ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у задоволенні заяви про відвід судді
м. Київ
25.11.2025Справа № 910/14446/25
За заявою Антимонопольного комітету України
про відвід судді Бондаренко-Легких Г. П.
За позовом Спільного Українсько-Естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 18-а)
До Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45)
Про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України №697-р від 23.10.2025
Суддя Бондаренко - Легких Г. П.
Секретар судового засідання: Молот Н. М.
За участі представників сторін:
Представники позивача: Гуцал І. М. - керівник, самопредставництво, витяг з ЄДРПОУ;
Яковенко Д. М. - самопредставництво, витяг з ЄДРПОУ;
Предтсанвик відповідача: Данилов К. О. - самопредставництво, витяг з ЄДРПОУ;
Спільне українсько-естонського підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним Рішення АМКУ від 23.10.2025р. 697-р «Про визнання рішення Антимонопольного комітету України від 31 липня 2025 року № 370-р таким, дія якого не зупиняється».
Одночасно з поданням позовної заяви до суду надійшли дві заяви Спільного Українсько-Естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» про забезпечення позову (одна до подачі позову, а інша - про забезпечення позову), які є ідентичними за змістом, що зареєстровані канцелярією суду за вх. №07-10/12679/25 та №07-10/12680/25 шляхом зупинення виконання Рішення Антимонопольного комітету України від 23 жовтня 2025 року № 697-р «Про визнання рішення Антимонопольного комітету України від 31 липня 2025 року № 370-р таким, дія якого не зупиняється» до моменту набрання законної сили рішення господарського суду у справі.
Заявник зазначає, що 23 жовтня 2025 року АМКУ прийнято рішення АМКУ № 697-р «Про визнання рішення Антимонопольного комітету України від 31 липня 2025 року № 370-р таким, дія якого не зупиняється» (надалі - Рішення № 697-р), яким вирішено:
«Визнати рішення Антимонопольного комітету України від 31 липня 2025 року № 370- р таким, дія якого не зупиняється у зв'язку з порушенням господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним, переглядом відповідного рішення (постанови) господарського суду.
Рішення Антимонопольного комітету України від 31 липня 2025 року № 370-р підлягає виконанню у двомісячний строк з дня його одержання незалежно від порушення господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним; переглядом відповідного рішення (постанови) господарського суду».
Оскаржуване рішення № 697-р було прийнято АМКУ після відкриття провадження у господарській справі №910/910/11233/25, в якій предметом оскарження є рішення АМК від 31.07.2025 року № 370-р в частині, що стосується ТОВ "Оптіма-Фарм".
Рішення № 697-р від 23.10.2025 року стосується процедури виконання рішення від 31.07.2025 року за № 370-р та не є предметом оскарження у справі № 910/11233/25.
Заявник вважає, що Рішення №697-р є таким, що прийнято з порушенням ч. 4 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки прийнято не з метою захисту суспільних інтересів, а з метою покарання позивача та застосування до нього штрафних санкцій в дискримінаційний спосіб, до перевірки законності рішення № 370-р щодо встановлення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та притягнення до відповідальності ТОВ "Оптіма-Фарм".
Заявник стверджує, що незастосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконання Рішення № 697-р призведе не тільки до ускладнення поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, а й взагалі до припинення функціонування позивача як суб'єкта господарювання.
У зв'язку з викладеним, на думку заявника, існують обґрунтовані підстави для застосування заходів забезпечення позову, передбачених статтями 136- 137 Господарського процесуального кодексу України та частиною 5 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" шляхом зупинення виконання Рішення АМКУ № 697-р до вирішення спору по суті.
21.11.2025 до суду від Антимонопольного комітету України надійшли заперечення проти відкриття провадження у справі та вжиття заходів забезпечення позову, у зв'язку із зловживанням СП ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД» процесуальними правами.
21.11.2025 суд ухвалою призначив дві заяви Спільного Українсько-Естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» (вх. №07-10/12679/25 та №07-10/12680/25) про вжиття заходів забезпечення позову до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін на 25.11.2025, та зобов'язав:
- Спільне українсько-естонського підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» надати суду пояснення щодо подання двох ідентичних заяв за вх. №07-10/12679/25 та №07-10/12680/25 та подання наступного дня інших позовів щодо оскарження того самого рішення АМК.
