номер провадження справи 27/129/25
18.11.2025 Справа № 908/2164/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи
за позовом: Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Якова Новицького, 5, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ/Умовний код 0290997323) в інтересах держави в особі
позивача: Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний номер юридичної особи 04053915)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “МОНОМАХ» ЛТД (вул. Доківська, буд. 3, м. Запоріжжя, 69032, ідентифікаційний номер юридичної особи 22136125)
про стягнення грошової суми
за участю
прокурора: Михальчук І.В., службове посвідчення № 075789 видане 01.03.2023
позивача: Михайловський Д.С., самопредставництво, витяг з ЄДР, посвідчення № 1108 від 17.02.2023
відповідача: не з'явився
Заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області звернувся до Господарського суду Запорізької області через систему “Електронний суд» з позовною заявою в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “МОНОМАХ» ЛТД про стягнення дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, за період з 01.01.2023 по 31.08.2024 у розмірі 110 554 грн 56 коп.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 15.07.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2164/25 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2164/25.
Ухвалою суду від 25.07.2025 виправлено описку в ухвалі суду від 21.07.2025 про відкриття провадження у справі № 908/2164/25. Викладено пункти 3, 4, 5 резолютивної частини ухвали у наступній редакції:
“3. Розгляд справи призначити на 28.08.2025 об 11 год. 45 хв., яке відбудеться в приміщенні господарського суду Запорізької області за адресою: 69001, м. Запоріжжя, вул. Гетьманська, буд. 4, корпус 2, кабінет № 116.
4. Визначити відповідачу строк для подання до суду: заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали; для подання відзиву на позов, у порядку ст. 165 ГПК України, із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача (якщо такі докази не надані позивачем) та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; для подання заперечень на відповідь на відзив (в порядку ст. 167 ГПК України (якщо такі будуть подані)) та документами, що підтверджують надіслання (надання) заперечення і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив (але не пізніше 20.08.2025, з урахуванням поштового перебігу).
Одночасно з надісланням (надання) відзиву до суду - направити його копію та додані до нього документи іншим учасникам справи, докази направлення/вручення надати суду (додати до відзиву).
В разі ненадання відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст.178 ГПК України).
5. Запропонувати прокурору та позивачу в строк до 28.08.2025, з урахуванням поштового перебігу, у разі отримання від відповідача відзиву на позовну заяву, відповідно до ст. 251 ГПК України направити на адресу відповідача та суду письмову відповідь (пояснення, заперечення) щодо відзиву на позовну заяву, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, докази направлення надати суду».
20.08.2025 заступником керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя за допомогою підсистеми “Електронний суд» подана до суду заява про збільшення позовних вимог (у порядку ст. 46 ГПК України).
24.08.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “МОНОМАХ» ЛТД за допомогою підсистеми Електронний суд» подано до суду клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження, у якому останній просить суд перенести розгляд справи № 908/2164/25 (підготовче засідання) на іншу дату та час після 15.09.2025, з урахуванням графіку суду, для надання відповідачу можливості підготувати відзив на заяву про збільшення розміру позовних вимог.
28.08.2025 судом прийнята заява заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя про збільшення позовних вимог в порядку статті 46 ГПК України, у зв'язку із чим розглядаються позовні вимоги заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “МОНОМАХ» ЛТД доходу, отримананого від безпідставно набутого майна, за період з 12.03.2022 по 31.08.2024 у розмірі 233 052 грн 77 коп.
Ухвалою суду від 28.08.2025 відкладено розгляд справи, засідання суду призначено на 17.09.2025.
Ухвалою суду від 16.09.2025 задоволена заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “МОНОМАХ» ЛТД Кириченко Т.В. про проведення судового засідання 17.09.2025 о 12 год. 00 хв. та наступних судових засідань в режимі відеоконференції у справі 908/2164/25 поза межами приміщення суду.
15.09.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “МОНОМАХ» ЛТД за допомогою підсистеми Електронний суд» поданий до суду відзив на позовну заяву.
17.09.2025 представником Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “МОНОМАХ» ЛТД Кириченко Т.В. за допомогою підсистеми Електронний суд» подана до суду заява про проведення засідання за відсутності учасника справи.
