65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"13" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 910/2051/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.
при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Дорожні машини» (29000, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Тернопільська, буд. 13, кімната 6, код ЄДРПОУ 41134310)
до відповідача: російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації (119991, м. москва, вул. житна, буд. 14, будівля 1, основний державний реєстраційний номер 1037739668834, загальноросійський класифікатор підприємств і організацій 00015616)
про стягнення 182531 доларів США, що еквівалентно 7392511 грн., -
за участю представників сторін: не з'явились
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Дорожні машини» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про стягнення збитків у розмірі 7392511 грн., що еквівалентно 182531 доларів США.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України було втрачено (знищено) майно, яке знаходилось за адресою: Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Індустріальна, 39 та яке знаходилось на балансі ТОВ “Дорожні машини», у зв'язку з чим позивачу було завдано шкоду на суму 182531 доларів США, що еквівалентно 7392511 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2025 передано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Дорожні машини» до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про стягнення 182531 доларів США за підсудністю до Господарського суду Одеської області.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2025 справу №910/2051/25 розподілено судді Господарського суду Одеської області Бездолі Ю.С.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.03.2025, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/2051/25; розгляд справи №910/2051/25 вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 30.05.2025 об 11:00; зобов'язано позивача нотаріально засвідчений переклад на російську мову даної ухвалу суду направити відповідачу через передачу посольству російської федерації в Республіці Польщі: ul. Belwederska, 49, 00-761, Warszawa, Polska; вирішено звернутись до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) із запитом для отримання роз'яснень та методичних рекомендацій щодо порядку повідомлення відповідача про розгляд справи в умовах збройної агресії російської федерації.
24.03.2025 за вх.№9443/25 до суду від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) надійшла відповідь на запит суду щодо порядку повідомлення відповідача, в якій, зокрема, повідомлено, що передача/отримання будь-яких документів до/з компетентних органів російської федерації, у тому числі дипломатичними каналами неможлива.
27.03.2025 за вх.№9884/25 до суду від позивача надійшли докази направлення відповідачу ухвали суду від 17.03.2025 з її перекладом на російську мову на адресу посольства російської федерації в Республіці Польщі.
12.05.2025 за вх.№14980/25 до суду від позивача надійшли оригінали письмових доказів для огляду, які були оглянуті судом.
Підготовче засідання 30.05.2025 об 11:00 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Бездолі Ю.С. у відрядженні. Ухвалою суду від 03.06.2025 підготовче засідання призначено на 18.07.2025 об 11:30; зобов'язано позивача нотаріально засвідчений переклад на російську мову даної ухвалу суду направити відповідачу через передачу посольству російської федерації в Республіці Молдова: Bulevardul ?tefan cel Mare ?i Sfоnt 153, MD-2004, Chi?inгu, Moldova.
04.07.2025 за вх.№21203/25 до суду від позивача надійшли докази направлення відповідачу ухвали суду від 03.06.2025 з її перекладом на російську мову на адресу посольства російської федерації в Республіці Молдова.
У підготовчому засіданні 18.07.2025 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 177 ГПК України про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та у порядку ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 26.09.2025 о 12:45.
04.08.2025 за вх.№24387/25 до суду від позивача надійшли докази направлення відповідачу ухвали суду від 23.07.2025 з її перекладом на російську мову на адресу посольства російської федерації в Республіці Молдова.
22.09.2025 за вх.№29495/25 та вх.№29516/25 до суду від позивача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 26.09.2025 відкладено розгляд справи на 13.11.2025 о 12:45 та зобов'язано позивача нотаріально засвідчений переклад на російську мову даної ухвали суду направити відповідачу через передачу посольству російської федерації в Республіці Молдова.
13.11.2025 за вх.№36226/25 до суду від позивача надійшли докази направлення відповідачу ухвали суду від 26.08.2025 з її перекладом на російську мову на адресу посольства російської федерації в Республіці Молдова.
У судове засідання 13.11.2025 позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.
Відповідач у підготовчі та судові засідання не з'явився, про місце, дату та час засідань повідомлений у можливий в умовах розгляду даного спору спосіб, а саме: шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Судової влади України, а також через направлення позивачем нотаріально засвідчених перекладів на російську мову ухвал суду відповідачу через передачу посольству російської федерації в Республіці Польщі та Республіці Молдова. При цьому, суд зазначає, що предметом позову є відшкодування шкоди (збитків(, завданої збройною агресією країни-агресора - російської федерації проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана російською федерацією, яка порушила принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов?язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН. У зв'язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства російської федерації в Україні, у зв'язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і російською федерацією дійшов Верховний Суд у постановах від 14 квітня 2022 року у справі №308/9708/19, від 18 травня 2022 року №760/17232/20, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі №635/6172/17 (провадження №14-167цс20). У відповідь на акт збройної агресії рф проти України, вторгнення російських військ задля знищення Української держави, захоплення силою української території та встановлення окупаційного контролю, у заяві Міністерства закордонних справ України від 24.02.2022 щодо розриву дипломатичних відносин з російською федерацією наголошено, що російська наступальна операція є нападом на суверенітет та територіальну цілісність України, а також наголошено на грубому порушенні Статуту ООН та основоположних норм і принципів міжнародного права.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 20 жовтня 2025 року №793/2025, затвердженим Законом України від 21.10.2025 №4643-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 05 листопада 2025 року строком на 90 діб.
На період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв?язку із припиненням поштового сполучення. Таким чином, з урахуванням неможливості направлення документів до компетентних органів рф в період військової агресії, господарський суд зі свого боку суд вчинив всі можливі дії для повідомлення відповідача про розгляд даної справи. Неявка відповідача в даному випадку не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними в справі матеріалами.
