ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.11.2025Справа № 910/13352/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ» про забезпечення позову і додані до неї матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ» (49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, інше приміщення 62; ЄДРПОУ 42743490)
до відповідача Антимонопольний комітет України (03035, місто Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45; ЄДРПОУ 00032767)
про визнання недійсними пунктів рішення АКМУ від 04.09.2025 року №474-р у справі № 145-26.13/87-25
представники: без повідомлення (виклику),
До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ» з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсними пунктів рішення АКМУ від 04.09.2025 року №474-р у справі № 145-26.13/87-25.
30.10.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ» надійшло клопотання про долучення доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.12.2025.
21.11.2025 через відділ документообігу суду від Антимонопольний комітет України надійшов відзив на позовну заяву.
24.11.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ» надійшла заява про забезпечення позову.
24.11.2025 суддя Блажівська О.Є. перебувала у відрядженні.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.11.2025 заяву про забезпечення позову №910/13352/25 передано на розгляд судді Блажівській О.Є.
Заяву про забезпечення позову було передано та отримано (сектором) суддею Блажівською О.Є. - 25.11.2025 відповідно до реєстру автоматизованого розподілу справ/матеріалів.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову Заявник (Товариство з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ») зазначає, що предметом розгляду у справі № 910/13352/25 є визнання недійсним та скасування пунктів 1 та 2 рішення Антимонопольного комітету від 04.09.2025 №474-р за вчинення антиконкурентних узгоджених дій та накладення штрафу.
В обґрунтування необхідності забезпечення поданої позовної заяви Позивач зазначає, що рішенням Антимонопольного комітету України від 04.09.2025 №474-р у справі №145-26.13/87-25 було внесено Позивача у зведені відомості про рішення органів АМК України щодо визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), що є підставою відмов замовників процедур закупівель у прийнятті тендерних пропозицій Товариства.
Заявник (Товариство з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ») звертає увагу суду, що з 2019 року здійснює діяльність на ринку будівництва, а за весь час своєї діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ» брав та продовжує активно брати участь у безлічі аукціонів та торгів, а саме: за період 2023 року Позивач взяв участь у закупівлях на суму - 63 734 777 грн; за період 2024 року Позивач взяв участь у закупівлях на суму - 115 558 167 грн; за період 2025 року Позивач взяв участь у закупівлях на суму - 199 984 грн.
При цьому, як зазначає заявник у своїй заяві, виконуючи роботи Замовникам, які, у тому числі, входять до складу оборонних структур, що забезпечують обороноздатність країни, він усі ці рази діяв сумлінно, дотримуючись встановлених правил та не порушуючи законодавства. Жодного разу його не було визнано особою, яка вчинила порушення антиконкурентного законодавства, зокрема Закону України «Про захист економічної конкуренції», щодо Позивача не було порушено жодної антиконкурентної справи. Позивач усі роки своєї діяльності напрацював позитивну ділову репутацію, у тому числі серед компаній-замовників, які беруть участь у тендерних закупівлях.
Заявник (Товариство з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ») звертає увагу суду на те, що участь у процедурах публічних закупівель є одним із ключових напрямів господарської діяльності ТОВ «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ», який забезпечує основну частину його доходів та становить суттєву частку в загальному обсязі господарського обороту підприємства.
Крім того, отримання доходів за результатами участі у тендерних закупівлях є не лише джерелом фінансової стабільності підприємства, але й забезпечує виконання бюджетних зобов'язань у вигляді сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів до державного та місцевих бюджетів. Таким чином, стабільне функціонування Позивача безпосередньо впливає на надходження до бюджетної системи України.
У зв'язку з цим, будь-які обмеження права Позивача брати участь у процедурах закупівель, зокрема через наявність спірного рішення Антимонопольного комітету України, яке фактично унеможливлює допуск до тендерів, матимуть для нього істотні негативні наслідки. Такі наслідки полягатимуть у: зменшенні обсягів господарської діяльності; втраті основних замовників; зниженні рівня прибутковості; скороченні персоналу та можливому припиненні окремих напрямів діяльності; зменшенні податкових надходжень до бюджету; виникненні ризику фактичного припинення господарської діяльності підприємства.
