вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"18" листопада 2025 р. Cправа № 902/914/25
за позовом: Селянсько фермерського господарства "Олімп" (вул. Затишна, 16, с. Кордишівка, Хмільницький р-н., Вінницька обл., 22146)
до: Фізичної особи підприємця Кучманюка Олега Володимировича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 76 071,99 грн
Суддя: Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання: Надтока Т.О.
за участю представників сторін:
позивача: Тиховський М.О.
відповідача: Бевз О.І.
03.07.2025 Селянсько фермерське господарство "Олімп" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи підприємця Кучманюка Олега Володимировича про стягнення боргу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 03.07.2025 справу передано для розгляду судді Яремчуку Ю.О.
07.07.2025 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.
07.07.2025 на виконання вимог ухвали суду позивачем надано докази реєстрації позивача в ЄСІТС.
Ухвалою суду від 09.07.2025 відкрито провадження у справі № 902/914/25. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 04.09.2025.
29.07.2025 від представник відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № канц. 01-34/7934/25 від 29.07.2025), який долучений судом до матеріалів справи.
На визначену дату судом в судове засідання представник позивача та представник відповідача не з'явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 09.07.2025.
При цьому, суд зазначає, що від представника відповідача надійшло клопотання (вх. № канц. 01-34/9257/25 від 03.09.2025) про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю з'явитись в судове засідання, з огляду на зайнятість в іншому судовому засіданні.
За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про продовження підготовчого провадження на 30 днів та відкладення розгляду справи з огляду на задоволення клопотання представника відповідача, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 04.09.2025 повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання, що відбудеться 07.10.2025.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився представник відповідача.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, при цьому від останнього надійшло клопотання (вх. № канц. 01-34/10745/25 від 06.10.2025) про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.
Присутній представник відповідача проти даного клопотання не заперечив.
За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи з огляду на задоволення клопотання представника позивача, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 07.10.2025 повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання, що відбудеться 23.10.2025.
23.10.2025 судом закрито підготовче провадждення та призначено розгляд справи по суті на 18.11.2025.
На визначену дату судом в судове засідання з'явились представник позивача та представник відповідача.
Представник позивача позов підтримав в повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечив.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Позовні вимоги обгрунтовано наступним: 10.02.2025 між СФГ «Олімп» та ФОП Кучманюк Олегом Володимировичем, було укладено договір постачання №10/02/2025, на поставку і передачу у власність Покупця, Товару - сої.
Відповідно до п.1.1 договору постачання Постачальник зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти сою кількістю 50 тон та сплатити вартість Товару на умовах згідно даного Договору, а саме 50 тон за ціною 1 тони 18000 (вісімнадцять тисяч) грн. з ПДВ.
Згідно із п. 2.1. договору, ціна Товару зазначається у видаткових накладних, виписаних Постачальником, які є невід'ємною частиною даного Договору на кожну окрему партію Товару. Ціна включає в себе податки, збори та інші обов'язкові платежі до бюджетів, передбачені чинним законодавством України, які повинен був оплатити Постачальник.
Загальна сума Договору складається з загальної вартості Товару, поставленого відповідно до умов даного Договору, і визначається шляхом складення сум товарних партій, визначених у видаткових накладних або доповненнях, які є невід'ємною частиною даного Договору (п.2.2. договору).
Між сторонами було погоджено, що Товар за даним договором поставляється Покупцю у повному обсязі до 20.02.2025. Разом з Товаром Постачальник надає Покупцю: рахунок-фактуру; право власності на Товар від Постачальника до Покупця переходить з моменту передачі Товару Покупцю на умовах, визначених п.3.1. даного договору (п.п. 3.1. - 3.3. договору).
Пунктом 4.1. договору визначено, що розрахунки між сторонами здійснюються в національні валюті - гривні. Вид розрахунків - безготівковий, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
За доводами позивача 10.02.2025 Постачальником була складена видаткова накладна №3 відповідно до якої Покупцю за поставлений товар сою у розмірі (31,45 тон) було необхідно сплатити кошти у розмірі 566 099,87 (п'ятсот шістдесят шість тисяч дев'яносто дев'ять) грн. 87 коп. із ПДВ.
Відповідно до платіжної інструкції №1333 від 10.02.2025 року покупець здійснив платіж згідно рахунку №3 від 10.02.2025 по договору №10/02/25 від 10.02.2025 платіж у сумі 490 027,88 (чотириста дев'яносто тисяч двадцять сім) грн. 88 коп.
Як наслідок недоплата за поставлений товар складає 76 071,99 (сімдесят шість тисяч сімдесят одна) грн. 99 коп.
Згідно п 5.1. Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за даним Договором Сторони несуть відповідальність згідно умов Договору та чинного законодавства України.
Обґрунтування позивача зводяться до того, що враховуючи факт виконання Постачальником взятих на себе зобов'язань та не виконання взятих на себе зобов'язань Покупцем в частині не повного розрахунку за поставлений Товар (сою), останній допустив грубе порушення умов Договору постачання №10/02/2025 від 10.02.2025, що і стало підставою позову про стягнення 76 071,99 грн.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував, позиція останнього викладена у відзиві на позовну заяву, де доводи останнього зводяться до того, що позивач запропонував підписати відповідачу проект договору за № 10/02/2025 від 10.02.2025 в редакції, яка наявна в матеріалах судової справи. Відповідач, в свою чергу, не прийняв пропозицію щодо укладення договору в редакції позивача, оскільки в договорі була зазначена не вірна адреса відповідача та запропоновані позивачем умови оплати не влаштовували відповідача.
Позивач відмовився вносити корективи в свій проект договору. Одночасно сторони домовились в усній формі про поставку товару - сої у кількості 31,45 тон. Усно сторони погодили обсяг товару, умови оплати товару у розмірі 86 % вартості товару оплачується на момент поставки товару, а 14 % вартості товару сплачується після надання належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів та реєстрації податкової накладної в ЄРПН. За доводами відповідача досягнення такої усної домовленості між позивачем та відповідачем, підтверджується фактом поставки 10.02.2025 товару позивачем на адресу відповідача, а саме сої у кількості 31,45 тон вартістю 566 099, 87 грн в тому числі 69 521, 04 грн та факт оплати відповідачем товару у розмірі 86% від загальної вартості товару на дату поставки такого товару, що доводиться копією платіжної інструкції № 1333 від 10.02.2025.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно із ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Частина 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.
У той же час, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
При цьому не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Аналогічна норма закріплена у статті 638 ЦК України, за якою договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких, серед іншого, віднесено умови про предмет договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У разі якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Водночас визнання договору неукладеним може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Фактичне виконання сторонами договору виключає кваліфікацію договору як неукладеного.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2025 фізичною особою-підприємцем Кучманюком Олегом Володимировичем перераховано позивачу кошти у розмірі 490 027,88 грн, з призначенням платежу - оплата за сою згідно рахунку № 3 від 10.02.2015 року, по договору № 10/02/2025 від 10.02.2025, що підтверджується платіжним дорученням №1333 від 10.02.2025.
Тобто, з матеріалів справи вбачається, що договір поставки № 10/02/2025 від 10.02.2025 виконувався, тобто позивачем поставлено товар, а пвідповідачем прийнято товар.
Узагальнюючи викладене, суд доходить висновку про те, що стверджуючи про не укладення договору між сторонами вдповідач вдається до суперечливої поведінки.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.
Тому поведінка відповідача щодо заперечення існування правовідносин з відповідачем є суперечливою.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Так, статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом, Постачальником виконано взяті обов'язки, натомість Покупцем не виконано свої обов'язки в частині повного розрахунку за поставлений Товар (сою), іншого матеріали справи не містять, тому позов про стягнення 76 071,99 грн підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню і стягненню з відповідача на користь позивача 76 071,99 грн заборгованості.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Кучманюка Олега Володимировича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Селянсько фермерського господарства "Олімп" (вул. Затишна, 16, с. Кордишівка, Хмільницький р-н., Вінницька обл., 22146, код ЄДРПОУ 31187675) 76 071,99 грн сума основного боргу та 3028,00 грн витрат зі сплати судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник копії рішення надіслати до Електронних кабінетів ЄСІТС.
Повне рішення складено 27 листопада 2025 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи