ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.10.2025Справа № 910/18810/23
За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпресса»
про розірвання договорів та зобов'язання вчинити певні дії
Суддя Васильченко Т.В.
За участю секретаря судового засідання Шмиги В.О.
Представники учасників справи:
від позивача: Павленко А.В.;
від відповідача: Журавель Р.О.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києва (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпресса" (далі - відповідач) про:
- розірвання договору купівлі-продажу №889 від 06.12.2002 року, що посвідчений державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Цопіним Л.О. та зареєстрованим в реєстрі за № 1-671, об?єкту незавершеного будівництва - профілакторію на 200 місць в піонертаборі "Салют", який знаходиться за адресою: м. Київ, 25-й км Харківського шосе, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 50-г, ідентифікаційний код юридичної особи: 19030825) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпресса" (02152, м. Київ, вул. Миколайчика Івана, буд. 3-А, ідентифікаційний номер юридичної особи: 31904677);
- розірвання договору купівлі-продажу №890 від 06.12.2002 року, що посвідчений державним нотаріусом Опіним Л.О. та зареєстрованим в реєстрі за № 1-458, об?єкту незавершеного будівництва - їдальні на 720 місць в піонертаборі "Салют", який знаходиться за адресою: м. Київ, 25-й км Харківського шосе, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 50-Г, ідентифікаційний код юридичної особи: 19030825) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпресса" (02152, м. Київ, вул. Миколайчика Івана, буд. 3-А, ідентифікаційний номер юридичної особи: 31904677);
- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпресса" вчинити певні дії, а саме повернути на користь держави об'єкт незавершеного будівництва - профілакторій на 200 місць в піонертаборі "Салют", який знаходиться за адресою: м. Київ, 25-й км Харківського шосе шляхом підписання акта приймання-передачі Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву;
- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпресса" вчинити певні дії, а саме повернути на корись держави об'єкт незавершеного будівництва - їдальні на 720 місць в піонертаборі "Салют", який знаходиться за адресою: м. Київ, 25-й км Харківського шосе, шляхом підписання акта приймання-передачі Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву.
31.12.2023 року через систему Електронний суд надійшло клопотання від відповідача, що зареєстровано відділом діловодства суду 01.01.2024, в якому наголошено на тому, що з урахуванням пред'явлення вимог про витребування майна, позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 1,5% виходячи із вартості спірного майна, тоді як така вартість останнім не зазначена, що є порушенням приписів пункту 2 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/18810/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.
05.02.2024 року через систему Електронний Суд надійшло клопотання від відповідача, в якому повторно наголошує, що судовий збір за позовною заявою про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у зв'язку з вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру, що відповідає правовій позиції викладеній в ухвалах Верховного Суду від 26.07.2022 та від 14.09.2022 у справі №910/793/21.
12.03.2024 року через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення, в яких позивач наголошує на тому, що згідно пункту 1 розділу V Порядку повернення у державну (комунальну) власність об'єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 18.10.2018 року №1331, оцінка об'єкта приватизації (крім пакета акцій, часток), що повертається у державну (комунальну) власність, здійснюється відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1891 від 10.12.2003, після його повернення у державну (комунальну) власність. Тобто проведенню оцінки об'єктів незавершеного будівництва у разі розірвання договорів купівлі-продажу, передує саме рішення суду про розірвання таких договорів, а тому на даний час у позивача відсутні будь-які підстави для проведення оцінки спірного майна.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 призначено у справі №910/18810/23 судову експертизу, проведення якої доручено Київському відділенню Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» та зупинено провадження у справі №910/18810/23 на час проведення експертизи.
03.09.2024 року через відділ діловодства суду від Київського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» надійшло повідомлення №689 від 27.08.2024 про неможливість надання висновку за матеріалами господарської справи №910/18810/23.
Разом з повідомленням експерта про неможливість надання висновку надійшли матеріали справи №910/18810/23.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 поновлено провадження по справі №910/18810/23 та призначено підготовче засідання у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі №910/18810/23 повторно призначено у справі №910/18810/23 судову експертизу проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
14.01.2025 року через відділ діловодства суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання про погодження строку для проведення судової експертизи у строк понад 90 днів у зв'язку із значною поточною завантаженістю фахівців експертної установи.
