ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.11.2025Справа № 910/1550/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши заяву Приватного підприємства "Вестхім"
про забезпечення позову
у справі № 910/1550/25
за позовом Приватного підприємства "Вестхім"
до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Тернопільській та Чернівецькій областях та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройуком"
про спонукання виконати певні дії.
Без виклику представників сторін.
Приватне підприємство «Вестхім» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Тернопільській та Чернівецькій областях та Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройуком» у якому просить:
- визнати недійсними результати електронного аукціону №SPE001-UA-20240901-11878 щодо продажу об'єкту малої приватизації - єдиний майновий комплекс державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод», які оформлені 26.09.2024 року протоколом про результати електронного аукціону №SPE001-UA-20240901-11878 та затверджені наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільських областях № 275 від « 07» жовтня 2024 року, та протокол про результати електронного аукціону №SPE001-UA-20240901-11878 та затверджений наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільських областях № 304 від « 30» жовтня 2024 року;
- визнати незаконним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільських областях № 275 від « 07» жовтня 2024 року «Про затвердження протоколу про результати електронного аукціону №SPE001-UA-20240901-11878 з продажу об'єкту малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Хриплинська, 11, та наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільських областях № 304 від « 30» жовтня 2024 року «Про затвердження протоколу про результати електронного аукціону №SPE001-UA-20240901-11878 з продажу об'єкту малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Хриплинська, 11;
- визнати рішення Фонду державного майна України про включення об'єкта речового права до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, серія та номер 10-6213837, виданий 21.05.2024 недійсним;
- скасувати технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки державної власності площею 19,7949 га (кадастровий номер 2610100000:14:001:0028) ДП «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України на території: вул. Хриплинська, 11, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 57298861 від 25.03.2021 року, державний реєстратор Цалин Юлія Василівна, Загвіздянська сільська рада, на підставі розпорядження серія та номер 26, виданий 02.02.2021 щодо земельної ділянки площею 14,3641 га кадастровий номер 261010000:14:001:0255;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 56959301 від 05.03.2021, приватний нотаріус Павлінський Віталій Данилович, Івано-Франківський міський нотаріальний округ.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 позовну заяву Приватного підприємства «Вестхім» до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Тернопільській та Чернівецькій областях та Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройуком» про спонукання виконати певні дії повернуто.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Вестхім» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі №910/1550/25 - задоволено частково, ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі №910/1550/25 - скасовано, матеріали справи № 910/1550/25 передатно до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
20.10.2025 до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи № 910/1550/25.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2025 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.
27.10.2025 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшли заяви позивача про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.12.2025.
21.11.2025 представником позивача подано заяву про відвід судді Грєхової О.А. від розгляду справи № 910/1550/25.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 заяву Приватного підприємства "Вестхім" про відвід судді Грєхової О.А. від розгляду справи №910/1550/25 передати для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 відмовлено у задоволенні заяви приватного підприємства «Вестхім» про відвід судді Грєхової О.А.
24.11.2025 Приватне підприємство «Вестхім» звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, у якій заявник просить суд накласти арешт на єдиний майновий комплекс державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод», що знаходиться за адресою: 76002, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Хриплинська, 11 (ідентифікатор об'єкту RAS001-UA-20230316-01074) та заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Стройуком" виконувати будівельні роботи на земельній ділянці загальною площею 14,3641 м2, кадастровий номер 2610100000:14:001:0255, цільове призначення: для розміщення та експлуатації будівель та споруд, що розташована за адресою: вул. Хриплинська 11, м. Івано-Франківськ, 76002, форма власності державна, витяг Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 2321760026101, інформація про обтяження - Постанова про арешт майна боржника №70335120 від 15.11.2022 та земельній ділянці загальною площею 0,0111 м2, кадастровий номер 2610100000:14:001:0105, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, для обслуговування виробничих приміщень, що розташована за адресою: вул. Нова 2А, м. Івано-Франківськ, 76002, форма власності державна, витяг Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 371079526101 - об'єкті - єдиний майновий комплекс державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод», що знаходиться за адресою: 76002, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Хриплинська, 11.
Так, відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом
Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України..
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову та надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
При цьому, згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обґрунтовуючи власну заяву про забезпечення позову, заявник зазначає, що можуть настати негативні наслідки, а саме: об'єкт будівництва буде споруджуватися з грубим порушенням вимог містобудівної документації, державних будівельних норм, що призведе до порушення прав мешканців міста та існує реальна загроза завершення такого будівництва протягом строків розгляду справи в суді. Заявник зазначає, що у разі вжиття заходів забезпечення позову права відповідачів у даному випадку не порушуються, у той же час будуть захищені права позивача та права Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройуком" щодо збереження майна та не понесення додаткових витрат на будівельні роботи (пов'язані із знесенням багатоповерхових будинків). Заявник зазначає, що в даному випадку шкода від зупинення виконання будівельних робіт буде значно меншою від можливих збитків третьої особи Міністерства оборони України, та відповідачів Фонд державного майна України, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Тернопільській та Чернівецькій областях під час їх виконання на земельних ділянках будівельних робіт.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Виходячи зі змісту заяви, суд дійшов висновку про безпідставність заяви про забезпечення позову, оскільки необхідність у застосуванні судом таких заходів жодним чином не обґрунтована і документально не підтверджена, оскільки не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
При цьому, аналіз статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку про те, що заходи забезпечення позову, зокрема щодо заборони іншим особам вчиняти дії, повинні безпосередньо стосуватися предмета спору та бути спрямованими на ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Натомість, фактично в обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявником покладено обставини щодо здійснення забудови земельних ділянок, в той же час, дослідження питання дотримання вимог містобудівної документації та державних будівельних норм не є предметом спору та не пов'язані з позовними вимогами, а отже заявлені заходи забезпечення позову із наведеним обґрунтуванням, не пов'язані із переданим на розгляд суду спором.
Таким чином, будь-яких обґрунтувань та обставин щодо пов'язаності предмета спору спрямованого на захист цивільних прав, із заявленими заходами до забезпечення позову, які є похідними від виникнення певних цивільних прав, тобто є результатом набуття певних цивільних прав, заявником не наведено.
Отже, заходи забезпечення позову, які заявник просить вжити, не відповідають вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, з яким позивач звернувся до суду.
Відтак, наразі позивачем не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій з метою унеможливлення в майбутньому виконання судового рішення.
Суд зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Також, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Також, згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Таким чином, суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення заяви Приватного підприємства "Вестхім" про забезпечення позову.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 ГПК України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні заяви Приватного підприємства "Вестхім" про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили 27.11.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя О.А. Грєхова