8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про відвід (самовідвід) судді
27 листопада 2025 року м. ХарківСправа № 922/3476/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м. Харків
до Фізичної особи ОСОБА_1 , с. Веселе, Ізюмський район Харківської області
про стягнення 25 446,14 грн
26 вересня 2025 року Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення ТЮТЮННИК ПЕТРА МИХАЙЛОВИЧА (РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованість за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 62-397 від 01.01.2019 у сумі 24 119,91 грн., заборгованість по нарахуванням 3% річних у сумі 334,66 грн. та інфляційні втрати у сумі 1 011,57 грн. Також, просить суд покласти судові витрати на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначено, що у зв'язку з передачею персональних даних про побутових та малих непобутових споживачів від колишнього постачальника АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО», Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 62-397 від 01.01.2019 (далі - Договір) був укладений ПрАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» саме із СПД ФО ОСОБА_1 на підставі фактичного споживання електричної енергії та сплат за спожиту електричну енергію.
Таким чином, на думку ПрАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ», за період листопад 2024 року, січень 2025 року станом на 01.06.2025 року за Відповідачем утворилася заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі разом з ПДВ 20 % - 24 119,91 грн., нараховано 3% річних за період з 01.09.2024 року по 31.09.2024 року, з 01.12.2024 року по 31.05.2025 року у сумі 334,66 грн. та інфляційні втрати за період з лютого 2025 року по травень 2025 року у сумі 1 011,57 грн., тому Товариство було вимушене звернутися за захистом своїх прав та інтересів до суду.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2025 для розгляду позовної заяви по справі № 922/3476/25 було призначено суддю Жигалкіна І.П.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.09.2025 відмовлено у відкритті провадження у справі № 922/3476/25 за позовом ПрАТ “ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» до ФО ОСОБА_2 про стягнення 25466,14 грн; позовну заяву та додані до неї документи повернуто заявникові; роз'яснено ПрАТ “ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ», що даний спір має розглядатися судом загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства за встановленою територіальною підсудністю.
Не погодившись із означеною ухвалою, ПрАТ "Харківенергозбут" 08.10.2025 через підсистему «Електронний суд» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.09.2025 у справі №922/3476/25 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2025 апеляційну скаргу позивача задоволено; ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.09.2025 у справі №922/3476/25 скасувано; справу №922/3476/25 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі.
26 листопада 2025 року справу № 922/3476/25 (вхідний № 3476/25) повернуто з Східного апеляційного господарського суду до Господарського суду Харківської області.
Враховуючи вищезазначене суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України, суддя не може брати участь в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, які викликають сумніви в об'єктивності та неупередженості судді.
Відповідно до частини першої статті 38 ГПК України, з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. Згідно частини першої статті 39 ГПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Саме така правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2018 року у справі № 9901/22/17.
Відповідно до частини першої статті 40 ГПК України, у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу. Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Згідно положень Кодексу суддівської етики, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
Неупередженість є необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов'язків, яка виявляється у змісті судових рішень та під час судового процесу і суддя має дбати про те, щоб його поведінка сприяла збереженню і поглибленню переконання суспільства у неупередженості судді при здійсненні ним своїх професійних обов'язків. Обґрунтований самовідвід свідчить про сумлінне виконання суддею своїх обов'язків. Обґрунтування самовідводу не може піддаватися сумніву.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частин 4, 7 статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" унормовано, що визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному процесуальним законом. Відомості про результати розподілу зберігаються в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та мають бути захищені від несанкціонованого доступу та втручання.
Пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів (схвалені резолюцією 2006/23 від 27 липня 2006 року) визначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості.
Відповідно до статті 8 Загальної Декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом. Частиною першою статті шостої Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків. Згідно пункту 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи "Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів" - незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів.
Так, при винесенні судових рішень у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від любих зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що можуть впливати на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватись довірою не тільки з боку сторін в конкретному розгляді, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, на засадах верховенства права.
Відповідно до ст. 9 даного Закону, суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, визначених процесуальним законом.
Пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань.
Стаття 6 Конвенції встановлює процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013 р. зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не містить вичерпного переліку обставин, які можуть викликати сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 Господарського процесуального кодексу України.
Так, законодавством України встановлені підстави подання відводу (самовідводу), системний аналіз яких свідчить, що усунення судді від правосуддя повинно бути мотивованим і відповідати меті забезпечення неупередженості суду.
В цій частині слід зазначити, що вимога про вмотивованість заяви про самовідвід прямо випливає зі змісту частини 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України. Аналіз цієї норми права, а також норм статей 35-37 Господарського процесуального кодексу України показує, що законодавець визнає за суддею право на самовідвід, але тільки в разі наявності визначеної причини, в силу якої правосуддя може бути упередженим або несе ризики виглядати таким.
Правова позиція Європейського Суду з прав людини передбачає, що об'єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об'єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім. При зовнішній демонстрації судом незалежності та безсторонності можуть виникнути щодо цього сумніви. Тому важливою є та довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні викликати у громадськості (див.: Hauschildt v. Denmarkjudgmentof 24 May 1989, Series A, No. 154, p. 48).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення цього Суду у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15 жовтня 2010 року, для забезпечення неупередженості суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист Прав і основних свобод людини необхідно виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду.
Згідно Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. При наявності зазначених підстав, суддя повинен заявити самовідвід.
Тобто, суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача.
Відповідно до пункту 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи "Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів" від 01 січня 2001 року незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь- якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Також, згідно з приписами статті 3 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року, суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.
Згідно статті 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Рішенням Ради суддів України №1 від 04 лютого 2016 року був затверджений Коментар до Кодексу суддівської етики, у якому зазначено про те, що суддя повинен дбати про те, щоб його поведінка була бездоганною з точки зору стороннього спостерігача. Дії та поведінка судді повинні підтримувати впевненість громадськості; чесності й непідкупності судових органів. Не досить лише вершити правосуддя потрібно, щоб його звершення було очевидним для загалу.
Окрім того, у Коментарі до статті 15 Кодексу зазначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одне із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим, судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді є результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо ту головним є публічний інтерес.
З аналізу вищевикладеного слідує, що відводу підлягає суддя не лише у раз існування фактів що свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді Наведене вище є іншою обставиною (в розумінні пункту 5 частини 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України), яка може викликати сумніви у сторін в об'єктивності судді при вирішенні даного спору, що є підставою для самовідводу.
В рішенні у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006 р. Європейський суд з прав людини зауважив, що стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного; стосовно об'єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність - це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Приймаючи до уваги, що у суду фактично вже сформована правова позиція щодо суб'єктного складу учасників та юрисдикції спору, подальший розгляд даної справи тим же складом суду не забезпечить відсутність сумнів у сторін (учасників провадження у справі) у неупередженості та об'єктивності судді, враховуючи Бангалорські принципи поведінки, у відповідності до Кодекск суддівської етики, тому в контексті «процесуальної» справедливості та для забезпечення об'єктивного подальшого розгляду спору по даній справі, з метою забезпечення виключення будь-якого обґрунтованого сумніву у безсторонності суду, з урахуванням принципу процесуального права, який дає можливість вирішити питання про самовідвід на даній стадії, суддя Жигалкін І.П. вважає за необхідне заявити та задовольнити самовідвід від участі у розгляді даної справи.
Керуючись статтями 32, 35, 38, 39, 232 - 236 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області,
Заявити та задовольнити самовідвід судді Жигалкіна І.П. від участі у розгляді справи № 922/3476/25.
Матеріали позовної заяви № 922/3476/25 передати для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суду для розгляду справи, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвалу складено та підписано 27 листопада 2025 року.
Суддя І.П. Жигалкін