адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
25.11.2025 Справа № 917/1358/25
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІМУМ АКТИВ» (36007, м. Полтава, вул. Решетилівська, 53, код ЄДРПОУ 41130604)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОБУДМАШ» (36000, м. Полтава, вул. Європейська, буд. 146-А, офіс 24, код ЄДРПОУ 45554982)
про стягнення 2 473 787,71 грн.
Суддя Киричук О.А.
Секретар судового засідання Тертична О.О.
Представники сторін: згідно протоколу
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРІМУМ АКТИВ» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОБУДМАШ» про стягнення 2 473 787,71 грн. заборгованості, у тому числі: повернення попередньої оплати за Товар, здійсненої на виконання Договору поставки №05/2025-2 від 21.05.2025, у розмірі 2 400 012,00 грн; пеня за прострочення виконання зобов'язання по поставці Товару - 67 266,09 грн та 3% річних - 6 509,62 грн.
Ухвалою від 15.07.25 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі.
Ухвалою від 07.08.25 суд постановив відкласти підготовче засідання на 11.09.25.
Ухвалою від 11.09.25 суд постановив відкласти підготовче засідання на 07.10.25.
02.10.25 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
06.10.25 від відповідача надійшов відзив на позов, за мотивами якого відповідач просить суд, зокрема, поновити строк для надання відзиву, долучити до матеріалів справи відзив у справі № 917/1358/25.
06.10.25 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечує проти задоволення заявлених відповідачем клопотань.
У підготовчому засіданні 07.10.25 суд розглянув заявлені клопотання та відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 917/1358/24, задовольнив клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву.
Ухвалою від 07.10.25 суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 917/1358/25, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 23.10.2025.
У судовому засіданні 23.10.2025 представник позивача надав пояснення по суті спору, позов підтримав. Відповідач явку представників не забезпечив. Судом було з'ясовано обставини справи та досліджено докази.
З метою забезпечення належних умов для повного, всебічного і об'єктивного розгляду справи, суд відклав розгляд справи по суті на 18.11.2025.
У судовому засіданні 18.11.2025 суд оголосив оголосив перерву до 25.11.25.
19.11.25 від позивача надійшла заява про стягнення судових витрат на правничу допомогу.
24.11.25 від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі сторін. При цьому, позивач повідомив, що позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити, стягнути з відповідача судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Суд зазначає, що документи по справі надсилалися позивачу та відповідачу у їх електронні кабінети та отримані ними. Тобто, учасники справи були належним чином повідомлені про судове засідання 25.11.25.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/1358/25.
У судовому засіданні 25.11.2025 було складено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
Між Позивачем ТОВ «ПРІМУМ АКТИВ» (покупець) та Відповідачем ТОВ «ТЕХНОБУДМАШ» (постачальник) укладено Договір поставки №05/2025-2 від 21.05.2025 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується передати у встановлений у даному Договорі термін у власність Покупця металопродукцію, надалі - “Товар», а Покупець зобов'язується оплатити вартість Товару та прийняти його відповідно до умов Договору.
Пункти 1.2., 2.3., З.1., 3.4., 4.1., 4.2., 4.3., 4.4. Договору передбачають, що умови про ціну за одинцю та вартість, загальну кількість, асортимент, порядок оплати, порядок та строки поставки Товару визначаються у Специфікаціях до даного договору.
Відповідно до пп.5.1.1 п.5.1. Договору Постачальник зобов'язаний забезпечити передачу Товару у строки, встановлені цим Договором, якість, кількість та асортимент якого відповідає умовам, встановленим цим Договором.
Відповідно до пп.5.3.3. п.5.3. Договору Покупець зобов'язаний здійснити оплату за поставлений Товар на умовах та у строки, визначені цим Договором.
Згідно з п.6.1. Договору сторона, яка порушила господарське зобов'язання, визначене цим договором та/або чинним законодавством України, зобов'язана відшкодувати завдані цим збитки стороні, чиї права або законні інтереси якої порушено.
Відповідно до п.6.2.,6.3. Договору склад та розмір відшкодування збитків визначається Сторонами за правилами, встановленими чинним законодавством України. При цьому збитки стягуються у повній сумі понад штрафні санкції.
Відповідно до п.6.8. Договору за порушення строків поставки Товару згідно з умовами Договору, Покупець має право стягнути з Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого (недопоставленого) Товару за кожен календарний день прострочення поставки Товару.
Пункт 7.1. Договору передбачає, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей Сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій.
Пункти 10.1.-10.4 Договору передбачають, що Договір вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2026 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. У випадку якщо жодна з сторін не заявить про намір розірвати даний договір за 10 календарних днів до закінчення строку його дії, він вважається пролонгованим на наступний календарний рік, на тих же умовах. Дострокове розірвання Договору можливе лише за взаємною письмовою згодою Сторін, що оформлюється шляхом укладання додаткової угоди до цього Договору, крім випадків, передбачених цим Договором. Одностороння відмова від виконання зобов'язань за даним Договором не допускається.
До Договору сторони підписали Специфікацію №1 від 21.05.2025 (далі - Специфікація).
Відповідно до Специфікації Постачальник зобов'язувався відвантажити Покупцю, а Покупець прийняти Товар «Єгоза 1100» у кількості 600 шт. загальною вартістю 2 400 012,00 грн у т.ч. ПДВ.
Пункт 3 Специфікації встановлює, що строк поставки товару за даною Специфікацією складає до 4 червня 2025 року включно.
Пункт 4 Специфікації встановлює, що оплата вартості Товару здійснюється Покупцем шляхом оплати 100% вартості Товару по даній Специфікації в якості попередньої оплати протягом 3 (трьох) календарних днів з дати виставлення рахунку- фактури.
На виконання умов Договору та Специфікації ТОВ «ПРІМУМ АКТИВ» на підставі рахунку №К-32 від 27.05.2025 здійснив 100% оплату вартості Товару в якості передоплати на розрахунковий рахунок ТОВ «ТЕХНОБУДМАШ» 29 травня 2025 року, що підтверджується платіжною інструкцією №21 від 27.05.2025.
Позивач вказує, що:
- станом на 03.07.2025 Постачальник не здійснив поставку Товару у визначене Специфікацією місце.
- порушення строків поставки Товару Постачальником є істотним та таким, що завдає шкоду Покупцю, оскільки Товар був необхідний для будівництва за іншим договором.
- втратив інтерес до договору, вимагає повернення сплачених коштів в якості попередньої оплати та сплату штрафних санкцій.
- 13 червня 2025 року направив претензію на поштову та електронну адресу Відповідача, щодо розірвання договору та повернення попередньої оплати за Товар у розмірі 2 400 012,00 грн та штрафні санкції, проте 30 червня 2025 року претензія повернулася без вручення.
Тому, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 2 473 787,71 грн. заборгованості, у тому числі: повернення попередньої оплати за Товар, здійсненої на виконання Договору поставки №05/2025-2 від 21.05.2025, у розмірі 2 400 012,00 грн; пеня за прострочення виконання зобов'язання по поставці Товару - 67 266,09 грн та 3% річних - 6 509,62 грн.
Відповідач у відзиві підтвердив наявність взаємовідносин із ТОВ «ПРІМУМ АКТИВ», викладених у позовній заяві, та повідомив, що наразі не має можливості повернути отримані від ТОВ «ПРІМУМ АКТИВ» грошові кошти у якості передплати за товар, оскільки став жертвою шахрайських дій з боку іншого контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗСС ХОЛДІНГ».
Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як підтверджується матеріалами справи, спір у ній виник з приводу неналежного виконання відповідачем умов договору поставки №05/2025-2 від 21.05.2025 .
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні за змістом положення передбачено частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (частина 1 статті 693 Цивільного кодексу України).
За умовами укладеної між сторонами Специфікації №1 від 21.05.2025 Постачальник зобов'язувався відвантажити Покупцю, а Покупець прийняти Товар «Єгоза 1100» у кількості 600 шт. загальною вартістю 2 400 012,00 грн у т.ч. ПДВ. Оплата вартості Товару здійснюється Покупцем шляхом оплати 100% вартості Товару по даній Специфікації в якості попередньої оплати протягом 3 (трьох) календарних днів з дати виставлення рахунку- фактури.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач па виконання умов Договору та Специфікації на підставі рахунку №К-32 від 27.05.2025 здійснив 100% оплату вартості Товару в якості передоплати на розрахунковий рахунок ТОВ «ТЕХНОБУДМАШ» 29 травня 2025 року, що підтверджується платіжною інструкцією №21 від 27.05.2025.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).
