вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"01" жовтня 2025 р. м. Київ
Справа № 911/1450/25
Господарський суд Київської області у складі:
судді Ейвазової А.Р.,
за участі секретаря судового засідання Стаднік Є.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІА ВЕНЧУРС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК МЕТАЛ ТРЕЙД» про стягнення 2 038482,96грн, за участі представників від:
позивача - Росавіцька В.П. (ордер АА №1570045 від 23.04.2025);
відповідача - не з'явилися
Товариство з обмеженою відповідальністю «АВІА ВЕНЧУРС» (далі - позивач, ТОВ «Авіа Венчурс») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК МЕТАЛ ТРЕЙД» (далі - відповідач, ТОВ «ЮК Метал Трейд») про стягнення 2 038 482,96грн, з яких: 1 873 832,50грн - основний борг; 16 973,05грн - 3% річних за період з 28.11.2024 по 23.04.2025; 64 623,63грн - втрати від інфляції за період з 28.11.2024 по 23.04.2025; 83 053,78грн - пеня за період з 28.11.2024 по 23.04.2025.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки від 11.11.2024 №F-20241111-1 в частині оплати переданого товару у встановлений договором строк (а.с.1-6; 76-84).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.05.2025: відкрито провадження у даній справі за відповідним позовом; вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 09.06.2025 о 14:30; визнано явку сторін обов'язковою; встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позов (а.с.93-95).
Відповідна ухвала доставлена до електронного кабінету позивача 16.05.2025 о 18:49, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.97).
Відповідач у справі - ТОВ «ЮК Метал Трейд», в порушення вимог ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не зареєстрував електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, що підтверджується відповіддю від 16.05.2025 №11067912 про відсутність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС (а.с.92а).
Як визначено ч.11 ст.242 ГПК України, у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Копія ухвали від 16.05.2025 направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням №0601149148519, яке повернуто з довідкою від 31.05.2025 відділенням поштового зв'язку №2 м. Буча, у якій причиною повернення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.98-102). При цьому, адреса, за якою направлено відповідне поштове відправлення, відповідає адресі відповідача, що вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як станом на 07.05.2025 (а.с.66), так і станом на 03.06.2025 (а.с.103); іншої адреси відповідач суду не повідомив.
Ухвала суду, як вбачається із змісту п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.
В силу п.п.2, 5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Поряд з цим, абз.2 ч.6 ст.242 ГПК України установлено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, відповідна ухвала вважається врученою позивачу наступного робочого дня - 19.05.2025 (оскільки 17.05-18.05.2025 - неробочі дні); відповідачу - 31.05.2025 (день складання довідки відділенням поштового зв'язку).
09.06.2025 судом постановлено ухвалу, що занесена до протоколу підготовчого засідання, якою відкладено підготовче засідання на 07.07.2025 о 14:00 (а.с.104).
Підготовче засідання відкладено на підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України, оскільки не всі питання, які мали бути вирішені у підготовчому засіданні розглянуті, враховуючи що на момент проведення підготовчого засідання від відповідача відзив на позовну заяву не надходив. Так, беручи до уваги, що ухвала про відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачу 31.05.2025, останнім днем строку, встановленого судом для подання відзиву на позов, в силу ч.4 ст.116 ГПК України, є 16.06.2025 (15.06.2025 - неробочий день). Отже, станом на момент проведення підготовчого засідання у відповідача не закінчився строк для подання відзиву та доказів, які відповідач може подати у строк, встановлений ч.3 ст.80 ГПК України, заяви про витребування доказів тощо, а також у суду відсутня можливість пересвідчитися у тому, чи скористався відповідач вказаним правом, враховуючи можливість направлення ним такої заяви по суті засобами поштового зв'язку.
Ухвалою від 09.06.2025 відповідача повідомлено про відкладення підготовчого засідання на 07.07.2025 о 14:00 (а.с.106).
Копія відповідної ухвали направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням №0601157882434, яке повернуто з довідкою від 25.06.2025 відділенням поштового зв'язку №2 м. Буча, у якій причиною повернення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.143-146).
07.07.2025 підготовче засідання не відбулось, у зв'язку з неможливістю забезпечити виконання вимог ч.1 ст.222 ГПК України в частині повного фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та проведення засідання в режимі відеоконференції з причин відсутності електропостачання, про що складено акт від 08.07.2025 (а. с.126).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.07.2025: продовжено строк підготовчого засідання на 3 дні; призначено підготовче засідання на 18.07.2025 о 10:15 (а.с.128-129).