Також, заявником зазначено про те, що відмова замовників приймати тендерні пропозиції від Позивача через наявність у нього статусу суб'єкта, щодо якого прийнято рішення про вчинення антиконкурентних узгоджених дій, ставить його у нерівне конкурентне становище порівняно з іншими учасниками ринку. Також зазначене рішення негативно впливає на можливість Позивача виконувати чинні договірні зобов'язання, укладені з контрагентами, оскільки позбавлення його можливості брати участь у нових тендерах унеможливлює підтримання належного рівня ліквідності та фінансових потоків, необхідних для забезпечення безперервного виконання договорів.
Це, у свою чергу, може спричинити порушення строків виконання зобов'язань, нарахування штрафних санкцій, втрату ділової репутації та довіри з боку партнерів.
Таким чином, наявність та дія спірного рішення Антимонопольного комітету України створює для Позивача прямі економічні та репутаційні ризики, що мають істотний вплив на його діяльність, фінансову стабільність і податкові надходження до державного бюджету.
Крім того, наявність відповідної інформації у Реєстрі та у Зведених відомостях змусять Позивача істотно змінювати умови праці для восьми працівників, при цьому скорочуючи штат працівників підприємства, що, у свою чергу, також вплине на бюджетні надходження.
Також Заявник (Товариство з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ») зазначає, що він бере активну участь у благодійній та волонтерській діяльності, співпрацюючи з багатьма військовими підрозділами Збройних Сил України, забезпечуючи їх фінансово та матеріально. А отже, позбавлення його права бути учасником тендерних закупівель з можливістю реалізації своїх товарів та послуг суттєво вплине на цей напрям його діяльності, що, очевидно, є неприйнятним в умовах сьогодення.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМКУ повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Згідно з ч. 3 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
За приписами ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу АМКУ, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду, зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом АМКУ відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.
Незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України (ч. 5 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Заявник (Товариство з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ») посилається на постанову Верховного Суду від 20.01.2022 у справі №910/14429/21, в якій суддійшов наступних висновків щодо застосування, зокрема, п. 4 ч. 1 ст. 17, ч. 1, 4 ст. 60 Закону України "Про публічні закупівлі", які полягають, зокрема, у тому, що: - норма пункту 4 частини першої статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі" застосовується на підставі та з урахуванням відповідного рішення уповноваженого органу, тобто органу АМКУ, а не на підставі Зведених відомостей; - рішення органу АМКУ (поки його не скасовано чи не визнано недійсним у встановленому порядку) є обов'язковим до виконання (частина третя статті 56 Закону України " Про захист економічної конкуренції").
Крім того, зазначене також концептуально узгоджується з підходом Верховного Суду у вирішенні питання щодо можливості зупинення судом саме дії рішення органу АМКУ на підставі частини п'ятої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" і лише за наявності на те достатніх підстав, який є сталим і неодноразово викладався у постановах від 20.07.2021 у справі № 914/312/20 від 22.08.2019 зі справи №916/492/19, від 14.11.2019 зі справи №914/938/19, від 01.04.2020 зі справи №912/2156/19, від 15.06.2020 зі справи №910/13158/19 та від 18.03.2021 зі справи № 910/13451/20.
Так, Верховний Суд у цих постановах розмежовує поняття (1) зупинення виконання і (2) зупинення дії рішень органів АМКУ, а також зазначає, що оскарження таких рішень зупиняє їх виконання, проте для зупинення їх дії необхідне відповідне судове рішення.
Відтак, виходячи з вищенаведеного, Заявник (Товариство з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ») зазначає, висновок про те, що внаслідок судового оскарження рішення та відкриття провадження у справі дія рішення АМКУ зупиняється автоматично, є помилковим та таким, що не узгоджується з приписами законодавства та судовою практикою, позаяк оскарження такого рішення зупиняє лише його виконання, а не дію, для чого суд має прийняти окреме рішення.
Також Заявник (Товариство з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ») посилається на висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 25.08.2021 у справі № 910/10407/20, що враховуючи приписи пункту 4 частини першої статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі", наявність інформації щодо заявника у Зведених відомостях фактично є підставою для прийняття замовником рішення про відмову учаснику у процедурі закупівлі та зобов'язання відхилити тендерну пропозицію учасника.
Заявник (Товариство з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ») у своїй заяві про забезпечення позову зазначає про те, що позовні вимоги у справі № 910/13352/25 не є тотожними заходу забезпечення позову, про який просить заявник.
Відтак, Заявник (Товариство з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ») у своїй заяві зазначає, що навів належні та достовірні докази необхідності вжиття заходу забезпечення позову, його пов'язаність із предметом спору та ризик настання несприятливих наслідків, що в цілому негативно скажуться (у випадку його незастосування) на господарській діяльності Позивача.
При цьому зупинення дії рішення Антимонопольного комітету України щодо Заявника (Товариство з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ») є тимчасовим заходом, який застосовується на період розгляду та вирішення судом спору щодо законності оскаржуваного рішення та діє до набрання судовим рішенням у справі № 910/13352/25 законної сили.
В заяві про забезпечення позову Заявник (Товариство з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ») посилається на рішення Антимонопольного комітету України від 04.09.2025 №474-р.
До даної заяви про забезпечення позову заявником було долучено, в якості додатків копію: Ордеру серії ВХ №1109672 від 28.10.2025; довідку з інформацією щодо працівників робітничих спеціальностей №72 від 13.08.2025; протокол розкриття тендерних пропозицій/пропозицій UA-2023-04-24-001203-а; звіту про результати проведення процедури закупівлі UA-2023-12-05-002104-а, дата формування звіту: 21.12.2023; протоколу розкриття тендерних пропозицій/пропозицій UA-2023-12-14-014619-а; протоколу розкриття тендерних пропозицій/пропозицій UA-2023-12-18-000533-а; звіту про результати проведення процедури закупівлі UA-2023-08-22-001746-а, дата формування звіту: 19.09.2024; звіту про результати проведення процедури закупівлі UA-2023-10-08-004915-а, дата формування звіту: 01.11.2024; звіту про результати проведення процедури закупівлі UA-2024-10-15-007848-а, дата формування звіту: 08.11.2024; звіту про результати проведення процедури закупівлі UA-2024-11-04-004035-а, дата формування звіту: 03.12.2024; звіту про результати проведення процедури закупівлі UA-2024-11-08-006451-а, дата формування звіту: 27.11.2024; протоколу розкриття тендерних пропозицій/пропозицій UA-2024-12-20-020067-а; протоколу розкриття тендерних пропозицій/пропозицій UA-2025-03-12-009752-а; подяки командира в/ч НОМЕР_1 ; подяки начальника Східного управління замовника робіт Міністерства оборони України від 06.12.2023; грамоти директора КНП «Добропільський центр первинної медико-санітарної допомоги» Добропільської міської ради від липня 2023; подяки командира в/ч НОМЕР_1 ; платіжної інструкції №2497 від 31.10.2025.
Заява про забезпечення позову розглядається судом у визначений законом строк відповідно до приписів ст. 140 Господарського процесуального кодексу України та без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову заявника (Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ») та додані матеріали, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, висновки Верховного Суду, суд зазначає наступне.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Отже, забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідачів з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача і з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є доведення наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріальноправових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, зокрема й задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (аналогічний висновок міститься у поставної КГС ВС від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), від 07.04.2023 у справі № 910/15043/21, від 08.09.2025 у справі № 902/515/25).
Так, метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").
У заяві про забезпечення позову від 24.11.2025 заявник (Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ») зазначає про наступні обставини.
Представник заявника (Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ») обґрунтовує заяву про забезпечення позову тим, що рішенням Антимонопольного комітету України від 04.09.2025 №474-р у справі №145-26.13/87-25 було внесено Позивача у зведені відомості про рішення органів АМК України щодо визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), що є підставою відмов замовників процедур закупівель у прийнятті тендерних пропозицій Товариства.
Представник заявника (Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ») звертає увагу суду на те, що участь у процедурах публічних закупівель є одним із ключових напрямів господарської діяльності ТОВ «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ», який забезпечує основну частину його доходів та становить суттєву частку в загальному обсязі господарського обороту підприємства. Отримання доходів за результатами участі у тендерних закупівлях є не лише джерелом фінансової стабільності підприємства, але й забезпечує виконання бюджетних зобов'язань у вигляді сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів до державного та місцевих бюджетів. Таким чином, стабільне функціонування Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ» безпосередньо впливає на надходження до бюджетної системи України. У зв'язку з цим, будь-які обмеження права Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ» брати участь у процедурах закупівель, зокрема через наявність спірного рішення Антимонопольного комітету України, яке фактично унеможливлює допуск до тендерів, матимуть для нього істотні негативні наслідки. Такі наслідки полягатимуть у: зменшенні обсягів господарської діяльності; втраті основних замовників; зниженні рівня прибутковості; скороченні персоналу та можливому припиненні окремих напрямів діяльності; зменшенні податкових надходжень до бюджету; виникненні ризику фактичного припинення господарської діяльності підприємства.
