ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.11.2025Справа № 910/11044/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 5" (02068, м. Київ, вул. Ахматової Анни, 3, ідентифікаційний код 32070545)
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 20, ідентифікаційний код 41946011)
про зобов'язання здійснити перерахунок за спожиту електричну енергію,
Представники сторін: не викликались
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада 5" (далі - позивач) з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (далі - відповідач), у якому просить суд зобов'язати Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" здійснити перерахунок Товариству з обмеженою відповідальністю "Рада 5" за спожиту електричну енергію за період з 01.01.2025 по 31.05.2025 шляхом зняття нарахувань за спожиту електричну енергію, фактично використану власниками квартир і нежитлових приміщень, які перебувають у прямих договірних відносинах з постачальником електричної енергії, та відображення в обліку споживання виключно обсягів електричної енергії, спожитої на освітлення місць загального користування, живлення ліфтів та забезпечення функціонування іншого спільного майна багатоквартирних будинків за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, буд. 13, та адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 23А.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є житлово-експлуатаційною організацією, яка обслуговує житлові будинки за адресами: м. Київ, вул. Старонаводницька, буд. 13, та м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 23А. Однак, відповідач протягом спірного періоду здійснював нарахування спожитої електричної енергії по особовому рахунку позивача неналежним чином, включаючи заборгованість інших споживачів, які мають прямі договори з відповідачем, а отже зобов'язані самостійно оплачувати спожиту електроенергію.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 5" без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
14.09.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС Товариством з обмеженою відповідальністю "Рада 5" подано заяву про усунення недоліків позовної заяви (зареєстровано 15.09.2025), відповідно до якої позивачем викладено позовну вимогу у новій редакції: зобов'язати Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" здійснити перерахунок Товариству з обмеженою відповідальністю "РАДА 5" за спожиту електричну енергію за період з 01.01.2025 по 31.05.2025 шляхом зняття нарахувань в обсязі 81 969 кВт, що становить 354 106, 08 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
02.10.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські електромережі" подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зауваживши на тому, що нарахування обсягів споживання електричної енергії за показниками засобів обліку споживача відбувається з відрахуванням (відніманням) обсягів споживання електроенергії побутовими споживачами (мешканцями квартир) та іншими не побутовими споживачами, засоби обліку яких послідовно підключені до засобів обліку ТОВ "Рада-5" (як основного споживача) та з якими у ОСР укладені індивідуальні договори про надання послуг з розподілу електричної енергії; у той же час такого способу захисту прав та законних інтересів як зобов'язання здійснити перерахунок за спожиту електричну енергію чинним законодавством не передбачено, при цьому вимога про встановлення фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді.
07.10.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "Рада 5" подано відповідь на відзив, у якій позивач зазначає про необґрунтованість заперечень відповідача, викладених у відзиві, оскільки складені менеджером відділу з розрахунків Обсяги нарахованої електричної енергії мешканцями квартир ж/б не можуть бути належними, допустимими і достовірними доказами підтвердження факту відрахування із загального обсягу електричної енергії, облікованого загальнобудинковими електролічильниками, обсягів електричної енергії, спожитої субспоживачами - мешканцями квартир і власниками нежитлових приміщень, таким доказами можуть бути однолінійні схеми електропостачання, акти зняття показників приладів обліку електроенергії квартир та нежитлових приміщень по адресах точок споживання (із зазначенням відповідного ЕІС-коду субспоживача) на початок та кінець кожного місяця тощо.
Також у відповіді на відзив позивачем заявлено клопотання про витребування доказів, а саме витребування від Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" інформації та її документальне підтвердження щодо обсягів фактичного споживання електричної енергії власниками квартир та нежитлових приміщень будинків за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька 13 та бул. Лесі Українки, 23А, а саме: дані показників лічильників квартир та нежитлових приміщень з розбивкою по періодах з 01.01.2025 по 31.05.2025, включаючи адресу точки споживання; показники приладу обліку на початок та кінець кожного місяця; відповідний ЕІС-код субспоживача.
Так приписами статті 81 ГПК України передбачено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Оскільки позивачем не наведено суду, які саме обставини та факти можуть бути підтверджені чи спростовані витребуваними документами, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданого клопотання.
