вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"25" листопада 2025 р. м. Рівне Справа № 918/845/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,
розглянув матеріали справи
за позовом: Приватного підприємства "Волиньтехресурс"
до відповідача: Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс"
про: стягнення 3 023 298,70 грн
секретар судового засідання: С.Коваль
представники:
від позивача: В.Пивовар
від відповідача: не з'явився
Приватне підприємство "Волиньтехресурс" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" про стягнення 3 023 298,70 грн, з яких: 2 784 035,76 грн основного боргу, 197 628,69 грн інфляційних втрат, 41 634,25 грн відсотків річних.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги аргументовані тим, що між ПП "Волиньфармпостач" та ПП "Агро-Експрес-Сервіс" укладено договір поставки від 17.08.2023 №08/23-20, на виконання умов договору позивачем у період з 08.07.2024 по 12.12.2024 було поставлено відповідачу товар загальною вартістю 13 170 184,54 грн, при цьому, покупцем здійснено оплату у розмірі 11 807 854,8 грн. Тобто сума основного боргу складає 2 784 035,76 грн.
У зв'язку з простроченням оплати поставленого товару, керуючись положеннями статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач нарахував відповідачу 197 628,69 грн інфляційних втрат, 41 634,25 грн відсотків річних.
Відповідач відзив на позов суду не надав.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 22 вересня 2025 року суд відкрив провадження у справі, підготовче засідання призначив на 21 жовтня 2025 року.
Ухвалою від 21 жовтня 2025 року суд закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 11 листопада 2025 року.
21 жовтня 2025 року відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості укладення між сторонами мирової угоди.
Також заявником надано проекти спільної заяви про затвердження мирової угоди та проект мирової угоди.
Проте суд констатує, що подані проекти заяви про затвердження мирової угоди та проект мирової угоди не підписані сторонами, а отже не погоджені.
У судовому засіданні 11 листопада 2025 року суд оголосив перерву до 25 листопада 2025 року.
У судовому засіданні позивач підтримав позов.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що стверджується довідкою про доставку відповідачу до його електронного кабінету ухвали суду від 11.11.22025 року.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
17 серпня 2023 року Приватне підприємство "Волиньтехресурс" (постачальник/позивач) та Приватне підприємство "Агро-Експрес-Сервіс" (відповідач/покупець) уклали договір поставки №08/23-20 (надалі - договір), відповідно до предмету якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати окремими партіями у власність покупця запасні частини (надалі-товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах визначених даним договором.
Документи на товар, які постачальник повинен передати покупцю при кожній поставці: видаткова накладна та/або специфікація (у випадку передбаченому діючим законодавством). Конкретний асортимент, найменування, кількість, одиниця виміру та вартість товару визначається у видаткових накладних та/або специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору.
Покупець надсилає постачальникові замовлення, яку останній, протягом одного календарного дня з моменту отримання, погоджує і надає рахунок-фактуру покупцеві. Покупець здійснює погодження отриманого рахунку-фактури на своє замовлення, шляхом надсилання постачальникові відповідного повідомлення.
Згідно з умовами пункту 2.1. договору, сторони дійшли згоди, що найменування, кількість, ціна та загальна вартість товару буде визначатись згідно видаткових накладних та/або специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до пункту 2.2. договору, якість товару, що є предметом поставки за цим договором, повинна відповідати встановленим та затвердженим для такого виду товару нормативним документам.
Пунктом 3.1. договору встановлено, що ціна за одиницю товару узгоджується сторонами та вказується у видаткових накладних та/або специфікаціях до договору у гривнях. При цьому в рахунку-фактурі на партію товару та видаткових накладних та/або специфікаціях зазначається його грошовий еквівалент у євро на відповідну дату за курсом сайту (https://bank.gov.ua/).
Відповідно до пункту 3.2. договору, загальна вартість товару, а також загальна сума договору - визначається та дорівнює сумарній вартості видаткових накладних та/або специфікацій до договору.
Згідно з умовами пункту 3.3. договору, ціни за даним договором зазначені в національній валюті з ПДВ.
Також, згідно з умовами пунктів 3.4.-3.5. договору визначена форма оплати: в грошовому виразі виключно у національній валюті України за умови 100 % передоплата.
Відповідно до пунктів 3.7.-3.8. договору, основою для проведення оплати покупцем постачальнику є його рахунок-фактура на оплату товару згідно цін погоджених у видатковій накладній та/або специфікації. Видаткові накладні, специфікації та/або рахунки-фактури надаються постачальником покупцю виключно в оригіналах та підлягають оплаті останнім в терміни і порядку, визначеними в п.п. 3.5 даного договору.
Пунктами 4.1., 4.3. договору, поставка товару за цим договором здійснюється на умовах EXW або FCA (Інкотермс 2010), приймання товару здійснюється на складі постачальника, за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, бульвар Дружби Народів, 4а, в будь-який зручний для покупця, в період з понеділка по п'ятницю з 09:00 год - 18:00 год (в суботу і неділю згідно окремих домовленостей сторін), протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту здійснення оплати покупцем.
Датою поставки товару вважається дата фактичного відвантаження товару постачальником та підписанням ним відповідних видаткових накладних та товарних (товарнотранспортних) накладних. Перехід права власності на товар відбувається в моменту поставки товару покупцю.
В обґрунтування позову позивач вказує, що на виконання умов договору позивачем у період з 08.07.2024 по 12.12.2024 було поставлено відповідачу товар загальною вартістю 13 170 184,54 грн. При цьому, покупцем здійснено оплату у розмірі 11 807 854,8 грн. Тобто сума основного боргу складає 2 784 035,76 грн.
Вказані обставини визнаються позивачем та не заперечуються відповідачем.
У зв'язку з невиконанням покупцем зобов'язань з оплати поставленого за договором товару, позивач направив відповідачу претензію від 10.06.2025 року № 10-06, яку було вручено відповідачу 20.06.2025 року, у якій зазначив, що станом на 12.12.2024 постачальником поставлено товару на 13 170 184,54 грн, однак покупцем здійснено оплату лише на 11 807 854,8 грн. Тобто ПП "Агро-Експрес-Сервіс" не оплачено товару на 2 784 035,76 грн.
Докази виконання вказаної вимоги в матеріалах справи відсутні, водночас матеріали справи не містять оформленої відповідачем незгоди з викладеною претензією щодо обставин наявності спірної заборгованості.
Суд ураховує, що згідно з нормами частини 4 статті 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
З наведених обставин встановлено, що спірні правовідносини сторін стосувалися договору поставки. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права порушеними через невиконання відповідачем зобов'язання щодо сплати коштів в якості оплати поставленого товару.
Розглядаючи даний спір суд застосовує наступні норми права.
Як унормовано положеннями статті 11 ЦК України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Згідно з нормами статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як передбачено частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За результатами розгляду спору суд з'ясував, що позивачем надано суду докази поставки товару на суму, визначену позивачем як суму основної заборгованості в розмірі 2 784 035,76 грн, проте докази оплати отриманого товару відповідач суду не надав.
Суд констатує, що умовами договору було обумовлено поставку позивачем товару та оплату відповідачем його вартості.
Згідно з нормами частини 1 статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Суд також встановив, що 10 червня 2025 року позивач направив відповідачу претензію від 10.06.2025 року № 10-06, у якій зазначив про необхідність оплати наявної заборгованості, проте доказів виконання вказаної вимоги в матеріалах справи відсутні.
З огляду на наведені норми, суд вважає, що вимога позивача про стягнення заборгованості в розмірі 2 784 035,76 грн основного боргу є правомірною.
А тому вимоги позивача в цій частині мають бути задоволені.
Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Названа стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення саме грошового зобов'язання, тобто зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей.
З доданого до позову розрахунку видно, що позивач за період з 13 грудня 2024 року по 12 червня 2025 року нарахував відповідачу на суму заборгованості 197 628,69 грн інфляційних втрат, 41 634,25 грн відсотків річних.
Реалізація принципу змагальності в господарському процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 11.02.2021 року у справі № 916/17/20).
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18 ).
Аналогічний стандарт доказування застосовано також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сало проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду
Суд встановив обставини щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача 2 784 035,76 грн основного боргу, 197 628,69 грн інфляційних втрат, 41 634,25 грн відсотків річних.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір за подання даного позову складає 36 279,58 грн, оскільки до обрахунку розміру судового збору слід застосовувати коефіцієнт 0,8.
Судові витрати у вигляді судового збору покладаються на відповідача повністю.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" (35112, Рівненська обл., Дубенський р-н, село Ярославичі, вул.Шкільна, будинок 50, ідентифікаційний код 30132761) на користь Приватного підприємства "Волиньтехресурс" (43026, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Кравчука, будинок 15А, квартира 4, ідентифікаційний код 38692104) 2 784 035 (два мільйони сімсот вісімдесят чотири тисячі тридцять п'ять) грн 76 коп заборгованості, 197 628 (сто дев'яносто сім тисяч шістсот двадцять вісім) грн 69 коп інфляційних втрат, 41 634 (сорок одна тисяча шістсот тридцять чотири) грн 25 коп відсотків річних та 36 279 (тридцять шість тисяч двісті сімдесят дев'ять) грн 58 коп судового збору.
Позивач (Стягувач): Приватне підприємство "Волиньтехресурс" (43026, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Кравчука, будинок 15А, квартира 4, ідентифікаційний код 38692104).
Відповідач (Боржник): Приватне підприємство "Агро-Експрес-Сервіс" (35112, Рівненська обл., Дубенський р-н, село Ярославичі, вул.Шкільна, будинок 50, ідентифікаційний код 30132761).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне рішення складено 27 листопада 2025 року.
Суддя Андрій КАЧУР