8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
27 листопада 2025 року м. ХарківСправа № 922/3157/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
розглянувши клопотання ТОВ "БМВ Лізинг" про долучення документів та постановлення додаткового рішення про стягнення судових витрат (вх.№27326 від 24.11.2025) у справі
за позовом Харківської міської ради (місцезнаходження: 61003, м. Харків, м-н Конституції, 7; код ЄДРПОУ: 04059243)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМВ Лізинг" (місцезнаходження: 61037. м. Харків, вул. Морозова,2/4; код ЄДРПОУ: 31643019)
про стягнення 1 978 042,68 грн.
В провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа №922/3157/25 за позовом Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМВ Лізинг" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 1 978 042,68 грн. за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:03:027:0044 за період з 18.03.2021 по 28.02.2022.
Також позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.11.2025 судом в задоволенні позову Харківської міської ради відмовлено повністю.
24.11.2025 до Господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "БМВ Лізинг" надійшло клопотання про стягнення судових витрат (вх.№27326 від 24.11.2025), в якому останній просить суд долучити до матеріалів справи докази понесених відповідачем витрат та ухвалити додаткове рішення у справі №922/3157/25 та стягнути з Харківської міської ради 147 070, 13 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, 26.11.2025 до Господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "БМВ Лізинг" надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№27574 від 26.11.2025). У даному клопотанні відповідач зазначає, що при перевірці руху документів у справі №922/3157/25 в своєму електронному кабінеті в підсистемі "Електронний суд" ним було виявлено, що доказ надіслання клопотання про стягнення судових витрат (вх.№27326 від 24.11.2025) наявний тільки на адресу ТОВ "БМВ Лізінг", при цьому докази надіслання такого клопотання позивачу в електрнному кабінеті - відсутні. Разом з цим, відповідач вказує, що у картці руху документа зазанчено, що дата та час доставки документу в кабінет позивача - 24.11.2025 о 18:30. Крім того, в електронному кабінеті відповідача біля вказаного документу є позначка "надіслано сторонам". Отже, відповідач зазначає, що 24.11.2025 ним було надіслано клопотання про стягнення судових витрат (вх.№27326 від 24.11.2025) в електронний кабінет позивача, але через збій в підсистемі електронний суд квитанція про доставку такого документа відсутня. Зважаючи на вказане, відповідач додатково направив клопотання ТОВ "БМВ Лізинг" про стягнення судових витрат (вх.№27326 від 24.11.2025) позивачу засобами поштового зв'язку "Укрпошти". На підставі наведеного вище, відповідач просить суд долучити до матеріалів справи докази надсилання позивачу копії клопотання про стягнення судових витрат.
Дослідивши матеріали справи та подане відповідачем клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесених відповідачем витрат та ухвалення додаткового рішення у справі №922/3157/25 щодо вирішення питання про судові витрати, суд зазначає наступне.
Положеннями ст.59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3ст.2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно з ч. ч. 1, 3ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. ч. 1, 2ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Розгляд справи №922/3157/25 проводився в порядку (за правилами) загального позовного провадження. До закінчення судових дебатів у справі, а саме у відзиві відповідачем було зазначено, що відповідно до ч.8 ст 129 ГПК України докази на підтвердження фактичного розміру понесених судових витрат, зокрема витрат, пов'язаних з правничою допомогою, будуть подані до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (а.с.64).
Крім того, 20.10.2025 в судовому засіданні при зкритті підготовчого провадження у справі представником відповідача було додатково зазначено, що докази на понесення судових витрат будуть надані до суду після винесення судом рішення у справі.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Господарський суд зазначає, що відповідно до вимог ГПК України строки на подання заяви про ухвалення додаткового рішення та доказів понесених судових витрат є такими, що встановлюються законом.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Приймаючи до уваги, що 10.11.2025 року є днем ухвалення рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/3157/25, з наступного дня розпочався відлік п'ятиденного строку, встановленого для подання суду доказів про понесені витрати на професійну правничу допомогу.
З урахуванням встановленого строку, відповідач мав подати такі докази до 15.11.2025 (включно).
Разом з тим, оскільки, 15.11.2025 був вихідним днем (субота) то останнім днем строку на подання заяви в порядку ч.8 ст. 129 ГПК України був понеділок (17.11.2025).
Як вбачається з матеріалів справи, докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та заяву про ухвалення додаткового рішення відповідачем було подано до суду 24.11.2025 року через систему "Електронний суд" (документ сформований в системі "Електронний суд" 24.11.2025).
Таким чином, заявником не було подано до суду докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомоги у порядок та строк, визначений процесуальним законом.
Разом з цим, відповідно до частини 1-4 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Проаналізувавши вищенаведене, суд зазначає, що відповідач із заявою про поновлення процесуального строку на подання вищевказаної заяви, до суду не звертався, заявником не зазначено обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані із істотними перешкодами чи труднощами для вчинення відповідної процесуальної дії (подання доказів в межах 5 (п'яти) днів).
Згідно з ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Отже, наслідком подання заяв, скарг і документів згідно з частини другої статті 118 ГПК України є залишення їх без розгляду, а суд не має підстав брати такі документи до уваги та враховувати зазначені у цих документах обставини та доводи.
Суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
При цьому, суд враховує, що представники відповідача у справі є адвокатом, у зв'язку зі чим, в силу наявності відповідної освіти та кваліфікації, не могли не бути обізнаними із правами та обов'язками сторони, встановленою тривалістю розгляду справи, порядком і строками вчинення відповідних процесуальних дій, розглядом справи господарським судом відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, які спрямовані на забезпечення своєчасності розгляду справ та правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, з огляду на що встановлено точний порядок та строки вчинення процесуальних дій, чіткі стадії судового процесу і розумні обмеження.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів для того, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Олександр Шевченко проти України", "Трух проти України").
На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
Згідно з частиною третьою статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За змістом статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Сторони зобов'язані демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо їх, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Відповідно до ч.8. ст 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку.
Всебічно дослідивши матеріали поданого відповідачем клопотання про стягнення судових витрат (вх.№27326 від 24.11.2025) у справі суд дійшов висновку про залишення такого клопотання ТОВ "БМВ Лізінг" без розгляду, в порядку ч.8 ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 6, 13, 118, 119, 126, 129, 234, 235, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання ТОВ "БМВ Лізинг" про долучення документів та постановлення додаткового рішення про стягнення судових витрат (вх.№27326 від 24.11.2025) у справі №922/1357/25 - залишити без розгляду.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку статей 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Ухвалу підписано 27.11.2025
Суддя В.В. Рильова
Справа №922/3157/25