Також зазначене рішення негативно впливає на можливість Позивача виконувати чинні договірні зобов'язання, укладені з контрагентами, оскільки позбавлення його можливості брати участь у нових тендерах унеможливлює підтримання належного рівня ліквідності та фінансових потоків, необхідних для забезпечення безперервного виконання договорів.
Відтак, заявник зазначає, що наявність та дія спірного рішення Антимонопольного комітету України створює для Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ» прямі економічні та репутаційні ризики, що мають істотний вплив на його діяльність, фінансову стабільність і податкові надходження до державного бюджету. Крім того, наявність відповідної інформації у Реєстрі та у Зведених відомостях змусять Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ» істотно змінювати умови праці для восьми працівників, при цьому скорочуючи штат працівників підприємства, що, у свою чергу, також вплине на бюджетні надходження.
Відповідачем (представником відповідача) заперечення на заяву про забезпечення позову не подано.
Згідно з ч. 1 ст.137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За правилами ч. 1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Заявником у поданій заяві про забезпечення позову в супереч п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України не зазначено щодо доцільності застосування пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ГПК України передбачено право, а не обов'язок суду вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), в якій зазначається про зустрічне забезпечення, але не містить пропозиції щодо зустрічного позову, не є порушенням норм ст.ст. 139, 140 ГПК. Така позиція узгоджується з правовим висновком, який міститься у постанові КГС ВС від 09.02.2021 у справі №910/6503/19.
Судом також враховано викладені у постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 14 серпня 2019 року у справі № 910/3802/19, від 14.08.2019 у справі №910/3802/19 висновки про те, що застосування зустрічного забезпечення є правом суду, проте обов'язок позивача щодо зазначення пропозиції по зустрічному забезпеченню, яке має містити заява про забезпечення позову, встановлено ГПК України.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частина 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України).
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 916/938/24, від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Подібні за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19 тощо.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені у статті 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.02.2024 у справі № 910/13624/23, від 22.09.2025 у справі №922/1327/25 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Саме на необхідності оцінки цих обставин неодноразово акцентував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 23.03.2020 у справі №910/7338/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 11.08.2020 у справі № 911/3136/19, від 26.08.2020 у справі № 907/73/19, від 19.10.2020 у справі № 915/373/20, від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20, від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21, від 12.10.2021 у справі №908/1487/21 (908/1624/21), від 19.05.2022 у справі № 913/2239/21.
За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Така правова позиція, наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 31.08.2020 у справі № 917/1274/19).
Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду від 16.10.2019 року у справі № 904/2285/19, від 16.03.2020 року у справі № 916/3245/19, від 21.10.2021 року у справі №910/20007/20, від 30.06.2022 року у справі № 911/3616/21(911/184/22, від 20.01.2025 у справі № 910/8275/24, від 19.11.2020 у справі № 910/8225/20, від 07.10.2021 у справі № 910/2287/21).
В обґрунтування поданої заяви заявник (Товариство з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ») зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ» з 2019 року здійснює діяльність на ринку будівництва, а за весь час своєї діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ» брав та продовжує активно брати участь у безлічі аукціонів та торгів, а саме: За період 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ» взяв участь у закупівлях на суму - 63 734 777 грн. За період 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ» взяв участь у закупівлях на суму - 115 558 167 грн. За період 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ» взяв участь у закупівлях на суму - 199 984 грн. При цьому, виконуючи роботи Замовникам, які, у тому числі, входять до складу оборонних структур, що забезпечують обороноздатність країни, він усі ці рази діяв сумлінно, дотримуючись встановлених правил та не порушуючи законодавства. Жодного разу його не було визнано особою, яка вчинила порушення антиконкурентного законодавства, зокрема Закону України «Про захист економічної конкуренції», щодо Позивача не було порушено жодної антиконкурентної справи.
Заявник (Товариство з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ») звертає увагу суду на те, що участь у процедурах публічних закупівель є одним із ключових напрямів господарської діяльності ТОВ «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ», який забезпечує основну частину його доходів та становить суттєву частку в загальному обсязі господарського обороту підприємства. Отримання доходів за результатами участі у тендерних закупівлях є не лише джерелом фінансової стабільності підприємства, але й забезпечує виконання бюджетних зобов'язань у вигляді сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів до державного та місцевих бюджетів. Стабільне функціонування Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ» безпосередньо впливає на надходження до бюджетної системи України. У зв'язку з цим, будь-які обмеження права заявника брати участь у процедурах закупівель, зокрема через наявність спірного рішення Антимонопольного комітету України, яке фактично унеможливлює допуск до тендерів, матимуть для нього істотні негативні наслідки.
