27.11.2025м. СумиСправа № 920/162/23(480/7238/21)
Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Балицького В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/162/23(480/7238/21)
за позовом Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, буд. 13, м. Суми, 40009),
до відповідачів: 1) Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб» (вул. Комарова, буд. 2, м. Суми, 40020), 2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Брухтпостач» (вул. Сім'ї Хохлових, буд. 8, оф. 9, м. Київ, 04050)
про визнання правочину недійсним, стягнення 41 647 627 грн 91 коп.,
представники сторін у судове засідання не з'явились
Позивач звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд: 1) визнати недійсним договір від 18.06.2018 № 79/9-85-18, укладений між відповідачами; 2) стягнути в дохід держави з першого відповідача одержану ним податкову вигоду, отриману за рахунок відображення в бухгалтерському обліку господарської операції з придбання металобрухту за договором від 18.06.2018 № 79/9-85-18 у розмірі 22 220 408 грн 65 коп., а з другого відповідача кошти одержані в розмірі 19 427 219 грн 26 коп., фактично отримані згідно з платіжними дорученнями, оформленими першим відповідачем на виконання договору від 18.06.2018 № 79/9-85-18.
Рішенням від 18.04.2022 Сумський окружний адміністративний суд у задоволенні позову відмовив.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2023 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишено без задоволення, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.04.2022 по справі № 480/7238/21 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 24.09.2024 скасовані рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року у справі № 480/7238/21; закрито провадження у справі; роз'яснено позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського судочинства та, що позивач має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Ухвалою Верховного Суду від 29.10.2024 задоволено заяву Головного управління ДПС у Сумській області про направлення за встановленою юрисдикцією справи № 480/7238/21; передано справу № 480/7238/21 до Господарського суду Сумської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2024, справу призначено до розгляду судді Вдовенко Д.В.
Ухвалою від 25.11.2024 Господарський суд Сумської області прийняв справу № 480/7238/21 до розгляду та відкрив провадження у справі в порядку господарського судочинства; призначив підготовче засідання.
Ухвалою від 20.01.2025 суд постановив передати справу № 480/7238/21 на розгляд Господарського суду Сумської області в межах справи №920/162/23 про банкрутство Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб».
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.01.2025 матеріали справи передано судді Яковенку В.В.
Ухвалою від 27.01.2025 суд постановив: матеріали справи № 480/7238/21 прийняти до розгляду у відокремленому провадженні в межах провадження у справі № 920/162/23 про банкрутство Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб»; призначити підготовче засідання.
Через загрозу безпеці учасників справи, у зв'язку з тим, що у Сумській області була оголошена повітряна тривога, судові засідання 25.02.2025, 13.03.2025, 03.04.2025, 17.04.2025 у справі № 920/162/23(480/7238/21) не відбулись.
Ухвалою від 17.04.2025 суд призначив підготовче засідання на 22.05.2025.
21.05.2025 до суду надійшли додаткові пояснення першого відповідача, в яких зазначається, що відповідь ГУНП в Сумській області не може підтвердити будь-яких обставин, які стосуються предмета доказування та не має враховуватися під час розгляду справи про визнання правочину недійсним.
У судовому засіданні 22.05.2025 оголошено перерву до 03.06.2025.
Судове засідання 03.06.2025 не відбулось у зв'язку з надходженням повідомлення про мінування будівлі суду, про що складено акт суду від 03.06.2025.
Ухвалою від 03.06.2025 суд призначив підготовче засідання на 17.06.2025.
Ухвалою від 17.06.2025 суд постановив: закрити підготовче провадження у справі № 920/162/23(480/7238/21); призначити справу № 920/162/23(480/7238/21) до судового розгляду по суті на 01.07.2025.
Ухвалою від 01.07.2025 суд відклав розгляд справи по суті на 22.07.2025.
22.07.2025 до суду надійшла заява представника позивача, в якій просить суд викликати в залу судового засідання, в якості свідка засновника та керівника ТОВ «Брухтпостач» ОСОБА_1 .
Згідно з ч. 1 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.
Приписами ст. 88 ГПК України передбачено, що показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
Статтею 213 ГПК України встановлено, що учасник справи (його представник) може бути допитаний як свідок згідно із статями 211, 212 цього Кодексу, якщо обставини, викладені ним у заяві свідка, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх достовірності.
Отже, аналіз чинного законодавства свідчить про те, що передумовою для виклику судом свідка у судове засідання, в порядку ст. 89 ГПК України є наявність заяви такого свідка, викладені показання у якій суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти, тобто в будь-якому разі показання свідка, викладені у заяві, що подається до суду, передують виклику такого свідка.
Поряд з цим матеріали справи не містять нотаріально посвідченої заяви свідка, в якій були б викладені обставини, що суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про виклик свідка задоволенню не підлягає.
Ухвалою від 22.07.2025 суд відклав розгляд справи по суті на 31.07.2025.
Ухвалами від 31.07.2025, 04.09.2025, 18.09.2025, 09.10.2025, 28.10.2025 та 18.11.2025 через загрозу безпеці учасників справи в зв'язку з оголошеною повітряною тривогою суд призначив розгляд справи по суті в судове засідання відповідно на 04 та 18 вересня, 09 та 28 жовтня, 18 та 27 листопада 2025 року.
Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Ураховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Судом неодноразово пропонувалося учасникам справи повідомити про можливість розгляду справи без участі їх представників або участю у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Проте сторони в справі, особливо позивач, не подали відповідних заяв і клопотань, доречних під час воєнного стану і тотальних повітряних тривог на території Сумської області.
За відсутності повітряної тривоги на час ухвалення рішення в цій справі та/або інших об'єктивних перешкод для розгляду справи по суті позивач у судове засідання не прибув, про причини неявки не повідомив, не клопотав про відкладення вирішення спору в цьому судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши докази в справі, суд установив наступне.
18.06.2018 між ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» (покупець) та ТОВ «Брухтпостач» (постачальник) укладено договір № 79/9-85-18, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію (металобрухт) на умовах, в порядку і в терміни, встановлені договором.
На виконання умов договору ТОВ «Брухтпостач» поставило ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» брухт на загальну суму 22220408,65 грн, що стало підставою для формування першим відповідачем витрат на придбання товару та їх не включення до складу податку на прибуток.
У період з 31.10.2019 по 27.11.2019 Головним управлінням ДПС у Сумській області було проведено документальну планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб», за наслідками якої складено від 18.12.2019 № 330/18-28-05-02/30991664/34, в якому контролюючий орган зазначив про порушення підприємством податкового законодавства, зокрема, в зв'язку з відображенням у податковому обліку господарської операції по придбанню металобрухту у ТОВ «Брухтпостач» відповідно договору № 79/9-85-18 від 18.06.2018.
21.01.2020 на підставі вказаного акта позивачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000300502 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком; № 0000280502 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, контролюючий орган вказав, що відповідний договір поставки суперечить інтересам держави і суспільства, є безтоварним та фактично здійснювався з метою отримання податкової вигоди у вигляді зменшення об'єкту оподаткування податком на прибуток, що в свою чергу, призвело до втрат дохідної частини державного бюджету.
В якості доказів зазначеного ГУ ДПС у Сумській області надало копію акта перевірки № 330/18-28-05-02/30991664/34 від 18.12.2019, копію листа ГУ ДФС у Сумській області від 04.12.2019 з поясненнями перевізників, податкову інформацію стосовно відповідачів та інформацію з державних реєстрів.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з підп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (підп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Відповідно до підп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з підп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 24.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (підп.57.3 ст. 57 ПК України).
За п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
На підставі підп. 20.1.30 п. 20.1. ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.
У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Тому оспорювані правочини можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку.
Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.
Згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
При вирішенні справ у спорах про визнання недійсними договорів відповідно до статті 228 ЦК України, зокрема частини 3 цієї норми, ознаками недійсного договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Отже, необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення у спорі необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави й суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін та в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру в кожної із сторін.
Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.
Висновки щодо застосування вказаних норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 320/11167/21.
Як зазначає податковий орган у позовній заяві, ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб», укладаючи спірний договір поставки від 18.06.2018 та формуючи за наслідками його виконання витрати, умисно вчинило дії щодо отримання вигоди у формі заниження доходу та несплати податків на суму 22220408,65 грн, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, про що позивачем зроблені висновки на підставі акта перевірки № 330/18-28-05-02/30991664/34 від 18.12.2019.
Судом установлено, що в період з 31.10.2019 по 27.11.2019 контролюючим органом проведена документальна планова виїзна перевірка ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб», за наслідками якої складено вищевказаний акт.
В акті зазначено про порушення ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб», зокрема: пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 140.4 підп 14.5.9 п. 140.5 ст. 140 ПК України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток станом на 30.06.2019 на суму 119823688,00 грн, у тому числі за 4 квартал 2017 року в сумі - 21858697 грн, за 2018 рік - 92332824 грн, за І півріччя 2019 року - 119823688 грн; п. 198.5 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2018 року в сумі 306196 грн.
До таких висновків контролюючий орган дійшов за наслідками аналізу взаємовідносин першого відповідача, в тому числі з ТОВ «Брухтпостач» по придбанню металобрухту відповідно до договору № 79/9-85-18 від 18.06.2018.21.01.2020 ГУ ДПС у Сумській області прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000300502 про зменшення ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком та № 0000280502 про збільшення першому відповідачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.
ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» оскаржені вищевказані податкові повідомлення-рішення в судовому порядку.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 по справі № 480/2680/20, яке набрало законної сили за наслідками апеляційного перегляду 19.10.2021, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області від 21.01.2020 № 0000280502 та № 0000300502.
Постановою Верховного Суду від 04.08.2022 у справі № 480/2680/20 рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021 залишено без змін, а касаційну скаргу ГУ ДПС у Сумській області - без задоволення.
У вказаній справі № 480/2680/20 судами надавалась оцінка, зокрема, господарським операціям ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» з ТОВ «Брухтпостач» вчиненим на підставі спірного договору та доводам податкового органу щодо відсутності реальності таких операцій з огляду на відсутність у другого відповідача виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке економічно необхідне для виконання такого об'єму постачання, не підтвердження місцезнаходження поставляємого товару а отже виникнення сумнівів щодо можливості контрагентом фактично здійснити реалізацію металобрухту.
Дослідивши первинні документи, надані ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» на підтвердження чинення господарських операцій, суди дійшли висновку, що останні містять достатні дані про їх зміст, підтверджують фактичне їх здійснення, а отже спірні господарські операції з придбання позивачем металобрухту є реальними.
Аналізуючи доводи податкового органу щодо відсутності у контрагентів ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб», на думку податкового органу, необхідної кількості власних та/або орендованих спеціальних приміщень для виконання такого роду поставок, суди зазначили, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є перший відповідач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.
Також, суди зазначили, що чинним законодавством не передбачено кількісного показника щодо наявності трудових ресурсів, зареєстрованих власних основних фондів, виробничих потужностей, транспортних засобів, сировини та матеріалів, що була б достатньою для фізичної та технічної можливості виконання умов, зокрема, спірного договору.
Суди в межах справи № 480/2680/20 дійшли висновку, що доводи контролюючого органу, викладені в акті перевірки про допущені ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» порушення вимог податкового законодавства, ґрунтуються лише на припущеннях без проведення перевірки його контрагента.
З урахуванням наведеного, за наслідками судового розгляду визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення від 21.01.2020 № 0000280502 та № 0000300502.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду (ч. 7 ст. 75 ГПК України).
Отже, оцінка доказам у підтвердження реальності договору від 18.06.2018 № 79/9-85-18 надана судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
Таким чином, ураховуючи, що податкові повідомлення - рішення від 21.01.2020 № 0000280502 та № 0000300502 скасовані в судовому порядку з огляду на висновки про реальний характер взаємовідносин між відповідачами за договором від 18.06.2018 № 79/9-85-18, доводи податкового органу про безтоварність вказаних господарських операцій є помилковими.
Натомість доводи позивача також зводяться до його сумнівів щодо реальності господарських операцій між ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» і ТОВ «Брухтпостач», які вже спростовані у справі № 480/2680/20.
Суд зазначає, що встановлені у цій справі обставини дають підстави для висновку, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів в обгрунтування наявності умислу на укладення відповідачами договору від 18.06.2018 з метою несплати податків, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Вказані висновки позивача є виключно припущеннями на основі лише частини інформації про контрагента, а саме: про відсутність трудових і матеріальних ресурсів для здійснення діяльності, відсутність даних про площадки для зберігання металобрухту, невиконання обов'язку щодо реєстрації платником ПДВ та відсутність зареєстрованих податкових накладних.
В акті перевірки позивачем не зазначено про наявність будь-яких фактичних порушень або невідповідність первинних документів спірної господарської операції, окрім зазначення в ТТН певних недійсних даних, а саме: місця навантаження, номерів транспортних засобів.
На думку суду, відсутність у контрагента ДП «Завод ОБ та ВТ» матеріальних та трудових ресурсів, неподання чи неналежне подання ним звітності не виключає можливості реального виконання господарської операції та не свідчить про одержання необгрунтованої податкової вигоди першим відповідачем, оскільки залучення згаданих ресурсів є можливим за договорами цивільно-правового характеру.
Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків чи умови для отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи визнання понесених витрат.
Крім того чинним законодавством не передбачено кількісного показника щодо наявності трудових ресурсів, зареєстрованих власних основних фондів, виробничих потужностей, транспортних засобів, сировини та матеріалів, що були б достатніми для фізичної та технічної можливості виконання умов укладених договорів.
Суд зазначає, що вказані податковим органом обгрунтування власної позиції не дають підстав для висновку про вчинення сторонами правочину з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Наявність у відповідачів при вчиненні правочину умислу щодо настання певних протиправних наслідків, що порушують публічний порядок, позивач в ході судового розгляду не довів, а відтак відсутні підстави для визнання правочину недійсним та застосування наслідків, передбачених ст. 228 ЦК України.
Згідно з частинами 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Водночас саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.
На підставі частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ГУ ДПС у Сумській області до ДП «Завод ОБ та ВТ» про визнання договору недійсним та застосування наслідків, передбачених статтею 228 ЦК України, є необґрунтованими, недоведеними та задоволенню не підлягають.
На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
Рішення складено та підписано 27.11.2025.
Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суддя В.В. Яковенко