ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
24 листопада 2025 року Справа № 918/1354/23(918/1048/24)
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Миханюк М.В.
секретар судового засідання Романець Х.В.
за участю представників сторін:
позивача - Шпунт М.Б. (в режимі відеоконференції);
відповідача - Дубінін Р.В. (в режимі відеоконференції);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 15 вересня 2025 року у справі №918/1354/23(918/1048/24) (суддя Андрійчук О.В.)
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1
про стягнення в сумі 5 616 721,42 грн
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15 вересня 2025 року у справі №918/1354/23(918/1048/24) вирішено надіслати окрему ухвалу стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, Територіальному управлінню БЕБ у Львівській області (вул. К. Левицького, 67, м. Львів, Львівська область, 79017), Головному управлінню національної поліції в Львівській області (пл. Генерала Григоренка, 3, м. Львів, Львівська область, 79000), Львівській обласній прокуратурі (пр. Шевченка, 17-19, м. Львів, Львівська область, 79000).
Також вирішено надіслати окрему ухвалу до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури у Львівській області (вул. Винниченка, 6, оф. 8, м. Львів, 79008) для вирішення питання про наявність (відсутність) підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду змінити, виключивши з резолютивної частини пункт "надіслати окрему ухвалу до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури у Львівській області (вул. Винниченка, 6, оф. 8, м. Львів, 79008) для вирішення питання про наявність (відсутність) підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Рівненської області норм процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 у справі №№918/1354/23(918/1048/24) поновлено ОСОБА_1 строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 15 вересня 2025 року у справі №918/1354/23(918/1048/24). Призначено справу №918/1354/23(918/1048/24) до розгляду на 24 листопада 2025 року об 12:00 год.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає ухвалу місцевого господарського суду в оскаржуваній частині законною та обгрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Безпосередньо в судовому засіданні представники сторін повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, ухвалу місцевого господарського суду в оскаржуваній частині скасувати.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2024 року фізична особа ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17.01.2024 (суддя Н. Церковна), зокрема, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника та оприлюднено на офіційному вебсайті повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 .
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02.05.2024 справу №918/1354/23 прийнято до свого провадження суддею Андрійчук О.В.
15.11.2024 ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 5 616 721,42 грн.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №918/1354/23(918/1048/24) в межах провадження у справі про неплатоспроможність у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 09.12.2024.
Розгляд справи відкладався неодноразово.
Разом з тим, під час розгляду вказаної справи суд першої інстанції давши оцінку діям ОСОБА_1 , який є адвокатом, дійшов висновку про наявність правових підстав для постановлення окремої ухвали стосовно ОСОБА_1 , як адвоката. Дану ухвалу було направлено Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури у Львівській області (вул. Винниченка, 6, оф. 8, м. Львів, 79008) для вирішення питання про наявність (відсутність) підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
При цьому, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 , будучи адвокатом, не тільки не сприяв своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, а навпаки, вводив суд в оману щодо фактичних обставин справи, звертався до суду із завідомо безпідставними позовами, посилаючись при цьому на формально належне ТОВ "Глянс", ТОВ "Синеон", ТОВ "Деревовиріб" право вимоги до ОСОБА_2 , внаслідок чого порушено не тільки права інших учасників справи, зокрема ОСОБА_2 , а й завдано шкоди престижу адвокатурі та правосуддю, оскільки ОСОБА_1 умисно та свідомо використав суд для отримання завідомо неправосудних рішень, ухвалених на його користь та користь підконтрольних йому юридичних осіб, тобто всупереч завданню правосуддя.
Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.
Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 246 ГПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.
Згідно із ч.ч. 6, 7 ст. 246 ГПК України окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Отже, підставою для постановлення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена стосовно певного суб'єкта лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено вчинене ним правопорушення.
Таким чином, окрема ухвала суду у розумінні положень статті 246 ГПК України є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду, зокрема, щодо порушення процесуальних обов'язків чи неналежного виконання професійних обов'язків адвокатом. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов'язком суду.
У постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №761/32388/13-ц зазначено, що при вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Аналогічний правовий висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 19.05.2021 у справі №755/15473/20.
Тож окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено правопорушення, тобто не припущення, що можуть бути порушення закону, а саме виявлені конкретні порушення. Водночас, суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити. Якщо суд не встановив такого порушення, підстави для постановлення окремої ухвали - відсутні.
Частина 5 статті 246 ГПК України вимагає зазначення в окремій ухвалі закону чи іншого нормативно-правового акту (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
У постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №911/961/17 сформовано такий висновок: "окрема ухвала виноситься господарським судом за наявності виявлення під час вирішення спору порушень законності або недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу. В окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Просте перерахування допущених порушень без зазначення конкретних норм чинного законодавства або перерахування норм права, порушення яких встановлено у судовому розгляді, є неприпустимим".
Верховний Суд у справі №242/4807/17 наголосив, що в окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт, вимоги якого порушено, та в чому саме полягає порушення. Неприпустимим є лише просто перерахування допущених порушень без зазначення конкретних норм чинного законодавства.
Відтак, обов'язковими умовами при постановленні окремої ухвали є не лише встановлене порушення закону чи іншого нормативно-правового акту, а й чітке зазначення такої норми з відповідним обґрунтуванням, у чому саме полягає таке порушення.
Відповідно до ст. 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
У силу вимог частини 1 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги.
