ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.11.2025Справа № 910/11994/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АССА ПП"
про стягнення 58 409,01 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АССА ПП" про стягнення 58 409,01 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором від 10.11.2022 № 552369.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; визначено сторонам строки для подачі своїх заяв по суті спору.
Відповідач 15.10.2025 сформував у системі "Електронний суд" (зареєстровано 16.10.2025) відзив на позов, яким заперечив позовні вимоги у повному обсязі.
Позивач 22.10.2025 сформував у системі "Електронний суд" (зареєстровано 23.10.2025) відповідь на відзив, якою стверджує про пропущення відповідачем строку на подання відзиву та просить долучити додаткові докази у справі, а також, заявляє клопотання про виклик та допит у судовому засіданні, як свідка, працівника позивача - ОСОБА_1 .
Щодо дотримання відповідачем строку на подання відзиву суд зазначає наступне.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 про відкриття провадження у справі встановлено відповідачу строк для надання суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження у справі 30.09.2025 о 14:23, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи від 30.09.2025.
Частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
Відповідно до частини 6 вказаної статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, ухвала про відкриття провадження у даній справі належним чином вручена відповідачу 30.09.2025.
Враховуючи наведене, відповідач мав право подати до суду відзив до 15.10.2025 включно.
Як встановлено судом, відповідачем сформовано у системі "Електронний суд" відзив - 15.10.2025 (зареєстровано 16.10.2025), отже його подано у межах строку, встановленого судом.
Щодо заявленого позивачем клопотання про виклик свідка.
Враховуючи, що матеріали справи не містять заяви свідка ОСОБА_1 , як передбачено приписами статей 87-89 Господарського процесуального кодексу України, суд відмовив у задоволенні поданого позивачем клопотання про виклик свідка.
Відповідач 26.10.2025 сформував у системі "Електронний суд" (зареєстровано 27.10.2025) заперечення на відповідь на відзив із спростуваннями.
Позивач 29.10.2025 сформував у системі "Електронний суд" заперечення на заперечення відповідача та клопотання про витребування доказів.
Відповідно до поданих заперечень та клопотання позивач просить витребувати у відповідача належним чином засвідчені податкові декларації зі сплати податку на додану вартість за квітень 2025 року з додатками. Також, позивач просить витребувати від Головного управління ДПС у м. Києві, належним чином засвідчені податкові декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "АССА ПП" код ЄДРПОУ: 33640238, зі сплати податку на додану вартість за квітень 2025 року з додатками.
В обгрунтування заявленого клопотання позивач стверджує про необхідність підтвердження факту віднесення покупцем-відповідачем сум податку на додану вартість на підставі зареєстрованих податкових накладних за придбаний товар за видатковими накладними № FTM00108801/25 від 03.04.2025, № FTM00108803/25 від 03.04.2025, № FTM00113090/25 від 08.04.2025 та № FTM00113040/25 від 08.04.2025.
Крім того, позивач просить витребувати у директора відповідача ОСОБА_2 його особисті пояснення, щодо:
- отримання / не отримання відповідачем товару згідно видаткових накладних № FTM00108801/25 від 03.04.2025 на суму 16148,18 грн.; № FTM00108803/25 від 03.04.2025 на суму 6643,84 грн.; № FTM00113090/25 від 08.04.2025 на суму 1294,24 грн.; № FTM00113040/25 від 08.04.2025 на суму 767,62 грн.;
- надання відповідачем повноважень ОСОБА_3 на отримання ним товару за вищевказаними видатковими накладними;
- дати фактичного складення повноважень попереднім директором відповідача ОСОБА_3;
- надання відповідачем повноважень іншим особам від імені відповідача на отримання товару за вищевказаними видатковими накладними;
- відображення / не відображення в бухгалтерському обліку відповідача та оприбуткування / не оприбуткування товару за вищевказаними видатковими накладними;
- причин та підстав не повідомлення відповідачем згідно пункту 9.3. договору поставки від 10 листопада 2022 року, за №552369, позивача про зміну керівництва відповідача; про те, що до обов'язків керівника приступила інша особа; ненадання позивачу повідомлення як це вимагалося пунктом 9.3. договору; продовження отримання товару від позивача; про не повідомлення про уповноважену особу відповідача на отримання товару, тощо;
- інші обставини, які відомі ОСОБА_2 .
Обґрунтовуючи необхідність витребування у директора відповідача наведених відомостей позивач стверджує, що всі пояснення та заперечення, які подані з боку відповідача - подані його представником, а сам директор відповідача свою позицію щодо спору не висловив, інформацію, наведену позивачем, не заперечив та не спростував.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Щодо клопотання в частині витребування у директора відповідача письмових пояснень, суд зазначає наступне.
Стаття 81 Господарського процесуального кодексу України передбачає можливість учасника справи заявити суду клопотання про витребування доказів у справі.
Відповідно до частин 1-2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Поряд з цим, законодавець наділив учасників справи правом поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи. Зазначене право закріплено у статті 90 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, заявлена до витребування у директора відповідача ОСОБА_2 інформація не є доказом у справі, у розумінні Господарського процесуального кодексу України, а фактично є письмовим опитуванням учасника справи.
Таким чином, клопотання в частині витребування у директора відповідача інформації задоволенню не підлягає.
Також, суд відмовляє у задоволенні клопотання в частині витребування у відповідача та Головного управління ДПС у м. Києві податкових накладних, з огляду на пропущення позивачем строків для подання клопотання та неподанням клопотання про поновлення відповідного строку з обґрунтуванням причин неможливості вчасного подання.
Позивач 29.10.2025 сформував у системі "Електронний суд" (зареєстровано 30.10.2025) клопотання про приєднання письмових доказів.
Відповідач 03.11.2025 сформував у системі "Електронний суд" (зареєстровано 04.11.2025) два клопотання, тотожних за своїм змістом, якими проти задоволення клопотання позивача про витребування доказів та про долучення доказів у справі заперечує.
Суд, з метою справедливого та неупередженого вирішення спору, а також, ефективного захисту прав сторін, вважає за доцільне долучити подані позивачем докази.
Позивач 07.11.2025 сформував у системі "Електронний суд" (зареєстровано 10.11.2025) заперечення на клопотання відповідача.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Сторонами у справі 10.11.2022 укладено договір поставки товару № 552369, за умовами пункту 1.1. якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач - прийняти та оплатити його вартість.
Згідно з пунктом 1.3 договору, первісний асортимент, найменування та ціна товару визначаються сторонами у специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до пункту 1.2 договору, предметом є поставка запасних частин, аксесуарів до транспортних засобів та розхідних матеріалів, далі за текстом "товар", за погодженою кількістю, асортиментом та ціною, згідно виставленого рахунку-фактури позивача.
Умовами пункту 1.3. договору визначено, що товар передається відповідачу партіями на підставі замовлень на кожну партію (далі замовлення). Замовлення передається засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою. У замовленні відповідача зазначається найменування товару, кількість за кожним видом товару.
Згідно з пунктами 2.1 - 2.2 договору, товар передається позивачем відповідачу за асортиментом, ціною та якістю відповідно до замовлення. Кількість фактично переданого товару вказується у видатковій накладній, що видається на кожну партію товару.
Відповідно до пунктів 4.2 - 4.3 договору, передача товару оформлюється видатковою накладною, в якій зазначається найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна та загальна вартість. Право власності на товар, а також ризик його випадкової загибелі переходить від позивача відповідачу з моменту передачі йому товару.
Моментом отримання товару вважаться момент підписання представником відповідача видаткової накладної на проданий товар чи здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві (кур'єрським фірмам) в порядку пункту 2 статті 664 Цивільного кодексу України (пункт 5.7 договору).
Відповідно до пункту 5.3 договору, товар передається, на умовах оплати згідно пункту 5.5 договору з моменту підписання видаткової накладної на товар або декларації (накладної на вантаж) у випадку доставки товару кур'єрськими фірмами.
Згідно з пунктом 5.5 договору, оплата товару здійснюється відповідачем на основі договору та видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перарахунку коштів на рахунок позивача. Відповідач здійснює оплату протягом 5 календарних днів з отримання товару.
