вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"20" листопада 2025 р. Cправа № 902/839/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області (вул. Чорновола В'ячеслава, буд. 34, м. Хмільник, Хмільницький район, Вінницька область, 22000) в інтересах держави в особі Калинівської міської ради (вул. Вадима Нестерчука, буд. 19, м. Калинівка, Хмільницький район, Вінницька область, 22400)
до: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" (вул. Центральна, буд. 5, с. Черепашинці, Хмільницький район, Вінницька область, 22443)
про визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки
за участю секретаря судового засідання Ткача Д.В.,
представників сторін:
прокурора Моніч Л.В. за посвідченням;
позивача Трохименко М.В. згідно виписки з ЄДРЮФОП та ГФ;
відповідача Тиховський М.О. згідно ордеру.
На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 56/1-1325-25 від 23.06.2025 (вх. № 895/25 від 23.06.2025) керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Калинівської міської ради до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" про визнання недійсним договору оренди землі № 89 від 16.12.2024, укладеного між Калинівською міською радою та СТОВ "Промінь", зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.01.2025 (номер запису 58271679) та зобов'язання відповідача повернути у комунальну власність територіальної громади в особі Калинівської міської ради земельну ділянку площею 18 га, кадастровий номер 0521682403:01:008:0028, розташовану за межами населеного пункту с. Заливанщина, на території Хмільницького району Вінницької області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2025 дану позовну заяву передано для розгляду судді Матвійчуку В.В.
Суд за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/839/25 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 23.07.2025, про що 26.06.2025 постановив відповідну ухвалу.
03.07.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 03.07.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/7063/25 від 03.07.2025).
11.07.2025 на адресу суду від прокурора надійшла відповідь на відзив № 02.56/1-1630ВИХ-25 від 04.07.2025.
За результатами слухання справи 23.07.2025, з урахуванням спільного клопотання сторін, судом продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України, підготовче засідання відкладено на 16.09.2025, про що постановлено відповідні ухвали у протокольній формі.
Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 16.10.2025, про що 16.09.2025 постановлено відповідну ухвалу.
15.10.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшло пояснення № б/н від 15.10.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/11177/25 від 15.10.2025).
У судовому засіданні 16.10.2025 суд, з урахуванням положень статей 118, 119 ГПК України, залишив без розгляду пояснення № б/н від 15.10.2025 (вх. № 01-34/11177/25 від 15.10.2025). Разом з тим, заслухавши вступні слова прокурора у справі та представників сторін, суд провів стадію безпосереднього дослідження доказів, після чого, керуючись положеннями статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголосив перерву до 13.11.2025.
На визначену судом дату в судове засідання 13.11.2025 з'явилися прокурор у справі, представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні 13.11.2025 судом розпочато судові дебати, у межах яких прокурор у справі, а також представники позивача та відповідача виступили з промовами.
По завершенні судових дебатів суд, відповідно до частини першої статті 219 Господарського процесуального кодексу України, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив, що проголошення скороченого рішення (вступної та резолютивної частин) відбудеться 20.11.2025 о 12 год 55 хв.
У судовому засіданні 20.11.2025 суд згідно із частиною 6 статті 233 та частиною 1 статті 240 ГПК України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
Прокурор в позовній заяві зазначає, що Договір оренди землі, укладений 21.01.2007 строком на 10 років, згідно із відповіддю ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 13.02.2025 був зареєстрований 15.11.2012, а відтак, з урахуванням положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", строк його дії закінчився 15.11.2023.
Пунктом 8 Договору передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повинен повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Прокурор вказує, що орендар звернувся до органу місцевого самоврядування із клопотанням про поновлення договору лише 18.09.2024, тобто з порушенням установленого Договором строку. За результатами його розгляду рішенням Калинівської міської ради № 4351 від 09.10.2024 строк дії договору було продовжено на тридцять років шляхом укладення Договору оренди землі № 89.
Таким чином, за твердженням прокурора, у період з 15.11.2023 до 16.12.2024 орендар користувався земельною ділянкою без належних правових підстав та всупереч вимогам статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній до 16.07.2020.
