ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.11.2025Справа № 910/10179/25
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атлон Авіа», м.Київ
до відповідача: Міністерства оборони України, м.Київ
про стягнення 1 833 619,55 грн, -
За участю представників:
від позивача: Пантюшенко О.О.
від відповідача: Ковальчук І.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атлон Авіа» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення 1 833 619,55 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов'язків за договором №370/3/5/6/1/63 від 21.06.2022 про закупівлю послуг за державні кошти в частині своєчасної оплати наданих послуг.
Ухвалою від 20.08.2025 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.09.2025.
У судовому засіданні 24.09.2025 було оголошено перерву до 29.10.2025.
09.10.2025 відповідачем було подано відзив на позов, в якому вказано, що роботи були виконані позивачем із значним запізненням, що стало причиною неможливості Міністерства оборони України розрахуватись за виконані роботи, оскільки наприкінці 2022 кошти, які не були використані розпорядником бюджетних коштів на оплату робіт за договором, були повернути до державного бюджету, про що було укладено відповідну додаткову угоду.
У відповіді на відзив позивачем наголошено, що відповідачем не було у 2022 році передано визначену умовами договору кількості виробів для проведення ремонту. Також позивачем наголошено, що всі роботи було виконано саме в межах строку дії договору з урахуванням додаткової угоди №1 від 20.12.2022.
29.10.2025 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.11.2025.
Представником позивача у судовому засіданні 26.11.2025 позовні вимоги було підтримано в повному обсязі.
Відповідачем проти задоволення позову заперечено з підстав, викладених у відзиві.
В судовому засіданні 26.11.2025 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
21.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атлон Авіа» (виконавець) та Міністерством оборони України (замовник) було укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти №370/3/5/6/1/53, за умовами п.1.1 якого закупівля послуг з ремонту за технічним станом техніки спеціального призначення, а саме: безпілотних літальних апаратів типу А1-СМ «Фурія», код 50210000-0 (послуги з ремонту і технічного обслуговування літальних апаратів) за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені у Календарному плані надання послуг (додаток 1 до договору), що є невід'ємною частиною цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці послуги.
Підставою для укладення договору є Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами), Постанова Кабінету Міністрів від 28.02.2022 № 169 "Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану" (зі змінами), Протокол визначення переможця щодо закупівлі послуг за державні кошти, а саме: послуги з ремонту за технічним станом безпілотних літальних апаратів типу А1-СМ «Фурія» від 21.06.2022 №6341, рішення державного замовника, затверджене заступником Міністра оборони України від 23.03.2022 № 3242/з/6 (зі змінами).
Згідно п.п.1.2, 1.3 договору №370/3/5/6/1/63 від 21.06.2022 результатом надання послуг є працездатний стан виробів (їх частин, вузлів, агрегатів, комплектуючих) в складі безпілотного авіаційного комплексу та відповідність робочих параметрів вимогам експлуатаційної документації виробів. Вироби (військова техніка, вузли, блоки, агрегати, комплектуючі), які входять до комплекту зразків виробів відповідно до відомостей поставки (комплекту) й отримані виконавцем для їх ремонту, є військовим майном та власністю держави.
У п.3.1 договору №370/3/5/6/1/63 від 21.06.2022 вказано, що договірна вартість послуг за кожен Виріб окремо за цим договором визначається відповідно до протоколу погодження договірної ціни на закупівлю послуг (додаток № 2 до договору). Договірна ціна послуг на момент укладання договору становить 26 518 800,00 грн без ПДВ (згідно п. 9.5, підрозділу 8, Податкового кодексу України в редакції від 30.04.2022) за загальним фондом КПКВ 2101150/7, КЕКВ 2260, код видатків 170 кошторису Міністерства оборони України.