Справа №910/2051/25 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
У судовому засіданні 13.11.2025 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 13.11.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
10.06.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю “Дорожні машини» звернулось до Херсонської окружної прокуратури із заявою про вчинення кримінального правопорушення, в якій зазначив наступне:
- у квітні 2022 року, під час дії воєнного стану, який було запроваджено Указом Президента України №64/2022, невідомі особи у військовому камуфляжному одязі із використання автоматичної зброї, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи прямий умисел, направлений на заволодіння чужим майном, проникли на територію, де знаходилось майно ТОВ “Дорожні машини», а саме за адресою: Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Індустріальна, 39, де вчинили напад, поєднаний із погрозою застосування насильства, що є небезпечним для життя та здоров?я потерпілих, яке виразилось у демонстрації предмету, схожого на автоматичну вогнепальну зброю та приведенні її у готовність до пострілу, під час якого заволоділи наступними транспортними засобами підприємства: самоскидом марки IVECO моделі TRAKKER AD410T41, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 вартістю 3013292,50 грн., відповідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 власником є АТ ПУМБ, ТОВ “Дорожні машини» є лізингоодержувачем на підставі договору фінансового лізингу №КІE-ФЛ-6045 від 13.05.2019; тралом марки “TAD», реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2021 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 , власником якого є ТОВ “Дорожні машини» згідно свідоцтва CXB 824604; вантажно-спеціалізована цистерна “МАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_6 , 1980 року випуску, номер кузова НОМЕР_7 , власником якого є ТОВ “Дорожні машини» згідно свідоцтва CХI322961; напівпричіп “BENALU T34C-1», 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 , номер кузова НОМЕР_9 , власником якого є ПП “Аграрна компанія 2004», орендарем є ТОВ “Дорожні машини» на підставі договору оренди №2201/1 від 22.01.2020;
- окрім того, в період дії воєнного стану невідомі особи проникли на територію підприємства ТОВ “Каховрефтранс», за адресою м. Нова Каховка, вул. Фабрична, буд. 23, де знаходилось на ремонті майно ТОВ “Дорожні машини», зокрема: тягач марки “DAF» моделі “CF 85.410», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_10 , номер кузова НОМЕР_11 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12 та самоскид марки LANGENDORF, реєстраційний номер НОМЕР_13 , 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_14 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_15 , внаслідок чого відбулось незаконне заволодіння даним майном підприємства.
До вказаної заяви були додані наступні документи, які також надані позивачем і до суду і наявні в матеріалах справи:
- договір фінансового лізингу №КІE-ФЛ-6045 від 13.05.2019, укладений між АТ “ПУМБ» (лізингодавець), ТОВ “Дорожні машини» (лізингоодержувач) та ТОВ “Амако України» (продавець предмету лізингу), предметом якого є: вантажний автомобіль самоскид IVECO TRAKKER AD410T41, в кількості 4 одиниці;
- специфікація до договору №КІE-ФЛ-6045 від 13.05.2019;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - самоскид IVECO TRAKKER AD410T41, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
- акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності на предмет лізингу від 14.06.2022 за договором №КІE-ФЛ-6045 від 13.05.2019;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - “TAD», реєстраційний номер НОМЕР_4 ;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - вантажно-спеціалізована цистерна реєстраційний номер BX5234CI;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - тягач марки, реєстраційний номер НОМЕР_10 ;
- договір оренди транспортних засобів №2201/1 від 22.01.2020, укладений між ПП “Аграрна компанія 2004» та ТОВ “Дорожні машини» та акт приймання-передачі №1 до договору №2201/1 від 22.01.2020, серед переданих позивачу транспортних засобів наявний - напівпричіп “BENALU T34C-1», реєстраційний номер НОМЕР_8 ;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - “BENALU T34C-1», реєстраційний номер НОМЕР_8 .
У листі від 20.09.2022 Каховська окружна прокуратура Херсонської області повідомила ТОВ “Дорожні машини», що Херсонською обласною прокуратурою разом з Каховською окружною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42022232190000108 від 16.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 438 КК України.
У листі від 19.01.2024 Каховська окружна прокуратура Херсонської області повідомила ТОВ “Дорожні машини», що Відділом розслідування злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту СУ ГУНП в Херсонській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42022232010000032 від 08.03.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 438 КК України за фактами порушення військовослужбовцями зс рф законів та звичаїв війни на території Новокаховської та Таврійської ОТГ, а саме заволодіння транспортними засобами та іншим майном цивільних осіб; 19.12.2022 до вказаного провадження на підставі статті 217 КПК України приєднано матеріали досудового розслідування №42022232190000108.
Виходячи з наявних матеріалів справи, господарський суд вбачає, що позивачу на відповідних речових правах належить наступне майно:
1. вантажний автомобіль самоскид IVECO TRAKKER AD410T41, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 вартістю 3013292,50 грн. (власник: ТОВ “Дорожні машини», що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , договором фінансового лізингу №КІE-ФЛ-6045 від 13.05.2019, Специфікацією до нього, актом звірки взаєморозрахунків та переходу права власності на предмет лізингу від 14.06.2022 за договором №КІE-ФЛ-6045 від 13.05.2019);
2. трал марки “TAD», реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2021 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 (власник: ТОВ “Дорожні машини» (позивач), що підтверджується Свідоцтвом CXB824604);
3. вантажно-спеціалізована цистерна “МАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_6 , 1980 року випуску, номер кузова НОМЕР_7 (власник: ТОВ “Дорожні машини», що підтверджується Свідоцтвом НОМЕР_16 );
4. тягач марки DAF, CF85, реєстраційний номер НОМЕР_10 (власник: ТОВ “Дорожні машини», що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12 );
5. напівпричіп “BENALU T34C-1», 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 , номер кузова НОМЕР_9 (власник: ПП “Аграрна компанія 2004», орендар: ТОВ “Дорожні машини», що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу - “BENALU T34C-1», реєстраційний номер НОМЕР_8 , договором оренди транспортних засобів №2201/1 від 22.01.2020, укладеним між ПП “Аграрна компанія 2004» та ТОВ “Дорожні машини», актом приймання-передачі №1 до договору №2201/1 від 22.01.2020, серед переданих позивачу транспортних засобів наявний - напівпричіп “BENALU T34C-1», реєстраційний номер НОМЕР_8 ).
01.07.2024 між ФОП Семенченко О.Д. (експерт) та ТОВ “Дорожні машини» (замовник) був укладений договір №ДМ/01-08/24 про проведення незалежної оцінки, відповідно до якого замовник доручає, а експерт бере на себе зобов'язання провести незалежну оцінку транспортних засобів у кількості 5 (п'ять) найменувань згідно наданого переліку; перелік ТЗ та спецтехніки, які підлягають оцінці, складається з:
- причіп BENALU, реєстраційний номер НОМЕР_8 ;
- причіп TAD, реєстраційний номер НОМЕР_4 ;
- водовоз щітка МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_6 ;
- тягач DAF, реєстраційний номер НОМЕР_10 ;
- сороконожка IVECO, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
23.08.2024 між ФОП Семенченко О.Д. (експерт) та ТОВ “Дорожні машини» (замовник) був підписаний акт прийому-передачі виконаних робіт до договору №ДМ/01-08/24.
В матеріалах справи наявний звіт оцінки рухомого майна - 5 одиниць колісних транспортних засобів, які знаходились за адресою: м. Нова Каховка, вул. Індустріальна, 39, №1058/05-04, складений суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ “Аргумент-Експерт» та підписаний директором ТОВ “Аргумент-Експерт», оцінювачем - Семенченко В.О. Відповідно до вказаного звіту:
- дата оцінки: 31.05.2024;
- функція оцінки: визначення обсягу збитків, завданих: власнику майна, яке знаходиться на непідконтрольній власнику та державі території Херсонської області, вважається знищеним або втраченим у зв'язку із збройною агресією російської федерації в межах кримінальних проваджень за законодавством України;
- мета оцінки: визначення ринкової вартості втраченого (знищеного) майна, внаслідок збройної агресії з боку російської федерації на території України;
- вид вартості: ринкова, без ПДВ;
- методичні підходи оцінювання: порівняльний;
- курс НБУ на дату оцінки: 40,5001 грн. за 1 доллар США 43,8171 за 1 Євро;
- об'єкт оцінки: 1.напівпричіп-самоскид BENALU, реєстраційний номер НОМЕР_8 ; 2.напівпричіп-платформа TAD, реєстраційний номер НОМЕР_4 ; 3.спеціалізована цистерна МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_6 ; 4.сідловий тягач DAF, реєстраційний номер НОМЕР_10 ; спеціалізований самоскид VECO, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
- результат незалежної оцінки: 7392511 грн. (сім мільйонів триста дев'яносто дві тисячі п'ятсот одинадцять гривень, 00 копійок), що становить еквівалент: 182531 (сто вісімдесят дві тисячі п'ятсот тридцять один долар) США;
- висновок: ринкова вартість втраченого (знищеного) майна, внаслідок збройної агресії з боку російської федерації на території України, яке належить ТОВ “Дорожні машини», на дату оцінки 31.05.2024 року становить: 7392511 грн., 182531 доларів США;
- у письмовій заяві оцінювача вказано, зокрема, що: у процесі підготовки чинного звіту оцінювач виходив з достовірності представлених замовником бухгалтерських та інших документів, необхідних для виконання даної роботи; факти, викладені у звіті, вірні й відповідають дійсності; усе, що говориться в даному звіті, є достовірним, компетентним і коректним; при проведенні оцінки передбачалася відсутність яких-небудь прихованих факторів, що впливають на вартість об'єкта оцінки; ніхто крім осіб, що підписали даний звіт, не впливав на думки, судження й висновки, викладені в даному звіті;
- до звіту додано: фотоматеріали, акти технічного стану, сертифікат суб'єкта оціночної діяльності “Аргумент-Експерт», сертифікат Семенченка В.О., кваліфікаційне свідоцтво оцінювача Семенченка В.О.
За таких обставин, у відповідності до звіту оцінки рухомого майна, вартість завданих позивачу шкоди (збитків) становить 182531 доларів США, що еквівалентно 7392511 грн.
Посилаючись на вищевикладене, з огляду на те, що внаслідок збройної агресії рф проти України було втрачено майно, яке перебувало за адресою: Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Індустріальна, 39 та знаходилось у власності та на балансі позивача - ТОВ “Дорожні машини», чим позивачу завдано шкоду (збитки) на суму 182531 доларів США, що еквівалентно 7392511 грн., позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 7 ГПК України визначено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
За ч.ч. 1-3 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється, зокрема, відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України “Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч.2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема: іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
У позовній заяві позивачем визначено відповідачем російську федерацію в особі міністерства юстиції російської федерації, до якої і пред?явлено позов.
Згідно з ч.1 ст. 79 Закону України “Про міжнародне приватне право» пред?явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Відповідно до ч.4 ст. 79 Закону України “Про міжнародне приватне право» у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.
Отже, Закон України “Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.
Разом з тим, відповідно до статті 2 Статуту ООН, який є міжнародним багатостороннім договором, учасниками якого є Україна та російська федерація та вказаний договір є чинним і обов?язковим для цих держав, то відповідно до частини 1 статті 2 Статуту ООН визначено, що Організація заснована на принципі суверенноі? рівності всіх і?і? Членів. Вказана норма в міжнародному праві сформувала загальновизнаний принцип суверенної рівності держав в міжнародних відносинах.
У п.4 ч.1 ст. 2 Статуту ООН закріплений також принцип, згідно з яким всі члени ООН утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з цілями Об'єднаних Націй.
У Декларації про принципи міжнародного права, які стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами у відповідності до Статуту Організації Об'єднаних Націй, прийнятій резолюцією 2625 (XXV) Генеральної Асамблеї ООН від 24 жовтня 1970 року, визначено принцип суверенної рівності держав, усі держави мають суверенну рівність. Вони мають однакові права та обов'язки та є рівноправними членами міжнародного співтовариства, незалежно від відмінностей економічного, соціального, політичного чи іншого характеру. Зокрема, поняття “суверенна рівність» включає такі елементи: a) держави юридично рівні; b) кожна держава має права, властиві повному суверенітету; c) кожна держава має поважати правосуб'єктність інших держав; d) територіальна цілісність та політична незалежність держави недоторканні; e) кожна держава має право вільно обирати та розвивати свої політичні, соціальні, економічні та культурні системи; f) кожна держава зобов'язана виконувати повністю та сумлінно свої міжнародні зобов'язання та жити у світі з іншими державами.
Водночас, Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію A/Res/56/83 від 28 січня 2022 року, якою в черговий раз визнала існування звичаєвої норми, яка набула визнання в сучасному міжнародному праві принципом, а саме: відповідальності держави за міжнародні протиправні діяння.
Відповідно до статті 1 Резолюції A/Res/56/83 передбачено, що кожне міжнародно-протиправне діяння держави спричиняє міжнародну відповідальність такої держави, яка полягає в зупиненні та не повторенні протиправної поведінки (стаття 30 Резолюції A/Res/56/83) та відшкодування в повній мірі завданої шкоди (стаття 31 Резолюції A/Res/56/83).
Важливою ознакою міжнародної відповідальності є те, що держава, яка порушила міжнародне зобов'язання, зобов?язана самостійно вчинити вищевказані дії без будь-якого примусу.
Порушення російською федерацією міжнародних зобов'язань щодо України, закріплених у статті 1 та 2 Статуту ООН, є беззаперечним та визнане на міжнародному рівні, зокрема у Резолюції ООН A/ES-11/L.7 від 13 лютого 2023 року.
Також російською федерацією порушено зобов?язання щодо України відшкодувати шкоду, завдану в результаті протиправних діянь, яке в міжнародному праві неодноразово визнавалося, зокрема Міжнародною палатою постійного правосуддя 1928 році у справі “Фабрики Черзов» (Chorzуw Factory Case 1928), як стосовно держави Україна, так і її фізичних та юридичних осіб.
Водночас, статтею 51 Статуту ООН передбачено, що Статут жодним чином не зачіпає невід'ємне право на індивідуальну або колективну самооборону, якщо відбувається збройний напад.
Окрім іншого, міжнародним правом визнано заходи у відповідь (контрміри) та санкції.
В світлі наведеного, зважаючи на використання російською федерацією принципу суверенітету - не визнання права України на здійснення правосуддя, у відповідь на порушення російською федерацією імперативних норм сучасного міжнародного права (jus cogens), органи державної влади - суд, як єдиний орган, який здійснює судочинство на всій території України, уповноважений не визнавати зловживання правом та користування принципом суверенітету російської федерації, в порушення принципу суверенної рівності держав, а відповідно суд визнає себе повноважним розглядати такі справи.
За таких обставин господарський суд визнав за можливе допустити розгляд даної справи та розглянути її по суті.
Окрім того, при аналізі практики розгляду цієї категорії справ, суд виходить з того, що наразі відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постановах від 18.05.2022 у справі №428/11673/19, від 22.06.2022 у справі №311/498/20, від 12.10.2022 у справі №463/14365/21 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2022 у справі №990/80/22 навели також правову позицію щодо застосування судового імунітету рф, зокрема, наступного змісту:
“- як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (ст. 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (ст. 12) передбачають, що договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду;
- Україна не є учасницею жодної із цих Конвенцій. Однак, ці Конвенції відображають тенденцію розвитку міжнародного права щодо визнання того, що існують певні межі, в яких іноземна держава має право вимагати імунітет у цивільному процесі;
- у рішенні від 14.03.2013 у справі “Олєйніков проти Росії» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що положення Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року застосовуються “відповідно до звичаєвого міжнародного права, навіть якщо ця держава не ратифікувала її», і суд повинен брати до уваги цей факт, вирішуючи питання про те, чи було дотримано право на доступ до суду у розумінні п.1 ст. 6 Конвенції (п.68, п.31);
- отже, особливістю правового статусу держави, як суб'єкта міжнародних відносин, є наявність у неї імунітету, який ґрунтується на загальному принципі міжнародного права “рівний над рівними має влади і юрисдикції». Однак, необхідною умовою дотримання цього принципу є взаємне визнання суверенітету країни;
- водночас, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05:30 год 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на даний час. У зв'язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24.02.2022 Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства російської федерації в Україні, у зв'язку із припиненням його роботи на території України;
- окрім того, постановою Верховної Ради України від 14.04.2022 №2188-IX схвалено заяву Верховної Ради України “Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні», якою визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Російської Федерації під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року. У ч.1 ст. 2 Закону України “Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії російської федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» зазначено, що Російська Федерація є державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об'єктів та об'єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах;
- відповідно до ст. 2 Конституції України, зокрема, суверенітет України поширюється на всю її територію. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Отже, перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і рф 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам, - є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом;
- у міжнародному праві кодифіковані підстави для обмеження судового імунітету іноземної держави внаслідок завдання фізичної шкоди особі або збитків майну, так званий “деліктний виняток» (англ. “tort exception»). Умовами, необхідними для застосування “деліктного винятку», є: 1) принцип територіальності: місце дії/бездіяльності має бути на території держави суду; 2) присутність автора дії/бездіяльності на території держави суду в момент вчинення дії/бездіяльності (агента чи посадової особи іноземної держави); 3) дія/бездіяльність ймовірно може бути привласнена державі; 4) відповідальність за дії/бездіяльність передбачена положеннями законодавства держави суду; 5) завдання смерті, фізичної шкоди особі, збитків майну чи його втрата; 6) причинно-наслідковий зв?язок між діями/бездіяльністю і завданням смерті, фізичної шкоди особі або збитків майну чи його втратою;
- визначаючи, чи поширюється на російську федерацію судовий імунітет у спорі, який розглядається, суд врахував таке: предметом позову є відшкодування шкоди, завданої юридичній особі, місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами російської федерації, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов?язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави України, що закріплено у Статуті ООН; національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні, у тому числі юридичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб'єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом “генерального делікту»);
- отже, російська федерація, вчинивши повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії, у тому числі юридичній особі, яка здійснює свої господарську діяльність на території України».