Крім того, прокурор звертає увагу на те, що положення частин 2 і 3 статті 134 Земельного кодексу України не передбачали надання юридичним особам земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без проведення земельних торгів. У зв'язку з цим рішення Калинівської міської ради від 09.10.2024 № 4351 "Про поновлення терміну дії договорів оренди землі, укладених з СТОВ "Промінь" без проведення земельних торгів" прийнято з порушенням частини 1 статті 116, частини 2 статті 127, статей 134 та 135 Земельного кодексу України, а також статті 19 Закону України "Про оренду землі", і, на думку прокурора, є незаконним.
З урахуванням того, що задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування зазначеного рішення Калинівської міської ради, яке є ненормативним актом одноразової дії та вичерпало свою дію шляхом укладення Договору оренди землі від 16.12.2024, не призведе до відновлення прав чи інтересів держави, а тому на переконання прокурора для ефективного захисту інтересів держави у спірних правовідносинах достатньо визнати недійсним Договір оренди землі № 89 від 16.12.2024, укладений між Калинівською міською радою та СТОВ "Промінь", та повернути спірну земельну ділянку її власникові.
Відповідач заперечив проти позову. Суть заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву зводиться до того, що після підписання 01.12.2014 додаткової угоди до Договору оренди землі від 21.01.2007 відповідні документи були подані державному реєстраторові речових прав на нерухоме майно. Це підтверджується витягом № 31174411 від 17.12.2014, згідно із яким зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 18 га, кадастровий номер 0521682403:01:008:0028, розташованої за межами с. Заливанщина, Хмільницький район, Вінницька область, зі строком дії договору 10 років та із правом пролонгації.
Відповідач зазначає, що, керуючись офіційними даними Державного реєстру, 19.09.2024 звернувся з клопотанням про продовження Договору оренди.
Таким чином, відповідач стверджує, що строк подання клопотання про продовження Договору оренди земельної ділянки ним не порушено.
Крім того, відповідач зауважує, що починаючи з укладення первісного Договору оренди у 2007 році, а також після внесення змін до Договору у 2012, 2013 та 2014 роках, первісний орендодавець - Заливащенська сільська рада та пізніше Калинівська міська рада не заперечували і не перешкоджали користуванню земельною ділянкою відповідачем, а також отримували орендну плату.
Прокурор, заперечуючи доводи відповідача у відповіді на відзив, наголошує, що державна реєстрація речового права оренди земельної ділянки на підставі Договору оренди землі від 21.01.2007 не може замінювати державну реєстрацію самого Договору. Зокрема, державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією Договору оренди землі, а тому не впливає на момент набрання чинності Договором оренди землі, укладеним до 01.01.2013.
Крім того, прокурор звертає увагу на те, що відповідач помилково ототожнює поняття "державна реєстрація речового права оренди" та "державна реєстрація договору оренди".
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 21.01.2007 між Заливанщинською сільською радою (за Договором - Орендодавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Промінь" укладено Договір оренди землі (далі - Договір) (а.с. 29-34).
Відповідно до пункту 1 Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення сільського господарства, яка знаходиться в с. Заливанщина.
Згідно із пунктом 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 18,0 га, у тому числі 18,0 га рілля.
У пункті 8 Договору сторони погодили, що договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.
Пунктами 15 та 16 Договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення сільського господарства; цільове призначення - вирощування сільськогосподарської продукції.
Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 43 Договору).
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
У графі "Договір зареєстрований у" вказано Заливанщинську сільську раду Калинівського району, проте Договір не містить інформації щодо дати реєстрації, реєстраційного номера та підпису відповідальної особи.
20.01.2012 сторонами було підписано зміни до Договору оренди землі, укладеного 21.01.2007 (а.с. 35-36), згідно із якими розділ "Орендна плата" було змінено та викладено в новій редакції.
Зазначені зміни до Договору зареєстровано у відділі Держкомзему в Калинівському районі Вінницької області 15.11.2012 за № 052168244905939.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 31174411, сформованого станом на 17.12.2014 (а.с. 61), міститься запис про державну реєстрацію іншого речового права № 8122317 за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Промінь", яким зареєстровано право оренди земельної ділянки. Підставою виникнення даного речового права зазначено Договір оренди землі від 21.01.2007, укладений між Заливанщинською сільською радою та СТОВ "Промінь", із внесеними до нього подальшими змінами.
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь" звернулося до Калинівської міської ради з клопотанням № 175 від 18.09.2024 (а.с. 60) про пролонгацію на 30 років строку дії договорів оренди земельних ділянок, у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 0521682403:01:008:0028 площею 18 га.
09.10.2024 на 63 сесії 8 скликання Калинівською міською радою прийнято рішення № 4351 (а.с. 40-41), згідно із пунктом 1 якого вирішено поновити термін дії договору оренди землі від 21.01.2007, укладеного між Заливанщинською сільською радою та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Промінь", з урахуванням додаткових угод від 20.01.2012, 31.12.2013 та 01.12.2014, укладених між Заливанщинською сільською радою та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Промінь", щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0521682403:01:008:0028, на новий строк - 30 років.
Пунктом 2 цього рішення передбачено, що умови Договору оренди землі від 21.01.2007 мають бути викладені в новій редакції.
На виконання рішення 63-ї сесії Калинівської міської ради 8 скликання від 09.10.2024 № 4351, 16.12.2024 між Калинівською міською радою (позивач, за Договором - Орендодавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Промінь" (відповідач, за Договором - Орендар) укладено Договір оренди землі № 89 (далі - Договір № 89) (а.с. 42-46), предметом якого згідно із пунктом 1 є надання Орендодавцем та прийняття Орендарем в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0521682403:01:008:0028.
Відповідно до пункту 2 Договору № 89 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 18 га.
Пунктом 7 Договору № 89 сторонами погоджено, що Договір укладено на 30 (тридцять років). Після закінчення строку дії Договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.
Відповідно до пунктів 13 та 14 Договору № 89 земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, при цьому її цільове призначення визначено як земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п. 38 Договору № 89).
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Відповідно до інформаційної довідки № 432071584 від 19.06.2025 (а.с. 25-28), отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0521682403:01:008:0028, площею 18,0 га, зазначено, що орендодавцем є Калинівська міська рада, орендарем - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь".
Крім того, зазначено, що для державної реєстрації подано Договір оренди землі № 89 від 16.12.2024.
Хмільницька окружна прокуратура листом № 56/1-276вих-25 від 10.02.2025 (а.с. 47- 48), адресованим Головному управлінню Держгеокадастру у Вінницькій області, звернулася з проханням надати до 18.02.2025 інформацію щодо того, чи здійснювалася реєстрація Договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0521682403:01:008:0028 площею 18 га, укладеного 21.01.2007 між Заливанщинською сільською радою та СТОВ "Промінь", у відповідній книзі реєстрації договорів Заливанщинської сільської ради, а також чи було зареєстровано зміни до зазначеного Договору оренди землі від 20.01.2012 у відділі Держкомзему у Калинівському районі (на той час) 15.11.2012 за № 052168244905939.
У відповідь на зазначений запит Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області листом № 554/475-25 від 13.02.2025 (а.с. 49) повідомило, що відповідно до книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, а також договорів оренди землі, запис про реєстрацію договору оренди, укладеного 21.01.2007 між Заливанщинською сільською радою та СТОВ "Промінь" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0521682403:01:008:0028, відсутній.
Водночас повідомлено, що згідно із книгою записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельні ділянки та на право постійного користування земельними ділянками, а також договорів оренди землі, у розділі 4 міститься запис про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0521682403:01:008:0028, розташованої в с. Заливанщина, площею 18 га, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Хмільницька окружна прокуратура листом № 56/1-939вих-25 від 08.05.2025 (а.с. 52-53) звернулася до Калинівської міської ради із запитом щодо підстав прийняття рішення про поновлення Договору оренди землі та просила надати належним чином засвідчені копії відповідних документів, а також інформацію про середню орендну плату за 1 га земельної ділянки сільськогосподарського призначення, наданої на конкурентних засадах на території Калинівської ОТГ. Строк надання інформації визначено до 13.05.2025.
