вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"05" листопада 2025 р. Справа № 911/2308/23 (369/10287/23)
Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1 , м. Київ
до ОСОБА_2 , с. Софіївська Борщагівка
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача керуючого реструктуризацією боргів ОСОБА_2 арбітражного
керуючого Приходька Дмитра Володимировича
про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу
за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.
за участю представників згідно з протоколом судового засідання.
Обставини справи:
У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/2308/23 за заявою боржника ОСОБА_2 про неплатоспроможність.
Ухвалою господарського суду від 14.02.2024 р. відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру реструктуризації боргів боржника ОСОБА_2 , призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Приходька Д.В.
04.07.2023 р. до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою звернулась ОСОБА_1 в особі представника адвоката Андрєєва Микити Андрійовича до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, на підставі укладеного між позивачем та відповідачем через його довірену особу 07.07.2021 р. попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу квартири, зареєстрованого нотаріусом за № 2033, нотаріальний бланк НРЕ 746895, в якому просить суд: розгляд справи проводити за відсутності позивача та його представника; стягнути з ОСОБА_2 967 630 грн боргу за попереднім договором на користь ОСОБА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 3% річних за боргом, які обчилюються з дня його виникнення до дня прийняття рішення у справі, які станом на день подання позову складають 41 124,28 грн на користь ОСОБА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 інфляційні витрати за боргом, які обчислюються з дня його виникнення до дня прийняття рішення у справі, які станом на день подання позову складають 294 159,52 грн на користь ОСОБА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн користь ОСОБА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 26 665,94 грн в тому числі 13 000 грн на правничу допомогу та 13 644,10 грн судових зборів, що є розрахунком суми судових витрат, які позивач поніс чи планує понести, на користь ОСОБА_1
10.07.2023 р. позивачем подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.07.2023 р. заяву представника позивача про забезпечення позову за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу - задоволено; вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майнові права ОСОБА_2 на об'єкт будівництва за адресою АДРЕСА_1 , який розташований на земельних ділянках 3222486200:03:006:0018, 3222486200:03:006:0019, 3222486200:03:006:0020 та 3222486200:03:006:0021.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.07.2023 р. відкрито загальне позовне провадження у цивільний справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.05.2024 р. (з урахуваннях ухвали від 12.05.2025 р. про виправлення описки) цивільну справу №369/10287/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 передано на розгляд до Господарського суду Київської області, де перебуває справа № 911/2308/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2
01.07.2025 р. до господарського суду Київської області надійшла наведена справа, яку, згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.07.2025 р., було передано для розгляду судді Лопатіну А.В., присвоївши справі № 911/2308/23 (369/10287/23).
Ухвалою господарського суду від 03.07.2025 р. прийнято до провадження справу № 911/2308/23 (369/10287/23) за позовом позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в межах провадження у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_2 , розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 17.09.2025 р., залучено керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Приходька Д.В. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; зобов'язано позивача направити копії позовної заяви та доданих до неї документів третій особі (керуючому реструктуризацією ОСОБА_2 арбітражному керуючому Приходьку Д.В. як третій особі без самостійних вимог на стороні відповідача).
Водночас, до надходження до Господарського суду Київської області справи № 369/10287/23: 01.04.2025 р. через систему "Електронний суд" представником відповідача адвокатом Тарасовим С.О. подано заяву про скасування заходів забезпечення позову від 31.03.2025 р.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.04.2025 р. клопотання представника ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову у справі № 369/10287/23, вжитих ухвалою Києво-Святошиснького районного суду Київської області від 12.07.2023 у справі № 369/10287/23, залишено без розгляду, в тому числі у зв'язку з відсутністю в Господарському суді Київської області матеріалів справи та такої справи.
08.04.2025 р. через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла Заява від 07.04.2025 про відвід судді, в якій просив суд відвести суддю Лопатіна А.В. від розгляду справи № 911/2308/23 (369/10287/23).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.04.2025 р. (суддя Лопатін А.В.) визнано необґрунтованим, заявлений у заяві представника ОСОБА_2 від 07.04.2025 р. відвід судді господарського суду Київської області Лопатіна А.В. від розгляду справи № 911/2308/23 (369/10287/23); передано заяву представника ОСОБА_2 про відвід судді Лопатіна А.В. від розгляду справи № 911/2308/23 (369/10287/23) до відділу автоматизованого документообігу суду для визначення складу суду згідно вимог ч. 3 ст. 39 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.04.2025 р. (суддя Третьякова О.О.) у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 адвоката Тарасова С.О. про відвід судді Лопатіна А.В. від розгляду справи № 911/2308/23 (369/10287/23) відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 р. у справі № 911/2308/23 (369/10287/23) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/127896901), апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 04.04.2025р. по справі №911/2308/23(369/10287/23) - без змін.
В даній постанові Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що розгляд господарським судом Київської області клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.07.2023 р. у справі № 369/10287/23, за відсутності у господарському суді Київської області справи, в якій таку ухвалу було постановлено, є безпідставним та не відповідає встановленому процесуальним законодавством порядку звернення з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову. Місцевий суд законно і обґрунтовано залишив без розгляду клопотання представника ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову у справі № 369/10287/23, вжитих ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.07.2023р. у справі № 369/10287/23.
15.09.2025 р. через систему "Електронний суд" представником відповідача подано заяву про залишення позову без розгляду та скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалою господарського суду від 15.09.2025 р. розгляд заяви представника відповідача про залишення позову без розгляду та скасування заходів забезпечення позову призначено на 17.09.2025 р.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.09.2025 р. розгляд заяви заяви представника відповідача про залишення позову без розгляду та скасування заходів забезпечення позову по суті відкладено на 05.11.2025 р.
Наведена ухвала суду була надіслана сторонам у справі у встановленому порядку.
Таким чином, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про розгляд даного позову, а відповідач, у відповідності до частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України визнається таким, що був належним чином повідомленим про розгляд даної справи.
В судове засідання з'явився представник відповідача адвокат Тарасов С.О., надав пояснення у справі, заявлені відповідачем вимоги про залишення позову без розгляду та скасування заходів забезпечення позову підтримав. Позивач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача керуючий реструктуризацією ОСОБА_2 арбітражний керуючий Приходько Д.В. в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча й були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи.
Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень та скористатися можливостями, наданими внутрішнім законодавством для пришвидшення розгляду (пар. 35 Рішення ЄСПЛ у справі Union Alimentaria Sanders SA v. Spain, заява № 11681/85 від 07.07.1989 р.).
В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Зважаючи на те, що неявка учасників у справі, належним чином повідомлених про місце, дату та час судового засідання не перешкоджає розгляду справи, крім цього, матеріалів справи достатньо для повного та всебічного розгляду цієї справи, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності позивача або його представника, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, суд
встановив:
Судом встановлено, що 07.07.2021 р. між ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на підставі довіреності, посвідченої Дудкіною Н.В. приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області 19.02.2021 р. за реєстровим № 109 (продавець) та ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 (покупець), було укладено Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири (надалі за текстом також "попередній договір").
Відповідно до пункту 1 вказаного договору, за цим договором у строк до 25.12.2021 р. продавець зобов'язується передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу (далі - основний договір), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 58,3 кв.м., в житловому будинку, збудованому на земельній ділянці площею 0,1002 га, кадастровий номер якої - 3222486200:03:006:0020, що знаходиться в АДРЕСА_3 , та підключеному до центральних комунікацій (водопостачання та водовідведення, газопостачання та електроенергії), у порядку та на умовах, передбачених відповідно цим та основним договором.
Вказана земельна ділянка, на якій попереднім договором обумовлено розташування квартири в житловому будинку, яку продавець зобов'язався передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу на узгоджених умовах, належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М. 07.03.2017 р. за реєстровим № 1059, право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 07.03.2017 р., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1157350232224 (відповідно до пункту 2 попереднього договору).
Згідно з пунктом 3 вказаного попереднього договору, сторони домовилися про такі умови основного договору, в тому числі: продавець зобов'язується збудувати на вищевказаній земельній ділянці житловий будинок до 25.12.2021 р., в якому буде розташовуватись вищезазначена квартира, яка згідно плану забудови земельної ділянки знаходиться на 8 поверсі; договір купівлі-продажу квартири має бути нотаріально посвідчений не пізніше 25.12.2021 р.; ціна продажу 967 730,00 грн, що на момент укладання еквівалентно 35 500 доларів США.
Згідно з пунктом четвертим попереднього договору, при укладенні цього договору на підтвердження намірів сторін покупець передав, а продавець прийняв передоплату у вигляді авансу в розмірі 967 630,00 грн, що на день укладання еквівалентно 35 496 доларів США. Залишок суми у розмірі 100,00 грн покупець зобов'язується сплатити під час підписання основного договору.
У пункті 5 попереднього договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу квартири у строк, передбачений цим договором, або наявної заборони на продаж майна продавцем, або визнання об'єкту будівництва незаконною забудовою, або за наявністю підстав для визнання забудови як об'єкту будівництва, побудованого з порушенням чинних норм, що не дає можливості ввести його в експлуатацію, продавець повинен повернути покупцю одержану від нього всю суму авансового платежу протягом одного місяця.
Згідно з пунктами 7, 14 попереднього договору, проект цього договору, складений нотаріусом з урахуванням умов, які є обов'язковими для такого роду договорів, а також умов, визначених та узгоджених сторонами, прочитаний ними та схвалений. Зі змістом ст.ст. 526 та 635 ЦК України сторони ознайомлені, проект цього договору відповідає волевиявленню сторін і ними схвалений, нез'ясованих питань у них немає.
Попередній договір від 07.07.2021 р., укладений ОСОБА_3 від імені ОСОБА_2 за довіреністю № 109 від 19.02.2021 р., та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Михальченко М.М., зареєстрований в реєстрі за № 2033, номер спеціального бланку нотаріального документа НРЕ 746895 (Т. 1, а.с. 9).
Позивач вказує, що всупереч умовам попереднього договору відповідач не передав у власність покупця (позивача) з укладання договору купівлі-продажу обумовлену попереднім договором квартиру як до 25.12.2021 р., так і станом на дату звернення до суду з цим позовом; багатоквартирний будинок, в якому має знаходитись вказана квартира, не побудований та не введений в експлуатацію (фото долучено до заяви); крім того в супереч умовам попереднього договору продавець не повернув покупцю одержану суму авансу станом на день подання цієї заяви. В зв'язку з наведеним позивач просить суд стягнути з відповідача 967 630 боргу за попереднім договором, та на підставі частини другої статті 625 ЦК України стягнути з відповідача 3% річних за боргом, які обчилюються з дня його виникнення до дня прийняття рішення у справі, які станом на день подання позову складають 41 124,28 грн та інфляційні витрати за боргом, які обчислюються з дня його виникнення до дня прийняття рішення у справі, які станом на день подання позову складають 294 159,52 грн.
Представник відповідача адвоката Тарасова С.О. у пункті третьому прохальної частини заяви від 15.09.2025 р. "Про залишення позову без розгляду та скасування заходів забезпечення позову" № 15-1/25 просить суд позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 залишити без розгляду, де наведена вимога обґрунтована нормою частини четвертої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства та тим, що позивачем у даній справі була подана в межах справи № 911/2308/23 заява про визнання кредиторських вимог, яка була розглянута Господарським судом Київської області.
Згідно з положеннями частини другої ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
У той же час, згідно частини четвертої ст. 7 Кодексу України про банкрутство (зі змінами згідно із Законом № 2971-IX від 20.03.2023 р.) у разі, якщо господарський суд розглядаючи в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) спір про стягнення з боржника грошових коштів встановить, що позивачем у такому спорі подано у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами до боржника, господарський суд залишає такий позов без розгляду.
Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Київської області від 14.02.2024 р. було відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 та відповідно до ухвали Господарського суду Київської області у справі № 911/2308/23 від 21.05.2025 р., - 14.03.2024 р. до господарського суду через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 в особі представника адвоката Андрєєва Микити Андрійовича надійшла Заява про грошові вимоги кредитора до боржника від 14.03.2024 р., в якій просить суд визнати грошові вимоги кредитора ОСОБА_1 до боржника у загальному розмірі 1 404 646,75 грн, що складаються з боргу за невиконаним попереднім договором - 1 010 056,43 грн, інфляційних втрат - 321 778,88 грн, 3% річних - 61 755,44 грн (нараховані за період з 01.02.2022 р. по 14.02.2024 р.), витрат на професійну правничу допомогу - 5000,00 грн, а також судового збору - 6056,00 грн; грошові вимоги кредитора ОСОБА_4 включити до реєстру вимог кредиторів.
Також судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Київської області у справі №911/2308/23 від 21.05.2025 р. (пункт 1.18. резолютивної частини) Заяву ОСОБА_1 про грошові вимоги кредитора до боржника в особі представника ОСОБА_5 від 14.03.2024 р. задоволено частково; визнано грошові вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи ОСОБА_2 у загальному розмірі 1 398 435,55 грн з: 1 393 590,75 грн, - вимоги другої черги; витрати на оплату судового збору в розмірі 4 844,80 грн покладено на боржника, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів; в іншій частині вимоги заяви відхилено. Розглядаючи кредиторські вимоги ОСОБА_1 у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність судом було реалізовано принцип jura novit curia ("суд знає закони") на надано правову кваліфікацію вимогам заявника відповідно до їх змісту, внаслідок чого заявлені вимоги в частині інфляційних втрат відхилено як помилково сформульовані, натомість судом застосовано правильну кваліфікацію, та визначаючи суму основного боргу визнано курсову різницю відповідно до принципу jura novit curia ("суд знає закони").
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що стосовно вимог позову з основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат, заявлених на підставі попереднього договору - ОСОБА_1 у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_6 № 911/2308/23 було подано заяву з грошовими вимогами до боржника та вимоги цієї заяви вже були предметом судового розгляду у справі № 911/2308/23 за результатом розгляду (3% річних за період з з 01.02.2022 р. по 14.02.2024 р.) якого ухвалено судове рішення, що підтверджено документально, в зв'язку з чим на підставі частини четвертої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства позов ОСОБА_1 в частині вимог з основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат за період з 01.01.2022 р. по 14.02.2024 р. підлягає залишенню без розгляду.
В зв'язку з тим, що в межах провадження у справі про неплатоспроможність № 911/2308/23 позивачем подано заяву з грошовими вимогами кредитора до боржника ОСОБА_2 лише щодо частини вимог, заявлених у позові, - клопотання представника відповідача адвоката Тарасова С.О. від 15.09.2025 р. № 15-1/25, викладене у пункті третьому прохальної частини заяви про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 розгляду, підлягає задоволенню частково, - в частині позовних вимог, щодо яких позивачем подано заяву з грошовими вимогами до боржника і які були предметом судового розгляду в межах справи № 911/2308/23 (в частині вимог позову з основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат, нараховані до 14.02.2024); в іншій частині вимоги відхиляються судом, як безпідставні, оскільки позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди, 3% річних, інфляційних втрат за період з 15.02.2024 по день ухвалення рішення не були предметом заяви ОСОБА_1 про грошові вимоги кредитора до боржника та підлягають розгляду судом.
В свою чергу, судом встановлено, що в позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за боргом, які обчилюються з дня його виникнення (з 01.01.2022 р.) до дня прийняття рішення у справі, які станом на день подання позову складають 41 124,28 грн, та інфляційні втрати, нараховані з дня виникнення до дня прийняття рішення у справі. Судом у справі про неплатоспроможність визнано вимоги з 3% річних за період з 01.02.2022 р. по 14.02.2024 р.; вимоги з інфляційних втрат відхилено як помилково сформульовані, натомість судом застосовано правильну кваліфікацію, та визначаючи суму основного боргу визнано курсову різницю відповідно до принципу jura novit curia. Таким чином не були предметом розгляду суду у справі № 911/2308/23 вимоги позову по 3% річних, інфляційних втрат за період з 15.02.2024 по день ухвалення рішення.
Розглядаючи дані вимоги судом встановлено наступне.
Пунктом другим резолютивної частини ухвали Господарського суду Київської області від 14.02.2024 р. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117910527) введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до частин 2-3, 5 статті 121 Кодексу України з процедур банкрутства, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: 1) зупиняється виконання боржником грошових зобов'язань, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) зупиняється стягнення з боржника за всіма виконавчими документами, крім виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, а також крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, у тому числі одержаних від продажу майна боржника або перебування майна боржника, яке є предметом забезпечення, на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; 3) не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення вимог, на які поширюється мораторій; 4) зупиняється перебіг позовної давності щодо вимог до боржника; 5) не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань боржника. Мораторій не поширюється на: 1) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи; 2) виплату та стягнення аліментів; 3) виконання вимог за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення; 4) задоволення вимог кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника відповідно до затвердженого плану та у процедурі погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу. Дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Виходячи з правової природи попереднього договору, специфіки правового регулювання правовідносин за договорами, в яких застосовано еквівалент іноземної валюти, особливостей визначення таких вимог відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства, розглянувши кредиторські вимоги ОСОБА_1 по інфляційним втратам, ухвалою Господарського суду Київської області від 21.05.2025 р. вимоги відхилено як помилково сформульовані, натомість судом застосовано правильну кваліфікацію, та визначаючи суму основного боргу визнано курсову різницю відповідно до принципу jura novit curia, та інфляційні втрати не підлягають подальшому нарахуванню, в зв'язку з чим у цій частині суд відмовляє у задоволенні вимог з інфляційних втрат.
Оскільки у справі про неплатоспроможність ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/2308/23 14.02.2024 р. введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, під час якого зупиняється виконання боржником грошових зобов'янь, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення вимог, на які поширюється мораторій, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань боржника, тощо, - підстави для нарахування 3 % річних на суму основного боргу відсутні, в зв'язку з чим, у задоволенні цієї частини позовної вимоги слід відмовити.
Так, однією з позовних вимог позову ОСОБА_1 була вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди у в розмірі 50 000,00 грн, яка не була заявлена у заяві ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника в межах провадження у справі про неплатоспроможність № 911/2308/23, а тому у цій частині позову вимога підлягає розгляду судом.
Вказана позовна вимога обґрунтована позивачем нормами частини першої статті 1166, пунктом дев'ятим частини другої статті 16, статтею 23, частиною першою статті 1167 ЦК України, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду постанови від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", посиланням на рішення ЄСПЛ у справі "Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі" від 28.05.2985 р. та тим, що родина клієнта вже майже 2 роки вимушена жити без власного житла, на яке вони розраховували, і це в умовах пандемії, а наразі війни, звертаючи увагу також на практику Верховного Суду, викладену у постанові КЦС ВС від 7 жовтня 2020 року у справі № 755/3509/18.
Детально дослідивши вимогу позивача про стягнення моральної шкоди, доводи позивача, судом встановлено наступне.
Пунктом дев'ятим частини другої статті 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першгою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що закріплені в п. 3 постанови від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до пункту 49, 26 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 216/3521/16-ц від 01.09.2020 р., висновками якої обґрунтовано вимоги позивача, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Відповідно до частин першої, другої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до частин першої, другої статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частинами першою, другою статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження самого факту наявності душевних страждань та переживань, у зв'язку з наявністю таких обставин; позивачем не надано жодного доказу на підтвердження понесення моральної шкоди у заявленому розмірі, характеру та обсягу страждань (їх тривалості, тощо). Будь-які докази спричинення боржником моральної шкоди в заявленому розмірі у справі відсутні.
У зв'язку з наведеним, правові підстави для визнання вимоги про стягнення моральної шкоди відсутні.
За таких обставин, аналізуючи зібрані у справі докази суд приходить висновку, що вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди не знайшли свого підтвердження у зв'язку з чим суд відмовляє у позовній вимозі про стягнення моральної шкоди у сумі 50 000,00 грн. Інші наявні в матеріалах справи докази висновків суду не спростовують.
Також позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 26 665,94 грн, в тому числі 13 000 грн на правничу допомогу та 13 644,10 грн судових зборів, що є розрахунком суми судових витрат, які позивач поніс чи планує понести, на користь ОСОБА_1 .
Як зазачено судом, у частині першій статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини першої, пункту першого частини третьої статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами першою-другою статті 126 ГПК України регламентовано, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга).
Згідно з частиною третьою статті 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Дослідивши матеріали справи, суд установив, що позивач заявив про намір стягнути витрати на правничу допомогу. Водночас на підтвердження таких вимог позивач не подав доказів фактичного надання правничої допомоги, зокрема відомостей щодо її вартості та обсягу, які мали бути надані відповідно до встановлених вимог станом на дату розгляду справи.
Крім того, судом встановлено, що позивачем було сплачено за подання позову 13 107,30 грн (Т. 1, а.с. 17), з яких, як слідує з матеріалів справи 2 684,00 грн сплачено судового збору за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В зв'язку з відмовою у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, витрати позивача зі сплати судового збору у цій частині відповідно до пункту другого частини першої статті 129 ГПК України покладаються судом на позивача.
В свою чергу, у пункті четвертому прохальної частини заяви від 15.09.2025 р. № 15-1/25 "Про залишення позову без розгляду та скасування заходів забезпечення позову" представник відповідача адвокат Тарасов С.О. просить суд скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Києво-Святошиснького районного суду Київської обасті від 12.07.2023 р. у справі № 369/10287/23. Вимога обґрунтована тим, що в цьому ж клопотанні (п. 3 прохальної частини) представник відповідача просить суд залишити позовну заяву позивача без розгляду в зв'язку з поданням позивачем в межах справи № 911/2308/23 заяви про визнання кредиторських вимог.
Детально дослідиши вимогу відповідача про скасування вжитих заходів забезпечення позову, матеріали справи судом встановлено наступне.