Такі наслідки полягатимуть у: зменшенні обсягів господарської діяльності; втраті основних замовників; зниженні рівня прибутковості; скороченні персоналу та можливому припиненні окремих напрямів діяльності; зменшенні податкових надходжень до бюджету; виникненні ризику фактичного припинення господарської діяльності підприємства.
Також зазначене рішення негативно впливає на можливість Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ» виконувати чинні договірні зобов'язання, укладені з контрагентами, оскільки позбавлення його можливості брати участь у нових тендерах унеможливлює підтримання належного рівня ліквідності та фінансових потоків, необхідних для забезпечення безперервного виконання договорів. Це, у свою чергу, може спричинити порушення строків виконання зобов'язань, нарахування штрафних санкцій, втрату ділової репутації та довіри з боку партнерів.
Крім того, наявність відповідної інформації у Реєстрі та у Зведених відомостях змусять Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ» істотно змінювати умови праці для восьми працівників, при цьому скорочуючи штат працівників підприємства, що, у свою чергу, також вплине на бюджетні надходження.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 22 вересня 2025 року у справі № 922/1327/25, який вказує, що «... Беручи до уваги зміст позовних вимог (визнання недійсним та скасування рішення АМК), підстави позову, ураховуючи, що відповідно до антиконкурентного законодавства, Закон України "Про економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин; а згідно з приписом частини одинадцятої статті 137 ГК
України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті, водночас, забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення АМК призводить до продовження діяльності заявником/позивачем/відповідачем у антимонопольній справі на противагу рішенню АМК, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів).
У постанові від 01.04.2020 у справі № 912/2156/19, якою скасовано постанову суду апеляційної інстанції про забезпечення позову у справі предметом розгляду якої є також визнання недійсним і скасування рішення Антимонопольного комітету України (далі - АМКУ) у частині, що стосується визнання позивача у справі таким, що вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон), Верховний Суд вказав таке: "Відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема - антиконкурентної змови під час торгів, а згідно з приписом частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 916/492/19 та від 14.11.2019 у справі № 914/938/19.
Водночас відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема - антиконкурентної змови під час торгів.
Натомість забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження Підприємством діяльності на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів).
Фактично, зупинивши дію рішення, суд апеляційної інстанції не навів обставин, які свідчили б про ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду в разі задоволення такого позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду по суті спору".
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.11.2024 у справі № 922/2921/24.
Верховний Суд у постанові від 11.11.2021 у справі №910/269/20 також зазначав, що: - частина п'ята статті 60 Закону є спеціальною нормою, яка застосовується до правовідносин, що регулюються цим Законом і згідно з якою дія рішення органу АМКУ може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав. Право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу АМКУ за заявою, поданою суду відповідно до зазначеної норми Закону, не може розглядатися як самостійна та єдина підстава для забезпечення позову;
- водночас забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження діяльності позивача/заявника на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною, а за своїми наслідками таке забезпечення позову є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, що не допускається положеннями частини одинадцятої статті 137 ГПК України.
Вказані вище правові висновки є сталими та неодноразово і послідовно висловлювалися Верховним Судом (зокрема у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 916/492/19, від 14.11.2019 у справі № 914/938/19, від 15.06.2020 у справі № 910/13158/19, від 18.03.2021 у справі № 910/13451/20).
Беручи до уваги зміст позовних вимог (визнання недійсним та скасування рішення АМК), підстави позову, ураховуючи, що відповідно до антиконкурентного законодавства, Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин; а згідно з приписом частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті, водночас, забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення АМК призводить до продовження діяльності заявником/позивачем/відповідачем у антимонопольній справі на противагу рішенню АМК, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів). Враховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій порушили норми статей 137 і 236 ГПК України, оскільки, вжили захід забезпечення позову, який є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, і не врахував висновки щодо застосування норми права (частини п'ятої статті 60 Закону та статті 137 ГПК України), викладені в постановах Верховного Суду зазначених вище.
