Рішення від 10.11.2025 по справі 908/2812/25

номер провадження справи 4/143/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2025 Справа № 908/2812/25

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО ПАРТНЕРС», (03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 40, офіс 302), представник позивача адвокат Скоблик Христіан Володимирович, ( АДРЕСА_1 )

відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРЕДА КОМПАНІ», (69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 25-Б, кв. 61)

про стягнення 1 247 548,06 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Лисенко К.Д.

За участю представників сторін:

від позивача - Скоблик Х.В., на підставі Ордеру на надання правничої допомоги серія АО № 1192773 від 04.09.2025, (в режимі відеоконференції);

від відповідача - не з'явився;

04.09.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 04.09.2025, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 04.09.2025, (вх. № 3073/08-07/25 від 08.09.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО ПАРТНЕРС», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРЕДА КОМПАНІ», м. Запоріжжя про стягнення 1 247 548,06 грн. заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № ЕНП-11/21-КС від 18.10.2021, в тому числі 714 480,27 грн. основного боргу за поставлену електричну енергію за період лютий - серпень 2022 року, 164 996,08 грн. пені, 298 188,48 грн. інфляційних втрат та 69 883,23 грн. 3 % річних.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2025 справу № 908/2812/25 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2812/25, справі присвоєно номер провадження справи 4/143/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.10.2025.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.10.2025 закрито підготовче провадження у справі № 908/2812/25, справу призначено до розгляду по суті, судове засідання призначено на 10.11.2025.

В судове засідання 10.11.2025 з'явився представник позивача, судове засідання проводилося в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв'язкуvkz.court.gov.ua.

До системи відеоконференцзв'язку 10.11.2025 приєднався представник позивача.

В судовому засіданні 10.11.2025 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято за результатами оцінки доказів, поданих позивачем і відповідачем та долучених судом до матеріалів справи.

Представник відповідача в жодне судове засідання у справі № 908/2812/25 не з'явився, про поважність причин неявки суд жодного разу не повідомляв. Заяв про визнання позову від відповідача не надходило.

Про дату, час та місце розгляду справи № 908/2812/25 відповідач повідомлявся належним чином ухвалами суду по справі, які направлялися відповідачу на адресу його реєстрації. При цьому, ухвала суду від 10.09.2025 про відкриття провадження у справі № 908/2812/25 та повернулася до суду без вручення адресату з відміткою оператора поштового зв'язку: «За закінченням терміну зберігання».

Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до Безкоштовного запиту, отриманого судом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua, місцезнаходженням юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРЕДА КОМПАНІ» (ідентифікаційний код юридичної особи 31686219) є: 69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 25-Б, кв. 61, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

За приписами ч. 4 ст. 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Частиною третьою статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також ухвали суду по справі від 10.09.2025 і від 06.10.2025 направлялися судом на відому суду адресу електронної пошти відповідача: lkmdonaks@ukr.net (зазначалася ТОВ «СЕРЕДА КОМПАНІ» як офіційний засіб зв'язку в заяві-приєднанні до договору про постачання електричної енергії споживачу № ЕНП-11/21-КС від 18.10.2021) та доставлені до електронної скриньки відповідача, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки.

Крім того, у відповідності до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не дотримано обов'язку щодо реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Згідно з частиною 5 та 7 статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Частиною 11 статті 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2812/25 та подальший розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 10.11.2025 за відсутністю відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві, мотивовані посиланням на приписи ст., ст. 525, 530, 546, 549, 610-612, 625, 628, 629 ЦК України, положення Закону України «Про ринок електричної енергії», норми Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 312 від 14.03.2018. Підставою для звернення з позовом до суду зазначено неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про постачання електричної енергії споживачу № ЕНП-11/21-КС від 18.10.2021 щодо своєчасної та повної оплати за надані послуги з постачання електричної енергії за період лютий - серпень 2022 року, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 714 480,27 грн. У зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих послуг з постачання електричної енергії позивач, керуючись приписами діючого законодавства та положеннями укладеного сторонами договору, нарахував та просить суд стягнути з відповідача 164 996,08 грн. пені, 298 188,48 грн. інфляційних втрат та 69 883,23 грн. 3 % річних. З урахуванням викладеного, позивач просив суд позов задовольнити повністю, покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору, а також судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 100 000,00 грн. (згідно попереднього орієнтовного розрахунку).

06.11.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла Заява ТОВ «ЕНЕРГО ПАРТНЕРС» про розподіл судових витрат (вх. № 22378/08-08/25 від 06.11.2025), якою позивач просить суд долучити до матеріалів справи № 908/2812/25 докази понесення ним витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу адвокат в розмірі 100 000,00 грн.

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши зібрані у справі письмові докази, заслухавши пояснення представника позивача,суд

УСТАНОВИВ

Відповідно до ч. 1 статті 2 Закон України «Про ринок електричної енергії» правову основу функціонування ринку електричної енергії становлять Конституція України, цей Закон, закони України «Про альтернативні джерела енергії», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про природні монополії», «Про захист економічної конкуренції», «Про охорону навколишнього природного середовища», міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України.

Пунктом 5 ч. 2 статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема правилами роздрібного ринку.

Частиною 5 ст. 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов'язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником «останньої надії».

Пунктом 16 ч. 2 статті 3 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що функціонування ринку електричної енергії здійснюється на принципах, відповідальності учасників ринку за недотримання правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов договорів, що укладаються на цьому ринку.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, серед іншого, договір про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється на підставі договору постачання електричної енергії споживачу, що укладається між електропостачальником та споживачем.

19.04.2018 набрав чинності Кодекс систем розподілу, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 310 від 14.03.2018.

Відповідно до положень абз. 1, 22, 23 п. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019-VIII (зі змінами, внесеними згідно із Законом України № 2628-VIII від 23.11.2018) під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб'єкт господарювання повинен до 1 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб'єктів господарювання. У разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов'язків: пов'язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 312 від 14.03.2018 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ).

