8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" листопада 2025 р. м. ХарківСправа № 922/3071/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
при секретарі судового засідання Бойко О.Н.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради (місцезнаходження: 61003, м. Харків, м-н Конституції, 7; код ЄДРПОУ: 04059243)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Міріада" (місцезнаходження: 61146, м.Харків, вул. Валентинівська, 21; код ЄДРПОУ: 30512648)
про стягнення 5 253 696,79 грн.
за участю представників:
позивача: Жилко С.Е.(самопредставництво);
відповідача: не з'явився.
Харківська міська рада (позивач) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Міріада" (відповідач), в якій просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати оредної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 5 253 696,79 грн. за Договором оренди землі №75145/05 від 18.05.2005 за період з 02.04.2017 по 28.02.2022.
Також позивач просить суд покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Міріада" витрати зі сплати судового збору у сумі 78 805,45 грн.
В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у порядку та строк, встановлені ухвалою господарського суду Харківської області від 11.09.2025.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.11.2025.
У судове засідання 17.11.2025 прибув представник позивача, який просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання 17.11.2025 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений шляхом направлення копії ухвали-повідомлення від 03.11.2025 на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Міріада" згідно відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо відповідача, а саме за адресою: 61146, м.Харків, вул. Валентинівська, 21.
Разом з цим, копії ухвал від 11.09.2025, від 29.09.2025, від 14.10.2025, та від 03.11.2025, направлені на адресу відповідача за місцем реєстрації, повернулись на адресу суду з відміткою Укрпошти - " адресат відсутній за вказаною адресою".
Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання; відповідач мав достатньо часу підготувати заперечення на позовну заяву і визнається таким, що був належним чином повідомленим про розгляд даної справи (згідно частини 6 статті 242 ГПК України).
Враховуючи те, що неявка учасників справи в судове засідання, відповідно до приписів частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає розгляду справи по суті, а також приймаючи до уваги обмежені строки розгляду справи по суті, визначені частиною другою статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу № 922/3071/25 за відсутності представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухваши представника позивача, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Обставини справи свідчать, на підставі рішення Харківської міської ради від 24.11.2004 №191/04 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів"" 18.05.2005 між Харківською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Міріада" (орендар) укладено договір оренди землі, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних pecypcax" в Державному реєстрі земель 17.06.2005 за №75145/05 згідно умов пункту 1 якого, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, землі транспорту, яка знаходиться м. Харків, вул. Командира Корка, 18.
Відповідно до умов пункту 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,5304 га.
Пунктом 3 договору передбачено, що на земельній ділянці знаходяться об'єкт нерухомого майна: немає,а також інші об'єкти інфраструктури - немає.
Умовами пункту 8 договору передбачено, що договір укладено строком на період будівництва - до 31.12.2006 ( але не піхніше прийняття об'єкту до експлуатації) на період експлуатації - до 31.12.2029 . Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Відповідно до абз. 2 пункту 9 договору розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку на період експлуатації, за 2006 рік становить 11534,27 грн.; за 2007 рік становить 16 716,33 грн.
Згідно з умовами пункту 10 договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Згідно п.11 договору орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім калаендарним днем місяця.
Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.
В подальшому, рішенням Господарського суду Харківської області від 17.12.2014, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 у справі № 922/4838/14, за позовом Харківської міської ради до ТОВ «ФІРМА «МІРІАДА» про внесення змін до договору оренди землі, внесено зміни до договору оренди землі від 18.05.2005, зареєстрованого 17.06.2005 за № 75145/05 шляхом визнання укладеною додаткової угоди.
Відповідно до додаткової угоди у абз.1 п. 5 Договору в новій редакції встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації № 712 від 24.09.2013 становить 3 631 601 грн.
Крім того, згідно додаткової угоди Абзац 2 пункту 9 договору викладено в наступній редакції, а саме: передбачено, що розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком № 804/14 від 21.11.2013 на рік становить 5,6 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки і складає 531 598, 70 грн, або в місяць 44 299,89 грн. Вказана додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди землі №75145/05 від 17.06.2005.
До позовної заяви додано лист ГУ Державної податкової служби у Харківській області від 30.07.2025 №16413/5/20-40-04-07-12, з якого убачається, що відповідно до інформаційних ресурсів ТОВ "Фірма "Міріада" у 2017-2025 не значиться платником за землю у ГУ ДПС.
Позивач зазначає, що позов стосується стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Міріада" за користування земельною ділянкою по вул. Леся Сердюка, 18 у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 18.05.2005, зареєстрованого 17.06.2005 за №75145/05 за період з 02.04.2017 по 28.02.2022 у розмірі 5 253 696,79 грн.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, а також заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно із частиною 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Статтею 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 13 цього Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
За приписами статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Положеннями частини 5 статті 16 та частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Згідно з статтею 80 ЗК України самостійними суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Згідно з частина 1, 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є в тому числі орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
За змістом частини 1 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або місцевого самоврядування.
Частиною 3 статті 762 ЦК України передбачено, що договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.
Відповідно до статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №914/2848/22 виснувала, що для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності базою для обрахунку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Відповідно до частини п'ятої статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Положеннями п. 289.1 ст. 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Водночас обов'язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац другий частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель").
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №914/2848/22 з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. З моменту початку застосування відповідно до п. 271.2 ст. 271 ПК України зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. У таких правовідносинах відсутній обов'язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов'язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки.
З матеріалів справи убачається, що рішення 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 №1474/19 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018" на підставі Земельного кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України "Про оцінку земель", Закону України "Про оренду землі", постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №213 "Про Методику нормативної грошової оцінки земель населених пунктів", наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489 "Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів", рішення 16 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 08.11.2017 №806/17 "Про заходи щодо розроблення Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018", керуючись ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Харківська міська рада вирішила затвердити Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018. Встановлено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2018 застосовується з 01.01.2020.
Частинами 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК України унормовано, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Таким чином, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2019 у справі №922/981/18, від 29.05.2020 у справі №922/2843/19.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 1 Закон України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.
Стаття 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлює, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки, зокрема: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа.
Згідно з частиною 1, 2 статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №3596/176-20 від 06.07.2020 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:10:003:0042 по вул. Командира Корка, 18 у м. Харкові площею 5304 кв.м. складає 25961824 грн.
Таким чином, враховуючи вказане, земельна ділянка з кадастровим номером 6310137500:10:003:0042 по вул. Командира Корка, 18 у м. Харкові площею 5304 кв.м. сформована як об'єкт цивільних прав.
З матеріалів справи убачається, що розрахунок розміру орендної плати, яка повинна була сплачуватись за користування спірною земельною ділянкою відповідно до договору, починаючи з дати вступу в дію нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 - з 01.01.2020 правомірно здійснено позивачем на підставі наявного витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 06.07.2020 №3596/176-20, згідно якого нормативна грошова оцінка становила 25961824 грн.
Як зазначалось, відповідно до пункту 9 за додатковою угодою до договору розмір орендної плати за земельну ділянку на рік становить 5,6 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки. При цьому суд приймає до уваги, що згідно з пунктом 10 договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Статтею 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Також, статтею 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
Відповідно до наказу Держкомстату "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін" від 27.07.2007 №265 індекс споживчих цін - показник, що характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним. Інформація про індекси споживчих цін (індекси інфляції) за відповідні роки розміщена на сайті Державної служби статистики України http://www.ukrstat.gov.ua.
Згідно з наказом Державного комітету статистики України №519 від 14.11.2006 "Про затвердження Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін", інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги. Суть інфляції полягає в тому, що національна валюта знецінюється по відношенню до товарів, послуг та іноземної валюти, які зберігають стабільність своєї купівельної спроможності. При чому процес інфляції відбувається не впродовж лише одного місяця, а на протязі тривалого часу.
Таким чином, законодавством передбачено здійснення обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції як істотну умову договору оренди землі, в разі, якщо інше не встановлено договором. У розумінні положення пункту 3 статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата підлягає збільшенню на індекс інфляції, якщо інше не визначено умовами договору.
Відтак, розмір орендної плати, яка повинна була сплачуватись за договором у перший місяць після вступу в дію Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 - січень 2020 р. становить 121 155,18 грн. При цьому починаючи з лютого 2020 р., орендна плата повинна була сплачуватись з урахуванням індексів інфляції, як це передбачено умовами пункту 10 договору. Коефіцієнти інфляції за 2020 рік - 105,0. За 2021 р. - 110,0. За 2022 р.- 126,6.
При цьому, за період 2015-2019 р.р. коефіцієнти інфляції за відповідні місяці становили: 2015 р.- 143,3, 2016 р. - 112,4, 2017 р.-113,7, 2018 р. - 109,8, 2019 р. - 104.1.
Як зазначено судом вище та убачається з листа ГУ Державної податкової служби у Харківській області від 30.07.2025 №16413/5/20-40-04-07-12 згідно наявних інформаційних ресурсів ТОВ "Фірма"Міріада" у 2017-2025 не значиться платником за землю у ГУ ДПС, що відповідачем не заперечується.
Перевіривши здійснений розрахунок позовних вимог з урахуванням фактичних обставин справи, наведених законодавчих положень, наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, зокрема, листа ГУ ДПС у Харківській області від 30.07.2025 №16413/5/20-40-04-07-12, суд зазначає, здійснений розрахунок узгоджується з наведеними положеннями законодавства, фактичними обставинами справи, виконано обґрунтовано та правомірно, а тому позовна вимога про стягнення заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 5 253 696,79 грн. підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Крім того, при прийнятті рішення суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4,20, 73, 74,76-79, 86, 123, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Міріада" (місцезнаходження: 61146, м.Харків, вул. Валентинівська, 21; код ЄДРПОУ: 30512648) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ: 04059243, платіжні реквізити: отримувач - ГУК Харків обл/МТГ Харків, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37874947, рахунок (IBAN) - UA508999980334109812000020649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 18010600) - 5 253 696,79 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Леся Сердюка, 18 у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 18.05.2005, зареєстрованого 17.06.2005 за N 75145/05 за період з 02.04.2017 по 28.02.2022.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Міріада" (місцезнаходження: 61146, м.Харків, вул. Валентинівська, 21; код ЄДРПОУ: 30512648) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243, платіжні реквізити: р/р UA518201720344240012000032986, Банк: ДКСУ м. Київ, МФО 820172 Отримувач - Харківська міська рада, код отримувача (ЄДРПОУ) - 04059243, витрати зі сплати судового збору у сумі 78 805, 45 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "27" листопада 2025 р.
Суддя В.В. Рильова
Справа №922/3071/25