Строк поставки товару за Специфікацією складає до 4 червня 2025 року включно.
Докази поставки товару позивачу на виконання договору матеріали справи не містять.
Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).
У постанові від 22 вересня 2020 року у справі №918/631/19 (пункти 74, 83-85) Великою Палатою Верховного Суду висловлено правову позицію, що зобов'язання постачальника з повернення суми попередньої оплати товару виникає у зв'язку із закінченням обумовленого сторонами строку поставки, який виходячи із суті зобов'язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлює протиправний характер неповернення грошових коштів. Відтак з наступного дня після спливу строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникає зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, яке є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування трьох процентів річних та інфляційних на суму боргу є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на наведені правові норми та правові позиції, а також те, що обумовлений сторонами строк поставки товару закінчився 4 червня 2025 року і товар не було поставлено, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо повернення йому 2 400 012,00 грн. сплаченого авансу та стягнення 6 509,62 грн. 3% річних (період розрахунку 05.06.2025 - 07.07.2025 ).
Крім цього, відповідно до п.6.8. Договору за порушення строків поставки Товару згідно з умовами Договору, Покупець має право стягнути з Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого (недопоставленого) Товару за кожен календарний день прострочення поставки Товару.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як вбачається з розрахунків позивача, на підставі наведеного пункту він нарахував пеню у розмірі 67 266,09 грн., період розрахунку 05.06.2025 - 07.07.2025.
Перевіривши заявлену суму пені, суд зазначає, що її розрахунок здійснений правильно, а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Посилання відповідача на відсутність можливості повернути отримані від ТОВ «ПРІМУМ АКТИВ» грошові кошти у якості передплати за товар, оскільки стало жертвою шахрайських дій з боку іншого контрагента, не спростовують висновків суду щодо наявності підстав для повернення попередньої оплати за Товар, здійсненої на виконання Договору поставки №05/2025-2 від 21.05.2025.
На посилання відповідача на те, що для стягнення з його підприємства штрафних санкцій через істотне порушення умов договору необхідно встановити підстави порушення (а вданому випадку, на переконання відповідача, ТОВ «ТЕХНОБУДМАШ» здійснило всі необхідні дії, які залежали від нього, для належного виконання умов договору. Порушення відбулося внаслідок неправомірних дій третіх осіб, на що товариство не мало можливості впливати) суд зауважує, що згідно з ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Оскільки у даному випадку доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідачем не подано, суд вважає заперечення відповідача необгрунтованими.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2 473 787,71 грн. заборгованості, у тому числі: повернення попередньої оплати за Товар, здійсненої на виконання Договору поставки №05/2025-2 від 21.05.2025, у розмірі 2 400 012,00 грн; пеня за прострочення виконання зобов'язання по поставці Товару - 67 266,09 грн та 3% річних - 6 509,62 грн., підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати.
Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача повністю в належній до сплати сумі 37 106, 82 грн.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на правову допомогу суд виходив із наступного.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Частиною 4 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Положеннями абзацу 1 частини 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
В позовній заяві позивач повідомив, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у сумі 100 000,00 грн. відповідно до орієнтовного розрахунку суми судових витрат, які очікує позивач понести в зв'язку з розглядом даної справи.
У заяві про стягнення судових витрат на правничу допомогу, що подана 19.11.2025, позивач вказав, що вважає обґрунтованою суму до стягнення за юридичні послуги в розмірі 60 000 гривень, оскільки фактично послуги сплачено на суму 60 000 гривень з урахуванням складності справи, тривалості розгляду справи, заявленої суми до стягнення та часу витраченого адвокатом по представленню позивача в суді.
На підтвердження здійснених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копії договору про надання юридичних послуг від 11.06.2025 року на 1 арк.; ордеру на надання правової допомоги; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; рахунки-фактури № 8 від 18.07.25, № 9 від 14.08.25, № 10 від 15.09.25; платіжних інструкцій № 4288 від 24.07.25, № 3407 від 19.08.25, № 3775 від 18.09.25 на загальну суму 60 000,00 грн.; Акту прийому передачі наданої правової допомоги, виконаних робіт вчинених заходів спрямованих на отримання юридичного результату, суми витрачених коштів на виконання договору про надання юридичних послуг від 11.06.2025 року, від 18.11.25.
Як вбачається зі місту зазначених доказів, Виконавець, АБ «Буряк і партнери» в особі адвоката Буряка Дмитра Миколайовича та юридична особа ТОВ «ПРІМУМ АКТИВ» (надалі - Замовник) уклали Договір про надання правничої допомоги про наступне: Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати юридичну допомогу (консультацію), збір інформації та подальші дії щодо невиконання умов договору поставки № 05/2025-2 від 21.05.2025 року та повернення сплачених коштів Замовнику, виготовлення претензії, при потребі виготовлення позовної заяви та представлення інтересів в суді - Господарський суд Полтавської області, як Позивача, в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.
18.11.25 сторони підписали Акт прийому передачі наданої правової допомоги, виконаних робіт вчинених заходів спрямованих на отримання юридичного результату, суми витрачених коштів на виконання договору про надання юридичних послуг від 11.06.2025 року, згідно якого сторони констатують, що на підставі Договору про надання юридичних послуг виконана наступна робота: консультація, ведення претензійної роботи, виготовлення позову, ознайомлення з документами Відповідача, виготовлення процесуальних документів, представлення Замовника в Господарському суді Полтавської області в справі № 917/1358/25.
Згідно п.1 Акту Виконавець належним чином надав юридичні послуги згідно Договору на загальну суму 60 000,00 (шістдесят тисяч) гривень.
Згідно п.2 Акту Замовник прийняв послуги, цього Акта та оплатив їх у строки встановлені Договором шляхом перерахування на рахунок Виконавця.
Згідно п.3 Акту Замовник не має претензій майнового та немайнового характеру до Виконавця з приводу отриманих юридичних послуг по Договору про надання юридичних послуг.
Відповідно до платіжних інструкцій № 4288 від 24.07.25, № 3407 від 19.08.25, № 3775 від 18.09.25 підтверджується факт сплати позивачем АБ «Буряк і партнери» 60 000,00 грн.
Оцінюючи зазначені докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс у зв'язку з розглядом справи № 917/581/25, і які підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Разом з тим, в силу вимог ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, в тому числі має враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Суд враховує, що відповідач у відзиві не погоджується із заявленою до стягнення з нього суми витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вважає її значно і безпідставно завищеною.
В обгрунтування заперечень відповідач вказав на таке:
- вказана категорія справи не є складною. Правовідносини, які виникли між сторонами, ґрунтуються на договірних правовідносинах - договорі поставки, які характеризуються чітким правовим регулюванням - Цивільним та Господарським кодексами України, а тому від представника позивача не вимагалося здійснення пошуку додаткового законодавства, що свідчить про сталість та єдність законодавства у цій сфері.
- зазначена категорія справ характеризується низьким рівнем складності; судова практика у цій сфері стала та узгоджена між собою, що не вимагає від представника витрати значного часу для її пошуку та/або узгодження правових позицій.
- складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, і значного проміжку часу, а у справах цієї категорії наявна усталена судова практика; адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі.
- додатки до позовної заяви не містять будь-яких доказів, які б були отримані представником позивача самостійно, а тому, це дає підстави вважати, що адвокат не вчиняв будь-яких дій задля їх отримання (в тому числі шляхом подання адвокатських запитів).
Зважаючи на те, що юридична кваліфікація правовідносин, що є предметом спору, є незначною та не вимагає великого обсягу надання адвокатом послуг, з урахуванням наведених відповідачем заперечень, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 60 000,00 грн є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.
При цьому, враховуючи критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд дійшов висновку, що належною до розподілу на користь позивача сумою витрат на професійну правничу допомогу, є сума 20 000,00 грн.
Суд зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини позивача з адвокатом за укладеним договором, позаяк обов'язок виконання прав і обов'язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв'язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на відповідача не в повній сумі, про яку домовились позивач та адвокат (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).
Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Враховуючи задоволення позову у повному обсязі, на відповідача покладаються судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОБУДМАШ» (36000, м. Полтава, вул. Європейська, буд. 146-А, офіс 24, код ЄДРПОУ 45554982) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРІМУМ АКТИВ» (36007, м. Полтава, вул. Решетилівська, 53, код ЄДРПОУ 41130604) 2 400 012,00 грн попередньої оплати, 67 266,09 грн пені, 6 509,62 грн 3% річних, 37 106, 82 грн витрат з оплати судового збору, 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 26.11.2025.
Суддя Киричук О.А.