8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" листопада 2025 р. м. ХарківСправа № 922/2571/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків
до 1. Приватного акціонерного товариства "Міжнародний фонд промислових інвестицій "Нефтьгазпром", м. Харків , 2. Фізичної особи ОСОБА_2 , м. Харків
про стягнення 1023400,00 грн.
за участю представників:
позивача - Безпалого К.А.
відповідача 1 - не з'явився
відповідача 2 - Асауленко В.В.
Фізична особа ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернувся 25 липня 2025 року до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення грошових коштів з кінцевого бенефіціара Приватного акціонерного товариства "Міжнародний фонд промислових інвестицій "Нефтьгазпром" (надалі - 1-й Відповідач) в особі ОСОБА_2 (надалі - 2-й Відповідач), який є засновником - керівником вищевказаного інвестиційного Фонду, заборгованість заподіяну внаслідок недобросовісних, протиправних дій та бездіяльності щодо ненарахованих та отриманих доходів у вигляді дивідендів у період з 1996 року, що зумовило обмеження моїх прав власності, як власника цінного папера та завдано моральних та душевних страждань у розмірі 1 023 400,00 грн, що є еквівалентом 25840,00 доларів США станом на 21.04.2024 року за офіційним курсом Національного банку України, а також суму судового збору у розмірі 12 280,80 грн.
Також разом з позовною заявою Позивач подав клопотання про залучення до справи ОСОБА_3 , в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
В обґрунтування своїх вимог Позивач зазначає, що його позов слід кваліфікувати як похідний, оскільки грошові суми, які він просить стягнути, фактично є сумою збитків, завданих боржнику (Інвестиційному Фонду) та інвесторам - учасникам Фонду його засновниками - керівниками ОСОБА_2 та іншими, які своїми недобросовісними діями та бездіяльністю привели «Інвестиційний Фонд» до збитків, що у подальшому стало загрозою неплатоспроможності Інвестиційного Фонду, а також у неможливості задовольнити грошові вимоги інвестора та учасника Фонду у виплаті дивідендів з 1996 р., через що Позивач звертає такі вимоги до суб'єкта солідарної відповідальності.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №922/2571/25, де розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначенно підготовче засідання на 28 серпня 2025 року о 11:45. Також зазначеною ухвалою суду у задоволенні клопотання Позивача про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_3 слід відмовлено.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з абз.1 ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відповідач 1 - Приватне акціонерне товариство "Міжнародний фонд промислових інвестицій "Нефтьгазпром", належить до осіб, які в силу ст. 6 ГПК України зобов'язані зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Судом встановлено, що Позивач станом на момент звернення до суду з зазначеним позовом та на день прийняття цього рішення електронний кабінет не зареєстрував.
Відповідач 2 - Фізична особа ОСОБА_2 , не належить до осіб, які в силу ст. 6 ГПК України зобов'язані зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Судом встановлено, що Відповідач станом на момент звернення до суду з зазначеним позовом та на день прийняття цього рішення електронний кабінет не зареєстрував.
Відтак, для надання можливості Відповідачам 1 та 2 скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст. 167 та ст. 251 - 252 ГПК України, суд, з використанням установи поштового зв'язку АТ "Укрпошта", направив на адреси Відповідачів копії ухвали суду про відкриття провадження по справі № 922/2571/25 від 30.07.2025 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Зазначена судова кореспонденція, яка була направлена Відповідачам, повернулась на адресу суду з довідкою поштового відділення, де зазначена причина повернення поштового відправлення - "адресат відсутній за вказаною адресою".
27 серпня 2025 року до суду Позивачем подано заяву (вх. № 19644) про проведення підготовчого засідання, яке призначене на 28.08.2025 без його участі та просив суд призначити справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 28.08.2025 повідомлено учасників справи про те, що підготовче засідання у справі відбудеться 18 вересня 2025 року о(б) 11:30 год.
Судова кореспонденція, якою були направлені Відповідачам копії ухвали суду від 28.08.2025, повернулась на адресу суду з довідкою поштового відділення, де зазначена причина повернення поштового відправлення - "адресат відсутній за вказаною адресою".
12 вересня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» від представника Відповідача 2 - фізичної особи ОСОБА_2 - адвоката Асауленко В.В. надійшла заява (вх. № 20995) про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді та надання доступу до електронної справи.
15.09.2025 судом було надано доступ до електронної справи представнику фізичної особи ОСОБА_2 - адвокату Асауленко В.В.
15 вересня 2025 року до суду через канцелярію суду від представника Відповідача 2 - фізичної особи ОСОБА_2 - адвоката Асауленко В.В. надійшла заява (вх. № 21227) про ознайомлення з матеріалами справи в паперовому вигляді.
17.09.2025 представник фізичної особи ОСОБА_2 - адвокат Асауленко В.В. ознайомився з матеріалами справи в паперовому вигляді.
18 вересня 2025 року, до початку судового засідання, представник фізичної особи ОСОБА_2 - адвокат Асауленко В.В. подав через канцелярію суду клопотання (вх. № 21556) про відкладення підготовчого засідання для надання можливості Відповідачу 2 подати відзив на позовну заяву.
У судовому засіданні 18.09.2025 судом задоволено клопотання представника фізичної особи ОСОБА_2 - адвоката Асауленко В.В. про відкладення підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання на 25 вересня 2025 року о(б) 10:45 год, про що постановлена ухвала суду від 18.09.2025.
Судова кореспонденція, якою були направлені Відповідачам копії ухвали суду від 18.09.2025, повернулась на адресу суду з довідкою поштового відділення, де зазначена причина повернення поштового відправлення - "адресат відсутній за вказаною адресою".
23 вересня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» від представника фізичної особи ОСОБА_2 - адвоката Асауленко В.В. надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 21950), в якому Відповідач 2 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає в повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що саме юридична особа - ПрАТ «Міжнародний фонд промислових інвестицій «НЕФТЬГАЗПРОМ», як емітент інвестиційних сертифікатів, взяло на себе зобов'язання за цими цінними паперами перед їх власниками. Витяг з ЄДР № 35961788 від 20.09.2025 містить інформацію про одноосібного керівника ПрАТ «Міжнародний фонд промислових інвестицій «НЕФТЬГАЗПРОМ» - ОСОБА_4 . Зважаючи на викладені обставини та положення чинного законодавства України, твердження Позивача про те, що Відповідач ОСОБА_2 є керівником ПрАТ «Міжнародний фонд промислових інвестицій «НЕФТЬГАЗПРОМ», є безпідставними та спростовуються інформацією з ЄДР. Як вбачається з витягу з ЄДР № 35961788 від 20.09.2025, засновниками (учасниками) ПрАТ «Міжнародний фонд промислових інвестицій «НЕФТЬГАЗПРОМ» є акціонери згідно з реєстром акціонерів. При цьому, у зазначеному витягу з ЄДР міститься інформація про кінцевих бенефіціарних власників ПрАТ «Міжнародний фонд промислових інвестицій «НЕФТЬГАЗПРОМ», серед яких є Відповідач ОСОБА_2 . Таким чином, з урахуванням норм матеріального права, Відповідач ОСОБА_2 , як кінцевий бенефіціарний власник володіє часткою у статутному капіталі ПрАТ «Міжнародний фонд промислових інвестицій «НЕФТЬГАЗПРОМ», а отже є його акціонером. Вважає, що з огляду на викладені обставини та норми чинного законодавства України, твердження Позивача про солідарну відповідальність ОСОБА_2 та ПрАТ «Міжнародний фонд промислових інвестицій «НЕФТЬГАЗПРОМ» по зобов'язаннях за інвестиційними сертифікатами, емітентом яких є вказане акціонерне товариство, є хибним та таким, що не ґрунтується на законі. Зазначає, що норми Закону України «Про інститути спільного інвестування» на діяльність ПрАТ «Міжнародний фонд промислових інвестицій «НЕФТЬГАЗПРОМ» не розповсюджується. Також зазначає, що за інформацією, надану Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, згідно з якою ПрАТ «Міжнародний фонд промислових інвестицій «НЕФТЬГАЗПРОМ» у період з 1998 р. по 2007 р. виплачувало дивіденди своїм учасникам, що частково спростовує твердження Позивача. Своєю чергою, за відсутності гарантованого фіксованого розміру дивідендів та відсутності чи недостатності отриманих доходів у будь-якому звітному періоді, ПрАТ «Міжнародний фонд промислових інвестицій «НЕФТЬГАЗПРОМ» має право взагалі не нараховувати дивіденди за інвестиційними сертифікатами за такий період. Що ж до тверджень Позивача про те, що Відповідач ОСОБА_2 здійснював незаконне виведення коштів з ПрАТ «Міжнародний фонд промислових інвестицій «НЕФТЬГАЗПРОМ» та має заборгованість перед цим акціонерним товариством, то Позивач на їх підтвердження жодних належних доказів не надав, у зв'язку з чим ці твердження є безпідставними.
