ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
м. Київ
25.11.2025Справа № 910/13440/25
Суддя Господарського суду міста Києва Селівон А.М., розглянувши заяву стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 31; код ЄДРПОУ 41916045) про видачу судового наказу за вимогою до боржника - Житлово-будівельного кооперативу «Будівельник-14» (02099, м. Київ, вул. Санаторна, буд. 4, код ЄДРПОУ 26189101) про стягнення 32 232,72 грн. заборгованості (31 622,40 грн. боргу, 428,18 грн. процентів річних, 182,14 грн. втрат від інфляції) за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 61946010ПУ від 01.12.2018 року та 242,24 грн. судового збору,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з боржника - Житлово-будівельного кооперативу «Будівельник-14» за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 61946010ПУ від 01.12.2018 року 32 232,72 грн. заборгованості, а саме 31 622,40 грн. боргу, 428,18 грн. процентів річних, 182,14 грн. втрат від інфляції.
За приписами ч. 1 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
У відповідності до приписів ч.1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 148 ГПК України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Згідно ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості, інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до п.п. 4 та 5 ч. 2 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, а також перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги; відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Як вбачається з аналізу вищенаведених норм законодавства, судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.
Тобто, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.
Відтак, безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідними доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 74 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому достовірними доказами є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Згідно ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наявність спору про право вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.
Як встановлено судом, заява ТОВ "Київські енергетичні послуги" про видачу судового наказу обґрунтована, зокрема, наявністю заборгованості боржника з оплати в сумі 31 622,40 грн. за спожиту електричну енергію, поставленої у період квітень - травень 2025 року за Договором № 61946010ПУ постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.12.2018 року. Вказаний договір, як зазначено заявником, укладено боржником шляхом фактичного споживання електричної енергії, а також оплати рахунка за фактом споживання електричної енергії.
До заяви про видачу судового наказу заявник, зокрема, надав копію Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, за змістом пункту 1.1 якого цей договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднанням, яка є додатком до цього договору, а також Комерційної пропозиції "Колективна побутова ОЗ" постачальника універсальних послуг ТОВ "Київські енергетичні послуги".
Суд зазначає, що надані заявником типові договори є публічними договорами приєднання, які встановлюють порядок та умови постачання електричної енергії та укладаються сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання споживача до цих Договорів, згідно із заявою приєднання, яка є додатком до вказаних Договорів.
Зокрема, згідно умов вказаних типових договорів такі договори набирають чинності після подання споживачем заяви - приєднання, в якій повідомляється про обрання комерційної пропозиції, умови договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві - приєднанні.
Згідно до ч. 4 постанови від 14.03.2018 року № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" договір вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка повертається споживачем на адресу оператора систем розподілу (ОСР), та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії.
Натомість, Заяву - приєднання до договору від 01.12.2018 року та обрання Комерційної пропозиції "Колективна побутова ОЗ", яка підписана боржником (споживачем), до матеріалів судового наказу заявником не додано.
При цьому, за висновками суду, доводи заявника про те, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладений між сторонами в силу положень Закону України "Про ринок електричної енергії" та постанови від 14.03.2018 року № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" у вигляді фактичного споживання електроенергії та її оплати, не можуть слугувати виконанням вимог приписів частини 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи відсутність фактичного укладення письмового договору та відсутність заяви-приєднання, підписаної боржником.
В свою чергу, оскільки під час розгляду вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті, ненадання очевидних доказів позбавляє суд можливості встановити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Частиною 2 статті 154 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Пунктом 1 ч.1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо заяву подано з порушеннями вимог ст.150 цього Кодексу.
За таких обставин, зважаючи на те, що заявником не дотримано вимог, передбачених п. 2 ч. 2 ст.150 ГПК України, до заяви не додано відповідних доказів, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, суд доходить висновку про відмову у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" про видачу судового наказу за вимогою до боржника - Житлово-будівельного кооперативу «Будівельник-14» про стягнення 32 232,72 грн. на підставі п.п.1 ч.1 ст.152 ГПК України.
Суд звертає увагу, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України).
У відповідності до ст.ст. 147, 148, 150, 152-155 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" у видачі судового наказу за вимогою до боржника - Житлово-будівельного кооперативу «Будівельник-14» про стягнення 32 232,72 грн. та 242,24 грн. судового збору.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Суддя А.М.Селівон