Відповідно до п. 1.2.1 ПРРЕЕ на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.

Згідно з п. 3.1.1 ПРРЕЕ постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником «останньої надії». Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника «останньої надії» визначаються у встановленому законодавством порядку.

Пунктами 3.1.7, 3.1.8, 3.1.9 ПРРЕЕ визначено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції. Споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.

Постановою НКРЕКП № 1671 від 09.08.2019 (із змінами відповідно до постанови НКРЕКП № 2002 від 04.11.2020) Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО ПАРТНЕРС» (позивач у справі) видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до п. 8 постанови від 14.03.2018 № 312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (в редакції станом на 01.01.2019) «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Матеріали справи свідчать, що 18.10.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО ПАРТНЕРС» (Електропостачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРЕДА КОМПАНІ» (відповідач у справі, Споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № ЕНП-11/21-КС (далі - Договір) шляхом підписання ТОВ «СЕРЕДА КОМПАНІ» заяви-приєднання.

Як зазначено в заяві-приєднанні початок постачання - 01.12.2021.

Додатком до заяви-приєднання є опис об'єкта постачання електричної енергії, відповідно до якого постачання електроенергії здійснюється на об'єкт ТОВ «СЕРЕДА КОМПАНІ»: технологічна площадка, адреса об'єкта: Запорізька область, Веселівський район, с. Корніївка, вул. Центральна, 44в, ЕІС-код точки комерційного обліку: 62Z8720645175278.

Відповідачем належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, які спростовують факт укладення з позивачем з 18.10.2021 Договору про постачання електричної енергії споживачу суду не надано.

Відповідно до пункту 1.1 цей Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником та укладається сторонами згідно наказу Міненерго України від 04.03.2022 № 104 з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання Споживача до цього Договору згідно із заявою-приєднання, яка є додатком № 1 до цього Договору.

За умовами п. 2.1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно з п. 3.1 Договору початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком № 1 до Договору.

Умовами п., п. 3.7-3.9 Договору сторонами погоджено, що на підстав отриманих даних від Оператора системи розподілу (ОСР) Постачальник до 15 числа місяця, наступного за місяцем постачання, складає та надає Споживачу Акт купівлі-продажу електричної енергії та приймання-передачі послуг у двох екземплярах. Споживач протягом 2 робочих днів з дати одержання Актів зобов'язується відправити постачальнику підписаний зі свого боку другий примірник Акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати письмову мотивовану відмову від підписання Акту. У тому разі, якщо Споживач в строк, вказаний в п. 3.8 Договору, не відправив Постачальнику підписаний зі свого боку другий примірник Акту, і у тому ж випадку не надав Постачальнику письмову мотивовану відмову від підписання Акту, електрична енергія, зазначена в такому Акті, передана Постачальником Споживачу і прийняття останнім без зауважень та заперечень, а такий Акт вважається погодженим та підписаним з боку споживача. У випадку невиконання обов'язку, передбаченого п. 3.8 Договору, електрична енергія вважається поставленою та прийнятою Споживачем від Постачальника у відповідному звітному місяці на підставі даних Постачальника та інформації, наданої ОСР, до врегулювання розбіжностей відповідно до умов Договору або в судовому порядку.

Відповідно до п. 5.1 Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем Комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до Договору.

Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. (п. 5.2 Договору)

Ціна на електричну енергію, згідно з п. 5.4 Договору, має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором.

Пунктами 5.5, 5.6, 5.7, 5.8 Договору сторонами узгоджено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем протягом 5 робочих днів з моменту отримання Споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної у Комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем. У разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплату пені.

Споживач, згідно з п. 6.2.1 Договору зобов'язався забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору.

В свою чергу, відповідно до п. 7.1.1 Договору Постачальник має право, в тому числі, отримувати від Споживача оплату за поставлену електричну енергію та інші послуги, згідно з умовами цього Договору.

Згідно з п. 9.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за цим Договором припиняється через три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконане. (п. 9.6 Договору)

В пункті 13.1 встановлено, що Договір укладається на строк, зазначений в Комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Постачальником отриманої від Споживача заяви-приєднання. Цей Договір в частині виконання зобов'язань Споживача щодо оплати діє до повного виконання Споживачем таких зобов'язань.

У додатку № 2 до Договору викладена Комерційна пропозиція № 1 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.10.2021 (далі Комерційна пропозиція).

Відповідно до п. 2.1 Комерційної пропозиції оплата за електроенергію здійснюється Споживачем за фактом споживання.

Оплата рахунка Постачальника за Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не більше 5 робочих днів від дати його отримання Споживачем. (п. 3.1 Комерційної пропозиції)

Згідно п. 4.1 Комерційної пропозиції оплата електричної енергії здійснюється Споживачем у формі 100 % оплати згідно фактично спожитих Споживачем обсягів в розрахунковому періоді згідно з рахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку.

За внесення платежів, передбачених умовами Договору, з порушенням термінів, визначених цією Комерційної пропозицією, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. (п. 9.1 Комерційної пропозиції)

Умовами п., п. 11.1 і 11.2 Комерційної пропозиції встановлено, що Договір про постачання електричної енергії Споживачу для кожного окремого споживача набирає чинності з дня наступного за днем отримання від ТОВ «ЕНЕРГО ПАРТНЕРС», як Постачальника, оригіналу належним-чином оформленої заяви-приєднання Споживача до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, в якій вказано про обрання відповідним споживачем цієї Комерційної пропозиції, за умовами, що у строк три робочі дні з дати отримання вказаної вище заяви-приєднання, споживачу не буде повідомлено про невідповідність його критеріям цієї Комерційної пропозиції. Договір діє до дати (моменту) початку постачання електричної енергії Споживачу іншим Постачальником.

Відповідно до п. 4.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 із змінами та доповненнями (далі ПРРЕЕ), дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. (п. 4.12 ПРРЕЕ)

Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку. (п. 4.13 ПРРЕЕ)

Матеріали справи не містять заяв сторін про розірвання Договору про постачання електричної енергії споживачу № ЕНП-11/21-КС від 18.10.2021, отже у спірному періоді Договір є діючим.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору за період грудень 2021 року - серпень 2022 року позивачем складені та направленні відповідачу на адресу електронної пошти: lkmdonaks@ukr.net (зазначалася ТОВ «СЕРЕДА КОМПАНІ» як офіційний засіб зв'язку в заяві-приєднанні до Договору № ЕНП-11/21-КС від 18.10.2021) для підписання Акти купівлі-продажу електричної енергії за Договором про постачання електричної енергії споживачу № ЕНП-11/21-КС від 18.10.2021 на загальну суму 1 313 086,06 грн. з ПДВ, а саме:

- за грудень 2021 року Акт купівлі-продажу електричної енергії № 65 від 31.12.2021 на суму 277 212,60 грн.;

- за січень 2022 року Акт купівлі-продажу електричної енергії № 9 від 31.01.2022 на суму 245 654,03 грн.;

- за лютий 2022 року Акт купівлі-продажу електричної енергії № 26 від 28.02.2022 на суму 217 626,84 грн.;

- за березень 2022 року Акт купівлі-продажу електричної енергії № 35 від 31.03.2022 на суму 132 918,52 грн.;

- за квітень 2022 року Акт купівлі-продажу електричної енергії № 41 від 30.04.2022 на суму 55 277,11 грн.;

- за травень 2022 року Акт купівлі-продажу електричної енергії № 52 від 31.05.2022 на суму 46 403,83 грн.;

- за червень 2022 року Акт купівлі-продажу електричної енергії № 60 від 30.06.2022 на суму 128 969,63 грн.;

- за липень 2022 року Акт купівлі-продажу електричної енергії № 70 від 31.07.2022 на суму 121 834,62 грн.;

- за серпень 2022 року Акт купівлі-продажу електричної енергії № 79 від 31.08.2022 на суму 87 188,88 грн.

У підтвердження факту споживання відповідачем об'єму електричної у спірному періоді в загальному обсязі 284 359 кВт/год позивач посилається на Лист за вих. № 35.1-35/1304 від 28.07.2025 адміністратора комерційного обліку, функції якого у Запорізькій області виконує ПАТ «Запоріжжяобленерго», про фактичний обсяг, період споживання за ЕІС-кодами точками розподілу споживача.

Позивачем на оплату спожитої відповідачем електричної енергії за період грудень 2021 року - серпень 2022 року були виписані відповідачу відповідні рахунки на оплату.

Як свідчать фактичні обставини справи, відповідачем вартість спожитої електроенергії за спірний період у передбачені Договором строки та в повному обсязі не оплачена.

Так, відповідачем з порушенням строків оплати, обумовлених Договором та Комерційною пропозицією до нього, в період з 21.12.2021 по 18.01.2022 здійснена оплата за спожиту протягом грудня 2021 року електричну енергію в сумі 277 212,60 грн., 15.02.2022 відповідачем оплачена спожита в січні 2022 року електрична енергія в сумі 245 654,03 грн. та 16.03.2022 і 20.05.2022 відповідачем частково оплачена спожита в лютому 2022 року електрична енергія на суму 75 739,16 грн. (Відповідні виписки банку про здійснення відповідачем часткових оплат спожитої у спірному періоді електричної енергії позивачем надані до матеріалів справи). Решту заборгованості за поставлену електричну енергію відповідач не сплатив.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача за Договором про постачання електричної енергії споживачу № ЕНП-11/21-КС від 18.10.2021 за спожиту електричну енергію склав 714 480,27 грн. (за лютий - серпень 2022 року).

01.08.2025 позивач звернувся до відповідача із Вимогою вих. № 08-2025/г від 01.08.2025 про сплату заборгованості за Договором про постачання електричної енергії споживачу № ЕНП-11/21-КС від 18.10.2021 та штрафних санкцій за порушення термінів оплати в загальному розмірі 1 247 756,99 грн., в тому числі 714 480,27 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію за лютий - серпень 2022 року.

Зазначена вимога направлялася на юридичну адресу ТОВ «СЕРЕДА КОМПАНІ» (69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 25-Б, кв. 61), проте повернулася позивачу без вручення адресату за закінченням терміну зберігання відправлення, про що свідчить трекінг поштового відправлення на сайті оператора поштового зв'язку АТ «УКРПОШТА».

Отже, станом на час вирішення спору судом позивач наполягає на тому, що заборгованість відповідача перед позивачем за спірний період (лютий - серпень 2022 року) становить 714 480,27 грн.

У зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих послуг з постачання електричної енергії позивач, керуючись приписами діючого законодавства та положеннями укладеного сторонами Договору, нарахував відповідачу 164 996,08 грн. пені, 298 188,48 грн. інфляційних втрат та 69 883,23 грн. 3 % річних.

Відсутність своєчасної оплати відповідачем рахунків за Договором про постачання електричної енергії споживачу № ЕНП-11/21-КС від 18.10.2021 стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Господарські взаємовідносини сторін у даній справі врегульовані Договором про постачання електричної енергії споживачу № ЕНП-11/21-КС від 18.10.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За доводами позивача акти купівлі-продажу електричної енергії та рахунки за спірний період сформовано Постачальником електричної енергії - ТОВ «ЕНЕРГО ПАРТНЕРС» за фактом фактичного споживання Споживачем електричної енергії та на підставі даних (обсягів спожитої електричної енергії), поданих оператором розподілу електричної енергії АТ «Запоріжжяобленерго» за результатами звітних періодів.