- Антимонопольний комітет України надати суду пояснення щодо правових підстав та обставин застосування ч. 4 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
24.11.2025 до суду від заявника надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
25.11.2025 до суду від заявника надійшли додаткові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 21.11.2025.
У судове засідання 25.11.2025 прибули представники сторін та представником відповідача (АМК) було подано у судовому засіданні щодо розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову письмову заяву про відвід судді Бондаренко-Легких Г. П. від розгляду справи №910/14446/25 та заяв Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, про забезпечення позову шляхом: 1) зупинення виконання Рішення Антимонопольного комітету України від 23.10.2025 N697-р «Про визнання рішення Антимонопольного комітету України від 31 липня 2025 року N370-р таким, дія якого не зупиняється» до моменту набрання законної сили рішення господарського суду у справі (справа N910/14446/25 (заява про забезпечення позову до подачі позовної заяви); 2) зупинення виконання Рішення Антимонопольного комітету України від 23.10.2025 N697-р «Про визнання рішення Антимонопольного комітету України від 31 липня 2025 року N370-р таким, дія якого не зупиняється» до моменту набрання законної сили рішення господарського суду у справі (справа N910/14446/25 заява про забезпечення позову).
Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі (частина 1 статті 39 ГПК України).
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу (частина 3 статті 39 ГПК України).
Оскільки, заява про відвід судді надійшла безпосередньо в день призначеного судового засідання, суд у складі судді Бондаренко-Легких Г. П., розглянувши подану заяву, відмовляє у її задоволенні, з огляду на наступне.
1. Доводи Комітету щодо підстав для відводу судді Бондаренко-Легких Г. П.
Заява про відвід судді Бондаренко-Легких обґрунтована тим, що відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Комітет звертає увагу, що позивач одночасно заявив:
- позов (справа №910/14453/25), у якому просить «скасувати Рішення АМКУ від 23.10.2025 697-р «Про визнання рішення Антимонопольного комітету України від 31 липня 2025 року N370-р таким, дія якого не зупиняється», а також заяву про забезпечення позову;
- позов (справа №910/14454/25), у якому просить «скасувати Рішення АМКУ від 23.10.2025 697-р «Про визнання рішення Антимонопольного комітету України від 31 липня 2025 року N370-р таким, дія якого не зупиняється»;
- позов (справа №910/14467/25), у якому просить «визнати недійсним Рішення АМКУ від 23.10.2025 697-р «Про визнання рішення Антимонопольного комітету України від 31 липня 2025 року N370-р таким, дія якого не зупиняється».
- позов (справа №910/14446/25), у якому просить «визнати недійсним Рішення АМКУ від 23.10.2025 697-р «Про визнання рішення Антимонопольного комітету України від 31 липня 2025 року N370-р таким, дія якого не зупиняється», а також заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви та забезпечення позовної заяви.
Проте, вже 21.11.2025 наприкінці дня позивач подав клопотання про відкликання всіх заяв, крім заяв, які знаходяться в провадженні судді Бондаренко-Легких Г.П.
2. Оцінка доводів та висновки суду.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР) (надалі - Конвенція), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Суди повинні організувати провадження таким чином, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя. Їм надається свобода розсуду в питанні розподілу справ між конкретними суддями чи судами. Однак, щоб бути сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції, суд повинен відповідати вимогам незалежності та безсторонності («Паскуіні проти Сан-Марино» (Pasquini v. San Marino), 2019, §§ 103 і 107).
Право на справедливий суд відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції вимагає слухання справи «незалежним і безстороннім судом». Незалежність суддів є умовою sine qua non для права на справедливий суд за статтею 6 Конвенції («Ґженда проти Польщі» (Grzкda v. Poland) [ВП], 2022, § 301), і незалежність суддів є передумовою верховенства права (§ 298). Судді не можуть підтримувати верховенство права й застосовувати Конвенцію, якщо національне законодавство позбавляє їх гарантій, закріплених у Конвенції, з питань, що безпосередньо стосуються їх незалежності та безсторонності (§ 264).
Термін «незалежний» стосується незалежності від інших органів влади (виконавчих і законодавчих) («Бомартен проти Франції» (Beaumartin v. France), 1994, § 38), а також від сторін («Срамек проти Австрії» (Sramek v. Austria), 1984, § 42).
Пункт 1 статті 6 Конвенції вимагає, щоб суд, який підпадає під її дію, був безстороннім («Денісов проти України» (Denisov v. Ukraine) [ВП], 2018, §§ 60-65, з посиланням на рішення у справі «Моріс проти Франції» (Morice v. France) [ВП], 2015 - див. §§ 87-88 щодо касаційного провадження). Безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості або необ'єктивності, а її існування або відсутність можуть встановлюватися різними шляхами («Мікалефф проти Мальти» (Micallef v. Malta) [ВП], 2009, § 93; «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), 2000, § 43; «Ніколас проти Кіпру» (Nicholas v. Cyprus), 2018, § 49)
Якщо безсторонність оскаржується під час національного провадження на підставі, яка відразу не здається явно безпідставною, національний суд повинен сам перевірити, чи є такі побоювання обґрунтованими, щоб він міг виправити будь-яку ситуацію, яка може призвести до порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Морське торговельно-судноплавне агентство "Космос" проти України» (Cosmos Maritime Trading and Shipping Agency v. Ukraine), 2019, §§ 78-82).
У даному випадку, суд звертає увагу сторін, а перш за все Комітету (як заявника відводу судді) на наступне:
- Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина 3 статті 43 ГПК України);
- Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина 4 статті 43 ГПК України).
Отже, повернення позовних заяв та інших заяв позивача, в зв'язку з зловживанням стороною процесуальними правами, є виключним правом суду.
У випадку визнання дій учасника судового процесу зловживанням процесуальними правами, суд застосовує до такої особи заходи процесуального примусу, що передбачені главою 9 розділу І ГПК України, і це не обов'язково має бути залишення позову або заяви без розгляду.
Заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства (частина 1 статті 131 ГПК України).
Відтак, наведена Комітетом у заяві про відвід судді обставина подання позивачем ряду тотожних позовних заяв та заяв про забезпечення позову є підставою для застосування судом наслідків визнання дій зловживання процесуальними правами (якщо таке зловживання буде встановлено судом), що передбачені ч. 3 та ч. 4 ст. 43 ГПК України, а також главою 9 розділу І ГПК України, а не для відводу судді від розгляду справи.
Разом з тим, існування безсторонності повинно встановлюватися за наступними критеріями («Мікалефф проти Мальти» (Micallef v. Malta) [ВП], 2009, §§ 93-101; «Моріс проти Франції» (Morice v. France) [ВП], 2015, §§ 73-78; і «Денісов проти України» (Denisov v. Ukraine) [ВП], 2018, §§ 61-65):
i. суб'єктивний критерій, що враховує особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя будь-яку особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі;
ii. об'єктивний критерій, що встановлює, чи забезпечував сам суд і, серед іншого, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Дійсно, за допомогою КП «ДСС» судом у складі судді Бондаренко-Легких Г. П. було перевірено доводи Комітету та встановлено, що через підсистему "Електронний суд" 20.11.2025 року ТОВ "Оптіма-Фарм" подано позов та заяви про забезпечення позову (вх. №07-10/12679/25 та №07-10/12680/25) у справі №910/14446/25, і такі заяви були зареєстрована судом 20.11.2025 року з незначним проміжком часу.
Наступного дня, 21.11.2025 року Господарським судом міста Києва було зареєстровано подані позивачем через підсистему "Електронний суд" наступні заяви:
- позов (справа №910/14453/25), у якому просить «скасувати Рішення АМКУ від 23.10.2025 697-р «Про визнання рішення Антимонопольного комітету України від 31 липня 2025 року Nє 370-р таким, дія якого не зупиняється», а також заяву про забезпечення позову;
- позов (справа №910/14454/25), у якому просить «скасувати Рішення АМКУ від 23.10.2025 697-р «Про визнання рішення Антимонопольного комітету України від 31 липня 2025 року Nє 370-р таким, дія якого не зупиняється»;
- позов (справа №910/14467/25), у якому просить «визнати недійсним Рішення АМКУ від 23.10.2025 697-р «Про визнання рішення Антимонопольного комітету України від 31 липня 2025 року №370-р таким, дія якого не зупиняється», а також заява про вжиття заходів забезпечення позову.
Судом встановлено, що всі вище зазначені позови були подані через «Електронний суд», однак позов у справі №910/14446/25 - зареєстрований судом 20.11.2025, а позови та заяви у справах №910/14453/25, №910/14454/25, №910/14467/25 були зареєстровані та сформовано протоколи автоматизованого розподілу справ - 21.11.2025.
З метою з'ясування вищевикладених обставин, а саме подання чотирьох позовних заяв та чотирьох заяв про вжиття заходів до забезпечення позову, суд керуючись частиною 4 статті 140 ГПК України, призначив розгляд заяв про забезпечення позову у межах справи №910/14446/25 в судовому засідання з викликом сторін, з огляду на винятковий випадок.
В ухвалі Господарського суду міста Києва від 21.11.2025 у справі №910/14446/25 суд зобов'язав позивача надати суду пояснення щодо подання двох ідентичних заяв за вх. №07-10/12679/25 та №07-10/12680/25 про забезпечення позову у межах даної справи №910/14446/25 та подання наступного дня інших позовів щодо оскарження того самого рішення Комітету.
У своїх додаткових поясненнях, що надійшли до суду від позивача на виконання вимог ухвали суду від 21.11.2025, позивач зазначив, що заяви подавалися СП «Оптіма-Фарм, ЛТД» через систему «Електронний суд» в один день. Однак, оскільки в момент подачі заяви, відбувалися проблеми зі світлом (вимкнення/ввімкнення) та у зв'язку із цим, були перебої в роботі провайдера Інтернет, подані заяви не відображалися в електронному кабінеті позивача, як «подані». У зв'язку із цим, позивач вважав, що документи ним не були надіслані. Подані позивачем заяви, відобразилися в його електронному кабінеті лише наступного дня.
При визначенні «прав та обов'язків цивільного характеру» особи, відповідно до практики ЄСПЛ, принциповим є те, що кожний має право на справедливий розгляд справи судом. До цих гарантій додаються також гарантії стосовно організації та складу суду, і порядку ведення проваджень.
Отже, ці гарантії і є складовими права на справедливий суд («Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), [ВП], 1975, § 36). Однак ні буква, ні дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі добровільно відмовитися від гарантій справедливого судового розгляду, явно або мовчазно, за певних умов. Проте така відмова має бути однозначною і не суперечити жодному важливому суспільному інтересу («Діліпак і Каракая проти Туреччини» (Dilipak and Karakaya v. Turkey), 2014, § 79; «Шмідт проти Латвії» (Schmidt v. Latvia), § 96; «Голубович проти Хорватії» (Goluboviж v. Croatia), 2012, § 38; див. також «Доленц проти Словенії» (Dolenc v. Slovenia), 2022, §§ 72-73).
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини 1, 2 статті 14 ГПК України).
Отже, суд у межах справи №910/14446/25 вчинив всі необхідні дії з метою з'ясування обставин подання позивачем ідентичних позовних заяв та заяв про забезпечення позову для усунення сумнівів щодо маніпулювання системою авторозподілу для визначення складу суду, а позивач, в свою чергу, пояснив такі дії об'єктивними чинниками, а саме відключенням світла (що є загальновідомим фактом) та у зв'язку з цим технічними перебоями в роботі підсистеми ЄСІТС, які на переконання суду, з більшою вірогідністю є виправданими, та пояснює дії сторони щодо подання ідентичних позовів та заяв про забезпечення позову об'єктивними чинниками.
Відтак, подання позивачем заяв про відкликання позову у межах справ №910/14453/25, №910/14454/25, №910/14467/25, які були зареєстровані пізніше, ніж позов у справі № 910/14446/25, є виправданим та логічно пояснює відкликання позовів, які зареєстровані пізніше, та дублювали позов та заяви подані ТОВ "Оптіма-Фарм" в "Електронному суді", який було зареєстровано раніше.
Таке відкликання є не тільки правом, передбаченим статтею 174 ГПК України, а й обов'язком позивача, який встановив технічну помилку мультиплікаційної реєстрації позовних заяв в підсистемі "Електронний суд".
Більше того, такі дії позивача є логічними, з огляду на те, що згідно часового періоду, першим було подано позов у межах справи №910/14446/25, що розподілена на суддю Бондаренко-Легких Г. П., і після встановлення помилки, позивач відкликав позовні заяви та заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, зареєстровані пізніше.
За таких обставин, суд не погоджується з твердженням Комітету, що позивачем в даному випадку було здійснено навмисне маніпулювання системою авторозподілу, в зв'язку з чим порушено порядок визначення складу суду, встановленого законом.
Більше того, суд вважає, що для усунення сумнівів щодо маніпулюванням системою авторозподілу справ, судом має розглядатися та справа, у якій за принципом вірогідності склад суду було визначено раніше, за інші, що усуває можливість сторони маніпулювати вибором судді, призначеного системою авторозподілу.
При цьому, суд зазначає, що повернення всіх позовних заяв та заяв про вжиття заходів до забезпечення позову на підставі зловживання позивачем процесуальними правами, може бути розцінено як порушення права, встановленого статтею 6 Європейської конвенції з прав людини, на доступ до суду.
Комітет також звертає увагу, що позивач вже тричі звертався до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, які за своїм наслідком є ідентичними та спрямовані на зупинення виконання позивачем рішень Комітету від 31.07.2025 N 370-р та від 23.10.2025 N 697-р:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2025 у справі №910/13254/25 (суддя Блажівська О. Є.) відмовлено у задоволенні заяви Товариства про забезпечення позову до подання позовної заяви. Зазначену ухвалу суду СП ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД» оскаржено не було.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2025 у справі №910/13494/25 (суддя Щербаков С.О.) заяву СП ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД» про забезпечення позову - повернуто заявнику без розгляду. Зазначену ухвалу суду СП ТОВ «Оптіма-Дарм, ЛТД» оскаржено не було;
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 у справі №910/11233/25 (суддя Блажівська О. Є.) відмовлено у задоволенні заяви Товариства про забезпечення позову до подання позовної заяви).
Суд зазначає, що вирішення подання та вирішення заяв про вжиття заходів до забезпечення позову, не усуває можливості сторони на подачу заяви про вжиття заходів до забезпечення позову на будь-якій стадії судового розгляду в будь-якій іншій справі.
Крім того, Комітет зазначає, що позивач вже звертався із аналогічним (тотожнім) позовом до Комітету за яким ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 було відмовлено СП ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД» у відкритті провадження у справі №910/13732/25 за позовом до Комітету про скасування рішення Комітету №697-р від 23.10.2025, яка не була оскаржена Товариством всупереч статті 255 ГПК України.
Суд зазначає, що в межах справи №910/13732/25 суд у складі судді Мандриченка О. В. прийшов до висновку, що між сторонами виник спір з приводу виконання рішення від 31.07.2025 № 370-р, яке не є предметом спору та предметом оскарження у справі №910/13732/25.
Натомість, суд у складі судді Бондаренко-Легких Г. П., вважає, що спори про оскарження рішення Комітету №370-р та №697-р мають різні предмети та підстави доказування, та у даному випадку, у межах справи №910/14446/25 позивач оскаржує рішення Комітету №697-р, що попри пов'язаність з рішенням Комітету №370-р, все ж підлягає оскарженню в межах ініціювання окремого позову у порядку статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина 4 статті 35 ГПК України).
Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням або окремою думкою судді в інших справах чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких заявника не влаштовує. Аналогічної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 15.09.2022 року по справі №201/10234/20.
За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу (частина 11 статті 39 ГПК України).
Враховуючи наведене вище, суд відмовляє у задоволенні заяви про відвід судді Бондаренко-Легких Г. П.
Керуючись приписами ст. ст. 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Антимонопольного комітету України про відвід судді Бондаренко-Легких Г. П. від розгляду справи №910/14446/25 та заяв Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, про забезпечення позову шляхом: 1) зупинення виконання Рішення Антимонопольного комітету України від 23.10.2025 Nє 697-р «Про визнання рішення Антимонопольного комітету України від 31 липня 2025 року Nє 370-р таким, дія якого не зупиняється» до моменту набрання законної сили рішення господарського суду у справі (справа N 910/14446/25 заява про забезпечення позову до подачі позовної заяви); 2) зупинення виконання Рішення Антимонопольного комітету України від 23.10.2025 Nє 697-р «Про визнання рішення Антимонопольного комітету України від 31 липня 2025 року Nє 370-р таким, дія якого не зупиняється» до моменту набрання законної сили рішення господарського суду у справі (справа N 910/14446/25 заява про забезпечення позову) - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Повний текст ухвали складено 26.11.2025.
Суддя Г.П. Бондаренко-Легких