Відповідна ухвала доставлена до електронного кабінету позивача 08.07.2025 о 13:43, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.131).
Копія відповідної ухвали направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням №0601168165033, яке повернуто з довідкою від 29.07.2025 відділення поштового зв'язку №2 м. Буча, у якій причиною повернення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.154-157).
18.07.2025 позивач подав клопотання про продовження строку підготовчого засідання, у зв'язку з необхідністю усунути розбіжностей та уточнити інформацію у позовній заяві (а.с.147).
Ухвалами від 18.07.2025, які занесені до протоколу (а.с.148-150), судом: продовжено строк підготовчого провадження на 27 днів; відкладено підготовче засідання на 11.08.2025 о 17:00.
Строк підготовчого провадження судом продовжено на підставі ч.3 ст.177 ГПК України, оскільки це необхідно для забезпечення учасникам справи реалізації їх процесуальних прав та вирішенні всіх питань, визначених ч.2 ст.182 ГПК України, які необхідні для повного та об'єктивного вирішення спору.
Підготовче засідання відкладено на підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України, оскільки не всі питання, які мали бути вирішені у підготовчому засіданні, розглянуті, враховуючи заявлене позивачем клопотання (а.с.147).
Ухвалою від 18.07.2025 відповідача повідомлено про відкладення підготовчого засідання на 11.08.2025 о 17:00 (а.с.152).
Копія відповідної ухвали направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням №0601173327912, яке повернуто з довідкою від 05.08.2025 відділення поштового зв'язку №2 м. Буча, у якій причиною повернення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.159-162).
11.08.2025 судом постановлено ухвали, що занесені до протоколу підготовчого засідання, якими: зобов'язано позивача надати для огляду оригінали документів, долучених до позову у копіях, а саме: договору поставки та специфікацій до такого договору, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, довіреності; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.09.2025 о 16:00 (а.с.163-165).
Оригінали доказів, наданих позивачем у електронних копіях, витребувані судом з власної ініціативи на підставі ч.6 ст.91 ГПК України, що визначає право суду витребувати оригінали таких доказів.
Підготовче провадження закрито у відповідності з п.3 ч.1 ст.185 ГПК України, у зв'язку із виконанням завдань підготовчого провадження.
З метою повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання з розгляду справи по суті, йому направлено ухвалу від 11.08.2025 (а.с.167) рекомендованим поштовим відправленням №0601180773790, яке повернуто з довідкою від 26.08.2025 відділення поштового зв'язку №2 м. Буча, у якій причиною повернення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.169-172).
08.09.2025 судове засідання не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Ейвазової А.Р. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.09.2025 призначено судове засідання на 01.10.2025 о 14:40 (а.с.173).
Відповідна ухвала доставлена до електронного кабінету позивача 11.09.2025 о 12:34, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.175).
Копія відповідної ухвали направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням №0601191195292, яке повернуто з довідкою від 23.09.2025 відділення поштового зв'язку №2 м. Буча, у якій причиною повернення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.176-179).
Відповідач правом подати відзив на позов у встановлений судом строк не скористався, заяв про продовження встановленого судом строку не подавав.
Як установлено ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
У судовому засіданні 01.10.2025 представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити; представник відповідача не з'явився; відповідач про причини неявки представника суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні обставини.
11.11.2024 між ТОВ «Авіа Венчурс» (далі - постачальник) та ТОВ «ЮК Метал Трейд» (далі - покупець) укладено договір поставки від 11.11.2024 №F-20241111-1 (далі - договір; а.с.14-16).
Відповідно до п.п.1.1-1.3 договору: постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених цим договором, поставити покупцю товар, визначений у специфікаціях до договору, а покупець - приймати цей товар та здійснювати його оплату в порядку та на умовах визначених договором; найменування, характеристики, кількість, номенклатура, ціна й загальна вартість товару, що поставляється за даним договором, визначається сторонами в специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною; загальна кількість товару, що поставляється, складає загальну кількість товару, отриманого покупцем відповідно до видаткових накладних та акту приймання-передачі.
Ціна товару включає виключно вартість товару та всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, що сплачуються постачальником та закріплюється сторонами у відповідних специфікаціях на кожну окрему партію товару (п.2.1 договору).
Згідно п.2.4 договору: загальна сума договору дорівнює сумі вартості всього товару, зазначеного у відповідних специфікаціях та поставленого покупцю відповідно до видаткових накладних, підписаних сторонами до цього договору протягом терміну його дії; загальна сума договору не обмежується.
За умовами п.п.4.1,4.2 договору: поставка товару за цим договором здійснюється на умовах, визначених сторонами у специфікації згідно із заявкою покупця; заявка подається покупцем в усній або письмовій формі за допомогою телефону, електронної пошти, поштою або інших засобів комунікації; заявка повинна містити інформацію про найменування товару, кількість товару, контактний номер телефону відповідальної особи за приймання товару; постачальник в термін одного робочого дня розглядає подану заявку та погоджується на поставку (частково поставку) відповідної партії товару або відхиляє подану покупцем заявку; заявка вважається погодженою якщо сторони підписали відповідну специфікацію та постачальник виставив покупцю відповідний рахунок-фактуру на оплату замовленого товару.
Пунктом 4.3 договору визначено, що: зобов'язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними з моменту передачі товару уповноваженій особі покупця визначеного у специфікації; датою поставки партії товару є дата підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної або акту приймання-передачі, які були пред'явлені до підпису під час приймання-передачі товару; перехід права власності на товар та ризик його випадкового знищення чи пошкодження відбувається в момент: підписання видаткової накладної, згідно якої товар відпускається покупцю; у випадку якщо видаткова накладна була виписана раніше фактичної дати поставки, то представник покупця має право вказати у видатковій накладній фактичну дату поставки, яка буде вважатися реальною датою поставки товару.
Як визначено пп.6.1.1 п.6.1 договору, на постачальника покладений обов'язок передати у власність покупця товар належної якості, у кількості та у строк згідно із умовами договору та специфікацій. В свою чергу, покупець, як це передбачено пп.6.2.1 п.6.2 договору, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі провести оплату за товар згідно із даним договором.
Згідно п.7.1 договору: оплата товару, якщо інший порядок не визначено сторонами у специфікаціях, здійснюється покупцем в наступному порядку: оплата в розмірі 50% від вартості партії товару, визначеної в специфікації до даного договору, здійснюється покупцем в термін до 3 робочих днів з моменту підписання сторонами специфікації та на підставі рахунку постачальника; залишок грошових коштів, що становить 50% від вартості партії товару, сплачується покупцем протягом 14 календарних днів з моменту отримання партії товару та підписання відповідної видаткової накладної на всю партію товару.
За порушення строків оплати за поставлений товар п.8.2 сторони передбачили відповідальність покупця у вигляді сплати постачальнику пені у розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, за кожний день затримки від суми заборгованості, до моменту оплати поставленого товару, не обмежуючись шестимісячним строком, передбаченим п.6 ст.232 ГК України.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2025 (включно) (п.10.1 договору).
Специфікаціями від 11.11.2024 №1, 16.01.2025 №2 (а.с.17-18) сторонами узгоджено найменування, кількість та ціну окремих партій товару, що постачались за договором, а саме:
- прокат арматурний №25мм А500С 12м у кількості 66т вартістю 1 881 000грн;
- прокат арматурний №20мм А500С 12м у кількості 19,145т та прокат арматурний №25мм А500С 12м у кількості 21,900т, загальною вартістю 1 169 782,50грн.
Згідно п.п.3.1,3.2 специфікації №1 покупець оплачує товар в такому порядку та строки: 50% від загальної вартості партії товару, зазначеного в цій специфікації, - протягом 3 робочих днів з моменту підписання специфікації та на підставі рахунку постачальника; залишок коштів у розмірі 50% - протягом 14 календарних днів з моменту отримання покупцем товару та підписання видаткової накладної на всю партію товару.
Пунктом 3.1 специфікації №2 сторонами узгоджено, що покупець оплачує товар у розмірі 100% від загальної вартості партії товару, зазначеного в цій специфікації, протягом 14 календарних днів з моменту підписання специфікації та на підставі рахунку постачальника.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання взятих на себе зобов'язань позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 2 973 832,5грн з ПДВ, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, товарно-транспортними накладними (далі - ТТН), а саме:
- видаткова накладна від 12.11.2024 №25 щодо передачі товару - «прокат арматурний №25мм А500С 12м» у кількості 43,84т на суму 1 249 440грн з ПДВ (а.с.21); ТТН від 12.11.2024 №№Р25-1, Р25-2 (а.с.25-28);
- видаткова накладна від 13.11.2024 №26 щодо передачі товару - «прокат арматурний №№20, 25мм А500С 12м» у кількості 19,46т на суму 554 610грн з ПДВ (а.с.22); ТТН від 13.11.2024 №Р26 (а.с.29);
- видаткова накладна від 16.01.2025 №1 щодо передачі товару - «прокат арматурний №25мм А500С 12м» у кількості 41,045т на суму 1 169 782,50грн з ПДВ (а.с.23); ТТН від 16.01.2025 №Р1, Р2 (а.с.31-34).
