ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.11.2025Справа № 910/762/25 (910/7861/25)
Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., дослідивши матеріали зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" про визнання зобов'язання припиненим
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" (01054, місто Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок, 13/2 - "Б"; ідентифікаційний код 39761587)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про визнання недійсною відмову від прийняття спадщини
в межах справи №910/762/25
за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/762/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 на стадії процедури реструктуризації боргів, введеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2025.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" звернулося з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсною відмову ОСОБА_1 від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , оформлену заявою від 07.08.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність ознак фраудаторності оспорюваного правочину, вказуючи:
- 01.06.2012 настав кінцевий строк повернення кредиту, тобто на момент відмови від прийняття спадщини Боржник мала прострочену заборгованість перед Кредитором;
- у розумінні ст. 202 ЦК України відмова від прийняття спадщини, оформлена заявою від 07.08.2024, є одностороннім правочином;
- відмова від прийняття спадщини є безоплатним правочином;
- відмова від прийняття спадщини вчинена на користь сина ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , тобто, близького родича Боржника, який одночасно з нею подав заяву при прийняття спадщини, що вказує на узгодженість їх дій;
- до складу спадщини входить квартира, в якій Боржник зареєстрована та проживає, тобто, продовжує фактично користуватись нерухомим майном, від якого відмовилась;
- у боржника у власності на момент відмови від прийняття спадщини не залишилось іншого майна, за рахунок якого може бути повністю погашена її заборгованість перед Кредитором, а після повернення квартири у власність Боржника з'ясувалось, що її вартості недостатньо для повного задоволення кредиторських вимог;
- відмова від спадщини створила умови та підстави для звернення Боржника до суду із заявою про відкриття провадження у справі № 910/762/25 про власну неплатоспроможність;
- боржник добровільно не погашає заборгованість перед Кредитором;
- відмова від спадщини відбулась після відкриття виконавчого провадження 28.10.2021;
- відмова від спадщини відбулась після ухвалення заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва у справі №759/15639/13-ц від 10.12.2013, яким стягнуто заборгованість з ОСОБА_1 у загальному розмірі 5 086 710,38 грн.
- відмова від спадщини відбулась після ухвалення постанови КАС у справі №759/4755/19 від 30.09.2020, залишеним без змін постановою ВС від 28.09.2021, яким стягнуто заборгованість з ОСОБА_1 у загальному розмірі 2 503 025,18 грн. та судові витрати у розмірі 93 856,45 грн.;
- відмова від спадщини відбулась після ухвалення рішення Шевченківського районного суду міста Києва у справі №761/18567/20 від 02.02.2021, залишеним без змін постановою КАС від 24.06.2021, яким відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова Компанія Інвест-Кредо», АТ «Дельта Банк» про визнання недійсним Договору №2227/К про відступлення прав вимоги від 15.04.2020; визнання кредитного зобов'язання припиненим; заборону вчиняти дії;
- відмова від спадщини відбулась після ухвалення рішення Святошинського районного суду міста Києва у справі №759/25139/21 від 06.06.2023, яким визнано недійсним Договір дарування квартири від 25.03.2021 та застосовано наслідки недійсності правочину;
- боржник раніше вже вчиняла дії, спрямовані на уникнення стягнення заборгованості: подарувала єдину квартиру близьким родичам, намагалась визнати виконавчі листи у справі №759/25139/21 такими, що не підлягають виконання. Крім того, з метою уникнення відповідальності за невиконання кредитного зобов'язання, вона використовувала нікчемні правочини - Договір про розірвання іпотечного договору від 02.07.2014 (визнаний нікчемним у справі №127/14035/17) та Договір про відступлення права вимоги від 02.07.2014 (визнаний недійсним у справі №910/12760/16). Ці правочини дозволили ОСОБА_1 відчужити 15 квартир у м. Вінниця, які були предметом іпотеки та забезпечували виконання її кредитного зобов'язання. Таким чином Боржник відчужила все іпотечне майно, які придбала за кредитні кошти, проте, з Кредитором не розрахувалась;
- боржник, відмовляючись від спадщини, діяла недобросовісно, оскільки, її дії були спрямовані виключно на унеможливлення звернення стягнення на спадкове майно в рахунок погашення боргу перед Кредитором у межах виконавчого провадження. При цьому спадкове майно має перейти у власність її сина, тобто залишитись у володінні її сім'ї, що дозволяє їй їм вільно користуватись. У свою чергу її син ОСОБА_3 був достеменно обізнаний з вищевикладеними обставинами, оскільки щонайменше був учасником справи №759/25139/21.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" до ОСОБА_1 про визнання недійсною відмову від прийняття спадщини до розгляду в межах справи № 910/762/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 21.08.2025. Залучено до участі у справі № 910/762/25 (910/7861/25) в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шаповаленка Анатолія Івановича.
29.07.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо", в якій позивач за зустрічним позовом просить суд:
- визнати належними ОСОБА_1 на праві власності з 02.07.2014 права вимоги до ОСОБА_1 як позичальника за кредитним договором № 1210-Ф від 02.06.2008, укладеним між ОСОБА_1 (як позичальником) та Закритим акціонерним товариством "Сведбанк" (як кредитодавцем);
- визнати відсутніми у Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" з 02.07.2014 права власності на права вимоги до ОСОБА_1 як позичальника за кредитним договором № 1210-Ф від 02.06.2008, укладеним між ОСОБА_1 (як позичальником) та Закритим акціонерним товариством "Сведбанк" (як кредитодавцем);
- визнати відсутніми у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" права власності на права вимоги до ОСОБА_1 як позичальника за кредитним договором № 1210-Ф від 02.06.2008, укладеним між ОСОБА_1 (як позичальником) та Закритим акціонерним товариством "Сведбанк" (як кредитодавцем).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено ОСОБА_1 п'ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду доказів сплати судового збору в сумі 75 279, 19 грн.
20.08.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви, в якій ОСОБА_1 просила зменшити судовий збір за подання позовної заяви до розміру 12 120, 00 грн, який нею уже був сплачений.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 повернуто без розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 з доданими до неї документами.
Натомість, постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 у справі № 910/762/25(910/7861/25), а справу № 910/762/25(910/7861/25) скеровано до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 .
Скасовуючи ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 апеляційний суд зазначив, що Господарський суду міста Києва у випадку розгляду по суті клопотання про зменшення судового збору, повинен був надати належну оцінку наведеним у клопотанні доводам та доданим до нього доказам. У разі відмови на підставі такої оцінки в задоволенні клопотання та у зменшенні заявнику судового збору, місцевий суд мав постановити відповідну ухвалу, направити її заявнику та переконатись, що він отримав цю ухвалу і має розумний строк для сплати судового збору та подання заяви про продовження або поновлення строку на усунення недоліків разом з доказом сплати судового збору.
Проте Господарський суду міста Києва не дотримався наведеного алгоритму дій, який є необхідним під час розгляду клопотання про зменшення судового збору за подання зустрічної позовної заяви згідно з положеннями процесуального законодавства та висновками Верховного Суду.
Як уже зазначалось судом, 20.08.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви, в якій ОСОБА_1 просила зменшити судовий збір за подання позовної заяви до розміру 12 120, 00 грн, який нею уже був сплачений. Також, у даній заяві заявник просила суд розглянути цю заяву в наступному судовому засіданні.
Натомість, суд не вбачає підстав для розгляду цієї заяви у судовому засіданні, оскільки, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, в той час, заявником не надано доказів необхідності проведення судового засідання для розгляду даної заяви.
Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відтак, даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору, та відповідно визначено чіткий перелік.
Разом з тим, суд вважає за доцільне вказати, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Проаналізувавши вказані положення, слід зазначити, що дії суду при розгляді клопотання заявника про відстрочення (відтермінування) судового збору повинні здійснюватися з дотриманням принципів рівності та збалансованості інтересів сторін. Окрім того, господарському суду надано лише право, а не покладено обов'язок у будь-якому випадку задовольняти клопотання учасників судового процесу про відстрочення сплати ними судового збору. Тобто, вказана норма є суб'єктивною та застосовується лише у випадку, коли заявник надасть суду дійсно переконливі докази скрутного матеріального становища, яке перешкоджає йому вчинити необхідні дії по сплаті судового збору.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Враховуючи положення ст. 129 Конституції України, а також положення статті 5 Закону України "Про судовий збір", господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні відстрочення чи звільнення від сплати судового збору.
За практикою щодо застосування статті 6 Конвенції, наведеною, зокрема, у рішеннях ЄСПЛ у справах «Георгел і Георгета Стоїческу проти Румунії» (Georgel and Georgeta Stoicescu v. Romania), «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансового положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави в цивільних спорах, і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження в цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland) від 19.06.2001, пункт 59).
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі «Княт проти Польщі» (Kniat v. Poland) від 26.07.2005, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» (Jedamski and Jedamska v. Poland) від 26.07.2005, пункти 63, 64).
Вимога про сплату судового збору є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» (Shishkov v. Russia) від 20.02.2014, пункт 111).
Суд, оцінивши доводи позивача (боржника), наведені підстави для зменшення судового збору за подання зустрічної позовної заяви, не знаходить правових підстав для задоволення заявленого клопотання, з огляду на наступне.
Надана відомість з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків від 16.01.2025 не є беззаперечним доказом, що свідчить про неможливість сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі та враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 знаходиться за межами України не свідчить про реальні доходи такої особи.
Доданий заявником до заяви документ іноземною мовою не приймається судом, оскільки, судочинство в судах здійснюється державною мовою та відповідно до норм чинного законодавства, у зв'язку з чим, суд не вбачає за можливе його дослідити та надати правому оцінку.
Крім того, суд також відзначає, що заявником не надано доказів того, що кошти в сумі 12 тис. грн для справи судового збору були взяті в позику, як про це вказує ОСОБА_1 у поданій заяві.
Відтак, суд приходить до висновку про відмову ОСОБА_1 у зменшенні судового збору за подання зустрічної позовної заяви та встановлення п'ятиденного строку з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків встановлених ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2025.
Враховуючи викладене вище та керуючись ст. 174 та 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити ОСОБА_1 у зменшенні судового збору за подання зустрічної позовної заяви.
2. Встановити ОСОБА_1 п'ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків зустрічної позовної заяви встановлених в ухвалі Господарського суду міста Києва від 14.08.2025.
3. У разі усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.
Ухвала набрала законної сили 26.11.2025 та оскарженню не підлягає.
Суддя Сергій СТАСЮК