Ухвалою суду від 17.09.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “МОНОМАХ» ЛТД про витребування доказів, призначення експертизи у справі та залучення третьої особи без самостійних вимог залишені без розгляду, вирішено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 908/2164/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче провадження призначено на 30.09.2025.
19.09.2025 за допомогою підсистеми “Електронний суд» Запорізькою обласною прокуратурою подана до суду відповідь на відзив відповідача.
24.09.2025 Запорізькою міською радою за допомогою підсистеми “Електронний суд» подана до суду відповідь на відзив.
29.09.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “МОНОМАХ» ЛТД за допомогою підсистеми Електронний суд» подані до суду заперечення на відповідь на відзив.
30.09.2025 за допомогою підсистеми Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “МОНОМАХ» ЛТД подано до суду клопотання про призначення експертизи.
В судовому засіданні 30.09.2025 судом в порядку ч. 5 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошена протокольна ухвала про перерву в підготовчому судовому засіданні до 03.11.2025.
02.10.2025 Запорізькою обласною прокуратурою допомогою підсистеми “Електронний суд» подані до суду заперечення на клопотання відповідача про призначення експертизи.
Ухвалою суду від 03.11.2025 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті 18.11.2025. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “МОНОМАХ» ЛТД про призначення експертизи у справі № 908/2164/25 відмовлено.
Судове засідання 18.11.2025 проводилось за допомогою підсистеми «Електронний суд» та фіксацією судового засідання vkz.court.gov.ua.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК України, суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).
Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено учасникам справи їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
Прокурор підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві
Представник позивача підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві прокурором.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Заслухавши представників прокуратури та позивача, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши представників прокуратури та позивача, суд
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 18.01.2018 державним реєстратором - приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О.О. на підставі договору купівлі продажу від 24.01.2006 № 44 зареєстровано право власності ТОВ ВКФ «МОНОМАХ» ЛТД (ідентифікаційний код юридичної особи 22136125) на арматурний цех інв. № 132913 (літ. В) загальною площею 1 065,2 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 3, кадастровий номер земельної ділянки місця розташування: 2310100000:02:010:0016.
Крім того, згідно з пунктом 1.2 іпотечного договору від 22.01.2018 № 229, укладеним між Приватним акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “МОНОМАХ» ЛТД предмет іпотеки арматурний цех літ. В, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Доківська, 3) розташований на земельній ділянці площею 0,5584 га за адресою: м. Запоріжжя, вул. Доківська, 3, кадастровий номер: 2310100000:02:010:0016.
Перебування арматурного цеху Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “МОНОМАХ» ЛТД на земельній ділянці за адресою: м. Запоріжжя, вул. Доківська, 3, також підтверджується пунктами 3 та 4 договору оренди землі від 03.03.2007 (далі - Договір), який укладено між Запорізькою міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “МОНОМАХ» ЛТД (Орендар).
Так, 03.03.07 між Запорізькою міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “МОНОМАХ» ЛТД (Орендар) укладено договір оренди землі (далі - Договір).
Відповідно до п. 1 Договору Орендодавець, відповідно до рішення четвертої сесії пятого скликання Запорізької міської ради № 6/131 від 20 вересня 2006 р., надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування арматурного цеху, яка знаходиться в м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 3.
Згідно п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,5584 га.
Договір оренди землі від 03.03.2007 зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.03.2007 за № 040726100153.
Відповідно до п. 8 Договору останній укладено до 05 листопада 2012 року.
Пунктом 33 Договору визначено, що дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно п. 34 Договору сторони обумовили, що фактичне продовження користування майном після закінчення строку дії даного договору оренди землі не є підставою для поновлення договору.
У подальшому між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “МОНОМАХ» ЛТД укладались додаткові угоди від 18.09.2008 (зареєстрована 20.10.2008 за № 040826101592), від 26.05.2009 (зареєстрована за 29.06.2009 № 040926101153), від 16.02.2010 (зареєстрована 25.02.2010 за № 041026100578), від 23.03.2011 (зареєстрована 26.05.2011 за № 231010004000036), якими вносились зміни лише до пункту 9 договору оренди землі від 21.03.2007 № 040726100153.
Строки та терміни дії указаного договору оренди землі зазначеними вище додатковими угодами не змінювались та не продовжувались.
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості про державну реєстрацію права оренди Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “МОНОМАХ» ЛТД земельної ділянки площею 0,5584 га з кадастровим номером 2310100000:02:010:0016 та продовження його дії відсутні.
Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Запорізькій області від 07.10.2024 № 11361/5/08-01-04-01-04, від 25.04.2025 № 4235/5/08-01-04-08-05, від 17.06.2025 № 5962/5/08-01-04-01-05 ТОВ ВКФ «МОНОМАХ» ЛТД (ідентифікаційний код юридичної особи 22136125) сплачено орендну плату з юридичних осіб за земельну ділянку площею 0,5584 га з кадастровим номером 2310100000:02:010:0016 у 2022 році у розмірі 95 152 грн 27 коп.; у 2023 році у розмірі 22 989 грн 86 коп.; з січня 2024 по вересень 2024 року 92 656 грн 09 коп.
Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 3894/207-19 від 04.11.2019 нормативна грошова оцінка вище зазначеної земельної ділянки складає 4 618 358 грн 88 коп.
Запорізькою міською радою на підставі зазначеної інформації, документів та рішень Запорізької міської ради від 30.06.15 № 7 “Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.18 № 26 “Про встановлення розміру орендної плати за землю» здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “МОНОМАХ» ЛТД земельною ділянкою (кадастровий номер 2310100000:02:010:0016) площею 5 584 кв.м., розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Доківська, 3 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 12.03.2022 по 31.08.2024.
Згідно з вказаним розрахунком, загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), зменшених на суму сплаченої плати за землю за період з 12.03.2022 по 31.12.2022 становить 122 498 грн 21 коп., з 01.01.2023 по 31.12.2023 - 65 006 грн 64 коп., з 01.01.2024 по 31.08.2024 - 45 547 грн 92 коп.
Загальний розмір доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 12.03.2022 по 31.08.2024 склав 233 052 грн 77 коп., що стало підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступні обставини.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.
Статтею 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до Закону.
За приписами ст. 93 Земельного Кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ч. 9 ст. 93 Земельного кодексу України, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Згідно із ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Згідно із ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно положень ст. 21 Закону України “Про оренду землі» та підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними, що регулюються главою 83 Цивільного кодексу України.
Згідно положень ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Таким чином, правовий механізм переходу права на землю, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності, користування, у тому числі у формі оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “МОНОМАХ» ЛТД не є власником та постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а трму не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Отже, відповідачем речові права на вказану земельну ділянку не оформлено та не зареєстровано, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.
Згідно положень ст. 21 Закону України “Про оренду землі» та підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними, що регулюються главою 83 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події
Статтею 1213 ЦК України унормовано, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України, для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Разом з цим, обов'язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових затрат - він зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав).
Для кондиційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
З огляду на викладене, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний поверти ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Отже, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Наведені висновки щодо застосування норм права викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18).
Для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 ЦК України, за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно, насамперед, з'ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов'язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.02.20 у справі № 922/981/18.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 17.02.2025 № 413615930, Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі “МОНОМАХ» ЛТД на підставі договору купівлі-продажу № 44 від 24.01.2006 належить нерухоме майно: арматурний цех інв. №132913, літ. В, загальною площею 1065,2 кв.м., розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 3.
Земельна ділянка по вул. Доківській, буд. 3 в м. Запоріжжя, загальною площею 0,5584 га, на якій розташоване дане майно, має кадастровий № 2310100000:02:010:0016 належить на праві власності Територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської раді на праві комунальної власності, згідно ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України.
З аналізу змісту норм ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, що зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов'язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.
У спірних правовідносинах наявні всі три вказані умови.
Відповідач зберіг майно (грошові кошти) у розмірі орендної плати, яка нараховується за володіння і користування земельною ділянкою комунальної власності за адресою вул. Доківська, буд. 3, м. Запоріжжя.
Збереження такого майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій Відповідача з моменту набуття права власності на нежитлову будівлю за адресою: вул. Доківська, буд. 3, м. Запоріжжя. Це є проявом правової природи нерухомого майна.
Набута відповідачем будівля, будучи згідно зі ст. 181 Цивільного кодексу України нерухомим майном, є органічно та нерозривно пов'язаною з земельною ділянкою. Відсутність договору оренди землі має фактичним наслідком набуття Відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті чого відбулося збереження відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у розмірі орендної плати.
Правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні, так як реалізація речового права на земельну ділянку згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України, п. 14.1.136 ч. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем права володіння і користування земельною ділянкою безоплатно - відсутні, так само, як і підстави для не нарахування орендної плати за землю.
Відповідач зберіг майно за рахунок позивача, оскільки власником спірної земельної ділянки є територіальна громада міста Запоріжжя за якою відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України всі землі в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці є комунальною власністю, за винятком земельних ділянок, які перебувають у державній або приватній власності. Збереження Відповідачем коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення цих коштів у Відповідача за рахунок їх несплати Позивачеві. Отже, вбачається, що Відповідач є фактичним користувачем земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника зберіг у себе кошти у вигляді орендної плати та зобов'язаний повернути ці кошти Запорізькій міській раді на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Слід також зазначити, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.03.2024 у справі № 908/57/24, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.07.2024, задоволено позов прокурора та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі “МОНОМАХ» ЛТД дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 18.01.2018 по 11.03.2022 у розмірі 209 579 грн 40 коп.
Предметом вищезазначеного позову було саме використання Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі “МОНОМАХ» ЛТД земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:010:0016 без правовстановлюючих документів та без сплати орендних платежів.
Судом у справі № 908/57/24 встановлено, що строк дії договору оренди землі від 03.03.2007 закінчився 12.07.2012, однак відповідач заходів щодо належного оформлення права користування земельною ділянкою не вжив. У зв'язку з чим, Запорізькою міською радою, на підставі витягу з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 04.11.2019 № 3894/207-19, було проведено розрахунок доходу, отриманого відповідачем від безпідставно набутого майна.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 05.03.2024 у справі № 908/57/24 залишено без змін, відповідно до постанови Центрального апеляційного господарського суду від 17.07.2024 у справі № 908/57/24.
Таким чином, факт використання Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі “МОНОМАХ» ЛТД земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:010:0016 без правовстановлюючих документів встановлено та підтверджено судовим рішення у справі № 908/57/24.
Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Запорізькій області від 07.10.2024 № 11361/5/08-01-04-01-04, від 25.04.2025 № 4235/5/08-01-04-08-05, від 17.06.2025 № 5962/5/08-01-04-01-05 ТОВ ВКФ «МОНОМАХ» ЛТД (ідентифікаційний код юридичної особи 22136125) сплачено орендну плату з юридичних осіб за земельну ділянку площею 0,5584 га з кадастровим номером 2310100000:02:010:0016 у 2022 році у розмірі 95 152 грн 27 коп.; у 2023 році у розмірі 22 989 грн 86 коп.; з січня 2024 по вересень 2024 року 92 656 грн 09 коп.
Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 3894/207-19 від 04.11.2019 нормативна грошова оцінка вище зазначеної земельної ділянки складає 4 618 358 грн 88 коп.
Запорізькою міською радою на підставі зазначеної інформації, документів та рішень Запорізької міської ради від 30.06.15 № 7 “Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.18 № 26 “Про встановлення розміру орендної плати за землю» здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “МОНОМАХ» ЛТД земельною ділянкою (кадастровий номер 2310100000:02:010:0016) площею 5 584 кв.м., розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Доківська, 3 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 12.03.2022 по 31.08.2024.
Згідно з розрахунком Запорізької міської ради, загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), зменшених на суму сплаченої плати за землю за період з 12.03.2022 по 31.12.2022 становить 122 498 грн 21 коп., з 01.01.2023 по 31.12.2023 - 65 006 грн 64 коп., з 01.01.2024 по 31.08.2024 - 45 547 грн 92 коп., що в сумі складає 233 052 грн 77 коп.
Отже, з часу виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “МОНОМАХ» ЛТД права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Доківська, 3, виник й обов'язок укласти договір оренди та зареєструвати на підставі нього право оренди землі.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “МОНОМАХ» ЛТД (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельними ділянками за відсутності укладеного договору, збільшено вартість власного майна, а Запорізькою міською радою втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати за рахунок міської ради.
Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдане очікування», що є загальновизнаною, у тому числі у практиці ЄСПЛ.
При цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю, як землекористувача, є орендна плата. Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (п.п. 14.1.125, 14.1.136 ст. 14, п. 288.5 ст. 288 Кодексу).
Несплата відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору призвела до недоотримання позивачем належних йому грошових коштів у вигляді орендної плати в сумі 233 052 грн 77 коп.
Не повернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу.
У постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.04.2023 у справі № 357/8975/20 викладено правові висновки про те, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20 вересня 2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18) на які як на підставу касаційного оскарження посилається заявник. Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів (коштів) за безпідставне користування земельною ділянкою є за своїм змістом кондикційними.
Разом з тим, для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України). Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18).
Також, відповідач не надав, а матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем позивачу недоотриманих грошових коштів в сумі 233 052 грн 77 коп.
Перевіривши розрахунок розміру недотриманого доходу за фактичне користування Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “МОНОМАХ» ЛТД земельною ділянкою площею 5584 кв.м., розташованою за адресою: м. Запоріжжя, вул. Доківська, 3 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування), суд встановив, що його здійснено правильно, сума недоотриманого доходу за фактине користування земельною ділянкою без оформлення правововстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), зменшених на суму сплаченої плати за землю за період з 12.03.2022 по 31.08.2024 складає 233 052 грн 77 коп. та підлягає стягненню з відповідача.
Відповідач не надав доказів сплати позивачу недоотриманих грошових коштів у сумі 233 052 грн 778 коп., контррозрахунку суми, заявленої до стягнення не надав.
Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним.
Щодо заперечень відповідача про незастосовність стягнення плати за землю за воєнний період 2022 року, слід зазначити наступне.
Приписи підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин виходячи з наступного: Згідно п. 69.14. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
В свою чергу Верховним Судом у постанові від 27.04.2021 у справі № 922/2378/20 викладено висновок, що норми п. 10.1.1. ст. 10, п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, ст. ст. 40, 41, п. 265.1.3. ст. 265 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах слід застосовувати таким чином: «власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї, і, використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм Податкового кодексу України».
Аналогічні висновки викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.07.2025 у справі № 908/1196/24 та від 01.07.2025 у справі № 908/1301/24.
Крім того, Центральний апеляційний господарський суд у постанові від 03.09.2025 справа № 908/1926/25 за позовом заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Центр" про стягнення доходу отриманого від безпідставно набутого майна виснував наступне: «Враховуючи наведене, відповідач не є суб'єктом, який має право на застосування пільг щодо звільнення його від нарахування та сплати орендної плати за землю у період з 12.03.2022 по 31.12.2022, передбачених пп. 69.14 п. 69 підроз. 10 роз. ХХ Перехідних положень ПК України, адже користувався земельною ділянкою за відсутності правових підстав для володіння чи користування нею.
Такі висновки відповідають позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 08.07.2025 у cправі № 908/1196/24.
З наведеного вбачається, що відповідач міг отримати пільгу у відповідності до приписів п. 69.14. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України лише за умови укладеного договору оренди землі.
Земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:02:010:0016 перебувала у користуванні на умовах оренди Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “МОНОМАХ» ЛТД у період з 03.03.2007 по 05.11.2012 (договір оренди землі від 03.03.2007).
У подальшому, після закінчення строку дії договору оренди землі, відповідач не вжив заходів щодо його пролонгації.
Таким чином на теперішній час відповідач не є ані постійним користувачем, ані орендарем земельної ділянки комунальної власності та фактично використовує її без правовстановлюючих документів.
Отже, положення підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України на правовідносини з приводу стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “МОНОМАХ» ЛТД доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за 2022 рік, не розповсюджуються.
Досліджуючи питання наявності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави, суд враховує наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, зазначене конституційне положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом.
Згідно статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.
Згідно з ч.ч. 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах
Одним із ключових для застосування норм ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та визначення згаданого елемента є поняття «інтерес держави».
У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Із врахуванням того, що “інтереси держави» в оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавству на підставі якого подається позов, в чому саме відбулася чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
При цьому, п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
У позовній заяві прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, зокрема, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Вказані правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Статтею 25 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Статтею 142 Конституції України та статтями 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджету міст обласного значення належить податок на майно, до складу якого за приписами підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України входить плата за землю, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
При цьому за інформацією, опублікованої на офіційному сайті Запорізької міської ради, податок на майно є одним із основних доходів бюджету міста Запоріжжя.
Згідно ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “МОНОМАХ» ЛТД користується земельною ділянкою по вул. Доківська, 3 у м. Запоріжжі площею 5584 га без укладення договору оренди землі, у зв'язку з чим грошові кошти від сплати орендної плати не отримує бюджет міста.
Неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, які можуть бути використані для задоволення її нагальних потреб.
Земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:02:010:0016 площею 5 584 кв.м, відноситься до земель комунальної власності.
Запорізька міська рада відповідно до вимог пунктів 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки.
Відповідно до вимог ст.ст. 2, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Запорізька міська рада є органом, через який територіальною громадою міста Запоріжжя безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування.
Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя до Запорізької міської ради направлено запит від 14.10.2024 № 52-103-9681ВИХ-24 про надання інформації про вжиті заходи претензійно-позовного характеру щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “МОНОМАХ» ЛТД недоотриманого доходу за фактичне використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:010:0016 площею 5584 кв.м, у вигляді орендної плати за землю.
Виконавчий комітет Запорізької міської ради листом від 11.12.2024 № 21230/03.3-20/03 повідомив, що згідно інформаційної бази даних (договорів оренди землі, укладених Запорізькою міською радою) Департаменту управління активами Запорізької міської ради значиться договір оренди землі від 21.03.2007 № 040726100153, укладений із Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “МОНОМАХ» ЛТД строком до 05.11.2012 по вул. Доківська, 3 для розташування арматурного цеху.
В подальшому, Департаментом управління активами Запорізької міської ради листом від 20.01.2025 № 408/01/01-07/9852 повідомлено, що Департаментом правового забезпечення Запорізької міської ради не вживалися заходи претензійно-правового характеру щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “МОНОМАХ» ЛТД недоотриманого доходу за фактичне використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:010:0016 без оформлення правовстановлюючого документу на землю за період з 12.03.2022 по 31.08.2024.
У додаток до вказаного листа надано розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “МОНОМАХ» ЛТД земельною ділянкою площею 5584 кв.м, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Доківська, 3 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) землею за період з 12.03.2022 по 31.08.2024.
Вказані обставини свідчать про нездійснення Запорізькою міською радою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади міста Запоріжжя та наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва. З огляду на викладене, з метою недопущення залишення інтересів держави незахищеними заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя звертається з вказаним позовом до суду.
Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя листом від 11.07.2025 № 52-103-5485вих-25 повідомлено Запорізьку міську раду про встановлення підстав для представництва інтересів держави в особі Запорізької міської ради шляхом пред'явлення позову до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “МОНОМАХ» ЛТД про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна.
Зважаючи на нездійснення Запорізькою міською радою заходів для звернення до суду та враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави, а також визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов до висновку, що прокурор обґрунтовано, у межах своїх повноважень, звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції» зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Відповідач у справі не спростував доводи прокурора та позивача, заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним.
Враховуючи предмет та визначені прокурором підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України судовий збір в розмірі 2 796 грн 63 коп. покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 46, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області інтересах держави в особі Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “МОНОМАХ» ЛТД задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “МОНОМАХ» ЛТД (вул. Доківська, буд. 3, м. Запоріжжя, 69032, ідентифікаційний номер юридичної особи 22136125) на користь Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний номер юридичної особи 04053915) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, за період з 12.03.2022 по 31.08.2024 у розмірі 233 052 (двісті тридцять три тисячі п'ятдесят дві) грн 77 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “МОНОМАХ» ЛТД (вул. Доківська, буд. 3, м. Запоріжжя, 69032, ідентифікаційний номер юридичної особи 22136125) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя (м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, буд. 5, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2025 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 2 796 (дві тисячі сімсот дев'яносто шість) грн 63 коп.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 27.11.2025.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.