вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"26" листопада 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/1225/25
Господарський суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Далекорій Б.В., розглянувши у підготовчому засіданні справу
за позовом Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 33868924, місцезнаходження 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Поштова, будинок 3,
до відповідача: Малого приватного підприємства «ОЛЕСЯ», код ЄДРПОУ - 19112799, місце знаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Минайська, будинок 16 «Д»,
про стягнення безпідставно збережених коштів,
за участі представників сторін:
від позивача - Данканич А.Е. (в порядку самопредставництва),
від відповідача - не з'явився,
Ужгородська міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою №32.01-17/126 від 22.10.2025 до Малого приватного підприємства «ОЛЕСЯ» (далі - відповідач, МПП «ОЛЕСЯ») про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 2139477,98 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.09.2001 Мале приватне підприємство «ОЛЕСЯ» набуло право власності на будівлі Н, Н1, котрі знаходяться по вулиці Минайській, 16 в місті Ужгород (дані відомості підтверджені свідоцтвом про право власності №157 від 26.09.2001). 02.10.2001 Ужгородським міським бюром технічної інвентаризації здійснено реєстраційний напис про право особистої власності відповідача на дане нерухоме майно та записано в реєстраційну книгу за №1327.
11.07.2025 внесено відомості до державного реєстру речових прав на нерухоме майно МПП «ОЛЕСЯ» на об'єкти нерухомого майна, що утворилися в результаті поділу будівлі літ. Н, Н1 (шахтозапасник) загальною площею 2717,7 м.кв, які знаходяться по вулиці Минайській, 16 в місті Ужгород.
Земельна ділянка на якій розміщені належні відповідачу об'єкти нерухомості була сформованою в порядку, що визначений статтею 79-1 Земельного кодексу України та зареєстрованою в Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номеру 2110100000:18:001:0222.
Рішенням LX сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 24.10.2024 № 1990 (пункт 1.3) МПП «ОЛЕСЯ» вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності (кадастровий номер 2110100000:18:001:0222) загальною площею 1,50400 га на земельні ділянки: (кадастровий номер 2110100000:18:001:0315) площею 0,1600 га, (кадастровий номер 2110100000:18:001:0313) площею 0,3000 га та (кадастровий номер 2110100000:18:001:0314) площею 1,0440 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури по вул. Минайській, 16 та передано їх в оренду строком на 10 років.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21.10.2025 по справі №907/458/25 задоволено частково зустрічну позовну заяву Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради та визнано укладеним договір оренди земельних ділянок кадастровий номер 2110100000:18:001:0315 площею 0,1600 га, кадастровий номер 2110100000:18:001:0313 площею 0,3000 га та кадастровий номер 2110100000:18:001:0314 площею 1,0440 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об?єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури по вул. Минайській, 16.
У період з 01.01.2024 по день звернення Ужгородської міської ради з позовною заявою до суду МПП «Олеся» не було укладено договір оренди земельної ділянки (земельних ділянок) по вулиці Минайській, 16 у м.Ужгороді, якою користувався відповідач як власник нерухомого майна по вказаному адресу.
Отже, згідно доводів позовної заяви вбачається, що МПП «Олеся», користуючись без укладення договору оренди з 01.01.2024 по 23.10.2024 земельною ділянкою комунальної форми власності по вулиці Минайській, 16 у м.Ужгороді, кадастровий номер 2110100000:18:001:0222 площею 1,50400 га, та після поділу такої земельної ділянки, користуючись без укладення договору з 24.10.2024 і до 31.10.2025 земельними ділянками кадастровий номер 2110100000:18:001:0315 площею 0,1600 га, кадастровий номер 2110100000:18:001:0313 площею 0,3000 га та кадастровий номер 2110100000:18:001:0314 площею 1,0440 га по цій же адресі, безпідставно зберегло у себе кошти за користування земельною ділянкою (земельними ділянками) загальною площею 1,5040 га у розмірі орендної плати у розмірі 2139477,98 грн.
Одночасно згідно позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 32092,17 грн.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисин С.В. що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2025.
Згідно ухвали від 30.10.2025 суд постановив: прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 26 листопада 2025 р. на 15:45, встановити сторонам строки на подачу заяв по суті справи.
Згідно відповідей №26626400 і №26626421 сформованих на запит суду засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» від 30.10.2025, встановлено, що позивач - Ужгородська міська рада (код ЄДРПОУ - 33868924) та відповідач - Мале приватне підприємство «Олеся» (код ЄДРПОУ - 19112799) мають зареєстровані Електронні кабінети у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
З довідок про доставку електронного листа, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», вбачається, що документ в електронному вигляді «Ст. 176 ГПК Відкриття провадження у справі (з призначенням дати)» від 30.10.2025 у справі № 907/1225/25 (суддя Сисин С.В.) було надіслано одержувачам, позивачу та відповідачу в їх Електронні кабінети. Документ доставлено до електронних кабінетів учасників справи 30.10.2025.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
17.11.2025 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 14.11.2025 (зареєстрований за вх.№02.3.1-02/9946/25), в якому він просить суд відмовити у задоволенні позову Ужгородської міської ради до МПП «ОЛЕСЯ» про стягнення суми в розмірі 2 139 477,98 грн за використання земельної ділянки, на якій розміщені об'єкти нерухомості відповідача та не укладення договору оренди земельної ділянки за період 01.01.2024 по 31.10.2025.
20.11.2025 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від позивача надійшла відповідь на відзив від 20.11.2025 (зареєстрована за вх.№02.3.1-02/10177/25) в якому він просить поновити строк для подання відповіді на відзив від 20.11.2025, оскільки такий пропущено з поважних причин, приєднати дану відповідь на відзив від 20.11.2025 до матеріалів справи та врахувати наведені ним аргументи під час розгляду справи по суті.
Щодо строків подання відповіді на відзив від 20.11.2025, позивач зазначає, що фактичне отримання позивачем примірника відзиву відбулось 17.11.2025, оскільки 14.11.2025 о 22:45 до електронного кабінету Ужгородської міської ради надійшов відзив від МПП «Олеся», а 15.11 та 16.11.2025 є неробочими днями (субота та неділя), а тому посадові особи міської ради отримали змогу ознайомитись зі змістом даного відзиву тільки в понеділок 17.11.2025. З наведених підстав, а також враховуючи інші робочі питання, позивач вважає за можливе просити суд про поновлення строку на подання відповіді на відзив, оскільки такий пропущено з поважних причин.
25.11.2025 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог від 25.11.2025 (зареєстрована за вх. №02.3.1-02/10251/25), в якій позивач просить врахувати збільшення позовних вимог Ужгородської міської ради до Малого приватного підприємства «ОЛЕСЯ» на суму 56 051,73 грн за використання землі в період з 01.11.2025 по 10.11.2025 включно, та задовольнити позовні вимоги Ужгородської міської ради в наступній редакції: «Стягнути з Малого приватного підприємства «ОЛЕСЯ» на користь Ужгородської міської ради суму безпідставно збережених коштів у розмірі 2 195 529,71 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 32 932,94 грн».
Відповідач - Мале приватне підприємство «ОЛЕСЯ», у підготовче засідання 26.11.2025 участі уповноважених представників не забезпечив, будучи належним чином повідомлений про дату, місце та час проведення підготовче засідання.
26.11.2025 в підготовчому засіданні, з'ясувавши думку учасника справи (представника позивача) щодо можливості проведення підготовчого засідання без участі відповідача, врахувавши приписи частин 1 та 3 ст. 202 ГПК України; врахувавши, що відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання; беручи до уваги, що явка учасників справи не визнавалася обов'язковою, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у підготовчому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення питань, які вирішуються у підготовчому засіданні; суд згідно ухвали, постановленої в судовому засіданні без оформлення окремого документа, та зазначеної у протоколі судового засідання, постановив: продовжити підготовче засідання за відсутності відповідача, який належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання, від якого не надходило заяв і клопотань щодо причин неявки чи про відкладення підготовчого засідання.
У підготовчому засіданні 26.11.2025 представник позивача підтримав заяву про поновлення строку Ужгородській міської ради на подання відповіді на відзив, наведену в такій відповіді від 20.11.2025, поданій через систему «Електронний суд».
Розглядаючи заяву позивача про поновлення строку на подання відповіді на відзив, суд зазначає таке.
Згідно з положеннями частини 1 статті 166 ГПК України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.
Частинами першою і четвертою статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (частина третя статті 119 ГПК України).
Приписами частин п'ятої і шостої статті 119 ГПК України передбачено, що пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
У силу приписів статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Законодавцем як одну із засад (принципів) господарського судочинства визначено змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 ГПК України), що зумовлює обов'язок суду, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Отже, суд зобов'язаний забезпечити дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов'язків, оскільки протилежне матиме наслідком порушення гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.
У постанові Верховного Суду від 12.01.2022 у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що: при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
При цьому, відповідно до приписів ГПК України, учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належних їм процесуальних прав, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання відповідних заяв.
Беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, слід наголосити на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу положень статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Рівні можливості щодо здійснення своїх процесуальних прав і обов'язків є ключовим елементом змагальності сторін як одного із принципів господарського судочинства.
Отже, розглядаючи заяву позивача про поновлення строку для подання відповіді на відзив, наведену у такій відповіді від 20.11.2025, суд вважає підставними доводи позивача з приводу об'єктивності обставин, що унеможливили своєчасну підготовку позивачем відповіді на відзив, а саме: отримання позивачем у п'ятницю, 14.11.2025 в неробочий час (о 22:45) в Електронному кабінеті відзиву відповідача від 14.11.2025, що з врахуванням обставин, відповідно до яких 15 та 16 листопада 2025 року були вихідними днями, унеможливило позивачу подати своєчасно (у 5-деннйи термін) відповіді на відзив.
За таких обставин, з метою повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, надання сторонам можливості реалізації прав, наданих їм Господарським процесуальним кодексом України; беручи до уваги доводи, наведені позивачем у відповіді на відзив та у клопотанні про поновлення строку на подання відповіді на відзив; враховуючи принцип змагальності сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 ст.13 ГПК України), що зумовлює обов'язок суду, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; положення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 року, «Мала проти України» від 03.07.2014, «Кузнєцов та інші проти Росії» від 11.01.2007, згідно з якими принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них; беручи до уваги приписи статті 119 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав до задоволення клопотання позивача про поновлення строку на подачу відповіді на відзив і долучення відповіді на відзив разом з доданими до неї матеріалами до матеріалів справи (про що суд постановив ухвалу, без оформлення окремого документа та зазначену в протоколі судового засідання).
Надалі у підготовчому засіданні 26.11.2025 представник позивача підтримав заяву про збільшення розміру позовних вимог від 25.11.2025.
Суд, дослідивши матеріали поданої представником позивача заяви про збільшення розміру позовних вимог, зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Пунктом 3 частини 1 статті 42 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Пунктом 2 частини 2 статті 46 ГПК України встановлено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Пунктом 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 вересня 2022 року в справі №922/423/19 зазначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.
Розглянувши подану заяву та заслухавши думку представника позивача, суд зазначає, що клопотання позивача про збільшення розміру позовних вимог подано до закінчення підготовчого засідання. А тому, оскільки позивачем збільшені позовні вимоги подано за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві, суд доходить до висновку про прийняття до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог. У зв'язку з наведеним спір у даній справі підлягає розгляду в частині стягнення з Малого приватного підприємства «ОЛЕСЯ» на користь Ужгородської міської ради суму безпідставно збережених коштів у розмірі 2 195 529,71 грн та витрат по сплаті судового збору в розмірі 32 932,94 грн.
Отже, приймаючи до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, суд також враховує, що у зв'язку із збільшеним розміром позовних вимог, позивачем додатково сплачено судовий збір у сумі 840,78 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1136 (внутрішній номер 464122181) від 21.11.2025.
З огляду на вищевказані положення процесуального закону, суд вважає за необхідне прийняти до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та здійснювати подальший розгляд справи виходячи із загальної ціни позову 2 195 529,71 грн (про що суд постановив ухвалу, без оформлення окремого документа та зазначену в протоколі судового засідання).
У подальшому в підготовчому засіданні, у зв'язку із задоволенням судом заяви позивача про поновлення строку на подання відповіді на відзив та прийняття до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог від 25.11.2025, представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, для надання часу для ознайомлення відповідача із збільшеними позовними вимогами, та наданням строку для подачі ним заперечення на відповідь на відзив та відзиву на позовну заяву із врахуванням збільшених позовних вимог.
Розглядаючи клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частин першої та п'ятою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Завданням підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті (частина перша статті 177 ГПК України).
Згідно з частиною першою статті 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.
Відповідно до частини другої статті 183 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
А тому, враховуючи прийняття судом до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог та задоволення клопотання про поновлення строку Ужгородській міській раді на подання відповіді на відзив, суд вважає за доцільне задовольнити усне клопотання позивача про відкладення розгляду справи, так як відповідач вправі подати заперечення на відповідь на відзив та відзив на позовну заяву із врахуванням збільшених позовних вимог. А тому суд відкладає підготовче засідання в межах строку підготовчого провадження, визначеного частиною третьою статтею 177 ГПК України, з метою забезпечення реалізації відповідачем його прав, зокрема, права на подачу відзиву, заперечень проти доводів заяви позивача про збільшення позовних вимог.
Частина 5 ст.233 ГПК України передбачає, що ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом без оформлення окремого документа, зазначаються у протоколі судового засідання. Суд може оформити такі ухвали окремим документом після закінчення судового засідання.
Отже, оскільки в судовому засіданні 26.11.2025 судом були постановлені та проголошені ухвали, зазначені у протоколі судового засідання про поновлення позивачу строку на подання відповіді на відзив та прийняття до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, з урахуванням положень ч.5 ст.233 ГПК України після закінчення судового засідання такі ухвали також оформлена судом окремим документом.
Керуючись ст. 2, 6, 7, 13, 42, 46, 183, 119, 202, 234 ГПК України, суд
1. Задовольнити клопотання позивача, наведене у відповіді на відзив від 20.11.2025, поданій через систему «Електронний суд» (зареєстрованій за вхідним № 02.3.1-02/10177/25 від 20.11.2025) про поновлення строку Ужгородській міській раді на подання відповіді на відзив на позовну заяву.
2. Поновити Ужгородській міській раді процесуальний строк на подання відповіді на відзив.
3. Долучити до матеріалів справи відповідь Ужгородській міській раді на відзив від 20.11.2025 разом з доданими до неї документами.
4. Прийняти до розгляду заяву Ужгородської міської ради про збільшення розміру позовних вимог від 25.11.2025 (зареєстровану за вх. №02.3.1-02/10251/25 від 25.11.2025) та подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням збільшених позовних вимог.
5. Запропонувати відповідачу надати відзив з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, оформлений згідно з вимогами статті 165 ГПК України, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких він ґрунтуються, якщо такі докази не надані позивачем, у термін до 12.12.2025 включно. Копію такого відзиву направити позивачу одночасно із подачею його на адресу суду.
6. Задовольнити усне клопотання представника Ужгородської міської ради - Данканича А.Е. про відкладення підготовчого засідання.
7. Відкласти підготовче засідання на 18 грудня 2025 р. на 10:30 та повідомити учасників справи, що засідання відбудеться у приміщенні суду за адресою: м. Ужгород, вул.Коцюбинського, 2а, зал судового засідання № 1.
8. Ухвала в частині поновлення строку на подання відповіді на відзив може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду, згідно зі статтею 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали).
9. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в іншій частині не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя С.В. Сисин