Відповідно до пунктів 10.1-10.2, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 року. У випадку, якщо за 15 календарних днів до закінчення терміну дії договору від жодної із сторін не надійшло письмове повідомлення про його розірвання, договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік.
Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивач стверджує про поставку відповідачу товару на загальну суму 24 853,88 грн. за видатковими накладними № FTM00108801/25 від 03.04.2025 на суму 16 148,18 грн., № FTM00108803/25 від 03.04.2025 на суму 6 643,84 грн., № FTM00113090/25 від 08.04.2025 на суму 1 294,24 грн. та № FTM00113040/25 від 08.04.2025 на суму 767,62 грн.
За твердженнями позивача товар за даними видатковими накладними 18.08.2025 відповідачем оплачено частково у розмірі 5 383,00 грн. (абзац 10 аркуш 1 позовної заяви).
З огляду на наведене, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача залишку неоплаченого поставленого товару у розмірі 19 470,88 грн.
Відповідач проти позову заперечує, стверджуючи про неотримання товару за спірними видатковими накладними.
Судом встановлено, що спірні видаткові накладні не містять підпису з боку відповідача.
В якості доказу підтвердження здійснення постачання товару за спірними видатковими накладними позивачем долучено до матеріалів справи зареєстровані податкові накладні.
Судом враховані зазначені докази, разом із тим, зареєстровані податкові накладні не є первинними та основними доказами здійснення господарської операції і мають враховуватись судом як доказ у сукупності з іншими документами.
Сторонами визначено в умовах договору (пункт 5.7), що моментом отримання товару вважаться момент підписання представником відповідача видаткової накладної на проданий товар чи здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві (кур'єрським фірмам) в порядку пункту 2 статті 664 Цивільного кодексу України.
Позивач стверджує, що товар за спірними накладними фактично було отримано ОСОБА_3, який був директором відповідача станом на момент підписання договору. Про зміну керівництва відповідача позивачу відомо не було, що на його думку, є порушенням пункту 9.3 договору з боку відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що як на момент спірного постачання так і станом на зараз, директором відповідача є ОСОБА_2. Протилежного суду не доведено. Доказів на спростування не подано.
При цьому, позивачем долучено до матеріалів справи спірну видаткову накладну № FTM00108801/25 від 03.04.2025 на суму 16 148,18 грн., виготовлену на різних бланках та в різних редакціях. На копії даної видаткової накладної, долученої позивачем до клопотання про приєднання письмових доказів від 29.10.2025, у місці ідентифікації особи отримувача товару зазначено посаду та прізвище чинного директора відповідача - Директор ОСОБА_2.
У матеріалах справи наявний рахунок-фактура № 000256975/25 від 02.04.2025 на суму 16 148,18 грн., який за переліком товару, його кількістю та вартістю є тотожнім по змісту до спірної видаткової накладної №FTM00108801/25 від 03.04.2025 на суму 16 148,18 грн.
У свою чергу, матеріалами справи підтверджено здійснення відповідачем 20.06.2025 у сумі 2 883,00 грн. та 26.06.2025 у сумі 2 500,00 грн. оплати у загальному розмірі 5 383,00 грн. з призначеннями платежів - оплата за запчастини згідно рахунку від 02.04.2025 № 000256975/25 (довідки банку від 05.09.2025 № 86-17596/25 та від 29.10.2025 № 02-21203/25 про надходження коштів на рахунок за період часу з 27.09.2023 по 01.09.2025).
Таким чином, відповідачем частково оплачено виставлений позивачем рахунок-фактура № 000256975/25 за товар, поставлений за спірною видатковою накладною №FTM00108801/25 пізніше ніж дата видаткової накладної, що у свою чергу свідчить про визнання відповідачем здійсненної поставки, а також, про недобросовісність та непослідовність його дій в частині тверджень про відсутність поставленого товару за цією видатковою накладною.
Отже, позивачем, поза розумним сумнівом, доведено суду, що грошові кошти у розмірі 5 383,00 грн. сплачено відповідачем в якості часткової оплати за спірною видатковою накладною, а також, що товар за нею було поставлено відповідачу.
Щодо інших видаткових накладних, зокрема, № FTM00108803/25 від 03.04.2025 на суму 6 643,84 грн., № FTM00113090/25 від 08.04.2025 на суму 1 294,24 грн. та № FTM00113040/25 від 08.04.2025 на суму 767,62 грн., позивачем не доведено суду належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами факт здійснення постачання відповідачу товару, та, відповідно, виникнення у відповідача обов'язку здійснити оплату за цей товар.
Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з пунктом 5.5 договору, оплата товару здійснюється відповідачем на основі договору та видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перарахунку коштів на рахунок позивача. Відповідач здійснює оплату протягом 5 календарних днів з отримання товару.
Враховуючи дату видаткової накладної №FTM00108801/25 (03.04.2025), а також пункт 5.5 договору, строк здійснення оплати відповідачем є таким, що настав 08.04.2025, прострочення почалось з 09.04.2025.
Судом встановлено, що відповідачем повну оплату поставленого товару за видатковою накладною №FTM00108801/25 від 03.04.2025 не здійснено, заборгованість складає 10 765,18 грн. Протилежного суду не доведено, доказів повної оплати відповідачем до суду не подано.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене у сукупності, судом встановлено доведеність позивачем належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами факт здійснення постачання відповідачу товару за видатковою накладною №FTM00108801/25, та, відповідно, виникнення у відповідача обов'язку здійснити оплату за цей товар і тому Господарський суд міста Києва задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 10 765,18 грн. В іншій частині позовних вимог про стягнення основного боргу суд відмовляє.
Позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 38 938,13 грн., нарахований на суму основного боргу за 4 видатковими накладними.
Нарахування, здійснені на заборгованість за видатковими накладними № FTM00108803/25 від 03.04.2025 на суму 6 643,84 грн., № FTM00113090/25 від 08.04.2025 на суму 1 294,24 грн. та № FTM00113040/25 від 08.04.2025 на суму 767,62 грн. не підлягають задоволенню, як похідні від основних вимог.
В іншій частині вимог щодо нарахованого штрафу, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або Законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до пункту 6.3 договору, у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів відповідач окрім пені сплачує позивачу штраф у розмірі 1 % від вартості неоплаченого товару, за кожен день такого протермінування.
Враховуючи вищенаведене, позивач просить стягнути з відповідача штраф, нарахований на заборгованість за видатковою накладною №FTM00108801/25, у розмірі 24 761,80 грн.
При здійсненні перевірки розрахунку позивача, судом встановлено помилковість нарахування штрафу.
По-перше, позивачем не вірно визначено початок прострочення зобов'язання. Останнім днем оплати було 08.04.2025, прострочення почалось з 09.04.2025, а не з 08.04.2025, як визначено позивачем.
По-друге, позивачем помилково віднесено здійснені відповідачем оплати, зокрема, 20.06.2025 у сумі 2 883,00 грн. та 26.06.2025 у сумі 2 500,00 грн., як одну оплату, здійснену 18.08.2025, у загальному розмірі 5 383,00 грн. Разом із тим, як встановлено судом, оплати були здійснені двома частинами не 18.08.2025, як зазначено позивачем, а 20.06.2025 та 26.06.2025, що підтверджується довідками банку від 05.09.2025 № 86-17596/25 та від 29.10.2025 № 02-21203/25.
Здійснивши власний перерахунок штрафу, в межах періоду розрахунку позивача, враховуючи дати здійснення часткових оплат, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню частково у розмірі 18 127,91 грн.
З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Всі інші доводи та заперечення учасників судового процесу, судом досліджено, проте останні не змінюють висновків суду про часткове задоовлення позовних вимог.
Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АССА ПП» (03045, місто Київ, вулиця Новопирогівська, 56; ідентифікаційний код 33640238) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП Центр» (81500, Львівська область, Львівський район, село Черляни, вулиця Польова, будинок 97; ідентифікаційний код 38169102) 10 765,18 грн. основного боргу, 18 127,91 грн. штрафу та 1 497,86 грн. витрат зі сплати судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Т.Ю. Кирилюк