Розглядаючи дану справу, господарський суд приймає до уваги висновки, наведені ВС та ВП ВС у перелічених вище постановах, в тому числі і щодо того, що російська федерація, вчинивши повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.
Також при розгляді цієї справи суд приймає до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.04.2022 у справі №308/9708/19, яка полягає в тому, що після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено російську федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії російської федерації, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.
Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з іншою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду. Обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, виправдувальним вироком суду у кримінальному провадженні, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом.
Господарський суд приймає до уваги позицію, викладену у спорі про санкції, а саме: у рішенні Вищого антикорупційного суду від 20.03.2023 у справі №991/1914/23 при розгляді адміністративного позову Міністерства юстиції України до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи на боці відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ТОВ “Інвестиційний союз “Либідь», ТОВ “Авангард-Віларті», компанії “Ocean Plaza Project (Cyprus) Ltd», “Ethoder Investments Limited», “UPD (Ukrainian Property Development) Holding Limited» про застосування санкції, передбаченої пунктом 11 частини першої статті 4 Закону України “Про санкції», суд навів таку позицію:
- “починаючи з лютого 2014 року, частина території України (півострів Крим, частини Донецької та Луганської областей) була окупована російською федерацією;
- не дивлячись на численні мирні заходи у найрізноманітніших форматах, вжиті Україною та міжнародною спільнотою упродовж восьми років, російська федерація не відмовилась від окупованих територій. Натомість, 24 лютого 2022 року країна-агресор допустила ескалацію міжнародного збройного конфлікту, а саме відбулось широкомасштабне вторгнення збройних формувань Російської Федерації на всю територію України;
- попри засудження Генеральною Асамблеєю ООН вторгнення Російської Федерації в Україну та вимогу негайно, повністю та беззастережно вивести всі свої збройні формування з України в межах міжнародно визнаних кордонів останньої, зафіксовані у резолюціях від 02 березня та 12 жовтня 2022 року, станом на березень 2023 року:
1) з 2014 року окупованими залишаються півострів Крим, частина Луганської та Донецької областей. З 24 лютого 2022 року були окуповані також частина Запорізької, Київської, Сумської, Харківської, Херсонської, Чернігівської областей, а станом на березень 2023 року після звільнення Збройними Силами України повністю Київської, Сумської, Харківської, Чернігівської областей та частково Херсонської області окупованими залишаються частина Херсонської та Запорізької областей;
2) за офіційними відомостями Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні (Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні за період з 01 лютого по 31 липня 2022 року, оприлюднена 27 вересня 2022 року) лише цією місією задокументовано 5385 смертей цивільного населення, поміж яких 382 дитини, ще 7264 цивільних дістали поранень, хоча кількість жертв є вочевидь набагато більшою, оскільки роботи з ексгумації та ідентифікації останків загиблих ще тривають. Як зазначено у доповіді, основний тягар наслідків бойових дій несуть цивільні особи, а постійні напади на цивільні об?єкти призвели до пошкодження чи руйнування 252 медичних закладів, 384 навчальних закладів та такої кількості житлових приміщень, яка не піддається наразі обрахунку, що не лише ставить під загрозу життя цивільних осіб, а й змушує їх жити в принизливих умовах, а також підриває їхнє право на здоров'я, освіту, житло, їжу та воду (https://www.ohchr.org/sites/default/files/documents/countries/ua/2022-09-23/ReportUkraine-1Feb-31Jul2022-ua.pdf);
3) за інформацією ж Офісу Генерального прокурора станом на 20 березня 2023 року вже зареєстровано 74359 воєнних злочинів, вчинених збройними формуваннями російської федерації на території України (https://www.gp.gov.ua);
4) збройні формування країни-агресора регулярно та безперервно здійснюють авіа бомбардування, наносять ракетні удари по цивільних об'єктах, використовують заборонені види озброєння, масово мінують територію окупованих ними населених пунктів України, а у цілому ведуть, як констатує Європарламент “незаконну, неспровоковану та невиправдану загарбницьку війну» (Резолюція Європарламенту №2022/2896 (RSP), https://www.ohchr.org/sites/default/files/2022-10/PR-GA-report-UKRAINIAN.pdf, https://dsns.gov.ua/uk/news/ostanni-novini/30-teritoriyi-ukrayini-zaminovano-za-masstabami-ce-yak-dvi-teritoriyi-derzavi-avstriya-sergii-kruk);
5) враховуючи безпрецедентну жорстокість збройної агресії Російської Федерації проти України, законодавчими органами окремих держав та їх об??єднань Російська Федерація визнана державою-терористом (спонсором тероризму) або її політичний режим визнаний терористичним, зокрема: 10 травня 2022 року в Сенаті Сполучених Штатів Америки зареєстрована резолюція, що визнає Російську Федерацію державою-спонсором тероризму, а дії Уряду останньої - актами тероризму. Ця резолюція закликає держсекретаря США визнати Росію державою, яка спонсорує тероризм; 10 травня 2022 року Сейм Литви одноголосно ухвалив резолюцію, якою визнав Росію державою, яка підтримує та здійснює тероризм, а війну Росії проти України - геноцидом Української нації; 11 серпня 2022 року посли (депутати) Сейму Латвії ухвалили заяву, у якій оголосили Росію державою-спонсором тероризму і назвали її дії в Україні “цілеспрямованим геноцидом Українського народу». Латвійський Парламент офіційно визнав тероризмом насильницькі дії Російської Федерації проти цивільних осіб України та інших країн, а саму Росію - країною, що підтримує тероризм. Латвійський Сейм зазначив, що сили Російської Федерації цілеспрямовано атакують цивільних в Україні, використовуючи страждання та залякування як інструмент у спробі деморалізувати український народ і військових, паралізувати дієздатність держави, щоб окупувати Україну; 12 жовтня 2022 року Генеральна Асамблея ООН засудила спробу анексії Росією територій України та ухвалила резолюцію щодо територіальної цілісності України попри намагання Росії заблокувати цей процес; 13 жовтня 2022 року Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію про визнання поточного російського політичного режиму терористичним і затаврування його як такого; 18 жовтня 2022 року Парламент Естонії визнав Росію державою-спонсором тероризму, засудив анексію частини території України та оголосив російський режим терористичним; 26 жовтня 2022 року Сенат Польщі прийняв резолюцію, якою визнав “владу Російської Федерації терористичним режимом», констатувавши, що “російські загарбники тероризують жителів українських міст, бомбардують цивільні об'єкти: дитячі садки, школи, театри та житлові масиви. Бандити в російській формі катують і вбивають військовополонених і мирних жителів окупованих територій. Викрадають українських дітей. Депортують, переселяють і відправляють українських громадян у віддалені райони Росії»; 15 листопада 2022 року Нижня палата Парламенту Чехії ухвалила резолюцію, якою засудила напад Росії на Україну, зокрема удари по об??єктах енергетичної інфраструктури, а також не визнала результати референдумів, на підставі яких російська влада анексувала частину території України; 21 листопада 2022 року Парламентська асамблея НАТО ухвалила резолюцію, у якій визнала Російську Федерацію державою-терористом; 23 листопада 2022 року Європейський парламент визнав Російську Федерацію державою-спонсором тероризму та засудив вчинені нею воєнні злочини, а також акти терору проти цивільного населення України».
За таких обставин, суд доходить висновку, що російська федерація, вчинивши повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, порушивши цим принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, порушивши зобов?язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, порушивши принцип суверенної рівності держав, не вправі надалі посилатися на юрисдикційні імунітети, зокрема судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії, у тому числі юридичній особі, яка здійснює свою господарську діяльність на території України.
Таким чином, надаючи оцінку фактичним обставинам справи при розгляді справи по суті, господарський суд приймає до уваги наступні положення законодавства.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Стаття 1166 ЦК України встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди так званої “деліктної шкоди». Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди вказаної статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).
Загальне правило вказаної статті встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Умовами застосування цієї норми є завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв?язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.
Отже, при поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди (збитків) на позивача покладається обов?язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.
Суд враховує, що захист права власності гарантується і статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі “East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04).
Окрім того, відповідно до ст.ст. 1, 3 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі від 18.10.1907 воююча сторона, яка порушує норми зазначеного положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил. Договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі, що додається до цієї Конвенції.
Таким чином, відповідно до наведених положень цивільного законодавства та Конвенції, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду.
Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 № 3904/1223 затверджена Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв?язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності (далі - Методика).
Відповідно до п.5 розділу І Методики ця Методика застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб'єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб'єктів господарювання. Механізми оцінки (визначення розміру) реальних збитків, упущеної вигоди та оцінки потреб у відновленні, що наведені в цій Методиці, розроблено на підставі національних та міжнародних стандартів оцінки, а також керівних принципів Світового банку щодо оцінки збитків та інших матеріалів, що розроблені організаціями, визнаними у світовому співтоваристві. Ця Методика є обов'язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов'язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності. У разі якщо певні питання, пов'язані з оцінкою збитків, не врегульовано цією Методикою, застосовуються інші нормативно-правові акти з питань оцінки майна, що визначені такими згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», та оціночні процедури, що передбачені міжнародними та національними стандартами оцінки, міжнародною оціночною практикою. Необхідність та доцільність застосування інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна обґрунтовуються у звіті про оцінку збитків (висновку експерта). Ця Методика передбачає механізми оцінки (визначення розміру) збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям та іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності внаслідок збройної агресії, оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб'єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб'єктів господарювання станом на дату оцінки, яка є датою не раніше ніж 23 лютого 2022 року. Оцінка (визначення розміру) збитків (упущеної вигоди) станом на дату оцінки, яка передує 23 лютого 2022 року, здійснюється шляхом проведення оцінки згідно з вимогами Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» або судової експертизи (експертного дослідження) згідно із Законом України «Про судову експертизу» з дотриманням методичного регулювання оцінки майна, яке здійснюється національними стандартами оцінки та міжнародними стандартами оцінки, європейськими стандартами оцінки, нормами міжнародної оціночної практики, що склалася, за наявності вихідних даних та інформаційних джерел, необхідних для проведення оцінки (визначення розміру) збитків. Збитки в бухгалтерському обліку відображаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених Міністерством фінансів України, або Міжнародних стандартів фінансової звітності залежно від того, яку концептуальну основу використовує підприємство для звітування.
