ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.11.2025Справа № 910/10608/25
Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні господарську справу
за позовною заявою Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Штадсервис»
про стягнення 184 905,29 грн
без повідомлення учасників справи
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулося Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» (далі - КП «Київжитлоспецексплуатація», позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Штадсервис» (далі - ТОВ «Штадсервис», відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 184 905,29 грн за договором про компенсацію витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою № 504/3538 від 06.01.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за вказаним договором в частині сплати витрат за користування земельною ділянкою, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість.
У позові КП «Київжитлоспецексплуатація» просить стягнути з ТОВ «Штадсервис» заборгованість в сумі 159 464,87 грн, пеню в сумі 1 032,54 грн, інфляційні втрати в сумі 19 207,78 грн та 3% річних у сумі 5 200,10 грн, що разом складає 184 905,29 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.
Отже, розглянувши позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Установлено, що 06.01.2022 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (орендодавець), ТОВ «Штадсервис» (орендар) та КП «Київжитлоспецексплуатація» (балансоутримувач) був укладений договір оренди нерухомого майна або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності № 3538 (далі - договір оренди).
За умовами вказаного договору орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, а саме - нежитлове приміщення загальною площею 131,60 кв.м. (1 поверх - 53,90 кв.м,, 3 поверх - 77,70 кв.м.), що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Петлюри Симона, 5, літ. А, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов договору оренди.
Також встановлено, що на підставі договору оренди нерухомого майна 06.01.2022 між КП «Київжитлоспецексплуатація» (балансоутримувач) та ТОВ «Штадсервис» (орендар) був укладений договір № 504/3538 про компенсацію витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою за адресою: м. Київ, вул. Петлюри Симона, буд. 5 літ. А (далі - договір).
Відповідно до п. 2.1 договору об'єктом компенсації витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою є: нежитлові приміщення, загальною площею: 131,60 кв.м, в т.ч 1 поверх - 53,90 кв.м, 3 поверх - 77,70 кв.м, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину договору оренди № 3538 від 06.01.2022.
За змістом п. 3.1 договору плата за об'єкт компенсації витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою визначена на підставі ст. 286, 287 Податкового кодексу України, рішення Київської міської ради № 1910/5974 від 18.10.2018 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві», і становить компенсацію витрат без ПДВ за базовий місяць розрахунку грудень 2021 року - 3 785 грн. 29 коп. на місяць.
Згідно з п. 3.2 договору у разі користування об'єктом протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою за дні користування визначається на основі компенсації витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою за відповідні місяці пропорційно дням користування.
Відповідно до п. 3.5, 3.6 договору компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок балансоутримувача, починаючи з дати підписання договору оренди № 3538 від 06.01.2022 і застосовується з 06.01.2022; компенсація сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць.
Пунктом 3.9 договору визначено, що у разі закінчення, припинення (розірвання) цього договору орендар сплачує компенсацію витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою до дня підписання акту повернення з оренди орендованого майна згідно з договором оренди № 3538 від 06.01.2022 включно у розмірі компенсації витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою, визначеної договором після дати закінчення (дострокового розірвання) договору. Закінчення строку дії цього договору не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за компенсацією витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи штрафні санкції, балансоутримувачу.
Відповідно до п. 4.2.1 договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати компенсацію витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що цей договір є укладеним з моменту набрання чинності договору оренди № 3538 від 06.01.2022 і діє з 06.01.2022 до 05.01.2027.
Відповідно до розрахунку компенсації витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою за грудень 2021 року, що є додатком до договору, компенсація витрат за площу без ПДВ становить 3 785,29 грн, ПДВ - сплачується згідно з законодавством.
Матеріали справи свідчать, що 06.01.2022 між орендарем та балансоутримувачем був підписаний акт приймання-передачі майна, за яким балансоутримувач передав, а орендар прийняв у орендне користування згідно з договором оренди № 3538 від 06.01.2022 нежилі приміщення загальною площею 131,6 кв.м. (I поверх - 53,9 кв.м.; III поверх - 77,7 кв.м.), що перебувають на балансі КП «Київжитлоспексплуатація», розташовані за адресою: м. Київ, вул. Петлюри Симона, 5, літ А.
Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (ч. 1 ст. 765 ЦК України).
Відповідно до ст. 287 Податкового кодексу України (далі - ПК України) власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Статтею 286 ПК України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї).
Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання в частині здійснення платежів з компенсації витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, виконував неналежним чином, у період з червня 2023 по липень 2025 сплачував їх невчасно та не в повному обсязі.
Так, заборгованість з компенсації витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою за період з 04.06.2023 по 31.07.2025 склала 159 464,87 грн, що підтверджується наданою позивачем довідкою заборгованості за підписами бухгалтера та головного бухгалтера позивача.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач доказів належної сплати орендних платежів не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Штадсервис» основної заборгованості в сумі 159 464,87 грн підлягають задоволенню.
Крім суми основного боргу позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 1 032,54 грн, нараховану за прострочення договірного зобов'язання.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Як вбачається з п. 6.1 договору, сторони погодили, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату компенсації витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою на користь балансоутримувача орендар сплачує на користь балансоутримувача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених компенсацій витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
Разом з тим згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Здійснивши перерахунок заявленої позивачем пені відповідно до чинного законодавства та умов договору, суд встановив, що заявник не врахував положення п. 3.6 договору, яким передбачено, що компенсацію витрат відповідач здійснює щомісяця не пізніше 5 числа поточного місяця, відтак, прострочення у нього настало з 6 числа поточного місяця за кожен місяць заявленого періоду, а отже, стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 863,92 грн, тобто у меншому розмірі, ніж просив позивач.
Також позивач заявив до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 19 207,78 грн та 3% річних у сумі 5 200,10 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зі змісту статей 612, 625 ЦК України вбачається, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що позивач в цьому випадку також не врахував умови договору щодо строків здійснення оплати компенсації витрат - не пізніше 5-го числа поточного місяця за поточний місяць. Тож стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 4 345,85 грн, тобто у меншому розмірі, ніж просив позивач.
Щодо стягнення інфляційної складової боргу суд зазначає, що у своєму розрахунку позивач визначив індекс інфляції за липень 2025 року на рівні 100%, що фактично відповідає нульовому значенню інфляції, проте, судом встановлено, що за цей місяць індекс інфляції склав 99,8%, тобто мала місце дефляція, а відтак, інфляційні втрати за відповідний період становлять «- 318,93» грн.
Отже за розрахунком суду стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати в сумі 18 888,85 грн, тобто у меншому розмірі, ніж просив позивач.
За таких обставин позов КП «Київжитлоспецексплуатація» підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України судовий збір за подання позову покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Штадсервис» про стягнення 184 905,29 грн задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Штадсервис» (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 13Б, ідентифікаційний 43128382) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А, ідентифікаційний код 03366500) заборгованість в сумі 159 464 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста шістдесят чотири) грн 87 коп., пеню в сумі 863 (вісімсот шістдесят три) грн 92 коп., інфляційні втрати в сумі 18 888 (вісімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн 85 коп., 3% річних у сумі 4 345 (чотири тисячі триста сорок п'ять) грн 85 коп. та судовий збір у сумі 2 404 (дві тисячі чотириста чотири) грн. 82 коп.
У решті позовних вимог - відмовити.
Повне рішення складене 27 листопада 2025 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного рішення.
Суддя Головіна К.І.