вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
27.11.2025м. ДніпроСправа № 904/5391/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І.
розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Леарт", м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Сліпчука Тимура Володимировича, м. Дніпро
про стягнення 253 041,09 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Леарт" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Сліпчука Тимура Володимировича заборгованості в сумі 253041,09 грн, з яких: 200000,00 грн - сума основного боргу, 40000,00 грн - штраф, 11890,41 грн - пеня, 1150,68 грн - 3% річних.
Судові витрати, які за наведеним у позові попереднім (орієнтовним) розрахунком складаються з витрат зі сплати судового збору в сумі 3795,63 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн, позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання щодо повернення наданої йому фінансової допомоги за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 2 від 03.06.2025.
Ухвалою суду від 29.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; відповідачу для подання відзиву на позов встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали.
Відповідач відзиву на позов не подав, про відкриття провадження у справі повідомлявся рекомендованим листом з повідомленнями про вручення за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (49100, м. Дніпро, вул. Космічна, буд. 3, кв. 2), відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з відомостями з офіційного вебсайту оператора поштового зв'язку АТ "Укрпошта" поштове відправлення № 0610283281402 із копією ухвали суду від 23.09.2025 повернуто відправникові 15.10.2025 за закінченням терміну зберігання (а.с. 25 - 28).
За частиною третьою статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною десятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Частиною другою статті 50 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.
За змістом статей 9, 14, 18 Закону України № 755-IV від 15.05.2003 (із змін. і доп.) "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих фізичною особою-підприємцем документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження (адресу місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою-підприємцем).
Відповідно до частини першої статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Тобто офіційне місцезнаходження повідомляється особою для забезпечення комунікації з нею, зв'язку зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.
Правила надання послуг поштового зв'язку визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (із змін і доп.) (далі - Правила).
Для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв'язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (п. 76 Правил).
Відтак повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень покладається саме на фізичну особу-підприємця як користувача послуг поштового зв'язку.
У разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв'язку, відправлення "EMS" 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази відповідно до укладених угод.
Строк зберігання за заявою відправника/адресата (одержувача) і за додаткову плату може бути продовжений.
У разі невручення рекомендованого листа з позначками "Судова повістка", "Повістка ТЦК" або реєстрованого поштового відправлення з позначкою "Адміністративна послуга" такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному пунктами 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення (п. 101 Правил).
Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження "не повертати" (п. 102 Правил).
За таких обставин суд доходить висновку, що невручення відправлень відповідачу є наслідком незабезпечення ним вимог законодавства щодо можливості реального вручення йому поштових відправлень за його офіційним місцезнаходженням, що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому таких поштових відправлень.
Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи, а неподання ним до суду відзиву не можна визнати таким, що обумовлене поважними причинами.
Згідно з частиною дев'ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За викладених обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Леарт" (далі - позивач, позикодавець) та Фізичною особою-підприємцем Сліпчуком Тимуром Володимировичем (далі - відповідач, позичальник) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 2 від 03.06.2025 (далі - договір) (а.с. 7 - 10).
Згідно з пунктом 1.1 договору позикодавець зобов'язується надати позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути фінансову допомогу позикодавцю, в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Нарахування відсотків за користування поворотною фінансовою допомогою за цим договором не передбачається (п. 1.2 договору).
Відповідно до пункту 2.1 договору розмір поворотної фінансової допомоги, яка надається позикодавцем позичальнику за договором, становить 200000,00 гривень.
За умовами пункту 3.1 договору позикодавець зобов'язується надати позичальнику поворотну фінансову допомогу у визначеному в п. 2.1 договору розмірі протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами цього договору.
Поворотна фінансова допомога надається позикодавцем позичальнику у безготівковому порядку шляхом перерахування позикодавцем грошових коштів на поточний рахунок позичальника. Сторони домовилися, що сума поворотної фінансової допомоги може надаватися позикодавцем позичальнику частинами, розмір яких визначається позикодавцем самостійно (п. 3.2 договору).
Пунктом 3.3 договору визначено, що позичальник зобов'язується повернути позикодавцю надану за цим договором поворотну фінансову допомогу у повному розмірі до 10.07.2025 включно.
Поворотна фінансова допомога повертається позичальником позикодавцю у безготівковому порядку шляхом перерахування позичальником грошових коштів на поточний рахунок позикодавця. У межах строку, визначеного в п. 3.3 договору, позичальник має право повертати позикодавцю отримані грошові кошти частинами, розмір яких визначається позичальником самостійно (п. 3.4 договору).
Пунктом 4.2 договору сторонами погоджено, що за прострочення позичальником строку повернення суми поворотної фінансової допомоги, який визначений в п. 3.3 цього договору, позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми неповернутої або несвоєчасно повернутої фінансової допомоги, включаючи день оплати, а також сплачує штраф у розмірі 20% від суми неповернутої або несвоєчасно повернутої поворотної фінансової допомоги.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2025 включно, але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов'язань (8.1 договору).
Платіжною інструкцією № 45 від 03.06.2025 позивач перерахував відповідачу 200000,00 грн з призначенням платежу "надання поворотної фінансової допомоги за договором № 2 від 03.06.2025. Дохід не підлягає оподаткуванню, без ПДВ" (а.с. 11).
Відповідач свого зобов'язання щодо повернення наданої йому позивачем поворотної фінансової допомоги в сумі 200000,00 грн у встановлений договором строк не виконав, що й стало причиною виникнення спору.
Предметом доказування є обставини, пов'язані з виконанням сторонами своїх зобов'язань за договором про надання поворотної фінансової допомоги про надання поворотної фінансової допомоги № 2 від 03.06.2025.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
У постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поворотна фінансова допомога надається на підставі договорів, що передбачають передачу підприємству у користування на певний строк суми грошових коштів без нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плату за користування такими грошовими коштами.
Операції з позики грошових коштів оформлюються згідно з вимогами статті 1046 "Договір позики" глави 71 Цивільного кодексу України. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості. З моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, договір позики вважається укладеним.
Частиною другою статті 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За частиною першою статті 1051 Цивільного кодексу України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Перерахування позивачем відповідачу грошових коштів у сумі 200000,00 грн - поворотної фінансової допомоги підтверджується наданою позивачем платіжною інструкцією № 45 від 03.06.2025.
За змістом підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Порівняння диспозицій норм статей 1046 Цивільного кодексу України та підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України свідчить про наявність спільних ознак правових відносин та, відповідно, аналогічне правове регулювання. Також необхідно врахувати, що у законодавстві не встановлюється будь-яких обмежень щодо кола осіб, які можуть бути сторонами договору позики. Тому позикодавцем та позичальником можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, як резиденти, так і нерезиденти. Чинним цивільним законодавством не передбачені обмеження також й щодо суми позики.
Отже, договірні відносини, що виникли між сторонами, за своєю правовою природою є характерними для договору позики, а тому під час вирішення спору необхідно керуватися відповідними положеннями Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зважаючи на зміст пункту 3.3 договору, відповідач мав повернути суму одержаної поворотної фінансової допомоги не пізніше 10.07.2025.
Отже, строк виконання ним відповідного грошового зобов'язання є таким, що настав.
Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Докази повернення відповідачем позивачу грошових коштів у сумі 200000,00 грн у матеріалах справи відсутні.
Частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 200000,00 грн є законними й обґрунтованими.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписом пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Позивачем із посилання на пункт 4.2 договору нараховані та заявлені до стягнення штраф у сумі 40000,00 грн, розрахований у розмірі 20% від суми неповернутої поворотної фінансової допомоги, і пеня в сумі 11890,41 грн, розрахована в розмірі подвійної облікової ставки НБУ із заборгованості в сумі 200000,00 грн за період з 11.07.2025 по 18.09.2025 (70 днів).
Перевіркою розрахунків встановлено, що розмір штрафу та пені визначено арифметично правильно.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані нормами статті 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлені позивачем до стягнення 3% річних у сумі 1150,68 грн також розраховані за період з 11.07.2025 по 18.09.2025 (70 днів) із заборгованості в сумі 200000,00 грн.
Перевіркою розрахунку 3% річних судом помилок не виявлено.
За таких обставин законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 253041,09 грн, з яких: 200000,00 грн - сума основного боргу, 40000,00 грн - штраф, 11890,41 грн - пеня, 1150,68 грн - 3% річних.
Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України та статті 4 Закону України «Про судовий збір» на відповідача покладається судовий збір у сумі 3795,62 грн (253041,09х1,5% = 3795,62).
Витрати позивача на професійну правничу допомогу під час ухвалення рішення не розподіляються між сторонами, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів понесення відповідних витрат.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Леарт" до Фізичної особи-підприємця Сліпчука Тимура Володимировича про стягнення заборгованості в сумі 253041,09 грн, з яких: 200000,00 грн - сума основного боргу, 40000,00 грн - штраф, 11890,41 грн - пеня, 1150,68 грн - 3% річних, - задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сліпчука Тимура Володимировича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Леарт" (49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд 37; ідентифікаційний код 41861420) основний борг у сумі 200000,00 грн, штраф у сумі 40000,00 грн, пеню в сумі 11890,41 грн, 3% річних у сумі 1150,68 грн, судовий збір у сумі 3795,62 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 27.11.2025.
Суддя І.І. Колісник