вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
27.11.2025 Справа № 904/3839/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Кеся Н.Б. за участю секретаря судового засідання Мороз В.В.
за позовом Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області, селище Слобожанське Дніпропетровська область, в інтересах держави в особі Петриківської селищної ради, смт Петриківка Дніпропетровська область
до Приватного акціонерного товариства "ОРІЛЬ-ЛІДЕР", с.Єлизаветівка, Дніпровський район, Дніпропетровська область
про зобов'язання вчинити певні дії
Представники:
Від Прокуратури: Риженко В.О. В.А., прокурор, посвідчення №069939
Від Позивача: представник не з'явився
Від Відповідача: Лишак І.В., довіреність від 17 грудня 2024р., свідоцтво серія ВН №000365, адвокат
1. Короткий зміст позовних вимог
Слобожанська окружна прокуратура Дніпропетровської області, селище Слобожанське Дніпропетровська область, в інтересах держави в особі Петриківської селищної ради (далі-Позивач) 15.07.2025 року через систему "Електронний суд" звернулася з позовом до Приватного акціонерного товариства "ОРІЛЬ-ЛІДЕР" (далі-Відповідач), в якому просить суд:
1. Розірвати договір оренди землі, укладений між Петриківською селищною радою (код ЄДРПОУ 04339698) та Приватним акціонерним товариством "ОРІЛЬ-ЛІДЕР" (код ЄДРПОУ 24426809) від 13.09.2007 в частині, що стосується земельної ділянки площею 55,5024 га з кадастровим номером 1223755100:02:060:0034.
2. Зобов'язати Приватне акціонерне товариство "ОРІЛЬ-ЛІДЕР" (код ЄДРПОУ 24426809) повернути Петриківській селищній раді Дніпровського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04339698) земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 55,5024 га, кадастровий номер 1223755100:02:060:0034.
3. Стягнути з відповідача у справі на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ код за ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) сплачений судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог прокуратура посилається на те, що Відповідач до затвердження проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь земельних ділянок використовувало земельну ділянку площею 55,5024 га із кадастровим номером 1223755100:02:060:0034 всупереч цільовому призначенню, що є порушенням п. “а» ч.1 ст. 96 Земельного кодексу України, відповідальність за що передбачена п. “ґ» ст. 211 Земельного кодексу України та ст.53 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За подання позову прокуратура сплатила судовий збір на суму 4844,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1859 від 26.06.2025 року. '
2. Процесуальні питання, вирішені судом
21.07.2025 ухвалою суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
19.08.2025 через систему "Електронний суд" заступник керівника прокуратури подав пояснення щодо суті спору (арк.с. 189-191 Т.1).
03.09.2025 через систему "Електронний суд" Позивач подав додаткові пояснення щодо суті спору (арк.с. 210-212 Т.1), в яких зазначає про таке:
дійсно 13.09.2007 на підставі розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації від 23.04.2007 №181-р-07 між Петриківською районною державною адміністрацією та Закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями «ОРІЛЬ-ЛІДЕР» укладено договір оренди землі загальною площею 139,747 га, з них: 103,7463 га, в тому числі: 11,479 га ріллі, 69,9263 га пасовищ, 21,6352 га пасовищ, вкритих чагарниками, 0,7058 га польових доріг за рахунок державного резервного фонду. Земельні ділянки передано у користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У подальшому земельним масивам, які перебували у користуванні юридичної особи присвоєно кадастрові номери. Так, одним із додатків до вищезазначеного договору являється поконтурна експлікація земельної ділянки площею 55,5039 га, якій у подальшому присвоєно кадастровий номер 1223755100:02:060:0034. Відповідно до вказаної експлікації, зазначена земельна ділянка складалася з 9,3909 га пасовищ, вкритих чагарниками; 0,5154 га польових доріг та 45,5961 га пасовищ. Рішенням восьмої сесії сьомого скликання Петриківської селищної ради від 30.05.2018 дію договору поновлено до 31.12.2026. Рішенням 21 сесії VIII скликання Петриківської селищної ради «Про надання дозволів на розробку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь», надано ПрАТ «ОРІЛЬ-ЛІДЕР» дозволи на розробку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь земельних ділянок без зміни їх цільового призначення, з кадастровими номерами і площами, які знаходяться в межах Петриківської селищної територіальної громади, згідно з додатком, в якому міститься, в тому числі, інформація щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1223755100:02:060:0034. Рішенням 23 сесії VIII скликання Петриківської селищної ради № 726 від 19.04.2024 затверджено проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь земельних ділянок без зміни їх цільового призначення зі зміною виду угідь з кадастровими номерами і площами, які знаходяться в межах Петриківської селищної територіальної громади, згідно з додатком, відповідно до якого в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1223755100:02:060:0034 площею 55,5024, змінено вид угідь з 54,9870 га пасовищ на ріллю. В результаті прийняття зазначеного рішення, між сторонами договору укладено додаткову угоду від 19.04.2024, одним із пунктів договору є наступний: «В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 127,5027 га, в тому числі, з кадастровим номером 1223755100:02:060:0034, загальною площею 55,58024 га, з них 54,9870 га - рілля; 0,5154 га - землі під дорогами, зокрема під ґрунтовими». За весь період часу з моменту укладення спірних договорів сторони належним чином виконували свої обов'язки, зокрема, ПрАТ «ОРІЛЬ-ЛІДЕР» як орендар по договорам, використовував земельну ділянку згідно цільового призначення, не погіршував їх стан та своєчасно в повному обсязі виплачував орендну плату;
Петриківською селищною радою, рішенням від 19 квітня 2024 року №726-23/VIII, затверджено проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь земельної ділянки за кадастровим номером 1223755100:02:060:0034 площею 55,5024 га комунальної власності, що перебуває у користуванні на умовах оренди у приватного акціонерного товариства «Оріль-Лідер». На виконання вищезгаданого рішення, укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 13 вересня 2007 року;
Петриківською селищною радою, органи прокуратури було проінформовано листом від 20.09.2024 року №16-2120/0/2-24, про здійснені заходи щодо врегулювання питання відносно земельної ділянки за кадастровим номером 1223755100:02:060:0034 площею 55,5024 га;
відповідно до ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. З зазначених підстав селищною радою, було скеровано лист до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо вжиття відповідних заходів державного контролю та з'ясування підстав щодо цільового чи нецільового використання земельної ділянки за кадастровим номером 1223755100:02:060:0034;
у відповідь на лист селищної ради ГУ Держеогокадастру у Дніпропетровській області повідомлено, що у зв'язку із запровадженням воєнного стану в Україні на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 року №303 припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, тому здійснення будь-яких заходів не вбачається можливим;
Петриківська селищна рада не була обізнана щодо здійсненої перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом-земельної ділянки ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 09 лютого 2021 року, селищну раду не було належним чином, як власника земельної ділянки повідомлено про її проведення. Та не було належним чином скеровано акт до власника земельної ділянки з інформацією факту нецільового використання ПрАТ «Оріль-Лідер» земельної ділянки площею 55,5024 га за кадастровим номером 1223755100:02:060:0034;
зважаючи на вищевикладене, на час подачі позову, відсутні підстави для розірвання договору оренди землі, укладеного між Петриківською селищною радою (код ЄДРПОУ 04339698) та ПАТ «ОРІЛЬ-ЛІДЕР» (код ЄДРПОУ 24426809) від 13.09.2007 в частині, що стосується земельної ділянки площею 55,5024 га з кадастровим номером 1223755100:02:060:0034.
04.09.2025 через "Електронний суд" від прокуратури надійшли пояснення (арк.с. 220-221), в яких зазначено:
виїздом на місце інспектором здійснено огляд земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка перебуває у користуванні ПрАТ «ОРІЛЬ-ЛІДЕР» з кадастровим номером1223755100:02:060:0034, за результатами якого встановлено факт розорення та обробітку за допомогою сільськогосподарської техніки земельної ділянки, що свідчить про використання землекористувачем пасовищ всупереч визначеному виду угідь як ріллі з порушенням структури ґрунту. Зазначений акт перевірки в судовому порядку не оскаржено, у зв'язку з чим він наразі є діючим. З огляду на викладене, в сукупності з іншими доказами акт перевірки належним чином підтверджує нецільове використання земельної ділянки орендарем з 2021 року;
окрім того, системний аналіз положень земельного законодавства дозволяє дійти висновку, що земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації видів цільового призначення земель. За приписами частини 5 статті 20, статті 34 Земельного кодексу України (в редакції від16.10.2020, тобто на момент проведення перевірки), земельна ділянка для сінокосіння і випасання худоби може використовуватися лише у межах цього виду використання, отже, за умови передачі в оренду земельної ділянки, що за видом використання належить до пасовищ, орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку виключно як пасовище, тобто в межах виду користування, передбаченого умовами договорів оренди землі;
такі висновки наведено у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №473/4413/17, від 12.12.2019 у справі № 904/1054/19, від 22.01.2020 у справі №468/1498/17-ц, на які посилається скаржник;
відповідно до постанови Верховного Суду від 12.03.2025 у справі №197/757/20, для дострокового розірвання договору оренди землі достатньо встановлення факту розорювання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які за своїми характеристиками належать до пасовищ;
окрім того слід зазначити, що землекористувачем розроблено проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь вже після фактичної зміни виду використання земельної ділянки з пасовищ на ріллю;
таким чином, наявні всі підстави, які слугують для розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1223755100:02:060:0034, яка перебуває у користуванні ПрАТ «ОРІЛЬ-ЛІДЕР» у зв'язку з її нецільовим використанням.
10.09.2025 через систему "Електронний суд" від представника Відповідача надійшли заперечення на пояснення прокуратури від 04.09.2025 (арк.с. 231-232 Т.1), в яких Відповідач обґрунтовує свою правову позицію.
23.10.2025 року через систему "Електронний суд" прокуратура подала письмові пояснення щодо суті спору (арк.с. 20-21 Т.2).
До пояснень прокуратура подала копію акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки №68-ДК/126/АП/09/01/-21 віл 09.02.2021 року (арк.с. 22-23 Т.2).
13.11.2025 року через систему "Електронний суд" Відповідач подав заперечення на письмові пояснення Дніпропетровської обласної прокуратури від 23.10.2025 щодо акту перевірки від 09.02.2021 року, щодо план-схеми земельної ділянки, доданої до акту перевірки від 09.02.2021 року та щодо зображень GoogleEarth, щодо тверджень про нецільове використання земельної ділянки, щодо правової позиції ПрАТ «Оріль-Лідер» (арк.с. 43-45 Т.2).
В судовому засіданні 27.11.2025 року проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.
3. Позиції інших учасників справи
21.07.2025 року через систему "Електронний суд" від представника Відповідача надійшло заперечення на представництво прокурором інтересів територіальної громади та відкриття провадження у справі №904/3839/25 (арк.с.145-147 Т.1), в якому зазначає щодо відсутності правових підстав для представництва прокурором інтересів ОТГ; щодо порушення принципу автономії органів місцевого самоврядування; щодо відсутності доказів порушення інтересів держави чи територіальної громади; щодо порушення принципу належного позивача (ст.50 ГПК України); щодо порушення принципу змагальності; щодо порушення принципу «належного судового процесу» (fairtrial).
05.08.2025 року через систему "Електронний суд" від представника Відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк.с.160-168 Т.1), в якому представник Відповідача посилається на таке:
вказані в позові обставини не свідчать про наявність порушення чи загрози порушенню інтересів держави, а отже відсутні правові підстави для здійснення представництва прокурором відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та практики Конституційного Суду України. У даному випадку:
земельна ділянка перебуває у користуванні на законних підставах (договір оренди укладено відповідно до вимог чинного законодавства, зміни до нього погоджено компетентним органом);
жодних реальних негативних наслідків для держави або територіальної громади не настало;
зміна умов оренди або цільового призначення землі не позбавила громаду права власності, не зменшила надходжень до бюджету та не перешкоджає реалізації інших повноважень органу місцевого самоврядування;
ОМС-Петриківська селищна рада - є належним суб'єктом, який може самостійно захищати інтереси громади та не зверталася за участю прокурора у справі;
не подано доказів неефективності захисту з боку органу місцевого самоврядування;
згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (постанова від 15.09.2020 у справі №910/8471/19), прокурор не може реалізовувати представництво в інтересах держави лише на підставі формального порушення, без доведення реальної загрози державним інтересам;
таким чином, у цій справі відсутні не лише фактичні обставини, які свідчать про порушення інтересів держави, а й юридичні підстави для представництва прокурором. З огляду на викладене, провадження у справі має бути закрите згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ГПК України - у зв'язку з відсутністю права на звернення до суду в конкретного позивача;
рішенням 23 сесії VIII скликання Петриківської селищної ради № 726 від 19.04.2024 затверджено проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь земельних ділянок без зміни їх цільового призначення зі зміною виду угідь з кадастровими номерами і площами, які знаходяться в межах Петриківської селищної територіальної громади, згідно з додатком, відповідно до якого в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1223755100:02:060:0034 площею 55,5024, змінено вид угідь з 54,9870 га пасовищ на ріллю. В результаті прийняття зазначеного рішення, між: сторонами договору укладено додаткову угоду від 19.04.2024, одним із пунктів договору є наступний: «В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 127,5027 га, в тому числі, з кадастровим номером 1223755100:02:060:0034, загальною площею 55,58024 га, з них 54,9870 га - рілля; 0,5154 га - землі під дорогами, зокрема під ґрунтовими»;
за весь період часу з моменту укладення спірних договорів сторони належним чином виконували свої обов'язки, зокрема, ПрАТ «ОРІЛЬ-ЛІДЕР» як орендар по договорам, використовував земельну ділянку згідно цільового призначення, не погіршував їх стан та своєчасно і в повному обсязі виплачував орендну плату. Жодного разу орендодавець не зверталася до орендаря із заявами про неналежне виконання умов договорів чи про відсутність істотних умов, які б порушували його права як орендодавця;
укладення додаткової угоди до договору оренди землі та погодження зміни цільового призначення земельної ділянки не порушує прав чи інтересів територіальної громади, оскільки:
1. Розпорядження землею здійснено уповноваженим органом відповідним органом місцевого самоврядування (ОМС), який у межах своїх повноважень, відповідно до ст. 26, 33, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ухвалив рішення про надання згоди на зміну цільового призначення земельної ділянки.
2. Зміна цільового призначення погоджена відповідно до вимог земельного законодавства, зокрема: за наявності відповідного документа землеустрою (технічної документації), відповідно до ст.ст. 20, 186-1 Земельного кодексу України, з дотриманням порядку, передбаченого постановами КМУ та іншими актами;
Додаткова угода укладена у межах чинного договору оренди, який: є правомірно укладеним між територіальною громадою в особі ОМС (орендодавцем) та орендарем; не припиняє оренду, не змінює сторін договору, не зменшує доходів бюджету громади; лише уточнює або адаптує умови оренди відповідно до зміненого виду використання (цільового призначення);
Територіальна громада не позбавлена жодного права: право власності (або управління) земельною ділянкою зберігається, бюджет громади продовжує отримувати надходження;
зміна цільового призначення не суперечить інтересам громади, а навпаки: забезпечує раціональне використання земельних ресурсів; створює передумови для реального господарського використання ділянки (вирощування, інвестицій);
таким чином, жодні права територіальної громади не порушуються; орган місцевого самоврядування діяв у межах наданих законом повноважень, з дотриманням вимог земельного законодавства, на основі вільного волевиявлення сторін договору;
також прокурором не надано жодного доказу на підтвердження його незгоди з такими рішеннями органу місцевого самоврядування, зокрема щодо зміни виду угідь земельної ділянки;
окрім цього прокурор зазначає в своєму позові про те, що порушується право органу місцевого самоврядування але в чому це порушення виявляється на дату подання позову не зрозуміло;
також Відповідач зазначає про нікчемність Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом-земельної ділянки, а висновки вважає необґрунтованими, не доведеними та зробленими на припущеннях:
1. Особа, яка склала акт, не є сертифікованим фахівцем у сфері землеустрою чи агрономії.
2. Позивача не було повідомлено про обстеження, що є порушенням принципу гласності, участі особи в адміністративній процедурі та її права бути заслуханою.
3. Акт несе потенційні негативні наслідки для прав та репутації користувача земельної ділянки, містить односторонні висновки про її стан та фактичне використання.
4. Порушення принципу законності (ст. 19 Конституції України) - посадові особи діють лише в межах повноважень, наданих законом.
5. Втручання в господарську діяльність - обстеження здійснювалося щодо землі, яка перебуває в приватній оренді, без повідомлення орендаря, що може завдати шкоди репутації підприємства та мати наслідки для договірних відносин.
6. Відсутність наукового/експертного підходу - висновки акту є суб'єктивними, не підтверджені агрономічними чи геодезичними дослідженнями.
7. Акт не має юридичної сили, але використовується для тиску - тобто по суті є зловживанням владними повноваженнями;
жодних повідомлень про проведення перевірки, протоколів про адміністративне правопорушення, приписів , кримінальних проваджень чи будь-яких інших документів ні від Інспекції ні від правоохоронних органів відповідачу не надходило. Про такий Акт товариству стало відомо лише з позовної заяви;
у користувача земельної ділянки відсутнє нецільове використання землі. Земельна ділянка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, і фактичне її використання зафіксоване у відповідності до цільового призначення;
такий доказ як акт перевірки сам по собі не може бути єдиним чи вичерпним доказом підтвердження правопорушення законодавства (Постанова ВС КГС від 30 січня 2025 року у справі №922/618/22);
з поданого позивачем копії Акту перевірки взагалі не зрозуміло, яку інформацію використовував Інспектор про виявлення правопорушення. В акті відсутні належні, об'єктивні та допустимі докази, які б свідчили про факт розорювання земельної ділянки, встановлення точних меж цієї ділянки, зокрема, відсутні геопросторові координати або межі ділянки, які б дозволили ідентифікувати обстежену територію з ділянкою, що має кадастровий номер 1223755100:02:060:0034;не залучено фахівців із землеустрою, агрономії чи геодезії, які мають відповідну кваліфікацію для складання об'єктивного акту;
виконувати роботи по встановлення меж: (відновленню) земельної ділянки в натурі (на місцевості) має право юридична особа, що володіє необхідними технічними і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів землевпорядників або фізична особа-підприємець, яка є сертифікованим інженером землевпорядником. Межовий знак - це спеціальний знак встановленого зразка, який встановлюється для закріплення місцезнаходження поворотних точок земельної ділянки на місцевості. Відповідно до постанови ВС від 16.11.2021 у справі № 910/22493/20, доказ вважається належним, якщо він підтверджує обставини, що мають значення для справи, і допустимим - якщо отриманий у порядку, встановленому законом. Наданий позивачем акт перевірки не відповідає цим вимогам;
до позовної заяви позивачем подано зображення із сервісу Google Maps / Google Earth Pro, яке, на думку позивача, підтверджує порушення з боку відповідача умов договору оренди або вимог земельного законодавства. Проте, Відповідач заперечує щодо належності та допустимості цього доказу з огляду на те, що надане зображення: не містить встановлених ознак достовірності (дата, координати, джерело отримання, масштаб, підтвердження меж земельної ділянки); не містить прив'язки до конкретної земельної ділянки, яка є предметом спору (відсутній кадастровий номер, координати меж, посилання на реєстраційні дані); не є офіційно посвідченим документом - його не завірено жодною компетентною особою, не отримано за результатами судової чи технічної експертизи; не дає підстав для однозначного висновку про наявність факту нецільового використання або іншого правопорушення; надані зображення лише змінене по кольору, з них неможливо встановити зміну рельєфу чи використання. Практика судів підтверджує, що скриншоти із публічних картографічних сервісів не є належними доказами у справах щодо порушення законодавства про землю. Фото із загальнодоступних сервісів Google Maps без підтвердження достовірності джерела, дати і об'єкта зйомки не можуть бути визнані належними доказами у справі". Доказування факту нецільового використання земельної ділянки входить до компетенції відповідних контролюючих органів, зокрема територіальних органів Держгеокадастру, органів місцевого самоврядування або Державної інспекції з архітектури та містобудування України (ДІАМ), які мають повноваження проводити обстеження, складати акти, приписувати порушення, а не позивач самостійно тлумачити зображення з відкритих джерел. Самостійні спроби позивача візуально інтерпретувати зображення з Google не можуть замінити офіційні процедури.
29.08.2025 через систему "Електронний суд" від представника Відповідача надійшли заперечення на пояснення прокуратури (арк.с.203-204 Т.1), в яких зазначає про таке:
1. Відсутність правових підстав для представництва прокуратурою інтересів Петриківської селищної ради:
стаття 23 Закону України «Про прокуратуру» надає прокурору субсидіарну роль, яка виникає виключно у разі бездіяльності органу, уповноваженого захищати інтереси держави;
як випливає з листування (листи від 22.11.2023 та 05.01.2024), Петриківська селищна рада вживала заходів, планувала розгляд питання на сесії та не відмовлялася від захисту прав громади. Отже, висновок прокурора про бездіяльність є передчасним та необґрунтованим;
Верховний Суд у постановах від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 та від20.05.2021 у справі №910/16411/19 наголошував: прокурор не може підміняти орган місцевого самоврядування, якщо той реалізує свої повноваження навіть неналежним чином, а тим більше коли орган перебуває в процесі прийняття рішення;
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор;
прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави;
невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті;
з метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень ГПК України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду). Такого ж висновку щодо застосування наведеної норми процесуального права дійшов і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 925/226/18.
2. Неправильне тлумачення висновків Верховного Суду:
прокуратура посилається на постанову ВС від 10.08.2021 у справі №923/833/20, однак у ній ішлося про повну бездіяльність органу. У даній справі орган не залишив питання без розгляду, а розглядав його у межах сесійної процедури. Водночас, згідно з постановою Великої Палати ВС від 06.07.2021 у справі №910/5201/19, суд має перевіряти реальність загрози інтересам держави, а не формально констатувати відсутність позову від органу.
3. Відсутність доказів належного порушення договору:
прокуратура стверджує про нецільове використання земельної ділянки з 2021 року, однак: акт перевірки складено з порушенням - без участі представника орендаря, що суперечить ст.10 Закону «Про державний контроль за використанням та охороною земель»; відсутність належної фіксації порушення позбавляє акт доказової сили. Верховний Суд неодноразово підкреслював (постанова від 17.03.2020 у справі №922/989/19), що акти контролюючих органів, складені з порушенням процедури, не можуть бути допустимими доказами.
4. Недопустимість використання зображень з Google Maps як єдиного доказу:
Верховний Суд у постановах від 19.05.2020 у справі №640/17420/18 та від 28.07.2022 у справі №300/714/20 наголошував, що дані з Google Maps можуть бути допоміжними, але не самостійними та визначальними доказами, оскільки не дають гарантій достовірності щодо конкретної дати та обставин. Прокуратура ж намагається використати скріншоти як основне підтвердження порушень, що суперечить принципу допустимості доказів.
5. Відсутність факту порушення прав громади на час звернення до суду:
до моменту звернення прокурора до суду Петриківська селищна рада вже розглядала питання на сесії та мала намір самостійно вирішити спір. Таким чином, право територіальної громади на захист не було порушене, а прокурор безпідставно замінив собою уповноважений орган.
6. Принцип заборони суперечливої поведінки:
прокуратура посилається на начебто зміну позиції Петриківської селищної ради, однак насправді Рада не висловлювала офіційного рішення про відмову від захисту своїх прав. Непослідовність у позиції прокуратури, яка одночасно визнає активність ради (листування, сесії) та стверджує про її бездіяльність, свідчить про порушення принципу venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки).
Тож, Відповідач вважає, що пояснення прокуратури не спростовують ключового факту - наявності компетентного органу (Петриківської селищної ради), який здійснював заходи із захисту інтересів громади.
4. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи по суті
13.09.2007 на підставі розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації від 23.04.2007 №181-р-07 між Петриківською районною державною адміністрацією та Закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями «ОРІЛЬ-ЛІДЕР» укладено договір оренди землі загальною площею 139,747 га, з них: 103,7463 га, в тому числі: 11,479 га ріллі, 69,9263 га пасовищ, 21,6352 га пасовищ, вкритих чагарниками, 0,7058 га польових доріг за рахунок державного резервного фонду (арк.с. 25-32 Т.1).
Земельні ділянки передано у користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
У подальшому земельним масивам, які перебували у користуванні юридичної особи присвоєно кадастрові номери.
Так, одним із додатків до вищезазначеного договору являється поконтурна експлікація земельної ділянки площею 55,5039 га, якій у подальшому присвоєно кадастровий номер 1223755100:02:060:0034.
Відповідно до вказаної експлікації, зазначена земельна ділянка складається з 9, 3909 га пасовищ, вкритих чагарниками; 0,5154 га польових доріг та 45,5961 га пасовищ.
05.05.2011 юридичною особою змінено назву з Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «ОРІЛЬ-ЛІДЕР» на Приватне акціонерне товариство «ОРІЛЬ-ЛІДЕР».
Строк дії договору оренди встановлено до 31.12.2016.
Однак, рішенням восьмої сесії сьомого скликання Петриківської селищної ради від 30.05.2018 дію договору поновлено до 31.12.2026. Крім того, пунктом 7 рішення наголошено, що ПрАТ «ОРІЛЬ-ЛІДЕР» має використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, суворо дотримуватись вимог земельного законодавства та умов її надання.
Разом з цим встановлено, що суб'єктом господарювання земельна ділянка, надана за рахунок пасовищ, використовується як рілля для вирощування сільськогосподарських культур.
Зазначений факт вказує на порушення юридичною особою вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 05.04.2018 № 4-1179/15-111888-СГ (арк.с. 36 Т.1) передано Петриківській селищній раді у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 2093,4131 га на території Петриківської селищної об'єднаної територіальної громади Петриківського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту згідно з додатком.
Рішенням сьомої сесії сьомого скликання Петриківської селищної ради від 25.04.2018 (арк.с. 37 Т.1) затверджено акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту з державної власності до комунальної власності (зв.арк.с. 36 Т.1).
Серед прийнятих сільською радою земель, відповідно до акту приймання-передачі, наявна земельна ділянка з кадастровим номером 1223755100:02:060:0034.
З огляду на викладене, 04.06.2018 укладено додаткову угоду до Договору оренди землі, відповідно до якої змінено Орендодавця з «Петриківської районної державної адміністрації» на «Петриківську селищну раду» (арк.с. 39 Т.1).
14.07.2021 між сторонами, а саме: Петриківською селищною радою та ПрАТ «ОРІЛЬ-ЛІДЕР» (арк.с. 40-49 Т.1) укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 13.09.2007, відповідно до якою внесено зміни до п. 2 Договору та викладено його в наступній редакції:
«В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 127,5027 га:
- кадастровий номер 1223755100:02:060:0035, загальною площею 17,9984 га;
- кадастровий номер 1223755100:02:060:0036, загальною площею 18,0016 га;
- кадастровий номер 1223755100:02:060:0032, загальною площею 18,0012 га;
- кадастровий номер 1223755100:02:060:0033, загальною площею 17,9991 га;
- кадастровий номер 1223755100:02:060:0034, загальною площею 55,5024 га.
Крім того, змінено п. 5 Договору щодо нормативної грошової оцінки вищезазначених земельних ділянок.
Рішенням 21 сесії VIII скликання Петриківської селищної ради «Про надання дозволів на розробку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь», надано ПрАТ «ОРІЛЬ-ЛІДЕР» дозволи на розробку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь земельних ділянок без зміни їх цільового призначення, з кадастровими номерами і площами, які знаходяться в межах Петриківської селищної територіальної громади, згідно з додатком, в якому міститься, в тому числі, інформація щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1223755100:02:060:0034.
Рішенням 23 сесії VIII скликання Петриківської селищної ради №726 від 19.04.2024 (зв.арк.с. 51, арк.с. 52 Т.1) затверджено проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь земельних ділянок без зміни їх цільового призначення зі зміною виду угідь з кадастровими номерами і площами, які знаходяться в межах Петриківської селищної територіальної громади, згідно з додатком, відповідно до якого в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1223755100:02:060:0034 площею 55,5024, змінено вид угідь з 54,9870 га пасовищ на ріллю.
В результаті прийняття зазначеного рішення, між сторонами договору укладено додаткову угоду від 19.04.2024 (арк.с. 50 Т.1), одним із пунктів договору є наступний: «В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 127,5027 га, в тому числі, з кадастровим номером 1223755100:02:060:0034, загальною площею 55,58024 га, з них 54,9870 га - рілля; 0,5154 га - землі під дорогами, зокрема під ґрунтовими».
Разом з цим, відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 09.02.2021 (арк.с. 55-57 Т.2), оригінал якого оглянутий судом в судовому засіданні, складеного державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, за результатами виїзду на місце здійснено огляд земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 55,5024 га з кадастровим номером 1223755100:02:060:0034 та встановлено факт розорення та обробітку ПрАТ «ОРІЛЬ-ЛІДЕР» за допомогою сільськогосподарської техніки земельної ділянки площею 55,5024 га, що свідчить про фактичне використання земельної ділянки площею 55,5024 га в якості ріллі з порушенням структури ґрунту.
Тож, прокуратура в позові посилається на те, що ПрАТ «ОРІЛЬ-ЛІДЕР» до затвердження проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь земельних ділянок використовувало земельну ділянку площею 55,5024 га із кадастровим номером 1223755100:02:060:0034 всупереч цільовому призначенню, що є порушенням п «а» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, відповідальність за що передбачена п «ґ» ст. 211 Земельного кодексу України та ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення
5.1. Щодо представництва прокурора в інтересах держави у справі
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
На підставі ч. ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист таких інтересів, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.
Згідно з ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених до його компетенції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
З викладеним корелюються й положення ч.ч. 3 та 4 ст. 53 ГПК України, за якими у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, передбачені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також указує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, отже, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.
«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у п. 70 постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).
У статті 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За правилами статей 4, 5 Земельного кодексу України, завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
З огляду на наведене, положення статті 1, частини першої статті 83, частини першої статті 84, статті 122 Земельного кодексу України, статей 1, 2, 6, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.
В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права користування на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14, 19 Конституції України).
Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Отже, при наявності загрози інтересам держави та нездійсненні їх захисту органом державної влади чи місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, найефективнішим правовим способом захисту, поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право, буде саме представництво органами прокуратури інтересів держави в особі уповноваженого органу.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, зазначеною нормою встановлено обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав чи повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Спірна земельна ділянка на підставі положень п. 24 Розділу X Земельного кодексу України є комунальною власністю Петриківської селищної ради, посадові особи якої, виконуючи належним чином свої повноваження, мали контролювати питання законності використання такого майна у порядку та способом встановленим законом, а також вживати своєчасні та ефективні заходи з метою припинення дій щодо незаконного користування ним.
Петриківська селищна рада, як власник орендованої земельної ділянки, була обізнана про факт порушення відповідачем вимог договору оренди щодо цільового використання земельної ділянки, проте радою не було вжито належних заходів цивільно-правового характеру, направлених на припинення вказаних порушень та повернення такої земельної ділянки з оренди.
Невжиття органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту права територіальної громади на повернення земельної ділянки, свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Так, з метою встановлення підстав представництва та отримання інформації щодо вжитих радою заходів, Слобожанською окружною прокуратурою 10.11.2023 направлено запит до Петриківської селищної ради в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому повідомлялося про факт порушення ПрАТ «ОРІЛЬ-ЛІДЕР» умов договору оренди (арк.с. 15-17 Т.1).
Петриківською селищною радою листом від 22.11.2023 за №14-2755/0/2-23 (арк.с. 18 Т.1) повідомлено, що у разі підтвердження факту нецільового використання земельної ділянки за кадастровим номером 1223755100:02:060:0034, питання щодо розірвання договору оренди буде розглянуто на пленарному засідання Петриківської селищної ради.
У подальшому, листом селищної ради від 05.01.2024 за № 14-39/0/2-24 (арк.с. 23 Т.1) повідомлено Слобожанську окружну прокуратуру, що селищною радою заплановано заходи щодо розгляду на черговій сесії питання припинення договору оренди на спірну земельну ділянку.
Разом з цим, питання щодо розірвання договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ПрАТ «ОРІЛЬ-ЛІДЕР» у зв'язку із нецільовим використанням земельної ділянки органом місцевого самоврядування не вирішено.
Крім того, керуючись ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», у зв'язку з невжиттям органом місцевого самоврядування заходів, направлених на усунення виявлених порушень, Слобожанською окружною прокуратурою до Петриківської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області направлено лист-повідомлення від 25.06.2025 № 66-2368ВИх-25 про наявність підстав для представництва інтересів держави шляхом подання позовної заяви.
У постанові Верховного Суду від 10.08.2021 у справі №923/833/20 суд дійшов висновку, що попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва, передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов'язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом (п.8.10).
Варто зазначити, що дійсно інтереси держави повинні захищати насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, у тому числі шляхом подання відповідних позовних заяв, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Проте для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, постановах Верховного Суду від 10.08.2021 по справі № 923/833/20, від 20.07.2021 у справі № 908/2153/20.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного королівства» суд проголосив, що засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Крім того, є категорія справ, де ЄСПЛ зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».
При цьому, як зазначено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, сам факт не звернення до суду уповноваженим органом з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Звернення керівника Слобожанської окружної прокуратури до суду з позовом, у даному випадку, є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави, враховуючи, що уповноважений орган самостійно не звернувся до суду з позовною заявою, оскільки орган прокуратури є тим суб'єктом, що має процесуальну можливість в даному випадку.
Отже, керівником Слобожанської окружної прокуратури належним чином обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави органами прокуратури у порядку ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
5.2. Щодо суті спору
Предметом позову є вимоги Прокурора про розірвання договору оренди землі, укладений між Петриківською селищною радою та ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ “ОРІЛЬ-ЛІДЕР» (код ЄДРПОУ 24426809) в частині, що стосується спірної земельної ділянки, та зобов'язання Відповідача повернути її Петриківській селищній раді Дніпровського району Дніпропетровської області.
Підставою позову є твердження прокурора про нецільове використання Відповідачем спірної земельної ділянки.
Для вирішення спору по суті необхідно встановити наявність факту нецільового використання спірної земельної ділянки, ефективність обраного способу захисту порушеного права тощо.
Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Згідно із ч. 9 ст. 93 Земельного кодексу України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
За змістом ст. 13 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на момент укладення договору), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду.
Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.
За частинами першою, другою статті 25 Закону України «Про оренду землі», орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі та зобов'язаний виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.
За положеннями ст.ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати. Орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Статтею 35 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.
Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 91, п. «а» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані забезпечувати використання останніх за цільовим призначенням. Аналогічний обов'язок визначений в абзаці десятому статті 35 Закону України «Про охорону земель».
Цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про землеустрій»).
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 18 Земельного кодексу України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.
Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; є) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Метою встановлення категорій земель за цільовим призначенням є забезпечення особливого правового режиму для їх охорони і ефективного використання.
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (ст. 20 Земельного кодексу України в редакції на час укладення договору оренди).
Згідно із частиною першою, пунктом «а» частини другої статті 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
За положеннями ст. 34 Земельного кодексу України, громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.
За ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірвано за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Згідно зі ст. 141 Земельного кодексу України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Згідно із ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Отже, 13 вересня 2007 року між Петриківською районною державною адміністрацією та Закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями «ОРІЛЬ-ЛІДЕР» укладено договір оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до п. 2 Договору в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 139,747 га, з них: 103,7463 га, в тому числі: 11,479 га ріллі, 69,9263 га пасовищ; 21,6352 га пасовищ, вкритих чагарниками; 0,7058 га польових доріг за рахунок державного земельного запасу та 36,0007 га пасовищ за рахунок земель державного резервного фонду.
Відповідно до експлікації земельних угідь, яка міститься у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 1223755100:02:060:0034 складається з 36,0247 га і 18,9623 га пасовищ та 0,5154 га під господарськими шляхами і прогонами.
Пунктом 28 Договору встановлено права орендодавця, серед яких: вимагати від орендаря використання земельної ділянки у відповідності до цільового призначення, встановленого цим договором; забезпечення екологічної безпеки землекористування шляхом додержання вимог земельного і природоохоронного законодавства державних та місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі.
Одним із обов'язків Орендаря, відповідно до п.31 Договору є використання орендованої земельної ділянки відповідно до цільового призначення, визначеного цим договором, дотримуючись державних і місцевих стандартів, норм і правил цільового використання землі.
Відповідно до п.37 Договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін чи за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до статей 73,74, 76-79 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважити доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вирогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Верховний Суд підкреслював, що такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі “Дж. К. та Інші проти Швеції» зазначив, що “у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування “поза розумним сумнівом» (“beyond reasonable doubt»). Натоміть, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням “балансу вірогідностей» … Суд повинен вирішити, чи з'являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
Верховний Суд також зазначав, що у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Зокрема, основними доказами Прокурора на підтвердження факту нецільового використання Відповідачем спірної земельної ділянки є посилання на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 09.02.2021 (арк.с. 55-57 Т.2), оригінал якого оглянутий судом в судовому засіданні, складений державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. В акті зазначено, що за результатами виїзду на місце здійснено огляд земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 55,5024 га з кадастровим номером 1223755100:02:060:0034 та встановлено факт розорення та обробітку ПрАТ «ОРІЛЬ-ЛІДЕР» за допомогою сільськогосподарської техніки земельної ділянки площею 55,5024 га, що свідчить про фактичне використання земельної ділянки площею 55,5024 га в якості ріллі з порушенням структури ґрунту.
Також Прокурор посилається на картографічні дані з сервісу Google Планета Земля. pdf. Зокрема, Прокурор зазначає, що аналізом інформації, яка міститься у сервісі Google Планета Земля, розміщеної на Інтернет веб-ресурсі Google Earth Pro «GoogleMaps», виявлено, що спірна земельна ділянка використовується як рілля з 2015 року (арк.с.41-49 Т.1).
Відповідач заперечує щодо вказаних доказів, оскільки вважає, що акт перевірки складено з порушенням - без участі представника орендаря, що суперечить ст.10 Закону «Про державний контроль за використанням та охороною земель»; відсутність належної фіксації порушення позбавляє акт доказової сили. Верховний Суд неодноразово підкреслював (постанова від 17.03.2020 у справі №922/989/19), що акти контролюючих органів, складені з порушенням процедури, не можуть бути допустимими доказами. Щодо використання зображень з Google Maps Відповідач вказує на те, що Верховний Суд у постановах від 19.05.2020 у справі №640/17420/18 та від 28.07.2022 у справі №300/714/20 наголошував, що дані з Google Maps можуть бути допоміжними, але не самостійними та визначальними доказами, оскільки не дають гарантій достовірності щодо конкретної дати та обставин.
В свою чергу Позивач надав письмові пояснення, згідно з якими за весь період часу з моменту укладення спірних договорів сторони належним чином виконували свої обов'язки, зокрема, ПрАТ «ОРІЛЬ-ЛІДЕР» як орендар по договорам, використовував земельну ділянку згідно цільового призначення, не погіршував їх стан та своєчасно в повному обсязі виплачував орендну плату.
Дослідивши надані з боку Прокурора докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість заперечень Відповідача.
Зокрема, абзацами 10-14 частини 6 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (в редакції, що діяла під час спірної перевірки) передбачено, що в останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).
Враховуючи відсутність в акті перевірки від 9.02.2021 року, складеному державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, відомостей про підписання акту або відмову від його підписання суб'єктом господарювання, суд визнає зазначений доказ таким, що одержаний з порушенням закону, тому судом не приймається.
Щодо посилання прокурора на картографічні дані з сервісу Google Планета Земля.pdf(арк.с.41-49 т.1), суд, оглянувши в судовому засіданні веб-ресурс Google Earth Pro «Google Maps», дійшов висновку, що зображення на цьому веб-ресурсі не є достатнім доказом, оскільки таке трактування зображення при відсутності офіційних даних є припущенням, яке вимагає підтвердження з інших джерел.
Отже, матеріалами справи факт нецільового використання спірної земельної ділянки не доводиться.
Водночас, матеріали справи свідчать про те, що Рішенням 23 сесії VIII скликання Петриківської селищної ради №726 від 19.04.2024 (зв.арк.с. 51, арк.с. 52 Т.1) затверджено проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь земельних ділянок комунальної власності, відповідно до якого в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1223755100:02:060:0034 площею 55,5024, змінено вид угідь з 54,9870 га пасовищ на ріллю.
В результаті прийняття зазначеного рішення, між сторонами договору укладено додаткову угоду від 19.04.2024 (арк.с. 50 Т.1), одним із пунктів договору є наступний: «В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 127,5027 га, в тому числі, з кадастровим номером 1223755100:02:060:0034, загальною площею 55,58024 га, з них 54,9870 га - рілля; 0,5154 га - землі під дорогами, зокрема під ґрунтовими».
Враховуючи викладене, вимога прокурора про повернення земельної ділянки орендодавцю в будь-якому випадку не призведе до повернення землі в первісний стан, оскільки ані рішення Петриківської селищної ради, яким змінено вид цільового використання спірної земельної ділянки, ані внесені відповідні зміни до договору оренди землі не оспорені Прокурором. Отже, прокурором обраний не ефективний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові, навіть якщо має місце порушення права.
Крім цього, вимога Прокурора про розірвання договору в частині не узгоджується із положеннями статті 651 ЦК України. Зокрема, згідно зі ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Отже, часткове розірвання договору не передбачено цивільним законодавством.
6. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованість позовних вимог прокуратури не доводиться матеріалами справи, а тому в позові повністю відмовляє.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на прокуратуру відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт Слобожанське, вул.Героїв України, 7, код ЄДРПОУ 02909938) в інтересах держави в особі Петриківської селищної ради (51800, Дніпропетровська область, смт Петриківка, проспект Калнишевського Петра, будинок 69, код ЄДРПОУ 04339698) до Приватного акціонерного товариства "ОРІЛЬ-ЛІДЕР" (51831, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с.Єлизаветівка, вул. Хмельницького, буд. 1, код ЄДРОПОУ 24426809) залишити без задоволення.
Понесені Дніпропетровською обласною прокуратурою судові витрати покласти повністю на прокуратуру.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 ГПК України).
Згідно з частиною 2 статті 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 27.11.2025
Суддя Н.Б. Кеся