Ухвала від 27.11.2025 по справі 915/754/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27 листопада 2025 року Справа № 915/754/21(915/1323/25)

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши матеріали заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Дружби народів 40» про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом: Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» Південноукраїнської міської ради (55000, Миколаївська область, Вознесенський район, м. Південноукраїнськ, вул. Європейська, буд. 8; код ЄДРПОУ 31948866)

до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Дружби народів 40» (55002, Миколаївська область, Вознесенський район, м. Південноукраїнськ, вул. Європейська, буд. 40; код ЄДРПОУ 40476123)

про стягнення заборгованості за безоблікове використання гарячої води,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.11.2025 відмовлено у задоволені позову Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» Південноукраїнської міської ради до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Дружби народів 40» (55002, Миколаївська область, Вознесенський район, м. Південноукраїнськ, вул. Європейська, буд. 40; код ЄДРПОУ 40476123) про стягнення заборгованості за безоблікове використання гарячої води.

16.11.2025 відповідачем у справі через підсистему “Електронний суд» подано до господарського суду заяву (вх. №16095/25 від 17.11.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі. Відповідач просить суд стягнути з позивача судові витрати у сумі 4480,88 грн, долучити до матеріалів справи докази понесених витрат.

Заяву обґрунтовано тим, що під час розгляду справи відповідачем понесено судові витрати, а саме: витрати на професійну правничу допомогу - 3330,00 грн; поштові витрати на надсилання відзиву до суду - 120,00 грн; поштові витрати на надсилання відзиву до позивача - 105,00 грн; поштові витрати на конверти - 8,00 грн; витрати, пов'язані з явкою до суду - 917,88 грн. Загальна сума витрат становить 4480,88 грн, що підтверджується доданими документами. Відповідач зазначає, що справа має величезне соціальне та економічне значення для Об'єднання співвласників, тому відповідач вимагав розгляду справи з викликом сторін до суду та не міг не з'явитися на засідання суду. З метою запобігання неявки у судове засідання з причин, пов'язаних з громадським транспортом, відповідачем було використано автомобіль, який належить голові правління ОСББ. Сума зазначених витрат, пов'язаних з явкою до суду, враховує середню вартість заправленого пального та фактично витраченого бензину на проїзд фактичної відстані.

19.11.2025 позивачем подано до господарського суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.

Позивач просить суд відмовити в повному обсязі Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Дружби народів 40» в задоволені заяви від 16.11.2025 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат в розмірі 4480,88 грн у справі № 915/754/21(915/1323/25).

Заперечення позивача обґрунтовано наступним:

1) відповідачем, всупереч вимогам ч.1 ст.124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору (відзив на позовну заяву від 28.09.2025) не подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи, а тому відповідно до положень ч.2 ст. 124 ГПК, суд може відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком судового збору;

2) у тексті Договору про надання юридичних послуг № 67/25 від 22.09.2025 (далі Договір), укладеного між ОСББ «Дружби народів 40» та АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «ДМИТРІШИНА О.В.» відсутні умови (пункти) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатським бюро;

3) посилаючись на ч.1, 6, п.2 ч. 8 ст. 6 ГПК, позивач зазначає, що в матеріалах справи є докази про наявність у відповідача електронного кабінету. Тож витрати на поштові відправлення та конверти не є судовими витратами, а є особистими забаганками відповідача, який з невідомих причин не захотів скористатися електронним кабінетом;

4) відповідач, не звертаючи уваги на рекомендації суду, які містяться в п. 5 резолютивної частини ухвали суду від 10.10.2025 у справі №915/754/21(915/1323/25), маючи зареєстрований електронний кабінет, не забажав скористатися можливостями відеоконференцзв'язку, а вирішив поїхати до міста Миколаїв, в результаті чого за своєю ініціативою поніс додаткові витрати, які не являються фактичними, неминучими, та обґрунтованими.

23.11.2025 відповідачем подано до суду письмові пояснення за заперечення позивача на заяву про ухвалення додаткового рішення.

Відповідач не погоджується з викладеними в запереченні аргументами в повному обсязі та зазначає наступне:

1) не подання попереднього розрахунку не позбавляє права на компенсацію судових витрат, якщо відповідач заявив клопотання до закінчення судових дебатів, а так як позивач не з'явився до суду то дебати не відбулися з вини сторони, що не з'явилася до суду, тобто позивача. Натомість, відповідачем було заявлено усно про понесені судові витрати в процесі та було заявлено клопотання про розподіл судових витрат ще до оголошення короткого рішення по справі. Враховуючи бойові дії в державі (воєнний стан) відповідач не міг заздалегідь знати розмір та види витрат, які він понесе під час розгляду справи, а саме чи будуть переноситися засідання в наслідок повітряних тривог, планових та аварійних відключень електрики, необхідності залучення юридичної допомоги під час розгляду справи, тощо;

2) до заяви про ухвалення додаткового рішення відповідачем були надані копії наступних документів: копія «Договір № 67/25 про надання юридичних послуг від 22.09.2025»; копія «Акти приймання надання послуг» від 30.09.2025р до Договору «Про надання юридичних послуг» № 67/25 від 22.09.2025; копія «Рахунок №1 від 30.09.2025р»; копія «Платіжна інструкція № 325» на суму 3330,00грн, які підтверджують фактичну наявність договірних відносин, фактичне надання юридичної та правової допомоги та факт оплати наданих послуг. Відповідач просить суд долучити до заяви про ухвалення додаткового рішення «Акт про отримання правової допомоги» від 30.09.2025, в якому надано розрахунок вартості правової допомоги;

3) реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. В Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі є обмеження на розмір файлів, які завантажуються в систему, який становить - 500Мб, а файл VID_20191223_125510 електронного доказу має розмір - 2 476 490 447 байтів (2,30 ГБ), тобто майже в 5 разів перевищує дозволений ліміт, також файл DSCF3220.mov електронного доказу має розмір - 523 733 632 байтів, що також перевищує дозволений розмір файлу;

4) у відповідача відсутні технічні можливості брати участь у відеоконференцзв'язку, а придбання технічних засобів призвело би до додаткових невиправданих витрат.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3, 5 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що відповідачем заявлені лише вимоги щодо розподілу судових витрат, тому клопотання останнього про розподіл судових витрат вирішується без повідомлення учасників справи з визначенням позивачу строку для надання відповідних пояснень чи заперечень.

Ухвалою від 18.11.2025 суд постановив: прийняти заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку/ “Дружби народів 40» про ухвалення додаткового рішення у справі №915/754/21(915/1323/25) до розгляду без повідомлення учасників справи; встановити позивачеві строк для подання письмових пояснень чи заперечень стосовно заяви відповідача про стягнення судових витрат в сумі 4480,88 грн у строк до 26.11.2025 включно.

Розглянувши матеріали заяви, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1-3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Системний аналіз наведених вимог Господарського процесуального кодексу України, дозволяє дійти висновку, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то правом на подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення, передбаченим ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, наділено сторону судового процесу тільки у разі зазначення нею про обставини наявності судових витрат або можливості їх виникнення в першій заяві по суті справи.

Водночас, у першій заяві по суті спору - Відзиві відповідачем в порушення вимог з ч. 1-3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України не наведено попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс і, які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Також ані у відзиві, ані в судовому засіданні до стадії ухвалення судового рішення відповідачем в порушення вимог ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України не було заявлено, що докази на підтвердження судових витрат будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.

Згідно ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Таким чином, відповідачем в частині доведення наявності судових витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду цієї справи, допущено процесуальні порушення (у встановлені законом строки не вчинено дій, які особа була зобов'язана вчинити), які перешкоджають вирішенню заяви про постановлення додаткового судового рішення.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є, зокрема, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Одним з основних принципів господарського судочинства, зокрема, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Керуючись даним принципом, господарський суд не може надавати необґрунтовану перевагу тій чи іншій стороні в доведенні своїх тверджень. В тому числі, допускаючи здійснення тих чи інших процесуальних дій поза межами строків або процедури, встановлених законом.

Статтею 13 ГПК України визначено принцип змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною четвертою цієї норми встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Всім сторонам в цій справі було надано можливість реалізувати свої процесуальні права, в тому числі, право на участь у розподілі судових витрат у встановленому законом порядку.

Крім того, судом враховано, що згідно доданих до заяви про ухвалення додаткового рішення доказів Договір №67/25 про надання юридичних послуг між ОСББ “Дружби народів 40» та Адвокатським бюро “ДМІТРІШИНА О.В.» було укладено 22.09.2025.

Відповідачем відзив на позовну заяву подано до господарського суду 29.09.2025 згідно штемпелю відділення зв'язку Укрпошти.

Отже, на момент подання до господарського суду відзиву на позовну заяву відповідач був обізнаний про можливі витрати на правову допомогу у даній справі та у відповідності до приписів ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з відзивом мав подати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс, або які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Внаслідок наведеного, в господарського суду відсутні процесуальні підстави для повторного розподілу судових витрат у справі, про які суд було повідомлено сторонами у встановленому законом порядку, здійсненого при постановленні судового рішення від 12.11.2025 у справі №915/754/21(915/1323/25), на підставі розгляду доказів, доданих до заяви про ухвалення додаткового рішення.

Відповідач, не забезпечивши дотримання відповідної процедури доведення наявності судових витрат, за відсутності доказів поважності причин цього, несе ризик настання наслідків, пов'язаних з невчиненням цих процесуальних дій, які на думку суду полягають у відмові в задоволенні його клопотання.

Також судом враховано, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до та після порушення провадження у справі.

Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною певних дій, у тому числі щодо обов'язку заявити та підтверджувати розмір понесених судових витрат, такі дії мають бути вчинені.

Доступ до правосуддя у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не привести судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Крім того, обмеження накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (рішення Європейського суду з прав людини від 10.07.1998 у справі компанії "Тіннеллі та сини, Лтд. та ін." і "Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства", Reports 1998-IV, с. 1660, пункт 72, та рішення Європейського суду з прав людини від 28.11.2006 у справі "Апостол проти Грузії", заява N 40765/02).

Водночас статтею 129 Конституції України та статтею 7 ГПК України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, всіх учасників судового процесу поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку заявити та підтверджувати розмір понесених судових витрат, у зв'язку з чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є недопустимим.

Оцінивши наведені обставини в сукупності, господарський суд доходить висновку про відсутність процесуальних підстав для задоволення заяви Відповідача про стягнення з позивача судових витрат.

Керуючись ст. 2, 13, 113, 118, 123, 124, 129, 238-241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволені заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Дружби народів 40» про ухвалення додаткового рішення у справі відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

3. Ухвала може бути оскаржена в порядку, визначеному статтею 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу складено і підписано 27.11.2025.

Суддя В.О. Ржепецький