Верховний Суд наголошує, що в силу приписів частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів АМК України ухвалюються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема антиконкурентної змови, а згідно з приписом ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо до того ж спір не вирішується по суті.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.09.2025 у справі № 922/1327/25 зазначив, що право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу АМК України за заявою, поданою суду відповідно до ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», не може розглядатися як самостійна та єдина підстава для забезпечення позову. Забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження діяльності позивача / заявника на противагу рішенню, згідно з яким ця діяльність визнана протиправною, а за своїми наслідками таке забезпечення позову є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, що не допускається за приписом ч. 11 ст. 137 ГПК України.
Водночас з огляду на встановлені обставини та наведені в постанові висновки суд зауважив, що забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення АМК призводить до продовження діяльності заявника / позивача / відповідача в антимонопольній справі на противагу рішенню АМК, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (правова позиція, викладена в постановах КГС ВС від 22.08.2019 у справі №916/492/19,від 15.06.2020 у справі № 910/13158/19, від 18.03.2021 у справі № 910/13451/20, від 29.11.2024 у справі № 922/2921/24).
Таким чином, зупинення дії рішення №474-р призводить до продовження позивачем діяльності на противагу рішенню Комітету, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій), тобто заявник продовжуватиме здійснювати протиправну поведінку без будь-яких наслідків, що шкодить в даному конкретному випадку суспільним інтересам, що несумісно із цілями забезпечення позову, які визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Аналогічну позицію виснував Верховний Суд, зокрема у постанові від 22 вересня 2025 року у справі № 922/1327/25, який вказує, що беручи до уваги зміст позовних вимог (визнання недійсним та скасування рішення АМК), підстави позову, ураховуючи, що відповідно до антиконкурентного законодавства, Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин; а згідно з приписом частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті, водночас, забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення АМК призводить до продовження діяльності заявником/позивачем/відповідачем у антимонопольній справі на противагу рішенню АМК, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів).
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких надалі гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою (аналогічний висновок міститься у постанові КГС ВС від 13.12.2023 у справі № 921/290/23, від 04.09.2024 у справі № 915/249/24, від 14.08.2023 у справі № 904/1329/23).
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 зазначала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
У пунктах 46-48 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 зазначено, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).
Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Суд виходить з того, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 ГПК України).
Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
У той же час, заявником не надано суду належних та допустимих доказів, з якими приписи ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.
Заявником не доведено необхідність вжиття заходу забезпечення позову, та ризик настання несприятливих наслідків, що в цілому негативно відобразиться (у випадку його незастосування) на господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ», який здійснює діяльність на ринку будівництва, та за весь час своєї діяльності заявник брав та продовжує активно брати участь у безлічі аукціонів та торгів, та не доведено наявність достатніх підстав для зупинення виконання Рішення Антимонопольного комітету України від 04.09.2025 №474-р у справі №145-26.13/87-25 до моменту набрання рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/13352/25 законної сили.
Відповідно до вищезазначеного та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, статей 136, 137 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої заяви про забезпечення позову з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову щодо зупинення виконання Рішення Антимонопольного комітету України від 04.09.2025 №474-р до моменту набрання рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/13352/25 законної сили, зупинення виконання спірного рішення напряму перешкоджає веденню господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ», а також може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
У постановах ВС КГС у справі № № 922/1327/25, № 912/2156/19 зроблені висновки щодо заходів забезпечення позову у справах, предметом розгляду яких є саме визнання недійсним/скасування рішення АМК, і в яких позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення АМК, стосовно застосування частин третьої та п'ятої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у сукупності зі статтями 136, 137 ГПК України, виходячи з такого.
Натомість забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження Товариством діяльності на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 916/492/19 та від 14.11.2019 у справі № 914/938/19.
Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини" (Kьbler v. Germany), заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".
За таких підстав, суд зазначає, що матеріали заяви не містять будь-яких доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також не містять даних про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладені обставини викладені в заяві про забезпечення позову, дослідивши докази зазначені у заяві, та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення, відповідно до статей 136, 137 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволені поданої заяви про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ» від 24.11.2025.
Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 136, 137, 138, 139, 140, 232, 233, 234, 235, 254, 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Відмовити заявнику Товариству з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ ІНЖЕНЕРИНГ» у задоволенні заяви про забезпечення позову від 24.11.2025.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені приписами ст.ст. 254, 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА