ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.11.2025Справа № 910/11624/25
За позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" м. Києва
до Державного підприємства "Гарантований покупець" м. Києва
про стягнення неустойки, ціна позову 96787859,13 грн.,
Суддя Паламар П.І.
Секретар судового засідання Григоряк М.С.
Представники:
від позивача: Синьоока Г.І.,
від відповідача: Франюк А.В.
у вересні 2025 року Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося в суд з указаним позовом.
Позивач зазначав, що всупереч умов укладеного між ним і відповідачем договору купівлі-продажу електричної енергії № 65-150-SD-20-00068/320/01/20 від 27 лютого 2020 р., додаткової угоди до цього договору№ 4/1112/01/20 від 17 квітня 2020 р. останній прострочив оплату переданої йому у травні 2020 року електричної енергії вартістю 2178619666,56 грн.
Для її стягнення він звернувся в суд з відповідним позовом, яким також об'єднав вимоги про оплату електроенергії, проданої за тим же договором упродовж березня та квітня 2020 року, а також проданої за договором № 65-150-SD20-00068/320/01/20 від 25 травня 2020 р. у червні 2020 року.
Розрахунок позовних вимог тоді ним був проведений станом на 28 липня 2020 р.
Рішенням господарського суду м. Києва від 8 лютого 2021 р. у справі № 910/11610/20, частково зміненим постановою Північного апеляційного господарського суду від 22 листопада 2021 р., провадження у справі в частині вимог про стягнення 366702145,22 грн. боргу та 911512,08 грн. пені закрито, його позов в іншій частині задоволено частково, стягнуто з відповідача на його користь 3747022503,50 грн. основного боргу, 39035776,71 грн. пені, 134939622,10 грн. штрафу, 26841498,41 грн. 3% річних, 21768780,75 грн. інфляційних втрат, 735561,45 грн. судового збору.
Посилаючись на подальше прострочення відповідачем сплати належних за продану у травні 2020 року електричну енергію грошових коштів позивач на підставі ст. 624 ЦК України просив стягнути з відповідача на свою користь 96787859,13 грн. пені за період прострочення 21 квітня 2021-23 лютого 2022 років, який не був охоплений раніше поданим позовом.
Також позивач просив покласти на відповідача понесені ним по справі судові витрати.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених вимог.
Вказував, що нарахування пені з 23 квітня 2021 р. є необґрунтованими, оскільки на вказану дату заборгованість зі сплати вартості електричної енергії за травень 2020 року була погашена.
Зазначав, що позивач нарахував пеню без дотримання вимог ч. 6 ст. 232 ГК України щодо періоду нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання. Також посилався на обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), що унеможливлюють стягнення з нього пені.
Заявив про зменшення розміру заявленої позивачем пені на 99%.
Відповідач також подав клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/10365/15. У задоволенні цього клопотання судом відмовлено, оскільки правовідносини у справі № 910/10365/15 та даній справі не є подібними.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що у позові слід відмовити з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідач прострочив оплату проданої йому у травні 2020 року позивачем на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії № 65-150-SD-20-00068/320/01/20 від 27 лютого 2020 р., додаткової угоди до цього договору№ 4/1112/01/20 від 17 квітня 2020 р. електричної енергії 2178619666,56 грн.
Вказані обставини підтверджуються рішенням господарського суду м. Києва від 8 лютого 2021 р., частково зміненого постановою Північного апеляційного господарського суду від 22 листопада 2021 р., у справі № 910/11610/20 за участю сторін даної справи.
Згідно з указаними судовими рішеннями провадження у справі в частині вимог про стягнення 366702145,22 грн. боргу та 911512,08 грн. пені було закрито, позов в іншій частині задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 3747022503,50 грн. основного боргу, 39035776,71 грн. пені, 134939622,10 грн. штрафу, 26841498,41 грн. 3% річних, 21768780,75 грн. інфляційних втрат, 735561,45 грн. судового збору першої інстанції провадження у справі в частині вимог про стягнення 366702145,22 грн. боргу та 911512,08 грн. пені закрито, стягнуто з відповідача на користь позивача 3747022503,50 грн. основного боргу, 78762707,84 грн. пені, 269879244,19 грн. штрафу, 26841498,41 грн. 3% річних, 21768780,75 грн. інфляційних втрат, 735700 грн. судового збору.
З тих же рішень також вбачається, що предметом стягнення у тій справі були об'єднані спільно вимоги про оплату електроенергії, проданої на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії № 65-150-SD-20-00068/320/01/20 від 27 лютого 2020 р. упродовж березня-травня 2020 року, а також проданої за договором № 65-150-SD20-00068/320/01/20 від 25 травня 2020 р. у червні 2020 року, а також нарахованих на цю суми штрафних і фінансових санкцій.
При цьому, штрафні санкції були нараховані позивачем лише за прострочення квітня та травня 2020 року.