Також позивачем надано довіреність від 16.01.2025 №2, видана відповідачем на ім'я Аксак Л.Є., що займає посаду менеджера зі збуту, на отримання від позивача цінностей за специфікацією від 16.01.2025 №2 (а.с.24).
Щодо відповідних операцій - поставки товару за договором, переданого за вищевказаними видатковими накладними, позивачем зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на загальну суму 2 973 832,5грн, що підтверджується долученими до справи податковими накладними, квитанціями про їх реєстрацію (а.с.44-52).
Для оплати товару позивач виставив відповідачу рахунки на оплату від: 12.11.2024 №22 на суму 1 881 000грн; 16.01.2025 №1 на суму 1 169 782,50грн (а.с.19-20).
Відповідач зобов'язання з оплати переданого товару за вказаними видатковими накладними виконав частково, сплативши 1 100 000грн, що підтверджується інформаційними повідомленнями про зарахування коштів з призначенням платежу «оплата товару за рахунком від 12.11.2024 №22», а саме від:
12.11.2024 №21 на суму 250 000грн (а.с.35);
13.11.2024 №30 на суму 200 000грн (а.с.36);
14.11.2024 №39 на суму 250 000грн (а.с.37);
22.11.2024 №47 на суму 200 000грн (а.с.38);
27.12.2024 №87 на суму 200 000грн (а.с.39).
Відповідно до вимоги від 28.02.2025 за вих.№20250228-1 позивач вимагав від відповідача сплатити борг за переданий товар у розмірі 1 873 832,50грн (а.с.41-42).
На підтвердження направлення вказаної вимоги відповідачу позивачем надано: поштову накладну №0102419373696 та опис вкладення до відправлення, прийнятого за такою накладною (а.с.43). Вказане відправлення 04.03.2025 повернуту за зворотною адресою у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується відомостями з вебсайту АТ «Укрпошта» від 13.05.2025 (а.с.86-87).
Крім того, позивач в подальшому звернувся до відповідача з вимогою від 21.03.2025 за вих.№20250321-1 у якій вимагав від відповідача сплатити суму основного боргу у розмірі 1 873 832,50грн та 91 171,28грн (загальний розмір пені, 3% річних та втрат від інфляції) (а.с.56-57).
На підтвердження направлення вказаної вимоги відповідачу позивачем надано: поштову накладну №0102419372339 та опис вкладення до відправлення, прийнятого за такою накладною (а.с.88). Вказане відправлення 05.04.2025 повернуто за зворотною адресою у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується відомостями з вебсайту АТ «Укрпошта» від 13.05.2025 (а.с.89-90).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що зобов'язання з оплати поставленого товару відповідач виконав лише частково і станом на момент подання позову борг за поставлений товар становить 1 873 832,50грн.
Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку розрахуватись за поставлений товар та застосування до нього відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення зобов'язання з оплати товару у встановлений договором строк.
Заявлені вимоги є мотивованими з наступних підстав.
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст.ст.173, 174, ч.1 ст.175 ГК України (тут і надалі у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст.175 ГК України.
Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; при цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, як установлено ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так, як установлено ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи зміст зобов'язань сторін за договором, такий договір містить загальні положення щодо організації майбутніх поставок товару, однак, сам по собі, без специфікацій, що деталізують умови поставки партії товару, які узгоджені сторонами, не є договором поставки, оскільки містить лише посилання на поставку товару, однак, не містить асортименту та кількості певного товару, що має поставити позивач відповідачу, ціну такого товару тощо.
Так, згідно ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець - прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ч.1 ст.266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках; предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Частиною 2 цієї статі установлено, що загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Укладений договір не містить загальної кількості товарів, що мають постачатись за договором. Поряд з цим, у суду відсутні підстави вважати, що між сторонами не виникло відносин з поставки певних партій товару, що здійснювалась на загальних умовах, визначених укладеним договором, оскільки наявність таких відносин підтверджується діями сторін - узгодженням умов поставки певної партії товару підписанням специфікацій, передачею такого товару відповідачу позивачем та прийняття його відповідачем без зауважень (у т.ч. щодо кількості, асортименту тощо), що підтверджено підписаними між сторонами видатковими накладними, здійсненням часткової оплати товару.