Крім того, у відповіді на відзив позивачем заявлено клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Розглянувши викладене у відповіді на відзив відзиві клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 5" про розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною 6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:
1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
При цьому, бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені ними в заявах, письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду з викликом її учасників.
Водночас, необхідність розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням сторін позивачем обґрунтована насамперед одночасно заявленим клопотанням про витребування доказів, в задоволенні якого судом відмовлено, при цьому характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, а предметом даної справи є зобов'язання здійснити перерахунок за спожиту електричну енергію, що не є майновою вимогою, як зауважено самим позивачем у заяві про усунення недоліків.
14.10.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські електромережі" подано заперечення (на відповідь на відзив), у яких відповідач вчергове наголошує на тому, що згідно схеми електропостачання, погодженої проєктно-технічною документацією, обсяг спожитої електричної енергії відповідача розраховується ОСР, як обсяг електричної енергії, облікований встановленими загальнобудинковими електролічильниками з відрахуванням обсягів електричної енергії, спожитої субспоживачами - мешканцями квартир і власниками нежитлових приміщень, з якими у ОСР наявні договірні відносини.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
Відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" є оператором системи розподілу (ОСР) та діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, затвердженою Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 1411 від 13.11.2018.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
У відповідності до п. 6 Постанови до укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається зі споживачем, договірні відносини між споживачем та суб'єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (або ОСР як правонаступником за договорами про користування електричною енергією та договорами про постачання електричної енергії), урегульовуються окремими положеннями діючих договорів про користування електричною енергією або договорів про постачання електричної енергії (у частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства у сфері електроенергетики. Зокрема, сторони керуються вимогами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) з питань потужності, якості електроенергії, окремих процедурних питань тощо. У разі виникнення суперечності між нормами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) та нормами законодавства про електроенергетику сторони керуються вимогами чинного законодавства.
Після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов'язками, пов'язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.
Пунктом 4 Постанови встановлено, що договір про надання послуг з розподілу електричної енергії вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка повертається споживачем на адресу ОСР, та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії.
Відповідно до п. 2.1.2 ПРРЕЕ оператор системи зобов'язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок.
Згідно з п. п. 2.1.3, 2.1.5 ПРРЕЕ споживачі укладають договір споживача про розподіл(передачу) електричної енергії шляхом приєднання до публічного договору за наявності чинного паспорта точки розподілу. У разі надання послуги з приєднання до електричних мереж ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є оператор системи.
Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на основі типового договору, що є додатком 3 до ПРРЕЕ.
Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за ініціативою споживача або оператора системи відповідно до визначених цими Правилами випадків, як правило, укладається шляхом приєднання споживача за заявою-приєднанням до розробленого оператором системи розподілу договору на умовах складеного оператором системи розподілу паспорта точки розподілу.
Відповідно до 2.1.7 ПРРЕЕ У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії споживач не має права використовувати електричну енергію із системи розподілу/передачі та має подати оператору системи письмову заяву про припинення розподілу/передачі електричної енергії на його об'єкт.
Фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.
Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі", як оператор системи розподілу, розмістив на головній сторінці свого сайту https://dtek-kem.com.ua редакцію договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії з додатками та роз'яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.
З матеріалів справи вбачається, що розподіл електричної енергії на об'єкт за адресою: вул. Старонаводницька, 13 та бул. Лесі Українки, 23А здійснюється на підставі публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада 5" приєднано за особовим рахунком №3023486 К/Р 451000015418.
Відповідно до п. п. 2.3.3 п. 2.3 розділу ІІ ПРРЕЕ розрахункові засоби вимірювальної техніки електричної енергії, технічні засоби контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, засоби вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії встановлюються відповідно до вимог ККОЕЕ, ПРРЕЕ та проектно-технічної документації та рішень за ними.
Згідно з п. 5.1.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії (далі - ККОЕЕ) улаштування вузлів обліку та інших засобів комерційного обліку електричної енергії необхідно здійснювати відповідно до цього Кодексу, Правил улаштування електроустановок, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 21 липня 2017 року № 476 (далі - ПУЕ), Правил роздрібного ринку електричної енергії та проектних рішень.
Відповідно до пункту 5.1.10 Кодексу комерційного обліку електричної енергії для комерційних розрахунків мають використовуватися дані з вузла обліку власника електроустановки (об'єкта) за умови відповідності вузла обліку вимогам нормативних документів. Дані з вузлів обліку інших власників можуть бути використані для здійснення технічного (контрольного) обліку та перевірки достовірності даних комерційного обліку.
Згідно з листа Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" від 23.06.2025 №28659/3/01/5, адресованому директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські Енергетичні Послуги", у період з січня по червень 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Рада 5" спожито 154 414 кВт електроенергії.
Відповідні відомості також відображені у виставлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські Енергетичні Послуги" рахунках на оплату: №3023486/1/1 від 18.01.2025; №3023486/2/1 від 18.02.2025, виданий 24.02.2025; №3023486/3/1 від 18.03.2025, виданий 24.03.2025; №3023486/4/1 від 18.04.2025, виданий 18.04.2025; №3023486/5/1 від 18.05.2025, виданий 20.05.2025.
Позивач зазначає, що в обсяг електричної енергії, спожитої відповідно до даних загальнобудинкових засобів обліку за адресами: м. Київ, вул. Старонаводницька, буд.13 та м. Київ, бульвар Лесі Українки 23А, включено обсяг електричної енергії, спожитої власниками квартир та нежитлових приміщень, які мають прямі договірні відносини з відповідачем, а вузли обліку яких розташовані після вузла обліку відповідача згідно з однолінійними схемами електропостачання.
При цьому, як стверджує позивач, середньомісячне споживання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 5" електричної енергії для освітлення місць загального користування, живлення ліфтів та забезпечення функціонування іншого спільного майна багатоквартирних будинків за адресами: м. Київ, вул. Старонаводницька, буд. 13 та бульвар Лесі Українки 23А становить 14 489 кВт, а відтак різниця обсягів електроенергії, яка була спожита власниками квартир та нежитлових приміщень за період січень-травень 2025 року становить 81 969 кВт (на суму 354 106, 08 грн) (81 969 кВт (споживання) х 4,32 грн/кВт год (тариф) = 62592,48 грн), тому підлягає зняттю з нарахувань позивачу.
Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд зобов'язати Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" здійснити перерахунок Товариству з обмеженою відповідальністю "РАДА 5" за спожиту електричну енергію за період з 01.01.2025 по 31.05.2025, шляхом зняття нарахувань в обсязі 81 969 кВт, що становить 354 106, 08 грн.
В свою чергу, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з тих підстав, що нарахування обсягів споживання електричної енергії за показниками засобів обліку споживача відбувається з відрахуванням (відніманням) обсягів споживання електроенергії побутовими споживачами (мешканцями квартир) та іншими не побутовими споживачами, засоби обліку яких послідовно підключені до засобів обліку позивача (як основного споживача) та з якими у ОСР укладені індивідуальні договори про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Також, як зазначає відповідач такого способу захисту прав та законних інтересів як зобов'язання здійснити перерахунок за спожиту електричну енергію чинним законодавством не передбачено, а вимога про встановлення фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Наведена норма визначає об'єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Оскільки, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, тому суд при вирішенні спору має надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, чи відповідає правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права чи інтересу.
Захист цивільних прав - це застосування компетентним органом передбачених законом способів захисту цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Як способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року у справі №916/3156/17 та від 14 грудня 2021 у справі №643/21744/19.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права чи інтересу позивача, у спірних правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
В даному випадку, з огляду на спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що вимога про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок позивачу за спожиту електричну енергію шляхом зняття нарахувань не відповідає способам захисту прав, установленим чинним законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення порушеного права позивача та за своїм змістом фактично є вимогою про встановлення юридичних фактів.
Така вимога не може бути окремим предметом позову у спірних правовідносинах, оскільки коректні дані комерційного обліку є підставою для нарахування оплати за спожиту електричну енергію.
Тобто такі дані у спірних правовідносинах є лише доказом правомірного чи ні здійснення нарахування плати за спожиту електричну енергію.
За таких обставин, враховуючи, що вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до його повноважень не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення, так як господарські суди відкривають провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає із матеріальних правовідносин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаної позовної вимоги.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 27.11.2025
Суддя Л.Г. Пукшин