З урахуванням пояснень позивача від 5 лютого 2021 р. щодо залишку заборгованості, його вимоги про стягнення пені через добровільне виконання боржником зменшилися на 911512,08 грн. і станом на час ухвалення рішення суду першої інстанції склали загалом 78071553,42 грн., у т.ч. за прострочення квітня 2020 року 34046220,84 грн. та травня 2020 року 44025332,58 грн.
Отже, предметом спору в указаній справі в частині стягнення пені були вимоги, пов'язані з виконанням лише договору купівлі-продажу електричної енергії № 65-150-SD-20-00068/320/01/20 від 27 лютого 2020 р.
Судом апеляційної інстанції заявлені позивачем суми неустойки (пені та штрафу) були зменшені на 50% від первісно заявленого розміру на підставі ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України.
Ухвалами господарського суду м. Києва від 4 липня 2022 р. та 23 січня 2023 р. у тій же справі № 910/11610/20 наказ господарського суду міста Києва від 27 червня 2022 р., виданий на примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 8 лютого 2021 р., частково зміненого постановою Північного апеляційного господарського суду від 22 листопада 2021 р., визнано таким, що не підлягає виконанню в частині.
За змістом указаних судових рішень обов'язок боржника відсутній частково у зв'язку з добровільним виконанням боржником.
Цими ж рішеннями суду встановлено, що з перерахованих боржником платіжними дорученнями №№ 104 416, 104 417, 104 418 від 12 лютого 2021 р., 116 231 від 9 квітня 2021 р., 117 119 від 23 квітня 2021 р. на користь позивача 3704320500,52 грн. останній утримав загалом 369077333,37 грн. в рахунок належної за договором купівлі-продажу електричної енергії № 65-150-SD-20-00068/320/01/20 від 27 лютого 2020 р. пені.
Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській за участі тих самих сторін, не доказуються при розгляді іншої справи, якщо інше не встановлено законом.
Убачається, що указані висновки суду обгрунтовані повідомленнями про порядок зарахування, вчиненими самостійно стягувачем (позивачем у даній справі).
Поясненнями, викладеними позивачем у позові, а також наданими у ході судового розгляду, вищевказані обставини також визнаються та не заперечуються.
Заявлені нині позивачем вимоги стосуються стягнення на його користь ще 96787859,13 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання за договором № 65-150-SD-20-00068/320/01/20 від 27 лютого 2020 р., додатковою угодою № 4/1112/01/20 від 17 квітня 2020 р. до цього договору.
Згідно з указаними правочинами предметом купівлі-продажу стала електрична енергія, вироблена у травні 2020 року.
За чинними між сторонами судовими рішеннями вартість проданої у цей період електричної енергії склала 2178619666,56 грн., оплату частини якої у розмірі 2170008466,56 грн. відповідач прострочив.
Як встановлено судом, за порушення зобов'язання за спірним договором позивач вже отримав від відповідача в якості пені 369988845,45 грн. (911512,08 грн. до часу ухвалення рішення та 369077333,37 грн. після ухвалення рішення суду у справі № 910/11610/20)
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її запобіжний та компенсаторний характер.
Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені ст. ст. 549-552 ЦК України.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 р. у справі № 902/417/18.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
У тій же постанові від 18 березня 2020 р. у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних процентів), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 липня 2013 №7-рп/2013 зазначив, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 ЦК України).
Убачається, що вже реально отримана позивачем від відповідача сума пені становить розмір, який справедливо компенсував йому втрати, пов'язані з допущеним правопорушенням.
Наявність формального права нарахувати та заявляти до стягнення з відповідача ще додатково 96787859,13 грн. пені за період 21 квітня 2021-23 лютого 2022 років суперечить дійсному правовому призначенню інституту неустойки.
Після фактичного виконання пеня вже не стимулює боржника до виконання основного грошового зобов'язання, а навпаки становить надмірний тягар для нього, перетворюючись на джерело отримання невиправданих додаткових прибутків для позивача.
За змістом ч. 6 ст. 13 ЦК України недодержання особою меж здійснення цивільних прав уповноважує суд зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Враховуючи встановлені судом обставини стану виконання зобов'язання за вищевказаним договором, розміру вже сплаченої відповідачем неустойки, відсутності даних про заподіяння позивачу збитків, які перевищують вже компенсовані втрати, співмірність належних до сплати штрафних санкцій із сумою прострочення, балансу інтересів сторін, суд вважає, що додаткове стягнення сум неустойки суперечитиме загальним засадам цивільного законодавства (ст. 3 ЦК України).
Враховуючи викладене у задоволенні позову відповідно до вимог ст.ст. 15, 16 ЦК України слід відмовити.
Оскільки у позові відмовлено, понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд
у позові Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" м. Києва відмовити.
Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.
Повне судове рішення складене 27 листопада 2025 р.
Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар