ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.11.2025Справа № 910/13200/25
Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В. В., розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Аттістібас фінаншу інституція Алтум» (Attistibas Finansu Institucija (ALTUM), Рига, Латвія
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Промінвест Пластик», м.Київ
про стягнення 290 613,20 євро, -
Акціонерне товариство «Аттістібас фінаншу інституція Алтум» (Attistibas Finansu Institucija (ALTUM) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Промінвест Пластик» про стягнення 290 613,20 євро.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов'язків за договором поставки №03102019 від 03.10.2019, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Промінвест Пластик» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полістилекс». В обґрунтування набуття права вимоги за вказаним договором поставки позивач посилається на укладення договору цесії від 13.09.2022 між Акціонерним товариством «Аттістібас фінаншу інституція Алтум» та постачальником за договором №03102019 від 03.10.2019.
Ухвалою від 28.10.2025 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 26.11.2025.
18.11.2025 до суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Промінвест Пластик» про встановлення змісту права Латвійської Республіки.
Розглянувши вказане клопотання суд зазначає таке.
Питання які виникають щодо правового регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності в Україні, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, спеціалізацію та кооперацію в галузі виробництва, науки і техніки, економічні зв'язки в галузі будівництва, транспорту, експедиторських, страхових, розрахункових, кредитних та інших банківських операцій, надання різноманітних послуг(у тому числі і у сфері правового регулювання приватноправових відносин з іноземним елементом) урегульовано Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність". У своїй зовнішньоекономічній діяльності сторони можуть обирати країну і право, яке буде застосовуватися до арбітражного розгляду, а також те, за якою процедурою буде проходити розгляд справи.
Згідно з положеннями частини першої статті 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
Згідно з положеннями статті 39 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та законів, прийнятих на виконання цього Закону, можуть бути предметом розгляду: в суді України, якщо одна із сторін у справі - фізична особа та/або держава; в господарських судах, якщо сторонами у справі виступають юридичні особи. Міждержавні спори, які можуть виникнути в результаті дій України при застосуванні цього Закону, вирішуються у погодженому сторонами порядку згідно з нормами міжнародного права.
Відповідно до положень статті 2 Закону України "Про міжнародне приватне право" цей Закон застосовується до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема, щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом.
У ч.1-4 ст.5 Закону України «Про міжнародне притне право» визначено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини. Вибір права щодо окремих частин правочину повинен бути явно вираженим.
Як вказувалось вище, підставою позовних вимог є порушення відповідачем своїх обов'язків за договором поставки №03102019 від 03.10.2019, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Промінвест Пластик» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полістилекс». В обґрунтування набуття права вимоги за вказаним договором поставки позивач посилається на укладення договору цесії від 13.09.2022 між Акціонерним товариством «Аттістібас фінаншу інституція Алтум» та постачальником за договором №03102019 від 03.10.2019.
Згідно п.9.2 контракту на поставку товару №03102019 від 03.10.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Промінвест Пластик» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полістилекс», у всьому, що не передбачено контрактом, а також у спорах по виконанню контракту, сторони керуються діючими нормативними актами Латвійської Республіки.
Наразі, суд зазначає, що статтею 8 Закону України «Про міжнародне притне право» визначено порядок встановлення змісту норм права іноземної держави.
Зокрема, згідно ч.1 вказаної статті при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.
За приписами ч.ч.2, 3 ст.8 Закону України «Про міжнародне притне право» з метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд чи інший орган може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів. Особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм.
Якщо зміст норм права іноземної держави в розумні строки не встановлений, незважаючи на вжиті згідно з цією статтею заходи, застосовується право України (ч.4 ст.8 Закону України).
Зважаючи на обов'язок суду застосовувати норми іноземного права при розгляді справ у правовідносинах з іноземним елементом, встановлення судом змісту норм іноземного права здійснюється ex officio (за офіційним принципом). Для реалізації цього обов'язку суд використовує такі способи здобуття інформації про іноземне право: (1) власне з'ясування змісту іноземного права суддею, у провадженні якого є справа; (2) використання експертних висновків; (3) дипломатичний порядок отримання такої інформації; (4) офіційний запит через Міністерство юстиції України; (5) отримання довідок через систему правової допомоги; (6) обмін правовою інформацією; (7) безпосередні зносини судів різних держав та з іншими компетентними органами; (8) встановлення іноземного права сторонами тощо. Такі правові висновки викладено Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постановах від 19.05.2021 у справі № 501/1350/17 та від 16.09.2020 у справі № 642/3886/18 за результатом розгляду справ з іноземним елементом, від яких Велика Палата Верховного Суду не відступає при розгляді спірних кредиторських вимог нерезидента у цій справі.
Положеннями частини третьої статті 8 Закону України "Про міжнародне приватне право" сторонам надано повноваження подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються на обґрунтування своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм. Однак законодавцем не визначено негативних наслідків для сторін, якщо ними не буде надано таких документів.
Отже, встановлення змісту норм іноземного права, що підлягають застосуванню до правовідносин з іноземним елементом, є обов'язком суду, який розглядає справу, в силу закону та здійснюється ex officio, тоді як учасники справи, які зацікавлені у застосуванні судом норм права відповідної іноземної держави, мають право сприяти суду у вжитті заходів щодо встановлення змісту норм іноземного права шляхом подання суду документів, що підтверджують зміст таких норм, на які вони посилаються на обґрунтування своїх вимог або заперечень. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 22.10.2024 по справі №910/11746/21 (910/5244/23).
Отже, з урахуванням наведеного вище, суд вважає за доцільне скористуватись заходами, що визначені ч.ч.2, 3 ст.8 Закону України «Про міжнародне притне право» з метою встановлення змісту права Латвійської Республіки, що застосовується до спірних правовідносин.
Одночасно, суд критично ставиться до заперечень позивача щодо задоволення клопотання, оскільки у даному випадку дії суду по встановленню змісту права Латвійської Республіки здійснюються в межах строків підготовчого провадження, що передбачені чинним Господарським процесуальним кодексом України.
Керуючись ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Зобов'язати позивача у строк до 19.12.2024 подати суду документи (нотаріально засвідчений переклад на українську мову, експертний висновок), що підтверджують зміст норм права іноземної держави - Латвійської Республіки, яким регулюються правовідносини сторін щодо поставки товару, відступлення права вимоги, заміни кредитора у зобов'язанні - Цивільний кодекс Латвійської Республіки.
2. Звернутись до Міністерства юстиції України з проханням надати офіційний текст Цивільного кодексу Цивільний кодекс Латвійської Республіки та інших нормативно-правових документів (у разі наявності) Цивільний кодекс Латвійської Республіки, положеннями яких регулюються взаємовідносини між особами за договором поставки, відступлення права вимоги, заміна кредитора у зобов'язанні їх офіційне тлумачення, практику застосування, а також доктрину.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Повний текст складено та підписано 27.11.2025.
Суддя В.В. Князьков