Згідно із п. 2.1.18 Правил роздрібного ринку електричної енергії» (надалі - ПРРЕЕ), затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (з подальшими змінами та доповненнями), за укладеними договорами електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) оператор системи формує особові рахунки, на яких обліковує стан розрахунків за послуги з передачі (розподілу) електричної енергії, із зазначенням відповідальних за розрахунки сторін, зазначає інформацію відповідно до реєстрів точок комерційного обліку споживачів відповідних електропостачальників та вносить відповідні зміни протягом одного робочого дня, наступного за днем настання таких змін.

За реєстром особових рахунків окремо ведеться реєстр електропостачальників, з якими укладено договори електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.

Крім цього, відповідно до підпункту 5 пункту 5.1.2 ПРРЕЕ оператор системи зобов'язаний формувати і вести реєстр електропостачальників, які мають доступ до мереж оператора системи, реєстр особових рахунків та особові рахунки споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності оператора системи, реєстр власників мереж, які підпадають під визначені критерії малої системи розподілу, інформувати електропостачальників та власників мереж, занесених до цих реєстрів, про необхідність укладення передбачених цими Правилами договорів та врегулювання відносин з користувачами малих систем розподілу.

За умовами п. 4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Згідно з п. 4.12 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Відповідно до п. 4.13 ПРРЕЕ для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу. Платіжні документи (рахунки) надаються електропостачальниками споживачам безкоштовно. Платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на вебсайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв'язком, поштовим зв'язком, кур'єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу. Платіжний документ (рахунок) має надаватися споживачу в терміни та спосіб, визначені відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції або умов договору. Датою отримання платіжного документа вважається: 1) дата вручення, що підтверджується підписом одержувача (споживача або його уповноваженої особи); 2) дата його отримання від кур'єра; 3) відмітка про реєстрацію вхідної кореспонденції; 4) дата його відкриття споживачем на персональній сторінці (особовому кабінеті) споживача на офіційному вебсайті електропостачальника, оператора системи, що може бути підтверджено програмною платформою, яка забезпечує роботу персональної сторінки з визначенням дати та часу його відкриття; 5) дата отримання іншими засобами комунікації (електронною поштою, факсимільним зв'язком тощо) чи в інший спосіб з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу та комерційною пропозицією та/або договором споживача на розподіл (передачу) електричної енергії; 6) третій календарний день з дати його отримання поштовим відділенням зв'язку, на території обслуговування якого розташований об'єкт споживача (у разі направлення засобами поштового зв'язку рекомендованим або цінним листом). Вимоги щодо порядку та форми надання інформації в платіжних документах (рахунках) електропостачальника встановлені розділом ІХ цих Правил. (п. 4.14. ПРРЕЕ)

АТ «Запоріжжяобленерго», як Оператор системи розподілу, надавало Постачальнику відомості про фактичні (звітні) обсяги купівлі електричної енергії Споживачем ТОВ «СЕРЕДА КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 31686219) згідно з показами ЗВТ, за період лютий - серпень 2022 року. Також позивачем надано суду акти купівлі-продажу електричної енергії за цей період, які складені позивачем і відповідачем не підписані.

Разом з тим, дані по заборгованості, що є предметом у цьому спорі взяті безпосередньо з точки комерційного обліку за ЕІС-кодом точки розподілу 62Z8720645175278, вид об'єкту - технологічна площадка, адреса об'єкту - Запорізька область, Веселівський район, с. Корніївка, вул. Центральна, 44а.

Згідно з положеннями ч., ч. 1, 2 ст. 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.

В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

На період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

Переміщення товарів, маркування (етикетування) яких свідчить про вироблення таких товарів на тимчасово окупованій території, забороняється, крім речей, які віднесені до особистих речей, що переміщуються у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі відповідно до частин третьої та четвертої цієї статті.

Відповідно до листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 21.04.2023 № 4316/20.5/7-23 у зв'язку з перебуванням певних територій у тимчасовій окупації (ОСР не контролює власні електромережі на час окупації), ОСР (в даному випадку АТ «Запоріжжяобленерго») не має можливості відстежувати обсяги надходження електроенергії до мереж розподілу, а також, оскільки неможливо визначити від чиїх мереж здійснюється розподіл та куди надходить вироблена електроенергія під час окупації території, покази по об'єктах споживачів, розташованих на окупованих територіях, як щодо споживання, так і щодо генерації, мають прийматися рівними нулю.

Натомість, позивачем у цій справі на підтвердження заборгованості по актам купівлі-продажу електричної енергії за лютий - серпень 2022 року, які не підписані відповідачем, згідно даних ОСР нарахована електроенергія (дані не визначені нулем) до такого населеного пункту с. Корніївка Веселівського району Запорізької області, що починаючи з початку повномасштабного військового вторгнення по теперішній час знаходиться в тимчасовій окупації.

При цьому, суд враховує, що 24 лютого 2022 року Російська Федерація, порушивши всі норми міжнародного права, почала військове вторгнення на територію незалежної європейської держави - Україна, зокрема, внаслідок чого військовослужбовцями загарбницької армії Російської Федерації було тимчасово окуповано серед інших міста Запорізької області.

25.04.2022 Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України прийнято Наказ № 75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)».

Вказаний Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».

Згідно із затвердженим цим Наказом Переліком, частина населених пунктів Запорізької області, зокрема: Веселівська селищна територіальна громада - з 26.02.2022 по теперішній час перебуває в тимчасовій окупації.

Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2025 по справі № 908/1162/23, з врахуванням висновків викладених в пунктах 7.3 - 7.26 зазначив наступне:

« 7.3. Верховний Суд у постанові у справі № 910/9680/23 дійшов висновку, що, враховуючи положення статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", позивач з лютого по серпень 2022 року не мав права здійснювати господарську діяльність з виробництва електричної енергії та передавати її лініями електропередач відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь з 26.02.2022 є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні.

