ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
25 листопада 2025 року Справа № 902/983/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Мельник О.В. , суддя Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Приступлюк Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга "Олімпійські резерви"
на рішення Господарського суду Вінницької області від 26.08.2025
(ухвалене о 15:15 год. у м. Вінниці, повний текст складено 01.09.2025)
у справі № 902/983/25 (суддя Міліціанов Р.В.)
за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга "Олімпійські резерви"
про стягнення 1 073 719 грн 35 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" звернулося до Господарського суду Вінницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга "Олімпійські резерви" про стягнення 1 073 719 грн 35 коп., з яких 992 201 грн 06 коп. заборгованість за спожиті послуги, 66 579 грн 89 коп. інфляційних втрат, 14 097 грн 11 коп. 3% річних, 841 грн 29 коп. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 6036 від 02.09.2013, в частині оплати поставленої теплової енергії.
Господарський суд Вінницької області рішенням від 26.08.2025 у справі № 902/983/25 позов задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга "Олімпійські резерви" на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" 992 201 грн 06 коп. заборгованості за спожиті послуги за Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 6036 від 02.09.2013, 56 221 грн 38 коп. інфляційних втрат, 10 818 грн 75 коп. 3% річних, 841 грн 29 коп. пені, 15 901 грн 24 коп. судових витрат зі сплати судового збору. Відмовив у задоволенні позову в частині стягнення 10 358 грн 51 коп. інфляційних втрат та 3 278 грн 36 коп. 3% річних. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 204 грн 55 коп. залишив за позивачем.
При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив із того, що на виконання умов даного Договору за період з травня 2024 року по травень 2025 року позивачем відповідачу в приміщення що знаходиться за адресою вул. Соборна, 1, м. Вінниця здійснювалось постачання теплової енергії на загальну суму 992 201 грн 06 коп., однак відповідачем кошти у вказаному розмірі не сплачено позивачу. Тому суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині у повному обсязі.
В той же час, з огляду на те, що в розрахунку заборгованості позивачем самостійно визначено період нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені з 01.01.2024 по 31.05.2025, однак не визначено періодів початку та закінчення нарахування мір відповідальності та з врахуванням того, що сторонами у п.7.3.4. Договору узгоджено пеню за ставкою 1%, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ та суперечить вимогам закону, судом самостійно обчислено 3% річних, інфляційних втрат та пені у межах визначеного позивачем періоду їх нарахування.
Відтак, здійснивши перерахунок вказаних сум, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в цій частині.
Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 254, 526, 525, 527, 530, 610, 612, 625, 632, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліга "Олімпійські резерви" звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до нової редакції якої просив, серед іншого, скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 26.08.2025 у справі №902/983/25 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга "Олімпійські резерви" заборгованості за Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 6036 від 02.09.2013 та штрафних санкцій. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга "Олімпійські резерви" на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", заборгованості, а саме: 860 984 грн 22 коп. заборгованості за спожиті послуги за Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 6036 від 02.09.2013, 48 786 грн 20 коп. - інфляційних втрат, 9 387 грн 98 коп. 3% річних, 730 грн 03 коп. пені, та судовий збір.
Апеляційна скарга обґрунтована таким.
Відповідачем не підписувались зазначені Акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) за Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 6036 від 02.09.2013 за період з травня 2024 року по травень 2025 року, в зв'язку із включенням позивачем до таких актів позиції "Перерахунок", що не входить у межі та суми Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 6036 від 02.09.2013.
На неодноразові звернення відповідача до позивача щодо надання пояснень чи підстав нарахування відповідних сум, позивач не надав роз'яснень та підстав нарахування, не здійснив акту звірки з відповідачем, відносно розбіжностей у сумі нарахувань 132 216 грн 84 коп.
Перерахунок не передбачений умовами Договору № 6036 від 02.09.2013 та не погоджений із відповідачем, що виходить за межі заявленого позову та не може бути стягнений у судовому порядку в межах розгляду справи №902/983/25.
Судом першої інстанції такий факт не досліджувався при ухваленні оскаржуваного рішення суду та безпідставно стягнута різниця та нараховано штрафні санкції на цю суму.
За наведеного, скаржник частково не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його передчасним, таким, яке ухвалене судом без належного дослідження наявних у матеріалах справи доказів, з порушенням норм процесуального та матеріального права, без надання відповідачу права на належний захист з порушенням принципу рівності та змагальності сторін.
Позивач подав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" вказує таке.
КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" належним чином, а саме цінним листом з описом вкладення направляло на адресу відповідача оригінали актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) разом з відповідними рахунками на оплату спожитих послуг.
Однак, вищезазначені акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) не були повернуті підписаними позивачу, а тому, позивачем вжито всіх заходів щодо забезпечення належного отримання та повернення споживачем підписаних актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) та рахунків на оплату спожитих послуг, хоча це є безпосереднім обов'язком споживача.
За період з травня 2024 року по травень 2025 року заперечень по актам здачі-прийняття виконаних робіт від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга "Олімпійські резерви" до Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" не надходило, отже акти вважаються визнаними споживачем та є доказом кількості спожитої споживачем у розрахунковому місяці теплової енергії належної якості.
Акт звірки, на який посилається скаржник, датований 01.07.2025, тоді як рішення суду першої інстанції у справі №902/983/25 ухвалено 26.08.2025. Отже, у відповідача було достатньо часу та процесуальної можливості надати цей документ для розгляду судом першої інстанції. Жодних обґрунтувань, чому Акт звірки не було подано раніше, апелянт не наводить. Крім того, зазначений Акт звірки не був наданий позивачу, у зв'язку з чим останній не мав можливості ознайомитися з його змістом чи висловити свої заперечення щодо нього.
Пункт 3.2.1 Договору № 6036 від 02.09.2013 зобов'язує споживача дотримуватися чинних норм і правил користування тепловою енергією.
Відповідно до пункту 47 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2007 № 1198, у разі щомісячної зміни для теплопостачальної організації згідно з умовами договору постачання природного газу ціни природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), що використовується для виробництва теплової енергії, теплопостачальна організація зобов'язана змінювати розмір нарахувань за спожиту теплову енергію для відповідної категорії споживачів. Підставою для такої зміни є відмінність фактичної ціни природного газу у відповідному місяці від ціни природного газу, врахованої у структурі тарифів на теплову енергію, встановлених уповноваженими органами.
Отже, законодавство прямо передбачає обов'язок здійснювати такі перерахунки, що спростовує доводи апелянта про їх неправомірність.
Просить залишити рішення Господарського суду Вінницької області у справі №902/983/25 від 26.08.2025 без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга "Олімпійські резерви" - без задоволення.
Крім того, просить розгляд апеляційної скарги здійснювати за відсутності свого представника.
В судове засідання 25.11.2025 представники сторін не з'явилися.
Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що учасники справи була належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать довідки про доставку електронних листів (а. с. 165), а також те, що позиції сторін викладені в апеляційній скарзі та відзиві не неї, а явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, заяву позивача про розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників позивача та відповідача.
Щодо доданого відповідачем до апеляційної скарги акту звірки № 1 від 01.07.2025, який не підписаний позивачем, суд апеляційної інстанції вказує таке.
Відповідно до ч. 3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.
Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи.
Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає. В той же час, у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Суд апеляційної інстанції також бере до уваги висновок Верховного Суду викладений в постанові від 30.03.2018 у справі № 910/24486/16 за яким неналежне виконання стороною свого процесуального обов'язку з доведення у суді першої інстанції обставин, на які остання (сторона) посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не може бути компенсоване цим учасником судового процесу на наступних етапах розгляду справи (у судах апеляційної чи касаційної інстанцій). В іншому випадку зазначене могло б призвести до безпідставного скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи неподання таких доказів скаржник вказує, що його представник не мав можливість прибути в судове засідання суду першої інстанції, а відповідач мав правомірні очікування на відкладення розгляду справи.
Апеляційний господарський суд відмічає, що відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому, із матеріалів справи не вбачається, що відповідач чи його представник звертався до суду першої інстанції із клопотанням про відкладення розгляду справи.
Також матеріалами цієї господарської справи не підтверджується, що відповідач направляв засобами поштового зв'язку, або іншими способами до місцевого господарського суду акт звірки № 1 від 01.07.2025.
Відзиву на позов до суду першої інстанції відповідачем так само не подано.
Таким чином, наведені відповідачем обставини неподання доказу суду першої інстанції, є об'єктивними, останній не був позбавлений можливості завчасно подати відповідний доказ суду першої інстанції.
Тому суд апеляційної інстанції новий доказ не приймає та не надає йому оцінки.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішень норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 02.09.2013 між Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга "Олімпійські резерви" (Споживач) було укладено Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 6036 (далі - Договір; т. 1, а. с. 6-7).
Відповідно п. 1 Договору Постачальник бере на себе зобов'язання продавати та постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в договірних обсягах та з параметрами теплоносія на вході мереж Споживача, які відповідають температурному графіку теплової мережі, а Споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Температурний графік теплової мережі є невід'ємним додатком цього договору.
Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку теплової енергії. У випадку відсутності бо несправності приладу комерційного обліку (несанкціоноване втручання в його роботу, порушення механічних та електронних пломб, механічне пошкодження приладів та елементів вузла обліку, закінчення терміну дії держповірки тощо, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається, як виняток, розрахунковим шляхом згідно з договірними навантаженням з урахуванням середньомісячної фактичної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання Споживача в розрахунковому періоді (п. 5.1 Договору).
Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності, відповідно до додатку №2 цього Договору. Проводяться виключно в грошовій формі згідно з діючими тарифами, затвердженими в установленому порядку (п. 6.1 Договору).
Споживач щомісячно, протягом року, вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в додатку №1 до Договору, та окремо сплачує за спожиту теплову енергію на підставі показів приладів обліку, або за їх відсутності, розрахунку, відповідно до теплового навантаження. У разі зміни тарифів та порядку розрахунків нові тарифи і порядок розрахунків є обов'язковим для Сторін з моменту введення їх в дію (6.2 Договору).
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.3 Договору).
Згідно п. 6.4 Договору розрахунки виконуються у наступному порядку:
- Споживач, не пізніше 25 числа розрахункового місяця вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в додатку №1 до Договору та сплачує 70 відсотків вартості від обсягу теплової енергії, який передбачений на наступний розрахунковий період.
- остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію Споживач проводить до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
По закінченню розрахункового періоду, не пізніше 8 числа місяця, наступного за розрахунковим. Споживач повинен отримати загальний рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці та плати за приєднане теплове навантаження, акт здачі-прийняття виконаних робіт в двох примірниках для підписання, після чого один примірник акту повернути Постачальнику у 5-ти денний термін. Не отримання Споживачем рахунку не звільняє останнього від обов'язку оплати по цьому Договору (п. 6.5 Договору).
У разі не підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт Споживачем, без надання Постачальнику викладених в письмовій формі обґрунтованих заперечень по акту або неповернення Споживачем підписаного акту здачі-прийняття виконаних робіт у 5-ти денний термін, акт вважається визнаним Споживачем та є доказом кількості спожитої Споживачем у розрахунковому місяці теплової енергії належної якості (п. 6.6 Договору).
За невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором винна Сторона відшкодовує іншій завдані збитки без зарахування неустойки. Відшкодування збитків та сплата неустойки не звільняє від виконання зобов'язань за цим Договором (п. 7.1 Договору).
За несвоєчасне виконання розрахунків за цим договором Споживач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 1% від несплаченої суми за кожний день прострочення, якщо інше не передбачене законодавством. У випадку прострочення платежу менш ніж на 1 календарний місяць. Постачальник може не застосовувати цю санкцію, при наявності гарантійного листа Споживача з зазначенням дати проведення розрахунку (п. 7.3.4 Договору).
Договір набув чинності з 02.09.2013 та діє до 31.12.2013, а в частині розрахунків - до повного їх проведення (п. 11.1. Договору).
Крім того, між сторонами договору підписано ряд додатків, зокрема: Додаток №1 "Обсяги постачання теплової енергії Споживачу"; Додаток № 2 "Акт розмежування меж балансової належності мереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; Додаток № 3 "Схема межі поділу теплової енергії"; Додаток № 4 "Тарифи на теплову енергію" (а. с. 8-11).
На виконання умов Договору за період з травня 2024 року по травень 2025 року позивачем відповідачу в приміщення що знаходиться за адресою вул. Соборна, 1, м. Вінниця здійснювалось постачання теплової енергії на загальну суму 992 201 грн 06 коп., що підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) за вказаний період (а. с. 13-25).
Суд зауважує, що такі акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) направлялися позивачем відповідачу листом з описом вкладення за адресою м. Вінниця, вул. Соборна, 1 (а. с. 26-63).
10.04.2025 позивачем на адресу відповідача надіслано попередження № 1715-22/2 про погашення заборгованості (а. с. 64).
Матеріали справи не містять доказів реагування відповідача на таке попередження.
Враховуючи викладені обставини, позивач звернувся до суду із цим позовом, а також нарахував та заявив до стягнення суми інфляційних втрат, відсотків річних та пені.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги такі положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно з нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Як зазначено вище, в матеріалах справи містяться акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), що направлялися відповідачу в спірний період на загальну суму 992 201 грн 06 коп. Відповідачем не було сплачено вказаних коштів.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не установлено договором або законом.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Частиною 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до п. 26 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила) споживач сплачує теплопостачальній організації вартість теплової енергії, спожитої понад обсяг, передбачений на відповідний (розрахунковий) період, згідно з умовами договору.
Щодо посилання скаржника, на здійснення позивачем перерахунку, то апеляційний господарський суд зауважує, що відповідно до п. 36 Правил теплопостачальна організація зобов'язується змінювати розмір нарахувань за теплову енергію у зв'язку із щомісячною зміною ціни природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії для потреб відповідної категорії споживачів, згідно з вимогами цих Правил, про що відповідні споживачі (за наявності електронних кабінетів у споживача та теплопостачальної організації) інформуються через Єдину платформу.
Відповідно пункту 47 Правил у разі щомісячної зміни для теплопостачальної організації згідно з умовами договору постачання природного газу ціни природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), що використовується для виробництва теплової енергії, теплопостачальна організація змінює розмір нарахувань за спожиту теплову енергію для відповідної категорії споживачів теплової енергії.
Підставою для зміни розміру нарахувань за спожиту теплову енергію є умова, коли ціна природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), придбаного теплопостачальною організацією у відповідному місяці є відмінною (більшою або меншою) від ціни природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), врахованої у структурі тарифів на теплову енергію, встановлених уповноваженими органами для відповідної категорії споживачів.
Відповідно до пункту 48 Правил для зміни розміру нарахувань за теплову енергію теплопостачальна організація: 1) визначає вартість природного газу у відповідному місяці (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника); 2) перераховує вартість теплової енергії для відповідної категорії споживачів з урахуванням коефіцієнта перерахунку (К), що визначається за такою формулою: К=ВП/ВТ де: Вп - перерахована планована вартість одиниці теплової енергії (з урахуванням прибутку), на основі якої встановлено тарифи для відповідної категорії споживачів (з урахуванням диференціації таких тарифів), що враховує перераховану вартість природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), що визначена для відповідного місяця, за незмінних інших складових тарифу; Вт - планована вартість одиниці теплової енергії (з урахуванням прибутку) для відповідної категорії споживачів відповідно до встановлених уповноваженими органами тарифів (з урахуванням диференціації таких тарифів).
Суми нарахувань для інших споживачів (крім населення, бюджетних установ та релігійних організацій) м. Харкова за січень - лютий 2022 року скориговані з урахуванням коефіцієнтів згідно додатку, який розміщено на сайті підприємства.
Сума перерахунку (різниця в нарахуваннях) для споживача (С) визначається за такою формулою: С = (К - 1) х П, де К - коефіцієнт перерахунку; П - плата за теплову енергію для споживача, визначена у відповідному місяці згідно з діючими тарифами на теплову енергію.
Пунктом 49 Правил встановлено, що різниця в нарахуваннях (від'ємне значення) спрямовується в оплату майбутніх платежів, крім випадку припинення дії договору із споживачем.
За наявності у споживача заборгованості за спожиту теплову енергію сума перерахунку (від'ємне значення) зараховується в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.
У разі коли різниця в нарахуваннях має додатнє значення, отримана сума виставляється до оплати споживачеві у відповідному місяці перерахунку.
Таким чином, позивач - КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" виконав перерахунок розміру нарахувань за спожиті у період жовтень 2024 року - травень 2025 року теплову енергію.
Поруч з вказаним, суд апеляційної інстанції враховує, що позивач надсилав відповідачу відповідні акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), однак останній не висловлював заперечень щодо отриманих послуг та здійсненого перерахунку. Крім того, відповідач отримуючи від позивача енергоносій у період травень 2024 року - травень 2025 року, не здійснював його оплату та не цікавився станом розрахунків із позивачем. Протилежне не підтверджено матеріалами цієї господарської справи.
Відповідач до суду першої інстанції відзив не подавав, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи (т. 1, а. с. 77-82).
Зокрема, примірники ухвали суду першої інстанції від 21.07.2025 про відкриття провадження у справі направлено відповідачу за адресами: (вул. Соборна, буд. 1, м. Вінниця, 21050; вул. Соборна, буд. 46, кв. 18, м. Вінниця, 21050; вул. Лучаковського Володимира, буд. 8, кв. 3, м. Тернопіль 46027).
Відповідно до ч. 3 та 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Як вбачається з трекінгу поштових відправлень з сайту АТ "Укрпошта" надіслана ухвала суду за адресою місцезнаходження значиться "вручено за довіреністю" 23.07.2025 (а. с. 83).
Інші примірники ухвал, повернулися від відповідача із відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою", "за закінченням терміну зберігання".
Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (висновок Верховного Суду в постановах від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).
Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду. Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Враховуючи викладене, є вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 992 201 грн 06 коп. заборгованості за поставлену теплову енергію в гарячій воді за Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №6036 від 02.09.2013, протягом травня 2024 року - травня 2025 року, оскільки така вимога є правомірною та обґрунтованою.
Відносно позовних вимог про стягнення 66 579 грн 89 коп. інфляційних втрат, 14 097 грн 11 коп. 3% річних, 841 грн 29 коп. пені, суд бере до уваги таке.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин та нарахування неустойки) виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до п. 6.4. Договору, остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію Споживач проводить до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно із п. 7.3.4. Договору за несвоєчасне виконання розрахунків за цим договором Споживач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 1% від несплаченої суми за кожний день прострочення, якщо інше не передбачене законодавством. У випадку прострочення платежу менш ніж на 1 календарний місяць. Постачальник може не застосовувати цю санкцію, при наявності гарантійного листа Споживача з зазначенням дати проведення розрахунку.
Колегія суддів перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, інфляційних та пені, погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не визначено періодів початку та закінчення нарахування мір відповідальності, а лише визначено загальний період їх нарахування.
Крім того, розмір пені, передбачений Договором становить 1 %, тобто перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла в період нарахування, що суперечить нормам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Тому, суд апеляційної інстанції погоджується із тим, що судом першої інстанції самостійно обчислено 3% річних, інфляційних втрат та пені у межах визначеного позивачем періоду їх нарахування, а також із сумами, визначеними судом першої інстанції, а саме: 56 221 грн 38 коп. інфляційних втрат; 10 818 грн 75 коп. 3% річних; 93 419 грн. 18 коп. пені.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржник був почутий і йому надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження тому, відсутні правові підстави для її задоволення.
З урахуванням викладеного в сукупності, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог, а як наслідок про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Вінницької області від 26.08.2025 у справі № 902/983/25 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга "Олімпійські резерви" - без задоволення.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга "Олімпійські резерви" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 26.08.2025 у справі № 902/983/25 - без змін.
2. Справу № 902/983/25 надіслати Господарському суду Вінницької області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "26" листопада 2025 р.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Олексюк Г.Є.