Також, 14.01.2025 року через відділ діловодства суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів, у якому експерт з метою належного проведення експертного дослідження об'єктів оцінки - профілакторію та їдальні в піонертаборі «Салют», що знаходиться за адресою: м. Київ, 25-ий км Харківського шосе, просив надати технічну документацію, а саме: проект на будівництво, кошторисну документацію на будівництво, акти виконаних робіт, технічний паспорт, технічну документацію з визначенням відсотку готовності незавершеного будівництва станом на дату оцінки - 08.12.2023; матеріали з вихідними даними щодо показників (об?ємно-планувального рішення, технічного стану (детальний опис або фотофіксація, акти технічного стану, фотозображення), станом на дату оцінки - 08.12.2023), а також документи на земельну ділянку, а саме: технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку; документи, що підтверджують фізичні параметри земельної ділянки; відомості щодо правового статусу даної ділянки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 поновлено провадження по справі №910/18810/23, зобов'язано позивача та відповідача подати до суду пояснення щодо суті поданих Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз клопотань, зазначити про наявність затребуваних експертною установою документів та про можливість їх подання, призначено підготовче засідання у справі на 28.01.2025 та викликано для участі у судовому засіданні представників учасників справи.
28.01.2025 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпресса» надійшло клопотання на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 21.01.2025, у якому відповідач повідомив, що проектно-кошторисна та виконавча документація на об'єкти незавершеного будівництва йому не передавалась. Щодо документів на земельну ділянку повідомив, що: лише 04.09.2023 року за Київською міською радою було зареєстровано право власності на земельні ділянки із кадастровими номерами 8000000000:90:330:0002 та 8000000000:90:330:0006, місцезнаходження яких: м. Київ, Дарницький район, 25-й Харківського шосе; Київською міською радою не приймалося рішення про передачу ТОВ «Імпресса» земельних ділянок із кадастровими номерами 8000000000:90:330:0002 та 8000000000:90:330:0006, місцезнаходження яких: м. Київ, Дарницький район, 25-й Харківського шосе, що перебувають у комунальній власності; у ТОВ «Імпресса» відсутні документи на земельні ділянки із кадастровими номерами 8000000000:90:330:0002 та 8000000000:90:330:0006, місцезнаходження яких: м. Київ, Дарницький район, 25-й Харківського шосе, що перебувають у комунальній власності.
У судовому засіданні 28.01.2025 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву надати суду документи, що заявлені в клопотанні Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про надання додаткових матеріалів від 14.01.2025, зобов'язання Київської міської ради надати технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку (земельні ділянки), на якій (яких) розташовані об'єкти незавершеного будівництва - профілакторій та їдальня в піонертаборі «Салют» за адресою: м. Київ, 25-ий км Харківського шосе; документи, що підтверджують фізичні параметри ділянок та відомості щодо їх правового статусу та оголошення перерви до 06.02.2025.
У судовому засіданні 06.02.2025 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про повторне зобов'язання Київської міської ради надати технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку (земельні ділянки), на якій (яких) розташовані об'єкти незавершеного будівництва - профілакторій та їдальня в піонертаборі «Салют» за адресою: м. Київ, 25-ий км Харківського шосе; документи, що підтверджують фізичні параметри ділянок та відомості щодо їх правового статусу та оголошення перерви до 18.02.2025.
18.02.2025 року через відділ діловодства суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву надійшло клопотання про долучення доказів, у якому позивач повідомив, що у нього відсутня проектно-кошторисна та виконавча документація на спірні об'єкти та документи на земельні ділянки із кадастровими номерами 8000000000:90:330:0002 та 8000000000:90:330:0006, місцезнаходження яких: м. Київ, Дарницький район, 25-й км Харківського шосе.
У судовому засіданні 18.02.2025 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про зобов'язання Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) надати технічну документацію із землеустрою на земельні ділянки із кадастровими номерами 8000000000:90:330:0002 та 8000000000:90:330:0006, на якій (яких) розташовані об'єкти незавершеного будівництва - профілакторій та їдальня в піонертаборі «Салют» за адресою: м. Київ, 25-ий км Харківського шосе; документи, що підтверджують фізичні параметри ділянок та відомості щодо їх правового статусу та оголошення перерви у судовому засіданні.
04.03.2025 року через відділ діловодства суду від Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) надійшла завірена належним чином копія наявної в Департаменті документації із землеустрою щодо земельної ділянки (земельних ділянок), на якій (яких) розташовані об'єкти незавершеного будівництва - профілакторій та їдальня в піонертаборі «Салют» за адресою: м. Київ, 25-ий км Харківського шосе, а саме: Технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпресса» 25 км Харківського шосе Дарницький район Код: 90:330:002 90:330:003; Технічна документації із землеустрою щодо інвентаризації земель на території кадастрового кварталу 90:330 в межах кварталу 43 Дарницького лісництва Комунального підприємства «Дарницьке лісопаркове господарство» у Дарницькому районі м. Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2025 погоджено термін проведення судової експертизи у даній справі призначеної відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 19.11.2024, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, що перевищує 90 календарних днів. Постановлено провести експертизу, призначену ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2024, за наявними матеріалами справи, провадження у справі №910/18810/23 зупинено на час проведення експертизи.
02.04.2025 року за супровідним № 910/18810/23/1797/25 від 28.03.2025 матеріали розгляду клопотань експерта: 1 том на 215 арк. та оригінал ухвали Господарського суду міста Києва від 27.03.2025 у справі №910/18810/23 на 3 арк. у 1-му примірнику були направлені до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
11.07.2025 року через відділ діловодства суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №14098/23432-4-24/40 від 08.07.2025 «Про залишення ухвали без виконання», в якому експертна установа повідомила, що оплата за виконання експертизи відсутня, при цьому, з урахуванням наданих матеріалів можливо було б провести дослідження по питанням, поставленим на вирішення експертизи, але оскільки до цього часу попередня оплата за проведення експертизи не здійснена, то відповідно до пункту 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, ухвала суду від 19.04.2024 залишається без виконання, а матеріали справи повертаються на адресу суду.
Разом з листом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №14098/23432-4-24/40 від 08.07.2025 надійшли матеріали справи №910/18810/23.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 поновлено провадження по справі №910/18810/23 та призначено підготовче засідання у справі на 26.08.2025.
У судовому засіданні 26.08.2025 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про виклик у судове засідання, яке відбудеться 11.09.2025 посадової особи фінансового відділу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву для надання пояснень щодо невиконання вимог ухвали суду про здійснення оплати судової експертизи.
У судовому засіданні 11.09.2025, суд у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголосив перерву до 14 год. 50 хв. 11.09.2025 року.
При цьому, в судовому засіданні представником позивача було подано клопотання про долучення доказів укладення договору про проведення експертизи з експертною установою та оплати послуг згідно підписаного акту.
У судовому засіданні 11.09.2025 об 14 год. 50 хв. суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про виклик у судове засідання, яке відбудеться 14.10.2025, посадової особи фінансового відділу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву для надання пояснень щодо послуг, які були оплачені експертній установі; виклик посадової особи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для надання пояснень щодо виконання ухвали суду від 19.11.2024 про призначення судової експертизи, виставлених рахунків по експертизі та здійсненої оплати; зобов'язання Державного архіву м. Києва виконавчого органу КМР (КМДА) надати всю наявну документацію щодо приватизованого шляхом продажу на аукціоні позивачем об'єкта незавершеного будівництва - профілакторій та їдальня в піонертаборі «Салют» за адресою: м. Київ, 25-ий км Харківського шосе в строк до 06.10.2025; зобов'язання Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» надати усю наявну інформацію, зокрема, але не виключно: інвентаризаційну справу щодо об'єктів незавершеного будівництва - профілакторій та їдальня в піонертаборі "Салют" за адресою: м. Київ, 25-ий км Харківського шосе в строк до 06.10.2025.
02.10.2025 року до відділу діловодства суду засобами електронного зв'язку від Державного архіву міста Києва на виконання протокольної ухвали Господарського суду міста Києва постановленої у судовому засіданні 11.09.2025 року, надійшов лист №06/08-20/2066 від 01.10.2025, в якому архів зазначив, що відомостей про об'єкти незавершеного будівництва - профілакторій та їдальню в піонертаборі «Салют» не виявлено.
03.10.2025 року через відділ діловодства суду від Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» на виконання протокольної ухвали Господарського суду міста Києва постановленої у судовому засіданні 11.09.2025 року, надійшов лист №06/14-9269 від 02.10.2025, в якому бюро повідомило, що інвентаризаційної справи на об'єкти незавершеного будівництва - профілакторій та їдальню в піонертаборі «Салют», за адресою: 25-й км Харківського шосе не існує.
14.10.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Регіонального відділення Фонду державного майна України надійшло клопотання про долучення доказів, в якому позивач просив суд долучити до матеріалів справи: копію наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 28.02.2002 р. №114; звіт про експертну оцінку вартості незавершеного будівництва профілакторію на 200 місць піонерського табору «Салют», що належить Державному підприємству «Київський радіозавод» і розташований за адресою: м. Київ, 25-ий км. Харківського шосе; висновки експерта про справедливу (ринкову) вартість об'єкта незавершеного будівництва профілакторію на 200 місць піонерського табору «Салют» від 30.04.2022 р.; копію наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 30.04.2002 р. №285; копію наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 28.02.2002 р. №113; звіт про експертну оцінку вартості незавершеного будівництва клубу - їдальні на 720 місць піонерського табору «Салют», що належить Державному підприємству «Київський радіозавод» і розташований за адресою: м. Київ, 25-ий км. Харківського шосе; висновки експерта про справедливу (ринкову) вартість об'єкта незавершеного будівництва клубу - їдальні на 720 місць піонерського табору «Салют» від 30.04.2022 р.; копію наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 30.04.2002 р. №284.
У судовому засіданні 14.10.2025, суд, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголосив перерву до 23.10.2025 року.
21.10.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Регіонального відділення Фонду державного майна України надійшли додаткові пояснення у справі, в яких позивач просить суд долучити до матеріалів справи №910/18810/23 у якості доказів матеріали приватизаційної справи по спірним об'єктам нерухомості.
При цьому, на вимогу суду щодо причин подання документів, які були необхідні для проведення судової експертизи, призначеної 19.11.2024, лише в жовтні 2025 року, позивач повідомив, що при звільненні головного спеціаліста документального забезпечення та адміністративної роботи ним були передані справи (документи), які знаходяться на постійному зберіганні в архіві Регіонального відділення у загальній кількості 6051 справ, а тому, беручи до уваги значну кількість справ, які перебувають на зберіганні у Регіональному відділенні Фонду державного майна у м. Києві, повідомив суд про наявність певних складнощів стосовно пошуку необхідних матеріалів приватизаційних справ, особливо за такий ранній період як 1997-2002 роки.
23.10.2025 року до відділу діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпресса» надійшли додаткові пояснення у справі, в яких відповідач заперечив проти долучення до матеріалів справи доказів поданих позивачем до суду 14.10.2025 та 21.10.2025 року, оскільки такі документи подані поза межами встановленого ГПК строку, і подаючи їх позивач належним чином не обґрунтовує неможливості їх подання раніше і не просить суд поновити строк на їх подання.
У судове засідання 23.10.2025 року з'явився представник позивача та відповідача і надали свої пояснення по справі.
Розглянувши матеріали справи та подані сторонами клопотання і пояснення, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування вартістю майна.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2684 гривні.
Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено ставки судового збору у такому розмірі за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 26.02.2019 р. у справі №907/9/17, у позовній заяві має зазначатися ціна позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються або оспорюються. Ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошових коштів сумою, яка стягується, або сумою, яка оспорюється за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безакцептному (безспірному) порядку.
За пунктом 3 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Приписи частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України визначають, що ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Таким чином, наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем пред'явлено дві вимоги немайнового характеру - про розірвання двох договорів купівлі-продажу, у зв'язку з чим судовий збір сплачений з розрахунку 2х розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Також пред'явлено вимоги майнового характеру - про повернення 2х об'єктів незавершеного будівництва і судовий збір сплачено виходячи з вартості витребуваного майна.
При цьому за основу вартості майна взято ціни, які визначені в договорах купівлі-продажу на момент їх укладення, тобто 06.12.2006 року, за якими вартість об'єкта незавершеного будівництва - профілакторію на 200 місць в піонертаборі «Салют» становить 200669,00 грн та об'єкта незавершеного будівництва - їдальні на 720 місць в піонертаборі «Салют» становить 32998,00 грн.
Під час розгляду справи між сторонами виник спір з приводу дійсної вартості спірного майна, з якого справляється судовий збір при зверненні до суду з позовною вимогою майнового характеру.
Відповідач заперечуючи проти визначення такої вартості майна наголошує, що визначення судового збору за вимогами про визнання права власності на майно, витребування або повернення визначається з урахуванням вартості спірного майна на момент звернення до суду, тому обрахунок судового збору за вказаною вартістю майна станом на 06.12.2006, тобто майже 17 років тому, вочевидь не є відповідає реальній дійсності на момент подання позову.
Частиною 2 статті 163 ГПК України встановлено, що якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.
Аналіз наведених норм Господарського процесуального кодексу України дозволяє дійти висновку, що законодавець пов'язує визначення ціни позову з моментом пред'явлення позову до суду.
Положення частини 3 статті 9 Закону України «Про судовий збір» передбачають, що кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, а також на забезпечення архітектурної доступності приміщень судів, доступності інформації, що розміщується в суді, для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 р. у справі «Пелевін проти України», право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у поставові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №914/3659/21, правовий аналіз положень частини другої статті 163 ГПК України, абзацу 1 частини другої статті 6 Закону України «Про судовий збір» дає підстави для висновку, що якщо між сторонами після відкриття провадження у справі виникає спір з приводу дійсної вартості спірного майна, з якого справляється судовий збір при зверненні до суду з позовними вимогами майнового характеру, у суду відсутні правові підстави для залишення позовної заяви без руху з підстав, передбачених частиною одинадцятою статті 176 ГПК України, з огляду на те, що такі обставини входять до предмета доказування у даному спорі і встановлюються судом під час розгляду справи по суті на підставі поданих учасниками судового процесу доказів, тобто, такі обставини є предметом доказування у справі та оцінки судом відповідно до положень статей 73-79,86 ГПК України.
В ухвалі Верховного Суду від 21.12.2023 року у справі №911/3210/19 зазначено, що в якості доказу вартості майна суду можуть бути надані звіт про оцінку, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, довідки про ринкову вартість майна в даній місцевості.
Приписами статті 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.
Відтак, суд, з метою визначення належного розміру судового збору за вимогами про зобов'язання відповідача повернути об'єкти нерухомості, ухвалами Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 та від 19.11.2024 року, призначав у даній справі судові експертизи для встановлення ринкової вартості об'єктів нерухомості.
З додатків до позовної заяви вбачається, що позивач звертаючись до суду з даним позовом не долучав будь-якої технічної та/або виконавчої документації на спірні об'єкти нерухомості, як і не долучав матеріали приватизаційних справ.
Судовий експерт повертаючи матеріали справи №910/18810/23 без виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 30.05.2024, у повідомленні про неможливість подання висновку посилався, зокрема, на необхідність надання додаткових матеріалів для проведення судової оціночно-будівельної експертизи спірних об'єктів нерухомості, а саме: державний акт на земельну ділянку, на якій розміщені об?єкти оцінки; технічну документацію об?єктів дослідження станом на дату оцінки 08.12.2023 з визначенням відсотку готовності незавершеного будівництва; інформацію про будівельну готовність та опис технічного стану об?єктів дослідження з урахуванням технічного стану наявних технічних елементів будівель на дату оцінки (08.12.2023), за наявності фотознімки».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі №910/18810/23 повторно призначено у справі №910/18810/23 судову експертизу проведення судової експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
14.01.2025 року через відділ діловодства суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів, у якому експерт з метою належного проведення експертного дослідження об'єктів оцінки - профілакторію та їдальні в піонертаборі «Салют», що знаходиться за адресою: м. Київ, 25-ий км Харківського шосе, просив надати технічну документацію, а саме: проект на будівництво, кошторисну документацію на будівництво, акти виконаних робіт, технічний паспорт, технічну документацію з визначенням відсотку готовності незавершеного будівництва станом на дату оцінки - 08.12.2023; матеріали з вихідними даними щодо показників (об?ємно-планувального рішення, технічного стану (детальний опис або фотофіксація, акти технічного стану, фотозображення), станом на дату оцінки - 08.12.2023), а також документи на земельну ділянку, а саме: технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку; документи, що підтверджують фізичні параметри земельної ділянки; відомості щодо правового статусу даної ділянки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 поновлено провадження по справі №910/18810/23, зобов'язано позивача та відповідача подати до суду пояснення щодо суті поданих Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз клопотань, зазначити про наявність затребуваних експертною установою документів та про можливість їх подання, призначено підготовче засідання у справі на 28.01.2025 та викликано для участі у судовому засіданні представників учасників справи.
У судовому засіданні 28.01.2025 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про зобов'язання, зокрема, Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву надати суду документи, що заявлені в клопотанні Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про надання додаткових матеріалів від 14.01.2025.
18.02.2025 року через відділ діловодства суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву надійшло клопотання, у якому позивач повідомив, що у нього відсутня проектно-кошторисна та виконавча документація на спірні об'єкти.
Отже, як зазначає сам позивач станом щонайменше на момент звернення Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до суду з даним позовом, у нього була відсутня будь-яка документація технічного характеру на спірні об'єкти нерухомості.
З огляду на викладене, ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2025 доручено судовому експерту провести експертизу, призначену ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2024, за наявними матеріалами справи №910/18810/23.
11.07.2025 року через відділ діловодства суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №14098/23432-4-24/40 від 08.07.2025 «Про залишення ухвали без виконання», в якому експертна установа повідомила, що оплата за виконання експертизи відсутня, при цьому, з урахуванням наданих матеріалів можливо було б провести дослідження по питанням, поставленим на вирішення експертизи, але оскільки до цього часу попередня оплата за проведення експертизи не здійснена, то відповідно до пункту 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, ухвала суду від 19.04.2024 залишається без виконання, а матеріали справи повертаються на адресу суду.
У судовому засіданні 11.09.2025 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про виклик у судове засідання посадової особи фінансового відділу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву для надання пояснень щодо послуг, які були оплачені експертній установі; виклик посадової особи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для надання пояснень щодо виконання ухвали суду від 19.11.2024 про призначення судової експертизи, виставлених рахунків по експертизі та здійсненої оплати; зобов'язання Державного архіву м. Києва виконавчого органу КМР (КМДА) надати всю наявну документацію щодо приватизованого шляхом продажу на аукціоні позивачем об'єкта незавершеного будівництва - профілакторій та їдальня в піонертаборі «Салют» за адресою: м. Київ, 25-ий км Харківського шосе в строк до 06.10.2025; зобов'язання Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» надати усю наявну інформацію, зокрема, але не виключно: інвентаризаційну справу щодо об'єктів незавершеного будівництва - профілакторій та їдальня в піонертаборі "Салют" за адресою: м. Київ, 25-ий км Харківського шосе в строк до 06.10.2025 та оголошення перерви.
На виконання протокольної ухвали Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 року, від Державного архіву м. Києва виконавчого органу КМР (КМДА) та Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» надійшли відповіді щодо відсутності затребуваних документів та інформації.