За п.п. 4-10 Методики відповідно до цієї Методики об'єктом оцінки збитку є економічні втрати підприємств, установ та організацій, інших суб'єктів господарювання всіх форм власності, згідно з підпунктами 18 і 19 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року №326 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2022 року №951). Оцінка шкоди та збитків, що проводиться відповідно до цієї Методики, здійснюється з такою метою: визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, у межах кримінальних проваджень відповідно до законодавства України; визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, для цілей подання постраждалими заяв на компенсацію; визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, для цілей подання позовів (у тому числі колективних) постраждалими до судових інстанцій, зокрема міжнародних, а також подання позову державою Україна до міжнародних судових інстанцій; інші цілі, визначені законодавством. Така мета згідно з цією Методикою досягається шляхом визначення у вартісному виразі: розміру реальних збитків; упущеної вигоди; потреб у витратах, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу внаслідок збройної агресії. Оцінка збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи (експертного дослідження). Незалежна оцінка збитків забезпечується суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визнаними такими Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - суб'єкти оціночної діяльності), з дотриманням національних та міжнародних стандартів оцінки, з урахуванням особливостей, що визначені цією Методикою. Судова експертиза (експертне дослідження), що пов'язана з оцінкою збитків, та діяльність судових експертів, що пов'язана з оцінкою майна, здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про судову експертизу», з урахуванням особливостей методичного регулювання оцінки збитків, спричинених втратою, руйнуванням та пошкодженням майна державної, комунальної та приватної форм власності в ході збройної агресії, визначених цією Методикою. При цьому в дослідницькій частині висновку експерта відображаються всі процедури, пов'язані з оцінкою збитків, що визначені цією Методикою. Об'єкт та мета оцінки повинні бути зазначені у звіті про оцінку збитків або висновку експерта. Для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки. У разі проведення незалежної оцінки або судової експертизи (експертного дослідження) збитків, завданих суб'єктам державного сектору економіки, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, що виконують відповідні державні контракти або беруть участь у кооперації за державними контрактами, за наявності матеріальних носіїв, які є державною таємницею або інформацією з обмеженим доступом, незалежна оцінка або судова експертиза (експертне дослідження) таких носіїв проводиться суб'єктом оціночної діяльності або судовим експертом, які мають спеціальний дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, та (або) залучені суб'єктом оціночної діяльності (судовим експертом) оцінювачі (судові експерти), яким в установленому законодавством порядку надано спеціальний допуск і доступ до державної таємниці відповідної форми.
Згідно з п.4 розділу ІІІ Методики визначення розміру реальних збитків внаслідок пошкодження, втрати та(або) знищення рухомого майна (машини та обладнання) здійснюється з такими особливостями: Оцінка (визначення розміру) реальних збитків внаслідок пошкодження, втрати та(або) знищення рухомого майна (машини та обладнання) передбачає визначення актуалізованих на дату оцінки витрат, необхідних для заміни такого майна, непридатного для подальшого використання, як об'єктів у цілому з урахуванням стану, який це майно мало на дату заподіяння шкоди, беручи до уваги його вік, технічний стан та строк корисної служби, що залишився. Для цілей цієї Методики пошкодженим, втраченим або знищеним рухомим майном (машини та обладнання), щодо якого оцінюють реальні збитки, є майно, що внаслідок заподіяння шкоди від збройної агресії втратило здатність виконувати свої первинні технологічні функції, для яких воно призначене. Розмір реальних збитків внаслідок пошкодження вказаного майна приймається таким, що дорівнює розміру реальних збитків внаслідок знищення такого майна. Зазначене майно оцінюють виходячи з облікових даних фінансової звітності підприємства - власника або балансоутримувача такого майна, складеної станом на 31 грудня 2021 року, що відображає фактично понесені витрати на придбання майна. Крім фінансової звітності станом на 31 грудня 2021 року використовується повна фінансова звітність підприємства, складена, підписана та погоджена в установленому законодавством порядку станом на дату, що більш наближена до дати заподіяння шкоди майну підприємства (за наявності такої звітності). Фактичні витрати, понесені у зв'язку з придбанням або створенням майна, для цілей цієї Методики розглядають як витрати на відтворення активу в припущенні, що всі витрати, понесені типовим учасником ринку, відображені в балансовій вартості активу. Фактичні витрати суб'єкта господарювання індексують до вартості еквівалента станом на дату оцінки.
Відповідно до п.5 розділу ІІІ Методики визначення розміру реальних збитків внаслідок пошкодження, втрати та(або) знищення такого рухомого майна, як ТЗ, здійснюється з такими особливостями: Оцінка (визначення розміру) реальних збитків внаслідок пошкодження, втрати та(або) знищення ТЗ передбачає визначення актуальних на дату оцінки витрат, необхідних для ремонту та(або) заміни непридатних для подальшого використання складових такого майна, до стану, який цей об'єкт мав на дату заподіяння шкоди, беручи до уваги його вік.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Господарський суд зазначає, що предметом позову у даній справі є стягнення шкоди (збитків), завданої російською федерацією.
Як вбачається з наявних матеріалів справи:
- у власності та на балансі позивача - ТОВ “Дорожні машини» знаходились наступні об'єкти рухомого майна: 1.напівпричіп-самоскид BENALU, реєстраційний номер НОМЕР_8 ; 2.напівпричіп-платформа TAD, реєстраційний номер НОМЕР_4 ; 3.спеціалізована цистерна МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_6 ; 4.сідловий тягач DAF, реєстраційний номер НОМЕР_10 ; 5.спеціалізований самоскид VECO, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; вказані об'єкти перебували за адресою: м. Нова Каховка, вул. Індустріальна, 39;
- м. Нова Каховка, яке входить до Новокаховської міської територіальної громади Херськноської області, починаючи з 24.02.2022 перебуває на тимчасово окупованій російською федерацією території України;
- за заявою позивача - ТОВ “Дорожні машини» від 10.06.2022 було відкрито кримінальне провадження №42022232190000108 від 16.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 438 КК України та яке в подальшому було об'єднано з кримінальним провадженням №42022232010000032 від 08.03.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 438 КК України за фактами порушення військовослужбовцями зс рф законів та звичаїв війни на території Новокаховської та Таврійської ОТГ, а саме заволодіння транспортними засобами та іншим майном цивільних осіб; у вказаній заяві позивачем було повідомлено, що невідомі особи у військовому камуфляжному одязі із використання автоматичної зброї усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи прямий умисел, направлений на заволодіння чужим майном, проникли на територію, де знаходилось майно ТОВ “Дорожні машини», а саме за адресою: Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Індустріальна, 39, де вчинили напад поєднаний із погрозою застосування насильства, що є небезпечним для життя та здоров?я потерпілих, яке виразилось у демонстрації предмету, схожого на автоматичну вогнепальну зброю та приведенні її у готовність до пострілу, під час якого заволоділи транспортними засобами. Результатів розгляду кримінального провадження до суду не подано;
- у звіті оцінки рухомого майна - 5 одиниць колісних транспортних засобів, які знаходилися за адресою: м. Нова Каховка, вул. Індустріальна, 39, №1058/05-04, складеному суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ “Аргумент-Експерт» та підписаному директором ТОВ “Аргумент-Експерт», оцінювачем - Семенченко В.О., зроблено висновок: ринкова вартість втраченого (знищеного) майна, внаслідок збройної агресії з боку російської федерації на території України, яке належить ТОВ “Дорожні машини», на дату оцінки 31.05.2024 становить: 182531 доларів США, що еквівалентно 7392511 грн.
Виходячи з наданих позивачем доказів, господарський суд вважає, що позивачем доведений факт завдання йому шкоди діями рф та розмір такої шкоди, що встановлений у вищевказаному звіті, а також неправомірність поведінки рф як заподіювача шкоди в порушення принципів та цілей, закріплених у Статуті ООН, причинно-наслідковий зв?язок між діями рф (збройною агресією, окупацією території України, на якій знаходиться майно позивача, захопленням майна позивача та позбавлення його права на мирне володіння майном) і завданою позивачу шкодою у заявленому розмірі.
При цьому господарський суд дійшов висновку, що протиправність діяння відповідача, як складового елементу цивільного правопорушення, а саме - збройна агресія російської федерації проти України та її наслідки - в розумінні частини 3 статті 75 ГПК України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні, а також визнаний на найвищому міжнародному рівні, про що вище було вказано судом.
Господарський суд приймає до уваги наявні в матеріалах справи договір фінансового лізингу №КІE-ФЛ-6045 від 13.05.2019 з додатками, акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності на предмет лізингу від 14.06.2022 за договором №КІE-ФЛ-6045 від 13.05.2019, договір оренди транспортних засобів №2201/1 від 22.01.2020, укладений між ПП “Аграрна компанія 2004» та ТОВ “Дорожні машини» та акт приймання-передачі №1 до договору №2201/1 від 22.01.2020, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, а також звіт оцінки рухомого майна - 5 одиниць колісних транспортних засобів, які знаходилися за адресою: м. Нова Каховка, вул. Індустріальна, 39, в якому наведено перелік транспортних засобів, які перебували у володіння ТОВ “Дорожні машини» і які перебували на території м. Нова Каховка (окупована рф території України) та визначено розмір шкоди у сумі вартості вказаного втраченого позивачем внаслідок дій рф майна.
Щодо вини як складового елемента цивільного правопорушення, чинним законодавством України не покладається на позивача обов?язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини в завданні шкоди повинен доводити сам заподіювач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини в спірних правовідносинах. Аналогічний висновок викладено Верховним Судом, зокрема, в постанові від 21.04.2021 у справі №648/2035/17, постанові від 14.02.2018 у справі №686/10520/15-ц.
За таких обставин господарський суд презюмує вину рф у протиправних діях - збройній агресії та окупації частини території України, якими позивачу завдано шкоду у заявленому розмірі.
Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи вищевстановлені судом обставини, господарський суд дійшов висновку, що позивачем у даній справі належними та допустимими доказами доведено наявність повного складу цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди, отже, оскільки матеріалами справи підтверджується повний склад цивільного правопорушення, підтверджується розмір завданої шкоди внаслідок збройної агресії відповідача, то вимоги позивача про відшкодування шкоди у розмірі 182531 доларів США, що еквівалентно 7392511 грн., є доведеними, підставними та підлягають задоволенню.
Щодо розподілу у даній справі судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.22 ч.1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, з урахуванням ціни позову у цій справі розмір судового збору за його подання становить 110887,67 грн. (7392511 грн. * 1,5%).
Відповідно до ч.2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
З огляду на те, що позивач від сплати судового збору за розгляд даного спору звільнений, судовий збір за подання позову у даній справі підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Дорожні машини» - задовольнити повністю.
2.Стягнути з російської федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643; останнє відоме місцезнаходження на території України: 03035, м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд. 27) в особі міністерства юстиції російської федерації (119991, м. москва, вул. житна, буд. 14, будівля 1, основний реєстраційний номер 1037739668834, загальноросійський класифікатор підприємств і організацій 00015616) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дорожні машини» (29000, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Тернопільська, буд. 13, кімната 6, код ЄДРПОУ 41134310) в рахунок відшкодування завданої шкоди грошові кошти у розмірі 182531 /сто вісімдесят дві тисячі п'ятсот тридцять один/ доларів США, що еквівалентно 7392511 /сім мільйонів триста дев'яносто дві тисячі п'ятсот одинадцять/ грн.
3.Стягнути з російської федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643; останнє відоме місцезнаходження на території України: 03035, м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд. 27) в особі міністерства юстиції російської федерації (119991, м. москва, вул. житна, буд. 14, будівля 1, основний реєстраційний номер 1037739668834, загальноросійський класифікатор підприємств і організацій 00015616) в дохід Державного бюджету України 110887 /сто десять тисяч вісімсот вісімдесят сім/ грн. 67 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 25 листопада 2025 р. у зв'язку з введенням в м. Одесі графіків відключень електроенергії через масовані атаки країни-агресора, обстріл об'єктів критичної інфраструктури, тривалу відсутність електроенергії у суді.
Суддя Ю.С. Бездоля