7.4. Об'єднана палата враховує, що у цій справі № 908/1162/23, як і у справі № 910/9680/23 (від висновків Верховного Суду у якій пропонується відступити), йдеться про діяльність, що підпадає під ознаки, наведені у частині другій статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"; окрім того, в обох справах йдеться про території, окуповані з лютого 2022 року, за відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України щодо територій, тимчасово окупованих, починаючи з 24 лютого 2022 року. Тобто правовідносини у цих справах є подібними за критерієм здійснення господарської діяльності на тимчасово окупованій території і доводи касаційної скарги ґрунтуються на застосуванні тих самих приписів Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

7.5. Існуючі міжнародні правові норми, що визначають режим окупації, переважно засновані на положеннях IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, учасницею якої є Україна (дата набрання чинності для України 24.08.1991). Стаття 42 "Положення про закони і звичаї війни на суходолі", що є додатком до цієї Конвенції, встановлює, що територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника. Як частина законодавства України положення IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року мають застосовуватися у сукупності із нормами законодавства України, в тому числі для тлумачення останніх та потреб правозастосовної практики.

7.6. За визначенням, наданим у статті 1-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII) тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

7.7. Водночас, виходячи зі статті 2 Закону № 1207-VII, метою цього закону є визначення статусу території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Вказівка на мету закону визначити особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях України міститься також у його преамбулі в чинній редакції.

7.8. Тобто, як за міжнародними правовими нормами, так і за законодавством України територія визнається окупованою в силу наявних фактичних обставин; натомість закон не може змінювати цього факту, а встановлює правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території.

7.9. Частиною першою статті 1 Закону № 1207-VII (у чинній редакції) визначено, зокрема, що:

- тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав;

- тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

- правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права;

- за державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

7.10. За частиною другою статті 1 Закону № 1207-VII:

- датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року;

- окремі об'єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України є окупованими Російською Федерацією з 19 лютого 2014 року. Перелік таких об'єктів визначається Кабінетом Міністрів України;

- Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року;

- окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) - починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.

7.11. Законом № 2138-IX від 15.03.2022; в редакції Законів № 2764-IX від 16.11.2022, № 3050-IX від 11.04.2023 статтю 1 Закону № 1207-VII доповнено частиною третьою, якою визначено, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

7.12. Чинна редакція Закону № 1207-VII містить диференціацію правового режиму тимчасово окупованих територій України в контексті здійснення на них економічної діяльності та переміщення товарів, робіт та послуг (статті 13 та 13-1 Закону 1207-VII, а саме:

- до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 Закону, правила статей 13, 13-1 Закону застосовуються просто в силу приписів абзацу першого частини першої кожної з вказаних статей;

- до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 3 Закону, правила статей 13, 13-1 Закону застосовуються лише у разі, якщо рішенням Кабінету Міністрів України ці правила (тобто, визначений ними правовий режим) поширені на такі тимчасово-окуповані території.

Це розмежування запроваджено Законом України від 15.03.2022 № 2138-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України", який набрав чинності 20.03.2022 шляхом доповнення статей 13, 13-1 Закону). Цим самим законом доповнено абзац другий частини третьої статті 4 Закону № 1207-VII.

7.13. Враховуючи відсильний характер наведених вище положень законодавства, Об'єднана палата вважає за необхідне проаналізувати розвиток та зміну в часі регулювання, наведеного в статті 1, частині першій статті 3, статтях 13 та 13-1 Закону № 1207-VII.

7.14. Так, діюча до набрання чинності Законом України від 15.03.2022 № 2138-ІХ редакція Закону № 1207-VII містила таке:

- статті 13 та 13-1 Закону № 1207-VII визначали особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території та особливості переміщення товарів на/з тимчасово окупованої території;

- частина перша статті 1 Закону № 1207-VII вказувала, що тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

- частина другої цієї ж статті визначала дату початку тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя - 20 лютого 2014 року;

- частина перша статті 3 цього Закону для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначала:

1) сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;

2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;

3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

7.15. Закон України від 15.03.2022 № 2138-ІХ) станом на 20.03.2022, зокрема:

- доповнив статтю першу Закону № 1207-VII частиною третьою, за якою дата початку тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначається рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України;

- доповнив частину третю статті 4 Закону абзацом другим, за яким в умовах воєнного стану правовий режим тимчасово окупованої території, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначається, змінюється і скасовується рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України;

- доповнив статті 13, 13-1 Закону № 1207-VII новими частинами першими, за абзацом другим яких в умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цих статей можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

7.16. У частині першій статті 3 цього Закону було викладено іншу редакцію пункту 3 та доповнено її пунктом 4, відтак:

"І. Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:

1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;

2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;

3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України;

4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1, 2 і З цієї частини, і повітряний простір над цими територіями".

7.17. З наведеного регулювання у сукупності вбачається, що за відповідними законодавчими змінами для застосування правового режиму економічної діяльності на різних тимчасово окупованих територіях України окремого рішення про визнання тієї чи іншої її частини окупованою для визначення такого статусу за пунктом 3 частини першої статті 3 Закону, вимагає будь-яка частина території України, крім Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, які були окуповані іще в 2014 році та визнаються такими просто в силу закону (пункт 1 частини першої статті 3 Закону).

7.18. Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України" (набрав чинності 07.05.2022) до Закону № 1207-VII в свою чергу були внесені численні зміни, зокрема:

- частину другу статті 1 було викладено в такій редакції:

"Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року.

Окремі об'єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України є окупованими Російською Федерацією з 19 лютого 2014 року. Перелік таких об'єктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 рок. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України";

- Закон був доповнений статтею 1-1 "Визначення термінів", пункт 7 частини першої якої містить визначення поняття "тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія), як частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації";

- пункт 1 частини третьої статті 3 Закону був викладений у такій редакції: "сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях".

7.19. Однак, частина третя статті 1, пункт 3 частини першої статті 3, а так само частини перші статей 13, 13-1 Закону при цьому залишилися незмінними.

7.20. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану від 16.11.2022 № 2764-ІХ частину третю статті 1 Закону було викладено в редакції, за якою дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.

7.21. Діюча редакція цієї норми (у відповідності до змін, внесених Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" №3050-IX від 11.04.2023) вказує, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

7.22. Об'єднана палата бере до уваги, що з 07.05.2022 ані пункт 7 частини першої статті 1-1, ані пункт 1 частини третьої статті 3 Закону не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

7.23. 06.12.2022 Кабінет Міністрів України затвердив постанову "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

7.24. Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" зареєстрованого в Міністерстві юстиції України

23.12.2022 за № 1668/39004, датою окупації Мелітопольської міської територіальної громади визначено 25.02.2022.

7.25. Однак у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України") правовий статус тимчасово окупованої території Російською Федерацією в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.

7.26. Враховуючи викладене, об'єднана палата вважає, що висновок, викладений Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23 про застосування до спірних правовідносин положень статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" з огляду на загальновідомий факт окупації міста Мелітополь, відповідає Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»,

та виснував, що підставою для відмови в позові у цій справі (№ 908/1162/23), враховуючи положення статті 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», є заборона передачі електроенергії відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні.

За ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на висновки Об'єднаної палати Верховного Суду у наведеній вище постанові і встановлені обставини у цій справі щодо поставки електроенергії за актами купівлі-продажу електричної енергії у період з березня по серпень 2022 року, непідписаними відповідачем, що є предметом спору у цій справі, за якими електрична енергія поставлялась відповідачу до технологічної площадки, що знаходиться в населеному пункті, який перебуває в окупації, що заборонено законом і дані по такому об'єкту мають дорівнювати 0, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «ЕНЕРГО ПАРТНЕРС» до ТОВ «СЕРЕДА КОМПАНІ» про стягнення заборгованості у період березень - серпень 2022 року.

Таким чином, у спірних правовідносинах суд вважає доведеною належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, поставку позивачем відповідачу за Договором про постачання електричної енергії споживачу № ЕНП-11/21-КС від 18.10.2021 електричну енергію в період грудень 2021 року - лютий 2022 року (з моменту початку постачання відповідно до умов Договору та Комерційної пропозиції до нього по момент окупації населеного пункту, в якому знаходиться об'єкт постачання електричної енергії).

З матеріалів справи слідує, що в грудні 2021 року позивачем поставлено відповідачу електричну енергію на суму 277 212,60 грн., в січні 2022 року - на суму 245 654,03 грн. і в лютому 2022 року - на суму 217 626,84 грн. (всього на суму 740 493,47 грн.).

При цьому, з урахуванням здійснених відповідачем протягом грудня 2021 року - травня 2022 року оплат за спожиту електричну енергію станом на час вирішення судом спору у цій справі за відповідачем рахується заборгованість за спожиту в лютому 2022 року електричну енергію в сумі 141 887,68 грн.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що матеріалами справи доведений факт виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором про постачання електричної енергії споживачу № ЕНП-11/21-КС від 18.10.2021 в період з грудня 2021 року по лютий 2022 року року в частині надання відповідачу послуг з постачання електричної енергії на його електроустановку до початку окупації населеного пункту, в якому розташований об'єкт електропостачання.

Відповідач за отриману ним електричну енергію повністю не розрахувався у встановлений Договором строк, у зв'язку із чим суд вважає, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором про постачання електричної енергії споживачу № ЕНП-11/21-КС від 18.10.2021 за лютий 2022 року у розмірі 141 887,68 грн. матеріалами справи підтверджується, позивачем належним чином доведена, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню судом.

Відповідно до змісту ст., ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором № ЕНП-11/21-КС від 18.10.2021 підтверджено матеріалами справи.

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 164 996,08 грн. пені, 298 188,48 грн. інфляційних втрат та 69 883,23 грн. 3 % річних.

Приймаючи до уваги висновок суду про відсутність законодавчо визначених підстав для нарахування відповідачу та стягнення з нього плати за електричну енергію у період з березня по серпень 2022 року, судом розглядаються вимоги про стягнення пені, річних відсотків та інфляційних нарахувань, нарахованих на заборгованості за лютий 2022 року.

Нормами статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України (який був чинним станом на час виникнення спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує підпунктом 9.1 Комерційної пропозиції до Договору, яким сторони визначили, що за внесення платежів, передбачених умовами Договору, з порушенням термінів, визначених цією Комерційної пропозицією, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до розрахунку позивача сума пені за не оплату відповідачем акту купівлі-продажу електричної енергії за лютий 2022 року становить 27 006,49 грн., яка розрахована за період з 10.03.2022 по 10.09.2022 з урахуванням часткових оплат, здійснених відповідачем у цей період.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що даний розрахунок виконаний неправильно, оскільки при розрахунку пені позивачем недотримано приписів ч. 6 ст. 232 ГК України (розраховано за більшу кількість днів) та допущені арифметичні помилки.

Згідно проведеного судом перерахунку за порушення строків розрахунків за Договором за лютий 2022 року стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 7 799,16 грн.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача пені заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом частково в розмірі 7 799,16 грн. лютий 2022 року. В іншій частині вимог про стягнення пені за лютий 2022 року в задоволені позову відмовляється.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться, зокрема зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплати гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем розрахунків по Договору № ЕНП-11/21-КС від 18.10.2021 за лютий 2022 року, вимоги про стягнення з нього 3 % річних і інфляційних втрат за цей період заявлені позивачем обґрунтовано.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку вбачається, що позивачем заявлені до стягнення 14 943,28 грн. 3 % річних, які розраховані за загальний період з 10.03.2022 по 31.08.2025 з урахуванням часткових оплат, здійснених відповідачем у цей період.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок річних відсотків та встановлено, що цей розрахунок позивачем виконаний правильно.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 14 943,28 грн. 3 % річних за лютий 2022 року заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Відповідно до розрахунку наданого позивачем до матеріалів справи позивачем заявлені до стягнення 79 295,51 грн. інфляційних втрат, які розраховані за загальний період березень 2022 року - серпень 2025 року з урахуванням часткових оплат, здійснених відповідачем у цей період.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що цей розрахунок позивачем виконаний неправильно, так як допущена помилка при визначенні сукупного індексу інфляції за весь період нарахування.