Оскільки станом на 19.05.2025 відповідь на зазначений запит не була отримана, прокуратурою повторно направлено запит № 56/1-1047вих-25 від 19.05.2025 (а.с. 54-55) аналогічного змісту з вимогою надати інформацію до 23.05.2025.
У відповідь на повторний запит № 56/1-1047вих-25 від 19.05.2025 Калинівською міською радою листом № 03-07/751 від 28.05.2025 (а.с. 56-59) повідомлено, що договори оренди землі поновлені відповідно до вимог Закону України "Про оренду землі". Також зазначено, що Калинівською міською радою 8 скликання проведено один аукціон на земельну ділянку за кадастровим номером 0521681600:01:002:0245 площею 6,8941 га, за результатами якого орендна плата становить 46 000,00 грн, що складає 6 672,37 грн за 1 га.
З огляду на викладене, а також враховуючи, що СТОВ "Промінь" звернулося до Калинівської міської ради із клопотанням про поновлення Договору оренди землі після закінчення строку його дії, та з урахуванням того, що положення частин 2 і 3 статті 134 Земельного кодексу України не передбачають надання юридичним особам земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без проведення земельних торгів, внаслідок чого СТОВ "Промінь" неправомірно отримало в оренду земельну ділянку площею 18 га з кадастровим номером 0521682403:01:008:0028, розташовану за межами с. Заливанщина Хмільницького району, керівник Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області звернувся до суду із відповідним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з такого.
Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі, суд зазначає таке.
З положень статті 131-1 Конституції України вбачається, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді до юрисдикції якого вона віднесена законом.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина третя статті 4 ГПК України).
Згідно з частиною 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частин четвертої ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Підстави для звернення до суду прокурора визначені у ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до норм якої прокурор здійснює представництво інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти висновку, що "інтереси держави" (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так й інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).
Інтереси держави та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого - "інтересів держави", про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Отже, суду належить з'ясувати питання наявності уповноваженого органу та вжиття ним заходів із захисту порушених інтересів держави.
Частиною 4 ст. 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
У зв'язку з цим, уповноважені державні та інші органи зобов'язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.
Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Статтею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
За змістом ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, законності, поєднання місцевих і державних інтересів, державної політики та гарантії місцевого самоврядування.
Згідно із ч. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, корпоративні права в юридичних особах, у тому числі банках, страхових компаніях чи інших господарських товариствах, майно житлового фонду, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Частиною 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 05.12.2019 у справі № 461/10922/15-а, у системі органів місцевого самоврядування України має місце певна субординація її елементів - територіальної громади, ради, її виконавчих органів із збереженням відповідного розмежування їх прав і повноважень... Територіальна громада є основним носієм функцій і повноважень місцевого самоврядування. Сільські, селищні, міські ради ... є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Сільські, селищні, міські ради мають свої виконавчі органи, які їм підзвітні та підконтрольні.
Отже, державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування та наділення повноваженнями діяти від імені територіальної громади відповідних рад.
Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад.
Суд зазначає, що пунктом 58 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин від 18 квітня 2021 року, внесено зміни у п.24 розділу X "Перехідних положень" Земельного кодексу України. Відповідно до вказаних змін з дня набрання чинності цим пунктом (тобто з 27 травня 2021 року) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім певних виключень, зазначених в цій нормі. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом. Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 707-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження території територіальних громад Вінницької області" визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Вінницької області згідно з додатком.
Відповідно до додатка до зазначеної постанови Кабінету Міністрів України, до переліку територіальних громад Вінницької області включено, зокрема, Калинівську територіальну громаду з адміністративним центром у м. Калинівка. До складу Калинівської територіальної громади входить територія Заливанщинської сільської ради.
У зв'язку з реорганізацією Заливанщинської сільської ради шляхом приєднання до Калинівської міської ради, остання є правонаступником усього майна, прав та обов'язків розформованої територіальної громади.
Відповідно до пп. 4 п. 6-1 Розділу V Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов'язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту.
Таким чином, Калинівська територіальна громада в особі представницького органу місцевого самоврядування - Калинівської міської ради, набула правомочностей власника земельної ділянки з кадастровим номером 0521682403:01:008:0028 площею 18 га.
У зв'язку з цим Калинівська міська рада є компетентним органом, уповноваженим відповідно до вимог чинного законодавства вирішувати питання у сфері регулювання земельних відносин, зокрема щодо надання земельних ділянок комунальної власності в оренду.
Прокурор у позовній заяві зазначив, що порушення інтересів держави сталося через недотримання позивачем вимог законодавства щодо порядку передачі земельної ділянки у користування. Передача земельної ділянки без проведення земельних торгів позбавляє громаду можливості отримати максимальний дохід, який міг би бути спрямований на фінансування місцевих програм та розвиток інфраструктури.
У даному випадку звернення прокурора з позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності щодо земель комунальної власності територіальної громади, належному регулюванні земельних правовідносин та забезпеченні їх правильного правового врегулювання, оскільки, за твердженням прокурора, порушено порядок передачі у користування земель комунальної власності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено правовий висновок, відповідно до якого прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Прокурор за певних обставин може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 та постановах Верховного Суду від 08.12.2020 у справі № 908/1664/19, від 19.01.2021 у справі № 925/1133/18.
Хмільницька окружна прокуратура листом № 56/1-1426вих-25 від 19.06.2025 (а.с. 95-97) звернулася до Калинівської міської ради та повідомила про порушення земельного законодавства під час укладення, зокрема, Договору оренди землі № 89 від 16.12.2024.
Водночас матеріали справи не містять відомостей про будь-яку реакцію Калинівської міської ради на зазначене повідомлення.
Зазначене є доказом нездійснення захисту інтересів територіальної громади органом місцевого самоврядування та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором.
Листом № 56/1-1325вих-25 від 23.06.2025 (а.с. 100) Хмільницька окружна прокуратура повідомила Калинівську міську раду про подання до суду позовної заяви в інтересах держави в особі Калинівської міської ради до СТОВ "Промінь" щодо визнання недійсним Договору № 89 від 16.12.2024 та зобов'язання СТОВ "Промінь" повернути у комунальну власність територіальної громади в особі Калинівської міської ради земельну ділянку площею 18 га з кадастровим номером 0521682403:01:008:0028, розташовану за межами с. Заливанщина на території Хмільницького району.
З огляду на викладене суд виснує, що прокурором доведено наявність підстав представництва інтересів держави у спірних правовідносинах.
Щодо суті позовних вимог, суд зазначає таке.
У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом частин першої та другої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною першою статті 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Вказані обставини мають певний часовий проміжок дії, який має початок та закінчення.
У частині першій статті 251 Цивільного кодексу України строк визначено як певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином чи рішенням суду (частина третя статті 251 Цивільного кодексу України).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 Цивільного кодексу України.
Згідно із частиною третьою статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
У частині першій статті 627 Цивільного кодексу України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Тому вольовий характер визначення строку не викликає сумніву. Тобто сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання.
У статті 792 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються спеціальним законом.
Згідно із ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Суд враховує, що відповідно до положень ст.ст. 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (в редакції до 01.01.2013), укладений Договір оренди землі підлягав обов'язковій державній реєстрації, з моменту якої набував чинності. Тобто розмежовувався момент укладення договору оренди землі, внаслідок чого договір набував юридичного значення як факт (наявність домовленостей сторін на виникнення між ними прав та обов'язків у майбутньому після державної реєстрації договору) та момент набрання чинності договором в результаті проведення його державної реєстрації, після чого виникали суб'єктивні цивільні права та обов'язки сторін.
Отже, державна реєстрація правочину виконувала функцію фіксації державою волевиявлення сторін договору оренди для подальшого офіційного визнання права оренди землі та гарантування його реалізації орендарем з метою забезпечення стабільності цивільного обороту речових прав на земельні ділянки.
Верховний Суд України вказував, що поняття "момент укладення договору" та "момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки" різняться змістовим наповненням, а також можуть відрізнятися у часі, про що зазначено і у мотивувальних частинах постанов від 19.02.2014 у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13) та від 13.06.2016 у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16).
В свою чергу, з 01.01.2013 набрав чинності Закон України № 3613-VІ, згідно із підпунктом "е" підпункту 2 пункту 5 розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого ст. 126 Земельного Кодексу України викладено у новій редакції та передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
За змістом ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.
Таким чином, з урахуванням викладених норм, поняття "державна реєстрація договору" та "державна реєстрація речового права" є різними.
При цьому на час законодавчо закріплених вимог щодо необхідності реєстрації договору оренди землі його чинність пов'язувалась з моментом реєстрації договору, про що свідчила стала практика Верховного Суду України (постанова від 13.06.2016 № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16)), Верховного Суду (постанова від 15.03.2018 у справі № 136/2211/15-ц).
Проте це не означає, що після внесення змін щодо відміни необхідності реєстрації самого договору оренди, момент реєстрації прав на оренду став пов'язуватись з моментом набрання чинності договором оренди.
Реєстрація прав на оренду землі, як зазначалось, є офіційним визнанням і підтвердженням факту виникнення прав на землю; саме право оренди виникає з моменту реєстрації цього права; земля вважається переданою з моменту державної реєстрації права оренди. Натомість це не свідчить про те, що сам договір, для якого визначені загальні правила набрання чинності, набирає чинність з моменту реєстрації права.
Питання набрання чинності договорами оренди землі, підписаними його сторонами до 01.01.2013, вже перебувало на вирішенні Великої Палати Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що права й обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як це передбачено статтями 18, 20 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на час укладення Договору оренди землі від 21.01.2007 (тобто в редакції до 01.01.2013).
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що сторони в договорі оренди землі мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення його дії, однак якщо вони цього не зробили, то діють загальні правила, передбачені Законом України "Про оренду землі", який прямо встановлював, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації. Підсумовуючи, суд касаційної інстанції вказав, що оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 Цивільного кодексу України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії відповідної редакції частини третьої статті 640 Цивільного кодексу України є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше відповідно до частини третьої статті 631 цього Кодексу.
Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.
Із встановлених обставин справи вбачається, що 21.01.2007 між Заливанщинською сільською радою як Орендодавцем та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Промінь" як Орендарем було укладено Договір оренди землі.
При цьому сторони встановили строк дії Договору у 10 років та погодили, що Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Отже, момент укладення Договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов'язали з моментом державної реєстрації Договору.
Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії Договору текст не містить.
Суд враховує, що у графі "Договір зареєстрований у" зазначено Заливанщинську сільську раду Калинівського району, проте Договір не містить відомостей про дату державної реєстрації, її реєстраційний номер та підпис відповідальної особи.
У той же час, згідно із відомостями книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі (а.с. 51), 15.11.2012 внесено запис № 5939 про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки.
Із вказаного запису вбачається, що зареєстровано договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0521682403:01:008:0028, розташованої у Вінницькій області, Калинівському районі, с. Заливанщина, загальною площею 18 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Як Орендодавець у записі вказана Заливанщинська сільська рада, як Орендар - СТОВ "Промінь".
Оскільки матеріали справи не містять іншого договору оренди земельної ділянки з указаним кадастровим номером, укладеного між Заливанщинською сільською радою та СТОВ "Промінь", суд приходить до висновку, що 15.11.2012 було зареєстровано Договір оренди землі, укладений 21.01.2007. Відповідно, Договір оренди землі, підписаний сторонами 21.01.2007, набув чинності для сторін 15.11.2012 - з моменту його державної реєстрації. Саме з цієї дати у сторін виникли права та обов'язки за зазначеним Договором.
Враховуючи, що Договір оренди землі від 21.01.2007 набув чинності 15.11.2012 та відповідно до пункту 8 Договору був укладений строком на десять років, строк його дії сплив 15.11.2022.
Разом з тим суд бере до уваги, що 06.04.2022 опубліковано Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" від 24.03.2022 № 2145-1Х, який набув чинності 07.04.2022.
Вказаним Законом Розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктами 27 і 28, які урегульовують більшість питань щодо використання земель сільськогосподарського призначення для виробництва сільськогосподарської продукції та розміщення відповідної виробничої інфраструктури.
Зокрема, згідно із п.п. І п. 27 розд. X "Перехідні положення" Земельного кодексу України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей, зокрема, вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель", щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення:
а) державної, комунальної власності, невигребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування;
б) приватної власності.
Таким чином, положення п.п. 1 п. 27 розд. X "Перехідні положення" Земельного кодексу України врегульовує земельні відносини під час дії воєнного стану щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування та приватної власності.
Автоматичність поновлення зазначених договорів означає, що ні їх сторони, ні органи влади не вживають ніяких дій щодо забезпечення їх поновлення. Факт їх поновлення підтверджується двома обставинами: закінченням дії таких договорів після дати введення воєнного стану, тобто, після 24 лютого 2022 року, та в силу пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України, який введений у Кодекс Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану".
Таким чином, на підставі цих обставин зазначені договори щодо використання земель, дія яких за такими договорами мала бути припинена після 24 лютою 2022 року, не втрачають свою чинність і продовжують діяти ще протягом одного року.
Ці положення Закону втратили чинність 19.11.2022, коли набув чинності Закон України від 09.10.2022 № 2698-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель".
У зв'язку із закінченням строку дії Договору оренди 15.11.2022, на підставі підпункту 1 пункту 27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України строк його дії є автоматично продовженим на один рік без волевиявлення сторін, а саме до 15.11.2023.
Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
У пункті 8 Договору сторони погодили, що після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.
Суд бере до уваги, що до спірних правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк підлягає застосуванню стаття 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент звернення орендаря з такою вимогою.
16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (далі - Закон № 340-IX) (а відповідні положення пункту 8 цього Закону з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону України "Про оренду землі", що регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.
Суд зазначає, що Законом № 340-IX законодавець фактично розмежував два механізми, які раніше були закладені в попередній редакції статті 33 Закону України "Про оренду землі", а саме: реалізації переважного права на укладення нового договору оренди землі (який відповідно до чинних приписів Закону України "Про оренду землі" врегульовано статтею 33) та реалізації права на поновлення договору оренди землі (який регулюється субсидіарно приписами статті 32-2 Закону України "Про оренду землі" та статті 126-1 Земельного кодексу України).
Відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.
До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.
При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
У разі смерті орендодавця перебіг строків, визначених частинами другою і п'ятою цієї статті, зупиняється до моменту повідомлення орендаря про перехід права власності на земельну ділянку.
Якщо орендодавець не пізніше ніж у 30-денний строк до закінчення строку дії договору з орендарем, який є інвестором із значними інвестиціями, з яким укладено спеціальний інвестиційний договір відповідно до Закону України "Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями", не повідомив відповідним листом-повідомленням про непродовження дії договору та за умови, що орендар має намір продовжити користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк на умовах, передбачених договором оренди землі, крім розміру орендної плати. Зміна розміру орендної плати оформлюється додатковим договором (угодою) до договору оренди землі.
З дня, коли орендарю стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку до спадкоємця або територіальної громади, перебіг зазначених строків продовжується з урахуванням строку, що минув до їх зупинення.
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.
У разі зміни меж або цільового призначення земельної ділянки вимоги цієї статті не застосовуються.
Отже, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій орендаря, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, та орендодавця під час укладення договору оренди землі на новий строк.
Судом установлено, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь" з метою реалізації свого переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк подало до Калинівської міської ради клопотання № 175 від 18.09.2024 щодо пролонгації на 30 років строку дії договорів оренди земельних ділянок, у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 0521682403:01:008:0028 площею 18 га.
Разом із тим, як убачається з матеріалів справи, строк дії Договору оренди, укладеного 21.01.2007, відповідно до підпункту 1 пункту 27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України сплив 15.11.2023.
Отже, СТОВ "Промінь" звернулося до Калинівської міської ради з пропуском строку, визначеного для укладення договору оренди землі на новий строк.
Посилання відповідача на те, що реєстрація права оренди земельної ділянки площею 18 га, кадастровий номер 0521682403:01:008:0028, відбулася 17.12.2014, що підтверджується витягом № 31174411 від 17.12.2014, і тому подання ним 19.09.2024 клопотання про продовження строку дії Договору здійснено своєчасно, суд розцінює критично з огляду на наведені вище обставини та правову оцінку.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України (тут і надалі у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно із ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
В силу частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно із ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частинами 2 та 3 ст. 134 Земельного кодексу України визначено випадки коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній та комунальній власності проводиться у порядку, встановленому статтею 123 Земельного кодексу України.
09.10.2024 на 63-й сесії 8-го скликання Калинівською міською радою прийнято рішення № 4351, відповідно до якого поновлено строк дії Договору оренди землі від 21.01.2007, укладеного між Заливанщинською сільською радою та СТОВ "Промінь", з урахуванням додаткових угод від 20.01.2012, 31.12.2013 та 01.12.2014, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0521682403:01:008:0028, на новий строк - 30 років.
Суд констатує, що клопотання № 175 від 18.09.2024 СТОВ "Промінь" подане після спливу строку дії Договору, встановленого його умовами.
Передача земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів (аукціону) суперечить положенням статей 123, 124 та 134 Земельного кодексу України, які виключають можливість укладення договору оренди з юридичною особою без проведення торгів.
Таким чином, Калинівська міська рада, приймаючи рішення № 4351 від 09.10.2024 та укладаючи 16.12.2024 Договір оренди землі № 89, перевищила надані їй законом повноваження.
Згідно із ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Оскільки укладення спірного Договору оренди землі № 89 від 16.12.2024 між Калинівською міською радою та СТОВ "Промінь" здійснено з порушенням вимог законодавства та без дотримання порядку, встановленого статтею 124 Земельного кодексу України, суд дійшов висновку, що вимога прокурора про визнання цього Договору недійсним є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі визнання недійсності правочину одна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
У відповідності до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до частини 2 статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне задовольнити вимоги прокурора щодо зобов'язання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" повернути у комунальну власність територіальної громади в особі Калинівської міської ради земельну ділянку площею 18 га з кадастровим номером 0521682403:01:008:0028, розташовану за межами села Заливанщина на території Хмільницького району.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.
В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Беручи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у сумі 6 056,00 грн покладаються на відповідача та підлягають стягненню на користь Вінницької обласної прокуратури.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити.
Визнати недійсним Договір оренди землі № 89, укладений 16.12.2024 між Калиновською міською радою та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Промінь" (вул. Центральна, буд. 5, с. Черепашинці, Хмільницький район, Вінницька область, 22443; код ЄДРПОУ 03732436), зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.01.2025 за номером запису про інше речове право 58271679.
Зобов'язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь" (вул. Центральна, буд. 5, с. Черепашинці, Хмільницький район, Вінницька область, 22443; код ЄДРПОУ 03732436) повернути у комунальну власність територіальної громади в особі Калинівської міської ради (вул. Вадима Нестерчука, буд. 19, м. Калинівка, Хмільницький район, Вінницька область, 22400; код ЄДРПОУ 04326106) земельну ділянку площею 18 га з кадастровим номером 0521682403:01:008:0028, розташовану за межами с. Заливанщина на території Хмільницького району.
Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" (вул. Центральна, буд. 5, с. Черепашинці, Хмільницький район, Вінницька область, 22443; код ЄДРПОУ 03732436) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, м. Вінниця, вул. Монастирська, 33, код ЄДРПОУ 02909909, МФО 820172, розрахунковий рахунок UА 568201720343110002000003988) витрати по сплаті судового збору у сумі 6 056 грн 00 коп.
Примірник рішення надіслати Хмільницькій окружній прокуратурі, Вінницькій обласній прокуратурі та сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 27 листопада 2025 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи