ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.11.2025Справа № 910/10500/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Усатенко І.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «КН КОМПАНІ»
про стягнення 426 732,51 грн.
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської ради) "Київтеплоенерго" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КН Компані" (далі-відповідач) про стягнення 426732,51 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 3502 від 15.11.2021.
Ухвалою суду від 01.09.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
09.09.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 01.09.2025. В заяві зазначено клопотання про поновлення строку на її подання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, позивачу для подачі відповіді на відзив.
Дана ухвала суду направлена, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02225, Україна, місто Київ, вулиця Ніколаєва Архітектора, будинок 3 ЛІТЕРА "Б".
Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв'язку без вручення відповідачу за закінченням терміну зберігання.
Положеннями статей 89, 93 ЦК України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку. Відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом вносяться до єдиного державного реєстру.
Таким чином, направлення ухвали суду здійснено за відповідною адресою місцезнаходження відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Відтак, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.
За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
До того ж, в ухвалі суду про відкриття провадження у справі звернуто увагу відповідача на обов'язок зареєструвати свій електронний кабінет та на можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.
Натомість, відповідач усупереч частини 6 статті 6 ГПК України реєстрацію свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не здійснив.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
15 листопада 2021 року між Департаментом комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі-орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «КН КОМПАНІ» (далі-орендар) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"(далі-балансоутримувач) укладено Договір оренди № 3502 нерухомого майна, що належить до комунальної власності, за умовами якого орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно - нежитлові приміщення загальною площею 151,40 кв.м. (1 поверх), що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Архітектора Ніколаєва, будинок 3, літ «Б» та обліковуються на балансі та підприємства, залишкова балансова вартість яких становить 422 212,50 грн без ПДВ.
Означена угода підписана уповноваженими представниками її сторін та скріплена відбитками печаток учасників справи.
За змістом пункту 2.1 Незмінюваних умов Договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна.
Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього Договору.
За умовами пункту 3.1 Незмінюваних умов Договору, орендна плата становить суму, визначену у підпункті 8.1 пункту 8 Умов (місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону, складає 15 100,00 грн. без ПДВ). Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством України.
До складу орендної плати не входять витрати зі сплати комунальних послуг, витрати на утримання орендованого майна (послуг з управління об'єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на підставі окремих договорів, укладених безпосередньо з постачальниками комунальних послуг та/або із балансоутримувачем та/або виставлених балансоутримувачем рахунків у порядку, визначеному пунктом 6.5 цього Договору.
Згідно з пунктом 3.2 Незмінюваних умов Договору, орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.
Відповідно до пунктів 3.3, 3.4 Незмінюваних умов Договору, орендар сплачує орендну плату щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем.
Орендар сплачує орендну плату на підставі підпункту 8.1 пункту 8 Умов та пункту 3.2 цього Договору.
Додатково до орендної плати та авансового внеску орендної плати, зазначених у підпункті 8.1 та пункті 9 Умов, нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою та авансовим внеском.
Згідно з пунктом 3.5 Незмінюваних умов Договору, в день укладення цього Договору або до цієї дати орендар сплачує орендну плату за кількість місяців, зазначену в пункті 9 Умов (авансовий внесок з орендної плати), на підставі документів, визначених у пункті 3.6 цього Договору.
У пункті 3.7 Незмінюваних умов Договору, його сторони передбачили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується балансоутримувачем.
Цей договір укладено на строк, визначений у пункті 11 Умов. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами. Строк оренди починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору (п.12.1 незмінюваних умов Договору).
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення балансоутримувачем своїх зобов'язань за цією угодою.
З матеріалів справи вбачається, що підприємство за актом приймання-передачі нерухомого майна від 15.11.2021 року передав, а відповідач прийняв у орендне користування нежитлові приміщення загальною площею 151,40 м2, розташовані у будівлі центрального теплового пункту за адресою: місто Київ, вулиця Архітектора Ніколаєва, будинок 3, літ «Б».
Звертаючись з позовом до суду, балансоутримувач зазначає, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за Договорами, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 279 935,46 грн та заборгованість з відшкодування податку за користування земельною ділянкою в розмірі 55 046,94 грн.
Також, у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договорами, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 61 902,54 грн, 3% річних у розмірі 6 445,01 грн, інфляційні втрати в розмірі 15 004,50 грн та штраф у розмірі 8 398,06 грн.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, доводів позивача не спростував.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частинами 1, 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 526 ЦК України і статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Пунктами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами п. 3.3 незмінюваних умов Договору орендар сплачує орендну плата щомісяця не пізніше 15 числа, наступного за розрахунковим місяцем.
Відповідно до п. 3.1 незмінюваних умов Договору орендна плата становить суму, визначену у підпункті 8.1 пункту 8 Умов. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.
До складу орендної плати не входять витрати зі сплати комунальних послуг, витрати на утримання орендованого майна (послуг з управління об'єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі. Фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на підставі окремих договорів, укладених безпосередньо з постачальником комунальних послуг та/або із балансоутримувачем та/або виставлених балансоутримувачем рахунків в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього Договору.
За умовами пункту 3.1 Незмінюваних умов Договору, орендна плата становить суму, визначену у підпункті 8.1 пункту 8 Умов (місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону, складає 15 100,00 грн. без ПДВ). Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством України.
Згідно з пунктом 3.2 Незмінюваних умов Договору, орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.
При цьому, відповідно до витягу з протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 20.09.2022 № 19/62 орендарі за договорами оренди комунального майна територіальної громади міста Києва звільняються від орендної плати із 24.02.2022 відповідно до рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592 (зі змінами) без прийняття окремого рішення орендодавця та заяви орендаря.
Рішенням Київської міської ради від 14.12.2023 № 7531/7572 встановлено, що з 01.01.2024 до 31.12.2024 розмір орендної плати за користування комунальним майном територіальної громади міста Києва становить 50 % від визначеної у договорах оренди комунального майна територіальної громади міста Києва.
Відповідно до рішення Київської міської ради від 05.12.2024 № 424/10232, з 01.01.2025 до 31.12.2025 розмір орендної плати за користування комунальним майном територіальної громади міста Києва становить 75 % від визначеної у договорах оренди комунального майна територіальної громади міста Києва.
Згідно з рішенням Київської міської ради від 30.01.2025 № 21/10488 (опубліковане 07.04.2025) з 01.03.2025 до 31.12.2025 розмір орендної плати за користування комунальним майном територіальної громади міста Києва становить 50% від визначеної у договорах оренди комунального майна територіальної громади міста Києва.
Також, згідно з п. 6.5 незмінюваних умов Договору, компенсацію витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою орендар зобов'язаний сплачувати на підставі виставлених балансоутримувачем рахунків.
Рішенням Київської міської ради від 13.09.2022 № 5450/5491 встановлено з 01.03.2022 по 31.05.2022 ставку земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено у розмірі 0 відсотка від їх нормативної грошової оцінки землі.
Відповідно до положень пп. 69.14. підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України, за період з 01.01.2022 до 31.12.2022 не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 01.03.2022 до 31.12.2022 - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 було встановлено порядок визначення переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, а також делеговано повноваження затвердження переліку таких територій Міністерству з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.
На виконання постанови КМУ № 1364 Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом від 22.12.2022 № 309 (набрав чинності з 27.12.2022) затвердило Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, з якого вбачається, що в період з 24.02.2022 по 30.04.2022 вся територія міста Києва визначалася як територія активних бойових дій.
З аналізу викладених положень податкового законодавства вбачається, що вони передбачають звільнення від нарахування та сплати за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року податку за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що всупереч умовам Договору відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки відповідно зі своєчасної та повної оплати орендних платежів та відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою податку за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди.
На підтвердження означених обставин підприємство надало суду наступні документи, а саме: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за оренду нерухомості № 144 від 31.01.2022 на суму 19 932,00 грн, № 559 від 28.02.2022 на суму 19 932,00 грн, коригувальний акт від 31.08.2022 до акту надання послуг від 28.02.2022 на суму - 3559,28 грн, № 134 від 31.01.2024 на суму 13 260,42 грн, № 631 від 29.02.2024 на суму 1326,42 грн, № 1168 від 31.03.2024 на суму 13 260,42 грн, № 1774 від 30.04.2024 на суму 13 260,42 грн, № 2268 від 31.05.2024 на суму 13 260,42 грн, №2807 від 30.06.2024 на суму 13 260,42 грн, № 3422 від 31.07.2024 на суму 13 260,42 грн, №3935 від 31.08.2024 на суму 13 260,42 грн, № 4409 від 30.09.2024 на суму 13 260,42 грн, № 4943 від 31.10.2024 на суму 13 260,42 грн, № 5473 від 30.11.2024 на суму 13 260,42 грн, № 6143 від 31.12.2024 на суму 13 260,42 грн, № 76 від 21.01.2025 на суму 22 277,51 грн, № 703 від 28.02.2025 на суму 22 277,51 грн, № 1236 від 31.03.2025 на суму 22 277,51 грн, коригувальний акт від 15.04.2025 до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2025 на суму - 425,84 грн, № 1861 від 30.04.2025 на суму 14 851,67 грн, № 2536 від 31.05.2025 на суму 14 851,67 грн, № 2924 від 30.06.2025 на суму 14 851,67 грн; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за відшкодування податку за користування земельною ділянкою № 3813 від 30.11.2021 на суму 670,25 грн, № 4314 від 31.12.2021 на суму 1 256,71 грн, № 1 382,40 грн, № 426 від 28.02.2022 на суму 1 382,40 грн, № 96 від 31.03.2023 1 382,40 грн, № 529 від 28.02.2023 на суму 1 797,12 грн, № 982 від 31.03.2023 на суму 1 589,76 грн, № 1403 від 30.04.2023 на суму 1 589,76 грн, № 1785 від 31.05.2023 на суму 1 589,76 грн, № 2202 від 30.06.2023 на суму 1 589,76 грн, № 3639 від 31.07.2023 на суму 1 589,76 грн, № 3861 від 31.08.2023 на суму 1 589,76 грн, № 4656 від 30.09.2023 на суму 1 589,76 грн, № 4842 від 31.10.2023 на суму 1 589,76 грн, № 5284 від 30.11.2023 на суму 1 589,76 грн, № 5735 від 31.12.2023 на суму 1 589,76 грн, № 5735 від 31.12.2023 на суму 1 589,76 грн, № 250 від 31.01.2024 на суму 1670,84 грн, № 724 від 29.02.2024 на суму 1670,84 грн, № 1265 від 31.03.2024 на суму 1670,84 грн, № 1887 від 30.04.2024 на суму 1670,84 грн, № 2377 від 31.05.2024 на суму 1670,84 грн, № 2902 від 30.06.2024 на суму 1670,84 грн, № 3322 від 31.07.2024 на суму на 1670,84 грн, № 3835 від 31.08.2024 на суму 1670,84 грн, № 4309 від 30.09.2024 на суму 1670,84 грн, № 4842 від 31.10.2024 на суму 1670,84 грн, № 5361 від 30.11.2024 на суму 1670,84 грн, № 6043 від 31.12.2024 на суму 1670,84 грн, № 179 від 31.01.2025 на суму 1 871,33 грн, № 603 від 28.02.2025 на суму 1 871,33 грн, № 1128 від 31.03.2025 на суму 1 871,33 грн, № 1760 від 30.04.2025 на суму 1 871,33 грн, № 2431 на суму 31.05.2025 на суму 1 871,33 грн, № 2825 від 30.06.2025 на суму 1 871,33 грн. Також, долучено відповідні рахунку на оплату.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач направляв вищенаведені акти та рахунки на адресу Товариства, у тому числі листами від 30.08.2022 року № 28АУ/06/1у/1/2536, від 07.02.2023 року № 28АУ/06/1у/1/593, від 08.03.2023 року № 28АУ/06/1у/1/1146, від 06.04.2023 року № 28АУ/06/1у/1/1765, від 04.05.2023 року № 28АУ/06/1у/1/2338, від 08.06.2023 року № 28АУ/06/1у/1/2927, від 11.07.2023 року № 28АУ/06/1у/1/3542, від 08.08.2023 року № 28АУ/06/1у/1/4016, від 05.09.2023 року № 28АУ/06/1у/1/4465, від 05.10.2023 року № 28АУ/06/1у/1/5056, від 30.07.2025 № 1/28/23.1.2/4471. На підтвердження відправлень зазначених листів, позивач долучив до матеріалів справи відповідні докази.
Однак, відповідач не повернув позивачу підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за оренду нерухомості та за відшкодування податку за користування земельною ділянкою.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, доказів на підтвердження сплати орендної плати в розмірі 279 935,46 грн, а також заборгованості з відшкодування податку за користування земельною ділянкою в розмірі 55 046,94 грн, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на вищевказані обставини суд дійшов висновку, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, сплату орендної плати в розмірі 279 935,46 грн не здійснив, а також не відшкодував податок за користування земельною ділянкою в розмірі 55 046,94 грн, у зв'язку з цим позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.
Також, у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договорами, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 61 902,54 грн, 3% річних у розмірі 6 445,01 грн, інфляційні втрати в розмірі 15 004,50 грн та штраф у розмірі 8 398,06 грн.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 ГК України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню та штраф.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов'язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В свою чергу, згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У пункті 3.8 незмінюваних умов Договору визначено, що на суму заборгованості орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
Крім того, орендар згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України сплачує інфляційні втрати по заборгованості та 3% річних від простроченої заборгованості.
У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за ними становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.
Приймаючи до уваги викладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що він розрахований правильно, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 61 902,54 грн підлягають задоволенню.
Також, здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру штрафу, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 8 398,06 грн.
В свою чергу, статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 6 445,01 грн та інфляційні втрати в розмірі 15 004,50 грн.
За приписами ст.ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.
Частинами першою та другою ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити суми заборгованості.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на задоволення позовних вимог витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КН КОМПАНІ» (02225, Україна, місто Київ, вулиця Ніколаєва Архітектора, будинок 3 ЛІТЕРА "Б", код ЄДРПОУ 44339357) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, Україна, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5, код ЄДРПОУ 40538421) заборгованість з орендної плати - 279 935 грн. (двісті сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) 46 коп., заборгованість з відшкодування податку за користування земельною ділянкою - 55 046 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч сорок шість) 94 коп., пеню - 61 902 грн. (шістдесят одну тисячу дев'ятсот дві) 54 коп., інфляційні витрати - 15 004 грн (п'ятнадцять тисяч чотири) 50 коп., 3% річних - 6 445 грн. (шість тисяч чотириста сорок п'ять) 01 грн, штраф - 8 398 грн. (вісім тисяч триста дев'яносто вісім) 06 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5120 (п'ять тисяч сто двадцять) грн. 79 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Рішення складено та підписано: 27.11.2025.
Суддя І.В.Усатенко