ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.11.2025Справа № 910/3103/24 (910/6580/25)
За позовом ОСОБА_1
(ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Орендних систем»
(ідентифікаційний код: 43437990)
третя особа Приватний нотаріус Баранцова Олена Володимирівна
(ідентифікаційний номер: невідомо)
про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
У межах справи № 910/3103/24
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Консалтинг»
(ідентифікаційний код: 39311445)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Орендних систем» (ідентифікаційний код: 43437990)
про банкрутство
Суддя Омельченко Л.В.
Без виклику (повідомлення) учасників справи
26.05.2025 ОСОБА_1 через свого представника адвоката Науменка Андрія Володимировича звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Орендних систем» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Баранцової Олени Володимирівни КМНО про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 73165887 і припинити право власності ТОВ "Центр Орендних систем" (ідентифікаційний код: 43437990) на нежитлове приміщення загальною площею 180,7 кв. м, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 55043073;
- стягнути на користь позивача з ТОВ "Центр Орендних систем" (ідентифікаційний код: 43437990), місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 256 судові витрати у розмірі 3 028 грн 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач уважає незаконним та протиправним набуття ТОВ "Центр Орендних систем" права власності на нежитлове приміщення загальною площею, 180,7 кв. м, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , та проведення реєстрації права власності на зазначене нежитлове приміщення державним реєстратором приватним нотаріусом Баранцовою О.В. КМНО.
Ухвалою суду від 09.06.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Орендних систем» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - залишено без руху; встановлено позивачу строк п'ять днів з дня вручення цієї ухвали на усунення недоліків позовної заяви; встановлено спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду письмової заяви, яка буде містити відомості щодо ідентифікаційного номеру облікової картки платника податків третьої особи - ОСОБА_2 .
16.06.2025 від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Науменка А.В. на виконання вимог ухвали надійшла заява про вжиття заходів щодо отримання ідентифікаційного коду третьої особи ОСОБА_2 .
18.06.025 від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Науменка А.В. надійшла заява про долучення до позовної заяви відповіді Головного управління ДПС у м. Києві на запит адвоката.
Ухвалою суду від 19.06.2025, серед іншого, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3103/24 (910/6580/25) за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Орендних систем» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у межах справи № 910/3103/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Орендних систем»; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
01.08.2025 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 26.08.2025 у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Науменка Андрія Володимировича про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
24.04.2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений Договір позики, за умовами якого Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти на умовах повернення, строковості, безоплатності в розмірі 160 602,74 долари США, а Позичальник зобов'язувався повернути їх до 30.08.2019.
На забезпечення зобов'язань за договором позики 24.04.2019 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, за яким в іпотеку було передано нежиле приміщення загальною площею 180,7 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_1 .
26.07.2021 були внесені зміни в Договір позики від 24.04.2019 та змінено суму позики на 191 733,26 доларів США та строк повернення позики - до 30.09.2021. 26.07.2021 до договору іпотеки були також внесені зміни у зв'язку зі змінами у договорі позики.
Згідно довідки про відомості з ДРРП за № 382069406 від 08.06.2024, 13.05.2024 державний реєстратор/приватний нотаріус Баранцова О.В. КМНО зареєструвала право власності нежитлове приміщення загальною площею, 180,7 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ "Центр Орендних систем", до якого 26.12.2023 перейшло право вимоги за договорами позики та іпотеки від ОСОБА_4 .
Отже, боржник - ТОВ «Центр Орендних систем» набув прав іпотекодержателя щодо переданого в іпотеку нерухомого майна на підставі договору про відступлення прав за Договором іпотеки.
Позивач уважає звернення стягнення на предмет іпотеки, який йому належав, незаконним, посилаючись на те, що його вчинено з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про іпотеку» та з порушенням умов Договору іпотеки, з таких підстав, що позивач не отримував жодних повідомлень щодо наміру звернення стягнення на предмет іпотеки або надання доступу до іпотечного майна для проведення його оцінки. Також стверджує, що іпотекодержатель занизив вартість оцінки майна перед державною реєстрацією за собою права власності, вважає розрахунок розміру заборгованості за кредитним договором не є безспірним.
Відповідач - ТОВ "Центр Орендних систем" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Гусака Ю.М. направив суду відзив на позов та заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив, що вимоги позивача ОСОБА_1 є безпідставними. Пояснив, що строк виконання зобов'язань за договором позики щодо її повернення настав. Однак, ні позичальником ні іпотекодавцем ( ОСОБА_1 ) обов'язок щодо повернення не був виконаний. У подальшому, ТОВ «Центр орендних систем» були надіслані ОСОБА_1 на його адресу вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки від 19.01.2024. При цьому, як того вимагає порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно, вимога про усунення порушень направлялась 2-а рази, однак виконання зобов'язань за договором позики не відбулось ні зі сторони позичальника, ні зі сторони іпотекодавця, майном якого забезпечувалось виконання зобов'язань ОСОБА_1 . За таких обставин, боржник вирішив скористатись правом та задовольнити свої грошові вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
Третя особа - Приватний нотаріус Баранцова Олена Володимирівна своїм правом надати письмові пояснення щодо позовних вимог не скористалася.