24 вересня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 22155), в якій не погоджується з наведеними у відзиві доводами Відповідача 2. Зазначає, що Відповідач зловживаючи своїми правами продовжує свої дії по теперішній час, неправомірно заволодів в односторонньому порядку майном ( шляхом обману), а саме грошовими коштами Позивача, які повинен був повернути з виплатою дивідендів. Вважає, що Відповідач ОСОБА_2 , - вчиняє дії, тотожні за змістом здійсненню права власності, грошових коштів, які належать ОСОБА_1 , а саме: cуб'єкт, який має право здійснювати не лише користування, володіння та управління майном, а й владні повноваження щодо розпорядження майном останнього та який зловживаючи своїм станом діяв лише на свою користь ( на свої потреби), які реалізовувалися у придбанні власного та іншого нерухомого майна. Таким чином, в цьому випадку порушене право Позивача підлягає захисту, оскільки в діяннях ( діях та бездіяльності ) Відповідача наявні ознаки дискримінації одного з учасників вищевказаного Фонду, що випливає з протиправності останнього спрямованої на перешкоджання та втручання в майнові права Позивача. Відповідач як фактичний користувач грошовими коштами Позивача без достатньої правової підстави за рахунок власника цих коштів отримував прибуток від володіння, користування та розпорядження грошима без повернення вкладених коштів та виплати дивідендів його власникам. Отже, Позивач не отримавши належних йому коштів, був змушений самостійно ініціювати процедуру повернення невиплачених грошових коштів та дивідендів по ним. Зазначає, що у позові були перераховані підстави та факти, які свідчать про протиправну поведінку та бездіяльність Відповідача, який зловживаючи своїми правами, завдав Позивачу моральних та матеріальних страждань.
У судове засідання 25.09.2025 з'явились Позивач та представник Відповідача 2. Відповідач 1 явку свого повноваженого представника в судове засідання не забезпечив, будь-яких письмових заяв не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Судом прийнято та долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву (вх. № 21950 від 23.09.2025) та відповідь на відзив (вх. № 22155 від 24.09.2025). Суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 09.10.2025 о 12:15, про що судом постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження від 25.09.2025.
Суд, з використанням установи поштового зв'язку АТ "Укрпошта", направив на адресу Відповідача 1 копію ухвали суду про закриття підготовчого провадження по справі № 922/2571/25 від 25.09.2025 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Зазначена судова кореспонденція, яка була направлена Відповідачу 1, повернулась на адресу суду з довідкою поштового відділення, де зазначена причина повернення поштового відправлення - "адресат відсутній за вказаною адресою".
29 вересня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» від представника фізичної особи ОСОБА_2 - адвоката Асауленко В.В. надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 22535), в яких наводить заперечення на доводи Позивача наведених у відповіді на відзив. Зазначає, що Відповіда 2 - ОСОБА_2 не входить до складу колегіального виконавчого органу, а також не є одноосібним виконавчим органом ПрАТ «Міжнародний фонд промислових інвестицій «НЕФТЬГАЗПРОМ» та безпосередньо є власником 127386 (ста двадцяти сімох тисяч триста вісімдесяти шести) простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства «Міжнародний фонд промислових інвестицій «НЕФТЬГАЗПРОМ» (код ЄДРПОУ 23462298) номінальною вартістю 0,50 грн, що складає 8,196527% статутного капіталу акціонерного товариства, й підтверджується Випискою про стан рахунку в цінних паперах станом на 23 вересня 2025 р. та Випискою про стан рахунку у цінних паперах станом на 24 грудня 2015 р., виданих АТ «Укрсиббанк». Таким чином, зважаючи на наведені обставини та норми чинного законодавства України, відповідач ОСОБА_2 має право брати участь в управлінні ПрАТ «Міжнародний фонд промислових інвестицій «НЕФТЬГАЗПРОМ» виключно шляхом голосування з питань порядку денного загальних зборів акціонерів цього товариства належними йому 127386 голосами, що складає 8,196527% від усіх голосів акціонерів.
У судове засідання 09.10.2025 з'явились Позивач та представник Відповідача 2. Відповідач 1 явку свого повноваженого представника в судове засідання не забезпечив, будь-яких письмових заяв не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Судом прийнято та долучено до матеріалів справи заперечення на відповідь на відзив (вх. № 22535 від 29.09.2025). Суд розпочав розгляд справи по суті. Суд оголосив перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 30.10.2025 о 12:00, про що судом постановлена ухвала від 09.10.2025.
Суд, з використанням установи поштового зв'язку АТ "Укрпошта", направив на адреси Відповідачів копії ухвали суду по справі № 922/2571/25 від 09.10.2025 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Зазначена судова кореспонденція, яка була направлена Відповідачам, повернулась на адресу суду з довідкою поштового відділення, де зазначена причина повернення поштового відправлення - "адресат відсутній за вказаною адресою".
30 жовтня 2025 року, перед судовим засіданням, до суду через систему «Електронний суд» від представника фізичної особи ОСОБА_2 - адвоката Асауленко В.В. подано заяву/клопотання (вх. № 25174) про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
У судове засідання 30.10.2025 з'явились Позивач та представник Відповідача 2. Відповідач 1 явку свого повноваженого представника в судове засідання не забезпечив, будь-яких письмових заяв не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Суд продовжив розгляд справи по суті. Суд оголосив перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 06.11.2025 о 12:45, про що судом постановлена ухвала від 30.10.2025.
Суд, з використанням установи поштового зв'язку АТ "Укрпошта", направив на адресу Відповідача 1 копію ухвали суду про закриття підготовчого провадження по справі № 922/2571/25 від 25.09.2025 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Зазначена судова кореспонденція, яка була направлена Відповідачу 1, повернулась на адресу суду з довідкою поштового відділення, де зазначена причина повернення поштового відправлення - "адресат відсутній за вказаною адресою".
У судове засідання 06.11.2025 з'явились Позивач та представник Відповідача 2. Відповідач 1 явку свого повноваженого представника в судове засідання не забезпечив, будь-яких письмових заяв до суду не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 06.11.2025 суд продовжив розгляд справи по суті, в якому Позивач підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі, Відповідач заперечував проти позову та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Після закриття стадії судових дебатів суд повідомив про перехід до стадії ухвалення судового рішення по справі та проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.
Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
В силу приписів ст. 2, 4 Закону України “Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України»).
Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом. Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
З врахуванням вказаних приписів чинного законодавства та з огляду на фактичні обставини справи суд констатує, що вчинив всі необхідні та можливі заходи для належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання по даній справі, їм надана можливість скористатись своїми процесуальними правами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, в тому числі судом дотримано під час розгляду справи обумовлені чинним законом процесуальні строки для звернення учасників справи із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.
Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.
Враховуючи вищевказане суд вважає, що учасники процесу були належним чином повідомлений судом про розгляд спору за їх участю. В той же час, вони не були позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.
Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Таким чином, оскільки судом вчинені всі необхідні визначені процесуальним законом вимоги щодо повідомлення сторін, суд визнає, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд справи, як того вимагають приписи ст.ст.6, 120, 242 ГПК України, однак не скористався своїми правами на подання пояснень, доказів, заперечень на позов та участь у судовому засіданні.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача та заперечення відповідача щодо заявлених до нього позовних вимог, всебічно та повно перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.
Судом встановлено, що Позивач у справі - фізична особа ОСОБА_1 є власником інвестиційних сертифікатів Інвестиційного фонду Приватного акціонерного товариства "Міжнародний фонд промислових інвестицій "Нефтьгазпром" (ідентифікаційний код юридичної особи: 23462298, а саме за № 002769 та № 002772) (Відповідач 1), які отримав від свого батька ОСОБА_3 , а останній їх отримав в спадок від своєї померлої тітки ОСОБА_5 , яка ще у 1996 році вклала свої кошти у цінні папери, де кінцевими засновниками, беніфіціарами даного фонду є громадяни РФ та України, які з 1996 року та по теперішній час не виплатили доходи у вигляді дивідендів чи доходів з їх продажу.
Юридичну особу Приватне акціонерне товариство "Міжнародний фонд промислових інвестицій "Нефтьгазпром" (код ЄДРПОУ 23462298) було зареєстровано 20.06.1995.
Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 61166, Харківська обл., місто Харків, проспект Леніна, будинок 30.
Розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи складає 777073,00 грн.
На час останнього оновлення даних, 20.09.2025, статус юридичної особи - зареєстровано.
Уповноваженими особами юридичної особи Приватне акціонерне товариство "Міжнародний фонд промислових інвестицій "Нефтьгазпром" є ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .
Організаційно - правова форма юридичної особи ПрАТ "Міжнародний фонд промислових інвестицій "Нефтьгазпром" - Акціонерне товариство. Основний вид діяльності (КВЕД) - 64.30 Трасти, фонди та подібні фінансові суб'єкти.
Керівник: ОСОБА_4 .
Представник: ОСОБА_2 .
Представник: ОСОБА_4 .
Відомості про органи управління: Загальні збори.
Перелік засновників (учасників) юридичної особи:
Акціонери згідно реєстру акціонерів.
Адреса: АДРЕСА_1 .
Розмір частки статутного (складеного) капіталу (пайового фонду): 777073,00 грн.
Кінцевий бенефіціарний власник (Контролер) - ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .
Розмір частки статутного (складеного) капіталу (пайового фонду): 0,00 грн.
Кінцевий бенефіціарний власник (Контролер) 31798211 - ОСОБА_4 , АДРЕСА_3 .
Розмір частки статутного (складеного) капіталу (пайового фонду): 0,00 грн.
Кінцевий бенефіціарний власник (Контролер) - ОСОБА_6 , АДРЕСА_4 .
Розмір частки статутного (складеного) капіталу (пайового фонду): 0,00 грн.
Кінцевий бенефіціарний власник (Контролер) 23456808 - ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .
Розмір частки статутного (складеного) капіталу (пайового фонду): 0,00 грн.
Кінцевий бенефіціарний власник (Контролер) 23456808 - ОСОБА_4 , АДРЕСА_3 .
Розмір частки статутного (складеного) капіталу (пайового фонду): 0,00 грн.
Кінцевий бенефіціарний власник (Контролер) 23456808 - ОСОБА_7 , АДРЕСА_5 .
Розмір частки статутного (складеного) капіталу (пайового фонду): 0,00 грн.
Кінцевий бенефіціарний власник (Контролер) 31798211 - ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .
Розмір частки статутного (складеного) капіталу (пайового фонду): 0,00 грн.
Кінцевий бенефіціарний власник (Контролер) 23456808 - ОСОБА_6 , АДРЕСА_4 .
Розмір частки статутного (складеного) капіталу (пайового фонду): 0,00 грн.
Кінцевий бенефіціарний власник (Контролер) - ОСОБА_7 , АДРЕСА_5 .
Розмір частки статутного (складеного) капіталу (пайового фонду): 0,00 грн.
Інвестиційні сертифікати можуть надавати їх власникам право на отримання доходу у вигляді дивідендів. Відповідно до пункту 25 Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, затвердженого Указом Президента України № 55/94 від 19.02.1994 (далі - Положення), доходи фонду складаються з дивідендів та інших надходжень від цінних паперів, що перебувають у власності фонду, та доходів від операцій з цінними паперами й іншими активами. Прибуток фонду підлягає розподілу між засновниками та учасниками у вигляді дивідендів.
Таким чином, відповідно до статті 21 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» інвестиційний сертифікат - це цінний папір, емісія якого здійснюється компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та який посвідчує право власності власника такого цінного папера на частку в пайовому інвестиційному фонді, а також інші права у встановлених законом випадках.
Втім, як зазначає Позивач, засновники - керівники вищевказаного Інвестиційного фонду не перерахували фінансові кошти за цінними паперами у вигляді дивідендів та прибутків укладених на користь учасників Фонду, чим спричинили моральну шкоду. При цьому, засновники - керівники Фонду є суб'єктами господарювання та є сторонами правочинів, які за час користування коштами від цінних паперів без належних на те підстав використовували їх для отримання прибутку та спрямовані кінцевим беніфіциарним власникам ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (який помер). Також, засновниками - керівниками Фонду не виконувалися умови щодо порядку обслуговування рахунків на які зараховувалися на надходили кошти отримані від учасників Фонду та провадження господарської діяльності, не здійснювали погашення боргів Фонду, не заявлено жодних вимог щодо погашення боргів. Отже, засновниками - керівниками ОСОБА_2 та померлим ОСОБА_4 була проведена фіктивна господарська діяльність та безпідставно виведені кошти з Інвестиційного фонду ПрАТ «Міжнародний фонд промислових інвестицій «Нефтьгазпром» на свою користь, чим було заборговано кошти перед Фондом, що належить іншим особам, а саме інвесторам вищевказаного Фонду.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.02.2025 у справі № 922/3887/24 задоволено позов та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Міжнародний фонд промислових інвестицій "Нефтьгазпром" (пр. Науки (Леніна), буд. 30, кімн. 55-18, м.Харків, 61166; фактична адреса: вул.Космічна, буд. 21-А, оф.701, м. Харків, 61145; ЄДРПОУ 23462298) на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1023400,00 грн, що є еквівалентом 25840,00 доларів США станом на 21.04.2024 за офіційним курсом Національного банку України, в якості відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок недобросовісних та протиправних дій і бездіяльності відповідача щодо ненарахованих та отриманих доходів у вигляді дивідендів у період з 1996 року по 01.11.2024 (дату подання позову до суду), а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 12280,80 грн.
