номер провадження справи 5/158/25
21.11.2025 Справа № 908/2886/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбухової В.О., розглянув матеріали позовної заяви
За позовом: Комунального підприємства “Київський метрополітен» (пр. Перемоги, буд. 35, м. Київ, 03056; код ЄДРПОУ 03328913)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “СЕНТАЙМ ГРУП» (вул.Павлокічкаська, буд. 15-А, кв. 14, м. Запоріжжя, 69106; код ЄДРПОУ 44021585)
про стягнення 17 598,24 грн.,
Без виклику представників сторін
16.09.2025 через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Комунального підприємства “Київський метрополітен» до Товариства з обмеженою відповідальністю “СЕНТАЙМ ГРУП» про стягнення 17 598,24 грн.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2025 справу №908/2886/25 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 22.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2886/25 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, присвоєно справі номер провадження - 5/158/25 та вирішено розгляд справи по суті розпочати з 16.10.2025.
21.11.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Як вбачається з позовної заяви позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день затримки в сумі 7 417,44 грн. та штрафу 7% від вартості непоставленого товару за прострочення поставки товару понад 30 днів в сумі 10 180,80 грн. згідно п. 7.2. договору поставки №454-СЗ-23 від 10.11.2023. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 11, 509, 525, 526, 610-612, 626, 629 Цивільного кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до бази даних «Діловодство спеціалізованого суду» Господарського суду Запорізької області Товариство з обмеженою відповідальністю “СЕНТАЙМ ГРУП» має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 22.09.2025 про відкриття провадження у справі №908/2886/25 була направлена до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС ТОВ “СЕНТАЙМ ГРУП», що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа згідно якої документ доставлено до електронного кабінету: 23.09.2025.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд цієї справи в суді.
Запропонований ухвалою суду від 22.09.2025 про відкриття провадження у справі №908/2886/25 письмовий відзив на позовну заяву та додані до нього документи, відповідач на адресу суду не надіслав, як і доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи без виклику представників сторін, суд,
З матеріалів справи вбачається, що 10.11.2023 між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (далі - Позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕНТАЙМ ГРУП» (далі - Відповідач, Постачальник) укладено договір №454-СЗ-23 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця у встановлений строк дизельне паливо (Євро 5), налив, код 09130000-9 «Нафта і дистиляти» за ДК 021:2015 (далі - товар), згідно зі Специфікацією (Додаток 1) до Договору, що є його невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість.
У пункті 3.3 Договору визначено, що ціна Договору складає 4 848 000,00 грн. у тому числі ПДВ 20% - 808 000,00 грн.
Згідно із п. 5.1 Договору поставка товару здійснюється партіями згідно з окремими письмовими замовленнями Покупця, виходячи з фінансових можливостей та виробничих потреб Покупця. Замовлення направляється Постачальнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Умовами п. 5.2 Договору передбачено, що поставка партії товару здійснюється протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту направлення Покупцем письмового замовлення Постачальнику.
Відповідно до п. п. 5.5, 5.6 датою поставки товару є дата коли замовлена партія товару належної якості була передана у власність Покупця в місці поставки.
Зобов'язання Постачальника щодо поставки замовленої партії товару належної якості у власність Покупця у місці поставки на підставі видаткової накладної.
Відповідно до п. 6.3.1. Договору Постачальник зобов'язаний поставити товар у строки, встановлені цим Договором.
Пунктом 7.2. Договору передбачено, що за порушення строків поставки товару (партії товару) або поставки товару не в повному обсязі, замовленому Покупцем, відповідно до пункту 5.2 Договору, Постачальник сплачує пеню у розмірі у розмірі 0,1% вартості непоставленого товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.
Пунктом 10.1 Договору визначено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох Сторін та скріплення підписів печатками Сторін і діє до 31 грудня 2024 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
Додатковою угодою від 26.09.2024 №1 Сторони домовились внести зміни до Договору в частині строку дії Договору та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, а саме: «Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох Сторін та скріплення підписів печатками Сторін і діє до 31 грудня 2025 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором».
У зв'язку з невиконанням Відповідачем обов'язку щодо поставки товару у строк передбачений умовами договору поставки №454-СЗ-23 від 10.11.2023, Позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів, просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день затримки в сумі 7 417,44 грн. та штраф 7% від вартості непоставленого товару за прострочення поставки товару понад 30 днів в сумі 10 180,80 грн. згідно п. 7.2. договору
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є договір.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).
За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання п. 5.1. Договору Позивач направив Відповідачу Замовлення №2 від 03.04.2025 за вих. №17/26-57 з повідомленням про вручення відповідно до Специфікації (Додаток 1) до Договору на загальну суму 145 440,00 грн. з ПДВ. (далі - Замовлення).
Факт направлення вказаного Замовлення підтверджується описом вкладення у цінний лист від 04.04.2025, фіскальним чеком від 04.04.2025.
За умовами п. 5.2. Договору поставка партії товару здійснюється протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту направлення Покупцем письмового замовлення Постачальнику.
Отже, Відповідач повинен був поставити Позивачу замовлену партію товару у строк по 09.04.2025 відповідно.
Проте, у визначений Договором строк замовлений товар Відповідачем не поставлено, що призвело до порушення ним зобов'язань з поставки товару.
Доказів зворотного Відповідачем суду не надано.
У зв'язку з порушенням Відповідачем строків поставки товару Позивачем на підставі п. 7.2. Договору нараховано пеню в сумі 7 417,44 грн. за період з 06.04.2025 по 30.05.2025 та 7% штрафу в сумі 10 180,80 грн.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки.
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до статті 551 ЦК України, розмір неустойки встановлюється договором.
Пунктом 7.2. Договору передбачено, що за порушення строків поставки товару (партії товару) або поставки товару не в повному обсязі, замовленому Покупцем, відповідно до пункту 5.2 Договору, Постачальник сплачує пеню у розмірі у розмірі 0,1% вартості непоставленого товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.
17.06.2025 Позивач направив Відповідачу претензію від 16.06.2025 за вих. №12/03-123 з вимогою сплатити штрафні санкції відповідно до п. 7.2 договору від 10.11.2023 №454-СЗ-23, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 17.06.2025.
Однак, вказана претензія залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.
Умовами пункту 7.3. Договору передбачено, що у разі прострочення поставки товару (партії товару) більш як на один місяць понад строк, визначений пунктом 5.2. Договору, Позивач має право в односторонньому порядку припинити дію цього Договору (повідомивши про це Відповідача письмово) стосовно непоставленого товару без будь якої компенсації за збитки, які Відповідач поніс або може понести через таке розірвання Договору.
Враховуючи положення пункту 7.3. Договору Позивач надіслав на адресу Відповідача повідомлення від 12.05.2025 за вих. №17/10-243 про розірвання в односторонньому порядку Договору від 10.11.2023 №454-СЗ-23 з 02.06.2025, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 12.05.2025 та фіскальним чеком.
Суд, перевіривши розрахунок пені, наданого Позивачем, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство», зазначає, що Відповідач повинен був поставити Позивачу товар у строк по 09.04.2025 відповідно, тобто нарахування пені повинно здійснюватись з 10.04.2025. У вказаному розрахунку невірно зазначено період нарахування пені, а саме починаючи з 06.04.2025. Разом з тим вказано, що нарахування пені здійснено за 51 календарний день по 30.05.2025, тобто з 10.04.2025, отже суд дійшов висновку, що Позивачем допущено описку в зазначенні періоду нарахування, що не вплинуло на вірність розрахунку, а отже сума пені в розмірі 7 417,44 грн. підлягає стягненню з Відповідача.
Також суд перевіривши розрахунок штрафу, наданого Позивачем, зазначає, що він є вірним та відповідає вимогам законодавства України, тому 7% штрафу в сумі 10 180,80 грн. підлягають стягненню з Відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 76 - 79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СЕНТАЙМ ГРУП» (вул.Павлокічкаська, буд. 15-А, кв. 14, м. Запоріжжя, 69106; код ЄДРПОУ 44021585) на користь Комунального підприємства “Київський метрополітен» (пр. Перемоги, буд. 35, м.Київ, 03056; код ЄДРПОУ 03328913) пеню в сумі 7 417 (сім тисяч чотириста сімнадцять) грн. 44 коп., 7% штрафу в сумі 10 180 (десять тисяч сто вісімдесят) грн. 80 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Повне рішення складено та підписано: 26.11.2025.
Суддя К.В.Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.