іменем України
Справа № 126/632/25
Провадження № 2/126/634/2025
"24" листопада 2025 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Гуцола В.І.
із секретарем Демуцькою В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором з тих підстав, що як стверджує, що 20.04.2024 між ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 137821 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, зареєструвався на сайті, під час чого пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту кредитодавця, тобто вказав свої особисті персональні ідентифікаційні дані. ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" перед прийняттям рішення щодо видачі кредитних коштів та укладення договору перевірило не лише особисті дані відповідача з метою ідентифікації, а й платіжну картку, а саме приналежність платіжної картки позичальнику. Електронний підпис одноразовий ідентифікатор 8569196а відправлено на номер телефону відповідача НОМЕР_1 та введено ним 20.04.2024 13:56:23. Введення позичальником одноразового ідентифікатора у відповідне поле в особистому кабінеті на сайті кредитодавця є підписанням договору відповідно до ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію". Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волу, прийняття відповідних умов надання кредиту, а також повідомлення кредитодавцем у встановленій законом формі всіх умов, які є необхідними відповідно до вимог чинного законодавства України. Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, а отже належними та допустимими доказами підтверджено укладення між сторонами правочину. Зі змісту кредитного договору вбачається, що у ньому визначені основні істотні умови, характерні для такого виду договору, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Відповідач погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до п. 2.2.1 сума (загальний розмір) кредиту становить 5556 грн., надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 4000,32 грн. на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_2 у національній валюті (далі - рахунок позичальника); у розмірі 1555,68 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини. Відразу після вчинення дій відповідача, 20.04.2024 ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" ініціювало переказ коштів згідно договору на платіжну картку № НОМЕР_3 , що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця. Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується довідкою № 5 від 26.12.2024, яка підписана ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс". Всупереч умов договору відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 10213,90 грн., яка складається з наступного: 5556 грн. - заборгованість по кредиту; 4256,90 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом; 401 грн. - комісія за кредитним договором. 10.10.2024 ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" та позивач уклали договір факторингу № 10102024, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 137821 від 20.04.2024. Згідно з п. 1.1 договору факторингу клієнт передає (відступає) фактору за плату, а фактор приймає належні клієнту грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників, укладеними між клієнтом та боржниками (портфель заборгованості). Відповідно до вищевказаного договору клієнт відступив фактору права вимоги за укладеним кредитним договором згідно реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Таким чином, відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 10102024 від 10.10.2024 від ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 10213,90 грн. Даний факт підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 10102024 від 10.10.2024 та платіжною інструкцією № 4484 від 11.10.2024. Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 137821 від 20.04.2024 в розмірі 10213,90 грн., яка складається з наступного: 5556 грн. - заборгованість за тілом; 4256,90 грн. - заборгованість за відсотками; 401 грн. - комісія, а також стягнути судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» Тараненко А.І. в судове засідання не з'явився, у позовній заяві просить розглянути справу в його відсутність, позов підтримує, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи, однак конверти з повістками повернуті на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзиву на позов не подав.
Суд вважає, що неотримання відповідачем поштової кореспонденції, яка направлялася судом, свідчить про умисне неотримання документів.
Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПКУкраїни днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.
Аналогічний висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року справа 755/17944/18, провадження № 61-185св23.
Крім того, відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач ОСОБА_1 був повідомленй про дату, час і місце проведення судового засідання через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що в матеріалах справи наявне підтвердження. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
З врахуванням вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ст. 280 ч.1 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин, не подав відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення.
Вирішуючи спір, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 20.04.2024 між ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 137821 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, зареєструвався на сайті, під час чого пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту кредитодавця, тобто вказав свої особисті персональні ідентифікаційні дані.
ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" перед прийняттям рішення щодо видачі кредитних коштів та укладення договору перевірило не лише особисті дані відповідача з метою ідентифікації, а й платіжну картку, а саме приналежність платіжної картки позичальнику.
Електронний підпис одноразовий ідентифікатор 8569196а відправлено на номер телефону відповідача НОМЕР_1 та введено ним 20.04.2024 13:56:23.
