65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"27" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2518/25
Господарський суд Одеської області у складі: судді Цісельського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,
за участю представників:
від позивача: адвокат Христян О.М.,
від відповідача-1: не з'явився,
від відповідача-2: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/2518/25
за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (вул. Грушевського, № 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570)
до відповідачів: 1) Приватного сільськогосподарського підприємства «Садове» (вул. Паркова, № 3, с-ще Садове, Голопристанський р-н, Херсонська обл., 75622, код ЄДРПОУ 30713404)
2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РОНКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 1 080 000,00 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
26.06.2025 Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про солідарне стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства «Садове» та ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 1080000,00 грн. з яких: 968000,00 грн - заборгованість за кредитом, 112000,00 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором № б/н від 18.08.2021, до якого він приєднався шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги «Куб», а щодо відповідача-2 також ґрунтуються на його зобов'язаннях за договором поруки № POR1629120361250 від 18.08.2021.
Так, позивач вказує, що з підписанням відповідної заяви, на підставі ст. 634 ЦК України клієнт приєднався до розділу « 1.1. Загальні положення підрозділу « 3.2.8. Умови та правила надання послуги «Куб» Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті АТ КБ «ПриватБанк» на дату укладення договору, які разом складають кредитний договір між банком та клієнтом.
За ствердженням позивача, 18.08.2021 на підставі укладеного договору ним було перераховано на поточний рахунок ПСП «Садове» кредитні кошти у розмірі 1000000,00 грн, однак відповідач-1 свої зобов'язання по поверненню отриманої суми кредиту в повному обсязі не виконав, внаслідок чого у останнього станом на 18.06.2025 утворилась заборгованість у загальному розмірі 1080000,00 грн.
Окрім того, позивач пояснив, що на забезпечення виконання кредитних зобов'язань ПСП «Садове», між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № POR1629120361250 від 18.08.2021, предметом якого є надання поручителем поруки за виконання зобов'язань ПСП «Садове», які випливають з договору розділу 3.2.8. «Кредит Куб» Умов та правил надання банківських послуг.
Відтак, за висновком позивача, відповідач-1 порушив своє зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, а відповідач-2 несе солідарну відповідальність, як поручитель відповідача-1, за невиконання останнім своїх зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі.
За таких обставин позивач вважає за необхідне захистити свої права та інтереси шляхом солідарного стягнення з відповідачів суми заборгованості за кредитним договором.
Відповідачі відзив на позов не надали, своїм правом на захист не скористались.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2025 позовна заява вх.№2579/25 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.
01.07.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ 2579/25 від 26.06.2025) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2518/25. Постановлено справу № 916/2518/25 розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "17" липня 2025 року об 11:40 год. Даною ухвалою суд також витребував у Міністерства соціальної політики України відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо фізичної особи ОСОБА_1 .
04.07.2025 за вх.№ 21235/25 до суду від представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, яка судом була задоволена відповідною ухвалою суду від 08.07.2025.
17.07.2025 у підготовчому засіданні по справі № 916/2518/25 судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "05" серпня 2025 року о 14:40 год., про що відповідачів було повідомлено відповідною ухвалою суду від 17.07.2025, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.
01.08.2025 АТ КБ «ПриватБанк» подані до суду письмові пояснення (вх. № 24243/25), щодо порядку укладення та підписання кредитного договору. Вказані пояснення були долучені судом до матеріалів справи.
Підготовче засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.07.2025 у справі № 916/2518/25 на 05.08.2025 о 14:40 год., не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Цісельського О.В. у період з 31.07.2025 по 07.08.2025 включно на лікарняному.
08.08.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 916/2518/25 за ініціативою суду на 30 днів та підготовче засідання призначено на "02" вересня 2025 року об 11:20 год.
02.09.2025 у підготовчому засіданні по справі № 916/2518/25 судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "07" жовтня 2025 року о 12:20 год., про що було відображено в протоколі судового засідання та повідомлено відповідачів відповідною ухвалою суду від 03.09.2025, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.
07.10.2025 у підготовчому засіданні по справі № 916/2518/25, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/2518/25 до судового розгляду по суті на "21" жовтня 2025 року о 12:20 год.
Відповідачі були повідомлені про дату, місце та час судового засідання з розгляду справи по суті ухвалою суду від 07.10.2025, постановленою відповідно до вимог ст. 120 ГПК України.
21.10.2025 у судовому засіданні по справі № 916/2518/25 судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "18" листопада 2025 року о 14:40 год., про що відповідачів було повідомлено відповідно до приписів ст. 120 ГПК України ухвалою суду від 21.10.2025.
18.11.2025 позивач надав до суду додаткові письмові пояснення (вх. № 36723/25), керуючись положеннями п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України, по суті заявлених вимог, які судом були долучені до матеріалі справи.
В процесі розгляду справи всі подані позивачем клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.
Під час розгляду справи по суті позивач виступив із вступною промовою, судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.
Представник позивача - АТ КБ «Приватбанк» у своїй вступній промові та судових дебатах заявлені позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи свою позицію доводами та аргументами, викладеними у заявах по суті спору, письмових та усних поясненнях та наданими суду доказами.
Відповідачі - ПСП «Садове» та ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно, проте своїх представників в судові засідання жодного разу не направили, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтували, своїми процесуальними правами на подання відзиву не скористалися, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами. При цьому суд зауважує, що відповідачі не повідомляли суду про наявність обставин, що перешкоджають їм прийняти участь у розгляді справи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України або з інших підстав.
Стосовно повідомлення відповідачів про розгляд справи, суд відзначає наступне.
Судові повідомлення не були доставлені на адресу відповідачів у зв'язку із призупиненням АТ «Укрпошта» приймання та пересилання поштових відправлень до тимчасово окупованих територій України та районів ведення бойових дій, на території яких не працюють відділення поштового зв'язку у зв'язку з повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Наразі відповідними Указами Президента України строк, на який на території України введено режим воєнного стану, продовжено.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376, вся територія Скадовського району Херсонської області, до складу якої входить селище Садове та село Пам'ятне Скадовського району Херсонської області з 24.02.2022 є тимчасово окупованою територією.
При цьому, пунктом 21 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції».
Питання провадження господарської діяльності на тимчасово окупованих територіях врегульовано Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Відповідно до частини першої статті 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 122 ГПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.
Для забезпечення реалізації процесуальних прав відповідачів бути обізнаними про розгляд справи 08.07.2025, 21.07.2025, 11.08.2025, 04.09.2025, 08.10.2025 та 24.10.2025 на офіційній сторінці Господарського суду Одеської області веб-порталу «Судова влада України» (розділ «Оголошення про виклик») розміщені відповідні оголошення, які долучено судом до матеріалів справи.
Також, судом при відкритті провадження у справі, при дослідженні позовних матеріалів встановлено наявність у відповідачів електронної пошти, у зв'язку з чим було вжито додаткові заходи з метою повідомлення відповідачів про розгляд даної справи та скеровано на їх електронну адресу, відомості про які містяться в матеріалах справи, судові повідомлення в електронному вигляді, що підтверджується оформленими довідками про доставку електронного листа.
Окрім того, секретарем судового засідання здійснено спроби передати телефонограму за наявними в матеріалах справи номерами телефонів відповідачаів, проте повідомити належну інформацію по справі не надалось можливим, оскільки за відомими суду номерами відповіді не було та відбувалось сповіщення оператора мобільного зв'язку, що абонент не в мережі.
Враховуючи відсутність у відповідному реєстрі відомостей щодо електронної пошти чи інших засобів зв'язку з відповідачами, не повідомлення суду інших засобів зв'язку з відповідачами, суд прийшов до висновку, що вказані дії свідчать про відмову від отримання відповідачами судових повісток (ухвал суду).
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 ГПК України.
Також, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Ухвали Господарського суду Одеської області по справі № 916/2518/25 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.
Таким чином, суд зазначає, що відповідачі також не були позбавлені права та можливості за власною ініціативою скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу положень наведеної статті 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», та за відомим номером даної справи № 916/2518/25 ознайомитися із змістом ухвал Господарського суду Одеської області та визначеними у них датами, часом та місцем розгляду даної справи з метою забезпечення представництва своїх інтересів в судових засіданнях.
Суд зауважує, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа легко знайде інформацію про судову справу. Функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема «Електронний кабінет» ЄСІТС. Все безкоштовно і доступно.
Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі та з мінімальними витратами. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.
Отже, суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідачів про час і місце розгляду справи.
За змістом статей 10, 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Разом з цим, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов'язків є суттєво ускладеною. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Великої Британії»).
При цьому, ворожі війська постійно здійснюють масований ракетний обстріл по об'єктам енергетичної інфраструктури України і через це в багатьох містах України, зокрема і у місті Одесі, де розташований Господарський суд Одеської області, періодично відсутнє електропостачання та, відповідно, інтернет-зв'язок. Поновлення постачання електроенергії та інтернет-зв'язку потребує додаткового часу.
Водночас, у місті Одесі періодично оголошуються повітряні тривоги, під час яких суддя та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров'ю.
Судом враховано, що в умовах воєнного часу, суди України, продовжують працювати на територіях, де це є можливим, на підставі чого, з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, які визначають завдання господарського судочинства, з урахуванням норм Закону України «Про правовий режим воєнного стану», приймаючи до уваги обставини даної справи та достатність часу, наданого всім учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по даній справі, суд вважав за доцільне розглядати дану справу в межах розумного строку, створивши учасникам справи умови належного балансу безпеки та можливості ефективної реалізації їх процесуальних прав.