Відповідно до частин першої, дев'ятої статті 145 ГПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи; у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
За результатом розгляду клопотання представника відповідача - адвоката Тарасова С.О., викладеного у заяві від 15.09.2025 р. № 15-1/25 про залишення позову без розгляду, - встановивши, що позивачем у справі ОСОБА_1 подано в межах првадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_2 № 911/2308/23 заяву про визнання кредиторських вимог, яка розглянута Господарським судом Київської області, - у частині позовних вимог за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 по основному боргу, 3% річних (в частині вимог, нарахованих до 14.02.2024 р.), інфляційним втратам, - позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 залишено без розгляду. Розглянувши вимоги позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , стосовно яких позивачем не подано заяви про визнання кредиторських вимог у справі № 911/2308/23, - у задоволенні решти позовних вимог позову судом відмовлено.
Досліджуючи вимоги відповідача про скасування заходів забезпечення позову судом взято до уваги наступне.
Розглядаючи аналогічну за правовідносинами справу № 911/2308/23 (369/4028/23) за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , господарський суд Київської області ухвалою від 09.10.2024 р. заяву представника боржника про залишення позову без розгляду було задоволено, позовну заяву ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишено без розгляду (Відомості Єдиного державного реєстру судових рішень (надалі за текстом ЄДРСР): https://reyestr.court.gov.ua/Review/122318487); ухвалою Господарського суду Київської області від 25.10.2024 р. у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову було відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 р. у справі № 911/2308/23 (369/4028/23) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/125944324), апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Господарського суду Київської області від 25.10.2024 у справі № 911/2308/23 (369/4028/23) скасовано, прийнято нове рішення; скасовано заходи забезпечення позову, вжитті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.03.2023 у справі №369/4028/23.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.05.2025 р. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/127498883) у справі №911/2308/23 (369/4028/23) постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у справі № 911/2308/23 (369/4028/23) залишено без змін.
В наведеній постанові Верховний Суд дійшов висновків, які мають істотне значення для розгляду заяви відповідача: "Отже у разі залишення позову без розгляду припиняється розгляд судом спору між сторонами, що унеможливлює в подальшому прийняття судового рішення по суті спору про задоволення позову, а тому застосовані судом заходи забезпечення позову підлягають скасуванню на підставі ч. 9 ст. 145 ГПК України, оскільки відпадає необхідність їх застосування як механізму забезпечення виконання в майбутньому рішення суду. Суд зауважує, що забезпечення, вжите судом у межах позовного провадження, не може існувати окремо без наявного позовного провадження." (п. 41).
Дослідивши матеріали справи, врахувавши зміст постанов Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 р. у справі № 911/2308/23 (369/4028/23), Верховного Суду від 20.05.2025 р. у справі № 911/2308/23 (369/4028/23), на підставі частин першої, дев'ятої статті 145 ГПК України, в зв'язку з тим, що за результатом розгляду позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за позовними вимогами за попереднім договором про укладення договору купівлі-продажу квартири позов підлягає залишенню без розгляду (в частині вимог по основному боргу, інфляційним втратам, 3% річних за нарахованими вимогами до 14.02.2024 р.), врахувавши, що судом розглянуто по суті інші вимоги позовної заяви ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про те, що заходи забезпечення позову в даній справі, вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.07.2023 р. належить скасувати та клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Тарасова С.О. у цій частині підлягає задоволенню.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами першою-третьою статті 91 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази у вигляді документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
У параграфі 58 Рішення Європейського суду з права людини у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, 10.02.2010 р., суд вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Керуючись ст.ст. 129, 237-238, 240 ГПК України, суд
вирішив:
1. Заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Тарасова С.О. № 15-1/25 від 15.09.2025 р. про залишення позову без розгляду та скасування заходів забезпечення позову задовольнити частково.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в частині вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : 967 630 грн боргу за попереднім договором; 3% річних за боргом, які обчилюються з дня його виникнення до 14.02.2024 р.; інфляційних витрат за боргом, які обчислюються з дня його виникнення до дня прийняття рішення у справі, які станом на день подання позову складають 294 159,52 грн, - залишити без розгляду.
3. Судовий збір у сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок покласти на позивача - ОСОБА_1 .
4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
5. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.07.2023 р. у справі № 369/10287/23.
6. В іншій частині заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Тарасова С.О. № 15-1/25 від 15.09.2025 р. про залишення позову без розгляду та скасування заходів забезпечення позову залишити без задоволення.
7. Копію рішення надіслати учасникам справи.
Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата підписання повного тексту рішення 27.11.2025 р.
Суддя А.В. Лопатін