Схоже із ст.265 ГК України визначення надано і ст.712 ЦК України, відповідно до якої продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 662 ЦК України визначено, що: продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Положеннями ч.1 ст.664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару; договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
За загальним правилом, визначеним ч.1 ст.692 ЦК України, яким установлена черговість виконання взаємних зобов'язань, виконання зобов'язання з передачі товару передує виконанню зобов'язання з оплати. Так, як визначено ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як установлено судом, сторони у специфікаціях визначили різний порядок виконання взаємних зобов'язань під час поставки певної партії товару, передбачивши як часткову передплату товару до поставки товару, так і повне виконання зобов'язання з оплати до поставки товару.
Враховуючи умови договору та специфікації №2 від 16.01.2025, відповідач мав здійснити розрахунок відповідно до пп.7.1.1, 7.1.2 п.7.1 договору та п.3.1 специфікації №2 від 16.01.2025 за товар, поставлений за видатковими накладними від:
- 12.11.2024 №25, 13.11.2024 №26: у розмірі 50% (940 500грн) - до 16.09.2024 (враховуючи що 14.09-15.09.2024 неробочі дні) включно; іншу частину коштів - 50% від поставленого товару за накладною від 12.11.2024 №25 - до 26.11.2024 включно, а за накладною від 13.11.2024 №26 - до 27.11.2024 включно;
- 16.01.2025 №1 у розмірі 100% переплати в сумі 1 169 782,50грн - до 30.01.2025 включно.
Між тим, відповідач лише частково розрахувався за товар, переданий за зазначеними видатковими накладними. Під час розгляду справи відповідачем не надано доказів повернення переданого товару або його оплати у розмірі, що перевищує заявлений позивачем розмір оплати, який підтверджено інформаційними повідомленнями про зарахування коштів. При цьому, відповідачем не надано доказів зупинення на підставі ч.3 ст.538 ЦК України виконання свого грошового зобов'язання з оплати переданого йому товару за видатковими накладними від: 12.11.2024 №25, 13.11.2024 №26, через поставку позивачем товару із загальною кількістю 63,3т, тобто у меншому розмірі ніж визначено сторонами у специфікації №1 від 11.11.2024 - 66т.
Зважаючи на специфіку замовленого товару, його маса може відхилятися в допустимо граничних межах. Так, як визначено ДСТУ 3760:2019 «Прокат арматурний для залізобетонних конструкцій. Загальні технічні умови», граничний відхил ваги прокату діаметру 25мм становить +/- 4,5%. Отже, маса товару, поставленого за видатковою накладною №1 від 16.01.2025, відповідає допустимому відхиленню - маса замовленого товару нижча за масу фактично поставленого товару на 2,7т, тобто різницю складає 4,1%. Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що обов'язок позивача з поставки відповідачу узгодженого сторонами товару за специфікацією від 11.11.2024 №1 не виконаний і у відповідача виникло право на притримання виконання зустрічного зобов'язання з оплати.
Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого товару у встановлений строк, він є таким, що порушив взяті на себе зобов'язання.
В силу ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача 1 873 832,50грн основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача: 64 623,63грн - втрат від інфляції за період з 28.11.2024 по 23.04.2025; 16 973,05грн - 3% річних за період 28.11.2024 по 23.04.2025.
В силу ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України (в редакції, чинній на момент порушення зобов'язання з оплати) відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Як визначено ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач допустив порушення зобов'язання з оплати отриманого товару, вимоги позивача про сплату боргу з урахуванням втрат від інфляції та процентів є обґрунтованими.
За розрахунком суду, враховуючи період прострочення, розмір основного боргу, розмір втрат від інфляції за заявлений позивачем період - з 28.11.2024 по 23.04.2025 складає 64 203,45грн, а розмір 3% річних - 16 973,05грн.
Розбіжності у розрахунку втрат від інфляції пов'язані із застосуванням позивачем сукупного індексу інфляції без його округлення до десятої. Між тим, офіційний індекс інфляції встановлюється як за місяць, так і за рік в процентах саме до десятої, тому сукупний індекс інфляції мав визначатись в процентах з округленням до десятої.
За таких обставин, вимоги про стягнення втрат від інфляції суд задовольняє у розмірі 64 203,45грн, у задоволенні вимог в частині стягнення 420,18грн втрат від інфляції суд відмовляє.