Введення позичальником одноразового ідентифікатора у відповідне поле в особистому кабінеті на сайті кредитодавця є підписанням договору відповідно до ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волу, прийняття відповідних умов надання кредиту, а також повідомлення кредитодавцем у встановленій законом формі всіх умов, які є необхідними відповідно до вимог чинного законодавства України.
Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, а отже належними та допустимими доказами підтверджено укладення між сторонами правочину.
Зі змісту кредитного договору вбачається, що у ньому визначені основні істотні умови, характерні для такого виду договору, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.
Відповідач погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п. 2.2.1 сума (загальний розмір) кредиту становить 5556 грн., надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 4000,32 грн. на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_2 у національній валюті (далі - рахунок позичальника); у розмірі 1555,68 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини.
Відразу після вчинення дій відповідача, 20.04.2024 ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" ініціювало переказ коштів згідно договору на платіжну картку № НОМЕР_3 , що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця.
Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується довідкою № 5 від 26.12.2024, яка підписана ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс".
Всупереч умов договору відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 10213,90 грн., яка складається з наступного: 5556 грн. - заборгованість по кредиту; 4256,90 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом; 401 грн. - комісія за кредитним договором.
10.10.2024 ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" та позивач уклали договір факторингу № 10102024, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 137821 від 20.04.2024.
Згідно з п. 1.1 договору факторингу клієнт передає (відступає) фактору за плату, а фактор приймає належні клієнту грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників, укладеними між клієнтом та боржниками (портфель заборгованості).
Відповідно до вищевказаного договору клієнт відступив фактору права вимоги за укладеним кредитним договором згідно реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Таким чином, відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 10102024 від 10.10.2024 від ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 10213,90 грн. Даний факт підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 10102024 від 10.10.2024 та платіжною інструкцією № 4484 від 11.10.2024.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У частині другій статті 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариства відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором у договорі засвідчив, що погоджується з усіма без виключення умовами оферти, на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов позики та в подальшому прийняв надані кредитодавцем грошові кошти.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Спірний договір № 137821 про надання кредиту від 20.04.2024 підписаний відповідачем електронним підписом, а тому наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно з ст.ст. 526, 530, 536 ЦПК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк ( термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним (що відповідає належному виконанню відповідно до ст. 516 ЦК України). Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов'язання первинному кредитору належним.
Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц.
Отже, суд встановив, що до позивача перейшло право вимоги за вказаним вище кредитним договором до боржника ОСОБА_1 .
Відповідачем відповідно до ст. 81 ЦПК України не спростовано розрахунки заборгованості надані позивачем до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Разом з тим, у порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.
Таким чином, суд дійшов висновку, що права позивача відповідачем порушені, а тому вони підлягають захисту, тобто позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо витрат на правничу допомогу, слід зазначити, наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом статей 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), співмірними, необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|West Aliance Limited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підтвердження витрат на правничу допомогу надав договір про надання правничої допомоги № 04/02/25-01 від 04.02.2025, протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 04/02/25-01 від 04.02.2025, додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги № 04/02/25-01 від 04.02.2025, акт прийому-передачі наданих послуг від 04.02.2025.
Під час розгляду справи стороною відповідача не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Таким чином, у відповідності до ст. 141 КПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат за надання правничої допомоги в розмірі 7000 грн.
На підставі ст. 512, 526, 530, 610, 612, 625, 1054, 1077 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" (код ЄДРПОУ 42986956, Харківське шосе 19 офіс 2005, м. Київ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" заборгованість за кредитним договором № 137821 від 20.04.2024 в розмірі 10213,90 грн., яка складається з наступного: 5556 грн. - заборгованість за тілом; 4256,90 грн. - заборгованість за відсотками; 401 грн. - комісія.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" судові витрати у виді судового збору в розмірі 2422,40 та витрати за надання правничої допомоги в розмірі 7000 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо таказ аява подана протягом двадцяти днів здня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Бершадський районний суд Вінницької області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В. І. Гуцол