З урахуванням викладеного, за об'єктивних обставин розгляд даної позовної заяви був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За наведених обставин суд доходить висновку, що судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідачів про відкриття провадження у справі, а також про всі призначені по справі судові засідання, вчинення відповідних процесуальних дій та надано можливість взяти участь у судових засіданнях і викласти свої, зокрема, заперечення проти задоволення позовних вимог, натомість останні не вживали заходів щодо реалізації наданого їм права навести свої доводи та міркування, заперечення проти заяв, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, шляхом участі в судових засіданнях, подання відзиву на позовну заяву та надання доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на те, що розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв'язку з нез'явленням відповідачів у судові засідання, неподанням відповідачами відзиву на позовну заяву, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представників учасників справи у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з'ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.
В судовому засіданні, 18.11.2025 господарським судом був завершений розгляд справи по суті, відповідно до ч.1 ст.219 ГПК України оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення 27.11.2025 о 12:40 год.
В судовому засіданні, 27.11.2025 господарським судом, відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України, в присутності представника позивача було проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення.
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
18.08.2021 Приватним сільськогосподарським підприємством «Садове» (клієнт, відповідач, ПСП «Садове») в особі Власенка Б.А. за допомогою електронного цифрового підпису підписано та подано до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (банк, позивач, АТ КБ «Приватбанк») заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги «Куб», якою, на підставі ст. 634 ЦК України, клієнт приєднався до розд. « 1.1. Загальні положення» та підрозд. « 3.2.8. Умови та правила надання послуги «Куб»» Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), що розміщені на сайті АТ КБ «Приватбанк» pb.ua на дату укладення договору. Ця заява та умови разом складають кредитний договір між банком та клієнтом.
У розд. 1 заяви визначені істотні умови кредитного договору. Зокрема, банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та ін. винагород в обумовлені цим договором терміни (п.1.1. заяви).
Умовами п.п. 1.2.-1.5. передбачено: розмір кредиту: 1000000 (один мільйон) грн; строк кредиту: 12 місяців з дати видачі кредитних коштів. У період з дати підписання заяви процентна ставка за користування кредитом перші 6 місяців дії кредиту становить 1,6% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця - 1,4% в місяць від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту). Проценти за користування кредитом у разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитним договором: 4% в місяць від суми простроченої заборгованості.
Пунктом 1.6. встановлений порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця, передбачено адаптований графік (на вибір клієнта та за узгодженням з банком): 6 місяців користування кредитом: погашення тільки процентів, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; інші 6 місяців користування кредитом: погашення основного боргу з процентами рівними частинами щомісяця, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом. Сторони узгодили, що графік погашення кредиту (додаток 1 до цієї заяви) є невід'ємною частиною договору.
У заяві також передбачено, що в разі: порушення строку повернення кредиту, визначеного в п.1.3. заяви, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку; настання обставин, передбачених п.3.2.8.3.1.3. Умов, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку повернення кредиту, визначеного у повідомленні банку; настання обставин, передбачених п.3.2.8.6.2., п.3.2.8.6.6. Умов, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку повернення кредиту, клієнт зобов'язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі 4% в місяць від простроченої суми заборгованості (п. 1.7 заяви).
В п. 1.10 заяви передбачено, що зміни й доповнення до цього договору можуть здійснюватися як шляхом підписання окремих додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну листами. Банк надає клієнту пропозиції щодо зміни істотних умов договору у спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення повідомлення клієнту, а саме: шляхом направлення повідомлень електронною поштою, у системі «Приват24 для бізнесу», повідомлення у месенджерах. В разі, якщо клієнт не надасть банку письмове повідомлення про відхилення пропозиції банку щодо зміни істотних умов договору у строк 10 календарних днів з дня направлення повідомлення, зміни до істотних умов вважаються узгодженими сторонами та не потребують укладення додаткових угод.
Відповідно до розділу 2 заяви, клієнт підтверджує ознайомлення із розділом « 1.1. Загальні положення», а також підрозділом « 3.2.8 Умови та Правила надання кредиту «Кредит Куб» Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку за адресою: https://privatbank.ua/terms, у редакції, чинній на дату підписання цієї заяви.
Зміст підрозділу 3.2.8 Умов в редакції, чинній на дату підписання заяви, викладений в самій Заяві про приєднання.
В п. 3.2.8.1 зазначених Умов, зокрема, передбачено, що клієнт приєднується до послуги шляхом підсипання кваліфікованим електронним підписом зави в системі Приват24 або у сервісі «Paperless» або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору.
З п.п. 3.2.8.3.1 та 3.2.8.3.2 Умов, які наведено в тексті самої заяви, слідує, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначений у заяві. За користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно графіку, визначених у заяві та тарифах. При несплаті процентів у строк, визначний графіком, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 3.2.8.6.2.).
Максимальний строк користування кредитом не може перевищувати 12 місяців з дати видачі кредитних коштів (п. 3.2.8.3.1.2).
Клієнт доручає банку щомісячно у строки, зазначені у заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у банку, на погашення заборгованості за послугою у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі (п.3.2.8.3.1.4. Умов).
Згідно з п.п. 3.2.8.5.2. та 3.2.8.5.3. Умов, клієнт взяв на себе зобов'язання оплатити щомісячні проценти за користування кредитом згідно з п. 3.2.8.3.2, повернути кредит та здійснити інші платежі, передбачені договором, у терміни і в сумах, які встановлено в пунктах 3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2., 3.2.8.5.14., 3.2.8.6.2., а також зазначені в заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.
За користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно п.п.3.2.8.1., 3.2.8.3. цього договору клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п.3.2.8.3.2. (п.3.2.8.9.1. Умов).
Нарахування процентів здійснюється щодня, при цьому проценти розраховуються на початковий розмір кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується (п. 3.2.8.9.2. Умов).
Сплата процентів за користування кредитом здійснюється в дати платежів, зазначені у заяві (п.3.2.8.3.1). Якщо повне погашення кредиту здійснюється в дату, що відрізняється від зазначеної в цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованої від попередньої дати погашення по день фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту (п.3.2.8.9.3. Умов).
У разі, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки за цим договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені в банківський день, що передує вихідному або святковому дню. Банківський день - день, у який банківські установи України відкриті для проведення операцій з переказу грошових коштів із використанням каналів взаємодії з НБУ (п. 3.2.8.9.4. Умов).
Зобов'язання за цим договором виконуються в такій послідовності: кошти, отримані від клієнта, а також від інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості за цим договором, перш за все спрямовуються для відшкодування витрат/збитків банку згідно з п.п.3.2.8.5.14. цього договору, далі для погашення неустойки згідно з розділом 3.2.8.10. цього договору, далі - процентів згідно з п.3.2.8.3.4. цього договору, далі - прострочених процентів згідно з п. 3.2.8.3.3. цього договору, далі - простроченого кредиту, далі - процентів, далі - кредиту. Остаточне погашення заборгованості за цим договором проводиться не пізніше дати, зазначеної в п.3.2.8.9.3. цього договору. У разі несплати процентів у відповідні дати сплати, визначені в цьому договорі, вони вважаються простроченими (п. 3.2.8.9.6. Умов).
Розрахунок і нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у терміни, вказані в заяві, кожного місяця, на наступний день після дня отримання клієнтом кредиту або дня погашення чергової частини боргу і проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на первісну суму кредиту (п.3.2.8.9.7. Умов).
Відповідно до п.п. 3.2.8.11 Умов, договір є чинним з моменту підписання клієнтом заяви про приєднання. Строк дії договору встановлюється з дня його укладення і до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.
Додатком №1 до заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуги «Куб» є Графік погашення основної суми боргу та процентів за кредитом, в якому погоджено, що протягом перших шести місяців (з вересня (місяць, наступний за датою видачі кредиту до дати, зазначеної у п. 1.6 заяви) по лютий включно) відповідач-1 повинен був щомісячно сплачувати тільки проценти за користування кредитом в сумі 16000,00 грн, наступні шість місяців (з березня по серпень) - щомісячно здійснювати погашення суми кредиту в розмірі 166666,67 грн та сплачувати проценти в сумі 14000,00 грн, що загалом становить 180666,67 грн.
На підтвердження обставини підписання 17.08.2021 представником банку та 18.08.2021 відповідачем-1 кредитного договору (заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги «Куб»), а також накладення електронної печатки, позивачем до матеріалів справи долучено відповідний протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
Окрім того, обставини справи свідчать, що 18.08.2021 між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель, відповідач-2), із використанням електронного цифрового підпису, укладено договір поруки № POR1629120361250. Підписання сторонами вказаного договору поруки також підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
Пунктом 1.1. договору поруки встановлено, що його предметом є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Приватним сільськогосподарським підприємством «Садове» (боржником, відповідачем-1) зобов'язань за угодами-приєднання до розділу 3.2.8 «Кредит КУБ» Умов та правил надання банківських послуг (далі - Угода 1), по сплаті процентної ставки за користування кредитом, кредиту в розмірі 1000000 (один мільйон) грн. Якщо під час виконання Угоди 1 зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за Угодою 1 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.
За умовами п. 1.2 цього договору, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за Угодою 1 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
Відповідно до п.п. 1.3., 1.5. договору поруки поручитель з умовами Угоди 1 ознайомлений. У випадку невиконання боржником зобов'язань за Угодою 1, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
В пп. 2.1.2 пункту 2.1, п. 4.1 договору поруки визначено, що у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов'язання, передбаченого п. 1.1 цього договору, кредитор має право напарити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов'язання(нь). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов'язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов'язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов'язань за Угодою 1 незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.
Сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 (п'ятнадцять) років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов'язань за Угодою 1 цей договір припиняє свою дію.
Матеріали справи свідчать, що в рамках кредитного договору б/н від 18.08.2021 позивачем 21.04.2021 було перераховано на рахунок відповідача-1 № 26001052207671 (вказаний рахунок визначений у заяві на відкриття рахунку) кредитні кошти у розмірі 1000000,00 грн, що підтверджується копією банківської виписки по рахунку ПСП «Садове» за період 18.08.2021 по 16.06.2025.
Наразі позивач посилається на те, що заборгованість ПСП «Садове» за вказаним кредитним договором станом на 18.06.2025 згідно із наданим розрахунком становить 968000,00 грн заборгованості за тілом кредиту. Крім цього, банком відповідно до умов договору здійснено нарахування процентів за використання відповідачем суми наданого кредиту, які позивач зазначає відсотками у вигляді щомісячної комісії, розрахунок яких, в межах цієї справи, позивач здійснив станом до 03.10.2022. Відповідно до даних розрахунку позивача, загальна заборгованість відповідача за процентами, з урахуванням проведених погашень, становить 112000,00 грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань за кредитним договором, за виконання яких поручився відповідач-2, уклавши з позивачем договір поруки, банк звернувся до суду з позовом до відповідачів про солідарне стягнення з останніх відповідної заборгованості.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Згідно частин 1, 3 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно з ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Стаття 554 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частиною 1 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. У разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов'язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами частин 1-2 статті 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частинами 1-2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини 1 статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачено, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків. Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Згідно з п.7.1.2. ст.7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Згідно з п.30.1. ст.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Положеннями ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа (ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Відповідно ч. 3 ст. 15 Закону України «Про електронні довірчі послуги», використання кваліфікованих електронних підписів та печаток забезпечує високий рівень довіри до схем електронної ідентифікації.
Частиною 1 ст.17 Закону України «Про електронні довірчі послуги» передбачено, що електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних, аналоги яких на паперових носіях не повинні містити власноручний підпис відповідно до законодавства, а також автентифікація в інформаційних системах, в яких здійснюється обробка таких електронних даних, можуть здійснюватися з використанням електронних довірчих послуг або без отримання таких послуг, за умови попередньої домовленості між учасниками взаємодії щодо порядку електронної ідентифікації учасників таких правових відносин.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 18 даного Закону, кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. Кваліфікована електронна печатка має презумпцію цілісності електронних даних і достовірності походження електронних даних, з якими вона пов'язана.
5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За умовами ч.ч.1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі №909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору.
Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Господарський суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 у справі №904/2073/19, відповідно до якої договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто, кредитний договір є окремим видом цивільно-правових договорів, який визначає взаємні зобов'язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з метою одержання останнім кредиту. Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит) в будь-якій валюті. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами договору. Правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами, регулюються самостійно сторонами шляхом укладення договору. На кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов'язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, укладений між Приватним сільськогосподарським підприємством «Садове» та Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» договір б/н від 18.08.2021, є договором приєднання у розумінні приписів ЦК України.
Суд зазначає, що АТ КБ «Приватбанк» до позовної заяви подано документальне підтвердження підписання заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг «Куб» від 18.08.2021 клієнтом та банком шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів, в яких зазначена інформація щодо результатів перевірки підписів (відомості про сертифікат ключа: ким виданий, реєстраційний номер сертифіката; дата видачі; дата закінчення дії тощо).
З урахуванням вказаних норм права та обставин справи, враховуючи, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису, суд дійшов висновку, що подані до суду паперові копії електронних доказів (про які зазначено вище) свідчать, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ПСП «Садове» шляхом накладення ЕЦП на документ: заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги «Куб», яка разом із Умовами складають кредитний договір між банком та клієнтом, примірник якого клієнт отримав шляхом направлення в особистий акаунт клієнта у системі «Приват24 для бізнесу», укладено в письмовій формі кредитний договір № б/н від 18.08.2021, що є підставою виникнення відповідних правовідносин між сторонами.
Отже, фактично шляхом підписання заяви приєднання відповідача-1 до Умов та правил надання банківських послуг, які оприлюднені через офіційний сайт банку і є публічною офертою, до якої приєднується клієнт, сторонами у письмовій формі укладено договір, який за своєю правовою природою є кредитним договором.
Факт підписання сторонами по справі заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг «Куб» від 18.08.2021, з використанням кваліфікованого електронного підпису (КЕП), може бути перевірений за допомогою Інтегрованої системи електронної ідентифікації ID.GOV.UA (ІСЕІ), або за допомогою будь-якого іншого інтернет-ресурсу перевірки ЕЦП.