Під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов'язаний дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики (пункт 1 частина 1 стаття 21 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Правила адвокатської етики затверджені 09.06.2017 Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 2017 року (зі змінами від 15.02.2019), у Преамбулі яких зазначено, що надзвичайна важливість функціонального навантаження адвокатури вимагає від адвокатів слідування високим етичним стандартам поведінки. При цьому специфіка, комплексний характер обов'язків, що покладені на адвокатуру, обумовлюють необхідність збалансування засад служіння адвоката інтересам окремого клієнта та інтересам суспільства в цілому.
Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено дотримання Правил адвокатської етики як одного з основних професійних обов'язків адвоката.
Одним з основних принципів адвокатської етики є принцип законності, врегульований статтею 7 Правил адвокатської етики, відповідно до якого у своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів клієнта, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності. Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам.
Частинами 1, 3 статті 12 Правил адвокатської етики передбачено, що всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, яку він уособлює, її сутності та громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві. Цього принципу адвокат зобов'язаний дотримуватись у всіх сферах діяльності: професійній, громадській, публіцистичній та інших. Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на обмеження незалежності адвокатської професії, честі, гідності та ділової репутації своїх колег, підрив престижу адвокатури та адвокатської діяльності.
Згідно зі статтею 12-1 Правил адвокатської етики адвокат повинен бути добропорядним, чесно та гідно виконувати свої професійні обов'язки. Адвокату заборонено робити завідомо неправдиві заяви стосовно суті доручення, фактичних обставин, що мають до нього відношення, їх правової оцінки, прав і обов'язків адвоката, клієнта, а також обсягу своїх повноважень щодо представництва інтересів клієнта.
Дисциплінарним проступком адвоката є, зокрема порушення правил адвокатської етики (пункт 3 частини 2 статті 34 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Правилами частини 1 статті 66 Правил адвокатської етики передбачено, що за порушення Правил адвокатської етики до адвоката можуть бути застосовані заходи дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому чинним законодавством про адвокатуру та адвокатську діяльність, а також рішеннями З'їзду, актами Ради адвокатів України, Національної асоціації адвокатів України.
Колегія суддів зауважує, що в оскаржуваній ухвалі суду від 15.09.2024 не зазначено, які саме порушення відповідача - ОСОБА_1 , як адвоката, стали підставою для її ухвалення.
При цьому, суд першої інстанції перерахувавши норми законодавства, не зазначив, які саме норми порушені ОСОБА_1 та в чому саме проявилося зловживання правом.
Посилання суду на те, що ОСОБА_1 не сприяв своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, а навпаки, вводив суд в оману щодо фактичних обставин справи, не підтвреджені жодними доказами.
Також не може свідчити про зловживання правами звернення ОСОБА_1 з позовом до суду за захистом на його думку порушеного права, оскільки кожен має право на судовий захист, що гарантується Конституцією України (стаття 55). Це означає, що кожна особа має право звернутися до суду, якщо її права, свободи чи законні інтереси порушені, невизнані або оспорювані. Таке право не може бути обмежене, а держава забезпечує виконання судових рішень.
Голослівними також є висновки суду, що ОСОБА_1 умисно та свідомо використав суд для отримання завідомо неправосудних рішень, ухвалених на його користь та користь підконтрольних йому юридичних осіб, тобто всупереч завданню правосуддя, оскільки за результатами розгляду справ №918/649/23 та №918/645/23 винесено відповідні рішення, які набрали законної сили та в силу ст. 129-1 Конституції України є обов'язковими до виконання.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, є обов'язковим, не може ставитися під сумнів та підлягає виконанню, тобто вирішення судом спірного питання визнається за істину (рішення у справі "Брумареску проти Румунії", у справі "Желтяков проти України"). Додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) є надважливим для забезпечення поваги до суду, його рішень та дієвості всієї системи правосуддя в державі, керованій правовладдям.
Суд першої інстанції обмежився формальним посиланням на необхідність винесення окремої ухвали відносно ОСОБА_1 , як адвоката, не зазначивши при цьому які ж Правила адвокатської етики порушені останнім.
В той же час, наведені вище положення законодавства щодо повноважень суду та судова практика Верховного Суду з питань застосування норми ст. 246 ГПК України вказують суду саме на необхідність керуватися фактичними даними про порушення конкретної норми, а не припущеннями.
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що з матеріалів справи не убачається беззаперечної наявності у адвоката Дубініна Р.В. наміру щодо зловживання процесуальними правами, прояву недобросовісності та спроб тиску на суд, як і не убачається порушень процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків, як необхідних умов згідно з частиною 2 ст. 246 ГПК України для постановлення окремої ухвали щодо адвоката Дубініна Р.В.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що окрема ухвала Господарського суду Вінницької області від 24.07.2025 в частині надіслання її до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури у Львівській області для вирішення питання про наявність (відсутність) підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності прийнята з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з огляду на що, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задоволити, а ухвалу місцевого господарського суду в оскаржуваній частині - скасувати.
Керуючись ст.ст. 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.
2. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 15 вересня 2025 року у справі №918/1354/23(918/1048/24) в частині надіслання окремої ухвали до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури у Львівській області (вул. Винниченка, 6, оф. 8, м. Львів, 79008) для вирішення питання про наявність (відсутність) підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності скасувати.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст постанови складений "26" листопада 2025 р.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Миханюк М.В.