Так, судом встановлено, що договір позики від 24.04.2019, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , на забезпечення якого було укладено договір іпотеки, є дійсним, про що свідчить постанова Київського апеляційного суду від 30.09.2025, якою залишено силі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 травня 2024 року у справі № 761/40168/23 про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання договору позики недійсним.
Крім того, встановлено, що зобов'язання за вказаним договором позики позичальником ОСОБА_1 перед позикодавцем ОСОБА_3 , від якого право вимоги перейшло до ОСОБА_4 , а в подальшому до ТОВ «Центр орендних систем», не виконано.
Відповідно до ч. 1. ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення.
Як вбачається з долучених відповідачем доказів до відзиву на позов, останнім було двічі направлено ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення основного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки на адресу, зазначену позивачем у договорі позики, а саме: АДРЕСА_2 . Доказів того, що позивачем було повідомлено відповідачу іншу адресу для листування матеріали справи не містять.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) роз'яснено, що є належним повідомленням іпотекодавця про вимогу про усунення порушень основного зобов'язання:
«Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також потрібно вважати таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання. Направлення такої вимоги іпотекодавцю про усунення порушень основного зобов'язання обґрунтовується саме тим, що іпотекодавець має право замість боржника усунути порушення основного зобов'язання і тим самим убезпечити себе від звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки. У разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов'язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов'язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку. Тобто, метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.».
Більше того, в п. 7.3 Заключних положеннях Договору іпотеки зазначено наступне: «Будь-які повідомлення та/або документи, що направляються Сторонами одна одній у зв'язку з цим Договором, повинні бути викладені в письмовій формі та будуть вважатись поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом, телеграмою або доставлені особисто на адресу Сторін. Повідомлення та/або документи вважаються надісланими з дати їх відправлення однією Стороною іншій за адресою, зазначеною у цьому Договорі. Сторона вважається такою, що знала про зміну адреси іншої Сторони, виключно у разі укладення Сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору. Сторони погодились, що повідомлення та/або документи вважаються отриманими Іпотекодавцем на сьомий календарний день з дати реєстрації Іпотекодержателем рекомендованого листа або телеграми у відділенні поштового зв'язку/телеграфі (при цьому Іпотекодавець несе ризик отримання таких листів та телеграм у строк, що перевищує сім календарних днів) або в день особистого вручення Іпотекодавцю, зазначений в повідомленнях та/або документах».
Отже, на підставі викладеного, суд зазначає, що доводи позивача з приводу неможливості отримати повідомлення через його перебування його за кордоном є безпідставними, оскільки повинен був надати суду та іншим учасникам справи актуальну адресу проживання/листування, чого ним зроблено не було.
Відносно доводів позивача щодо недійсної оцінки предмета іпотеки суд зазначає таке.
Вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.
Згідно з ст. 37 ЗУ Закон України «Про іпотеку» Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність або спеціальне майнове право на нього за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
Положеннями п. 61 постанови КМУ від 25.12.2015 № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» передбачено, що для державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, набуття права оренди земельної ділянки, права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) чи права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), також подаються, зокрема: довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов'язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб'єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації (п.п. 3).
Отже, одним із документів поданих відповідачем державному реєстратору у відповідності до норм закону був звіт суб'єкта оціночної діяльності про ринкову вартість предмета іпотеки, копія якого додається ліквідатором ТОВ «Центр Орендних Систем» до матеріалів відзиву, який також наявний в реєстраційній справі об'єкта.
Доводи позивача щодо його незгоди з оцінкою вартості предмета іпотеки є безпідставними, оскільки у відповідності до ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» вартість предмета іпотеки може визначатися шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності.
Інших значущих підстав для визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень позивач не наводить. Долучений позивачем до матеріалів справи експертний висновок від 12.09.2025, підготовлений доктором психологічних наук Васильченко О.М., не має наперед установленої сили та переваги над іншими доказами, тому був оцінений судом у сукупності з іншими доказами, наданими стороною на підтвердження своїх позовних вимог. Долучений позивачем лист, адресований ОСОБА_1 до Посольства Федеративної Республіки Німеччина в Україні, не має доказового значення в контексті виявлення підстав для визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Баранцової Олени Володимирівни КМНО про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Крім того, твердження позивача ОСОБА_1 щодо вчинення ОСОБА_3 злочину є його припущенням та не підтверджується відповідним судовим рішенням у кримінальній справі.
У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Орендних систем» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та не підлягають задоволенню.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи, позиція суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006).
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення формулювання рішень.
Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Враховуючи приписи частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає витрати по сплаті судового збору за позивачем.
Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства та ст. ст. 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Орендних систем» про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Баранцової Олени Володимирівни КМНО про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 73165887 і припинення права власності ТОВ "Центр Орендних систем" (ідентифікаційний код: 43437990) на нежитлове приміщення загальною площею 180,7 кв. м, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 55043073.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом двадцяти днів з дня його проголошення до або через відповідні суди. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 27.11.2025.
Суддя Л.В. Омельченко