Враховуючи, що розрахунок 3% річних за заявлений період здійснено позивачем вірно, з урахуванням розміру боргу, періоду прострочення, вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню у повному обсязі - з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 16 973,05грн - 3% річних.
Окрім того, позивач, звертаючись з позовом, просив зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування процентів у розмірі 3% річних на суму боргу до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Так, відповідно до ч.10 ст.238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Судом враховано, що наявність судового рішення про стягнення боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє такого зобов'язання боржника, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права здійснювати нарахування процентів, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, за весь час прострочення.
Згідно ч.ч.11, 12 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження»: якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, процентів у розмірі 3% річних до моменту повної оплати боргу у розмірі 1 873 832,50грн за такою формулою:
Сума 3% річних = С*3:КДР*Д:100,
де: С - сума основного боргу, Д - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році.
При цьому, у разі часткової сплати відповідачем боргу, проценти у розмірі 3% річних нараховуються на залишок боргу за вказаною формулою.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 83 053,78грн пені за період з 28.11.2024 по 23.04.2025.
Заявлені у відповідній частині вимоги є такими, що підлягають задоволенню повністю, враховуючи наступне.
В силу ч.1 ст.216, ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як установлено п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як визначено ч.2 ст.343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічне обмеження щодо розміру пені, що нараховується у зв'язку з несвоєчасним виконання грошового зобов'язання, встановлено також ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Розмір пені, встановлений п.8.2 договору, не перевищує максимального розміру пені відповідно до вищевказаних положень законодавства; при цьому, даним пунктом договору сторони вирішили не обмежувати період її нарахування шестимісячним строк, встановленим ч.6 ст.232 ГК України (в редакції, чинній на момент укладення договору та здійснення нарахування).
Оскільки відповідач допустив порушення зобов'язань у вигляді прострочення оплати переданого товару, позивач набув права вимагати сплати пені, передбаченої п.8.2 договору.
Перевіривши розрахунок пені, наведений позивачем, суд дійшов висновку про те, що пеня позивачем розрахована вірно: з урахуванням розміру боргу, періоду прострочення, встановлених облікових ставок НБУ, здійснених оплат.
З урахуванням зазначеного, заявлені вимоги в частині стягнення пені у розмірі 83 053,78грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при поданні позову сплатив судовий збір понад встановлений розмір (30 577,24грн), оскільки не взяв до уваги те, що, відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Фактично з поданої позовної заяви позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 24 461,80грн (2 038 482,96:100*1,5*0,8).
Між тим, в силу ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у визначених відповідною нормою випадках.
Клопотань про повернення частини сплаченого судового збору позивач до прийняття рішення у справі не подавав, отже, питання про повернення надмірно сплачених коштів даним рішенням не вирішується.
Враховуючи що позов у даній справі задоволено частково, витрати на оплату позову судовим збором у розмірі 24 461,80грн, понесені позивачем, підлягають частковому відшкодуванню йому за рахунок відповідача, а саме у розмірі 24 456,75грн - пропорційно розміру задоволених позовних вимог /(1873832,50+64203,45+16973,05+ 83053,78)*24 461,80:2 038 482,96/.
У поданій позовній заяві позивач вказував, що орієнтовний (попередній) розмір витрат на правничу допомогу складає 80 000 (а.с.5), однак, остаточного розрахунку відповідних витрат та заяви про розподіл витрат у певному остаточному розмірі позивач до ухвалення рішення не подав, отже, питання про відшкодування таких витрат даним рішенням не вирішується.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК МЕТАЛ ТРЕЙД» (ідентифікаційний код 33512813; 08294, Київська обл., Бучанський р-н., м. Буча, вул.Яблунська, буд. 144) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІА ВЕНЧУРС» (ідентифікаційний код 43417402; 04111, м. Київ, вул. Данила Щербаківського, буд. 52, прим. 429) 1 873 832,50грн - основного боргу, 64 203,45грн - втрат від інфляції, 16 973,05грн - 3% річних, 83 053,78грн - пені, а також 24 456,75грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
Нараховувати 3% річних до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, за такою формулою:
Сума 3% річних = С*3:КДР*Д:100, де:
С - сума основного боргу, КДР - кількість днів у році, Д - кількість днів прострочення.
3. Відмовити у задоволені позову в частині стягнення 420,18грн - втрат від інфляції.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 27.11.2025.
Суддя А.Р. Ейвазова