до ТОВ "ГТС Рітейл Галичина" із вимогою від 06.12.2024, у якій вимагає протягом 5 банківських днів сплатити ТОВ "Продагротрейд" 970000,00 грн., перерахованих згідно договору №1 від 09.12.2022.
Вказана вимога надіслана відповідачу 06.12.2024 на його зареєстроване місцезнаходження.
У зв'язку з невиконанням ТОВ "ГТС Рітейл Галичина" вимог ліквідатора ТОВ "Продагротрейд" в добровільному порядку, останній звернувся з даною заявою до суду.
Позиція суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КУзПБ, господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному ст. 7 КУзПБ, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, зокрема, з таких підстав: боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.
Згідно з ч. 3 ст. 42 КУзПБ у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов'язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки, сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 02.10.2019 у справі №587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 19.11.2019 у справі №918/204/18).
Інститут визнання недійсними правочинів у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
Як слідує з матеріалів справи, ліквідатор ТОВ "Продагротрейд" звернувся до суду з заявою про визнання недійсним договору поворотної фінансової допомоги №1 від 09.12.2022 та повернення перерахованих за таким договором коштів.
Так, для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину (див. зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20)).
Реальним (від латинського res - річ) вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. З метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Такий правовий висновок щодо застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладено Верховним Судом України у постановах від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 та від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15.
У постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16 зроблено висновок, що «договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України). Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику».
З вищевикладеного Верховний Суд у постанові від 09.08.2023 у справі №755/16831/19 виснував, що:
(1) по своїй юридичній сутності договір позики грошових коштів є реальним договором, і для його укладення необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача (сплата) коштів позикодавцем позичальнику;
(2) законодавець імперативно в частині першій статті 1047 ЦК визначив необхідність вчинення в письмовій формі договору позики грошових коштів у разі, якщо позикодавцем є юридична особа;
(3) вказівка призначення платежу при перерахунку коштів, з урахуванням принципу розумності, не може бути кваліфікована як дотримання письмової форми (єдиний документ, чи декілька документів, розписка чи інший документ), що підтверджує домовленість про отримання грошей в позику та умови такої позики, оскільки призначення платежу вказує особа, яка перераховує грошові кошти. Дійсно, в певних випадках в приватному праві призначення платежу може мати значення, наприклад при визначенні того, яке грошове зобов'язання погашається, але не для підтвердження укладення певного договору.
Матеріали справи не містять договору позики (поворотної фінансової допомоги) №1 від 09.12.2022 року.
При цьому, сама лише вказівка на договір у призначенні платежу, з огляду на викладені позиції Верховного Суду, не може підтверджувати існування такого договору.
В свою чергу, правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2024 № 204/8017/17 (14-29цс23)).
Таким чином, позаяк суду не надано доказів укладення договору позики (поворотної фінансової допомоги) №1 від 09.12.2022, суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про визнання його недійсним.
З приводу вимоги про стягнення 970 000,00 грн., перерахованих ТОВ "Продагротрейд" на користь ТОВ "ГТС Рітейл Галичина", суд зазначає наступне.
Позовна заява обов'язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
У господарському процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia». Активна роль суду проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі й застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Принцип «jura novit curia» застосовується у випадку, коли позивач обґрунтовує свій позов саме такими обставинами, проте помилково посилається на певні норми права.
При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачем спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.
Тобто суд, з'ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Як встановлено судом вище, у грудні 2022 року та лютому 2023 року ТОВ "Продагротрейд" перераховано ТОВ "ГТС Рітейл Галичина" 970 000,00 грн.
Існування правової підстави для здійснення відповідного перерахування учасниками справи суду не доведено.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 Цивільного кодексу України.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України).
За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
Разом із тим для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).
Оскільки виписками з банківського рахунку ТОВ "Продагротрейд", відкритого АБ "Південний", підтверджується перерахування відповідачу 970 000,00 грн., натомість, наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено існування договірних відносин між позивачем та відповідачем, грошові кошти в розмірі 970 000,00 грн. є безпідставно збереженими ТОВ "ГТС Рітейл Галичина".
З метою повернення вказаної суми ліквідатор ТОВ "Продагротрейд" звернувся до ТОВ "ГТС Рітейл Галичина" з вимогою від 06.12.2024 про перерахування 970 000,00 грн. у 5-денний термін.
Доказів повернення вказаної суми в повному обсязі або її частини матеріали справи не містять та учасниками справи не надано, з огляду на що суд доходить висновку про необхідність стягнення 970 000,00 грн. в судовому порядку.
Таким чином, заяву ліквідатора ТОВ "Продагротрейд" у справі №924/1276/23 (924/1000/25) суд задовольняє частково та з відповідача на користь ТОВ "Продагротрейд" слід стягнути 970 000,00 грн. боргу. В вимозі про визнання недійсним договору позики (поворотної фінансової допомоги) №1 від 09.12.2022 року суд відмовляє.
З приводу розподілу судового збору суд приймає до уваги, що згідно ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. В даному випадку суд враховує ухилення відповідача від виконання ухвал суду про витребування у нього договору позики (поворотної фінансової допомоги) №1 від 09.12.2022 року (надання договору або повідомлення про неможливість такого надання), ігнорування звернень ліквідатора ТОВ "Продагротрейд", спрямованих на з'ясування обставин перерахування спірних коштів, що мало наслідком виникнення даного спору, та вважає за належне покласти на ТОВ "ГТС Рітейл Галичина" всю суму судового збору, незалежно від результатів вирішення спору.
Керуючись ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
заяву у справі №924/1276/23 (924/1000/25) задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГТС Рітейл Галичина» (місцезнаходження юридичної особи: 02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, буд. 11 ідентифікаційний код юридичної особи: 42501985) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Продагротрейд» (ідентифікаційний код юридичної особи: 34614200; місцезнаходження: 30602, Хмельницька область, Хмельницький район, смт Теофіполь, вул. Небесної Сотні, 37В) 970 000,00 грн. (дев'ятсот сімдесят тисяч 00 гривень 00 коп.) боргу.
В визнанні недійсним договору позики (поворотної фінансової допомоги) №1 від 09.12.2022 року відмовити.
Витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача в повному обсязі відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГТС Рітейл Галичина» (місцезнаходження юридичної особи: 02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, буд. 11 ідентифікаційний код юридичної особи: 42501985) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Продагротрейд» (ідентифікаційний код юридичної особи: 34614200; місцезнаходження: 30602, Хмельницька область, Хмельницький район, смт Теофіполь, вул. Небесної Сотні, 37В) 14 062,40 грн. (чотирнадцять тисяч шістдесят дві грн. 40 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 27.11.2025
Суддя М.В. Музика
Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи; сторонам в ел. кабінети