24.03.2025 Господарський суд Харківської області видав відповідні накази про примусове виконання рішення по справі.
Постановами від 25.03.2025 та 26.03.2025 відкриті виконавчі провадження за № 77616385 та № 77616249 з примусового виконання рішенння Господарського суду Харківської області від 20.02.2025.
Постановами від 25.03.2025 та 26.03.2025 за ВП № 77616385 та ВП № 77616249 постановлено про арешт коштів боржника.
Позивач зазначає, що боржник, не має можливості виконати виконавчий документ - наказ Господарського суду Харківської області від 24.03.2025 по справі № 922/3887/24 та погасити заборгованість перед стягувачем ОСОБА_1 , оскільки у боржника відсутні кошти на рахунках та інше майно, на яке можна звернути стягнення, з метою виконання виконавчого документу.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців, є Закон України "Про виконавче провадження".
Заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб (пункт 1 частини 1 статті 10 Закону України "Про виконавче провадження").
Втім, засновники - керівники вищевказаного Інвестиційного фонду не перерахували фінансові кошти за цінними паперами у вигляді дивідендів та прибутків укладених на користь учасників Фонду, чим, на думку Позивача, спричинили йому моральну шкоду (завдано моральних та душевних страждань).
Водночас, Позивачем, в межах справи № 922/3887/24, 19.05.2025 було подано заяву (вх. № 11924/25), в якій Позивач просив суд в порядку ст. 336 ГПК України стягнути солідарно грошові кошти, що належать засновникам та керівникам Інвестиційного фонду Приватного акціонерного товариства "Міжнародний фонд промислових інвестицій "Нефтьгазпром" (ЄДРПОУ 23462298), в особі: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , які мають безспірну заборгованість перед Фондом та інвесторами вищевказаного Фонду, а саме ОСОБА_1 , якими останньому нанесено моральну шкоду у вигляді невиплачених дивідендів за інвестиційними сертифікатами Фонду у розмірі 1 023 400, 00 (один міліон двадцять три тисячі чотириста грн 00 коп.) тис. грн, що є еквівалентом 25 840,00 (двадцять п'ять тисяч вісімсот сорок) доларів США станом на 21.04.2024 за офіційним курсом Національного банку України, а також стягнення 12 280,80 (дванадцять тисяч двісті вісімдесят гривень вісімдесят копійок) витрат за сплачений судовий збір, що підтверджується рішенням Господарського суду Харківської області від 20.02.2025 у справі № 922/3887/24. Проте, ухвалою суду від 29.08.2025 у задоволенні заяви (вх. № 11924/25 від 19.05.2025) про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншій особі відмовлено через не надання заявником доказів наявності боргу у ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перед ПрАТ "Міжнародний фонд промислових інвестицій "Нефтьгазпром", який не оспорюється зазначеними особами або який підтверджений відповідним судовим рішенням, що набрало законної сили.
Окрім цього, Позивачем подавалась до Господарського суду Харківської області позовна заява по справі № № 922/2016/25 про солідарне стягнення грошових коштів з кінцевих бенефіціарів ПрАТ "МІЖНАРОДНИЙ ФОНД ПРОМИСЛОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ "НЕФТЬГАЗПРОМ" в особі: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , які є засновниками - керівниками вищевказаного інвестиційного Фонду на користь ОСОБА_1 , які мають заборгованість заподіяну внаслідок недобросовісних та протиправних дій і бездіяльністю відповідачів щодо ненарахованих та отриманих доходів у вигляді дивідендів у період з 1996 року, що зумовило обмеження моїх прав власності, як власника цінного папера та завдано моральних та душевних страждань у розмірі 1023400,00 грн, що є еквівалентом 25840,00 доларів США станом на 21.04.2024 року за офіційним курсом Національного банку України щодо солідарного стягнення коштів з бенефіціарів - засновників вищевказаного Фонду, у якій було судом відмовлено у відкритті провадження у справі через те, що фізична особа ОСОБА_4 (відповідач-2) щодо якої заявлено вимоги щодо солідарного стягнення померла.
Також, Позивачем було направлено до Господарського суду Харківської області позовну заяву щодо стягнення коштів з ОСОБА_2 , який є одним із бенефіціарів - засновників вищевказаного Фонду, але ухвалою від 21.07.2025 по справі № 922/2380/25 повернуто позовну заяву Позивачу через не усунення останнім недоліків позовної заяви у строк встановлений ухвалою суду від 15.07.2025.
Позивач зазначає, що Відповідач в особі: засновників - директорів Інвестиційного Фонду, які мають беніфіціарів вищевказаних громадян рф та України - можуть вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження Інвестиційного фонду ПрАТ «Міжнародний фонд промислових інвестицій «Нефтьгазпром», що були організаторами фінансових послуг, що відповідає характеру діяльності компанії, які пов'язані між собою за структурою власності, характером діяльності суб'єктом інвестиційної та господарської діяльності з моменту їх реєстрації у 1995 році та які станом на сьогоднішній день продовжують свою діяльність.
Натомість, щоб протягом останніх років фінансово - господарську ситуацію стабілізувати дії Відповідача були направлені на виведення майнового активу Інвестиційного Фонду у вигляді грошових коштів, об'єктів нерухомого майна та інших об'єктів, що в результаті об'єктивно зменшило платоспроможність та стало причиною неплатоспроможності юридичної особи «Інвестиційного Фонду» (боржника) та призвело до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог інвесторів - учасників Фонду.
Водночас, загроза неплатоспроможності боржника і визначається недостатньою вартістю майна та обіговими коштами юридичної особи для задоволення вимог інвестора - учасника за рахунок активів боржника, а у разі недостатності коштів, майна боржника, на думку Відповідача, може бути покладена відповідальність на фізичних осіб - бенефіціарів, засновників - керівників юридичної особи, поряд з боржником.
Отже, Позивач зазначає, що відповідний похідний інтерес Позивача (інвестора - учасника) до боржника в особі: фізичних осіб кінцевих бенефіціарів, засновників, керівників Інвестиційного Фонду, а саме: ОСОБА_2 , полягає у стягненні коштів з останнього, які використовували юридичну особу як прикриття ("вуаль") для досягнення своїх цілей (отримання доходів, матеріальної вигоди, тощо). Стягнення коштів з фізичних осіб - бенефіціарів, керівників-засновників Інвестиційного Фонду до відповідальності є механізмом відновлення порушених прав та законних інтересів, інвесторів - учасників Інвестиційного Фонду, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників - керівників та інших осіб пов'язаних з боржником і як наслідок та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок, відтак забезпечення стабільності функціонування ринку та фінансової дисципліни.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV).
Відповідно до ст. 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, правові наслідки наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Відтак, підтвердженням господарської операції, виходячи з визначення Закону №996-ХІV, є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість, первинна документація є відображенням такої операції.
Будь-який документ, виданий від імені суб'єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону № 996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб'єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Водночас, інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.
Також, стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" під активами розуміє ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.
Отже, з часу набуття позивачем права власності на цінні папери, ці цінні папери є його контрольованими активами, від використання яких очікується отримання економічних вигод.
Крім того, активами інвестиційного фонду є сукупність майна, корпоративних прав та вимог, яка формується за рахунок коштів спільного інвестування, а саме за рахунок: коштів, залучених від інвесторів; доходів від здійснення операцій з активами; доходів, нарахованих за активами та інше.
Відтак, цінні папери, які є майном, що формується як за рахунок коштів, залучених від інвесторів, так і за рахунок доходів від здійснення операцій з активами, доходів, нарахованих за активами, сформованими за рахунок коштів спільного інвестування.
Таким чином, залучені від інвесторів кошти у процедурі розміщення компанією з управління активами інвестиційних сертифікатів є активами, так само як і доход, одержаний від операцій з такими активами, незалежно від порядку здійснення розрахунків за операціями з купівлі-продажу цих активів.
Відповідно до вимог частини першої, другої статті 34 Закону України "Про акціонерні товариства", визначено, зокрема, дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів.
Будь-яка господарська операція, дія суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.
Отже, загроза неплатоспроможності боржника розкривається законодавцем через його фінансово - економічний стан, основним визначальним критерієм якого є нездатність боржника відповісти за своїми зобов'язаннями належним йому майном (активами) і тим самим виконати грошові зобов'язання в повному обсязі перед всіма інвесторами
При цьому фінансово - економічний стан, що визначається на підставі відповідних показників матеріального, фінансового стану боржника та стану його господарської діяльності (з контрагентами тощо) як загроза неплатоспроможності, а наслідки такого стану мають безпосередньо впливати на стан розрахунків з інвесторами.
Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні визначає Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні".
Статтею 1 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" визначено, що державне регулювання ринку цінних паперів - здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.
Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється з метою: реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів та їх похідних; створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства; одержання учасниками ринку цінних паперів інформації про умови випуску та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності емітентів, обсяги і характер угод з цінними паперами та іншої інформації, що впливає на формування цін на ринку цінних паперів; забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на ринок цінних паперів; гарантування прав власності на цінні папери; захисту прав учасників фондового ринку; інтеграції в європейський та світовий фондові ринки; дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства; запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів; контролю за прозорістю та відкритістю ринку цінних паперів ( ст.2 Закону).
Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" визначено, що державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.
Пунктом 1 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року №1070/2011 (далі - Положення №1070/2011) визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України. Нацкомфінпослуг здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.
Пунктом 7 частини 1 статті 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" передбачено, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб фінансові санкції, зокрема, за неподання інформації до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку - у розмірі до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За ті самі дії, вчинені повторно протягом року, - у розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до наявної у Комісії інформації до 2008 року учасникам Фонду щорічно виплачувалися дивіденди на 1 акцію / 1 інвестиційний сертифікат у розмірах:
за 1998 р. - з 12 квітня по 8 травня 1999 р. у розмірі 1 грн. ;
за 1999 р. - з 3 квітня по 30 травня 2000 р. у розмірі 1 грн.
за 2000 р. - виплата дивідендів не проводилась;
за 2001 р. - з 01 квітня по 01 червня 2002 р. у розмірі 1 грн.
за 2002 р. - з 01 квітня по 01 червня 2003 р. у розмірі 1 грн.
за 2003 р. - з 01 квітня по 01 червня 2004 р. у розмірі 1 грн.
за 2004 р. -з 01 квітня по 01 червня 2005 р. у розмірі 1 грн.
за 2005 р. - з 01 квітня по 01 червня 2006 р. у розмірі 1 грн.
за 2006 р. - з 01 квітня по 01 червня 2007 р. у розмірі 1 грн.
за 2007 р. - з 01 квітня по 01 червня 2008р. у розмірі 1 грн.
Відповідно до наявної інформації, засновниками Фонду свого часу були прийняті рішення не нараховувати дивіденди учасникам Фонду за 2008 - 2014 роки.
Про нарахування та виплату Фондом дивідендів з 2015 року інформація у Комісії відсутня.
Ознайомитись з розкритою Фондом інформацією в електронному вигляді можна на сайті https://www.smida.gov.ua/db/prof/23462298
Відповідно до наявної в Комісії інформації учасниками Фонду рішення щодо виплати дивідендів на 1 акцію /1 інвестиційний сертифікат з 2011 року не приймалось. Ні Комісія, ні будь-який інший орган не можуть зобов'язати Фонд виплачувати дивіденди, встановлювати їх розмір та періодичність виплати без рішення загальних зборів. Регулярна річна інформація востаннє була розкрита Фондом у 2015 році за результатами діяльності у 2014 році, а саме: розміщена у загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії про ринок цінних паперів, опублікована в офіційному друкованому виданні Комісії, подана до Комісії та розміщена на власному веб-сайті Фонду. За порушення Фондом законодавства щодо розкриття інформації на фондовому ринку, Комісією застосовувались відповідні санкції (Постанови про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів від 28.07.2016 № 415-СХ-1-Е, № 416-СХ-1-Е, № 417-СХ-1-Е, № 418- СХ-1-Е, від 11.01.2018 № 579-СХ-1-Е, № 580-СХ-1-Е, №581-СХ-1-Е, № 582-СХ-1-Е, розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери № 61-СХ-1- Е від 28.07.2016, № 3-СХ-1-Е від 11.01.2018). Штрафні санкції Фондом сплачені не були, розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери, які надсилались на адресу Фонду, були скасовані у зв'язку з їх поверненням за закінченням терміну зберігання.
Враховуючи вищевикладене, Комісією у відношенні Фонду було винесено Рішення № 301 від 11.06.2020 «Щодо заборони торгівлі цінними паперами», відповідно до якого з 12.06.2020 заборонено вчинення торговцями цінними паперами правочинів з цінними паперами ПрАТ «МФПІ «Нефтьгазпром», пов'язаних з переходом прав на цінні папери і прав за цінними паперами.
Відповідно до інформації, яка розміщена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та громадських формувань місцезнаходженням ПрАТ «МФПІ «Нефтьгазпром» є адреса: проспект Леніна (зараз перейменовано на проспект Науки), будинок 30, м. Харків, 61166.
За результатами вжитих заходів реагування працівниками Комісії було встановлено, що ПрАТ «МФПІ «Нефтьгазпром» відсутнє за місцезнаходженням, про що було повідомлено Департамент захисту економіки Національної поліції України.
Натомість, останні зловживаючи своїми правами продовжує свої дії, ігнорує офіційне спілкування, офіційну переписку щодо виплати доходів по дивідендам по інвестиційним сертифікатам та усунення ділових перешкод у користуванні власними цінними паперами, що підтверджує недобросовісне ставлення відповідача.
Також, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія) в межах компетенції та згідно з наявною інформацією розглянула запит від 23.09.2024 на отримання публічної інформації № 147/ОЗІ від 23.09.2024 стосовно ПрАТ «МІЖНАРОДНИЙ ФОНД ПРОМИСЛОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ «НЕФТЬГАЗПРОМ» (ідентифікаційний код юридичної особи 23462298) та повідомляє наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно до публічною інформації про діяльність ПрАТ «МІЖНАРОДНИЙ ФОНД ПРОМИСЛОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ «НЕФТЬГАЗПРОМ» (ідентифікаційний код юридичної особи 23462298) можна ознайомитися на сайті Комісії, зокрема, за посиланнями, режим доступу:
https://www.nssmc.gov.ua/derzhavnyi-reiestr-vypuskiv-tsinnykhpaperiv/ та
https://www.nssmc.gov.ua/for-market-participants/services/open-data/, а також у базі даних особи, яка провадить діяльність з оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків за посиланням, режим доступу: https://smida.gov.ua/db/emitent.
Діяльність закритого інвестиційного фонду та порядок виплати дивідендів регулюються Положенням про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, затвердженим Указом Президента України № 55/94 від 19.02.1994 (далі - Положення).
Згідно із статтею 25 Положення доходи фонду складаються з дивідендів та інших надходжень від цінних паперів, що перебувають у власності фонду, та доходів від операцій з цінними паперами й іншими активами. Прибуток фонду підлягає розподілу між засновниками та учасниками у вигляді дивідендів.
Також повідомляємо, що у відношенні ПрАТ «МФПІ «Нефтьгазпром» Комісією неодноразово вживались заходи реагування відповідно до законодавства. За наявною інформацією уповноваженими особами Комісії було винесено:
- постанову про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів № 465-СХ-1-Е від 15.11.2012, відповідно до якої за порушення законодавства про цінні папери, нормативних актів Комісії до Товариства застосовано санкцію у вигляді попередження;
- розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери №163-СХ-1-Е від 15.11.2012;
- постанову про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів № 415-СХ-1-Е від 28.07.2016, відповідно до якої за порушення чинного законодавства України, до Товариства застосовано санкцію у вигляді штрафу в розмірі 100 (сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 гривень;
- постанову про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів № 416-СХ-1-Е від 28.07.2016, відповідно до якої за порушення чинного законодавства України, до Товариства застосовано санкцію у вигляді штрафу в розмірі 100 (сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 гривень;
- постанову про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів № 417-СХ-1-Е від 28.07.2016, відповідно до якої за порушення чинного законодавства України, до Товариства застосовано санкцію у вигляді штрафу в розмірі 100 (сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 (одна тисяча сімсот) гривень;
- постанову про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів № 418-СХ-1-Е від 28.07.2016, відповідно до якої за порушення законодавства про цінні папери, до Товариства застосовано санкцію у вигляді попередження;
- розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери № 61-СХ-1-Е від 28.07.2016, відповідно до якого Товариству необхідно було у термін до 30.04.2017 року (включно) усунути порушення законодавства про цінні папери;
- постанову про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів № 579-СХ-1-Е від 11.01.2018, відповідно до якої за порушення чинного законодавства України, до Товариства застосовано санкцію у вигляді штрафу в розмірі 100 (сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 гривень;
- постанову про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів № 580-СХ-1-Е від 11.01.2018, відповідно до якої за порушення чинного законодавства України, до Товариства застосовано санкцію у вигляді штрафу в розмірі 100 (сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 гривень;
- постанову про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів № 581-СХ-1-Е від 11.01.2018, відповідно до якої за порушення чинного законодавства України, до Товариства застосовано санкцію у вигляді штрафу в розмірі 100 (сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 гривень;
- постанову про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів № 582-СХ-1-Е від 11.01.2018, відповідно до якої за порушення законодавства про цінні папери, нормативних актів Комісії, до Товариства застосовано санкцію у вигляді попередження;
- розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери № 3СХ-1-Е від 11.01.2018, відповідно до якого Товариству необхідно було у термін до 30.04.2018 року (включно) усунути порушення законодавства про цінні папери.
На думку Позивача, саме така стійкість та незворотність стану фінансово - господарської діяльності боржника та недобросовісних дій / бездіяльності Відповідача, зокрема в частині розрахунків з інвесторами, не передбачає можливості боржника в особі ОСОБА_2 , виконати свої зобов'язання перед інвесторами - учасниками в особі ОСОБА_1 та задовольнити грошові вимоги інвестора.
Водночас судове рішення про виявлення порушення без притягнення винної особи до відповідальності вочевидь не призводить до захисту будь-чиїх прав і створює потребу в повторному зверненні до суду, що порушує статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не відповідає усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду.
Оскільки Європейська Конвенція покликана захищати права, які є практичними й ефективними, порушення державою будь-якого з конвенційних обов'язків може зумовлювати необхідність присудження за це компенсації. Така компенсація може мати різні форми та встановлюватися, зокрема, залежно від виду порушення (наприклад, вирішення проблеми відповідальності держави за порушення права заявників на доступ до їхнього майна: рішення ЄСПЛ від 29 червня 2004 року щодо суті та від 13 липня 2006 року щодо справедливої сатисфакції у справі «Доган та інші проти Туреччини» (Dogan and Others v. Turkey), заява № 8803-8811/02 й інші; рішення ЄСПЛ від 12 січня 2006 року щодо прийнятності у справі «Ічер проти Туреччини» (Icyer v. Turkey), заява № 18888/02, § 73-87.
Виходячи із норм, закріплених у Європейській Конвенції, можна зробити висновок, що Європейський суд з прав людини, затвердивши "Правила суду - компенсація шкоди", виходив із того, що збитки, нанесені особі через порушення прав та законних інтересів, встановлених в Європейській Конвенції, можуть мати не тільки матеріальний, а й моральний характер.
В ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" вказано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання ним відповідного відшкодування (пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
Таким чином, ураховуючи встановлені вище обставини, на думку Відповідача, факт наявності безспірної заборгованості фізичної особи - бенефіціара, керівника - засновника Інвестиційного Фонду в особі: ОСОБА_2 , який відповідає по боргам Інвестиційного Фонду перед інвесторами.
Позивач зазначає, що ним неоднаразово застосовувалися заходи щодо досудового врегулювання спору з Відповідачем (як з проведенням переговорів усного характеру так і претензійного характеру ), направлено на адресу Відповідача копії рішень з визначенням збитків у грошовому еквіваленті з пропозицією добровільно відшкодувати впродовж одного місяця.
Проте Відповідачем кошти не відшкодовані.
Позивач вважає, що Відповідач, своєю протиправною поведінкою, протягом всього часу намагався уникнути відповідальності, постійно ігнорував письмові та усні вимоги щодо погашення збитків, які останніми роками зовсім перестав отримувати поштові повідомлення та проживати за офіційним місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , а за місцем реєстрації юридичої особи м. Харків, проспект Науки 30, офісне приміщення закрите, що підтверджує лише недобросовісні дії Відповідача.
Таким чином, наразі позасудове вирішення довготривалого конфлікту з Відповідачем у даній справі неможливе та вичерпані всі можливі заходи вирішення господарського спору, що стало підставою для звернення Позивача до господарського суду з даним позовом.
За приписами ч.1 ст.541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, Позивач є власником цінних паперів, а саме інвестиційних сертифікатів, емітентом яких є Приватне акціонерне товариство «Міжнародний фонд промислових інвестицій «НЕФТЬГАЗПРОМ» (код ЄДРПОУ 23462298).
Згідно з абз.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» від 23 лютого 2006 р. № 3480-IV емітент - це юридична особа, територіальна громада в особі представницького органу місцевого самоврядування, держава в особі уповноважених нею органів державної влади, міжнародна фінансова організація, які від свого імені розміщують емісійні цінні папери та беруть на себе зобов'язання за такими цінними паперами перед їх власниками.
Отже, з урахуванням наведеної вище норми чинного законодавства України, саме юридична особа - ПрАТ «Міжнародний фонд промислових інвестицій «НЕФТЬГАЗПРОМ», як емітент інвестиційних сертифікатів, взяло на себе зобов'язання за цими цінними паперами перед їх власниками.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 р. № 755-IV єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлені підрозділи юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, з Єдиного державного реєстру.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі по тексту - ЄДР) № 35961788 від 20 вересня 2025 року, Приватне акціонерне товариство «Міжнародний фонд промислових інвестицій «НЕФТЬГАЗПРОМ» (код ЄДРПОУ 23462298) є юридичною особою, має організаційно - правову форму: акціонерне товариство, а тип організаційно - правової форми: приватне.
Нормами ч.1 ст.3 Закону України «Про акціонерні товариства» від 27 липня 2022 р. №2465-IX визначено, що акціонерне товариство - це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст.81 Закону України «Про акціонерні товариства» виконавчий орган акціонерного товариства (далі - виконавчий орган) здійснює управління поточною діяльністю товариства.
Згідно з ч. 2 ст.83 Закону України «Про акціонерні товариства» особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, має право без довіреності діяти від імені акціонерного товариства, у тому числі представляти його інтереси, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та надавати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками товариства.
При цьому, витяг з ЄДР № 35961788 від 20 вересня 2025 р. містить інформацію про одноосібного керівника ПрАТ «Міжнародний фонд промислових інвестицій «НЕФТЬГАЗПРОМ» - ОСОБА_4 .
Зважаючи на викладені вище обставини та положення чинного законодавства України, твердження Позивача про те, що Відповідач ОСОБА_2 є керівником ПрАТ «Міжнародний фонд промислових інвестицій «НЕФТЬГАЗПРОМ», є безпідставними та спростовуються інформацією з ЄДР.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про акціонерні товариства» акціонерами товариства можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства.
Як вбачається з витягу з ЄДР № 35961788 від 20 вересня 2025 року, засновниками (учасниками) ПрАТ «Міжнародний фонд промислових інвестицій «НЕФТЬГАЗПРОМ» є акціонери згідно з реєстром акціонерів.
При цьому, у зазначеному вище витягу з ЄДР міститься інформація про кінцевих бенефіціарних власників ПрАТ «Міжнародний фонд промислових інвестицій «НЕФТЬГАЗПРОМ», серед яких є Відповідач ОСОБА_2 .
Згідно з п.30 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 6 грудня 2019 р. № 361-IX кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція. Кінцевим бенефіціарним власником є: для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння).
Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.
Таким чином, з урахуванням наведених вище норм матеріального права, Відповідач ОСОБА_2 , як кінцевий бенефіціарний власник володіє часткою у статутному капіталі ПрАТ «Міжнародний фонд промислових інвестицій «НЕФТЬГАЗПРОМ», а отже є його акціонером.
Відповідно до абз. 2 ч.2 ст.3 Закону України «Про акціонерні товариства» акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, лише в межах номінальної вартості належних їм акцій. У разі вчинення протиправних дій товариством або іншими акціонерами до акціонерів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їхні права.
Згідно з ч.3 ст.1172 Цивільного кодексу України підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.
З огляду на вищевикладені обставини та норми чинного законодавства України, твердження Позивача про солідарну відповідальність ОСОБА_2 та ПрАТ «Міжнародний фонд промислових інвестицій «НЕФТЬГАЗПРОМ» по зобов'язаннях за інвестиційними сертифікатами, емітентом яких є вказане акціонерне товариство, є хибним та таким, що не ґрунтується на законі.
Стосовно заяви Позивача про недобросовісну, протиправну діяльність та бездіяльність акціонерів (засновників) та керівників ПрАТ «Міжнародний фонд промислових інвестицій «НЕФТЬГАЗПРОМ» щодо невиплати дивідендів власникам інвестиційних сертифікатів, незаконного виведення коштів з акціонерного товариства та наявності боргу зазначених осіб перед акціонерним товариством, суд зазначає таке.
ПрАТ «Міжнародний фонд промислових інвестицій «НЕФТЬГАЗПРОМ» є закритим інвестиційним фондом, створеним відповідно до Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, затвердженого Указом Президента України від 19 лютого 1994 р. №55/94 "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії".
Згідно з п.14 розділу ІХ Закону України «Про інститути спільного інвестування» від 5 липня 2012 р. №5080-VI закриті інвестиційні фонди та закриті взаємні фонди інвестиційних компаній, які були створені в установленому законодавством порядку до набрання чинності Законом України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 21, ст. 103), провадять свою діяльність відповідно до Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, затвердженого Указом Президента України від 19 лютого 1994 року № 55/94 "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії", протягом строку, на який вони були створені.
Отже, норми Закону України «Про інститути спільного інвестування» на діяльність ПрАТ «Міжнародний фонд промислових інвестицій «НЕФТЬГАЗПРОМ» не розповсюджується.
Відповідно до п.1 розділу 1 Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії (далі по тексту - Положення) інвестиційний фонд - це юридична особа, заснована у формі закритого акціонерного товариства з урахуванням вимог, встановлених цим Положенням, що здійснює виключну діяльність у галузі спільного інвестування.
Згідно з п.3 розділу 1 Положення закриті фонди створюються на визначений строк і здійснюють розрахунки щодо інвестиційних сертифікатів після закінчення строку діяльності інвестиційного фонду.
Зі змісту п.23 розділу 3 Положення вбачається, що інвестиційні сертифікати закритих фондів можуть обмінюватися на приватизаційні папери, й при цьому учасникам інвестиційного фонду не гарантується фіксований розмір дивідендів.
Позивач наголошує у поданій ним позовній заяві, що ПрАТ «Міжнародний фонд промислових інвестицій «НЕФТЬГАЗПРОМ» з 1996 р. не здійснювало виплату дивідендів за інвестиційними сертифікатами, емітентом яких воно є.
Однак, при цьому Позивач посилається на інформацію, надану Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, згідно з якою ПрАТ «Міжнародний фонд промислових інвестицій «НЕФТЬГАЗПРОМ» у період з 1998 р. по 2007 р. виплачувало дивіденди своїм учасникам, що частково спростовує твердження Позивача.
Своєю чергою, за відсутності гарантованого фіксованого розміру дивідендів та відсутності чи недостатності отриманих доходів у будь-якому звітному періоді, ПрАТ «Міжнародний фонд промислових інвестицій «НЕФТЬГАЗПРОМ» має право взагалі не нараховувати дивіденди за інвестиційними сертифікатами за такий період.
Що ж до тверджень Позивача про те, що Відповідач ОСОБА_2 здійснював незаконне виведення коштів з ПрАТ «Міжнародний фонд промислових інвестицій «НЕФТЬГАЗПРОМ» та має заборгованість перед цим акціонерним товариством, то Позивач на їх підтвердження жодних належних доказів не надав, у зв'язку з чим ці твердження є безпідставними.
Згідно з ч.1 ст.27 Закону України «Про акціонерні товариства» кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на:
1) участь в управлінні товариством;
2) отримання дивідендів;
3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства;
4) отримання інформації про господарську діяльність товариства.
Одна проста голосуюча акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування.
Акціонери - власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені законодавством та статутом акціонерного товариства.
При цьому, ОСОБА_2 безпосередньо є власником 127386 (ста двадцяти сімох тисяч триста вісімдесяти шести) простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства «Міжнародний фонд промислових інвестицій «НЕФТЬГАЗПРОМ» (код ЄДРПОУ 23462298) номінальною вартістю 0,50 грн, що складає 8,196527% статутного капіталу акціонерного товариства, й підтверджується Випискою про стан рахунку в цінних паперах станом на 23 вересня 2025 року та Випискою про стан рахунку у цінних паперах станом на 24 грудня 2015 року, виданих АТ «Укрсиббанк».
Відповідно до ч1. ст.36 «Про акціонерні товариства» загальні збори акціонерів є вищим органом акціонерного товариства.
Згідно з абз.1 ч.1 ст.39 «Про акціонерні товариства» загальні збори акціонерів можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції наглядової ради або ради директорів законом або статутом акціонерного товариства.
Положеннями ч.1 ст.53 «Про акціонерні товариства» передбачено, що одна голосуюча акція надає акціонеру один голос для вирішення кожного з питань, включених до порядку денного та винесених на голосування на загальних зборах, крім кумулятивного голосування.
Таким чином, зважаючи на наведені вище обставини та норми чинного законодавства України, Відповідач ОСОБА_2 має право брати участь в управлінні ПрАТ «Міжнародний фонд промислових інвестицій «НЕФТЬГАЗПРОМ» виключно шляхом голосування з питань порядку денного загальних зборів акціонерів цього товариства належними йому 127386 голосами, що складає 8,196527% від усіх голосів акціонерів.
У додатках до відповіді на відзив Позивач надав витяги з державних реєстрів щодо ОСОБА_2 , проте в самому тексті відповіді на відзив Позивач не зазначив, яким чином ці додатки відносяться до доказів на підтвердження обставин, на які посилається Позивач.
Позивач у позовній заяві посилається на норми КУзПБ, яким визначено, що суб'єкти інші, ніж юридична особа - боржник, що відповідальні за порушення (виконання) зобов'язань боржника перед його кредиторами, визначені також положеннями спеціального нормативного акта з питань банкрутства - КУзПБ у межах покладення на цих суб'єктів за правилами цього Кодексу солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство. Згідно з абзацом другим частини шостої цієї статті КУзПБ, якщо керівник (а згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 № 2971-IX, - органи управління боржника) допустив порушення цих вимог, то він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання щодо порушення керівником боржника (згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 № 2971-IX, - органами управління боржника) зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи (зазначених осіб).
Проте, суд зазначає, що Позивач звернувся до суду з позовними вимогами в порядку позовного провадження, а не в межах справи про визнання банкрутом. Відтак, суд відкидає посилання Позивача на норми КУзПБ.
Крім того, як свідчать матеріали справи та встановлено судом, що в провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа № 922/3887/24, в якій рішенням Господарського суду Харківської області від 20.02.2025 задоволено позов та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Міжнародний фонд промислових інвестицій "Нефтьгазпром" (пр. Науки (Леніна), буд. 30, кімн. 55-18, м.Харків, 61166; фактична адреса: вул.Космічна, буд. 21-А, оф.701, м. Харків, 61145; ЄДРПОУ 23462298) на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1023400,00 грн, що є еквівалентом 25840,00 доларів США станом на 21.04.2024 за офіційним курсом Національного банку України, в якості відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок недобросовісних та протиправних дій і бездіяльності відповідача щодо ненарахованих та отриманих доходів у вигляді дивідендів у період з 1996 року по 01.11.2024 (дату подання позову до суду), а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 12280,80 грн.
Даний факт додатково свідчить про необґрунтованість позовних вимог до Відповідача 1 - Приватного акціонерного товариства "Міжнародний фонд промислових інвестицій "Нефтьгазпром", оскільки є рішення, що набрало законної сили між тим самим Позивачем та Відповідачем, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це право, яке належить позивачу; натомість установлення обґрунтованості позову - це обов'язок суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 607/6092/18 (провадження № 14-483цс18), від 5 червня 2019 року у справі № 607/6865/2018 (провадження № 14-212цс19).
Отже, якщо позивачі обґрунтовують позовні вимоги порушенням відповідачами їхніх корпоративних прав, то встановлення наявності чи відсутності порушення таких прав, характеру та суб'єктів порушення здійснюється господарським судом під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи ОСОБА_1 не обґрунтовані, не підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та не підлягають задоволенню.
Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.
Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.
Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" (далі - ЄСПЛ) та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Суд вважає за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України.
На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 зазначено: "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі". "Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права" (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю "питомою вагою" принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах".
Суд наполягає на застосуванні принципу справедливості (ст. 2 ГПК України) замість закону (praeter legem) і всупереч закону (adversus legem). Адже трапляються випадки, коли несправедливі нормативно-правові акти з'являються внаслідок "помилок" законодавця. Інша ситуація може мати місце тоді, коли застосування нормативно-правового акту в конкретній ситуації у сукупності з іншими істотними обставинами справи стає настільки несумісним зі справедливістю, що унеможливлює його застосування в розумінні здорового глузду.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на Постанову Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року по справі №521/17654/15-ц. Верховний Суд яскраво демонструє, що принцип справедливості кореспондує з принципом добросовісності.
Також, суд звертає увагу на Постанову Великої Палати Верховного Суду по справі №607/4316/17-ц від 25.03.2019. У вказаній Постанові суд застосував недискримінаційний підхід та принцип неупередженості (Рішення Конституційного Суду України в рішенні від 2 листопада 2004 р. № 15-рп/2004у), який також підлягає застосуванню судом у справі, що розглядається.
Свого часу, Верховний Суд застосував західну доктрину "Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав)", у вирішенні договірного спору, який тлумаченні умов договору (Постанови ВС по справам № №753/11000/14-ц, № 910/16011/17).
Обов'язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з'ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склались.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини четвертої статті 11 ГПК України чинної редакції суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасіу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнецов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України"), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, зокрема, відповідно до п. 58 Рішення ЄСПЛ по справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) від 10 лютого 2010 року визначено, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року), більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (параграф 32 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Роуз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", параграф 32).
Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі №800/527/16.
У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов'язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25 липня 2002 року; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22 листопада 2007 року).
Суд, також нагадує, що концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст.129 ГПК України витрати з оплати судового збору залишаються за Позивачем у зв'язку з відмовою судом в позові.
З підстав викладеного та наявною загрозою, у зв'язку зі збройною агресією збоку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні перебої зі світлом та у роботі програмного забезпечення щодо виходу в інтернет, сайтів Судової влади України, Єдиного державного реєстру судових рішень, навантаження та великий обсяг роботи покладений на суди, дослідження та обробки надвеликого обсягу інформації щодо застосування законодавства, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст. 238 ГПК України, а тому повний текст рішення Господарського суду Харківської області від 06 листопада 2025 року у справі № 922/3173/25 складено за межами ст. 238 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено "26" листопада 2025 р.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Суддя І.П. Жигалкін