За умовами п.п.3.2, 3.3 договору №370/3/5/6/1/63 від 21.06.2022 договірна ціна надання послуг коригується після проведення дефектації виробу. Договірна ціна послуг на кожен виріб окремо за цим договором фіксується в протоколі погодження договірної ціни на надання послуг. Договірна ціна послуг за кожен виріб окремо розраховується виконавцем з урахуванням Калькуляції витрат на надання послуг, на підставі виявлених дефектів виробу та його складових частин. При визначенні фактичних витрат на ремонт за технічним станом БпАК типу А1-СМ «Фурія» Виконавець керується результатами фактичного діагностування з включенням відповідних обов'язкових операцій, які передбачені в нормативно-технічній документації на даний вид ремонту, на підставі оцінки рівня надійності виробу і його складових частин. Дефектування Виробів організовується Виконавцем, за участю представників 615 ВП МОУ. Дефектування виробів здійснюється у відповідності до вимог нормативно- технічної документації, яка введена у дію встановленим порядком із складанням дефектаційного акту на кожний виріб окремо. Після надання Послуг на підставі Калькуляції, Виконавець складає протокол погодження договірної ціни та надає Замовнику комплект документів: акт дефектації; калькуляцію витрат, завізовану 615 ВП МОУ; протокол погодження договірної орієнтовної ціни.
Замовник протягом доби, на підставі отриманих документів визначає договірну вартість надання послуг шляхом підписання додаткової угоди.
Згідно п.4.1 договору №370/3/5/6/1/63 від 21.06.2022 замовник здійснює розрахунки з виконавцем поетапно надані послуги протягом 20 банківських днів з дати підписання акту приймання наданих послуг, який є невід'ємною частиною цього договору, відповідно до наданих виконавцем рахунків за умов наявності відповідних бюджетних коштів на рахунку Міністерства оборони України. У разі відсутності на момент підписання Акту приймання наданих послуг відповідного бюджетного фінансування розрахунки здійснюються протягом 5 банківських днів з моменту надходження відповідних бюджетних коштів. Замовник письмово повідомляє виконавця про відсутність відповідних бюджетних коштів на рахунку Міністерства оборони України.
Згідно п.4.2 договору №370/3/5/6/1/63 від 21.06.2022 до рахунку виконавцем додається:
Протокол погодження договірної ціни із зазначенням вартості наданих послуг по кожному Виробу (етапу робіт на Виробі) окремо; акт дефектації; калькуляція витрат на надання послуг, завізована 615 ВП МОУ; акт приймання наданих послуг з додатком до нього; посвідчення, видане 615 ВП МОУ про приймання наданих послуг; акт приймання-передачі виробу з ремонту;
Термін надання послуг - згідно з календарним планом надання послуг (п.5.1 договору №370/3/5/6/1/63 від 21.06.2022).
У п.5.12 договору №370/3/5/6/1/63 від 21.06.2022 вказано, що приймання послуг після проведення ремонту (етапу робіт) виробів здійснюється замовником або його представником. При прийманні наданих послуг (етапу Послуг) перевіряється відповідність послуг, що зазначені у календарному плані, технічний стан та комплектність Виробу, обсяг та якість наданих послуг, оформлення експлуатаційної документації виробу та його складових. За результатами приймання наданих послуг, виконавець складає акт приймання наданих послуг, який надає разом з висновком щодо рівня договірної ціни послуг за фактичними витратами на адресу замовника для затвердження. Акт приймання наданих послуг (Додаток 4 до Договору) підписується уповноваженими особами замовника та виконавця не пізніше 5 (п'яти) робочих днів.
Згідно п.5.13 договору передавання виробів представнику військової частини, після проведення ремонту, здійснюється виконавцем відповідно до вимог нормативної та технічної документації на здачу виробів в ремонт та їх видачу з ремонту, за участю представника виконавця з попереднім оформленням документації виробів та внесенням відповідних записів у паспорти (формуляри) виробів з обов'язковою відміткою ВТК виконавця та представника замовника, на території виконавця. Приймання виробів після проведення ремонту здійснюється представником військової частини, відповідно до вимог нормативної та технічної документації на здачу Виробів в ремонт та їх видачу з ремонту. Результати передавання та приймання Виробів з ремонту оформлюється актом приймання-лередачі (додаток 8 до договору), що підписується уповноваженими особами виконавця, представником військової частини та затверджується виконавцем. Затверджений Акт приймання-передачі виробів складається у 5 (п'яти) примірниках: 1-й примірник - для Виконавця, 2-й та 3-й примірник - для представника військової частини, 4-й примірник - для Замовника, 5-й примірник - для представника замовника.
У п.5.15 договору №370/3/5/6/1/63 від 21.06.2022 вказано, що приймання наданих послуг здійснюється замовником на підставі наданих виконавцем: акту приймання-передачі виробу представнику військової частини (додаток 8 до договору); посвідчення (додаток 3 до договору), виданого представником Замовника, про приймання наданих послуг за договором; підписаного виконавцем протоколу погодження договірної (фактичної) ціни надання послуг з ремонту виробу (додаток 3 до договору); акту технічного стану виробу (додаток 6 до Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 р. № 440).
Зобов'язання виконавця по наданню послуг за договором вважаються виконаними в повному обсязі після підписання та затвердження акту приймання наданих послуг (додаток 4 до договору).
У п.п.6.1.1 та 6.1.2 договору №370/3/5/6/1/63 від 21.06.2022 передбачено, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги відповідно цього договору. приймати надані послуги (етапи послуг)згідно з актом приймання наданих послуг.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами, і діє до 31 грудня 2022 року, а з питань фінансових розрахунків - до повного виконанням сторонами зобов'язань по цьому договору. Згідно з ч. З ст. 631 Цивільного кодексу України сторони встановили, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання (п.10.1 договору №370/3/5/6/1/63 від 21.06.2022).
20.12.2022 сторонами було укладено додаткову угоду до договору №370/3/5/6/1/63 від 21.06.2022, якою погоджено внести зміни до пункту 3.1. договору та включити другий абзац у наступній редакції:
"Обсяг фінансування та бюджетні зобов'язання у 2022 році складають 0,00 (нуль) гривень 00 копійок, в тому числі ПДВ у розмірі 20% на суму 0,00 (нуль) гривень 00 копійок за загальним фондом КПКВ 2101150/7, КЕКВ 2260, код видатків 170 кошторису Міністерства оборони України".
Обсяг фінансування та бюджетні зобов'язання у 2023 році визначаються після затвердження кошторису на 2023 рік, відповідною додатковою угодою до цього договору.
Одночасно, сторонами досягнуто згоди викласти п.10.1 договору у наступній редакції:
"Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його двома Сторонами, і діє до 31 грудня 2023 року, а з питань фінансових розрахунків - до повного виконанням Сторонами зобов'язань по цьому Договору. Згідно з ч. З ст. 631 Цивільного кодексу України Сторони встановили, що умови Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання.".
Як вказує позивач, та підтверджує відповідач, в межах договору №370/3/5/6/1/63 від 21.06.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атлон Авіа» на замовлення Міністерства оборони України було виконано роботи з ремонту безпілотних літальних апаратів на загальну суму 1 833 619,55 грн.
Проте, як вказано позивачем, замовником не було здійснено розрахунку за виконані ремонтні роботи, з урахуванням чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атлон Авіа» було направлено Міністерству оборони України претензію №528 від 09.06.2025.
У відповідь на вказану претензію відповідачем листом №720/6/5923 від 10.07.2025 було повідомлено про те, що сторонами не було укладено додаткової угоди до договору щодо визначення розміру фінансування бюджетних зобов'язань у 2023 році. Відповідачем наголошено на відсутності відповідних бюджетних призначень на 2023 рік, а отже, сплата коштів без відповідного призначення є нецільовим використанням бюджетних коштів.
Посилаючись на порушення відповідачем свого обов'язку з оплати виконаних позивачем робіт з ремонту безпілотних літальних апаратів на загальну суму 1 833 619,55 грн, позивач і звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Заперечуючи проти задоволення позову відповідач посилався на те, що роботи були виконані позивачем із значним запізненням, що стало причиною неможливості Міністерства оборони України розрахуватись за виконані роботи, оскільки наприкінці 2022 кошти, які не були використані розпорядником бюджетних коштів на оплату робіт за договором, були повернути до державного бюджету, про що було укладено відповідну додаткову угоду.
Оцінюючи доводи обох учасників судового процесу та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає таке.
Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.
Виходячи із змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (в редакції. чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Отже, при зверненні до суду з позовними вимогами про стягнення вартості виконаних ремонтних робіт, позивачем, насамперед, повинно бути доведено суду факт виникнення між сторонами правовідносин з виконання певних робіт, обставини їх виконання, виникнення у відповідача обов'язку з їх оплати, строк виконання якого настав.
Наразі, суд звертає увагу на те, що за змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору чи юридичних фактів.
Згідно ст.626 ЦивільногокодексуУкраїни договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як вказувалось вище, у п.5.12 договору №370/3/5/6/1/63 від 21.06.2022 вказано, що приймання послуг після проведення ремонту (етапу робіт) виробів здійснюється замовником або його представником. При прийманні наданих послуг (етапу Послуг) перевіряється відповідність послуг, що зазначені у календарному плані, технічний стан та комплектність Виробу, обсяг та якість наданих послуг, оформлення експлуатаційної документації виробу та його складових. За результатами приймання наданих послуг, виконавець складає акт приймання наданих послуг, який надає разом з висновком щодо рівня договірної ціни послуг за фактичними витратами на адресу замовника для затвердження. Акт приймання наданих послуг (Додаток 4 до Договору) підписується уповноваженими особами замовника та виконавця не пізніше 5 (п'яти) робочих днів.
Згідно п.5.13 договору передавання виробів представнику військової частини, після проведення ремонту, здійснюється виконавцем відповідно до вимог нормативної та технічної документації на здачу виробів в ремонт та їх видачу з ремонту, за участю представника виконавця з попереднім оформленням документації виробів та внесенням відповідних записів у паспорти (формуляри) виробів з обов'язковою відміткою ВТК виконавця та представника замовника, на території виконавця. Приймання виробів після проведення ремонту здійснюється представником військової частини, відповідно до вимог нормативної та технічної документації на здачу Виробів в ремонт та їх видачу з ремонту. Результати передавання та приймання Виробів з ремонту оформлюється актом приймання-передачі (додаток 8 до договору), що підписується уповноваженими особами виконавця, представником військової частини та затверджується виконавцем. Затверджений Акт приймання-передачі виробів складається у 5 (п'яти) примірниках: 1-й примірник - для Виконавця, 2-й та 3-й примірник - для представника військової частини, 4-й примірник - для Замовника, 5-й примірник - для представника замовника.
У п.5.15 договору №370/3/5/6/1/63 від 21.06.2022 вказано, що приймання наданих послуг здійснюється замовником на підставі наданих виконавцем: акту приймання-передачі виробу представнику військової частини (додаток 8 до договору); посвідчення (додаток 3 до договору), виданого представником Замовника, про приймання наданих послуг за договором; підписаного виконавцем протоколу погодження договірної (фактичної) ціни надання послуг з ремонту виробу (додаток 3 до договору); акту технічного стану виробу (додаток 6 до Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 р. № 440).
Зобов'язання виконавця по наданню послуг за договором вважаються виконаними в повному обсязі після підписання та затвердження акту приймання наданих послуг (додаток 4 до договору).
Наразі, на підтвердження виконання ремонтних робіт на суму 1 83 619,55 грн позивачем було долучено до матеріалів справи акти приймання-передачі військового майна після ремонту, акти дефекації, посвідчення про прийняття обладнання з ремонту як такого, що відремонтований і укомплектований у повній відповідності до договору №370/3/5/6/1/63 від 21.06.2022, калькуляції договірної ціни, протоколи погодження договірної ціни на закупівлю послуг за кожною з відремонтованих одиниць обладнання. Всмі вказані документи містять посилання на складення на підставі саме договору №370/3/5/6/1/63 від 21.06.2022.
Оцінюючи вказані докази, суд зазначає таке згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
У ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України вказано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.2 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зауважує, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Проте, відповідачем обставини обсягів виконаних позивачем робіт за договором №370/3/5/6/1/63 від 21.06.2022не заперечувались, а навпаки були підтверджені у відзиві на позов.
Крім того, у судовому засіданні 29.10.2025 представником відповідача на запитання суду було підтверджено відсутність заперечень проти обсягів та загальної вартості наданих позивачем послуг.
В контексті означеного судом також враховано приписи ч.1 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Як вказувалось вище, згідно п.4.1 договору №370/3/5/6/1/63 від 21.06.2022 замовник здійснює розрахунки з виконавцем поетапно надані послуги протягом 20 банківських днів з дати підписання акту приймання наданих послуг, який є невід'ємною частиною цього договору, відповідно до наданих виконавцем рахунків за умов наявності відповідних бюджетних коштів на рахунку Міністерства оборони України. У разі відсутності на момент підписання Акту приймання наданих послуг відповідного бюджетного фінансування розрахунки здійснюються протягом 5 банківських днів з моменту надходження відповідних бюджетних коштів. Замовник письмово повідомляє виконавця про відсутність відповідних бюджетних коштів на рахунку Міністерства оборони України.
У п.п.6.1.1 та 6.1.2 договору №370/3/5/6/1/63 від 21.06.2022 передбачено, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги відповідно цього договору. приймати надані послуги (етапи послуг)згідно з актом приймання наданих послуг.
Наразі, суд зазначає, що посилання відповідача на відсутність бюджетних призначень на 2023 рік та ненадходження з державного бюджету грошових коштів на здійснення розрахунків за договором №370/3/5/6/1/63 від 21.06.2022 не нівелюють обов'язку замовника виконати свій обов'язок з оплати.
В контексті означеного суд завертає увагу на те, що згідно норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України (в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення боржника від обов'язку виконати грошове зобов'язання по оплаті робіт чи послуг, які прийняті ним без зауважень.
Відсутність надходжень бюджетних коштів не нівелює обов'язку з оплати товарів, робіт, послуг за відповідним правочином (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 у справі № 923/1292/16, від 23.03.2018 у справі № 904/6252/17, від 28.01.2019 у справі № 917/611/18, а також від 13.05.2025 по справі № 910/8025/24).
Згідно з вимогами частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та в рішенні від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Тобто, з наведеного полягає, що відсутність надходжень бюджетних коштів не нівелює обов'язку з оплати робіт за відповідним правочином.
До того ж, суд звертає увагу на правову природу укладеного між сторонами правочину, а саме його відплатність. Відповідач не висловлював заперечень проти якості, кількості, обсягу та переліку наданих послуг. У свою чергу, позивач, зважаючи на укладення договору мав законні та правомірні очікування на оплату фактично наданих послуг з боку замовника таких послуг, у тому числі у спірний період.
У даному випадку, несплата відповідачем виконаних позивачем робіт призводить до порушення принципів справедливості та добросовісності у господарських зобов'язаннях.
При цьому, посилання відповідача на порушення позивачем календарного графіку виконання ремонтних робіт ніяким чином не нівелює обов'язку замовника оплатити такі роботи. Умови укладеного між сторонами правочину не передбачають звільнення замовника від обов'язку здійснити оплату робіт у разі порушення виконавцем строків їх виконання.
За таких обставин, враховуючи наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо виникнення у відповідача обов'язку оплатити виконанні позивачем в межах договору №370/3/5/6/1/63 від 21.06.2022 роботи на суму 1 833 619,55 грн, строк виконання якого настав, а отже, позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атлон Авіа» до Міністерства оборони України про стягнення 1 833 619,55 грн є таким, що підлягає задоволенню.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,
вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від
27 вересня 2001 року).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
З огляду на висновки суду щодо часткового задоволення, керуючись приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атлон Авіа» до Міністерства оборони України про стягнення 1 833 619,55 грн - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м.Київ, пр.Повітряних Сил, буд.6, ЄДРПОУ 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атлон Авіа» (01042, м.Київ, вул.Іоанна Павла ІІ, буд.4/6, корпус А, офіс 706, ЄДРПОУ 39246402) заборгованість в сумі 1 833 619,55 грн та судовий збір в розмірі 27 504,29 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.
Повний текст складено та підписано 27.11.2025.
Суддя В.В. Князьков