За фактом перевірки онлайн сервісу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису суду наданий сформований 25.06.2025 протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису файлу «Заява про приєднання до УіП надання послуги КУБ, яким за результатами перевірки підтверджується успішне створення підпису від імені Власенка Б.А. та накладення електронної печатки ПСП «Садове», час підписання 18.08.2021 о 10:57:53.
Таким чином, наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що укладений між сторонами договір має електронну форму, оскільки відповідач-1 приєднався до умов та правил надання послуги «Куб» шляхом підписання електронним цифровим підписом відповідної заяви про приєднання та є належним та допустимим доказом в підтвердження виникнення між сторонами взаємних прав та обов'язків.
При цьому, як встановлено судом, задля забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вищевказаним кредитним договором між Власенком Б.А. та АТ КБ «Приватбанк» укладено договір поруки № POR1629120361250 від 18.08.2021, предметом якого є надання поруки перед кредитором за виконання ПСП «Садове» зобов'язань за вищевказаним кредитним договором.
Суд виходить із того, що підписувач, який здійснює накладення електронного підпису на електронний документ, цим самим засвідчує, що ознайомився з усім текстом документа, повністю зрозумів його зміст, не має заперечень до тексту документа і свідомо застосував свій підпис у контексті, передбаченому документом, тобто підписав, погодив, засвідчив тощо.
Відтак, факт підписання указаних документів в електронному вигляді сторонами підтверджується наданими позивачем протоколами створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису. Відповідачами не надано заперечень щодо факту укладення між сторонами кредитного договору та договору поруки шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів. Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах господарської справи відсутні та суду не надавались.
Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.
За наслідками дослідженням змісту підписаної відповідачем-1 заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг «Куб» від 18.08.2021 суд встановив, що сторони у письмовому вигляді погодили істотні умови кредитного договору, а саме: вид кредиту, мету кредиту, розмір кредиту, строк кредиту, процентну ставку за користування кредитом, проценти за користування кредитом у разі виникнення прострочення зобов'язань за кредитним договором, неустойку та інші умови.
За своїм змістом положення розділу 3.2.8. Умов та правил надання послуги «Куб» є відсильними щодо питань врегулювання та погодження істотних умов кредитування до заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги «Куб».
У відповідності до розділу 3.2.8. Умов та правил надання послуги «Куб» істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, строк кредиту, порядок сплати кредитних коштів) і були погоджені сторонами в заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги «Куб», у Графіку відображено порядок сплати проценти за користування кредитом та основної суми боргу.
В свою чергу, відповідачі заперечень щодо викладених у договорах умов не висловлювали, питання про зміну умов договорів не порушували. Сторони погодили умови договорів та встановили відповідні зобов'язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства.
Беручи до уваги встановлену статтею 204 ЦК України та неспростовану в межах цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності означених договорів, суд вважає їх належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України та статей 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договорами кореспондуючих прав і обов'язків сторін, і згідно ст.629 Цивільного кодексу України вони є обов'язковими для виконання сторонами.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Доказом наявності заборгованості у спорах, що виникають з кредитних відносин, є первинний бухгалтерський документ у формі виписки банку по рахунку відповідача, де відображаються усі операції, які відбуваються з коштами.
З урахуванням вимог ст.41 Закону України «Про Національний банк України», Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних операцій. Виходячи із зазначеного, виписки по рахунках є належними доказами підтвердження видачі кредиту та наявності заборгованості.
Матеріалами справи підтверджується виконання позивачем у повному обсязі зобов'язань за договором кредиту, а саме перерахування відповідачу-1 на його рахунок кредитних коштів в розмірі 1000000,00 грн. Таким чином, суд констатує, що позивачем належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та надано відповідачу-1 кредитні кошти.
З наданих позивачем виписок по рахункам ПСП «Садове» за період з 18.08.2021 по 16.06.2025 вбачається, що відповідачем-1 протягом спірного періоду були здійснені оплати відповідно до умов укладеного кредитного договору (погашення заборгованості за кредитом та погашення процентів і комісії у відповідному розмірі), а саме 18.10.2021 та 18.11.2021 відповідач-1 здійснив погашення заборгованості за кредитом, а з 22.09.2021 до 18.02.2022 також погашав проценти за користування кредитними коштами.
При цьому, суд зауважує, що в графіку погашення (додаток №1) до заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг «Куб», визначені до сплати позичальником за договором кредиту проценти за користування кредитом відображені в колонці сума процентів, однак ці ж самі суми в наданому банком розрахунку заборгованості вказано в колонці з назвою «нарахована комісія», що також відображено і у виписках по рахункам, і надходили суми погашення як «комісія», відтак вказані проценти по своїй суті і є тими самими процентами, про розмір яких сторони домовилися в п.1.4 кредитного договору (правова природа - проценти за користування кредитом).
Таким чином, щомісячне нарахування «комісії» у розмірі 16000,00 грн та 14000,00 грн (залежно від періоду користування кредитом) за свою суттю є процентами за користування грошовими коштами відповідно до ст.1048 ЦК України.
Відповідно до умов договору та наданого розрахунку заборгованості саме по собі позначення вказаних сум як «комісії», з урахуванням викладеного у позовній заяві нормативного обґрунтування щодо цих сум як процентів за користування кредитними коштами, не може свідчити про зміну правової природи такого зобов'язання та розуміння останнього як «комісії», тобто плати за неналежне виконання зобов'язань.
Таким чином, часткове повернення відповідачем кредитних коштів та процентів за користування ними є виконанням основного зобов'язання за кредитним договором у спірних правовідносинах (основної суми боргу та процентів за кредитом).
Вищевказаної позиції щодо нарахування «комісії», як за свою суттю є «процентами» притримується Східний апеляційний господарський суд (постанова по справі №922/1624/24 від 11.10.2024).
Відтак, означені виписки з банківських рахунків містять інформацію про рух коштів на балансі кредитного рахунку відповідача-1, у вказаних виписках визначені деталі операцій, зокрема, нарахування комісійної винагороди та її погашення відповідачем, часткове погашення заборгованості за наданим кредитом, а також винос кредиту, процентів та комісії на прострочення в межах виконання кредитного договору.
Суд також приймає до уваги правову позицію Верховного Суду у постанові від 23.09.2019 у справі №910/10254/18, від 04.05.2023 у справі №925/636/22, що виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
З огляду на це виписки по особовому рахунку (картковому рахунку) можуть бути належним доказом підтвердження користування кредитом та заборгованості щодо тіла кредиту за кредитним договором.
Отже, матеріалами справи об'єктивно підтверджено проведення ПСП «Садове» платежів по його поточному рахунку, користування останнім наданими кредитними коштами, а відповідно й належне виконання позивачем як кредитодавцем своїх обов'язків за кредитним договором.
При цьому відповідачем-1 на спростування тверджень позивача не надані зі свого боку виписки про рух коштів по рахункам відповідача-1, які хоч і формуються банком, але отримуються клієнтом через його особистий кабінет, де мають відображатись відомості щодо отримання коштів та їх витрата або повернення відправнику коштів тощо.
Суд звертається до висновків Верховного Суду у постанові від 10.09.2019 у справі №916/2403/18 та враховує, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Дослідивши пояснення та розрахунок позивача, суд зазначає, що заборгованість за кредитом, отриманим згідно з кредитним договором, це сукупність усіх коштів, які позичальник повинен заплатити банку протягом періоду кредитування, а саме тіло кредиту, відсотки за користування кредитом та інші нарахування передбачені відповідним договором та чинним законодавством.
Судом встановлено, що Приватне сільськогосподарське підприємство «Садове» отримані кредитні кошти у строк та в сумі визначеній договором не повернуло.
Здійснивши перевірку проведених позивачем нарахувань, суд погоджується з такими.
Відповідач-1 наявності заборгованості зі сплати кредитних коштів у строк та в сумі визначеній договором не спростовував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив, власного контррозрахунку не надав.
При цьому, у даному разі матеріали справи також свідчать, що ОСОБА_1 також не виконано зобов'язань за договором поруки № POR1629120361250 від 18.08.2021, що суперечить приписам статті 546, 553, 554 ЦК України, умовам договору поруки, а тому відповідач-2 визначається судом таким, що має нести солідарну відповідальність з ПСП «Садове» за неналежне виконання останнім взятих на себе договірних зобов'язань за кредитним договором.
Жодної з підстав для припинення дії договору поруки № POR1629120361250 від 18.08.2021, визначених ст. 559 ЦК України, судом не встановлено.
При цьому, з огляду на солідарний обов'язок перед кредитором боржника за основним зобов'язанням і поручителем кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.
Позовні вимоги в даній справі є однорідними та нерозривно пов'язаними з обов'язком належного виконання основного зобов'язання за кредитним договором. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача є можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд впливає, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних відносин.
Захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителя у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз'єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов'язання залежно від суб'єктного складу останнього.
З огляду на вказане, враховуючи положення договору поруки, суд вказує, що обов'язок зі сплати заборгованості по кредитному договору наявний як у Приватного сільськогосподарського підприємства «Садове», так і у ОСОБА_1 , як поручителя.
Судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.
Суд також зауважує, що до позовної заяви позивачем подані належні докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування у цій справі, зокрема виникнення між сторонами кредитних правовідносин, видачі кредитних коштів, наявність солідарного обов'язку повернення кредитних коштів.
Отже, у відповідності до приписів ст.530 ЦК України та умов кредитного договору у ПСП «Садове» виник обов'язок погасити існуючу заборгованість у строк до 18.08.2022 (включно), проте позичальник цього не зробив. На момент розгляду справи ані позичальник, ані поручитель заборгованість перед кредитором не сплатили.
З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за кредитом (тіло кредиту) в сумі 968000,00 грн станом на час прийняття процесуального рішення у цій справі не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідачів заборгованості за тілом кредиту є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню і задовольняється судом.
Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії в сумі 112000,00 грн, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У позовній заяві позивач посилається на те, що заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії нараховані згідно з п. 3.2.8.3.2 Умов та п. 1.4. заяви.
Проте у заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги «Куб» передбачено нарахування процентів за користування кредитом, їх розмір у межах строку кредитування, зокрема, п. 1.4., п.п. 3.2.8.3.2, 3.2.8.5.2, 3.2.8.5.5. Крім того, додаток № 1 до заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги «Куб» б/н від 18.08.2021 містить графік погашення основної суми боргу, а також саме процентів за кредитом.
Згідно з п. 3.2.8.3.2. Умов за користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно графіку, визначених в заяві та тарифах.
Пунктом 3.2.8.3.1.2. Умов передбачено, що строк користування кредитом зазначено у заяві про приєднання. Максимальний строк користування кредитом не може перевищувати 12 місяців з дати видачі кредитних коштів.
У пункті 1.3. заяви про приєднання зазначено, що строк кредиту: 12 місяців з дати видачі кредитних коштів.
Таким чином, остаточна дата повернення кредиту - 18.08.2022.
З наданої банківської виписки по рахунку вбачається, що відповідачем-1 були порушені умови кредитного договору в частині своєчасного та повного погашення нарахованих процентів згідно графіку. Тому позивач правомірно заявив до стягнення заборгованість за процентами.
Проте, перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів за користування кредитом за період з 18.09.2021 по 03.10.2022 у сумі 112000,00 грн, суд дійшов висновку, що позивач невірно визначив період, нарахувавши проценти поза межами строку кредитування.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини 2 статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини 2 статті 1057 цього Кодексу.
Відповідно ж до статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв'язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, зробила такі висновки:
- припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України (пункт 91 постанови);
- вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає (пункт 92 постанови);
- якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов'язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України (пункт 100 постанови);
- у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 103 постанови);
- можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128 постанови).
Як встановлено судом, 18.08.2022 - фактично остання дата терміну для повернення кредитних коштів, тобто є останнім днем строку, впродовж якого наявні правові підстави для нарахування передбачених кредитним договором процентів за користування кредитом.
Відтак, господарський суд спираючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, стосовно того, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, вважає наявним у позивача права нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитними коштами виключно до 18.08.2022.
Отже, господарський суд вважає наявним у АТ КБ «Приватбанк» права на стягнення з відповідачів 84000,00 грн заборгованості за відсотками, розрахованими станом на 18.08.2022, у відповідності до представленого розрахунку заборгованості, виконаного позивачем, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Отже, приймаючи до уваги встановлення судом під час розгляду справи обставин наявності у відповідачів перед позивачем заборгованості за тілом кредиту та визначеної судом заборгованості за відсотками, враховуючи, що бездіяльність відповідачів, яка виражається у несплаті цих коштів, суперечить вищевказаним нормам права та договорів, а також те, що в установленому порядку відповідачі обставини, які повідомлені позивачем, в повному обсязі не спростували, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, нормативно та документально доведеним, проте підлягає частковому задоволенню, з урахуванням встановленої судом обставини відсутності у матеріалах справи підстав для нарахування відсотків після закінчення встановленого кредитним договором строку кредитування.
Разом з тим, суд зазначає, що з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі та доречні питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на встановлені обставини, всі інші доводи та міркування сторін не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, відповідно до ч. 3 п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
З врахування викладеного, витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог щодо солідарного стягнення покладаються на відповідачів порівну.
Керуючись ст.ст.2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов - задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Приватного сільськогосподарського підприємства «Садове» (вул. Паркова, № 3, с-ще Садове, Голопристанський р-н, Херсонська обл., 75622, код ЄДРПОУ 30713404) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РОНКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (вул. Грушевського, № 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом в розмірі 968 000 (дев'ятсот шістдесят вісім тисяч) грн 00 коп та заборгованість за відсотками в розмірі 84 000 (вісімдесят чотири тисячі) грн 00 коп.
3. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Садове» (вул. Паркова, № 3, с-ще Садове, Голопристанський р-н, Херсонська обл., 75622, код ЄДРПОУ 30713404) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (вул. Грушевського, № 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 312 (шість тисяч триста дванадцять) грн 00 коп.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РОНКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (вул. Грушевського, № 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 312 (шість тисяч триста дванадцять) грн 00 коп.
5. В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.
Накази видати відповідно до ст.327 ГПК України.
Повне рішення складено 27 листопада 2025 р.
Суддя О.В. Цісельський