У той же час, 14.10.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Регіонального відділення Фонду державного майна України надійшло клопотання про долучення доказів, в якому позивач просив суд долучити матеріали приватизаційної справи по спірним об'єктам нерухомості, які включають копію наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 28.02.2002 р. №114; звіт про експертну оцінку вартості незавершеного будівництва профілакторію на 200 місць піонерського табору «Салют», що належить Державному підприємству «Київський радіозавод» і розташований за адресою: м. Київ, 25-ий км. Харківського шосе; висновки експерта про справедливу (ринкову) вартість об'єкта незавершеного будівництва профілакторію на 200 місць піонерського табору «Салют» від 30.04.2022 р.; копію наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 30.04.2002 р. №285; копію наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 28.02.2002 р. №113; звіт про експертну оцінку вартості незавершеного будівництва клубу - їдальні на 720 місць піонерського табору «Салют», що належить Державному підприємству «Київський радіозавод» і розташований за адресою: м. Київ, 25-ий км. Харківського шосе; висновки експерта про справедливу (ринкову) вартість об'єкта незавершеного будівництва клубу - їдальні на 720 місць піонерського табору «Салют» від 30.04.2022 р.; копію наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 30.04.2002 р. №284.
При цьому, у поданих на вимогу суду, поясненнях щодо причин подання вищезазначених документів, які були необхідні для проведення судової експертизи, призначеної 19.11.2024, лише в жовтні 2025 року, позивач повідомив, що при звільненні головного спеціаліста документального забезпечення та адміністративної роботи ним були передані справи (документи), які знаходяться на постійному зберіганні в архіві Регіонального відділення у загальній кількості 6051 справ, а тому, беручи до уваги значну кількість справ, які перебувають на зберіганні у Регіональному відділенні Фонду державного майна у м. Києві, наявні певні складнощі стосовно пошуку необхідних матеріалів приватизаційних справ, особливо за такий ранній період як 1997-2002 роки.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Суд зазначає, що зловживання процесуальними правами - це процесуальне правопорушення, яке характеризується недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним. Подібний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 12.08.2019 у справі № 905/945/18, від 16.10.2019 у справі № 906/936/18 та від 06.05.2021 у справі № 910/6116/20).
Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/1873/17 та від 27.08.2021 у справі №914/2264/17.
Під зловживанням процесуальними правами, слід розуміти особливу форму господарського процесуального правопорушення, тобто недобросовісні дії учасників господарського процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб'єктивних процесуальних прав учасників судового процесу та їх представників, та перешкоджанням діяльності суду по справедливому та своєчасному розгляду і вирішенню господарської справи, що також впливає на права інших учасників судового процесу стосовно безперешкодного і своєчасного вирішення спору. Господарський процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
У даному випадку, з огляду на характер заявлених вимог про повернення об'єктів нерухомості, визначення належного розміру судового збору потребує встановлення ринкової вартості таких об'єктів.
Відтак, з метою забезпечення правильного визначення розміру судового збору судом було призначено судову експертизу для встановлення ринкової вартості спірних об'єктів нерухомості.
Проте проведення експертизи виявилося неможливим у зв'язку, зокрема, з відсутністю необхідної технічної документації на спірні об'єкти.
Враховуючи обставини справи та з метою забезпечення виконання завдань господарського судочинства, визначених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, судом було вжито ряд заходів для забезпечення проведення експертизи, зокрема, суд неодноразово звертався до відповідних органів державної влади з вимогою надати технічну та іншу правовстановлюючу документацію, необхідну для проведення призначеної експертизи.
Як вбачається з відповідей запитуваних органів будь-якої документації на спірні об'єкти нерухомості у них немає.
При цьому, сам позивач у своєму клопотанні від 18.02.2025 року повідомив суд про відсутність у нього будь-якої документації, зокрема, проектно-кошторисної та виконавчої на спірні об'єкти.
Однак, в подальшому 14.10.2025 позивач подає до суду документи необхідні для проведення призначеної у даній справі судової експертизи, зокрема, матеріали приватизаційної справи по спірним об'єктам нерухомості.
Частиною 6 статті 81 Господарського кодексу України встановлено, що будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали (ч. 7 ст. 81 Господарського кодексу України).
Як зазначалося судом вище, позивач на виконання протокольної ухвали Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 року, повідомив суду у клопотанні від 18.02.2025 про відсутність у нього документів необхідних експерту для проведення призначеної судом експертизи, однак вже 14.10.2025 подав необхідні документи.
Відповідно до ст. 131 Господарського процесуального кодексу України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
Частиною 8 статті 81 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
Заходами процесуального примусу, згідно зі ст. 132 Господарського процесуального кодексу України, є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) штраф.
Положеннями ч. 1 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про вжиття заходів процесуального примусу, суд виходить із того, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву будучи ініціатором даного спору, має обов'язок належного здійснення своїх процесуальних прав, з метою своєчасного розгляду ініційованого ним спору у розумний строк.
У межах ініційованого позивачем позову, з огляду на вимоги процесуального законодавства та Закону України "Про судовий збір" виникла необхідність проведення судової експертизи з метою належного та всебічного розгляду справи.
Під час розгляду даної справи судом було вжито ряд необхідних дій та заходів для забезпечення проведення експертизи, у тому числі шляхом звернення до органів державної влади з вимогою надати перелік документів, необхідних експерту для проведення експертизи.
Водночас, як у подальшому було з'ясовано, відповідні документи перебували у розпорядженні самого позивача, який, при цьому, повідомив суд про їх відсутність.
Тоді як, приписами частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлений обов'язок, а не право, учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
За встановлених обставин, суд приходить до висновку, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, не надаючи до суду документи, які безпосередньо стосуються предмета спору і були необхідні для проведення судової експертизи, фактично зловживало наданими процесуальними правами і такі дії позивача призвели до створення перешкод у проведенні експертизи та затягуванні розгляду справи.
Невиконання позивачем обов'язку надати всі наявні у нього документи, що стосуються предмета спору, свідчить про недобросовісне користування процесуальними правами, що суперечить положенням Господарського процесуального кодексу України.
Наведені обставини, за висновком суду, є достатньою правовою підставою для застосування до позивача заходів процесуального примусу і такий захід спрямований не на покарання сторони, а на забезпечення належного процесуального порядку, дисципліни та недопущення подальшого зловживання процесуальними правами, що перешкоджає своєчасному, повному й об'єктивному розгляду справи.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність застосування до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву заходів процесуального примусу у вигляді стягнення в дохід державного бюджету штрафу у сумі п'яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням положень ч. 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (15140,00 грн).
Згідно приписів ч. 5 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи позивача викладені у клопотанні про долучення доказів від 21.10.2025 року щодо неналежного виконання його посадовими особами обов'язків з ведення документообігу, що призвело до неподання необхідних документів для проведення експертизи вчасно, оскільки наведене є суб'єктивним чинником і залежало виключно від волі позивача. До того ж, позивач звертаючись до суду з даним позовом та формуючи правову позицію у даному спорі, мав достатньо часу для підготовки належного об'єму доказів необхідних для вирішення даного спору по суті.
Керуючись статтями 2, 43, 80, 81, 131, 132, 135, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Застосувати до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.
2. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 50-Г; ідентифікаційний код 19030825) в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 15140 (п'ятнадцять тисяч сто сорок) грн 00 коп.
3. Дана ухвала в частині пункту 2 резолютивної частини ухвали є виконавчим документом відповідно до ч. 5 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України.
4. Стягувач: Державна судова адміністрація України (01021, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5; ідентифікаційний код 26255795).
5. Боржник: Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 50-Г; ідентифікаційний код 19030825).
6. Строк пред'явлення даної ухвали до виконання в частині пункту 2 резолютивної частини ухвали протягом трьох місяців з дня її підписання.
Ухвала набирає законної сили 23.10.2025 та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.
Повний текст ухвали складено та підписано 27.11.2025.
СуддяТ.В. Васильченко