ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.11.2025Справа № 910/20070/21
Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» на дії та рішення старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кривошеї Д.С. у справі
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк»
про стягнення 58164,31 грн.
Представники учасників справи:
від скаржника (боржника): Бондаренко М.Г.;
від стягувача: не з'явився;
державний виконавець: не з'явився.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі №910/20070/21 позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» 48769 грн. 81 коп. основного боргу, 4997 грн. 79 коп. пені, 3245 грн. 73 коп. інфляційних втрат, 1150 грн. 98 коп. 3% річних та судовий збір в сумі 2270 грн.
16.05.2022 Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.
06.11.2025 до Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» надійшла скарга на дії та рішення старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кривошеї Д.С. у виконавчому провадженні ВП№НОМЕР_1.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2025 прийнято до розгляду скаргу Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», судове засідання призначено на 26.11.2025.
25.11.2025 до Господарського суду міста Києва від стягувача надійшли письмові заперечення на скаргу, які суд долучив до матеріалів справи.
26.11.2025 до Господарського суду міста Києва від державного виконавця надійшли копії матеріалів виконавчого провадження, які суд долучив до матеріалів справи.
У судове засідання 26.11.2025 з'явився представник скаржника (боржника), надав усні пояснення по скарзі, скаргу підтримав у повному обсязі.
Представник стягувача та державний виконавець у судове засідання 26.11.2025 не з'явились, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Розглянувши у судовому засіданні 26.11.2025 скаргу Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» на дії та рішення старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кривошеї Д.С. у справі №910/20070/21, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення, зважаючи на такі обставини.
Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Відповідно до ст. 339-1 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно з ч. 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або за ініціативою суду.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
На підставі рішення Правління Національного банку України від 24.04.2017 р. №264- рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.04.2017 №1684 «Про запровадження тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Діамантбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Згідно з цим рішенням розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 17 год. 00 хв. 24.04.2017 до 23.05.2017 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», визначені ст. 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Старцевій Тетяні Володимирівні строком на один місяць з 17 год. 00 хв. 24.04.2017 до 23.05.2017 включно.
Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 23.05.2017 №2075, відповідно до якого продовжено строк тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» з 24.05.2017 до 23.06.2017 включно.
Згідно з цим рішенням продовжено строк повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Діамантбанк» Старцевої Т.В. з 24.05.2017 до 23.06.2017 включно.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 22.06.2017 №394-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.06.2017 №2663 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Згідно з цим рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ДІАМАНТБАНК» з 24.06.2017 до 23.06.2019 включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», визначені, зокрема, ст. 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, крім повноважень в частині організації реалізації активів банку, Тімоніну Олександру Олексійовичу строком на 2 роки з 24.06.2017 до 23.06.2019 включно.
На підставі п. 2 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 35, ч. 5 ст. 44, ч. 3 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 16.05.2019 №1207 про продовження строків здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» строком на один рік з 24.06.2019 до 23.06.2020 включно.
Відповідно до цього рішення продовжено повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», визначені Законом, зокрема, ст. 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, у тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень щодо звернення до пов'язаної з банком особи з вимогою про відшкодування шкоди та звернення з такою вимогою до суду, а також з вимогою до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з Законом прирівнюються до вкладів, та повноважень в частині організації реалізації активів банку, Тімоніну О.О. строком на один рік з 24.06.2019 до 23.06.2020 включно.
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №318 від 11.02.2020 про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк». Відповідно до цього рішення уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» з 25.02.2020 призначено Луньо Іллю Вікторовича, якому делеговані всі повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», визначені, зокрема, ст. 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, у тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень щодо звернення до пов'язаної з банком особи з вимогою про відшкодування шкоди та звернення з такою вимогою до суду, а також з вимогою до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з Законом прирівнюються до вкладів, та повноважень в частині організації реалізації активів банку.
З метою виконання всіх заходів, пов'язаних з ліквідацією Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та на підставі п. 2 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 35, ч. 5 ст. 44, ч. 3 ст. 48 Закону виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 28.05.2020 №1013 про продовження строків здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» на один рік з 24.06.2020 до 23.06.2021 включно.
Відповідно до цього рішення продовжено повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», визначені ст. 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень щодо звернення до пов'язаної з банком особи з вимогою про відшкодування шкоди та звернення з такою вимогою до суду, а також з вимогою до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з цим Законом прирівнюються до вкладів, та повноважень в частині організації реалізації активів банку, Луньо І.В. строком на один рік з 24.06.2020 до 23.06.2021 включно.
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №1138 від 18.06.2020 «Про деякі питання здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк». Відповідно до цього рішення процедура ліквідації Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» передбачає виконання заходів щодо управління майном (активами) банку та задоволення вимог кредиторів протягом п'яти років з дня початку процедури ліквідації банку. Також рішенням продовжено визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» Луньо І.В. до моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Ліквідація Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» здійснюється з урахуванням вимог Закону України від 13.05.2020 №590-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» та відповідно до ч. 5 ст. 44 Закону.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01.05.2023 №517 відкликано повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», делеговані Луньо І.В. та рішенням виконавчої дирекції Фонду від 18.06.2020 №1138 вирішено повноваження під час ліквідації Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з 05.05.2023 здійснювати Фондом безпосередньо.
Як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі №910/20070/21 позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» 48769 грн. 81 коп. основного боргу, 4997 грн. 79 коп. пені, 3245 грн. 73 коп. інфляційних втрат, 1150 грн. 98 коп. 3% річних та судовий збір в сумі 2270 грн.
16.05.2022 Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.
12.03.2025 старшим державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кривошеєю Д.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 16.05.2022 у справі №910/20070/21.
Звертаючись з даною скаргою до суду, скаржник (боржник) вказує на те, що дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№НОМЕР_1 не відповідають нормам п. 4 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», є протиправними, такими, що порушують права та інтереси боржника, у зв'язку з чим скаржник просить суд:
1) визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кривошеї Д.С. щодо відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №НОМЕР_1 від 12.03.2025 про стягненя з Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованості в розмірі 48769,81 грн. основного боргу; 4997,79 грн. пені, 3245,73 інфляційних втрат, 1150,98 грн. 3% річних та судового збору в сумі 2270,00 грн.,
2) визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №НОМЕР_1 від 12.03.2025 щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованості в розмірі 48769,81 грн. основного боргу; 4997,79 грн. пені; 3245,73 інфляційних втрат, 1150,98 грн. 3% річних та судового збору в сумі 2270,00 грн,
3) зобов'язати старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кривошею Д.С. усунути порушення (поновити порушене право заявника) - повернути виконавчий документ з примусового виконання наказу №910/20070/21, виданий 16.05.2022 Господарським судом міста Києва, згідно п. 4 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00), від 27.07.2004р. по справі «Ромашов проти України» (заява №67534/01), від 19.03.1997р. «Горнсбі проти Греції» зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005р. по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії ст.6 Конвенції.
Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до рішення Європейського суду у справі «Агрокомплекс проти України» (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).
Також, у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав/ людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
З вище викладеного вбачається, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що є порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» за цим Законом підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами в передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частина перша, пункт 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати ФГВФО відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між ФГВФО, банками, НБУ, визначає повноваження та функції ФГВФО щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (стаття 1 цього Закону).
Відповідно до пункту 8 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що йому не суперечить.
Тобто у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, зобов'язань перед його кредиторами, приписи Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними відносно приписів інших нормативних актів, що регулюють відповідні правовідносини.
Подібна правова позиція щодо пріоритетності норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відносно інших законодавчих актів України під час розгляду спору в правовідносинах з банком була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 13 березня 2018 року у справі №910/23398/16, від 29 серпня 2018 року у справі №127/10129/17, від 23 січня 2019 року у справі №761/2512/18, від 09 лютого 2021 року у справі №381/622/17.
ФГВФО безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі ФГВФО з дня початку процедури ліквідації банку здійснює, зокрема, такі повноваження: реалізує повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у Кредитному реєстрі НБУ.
Частиною четвертою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ФГВФО надано право залучати до своєї роботи інших осіб, оплата праці яких здійснюється за рахунок банку, що ліквідується, у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією ФГВФО. А відповідно до частини третьої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» допускається можливість виникнення в банку, який перебуває в ліквідаційній процедурі, додаткових зобов'язань, пов'язаних з витратами в ліквідаційній процедурі неплатоспроможного банку.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011 щодо застосування приписів пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» зробила висновок, що вказана правова норма має застосовуватися імперативно щодо всіх конкурсних вимог кредиторів неплатоспроможного банку, оскільки Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає спеціальні процедури задоволення конкурсних вимог неплатоспроможного банку у відповідній черговості.
Разом з тим, якщо існують судові рішення, які набрали законної сили, щодо зобов'язання до вчинення ліквідатором банку певних дій з погашення вимог, які виникли як поточні в ліквідаційній процедурі до неплатоспроможного банку, і такий ліквідатор відмовляється в добровільному порядку виконати такі рішення, стягувач не може бути позбавлений конституційного права на виконання судового рішення. З огляду на таке повернення державним виконавцем без прийняття до виконання виконавчого документа стягувачу буде незаконним.
Як вбачається з вище наведених норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції від 21.08.2017 №3711, до реєстру вимог кредиторів банку, що ліквідується, включають лише конкурсні вимоги кредиторів, тобто ті, які існували на дату запровадження у банку ліквідації.
Це також узгоджується із тим, що вимоги кредиторів заявляються у чітко встановлений строк після оголошення про запровадження у банку ліквідації, тоді як поточні вимоги, пов'язані з ліквідацією (наприклад, зобов'язання щодо оплати за поставлену теплову енергію для потреб опалення належного банку майна, які виникли вже в процесі ліквідації) можуть виникнути через тривалий час після запровадження у банку ліквідації (в тому числі і через декілька років).
Предметом позову у даній справі було стягнення з банку заборгованості з оплати теплової енергії, спожитої у період з січня по жовтень 2021 року, тобто вже в період, коли в банку було запроваджено процедуру ліквідації, тобто, вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», задоволені судом у даній справі, є поточними, на які не поширюються обмеження п. 4 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011.
Отже, враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що старшим державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кривошеєю Д.С. не були порушені норми Закону України «Про виконавче провадження» при прийнятті до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 16.05.2022 у справі №910/20070/21, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк».
Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Керуючись ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України,
1. Відмовити у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» на дії та рішення старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кривошеї Д.С. при виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 16.05.2022 у справі №910/20070/21.
Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.
Повний текст складено та підписано 27.11.2025.
Суддя О.М. Спичак