Згідно проведеного судом перерахунку за порушення строків розрахунків за Договором за лютий 2022 року стягненню з відповідача підлягають інфляційні нарахування в розмірі 64 464,74 грн.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом частково в розмірі 64 464,74 грн. В іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат за лютий 2022 року в задоволені позову відмовляється.

Крім того, суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення пені, річних відсотків та інфляційних втрат за період березень - серпень 2022 року з урахуванням вище наведених висновків щодо заборони передачі електроенергії відповідачу у вказаний період, оскільки у цей період об'єкт електропостачання відповідача знаходиться у тимчасовій окупації.

Також при вирішенні даного спору судом враховано, що згідно з положенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 3 та 4 статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Необхідно зазначити, що карантин КМУ установив на підставі постанови № 211 від 11.03.2020 з 12.03.2020, а постановою № 651 від 27.06.2023 КМУ відмінив карантин з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.

Пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України зазначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24.02.2022, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, до завершення карантину Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

Законом України № 4434-IX від 14.05.2025 пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключений. З набранням чинності цим Законом України № 4434-IX від 14.05.2025 (з 04.09.2025) відновлено обчислення строків позовної давності.

Таким чином, строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України, в силу приписів п. 12 Прикінцевих положень ЦК України продовжено на строк дії карантину (з 12.03.2020 по 01.07.2023), а в силу приписів п. 19 Прикінцевих положень ЦК України перебіг позовної давності зупинявся на строк дії воєнного стану (з 24.02.2022 по 04.09.2025).

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду 12.06.2024 у справі № 906/871/21 (пункт 81), від 28.03.2024 у справі 903/877/20 (903/932/23) (пункт 94).

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до господарського суду із позовом у цій справі 08.09.2025, а, отже, строки, визначені статтею 257 ЦК України, не закінчились.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню судом частково, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 141 887,68 грн. основного боргу за спожиту електричну енергію в лютому 2022ь року, 7 799,16 грн. пені, 14 943,28 грн. 3 % річних і 64 464,74 грн. інфляційних втрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Стосовно витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, про які зазначено у позовній заяві, то суд зазначає наступне.

Позивач в позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які просив стягнути з відповідача, а саме 100 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в порядку загального позовного провадження в суді першої інстанції.

05.11.2025 до суду від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, якою позивач просить суд долучити до матеріалів справи № 908/2812/25 докази понесенням ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 100 000,00 грн. та покласти судові витрати позивача на правничу допомогу в цій сумі на відповідача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. і ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно частин 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126).

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав суду: Витяг з Договору про надання правової допомоги № 661 від 12.06.2025, укладений між позивачем та «Професійним адвокатським об'єднанням «Правовий Альянс» в осіб керуючого партнера Янєва М.О., Додаток № 1 від 01.09.2025 до Договору про надання правової допомоги № 661 від 12.06.2025; Акт № 3 від 29.10.2025 про надання правової допомоги до Договору про надання правової допомоги № 661 від 12.06.2025 на загальну суму 100 000,00 грн., в якому викладено детальний опис виконаних робіт та який підписано позивачем в особі директора Круковського В.Л. та «Професійним адвокатським об'єднанням «Правовий Альянс» в осіб керуючого партнера Янєва М.О.

Суд зазначає, що критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідач заперечень проти покладення на нього витрат на правничу допомогу суду не надав.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правової допомоги № 661 від 12.06.2025 Клієнт доручає, а Об'єднання приймає на себе зобов'язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта в обсязі і на умовах, встановлених цим Договором та додатками до нього.

Згідно з п. 2.1.5 цього Договору на виконання доручення Клієнта Об'єднання забезпечує захист прав та охоронюваних законом інтересів Клієнта під час розгляду господарських справ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «СЗХНО» (код ЄДРПОУ 35487040) та з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРЕДА КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 31686219) у загальних судах, спеціалізованих судах, третейських судах, Верховному Суді, Конституційному Суді України, інших судах України усіх інстанцій створених відповідно до законодавства.

Умовами п. 2.2 Договору визначено, що обсяг виконання доручення може додатково визначатися Об'єднанням та Клієнтом на основі додатків до цього Договору, що підписуються обома сторонами.

Для надання правової допомоги Клієнту Об'єднання призначає адвоката/адвокатів, що входять до складу Об'єднання та/або адвоката, з яким укладено договір (угоду) про залучення адвоката. (п. 3.2 Договору)

У пункті 4.1 Договору сторони погодили, що розмір гонорару за надання правової допомоги встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю сторін. Вартість та умови надання правової допомоги Об'єднанням по кожному конкретному дорученню Клієнта може визначатися сторонами у додатках до цього Договору.

В Додатку № 1 від 01.09.2025 до Договору про надання правової допомоги № 661 від 12.06.2025 сторони встановили, що Клієнт доручає, а Об'єднання бере на себе зобов'язання в межах умов договору про надання правової допомоги від 12.06.2025 № 661 здійснити в інтересах Клієнта під час розгляду господарської справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42795553) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРЕДА КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 31686219) про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № ЕНП-11/21-КС від 18.10.2021 у суді першої інстанції всі необхідні дії для належного захисту інтересів Клієнта, зокрема, але не виключно: направляти адвокатські запити, звернення, листи органам державної влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності; знайомитися з матеріалами справи; збирати необхідні докази; здійснювати аналіз процесуальних документів та доказів, поданих іншими учасниками справи; здійснювати аналіз судової практики по аналогічним судовим справам; аналізувати законодавство, що регулює спірні правовідносини, консультувати Клієнта з питань, необхідних для прийняття рішень щодо подальшого супроводу справи; готувати клопотання, заяви, позовні заяви, пояснення, відзив на заяви з процесуальних питань по суті справи та інші процесуальні документи, забезпечити участь адвокатів Об'єднання у процесуальних діях. (пункт 1 Додатку № 1)

Згідно з п. 3 Додатку № 1 вартість надання Об'єднанням правової допомоги Клієнту за здійсненнях всіх необхідних дій в інтересах Клієнта з метою забезпечення захисту прав і законних інтересів Клієнта у господарській справі за позовом ТОВ «ЕНЕРГО ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42795553) до ТОВ «СЕРЕДА КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 31686219) про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № ЕНП-11/21-КС від 18.10.2021 та супровід справи у суді першої інстанції згідно Договору про надання правової допомоги № 661 від 12.06.2025 та цього Додатку № 1 складає 100 000,00 грн. без ПДВ за супровід справи в суді першої інстанції незалежно від кількості та обсягу складених процесуальних документів та незалежно від результату розгляду справи в суді першої інстанції.

Оплата рахунку за надані послуги здійснюється Клієнтом протягом 2 робочих днів з дня отримання та/або стягнення (надходження на рахунок) Клієнтом грошових коштів від боржника - ТОВ «СЕРЕДА КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 31686219). (п. 5 Додатку № 1)

Акт про надання правової допомоги Клієнту у господарській справі за позовом ТОВ «ЕНЕРГО ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42795553) до ТОВ «СЕРЕДА КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 31686219) про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № ЕНП-11/21-КС від 18.10.2021 складається та направляється на підпис Клієнту Об'єднанням під час виконання доручення вказаного у п. 1 цього Додатку № 1, а Клієнт підписує такий акт протягом 3 робочих днів з дня отримання Клієнтом такого акту. (п. 6 Додатку № 1)

Повноваження адвоката Скоблика Х.В. як представника позивача у даній справі підтверджуються Ордером серії АО № 1192773 від 04.09.2025 на надання правової допомоги позивачу.

Актом про надання правової допомоги № 3 від 29.10.2025, який підписано позивачем із «Професійним адвокатським об'єднанням «Правовий Альянс» в особі керуючого партнера Янєва М.О., засвідчено факт надання адвокатами Об'єднання правничих послуг позивачу на суму 100 000,00 грн., що включають підготовку заяви про забезпечення позову № 09-2025/6 від 04.09.2025 у господарській справі № 908/2812/25; підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості за позовом ТОВ «ЕНЕРГО ПАРТНЕРС» до ТОВ «СЕРЕДА КОМПАНІ» у господарській справі № 908/2812/25; підготовку заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 11.09.2025 у господарській справі № 908/2812/25; участь представника ТОВ «ЕНЕРГО ПАРТНЕРС» у підготовчому засіданні 06.10.2025 в режимі відеоконференції у господарській справі № 908/2812/25. Також цим актом засвідчено, що розмір винагороди Об'єднання складає 100 000,00 грн.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Разом із тим, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Отже, дослідивши зміст наданої адвокатом Скобликом Х.В. професійної правничої допомоги, про яку зазначено в Акті про надання правової допомоги № 3 від 29.10.2025 за Договором про надання правової допомоги № 661 від 12.06.2025, суд вважає, що такий зміст наданої правничої допомоги відповідає умовам Договору про надання правової допомоги № 661 від 12.06.2025, при цьому суд виходить з того, що враховуючи конкретні обставини справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатами вирішення спору у даній справі суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимоги. При цьому судом зазначено, що позивачем неправомірно заявлені вимоги про стягнення вартості електричної енергії за період березень - серпень 2022 року та нарахованих на ці суми пені, річних відсотків та інфляційних втрат з урахуванням висновків щодо заборони передачі електроенергії відповідачу у вказаний період, оскільки у цей період об'єкт електропостачання відповідача знаходиться у тимчасовій окупації.

За таких обставин, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених ТОВ «ЕНЕРГО ПАРТНЕРС» витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ «ЕНЕРГО ПАРТНЕРС» про розподіл судових витрат у справі № 908/2812/25 в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката та стягнення із відповідача на користь позивача на підставі приписів п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України 18 363,60 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у стягненні інших витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Крім того, суд зауважує, що витрати на правову допомогу адвоката в частині складання та подання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції не є наданням правової допомоги, у розумінні господарського процесуального законодавства та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Керуючись ст., ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО ПАРТНЕРС», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРЕДА КОМПАНІ», м. Запоріжжя про стягнення 1 247 548,06 грн. заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № ЕНП-11/21-КС від 18.10.2021 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРЕДА КОМПАНІ», (69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 25-Б, кв. 61, ідентифікаційний код юридичної особи 31686219) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО ПАРТНЕРС», (03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 40, офіс 302, ідентифікаційний код юридичної особи 42795553) 141 887 (сто сорок одну тисячу вісімсот вісімдесят сім) грн. 68 коп. основного боргу за спожиту електричну енергію в лютому 2022 року, 7 799 (сім тисяч сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 16 коп. пені, 14 943 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сорок три) грн. 28 коп. 3 % річних, 64 464 (шістдесят чотири тисячі чотириста шістдесят чотири) грн. 74 коп. інфляційних втрат, 18 363 (вісімнадцять тисяч триста шістдесят три) грн. 60 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу та 2 749 (дві тисячі сімсот сорок дев'ять) грн. 13 коп. судових витрат на сплату судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволені позову відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 26» листопада 2025 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.