ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
25 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/5005/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Філінюк І.Г.
суддів: Аленіна О.Ю., Таран С.В.
секретарі судового засідання - Чеголя Є.О.
за участю:
ТОВ «РКС ТРАНСЛОГІСТИК» - адвокат Заруцький О.В
ТОВ «Амадеус Марин» - адвокат Трояновський О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «РКС ТРАНСЛОГІСТИК»
на рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2025
по справі №916/5005/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «РКС ТРАНСЛОГІСТИК»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадеус Марин»
про стягнення 3 150 241,47 грн.
суддя суду першої інстанції - Щавинська Ю.М.
місце винесення рішення: м. Одеса, Господарський суд Одеської області, пр.-т Шевченка, 29,
повний текст рішення складено та підписано: 30 квітня 2025 року.
У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РКС Транслогістік» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадеус Марин», у якому (з врахуванням уточненої позовної заяви) просить суд стягнути з відповідача 810 600 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, 41 625 грн. заборгованості у вигляді штрафних санкцій за несвоєчасне повернення вагон-цистерн, 1 668 964,7 грн. заборгованості у вигляді штрафних санкцій за нецільове використання вагон-цистерн, 493 716,80 грн. компенсації витрат позивача на пропарку-очистку вагонів за власний рахунок, 20 400,51 грн. компенсації витрат позивача на подавання-забирання вагонів до/від промивочно-пропарювальної станції, пеню та інфляційні втрати за несплату орендної плати у встановлений строк у сумі 79 284,51 грн., пеню та інфляційні втрати за несплату зобов'язання згідно вимоги від 13.09.2024 у сумі 66 376,50 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договором №0110/2023-ОВ про передачу в тимчасове платне користування залізничних цистерн для перевезення олії соняшникової за період з 01 червня 2024 року до 06 вересня 2024 року включно були виставлені рахунки по оплаті оренди цистерн, втім, станом на сьогоднішній день вказані суми частково оплачені лише за період оренди цистерн з 01.06.2024 до 30.06.2024. Рахунки, виставлені за оренду цистерн у період липень 2024 р. - 06 вересня 2024 р., відповідачем не оплачені.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадеус Марин» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РКС Транслогістік» заборгованість зі сплати орендної плати у сумі 704 100, 00 грн., заборгованість у вигляді штрафних санкцій за несвоєчасне повернення вагон-цистерн у сумі 31 500, 00 грн., заборгованість у вигляді штрафних санкцій за нецільове використання вагон-цистерн у сумі 450 000, 00 грн., штрафні санкції у сумі 63 767,19 грн, у тому числі пеня у сумі 49 301, 54 грн. та інфляційні втрати за несплату орендної плати у встановлений строк у сумі 14 465, 65 грн. судовий збір у сумі 29 484, 98 грн.
В задоволенні решти позову відмовлено.
Обґрунтування судового рішення.
В мотивах прийнятого судового рішення, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог ТОВ «РКС Транслогістик» у частині стягнення з ТОВ «Амадеус Марин» заборгованості зі сплати орендної плати у сумі 704 100 грн (674 100 грн + 60 000 грн - 30 000 грн).
Щодо вимог позивача стосовно необхідності пропарювання та очищення орендарем вагонів та відшкодування ним понесених витрат на пропарку-очистку вагонів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача витрат на пропарку-очистку вагонів.
Суд зазначив, що відмовляє у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат за рахунком від 06.09.2024 за вересень 2024 року, враховуючи, що прострочення виконання зобов'язання відповідача у цій частині мало місце з 8.10.2024 (з урахуванням ч.5 ст.254 ЦК України).
Крім того, в мотивах прийнятого судового рішення, суд вказав, що перевіривши розрахунок штрафу, наведений позивачем, суд дійшов висновку про помилковість останнього у частині визначення періодів, а саме, нарахування штрафу до моменту складання актів пропарки-очистки вагонів, а не прибуття на станцію, з огляду на що судом здійснено власний розрахунок, за яким сума штрафу за неповернення вагон-цистерн у строк становить 31 500 грн (140 днів * 225 грн (30% від суми щодобової орендної плати без ПДВ - 750 грн).
Щодо позовних вимог про стягнення штрафних санкцій за нецільове використання вагон-цистерн, суд першої інстанції зазначив, що перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, судом було встановлено помилковість останнього в частині нарахування штрафу за використання цистерн №77245751, №77245611 та №75076893 до 6.08.2024. Водночас, як вже було встановлено судом, вказані вагони прибули на станцію Кагамлицька 1.08.2024, з огляду на що судом здійснено розрахунок штрафу за вказаними вагонами за 1.08.2024 (замість періоду 1.08.2024-6.08.2024), за яким сума штрафу становить 2 250 грн (750 грн *3).
Таким чином, суд зазначив, що загальна сума штрафу за нецільове використання вагон-цистерн становить 1 657 714,70 грн.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «РКС ТРАНСЛОГІСТИК» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/5005/24 від 23.04.2025; постановити нове рішення, яким стягнути з ТОВ «АМАДЕУС МАРИН» на користь ТОВ «РКС ТРАНСЛОГІСТІК» 810 600 грн - заборгованість зі сплати орендної плати; 41625, 00 грн. - заборгованість у вигляді штрафних санкцій за несвоєчасне повернення вагон цистерн; 3) 1 657 714,7 грн. - заборгованість у вигляді штрафних санкцій за нецільове використання вагон-цистерн; 4) 493716, 80 грн.- компенсація витрат позивача на пропарку-очистку вагонів за власний рахунок; 5) 19700, 86 грн.- компенсація витрат позивача на подавання-забирання вагонів до/від промивочно-пропарювальної станції; штрафні санкції (Подвійна облікова ставка НБУ) та інфляційні втрати за несплату орендної плати у встановлений строк - 79284, 51 грн; штрафні санкції (Подвійна облікова ставка НБУ) та інфляційні втрати за несплату зобов'язання згідно вимоги від 13.09.2024р - 66376, 50 грн., а загалом - 3 180 968, 02 грн.; стягнути з відповідача судовий збір сплачений позивачем за подання позовної заяви у розмірі - 38171, 60 грн. та стягнути з відповідача понесені під час апеляційного розгляду справи судові витрати.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, судом односторонньо трактується п. 2.3. договору в якій вказаний обов'язок очищення та пропарення вагонів Орендарем. Отже, скаржник зазначає, що для обґрунтування хибного висновку до якого в результаті дійшов суд, використовується ряд фактів які недоцільно досліджувати у даних правовідносинах.
Крім того, в апеляційній скарзі скаржник зазначає:
По-перше судом першої інстанції з одного боку аналізується та береться до уваги Договір №12/1117-ов від 15.11.2017, згідно якого дійсно були передані в Оренду спірні вагон-цистерни, однак ігнорується посилання Позивача на те, що заборгованість Відповідача виникла під час дії договору №0110/2023-ОВ та для аналізу правовідносин в межах яких виникла заборгованість - необхідно застосовувати саме цей договір;
По-друге, скаржник зазначає, в свою чергу недоцільно аналізується судом першої інстанції додаткова угода №25 твід 01.10.2023, адже це додаткова угода до Договору №12/1117-ов, котрий втратив чинність з моменту підписання Договору №0110/2023-ОВ. Тобто, на думку скаржника період дії такої угоди у часовому проміжку сплив до підписання Договору №0110/2023-ОВ, а також, що є важливим - стосується лише трьох вагон-цистерн, а не всього списку переданих в оренду вагонів;
В третє, судом першої інстанції безпідставно надається оцінка п.п. 3.6., 3.13. Договору №0110/2023-ОВ, - адже дані пункти стосуються геть інших обставин, - промивально-пропарювальні роботи, перед відправкою цистерн в ремонт. В нашому ж випадку мова йде про такі ж роботи при поверненні вагон-цистерн орендарю, - що є зовсім іншою обставиною;
В четверте, судом першої інстанції з одного боку вказується факт передачі Скаржником Відповідачу промитих, пропарених, очищених вагонів згідно актів прийому-передачі залізничних вагонів за договором №12/1117-ов, зі іншого ж ніяк не застосовується при вирішенні питання, щодо наявності обов'язку Відповідача - здійснити такі ж роботи, перед поверненням вагонів - Орендодавцю.
Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що до витрат понесених Позивачем на промивку-пропарку вагон-цистерн також входять витрат на подавання-забирання вагон-цистерн на промивочно-пропарювальну станцію.
Отже, на думку скаржника наступні висновки зроблені судом, щодо інших частин сум заборгованості Відповідача мають безпосередню акцесорність та випливають із відмови суду першої інстанції у задоволення вимог, щодо стягнення з Відповідача витрат понесених позивачем на промивку-пропарку вагон-цистерн.
Крім того, скаржник окремо звертає увагу суду, що під час розгляду справи судом першої інстанції, Відповідачем було сплачено 30 000 грн., що було враховано позивачем та висвітлено у відкоригованій сумі до стягнення у уточненій позовній заяві.
Також, скаржник не погоджуємося із розміром судового збору задоволеним судом до стягнення, та вважає, що стягненню підлягає сума судового збору сплачена позивачем в повному обсязі, а саме 37171 грн 60 коп.
У зв'язку з чим скаржник вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2025.
На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/5005/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/5005/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «РКС ТРАНСЛОГІСТИК» на рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 по справі №916/5005/24 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.
02.06.2025 матеріали справи №916/5005/24 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РКС ТРАНСЛОГІСТИК» на рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 по справі №916/5005/24 - залишено без руху.
Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «РКС ТРАНСЛОГІСТИК» строк для надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів доплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 11 451, 00 грн. - протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
19.06.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «РКС ТРАНСЛОГІСТИК» надійшла заява про усунення недоліків. До вказаної заяви було додано: докази доплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 11 451, 00 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «РКС ТРАНСЛОГІСТИК» на рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 по справі №916/5005/24.
Призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «РКС ТРАНСЛОГІСТИК» на рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 по справі №916/5005/24 на 23.09.2025 о 14:30 год.
У зв'язку з перебуванням судді Принцевської Н.М. з 09.09.2025 до 10.10.2025 у відпустці, розпорядженням керівника апарату суду № 402 від 22.09.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2025, для розгляду справи №916/5005/24 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Філінюка І.Г., судді: Аленіна О.Ю., Таран С.В.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 прийнято справу №916/5005/24 до провадження у зміненому складі суддів: головуючий суддя Філінюк І.Г. судді: Аленін О.Ю., Таран С.В.
Явка представників учасників справи.
Представник ТОВ «РКС ТРАНСЛОГІСТИК» підтримав доводи, вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник ТОВ «Амадеус Марин» заперечував щодо доводів, вимог апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
15.11.2017 між ТОВ «Амадеус Марин» (Орендар) та ТОВ «РКС Транслогістік» (Орендодавець) було укладено договір №12/1117-ов (т.1 а.с.138-143), відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування на умовах оренди рухомий склад - залізничні вагони-цистерни. РС, зазначений в п.1.1 цього договору, використовується орендарем самостійно з метою здійснення господарської діяльності (п.2.1 договору).
Орендар зобов'язаний здати орендодавцю технічно справний, із врахуванням нормального фізичного зносу, пропарений та очищений від залишків вантажу РС. По факту передачі РС сторони повинні скласти та підписати акт прийому-передачі. В разі повернення несправного РС, складається акт технічного огляду за участю представників вагонного господарства, орендодавця та орендаря. В разі неприбуття представника орендаря або його немотивованої відмови від підписання акту технічного огляду, складається двосторонній акт технічного огляду (за підписом представників вагонного господарства та орендодавця), який має таку юридичну силу як і тристоронній (п.7.5 договору).
У разі повернення технічно несправного, не пропареного та не очищеного РС орендар повинен відшкодувати всі витрати пов'язані з ремонтом, пропарюванням РС та забезпечити відправлення РС після виконання ремонту, пропарювання та очищення на станцію в межах України, вказану орендодавцем. У разі відмови орендаря виконати ремонт, пропарювання та очищення РС самостійно. Орендар компенсує витрати орендодавця на ремонт, пропарювання, очищення та відправлення РС на станцію орендодавця. При цьому, орендна плата сплачується орендарем до моменту прибуття РС на станцію орендодавця (п.7.6 договору).
1.10.2023 сторонами було укладено додаткову угоду №25 до договору №12/1117-ов (т.3 а.с.43), відповідно до п.2 якої сторони дійшли згоди, що вартість робіт з пропарювання вагонів №75076794, 75076695, 77246452 та пов'язані з ними витрати (подавання-забирання вагонів, маневрові роботи) сторони сплачують у рівних долях: 50% витрат - орендодавець, 50 % - орендар, - на підставі відповідних підтверджуючих документів.
Додаткова угода набуває чинності з 01 жовтня 2023 року і діє по 31 жовтня 2023 року (п.3 додаткової угоди).
У пункті 4 додаткової угоди сторони домовились з 31 жовтня 2023 р. припинити дію договору №12/1117 орендного користування від 15.11.2017 у зв'язку з переукладанням нового договору №0110/2023-ОВ від 01.11.2023.
В усьому іншому, що не передбачено цією додатковою угодою, сторони керуються договором №12/1117-ов орендного користування від 15.11.2017 (п.5 додаткової угоди).
1.11.2023 між ТОВ «Амадеус Марин» (Орендар) та ТОВ «РКС Транслогістік» (Орендодавець) було укладено договір №0110/2023-ОВ (т.1 а.с.22-28), відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає в оренду (тимчасове платне користування) орендарю, а орендар приймає технічно справні, придатні до експлуатації порожні залізничні цистерни для перевезення олії соняшникової (далі - цистерни або рухомий склад, або РС). Орендар приймає в користування цистерни з метою перевезення олії соняшникової.
Модель, реєстраційні номери одиниць РС і їх кількість визначення в актах прийому-передачі, які є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2 договору).
Відповідно до п.2.1 договору передача цистерн в оренду відбувається на станції прийому-передачі цистерн в оренду, визначеній орендарем та оформлюється двостороннім актом прийому-передачі цистерн в оренду. Дата вказана в акті прийому-передачі цистерн в оренду може співпадати з датою прибуття цистерни на станцію прийому-передачі цистерн в оренду, відповідно до штемпеля в залізничній накладній станції прийому-передачі. Першим днем оренди цистерн вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі цистерн в оренду.
Згідно з п.2.2 договору повернення цистерн з оренди оформляється двостороннім актом прийому-передачі цистерн з оренди. Дата вказана в акті прийому-передачі цистерн з оренди може співпадати з датою прибуття цистерни на станцію, зазначену в письмовій інструкції орендодавця наданій орендарю відповідно до штемпеля в залізничній накладній станції прийому-передачі. Останнім днем оренди цистерн вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі цистерн з оренди.
Пунктом 2.3 договору передбачено, що після закінчення терміну оренди орендар зобов'язується повернути орендодавцю цистерни в справному стані, з урахуванням нормального зносу. Всі цистерни повинні бути очищені і при необхідності пропарені від залишків раніше перевезених вантажів.
Технічний стан і комплектність цистерн викладаються в двосторонніх актах прийому-передачі цистерн, як при передачі в оренду, так і при поверненні з неї (п.2.4 договору).
Згідно з п.2.5 договору орендодавець відправляє цистерни орендарю за реквізитами, зазначеними у його письмовій інструкції, в технічно справному стані, придатними під перевезення заявлених вантажів.
Відповідно до п.2.6 договору у разі необхідності використання цистерн для перевезення вантажів, не передбачених п. 1.1. договору, сторони узгоджують умови такого використання шляхом укладення відповідної додаткової угоди, яка є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 2.7 договору передбачено, що кожна із сторін має право в односторонньому порядку, шляхом направлення повідомлення (вимоги) іншій стороні (факсом та / або електронною поштою), достроково вивести (повернути/відкликати) з орендного користування РС в цілому або його частину (окремі одиниці). У разі дострокового повернення/відкликання РС з орендного користування на вимогу однієї із сторін про своє рішення сторона, яка вирішила достроково повернути/відкликати РС з орендного користування, повідомляє іншу сторону (факсом та / або електронною поштою) за 30 днів до дати повернення/відкликання РС. При цьому орендар сплачує орендну плату до остаточного повернення і здачі РС з орендного користування, на підставі актів прийому-передачі РС.
Після закінчення терміну оренди або у випадках дострокового відкликання/повернення РС з оренди, орендар зобов'язаний повернути рухомий склад орендодавцеві впродовж 30 календарних днів з дати отримання письмового повідомлення (вимоги) від орендодавця по акту прийому-передачі з оренди, який підписується на залізничній станції Укрзалізниці, вказаній орендодавцем. Датою повернення рухомого складу є дата підписання актів прийому-передачі, що відповідає календарному штемпелю дати прибуття РС на станцію вказану орендодавцем. День підписання акту прийому-передачі з оренди вважається останнім днем оренди. Усі витрати по поверненню рухомого складу несе орендар.
Орендна плата за користування цистернами сплачується в національній валюті України - гривні за кожну добу оренди цистерн. При здійсненні переказу грошових коштів за цим договором кожна із сторін самостійно оплачує послуги своїх банків. Платіж вважається виконаним в момент зарахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця, в повному обсязі, відповідно до виставленого рахунку (п.3.1 договору).
Орендна плата за користування 1 цистерною за 1 добу становить 1 600,02 грн, в тому числі ПДВ. Оплата орендної плати проводиться орендарем на умовах оплати за звітний місяць оренди, не пізніше 5-ти банківських днів поточного місяця на підставі рахунку орендодавця виходячи із кількості РС, кількості днів оренди в місяці і плати за оренду одного вагона в добу (п.3.2 договору).
Вартість оренди, зазначена в цьому договорі, може бути змінена протягом дії договору, погодженням сторін, шляхом укладання відповідної додаткової угоди до договору, яка є невід'ємною частиною договору (п.3.3 договору).
Відповідно п.3.4 договору орендна плата нараховується з дня підписання акту прийому-передачі цистерн орендодавцем орендарю в оренду (п.2.1. договору). Нарахування орендної плати припиняється з дати підписання акту прийому-передачі цистерн орендарем орендодавцю з оренди (п. 2.2. договору).
У випадку несплати орендарем орендної плати у порядку і строки, визначені п. 3.2 договору, орендодавець не передає цистерни в оренду орендарю, а передані в оренду цистерни підлягають поверненню орендарем на станцію прийому-передачі цистерн з оренди протягом 5 календарних днів з дня порушення орендарем своїх зобов'язань зі сплати орендної плати (п.3.5 договору).
Пунктом 3.6 договору передбачено, що плановий капітальний і деповський ремонти проводяться на території України орендодавцем та за його рахунок. Перед відправкою цистерни в ремонт орендар повинен очистити цистерну від залишків раніше перевезеного вантажу.
Орендар звільняється від сплати орендної плати за час проведення деповського та капітального ремонтів цистерн (п.3.7 договору).
Відповідно до п.3.9 договору оплату за доставку цистерн та їх оформлення по території України до станції прийому-передачі цистерн в оренду здійснює орендодавець. Оплату за повернення цистерн з оренди та їх оформлення по території України здійснює орендар, відповідно до письмових інструкцій орендодавця і затверджених залізничних тарифів.
Пунктом 3.12 договору передбачено, що орендар зобов'язаний підписувати акти приймання наданих послуг або надавати мотивовані заперечення протягом 5 календарних днів з дня їх отримання. Акти приймання наданих послуг направляються орендодавцем орендарю не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому вони були надані. У разі ненадання орендодавцю вмотивованих заперечень від підписання актів приймання наданих послуг протягом встановленого строку, надані за цим договором послуги вважаються прийнятими орендарем і підлягають оплаті в порядку і за ціною, встановленими цим договором та додатковими угодами, узгодженими сторонами.
Відповідно до п.3.13 договору при відправці вагонів для проходження планових видів ремонтів орендар зобов'язаний здійснити їх очистку від залишків вантажу шляхом проведення промивально-пропарювальних операцій за власний рахунок. Промивально-пропарювальні операції мають проводитись на підприємствах, погоджених УЗ, з обов'язковим оформленням ВУ-19 (акт про придатність цистерни до ремонту) з використанням програмного забезпечення автоматизованого складання актів. У разі проведення промивально-пропарювальних операцій за рахунок орендодавця, орендар відшкодовує вартість проведених операції та пов'язані з ними витрати (подавання-забирання вагонів, маневрові роботи, залізничний тариф до станції проведення ППО) орендодавцю в повному обсязі за умови надання копій всіх підтверджуючих документів.
Згідно з п.5.1 договору у разі порушення встановлених п.3.2. договору термінів оплати, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Пунктом 5.7 договору передбачено, що у разі використання без попередньої згоди орендодавця орендарем цистерн для перевезень, не заявлених і не узгоджених в договорі вантажів, орендар сплачує штраф у розмірі щодобової орендної плати за кожну цистерну, в якій перевозилися такі вантажі, за кожен день такого перевезення. Оплата штрафу не звільняє орендаря від сплати орендної плати.
Відповідно п.5.8 договору у разі неповернення цистерн в строк, зазначений в п.2.7. договору, Орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 30% від щодобової орендної плати за користування кожною неповернутою цистерною за кожен день прострочення їх повернення.
Договір набирає законної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2023 року включно або до дати підписання акту прийому-передачі цистерн з оренди (в залежності від того, яка дата настане раніше). У разі, якщо за 30 діб до закінчення строку дії договору сторони письмово не повідомили про припинення його дії, строк дії договору вважається автоматично продовженим на кожен наступний календарний рік на умовах зазначених в договорі. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, які залишилися не виконаними (п.7.1 договору).
Пунктом 1 додатку 1 до договору передбачено, що згідно з договором оренди №12/1117-ов від 15.11.2017, укладеним між сторонами, орендодавець передав орендарю в орендне користування наступні залізничні вагони: №77248813, 77245751, 77246288, 77250017, 77246452, 75076794, 77245827, 77245801, 77247179, 77249985, 75076695, 75076992, 77245611, 77246338, 50164318, 75076893, 77245645, 77246346, 51244606, 75097493.
Відповідно до п.2 додатку, оскільки на поточний момент ці вагони фактично перебувають у користуванні орендаря, сторони домовилися вважати їх як такі, що були поверненні з орендного користування згідно договору №12/1117-ов від 15.11.2017 та одночасно як такі, що передані в орендне користування згідно договору №0110/2023-ОВ від 01.11.2023.
Сторони домовилися ще останнім днем нарахування орендної плати за користування залізничними вагонами зазначеними в п.1 даного додатку за договором №12/1117-ов від 15.11.2017 є 31.10.2023 року, а першим днем нарахування орендної плати за користування залізничними вагонами зазначеними в п.1 даного додатку за договором №0110/2023-ОВ від 01.11.2023 є 01.11.2023 (п.3 додатку 1).
Цей додаток додається до основного договору №0110/2023-ОВ з метою підтвердження та уточнення правового статусу вагонів, зазначених в п.1 цього додатку (п.4 додатку 1).
В усьому іншому, що не передбачено цим додатком сторони керуються договором №0110/2023-OB від 01.11.2023 (п.5 додатку 1).
У подальшому сторонами були укладені додаткові угоди №1 від 1.12.2023 (т.2 а.с.197), №2 від 1.02.2024 (т.2 а.с.198), №3 від 1.04.2024 (т.2 а.с.199), №4 від 1.05.2024 (т.2 а.с.200), якими сторонами вносилися зміни до п.3.2 договору.
1.06.2024 сторони уклали додаткову угоду №5 до вказаного договору (т.1 а.с.29, т.2 а.с.201), у п.1 якої дійшли згоди викласти п.3.2. договору у наступній редакції: « 3.2. Орендна плата за користування 1 цистерною за 1 добу становить 900 грн в тому числі ПДВ. Оплата орендної плати проводиться орендарем на умовах оплати за звітний місяць оренди, не пізніше 5-ти банківських днів поточного місяця на підставі рахунку Орендодавця виходячи із кількості РС, кількості днів оренди в місяці і плати за оренду одного вагона в добу.»
Додаткова угода набуває чинності з 01 червня 2024 року і є чинною до укладання нової додаткової угоди (п.5 додаткової угоди №5).
В усьому іншому, що не передбачено цією додатковою угодою, сторони керуються договором №0110/2023-ОВ орендного користування від 01.11.2023 (п.3 додаткової угоди №5).
Листами №454/05 від 31.05.2024 (т.1 а.с.176) та №575/06 від 28.06.2024 (т.1 а.с.178) відповідач просив зменшити вартість користування вагонами та з 1.06.2024 встановити на рівні 500,04 грн з ПДВ за 1 вагон за добу.
У відповідь на лист від 31.05.2024 позивач листом №223 від 04.06.2024 (т.1 а.с.177) просив розглянути орендну ставку вагонів-цистерн з 1.06.2024 в розмірі 1 000,02 грн/доба та у разі, якщо орендна плата не влаштовує відповідача, позивач зазначив про те, що він готовий надати реквізити для виводу вагонів з орендного користування в технічно справному стані, після очищення від залишків раніше перевезених вантажів і виконання промивочно-пропарювальних робіт згідно з п.2.3, 2.4, 2.5 договору.
У відповідь на лист від 28.06.2024 позивач листом №254 від 3.07.2024 (т.1 а.с.30) просив вагони-цистерни: №77248813, 77245751, 77245801, 77246338, 77245827, 77247179,77245611 в технічно справному стані, після очищення від залишків раніше перевезених вантажів і виконання промивочно-пропарювальних робіт згідно п.2.3, 2.4, 2.5, 2.7 договору №0110/2023-ОВ від 01 листопада 2023 року для виводу з орендного користування відправити за наступними реквізитами: Кагамлицька, Південної залізниці (з подачею на під'їзні колії ППС).
На вагони-цистерни: №77246288, 77250017, 77246452, 75076794, 77249985, 75076695, 75076992, 50164318, 75076893, 77245645, 77246346, 51244606, 75097493 просив розглянути орендну ставку з 01.07.2024 в розмірі 750,00 грн/доба з ПДВ з постійним використанням в процесі перевезення вантажів, цистернами власності ТОВ «РКС Транслогістік».
Листом №255 від 4.07.2024 (т.1 а.с.31) позивач просив згідно з п.2.7 договору №0110/2023-ОВ від 01 листопада 2023 року вагони-цистерни: №77246288, 77250017, 77246452, 75076794, 77249985, 75076695, 75076992, 50164318, 75076893, 77245645, 77246346, 51244606, 75097493 власності ТОВ «РКС Транслогістік», для дострокового повернення з орендного користування у встановлені терміни відправити за наступними реквізитами: Кагамлицька, Південної залізниці (з подачею на під'їзні колії ППС).
У листі позивач зазначив, що для оформлення актів прийому-передачі на станції призначення, згідно наданих реквізитів, при повернені вагонів-цистерн з орендного користування, всі вагони згідно п.2.2, 2.3, 2.4 діючого договору №0110/2023-ОВ від 01 листопада 2023 року повертаються в технічно справному стані, після очищення від залишків раніше перевезених вантажів і виконання промивочно-пропарювальних робіт.
Також позивач просив надати орієнтовний графік виведення вагонів-цистерн з орендного користування (так як можливо будуть змінені реквізити), з урахуванням вагонів вказаних в листі №254 від 03.07.2024.
Листом №593/07 від 23.07.2024 (т.1 а.с.145-146) відповідач повідомив, що вагони №77248813, 77250017, 51244606, 77249985, 77245827, 75097493 прибули на станцію повернення 22.07.2024, та зазначив, що лист позивача №276 від 23.07.2024 про зауваження та порушення складений на наступний день після прибуття вагонів, що є порушенням п.2.7 договору. При цьому, відповідач зазначив про відсутність порушень ним п.2.3 та п.2.4 договору.
Листом №601/08 від 06.08.2024 (т.1 а.с.147-148) відповідач заперечив проти того, що вагони №77248813, 77245751, 77246288, 77250017, 77246452, 75076794, 77245827, 77245801, 77247179, 77249985, 75076695, 75076992, 77245611, 77246338, 50164318, 75076893, 77245645, 77246346, 51244606, 75097493 були передані відповідачу без залишків вантажу та пропарені від попереднього вантажу.
13.09.2024 позивачем було складено вимогу-претензію №443 (т.1 а.с.32-40), у якій останній зазначив, що по прибуттю першої партії вагонів було виявлено, що для перевезення олії ріпакової вагон №77250017 був задіяний у період з 23.02.2024 до 5.04.2024, вагон №77249985 - з 12.02.2024 до 4.05.2024, вагон №77245827 - з 28.04.2024 до 30.05.2024, вагон №51244606 - з 27.02.2024 до 7.05.2024, а також вагон №75097493 у період з 15.01.2024 до 19.03.2024 був задіяний для перевезення олії соєвої.
По прибуттю другої партії вагонів було встановлено, що вагон №77245751 у період з 1.01.2024 до 6.08.2024 був задіяний для перевезення олії соєвої, вагон №77247179 у період з 28.04.2024 до 26.05.2024 - для перевезення олії ріпакової, вагон №77245611 у період з 18.03.2024 до 6.08.2024 - для перевезення олії соєвої, вагон №75076893 у період з 1.01.2024 до 6.08.2024 - для перевезення олії соєвої.
По прибуттю третьої партії вагонів було виявлено, що вагон №77246288 у період з 23.02.2024 до 7.05.2024 був задіяний для перевезення олії ріпакової, вагон №77246338 у період з 26.02.2024 до 18.03.2024 - для перевезення олії ріпакової, вагон №77245645 у період з 1.01.2024 до 7.06.2024 - для перевезення олії ріпакової та соєвої, вагон №77246346 у період з 31.01.2024 до 11.03.2024 - для перевезення олії соєвої, вагон №75076695 у період з 28.04.2024 до 26.05.2024 - для перевезення олії ріпакової.
По прибуттю четвертої партії вагонів було виявлено, що вагон №50164318 в період з 23.02.2024 до 5.04.2024 був задіяний для перевезення олії ріпакової, вагон №77245801 в період з 28.04.2024 до 26.05.2024 - для перевезення олії ріпакової, вагон №75076992 в період з 11.03.2024 до 19.05.2024 - для перевезення олії соєвої.
У вказаній вимозі позивач просив відповідача протягом 5 банківських днів з моменту отримання вимоги-претензії сплатити заборгованість у розмірі 3 034 607,36 грн.
Вказана вимога була вручена відповідачу 27.09.2024, про що свідчить поштове повідомлення, наявне у матеріалах справи (т.1 а.с.43).
Матеріали справи містять акти прийому-передачі залізничних вагонів за договором №0110/2023-ОВ від 1.11.2023 (т.1 а.с.149-160), підписані з боку позивача. Відповідачем вказані акти не підписані та вказані зауваження: «не згодні з датою складання цього акту, так як дата не відповідає даті прибуття вагонів на станцію здачі, що обумовлено пунктом 2.7 договору».
Відповідачем надано суду залізничні накладні (т.2 а.с.14-128), з яких вбачається, що вагони №51244606, 75097493, 77245827, 77248813, 77250017 прибули на станцію 22.07.2024 (т.2 а.с.28-29), вагон №77247179 - 31.07.2024 (т.2 а.с.31), вагони №77245751 (т.2 а.с.59), 77245611 (т.2 а.с.73), 75076893 (т.1 а.с.101) - 01.08.2024.
Як вбачається з графи «повідомлення про прибуття вантажу» залізничних накладних, отримувач отримав повідомлення про прибуття вантажу вагоном №50164318 - 22.08.2024, вагоном №77246288 - 14.08.2024, №75076992 - 1.09.2024.
Згідно з інформацією про вагонні операції, наданою АТ «Укрзалізниця» (т.2 а.с.156-161, 162-167, 168-175; т.3 а.с.12, 16-19), вагон №77249985 прибув на станцію Кагамлицька 22.07.2024, вагон №75076794 - 17.08.2024, вагон №77245801 - 25.08.2024, вагон №75076695 - 18.08.2024, вагон №77246338 - 17.08.2024, вагон №77246346 - 17.08.2024, вагон №77245645 - 17.08.2024, вагон №77246452 - 1.08.2024.
Крім того, з вказаної інформації вбачається, що вагон №50164318 був задіяний для перевезення олії рапсової з 23.02.2024 до 5.04.2024, вагон №77246288 був задіяний для перевезення олії рапсової 23.02.2024 до 7.05.2024, вагон №77246338 був задіяний для перевезення олії рапсової з 26.02.2024 до 18.03.2024, вагон №77246346 був задіяний для перевезення олії соєвої з 31.01.2024 до 11.03.2024; для перевезення олії ріпакової вагон №77250017 був задіяний у період з 23.02.2024 до 5.04.2024, вагон №77249985 - з 12.02.2024 до 4.05.2024, вагон №77245827 - з 28.04.2024 до 30.05.2024, вагон №51244606 - з 27.02.2024 до 7.05.2024, вагон №77247179 - з 28.04.2024 до 26.05.2024, вагон №75076695 - з 28.04.2024 до 26.05.2024, вагон №77245801 - з 28.04.2024 до 26.05.2024; для перевезення олії соєвої вагон №75097493 був задіяний у період з 15.01.2024 до 19.03.2024, вагон №75076992 - з 11.03.2024 до 19.05.2024; вагон №77245645 у період з 1.01.2024 до 7.06.2024 був задіяний для перевезення олії ріпакової та соєвої.
Судом також було встановлено, що вагон №77245751 у період з 1.01.2024 до 1.08.2024, вагон №77245611 у період з 18.03.2024 до 1.08.2024 та вагон №75076893 у період з 1.01.2024 до 1.08.2024 були задіяні для перевезення олії соєвої.
Відповідачем надані суду скріншоти з електронної пошти, у яких відповідачем повідомлено позивача про прибуття на станцію 22.07.2024 вагонів №51244606, 75097493, 77245827, 77248813, 77250017, 77249985, а також про прибуття 01.08.2024 вагонів №75076893, 77245611, 77245751, 77246452 та 31.07.2024 вагону №77247179 (т.1 а.с.161-162).
Позивачем також були виставлені рахунки на оплату оренди вагонів-цистерн №109 від 30.06.2024 на суму 540 000 грн та №136 від 31.07.2024 на суму 538 200 грн (вагони №77248813, 77245751, 77246288, 77250017, 77246452, 75076794, 77245827, 77245801, 77247179, 77249985, 75076695, 75076992, 77245611, 77246338, 50164318, 75076893, 77245645, 77246346, 51244606, 75097493), №156 від 31.08.2024 на суму 207 000 грн (вагони №77245751, 77246288, 77246452, 75076794, 77245801, 77247179, 75076695, 75076992, 77245611, 77246338, 50164318, 75076893, 77245645, 77246346), №166 від 6.09.2024 на суму 5 400 грн (вагон №75076992); рахунки на оплату компенсації витрат за послуги з промивки пропарки та дегазації, компенсації подавання-прибирання вагонів на колії промивочно-пропарочної станції, а також рахунок на оплату штрафу за неповернення цистерн в строк №169 від 6.09.2024 на суму 41 625 грн (вагони №77245751, 77245801, 77246338, 77247179, 77245611, 77246288, 77246452, 75076794, 75076695, 50164318, 75076893, 77245645, 77246346, 75076992) та рахунок на оплату штрафу за використання цистерн для перевезення незаявлених та неузгоджених в договорі вантажів №168 від 6.09.2024 на суму 1 668 964,70 грн (вагони №77250017, 77249985, 77245827, 51244606, 75097493, 77245751, 77247179, 77245611, 75076893, 77246288, 77246338, 77245645, 77246346, 75076695, 77245801, 50164318, 75076992) (т.1 а.с.44-55, 88-90, 101-104).
Позивачем також надані суду докази направлення відповідачу претензії та рахунків №109, №136, №137, №138, №156, №157, №158, №166, №167, №168, №169, №174, №175, які були отримані відповідачем 27.09.2024 (т.1 а.с.41-43).
З наданих позивачем детальних розрахунків заборгованості (т.2 а.с.176-196) вбачається наступне:
- щодо вагону №50164318 (дата, коли вагон мав бути повернутий - 4.08.2024, дата закінчення нарахування орендної плати - 24.08.2024, кількість днів перевезення неузгодженого вантажу - 43) розмір заборгованості з орендної плати - 52 500 грн, штрафу за несвоєчасне повернення складає 4 500 грн, за перевезення неузгоджених вантажів - 66 625,80 грн;
- щодо вагону №51244606 (вагон повернутий вчасно, дата закінчення нарахування орендної плати - 28.07.2024, кількість днів перевезення неузгодженого вантажу - 71) розмір заборгованості з орендної плати - 28 200 грн, штрафу за перевезення неузгоджених вантажів - 100 057,40 грн;
- щодо вагону №75076695 (дата, коли вагон мав бути повернутий - 4.08.2024, дата закінчення нарахування орендної плати - 22.08.2024, кількість днів перевезення неузгодженого вантажу - 29) розмір заборгованості з орендної плати - 50 700 грн, штрафу за несвоєчасне повернення складає 4 050 грн, за перевезення неузгоджених вантажів - 31 630,10 грн;
- щодо вагону №75076794 (дата, коли вагон мав бути повернутий - 4.08.2024, дата закінчення нарахування орендної плати - 20.08.2024) розмір заборгованості з орендної плати - 48 900 грн, штрафу за несвоєчасне повернення складає 3 600 грн;
- щодо вагону №75076893 (дата, коли вагон мав бути повернутий - 4.08.2024, дата закінчення нарахування орендної плати - 06.08.2024, кількість днів перевезення неузгодженого вантажу - 219) розмір заборгованості з орендної плати - 36 300 грн, штрафу за несвоєчасне повернення складає 450 грн, за перевезення неузгоджених вантажів - 271 344,50 грн;
- щодо вагону №75076992 (дата, коли вагон мав бути повернутий - 4.08.2024, дата закінчення нарахування орендної плати - 06.09.2024, кількість днів перевезення неузгодженого вантажу - 70) розмір заборгованості з орендної плати - 64 200 грн, штрафу за несвоєчасне повернення складає 7 425 грн, за перевезення неузгоджених вантажів - 92 283,85 грн;
- щодо вагону №75097493 (вагон повернутий вчасно, дата закінчення нарахування орендної плати - 29.07.2024, кількість днів перевезення неузгодженого вантажу - 65) розмір заборгованості з орендної плати - 29 100 грн, штрафу за перевезення неузгоджених вантажів - 105 750,80 грн;
- щодо вагону №77245611 (дата, коли вагон мав бути повернутий - 3.08.2024, дата закінчення нарахування орендної плати - 06.08.2024, кількість днів перевезення неузгодженого вантажу - 142) розмір заборгованості з орендної плати - 36 300 грн, штрафу за несвоєчасне повернення складає 675 грн, за перевезення неузгоджених вантажів - 144 260,40 грн;
- щодо вагону №77245645 (дата, коли вагон мав бути повернутий - 4.08.2024, дата закінчення нарахування орендної плати - 20.08.2024, кількість днів перевезення неузгодженого вантажу - 70) розмір заборгованості з орендної плати - 48 900 грн, штрафу за несвоєчасне повернення складає 3 600 грн, за перевезення неузгоджених вантажів - 92 967,60 грн;
- щодо вагону №77245751 (дата, коли вагон мав бути повернутий - 3.08.2024, дата закінчення нарахування орендної плати - 6.08.2024, кількість днів перевезення неузгодженого вантажу - 219) розмір заборгованості з орендної плати - 36 300 грн, штрафу за несвоєчасне повернення складає 675 грн, за перевезення неузгоджених вантажів - 271 344,50 грн;
- щодо вагону №77245801 (дата, коли вагон мав бути повернутий - 3.08.2024, дата закінчення нарахування орендної плати - 29.08.2024, кількість днів перевезення неузгодженого вантажу - 29) розмір заборгованості з орендної плати - 57 000 грн, штрафу за несвоєчасне повернення складає 5 850 грн, за перевезення неузгоджених вантажів - 31 630,10 грн;
- щодо вагону №77245827 (вагон повернутий вчасно, дата закінчення нарахування орендної плати - 26.07.2024, кількість днів перевезення неузгодженого вантажу - 33) розмір заборгованості з орендної плати - 26 400 грн, штрафу за перевезення неузгоджених вантажів - 35 900,10 грн;
- щодо вагону №77246288 (дата, коли вагон мав бути повернутий - 4.08.2024, дата закінчення нарахування орендної плати - 17.08.2024, кількість днів перевезення неузгодженого вантажу - 75) розмір заборгованості з орендної плати - 46 200 грн, штрафу за несвоєчасне повернення складає 2 925 грн, за перевезення неузгоджених вантажів - 106 390,80 грн;
- щодо вагону №77246338 (дата, коли вагон мав бути повернутий - 3.08.2024, дата закінчення нарахування орендної плати - 19.08.2024, кількість днів перевезення неузгодженого вантажу - 22) розмір заборгованості з орендної плати - 48 000 грн, штрафу за несвоєчасне повернення складає 3 600 грн, за перевезення неузгоджених вантажів - 34 833,70 грн;
- щодо вагону №77246346 (дата, коли вагон мав бути повернутий - 4.08.2024, дата закінчення нарахування орендної плати - 20.08.2024, кількість днів перевезення неузгодженого вантажу - 41) розмір заборгованості з орендної плати - 48 900 грн, штрафу за несвоєчасне повернення складає 3 600 грн, за перевезення неузгоджених вантажів - 65 084 грн;
- щодо вагону №77246452 (дата, коли вагон мав бути повернутий - 4.08.2024, дата закінчення нарахування орендної плати - 5.08.2024) розмір заборгованості з орендної плати - 35 400 грн, штрафу за несвоєчасне повернення складає 225 грн;
- щодо вагону №77247179 (дата, коли вагон мав бути повернутий - 3.08.2024, дата закінчення нарахування орендної плати - 5.08.2024, кількість днів перевезення неузгодженого вантажу - 29) розмір заборгованості з орендної плати - 35 400 грн, штрафу за несвоєчасне повернення складає 450 грн, за перевезення неузгоджених вантажів - 31 630,10 грн;
- щодо вагону №77248813 (вагон повернутий вчасно, дата закінчення нарахування орендної плати - 28.07.2024) розмір заборгованості з орендної плати - 28 200 грн;
- щодо вагону №77249985 (вагон повернутий вчасно, дата закінчення нарахування орендної плати - 25.07.2024, кількість днів перевезення неузгодженого вантажу - 83) розмір заборгованості з орендної плати - 25 500 грн, штрафу за перевезення неузгоджених вантажів - 120 6056,15 грн;
- щодо вагону №77250017 (вагон повернутий вчасно, дата закінчення нарахування орендної плати - 28.07.2024, кількість днів перевезення неузгодженого вантажу - 43) розмір заборгованості з орендної плати - 28 200 грн, штрафу за перевезення неузгоджених вантажів - 66 625,80 грн.
Позивачем також було зазначено, що заборгованість зі сплати орендної плати становить 810 600 грн (рахунки 109, 136, 156, 166), заборгованість у вигляді штрафних санкцій за несвоєчасне повернення вагон цистерн - 41 625 грн (рахунок 169), заборгованість у вигляді штрафних санкцій за нецільове використання вагон-цистерн - 1 668 964,7 грн (рахунок 168), компенсація витрат позивача на пропарку-очистку вагонів за власний рахунок - 493 716,80 грн (рахунки 137, 157, 167), компенсація витрат позивача на подавання-забирання вагонів до/від промивочно-пропарювальної станції - 19 700,86 грн (рахунки 138, 158, 174, 175), штрафні санкції (подвійна облікова ставка НБУ) та інфляційні втрати за несплату орендної плати у встановлений строк у сумі 79 284,51 грн, штрафні санкції (подвійна облікова ставка НБУ) та інфляційні втрати за несплату зобов'язання згідно вимоги від 13.09.2024 у сумі 66 355,60 грн, що загалом становить 3 150 241,47 грн (з урахуванням оплати у сумі 30 000 грн від 02.01.2025).
Відповідачем, у свою чергу, було надано суду розрахунок розміру орендної плати за липень-вересень 2024 р., за яким розмір орендної плати за надані вагони становить 674 100 грн (т.3 а.с.14-15).
Матеріали справи також містять акти виконаних робіт (послуг з промивки, пропарки та дегазації; подавання-забирання вагонів (ППС)), акти щодо пропарки, промивки та дегазації цистерн та розрахунки вартості подавання-забирання вагонів на позиції ППС Кагамлицька для ТОВ «РКС Транслогістік» за договором №П/В-231072/НЮ від 29.12.2023 (т.1 а.с.56-87, 91-100), а також листи позивача №237, №238 та №239 від 29.12.2022 (т.3 а.с.70-72) щодо відправки вагонів після виконання промивочно-пропарювальних робіт, акти прийому-передачі залізничних вагонів за договором №12/1117-ов та акти щодо пропарки, промивки та дегазації цистерн (т.1 а.с.181-202, т.3 а.с.73-75).
Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення.
Щодо позовних вимог про стягнення витрат на пропарку-очистку вагонів та подавання-забирання вагонів до/від промивочно-пропарювальної станції.
Позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю «РКС Транслогістік») просить суд, зокрема, стягнути з відповідача 493 716,80 грн у якості компенсації витрат позивача на пропарку-очистку вагонів за власний рахунок та 19 700,86 грн у якості компенсації витрат позивача на подавання-забирання вагонів до/від промивочно-пропарювальної станції, а також нараховує орендну плату за користування вагон-цистернами до моменту повернення вагон-цистерн в очищеному та пропареному стані. При цьому, позивач зазначає, що п.2.2, 2.3, 2.4 договору №0110/2023-ОВ від 01 листопада 2023 року передбачено, що саме на відповідача покладено обов'язок з пропарки та очистки вагонів перед поверненням.
Натомість, відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Амадеус Марин") зазначає, що єдиним випадком необхідності пропарювання вагонів, про який йдеться в п.2.3 договору, є направлення вагонів для проходження планових ремонтів, що передбачено п.3.13 договору. Виключно в цьому разі, на думку відповідача, орендар зобов'язаний відшкодувати вартість промивально-пропарювальних операції.
Так, між сторонами наявний спір щодо того, чи встановлений договором №0110/2023-ОВ від 01 листопада 2023 року обов'язок щодо пропарювання та очищення орендарем (відповідачем) від залишків вантажу вагон-цистерн.
Правовідносини до договору №0110/2023-ОВ від 01 листопада 2023 року були врегульовані договором №12/1117-ов від 15.11.2017, пунктом 2.1 якого передбачено, що рухомий склад, зазначений в п.1.1 цього договору, використовується орендарем самостійно з метою здійснення господарської діяльності.
Тобто, сторонами у договорі №12/1117-ов від 15.11.2017 фактично було передбачено використання вагонів для різного роду вантажу для здійснення господарської діяльності.
При цьому, відповідно до п.7.5 та п.7.6 вказаного договору орендар був зобов'язаний здати орендодавцю технічно справний, із врахуванням нормального фізичного зносу, пропарений та очищений від залишків вантажу РС. У разі повернення технічно несправного, не пропареного та не очищеного РС, орендар повинен відшкодувати всі витрати пов'язані з ремонтом, пропарюванням РС та забезпечити відправлення РС після виконання ремонту, пропарювання та очищення на станцію в межах України, вказану орендодавцем. У разі відмови орендаря виконати ремонт, пропарювання та очищення РС самостійно. Орендар компенсує витрати орендодавця на ремонт, пропарювання, очищення та відправлення РС на станцію орендодавця. При цьому, орендна плата сплачується орендарем до моменту прибуття РС на станцію орендодавця.
Матеріалами справи, а саме, актами прийому-передачі залізничних вагонів за договором №12/1117-ов, актами щодо пропарки, промивки та дегазації цистерн (т.1 а.с.181-202, т.3 а.с.73-75) та, зокрема, залізничною накладною №35821636 (т.3 а.с.97-111), підтверджується як факт перевезення різних видів вантажу за договором №12/1117-ов від 15.11.2017, так і факт пропарювання, промивки та дегазації цистерн при поверненні.
У подальшому, 1.10.2023 сторонами було укладено додаткову угоду №25 до договору №12/1117-ов (т.3 а.с.43), відповідно до п.2 якої сторони дійшли згоди, що вартість робіт з пропарювання вагонів №75076794, 75076695, 77246452 та пов'язані з ними витрати (подавання-забирання вагонів, маневрові роботи) сторони сплачують у рівних долях: 50% витрат - орендодавець, 50 % - орендар, - на підставі відповідних підтверджуючих документів.
У пункті 4 додаткової угоди сторони домовились з 31 жовтня 2023 року припинити дію договору №12/1117 орендного користування від 15.11.2017 у зв'язку з переукладанням нового договору №0110/2023-ОВ від 01.11.2023.
Тобто, як вірно встановив місцевий господарський суд, до підписання сторонами договору №0110/2023-ОВ від 01.11.2023 обов'язок відповідача щодо пропарювання та очищення вагонів, а також пов'язаних з ними витрат (подавання-забирання вагонів, маневрові роботи) дійсно був передбачений договором №12/1117-ов від 15.11.2017 та додатковою угодою №25 від 1.10.2023 до нього.
Натомість, п.1.1 нового договору №0110/2023-ОВ від 01.11.2023 передбачено, що орендодавець передає в оренду (тимчасове платне користування) орендарю, а орендар приймає технічно справні, придатні до експлуатації порожні залізничні цистерни для перевезення олії соняшникової (далі - цистерни або рухомий склад, або РС). Орендар приймає в користування цистерни з метою перевезення олії соняшникової.
При цьому, пунктом 2.3 договору передбачено, що після закінчення терміну оренди орендар зобов'язується повернути орендодавцю цистерни в справному стані, з урахуванням нормального зносу. Всі цистерни повинні бути очищені і при необхідності пропарені від залишків раніше перевезених вантажів.
У свою чергу, обов'язок пропарення вагонів встановлений пунктом 3.6, 3.13 договору, яким передбачено, що перед відправкою цистерни в ремонт орендар повинен очистити цистерну від залишків раніше перевезеного вантажу шляхом проведення промивально-пропарювальних робіт.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції, що на відміну від положень договору №12/1117-ов від 15.11.2017, відповідно до якого орендар (відповідач) повинен був здати пропарені та очищені від залишків вантажу вагони, та положень додаткової угоди №25 від 1.10.2023 до нього, якою було врегульовано питання щодо відшкодування витрат з пропарювання вагонів, подавання-забирання вагонів та маневрових робіт сторонами у рівних долях, у договорі №0110/2023-ОВ від 01.11.2023, з урахуванням мети та цільового використання вагонів (перевезення олії соняшникової), сторони не узгодили необхідність пропарювання вагон-цистерн, крім випадків відправки цистерн в ремонт.
Отже, колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги стосовно необхідності пропарювання та очищення орендарем вагонів та відшкодування ним понесених витрат на пропарку-очистку вагонів.
Колегія суддів також зазначає, що свобода договору є одним з основоположних принципів сучасного права. Так, наприклад, у ч. 1 ст. 627 ЦК України зазначено, що сторони відповідно до ст. 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, укладаючи договір, сторони вільні у виборі умов, тож визначають їх на власний розсуд і за взаємною згодою.
Отже, умовами договору не визначено, обов'язок відповідача здійснювати пропарювання вагон-цистерн.
Враховуючи, що вимоги про стягнення витрат з подавання-забирання вагонів до/від промивочно-пропарювальної станції є похідними від вимог про стягнення витрат на пропарку-очистку вагонів, останні також не підлягають задоволенню.
При цьому, колегія суддів вважає безпідставними та не бере до уваги доводи скаржника про те, що суд першої інстанції в порушення статті 213 Цивільного кодексу України за власною ініціативою вдався до тлумачення договору №0110/2023-ОВ від 01 листопада 2023 року.
Тлумачення правочину в розумінні статей 213 та 637 Цивільного кодексу України є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змоги з'ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тлумачення не може створювати, а лише роз'яснює наявні умови угоди. Метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин. Подібні висновки Верховного Суду щодо поняття «тлумачення правочину» в розумінні статей 213 та 637 Цивільного кодексу України викладені у постановах від 28 серпня 2020 року у справі № 922/2081/19, від 25 травня 2022 року у справі № 910/19129/20.
У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначені загальні правила тлумачення змісту правочину, які умовно можна поділити на три рівні.
Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значень термінів.
Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першим підходом не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також із чого вони виходили при його виконанні.
Третім рівнем тлумачення (у разі безрезультатності перших двох) є врахування: а) мети правочину; б) змісту попередніх переговорів; в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою); г) звичаїв ділового обороту; ґ) подальшої поведінки сторін; д) тексту типового договору; е) інших обставин, що мають істотне значення (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №753/22010/14-ц, від 10.04.2019 у справі №916/2500/15, постанови об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц, від 05.12.2022 у справі № 753/8945/19).
Однак, як вбачається з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції здійснив саме загальний аналіз умов договору, з метою встановлення обов'язку відповідача щодо пропарювання та очищення орендарем (відповідачем) від залишків вантажу вагон-цистерн та здійснив порівняння договору №0110/2023-ОВ від 01 листопада 2023 року та попереднього договору №12/1117-ов від 15.11.2017.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати.
Відповідач під час розгляду справи не заперечував проти наявності заборгованості з орендної плати у період з червня 2024 року до вересня 2024 року. Крім того, відповідачем було надано суду контррозрахунок розміру орендної плати за липень-вересень 2024 року, за яким сума орендної плати становить 674 100 грн, втім, останній в порядку ст.191 ГПК України не надав суду заяву про визнання позову у цій частині.
Відповідно до п.3.2 договору (у редакції додаткової угоди №5 від 1.06.2024) орендна плата за користування 1 цистерною за 1 добу становить 900 грн в тому числі ПДВ. Оплата орендної плати проводиться орендарем на умовах оплати за звітний місяць оренди, не пізніше 5-ти банківських днів поточного місяця на підставі рахунку Орендодавця виходячи із кількості РС, кількості днів оренди в місяці і плати за оренду одного вагона в добу.
Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Вирішуючи питання щодо розміру та періодів нарахування орендної плати за користування вагон-цистернами, суд зазначає, що відповідно до п.2.7 договору датою повернення рухомого складу є дата підписання актів прийому-передачі, що відповідає календарному штемпелю дати прибуття РС на станцію вказану орендодавцем. День підписання акту прийому-передачі з оренди вважається останнім днем оренди.
Матеріали справи містять акти прийому-передачі залізничних вагонів за договором №0110/2023-ОВ від 1.11.2023 (т.1 а.с.149-160), підписані виключно з боку позивача. Відповідачем вказані акти не підписані та вказані зауваження: «не згодні з датою складання цього акту, так як дата не відповідає даті прибуття вагонів на станцію здачі, що обумовлено пунктом 2.7 договору».
Водночас, матеріали справи містять залізничні накладні (т.2 а.с.14-128), з яких вбачається, що вагони №51244606, 75097493, 77245827, 77248813, 77250017 прибули на станцію 22.07.2024 (т.2 а.с.28-29), вагон №77247179 - 31.07.2024 (т.2 а.с.31), вагони №77245751 (т.2 а.с.59), 77245611 (т.2 а.с.73), 75076893 (т.1 а.с.101) - 01.08.2024. Як вбачається з графи «повідомлення про прибуття вантажу» залізничних накладних, отримувач отримав повідомлення про прибуття вантажу вагоном №50164318 - 22.08.2024, вагоном №77246288 - 14.08.2024, №75076992 - 1.09.2024.
Згідно з інформацією про вагонні операції, наданою АТ «Укрзалізниця» (т.2 а.с.156-161, 162-167, 168-175; т.3 а.с.12, 16-19), вагон №77249985 прибув на станцію Кагамлицька 22.07.2024, вагон №75076794 - 17.08.2024, вагон №77245801 - 25.08.2024, вагон №75076695 - 18.08.2024, вагон №77246338 - 17.08.2024, вагон №77246346 - 17.08.2024, вагон №77245645 - 17.08.2024, вагон №77246452 - 1.08.2024. Вказаною інформацією також підтверджуються дати прибуття зазначених у залізничних накладних вагонів на станцію Кагамлицька.
Враховуючи, щодо встановлення відсутності у відповідача обов'язку щодо очищення та пропарювання вагон-цистерн, з огляду на встановлення сторонами у п.2.7 договору тієї обставини, що датою повернення рухомого складу є дата підписання актів прийому-передачі, що відповідає календарному штемпелю дати прибуття РС на станцію вказану орендодавцем, та, відповідно, така дата є останнім днем оренди, колегія суддів вважає обґрунтованим період нарахування орендної плати з моменту передачі вагон-цистерн у користування до моменту повернення останніх на станцію.
З урахуванням викладеного, керуючись п.3.2 договору, орендна плата за період липень-вересень 2024 року становить 674 100 грн., також є обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 60 000 грн за червень 2024 року.
Крім того, як зазначено позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог, відповідачем під час розгляду справи (02.01.2025) було здійснено оплату у сумі 30 000 грн у якості погашення заборгованості з орендної плати.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення вимог ТОВ «РКС Транслогістик» у частині стягнення з ТОВ «Амадеус Марин» заборгованості зі сплати орендної плати у сумі 704 100 грн (674 100 грн + 60 000 грн - 30 000 грн).
Щодо стягнення пені та інфляційних втрат за несплату орендної плати у встановлений строк.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п.5.1 договору у разі порушення встановлених п.3.2. договору термінів оплати, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Пунктом 3.2 договору (у редакції додаткової угоди №5 від 1.06.2024) передбачено, що оплата орендної плати проводиться орендарем на умовах оплати за звітний місяць оренди, не пізніше 5-ти банківських днів поточного місяця на підставі рахунку орендодавця виходячи із кількості РС, кількості днів оренди в місяці і плати за оренду одного вагона в добу.
Враховуючи встановлення прострочення виконання відповідачем зобов'язання зі сплати орендної плати у період червень-вересень 2024 року, суд вважає правомірним нарахування позивачем пені та інфляційних втрат.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені за прострочення сплати орендної плати за червень 2024 року, згідно з яким сума пені становить 5 540,98 грн, суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість останнього.
Натомість, перевіривши наведені позивачем розрахунки пені за період липень-вересень 2024 року, судом першої інстанції встановлено помилковість останніх в частині визначення сум заборгованості (враховуючи висновки суду щодо нарахування орендної плати до моменту прибуття вагонів на станцію, а не до моменту пропарки-очистки вагонів), а також в частині визначення періодів заборгованості з огляду на неврахування позивачем приписів ч.5 ст.254 ЦК України та неврахування положень п.3.2 договору у частині строку оплати під час розрахунку пені за рахунком від 6.09.2024, з огляду на що судом було здійснено власний розрахунок суми пені (подвійної облікової ставки).
Сума боргуПеріод заборгованостіКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за весь період прострочення
509 400,0006.08.2024 - 12.11.20249913,000.07135 825,02
163 800,0006.09.2024 - 12.11.20246813,000.0717 912,52
900,0008.10.2024 - 12.11.20243613,000.07123,02
Таким чином, колегія суддів погоджується з розрахунком здійсненим судом першої інстанції та про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача пені за договором №0110/2023-ОВ від 01.11.2023 у сумі 49 301,54 грн (43 760,56 грн + 5 540,98 грн).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за прострочення сплати орендної плати за червень 2024 року, згідно з яким сума інфляційних втрат становить 1 265,40 грн, суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість останнього.
Натомість, перевіривши наведені позивачем розрахунки інфляційних втрат за період липень-вересень 2024 року, суд встановив помилковість останніх з вищенаведених підстав, з огляду на що судом було здійснено власний розрахунок суми інфляційних втрат.
IIc (100,60 : 100) (101,50 : 100) = 1.02109000
Інфляційне збільшення:
509 400,00 x 1.02109000 - 509 400,00 = 10 743,25 грн.
IIc (101,50 : 100) = 1.01500000
Інфляційне збільшення:
163 800,00 x 1.01500000 - 163 800,00 = 2 457,00 грн.
Таким чином, стягненню з відповідача інфляційних втрат за несвоєчасну сплату орендної плати підлягає сума 14 465,65 грн (13 200,25 грн + 1 265,40 грн).
Крім того, судом також вірно відмовлено у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат за рахунком від 6.09.2024 за вересень 2024 року, враховуючи, що прострочення виконання зобов'язання відповідача у цій частині мало місце з 8.10.2024 (з урахуванням ч.5 ст.254 ЦК України).
Щодо позовних вимог про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне повернення вагон-цистерн.
Штрафом, відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Так, сторонами у п.5.8 договору передбачено, що у разі неповернення цистерн в строк, зазначений в п.2.7. договору, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 30% від щодобової орендної плати за користування кожною неповернутою цистерною за кожен день прострочення їх повернення.
Пунктом 2.7 договору передбачено, що кожна із сторін має право в односторонньому порядку, шляхом направлення повідомлення (вимоги) іншій стороні (факсом та / або електронною поштою), достроково вивести (повернути/відкликати) з орендного користування РС в цілому або його частину (окремі одиниці). У разі дострокового повернення/відкликання РС з орендного користування на вимогу однієї із сторін про своє рішення сторона, яка вирішила достроково повернути/відкликати РС з орендного користування, повідомляє іншу сторону (факсом та / або електронною поштою) за 30 днів до дати повернення/відкликання РС. Після закінчення терміну оренди або у випадках дострокового відкликання/повернення РС з оренди, орендар зобов'язаний повернути рухомий склад орендодавцеві впродовж 30 календарних днів з дати отримання письмового повідомлення (вимоги) від орендодавця по акту прийому-передачі з оренди, який підписується на залізничній станції Укрзалізниці, вказаній орендодавцем.
Так, позивач листом №254 від 3.07.2024 (т.1 а.с.30) просив вагони-цистерни: №77248813, 77245751, 77245801, 77246338, 77245827, 77247179, 77245611 для виводу з орендного користування відправити за наступними реквізитами: Кагамлицька, Південної залізниці (з подачею на під'їзні колії ППС).
Листом №255 від 4.07.2024 (т.1 а.с.31) позивач просив згідно з п.2.7 договору №0110/2023-ОВ від 01 листопада 2023 року вагони-цистерни: №77246288, 77250017, 77246452, 75076794, 77249985, 75076695, 75076992, 50164318, 75076893, 77245645, 77246346, 51244606, 75097493 власності ТОВ "РКС Транслогістік" для дострокового повернення з орендного користування у встановлені терміни відправити за наступними реквізитами: Кагамлицька, Південної залізниці (з подачею на під'їзні колії ППС).
Таким чином, враховуючи положення договору, з урахуванням ч.5 ст. 254 ЦК України, граничним строком повернення вагонів №77248813, 77245751, 77245801, 77246338, 77245827, 77247179, 77245611 з орендного користування є 2.08.2024; вагонів №77246288, 77250017, 77246452, 75076794, 77249985, 75076695, 75076992, 50164318, 75076893, 77245645, 77246346, 51244606, 75097493 - 5.08.2024.
Натомість, відповідно до наданих залізничних накладних, вагони №51244606, 75097493, 77245827, 77248813, 77250017 прибули на станцію 22.07.2024 (т.2 а.с.28-29), вагон №77247179 - 31.07.2024 (т.2 а.с.31), вагони №77245751 (т.2 а.с.59), 77245611 (т.2 а.с.73), 75076893 (т.1 а.с.101) - 01.08.2024; №50164318 - 22.08.2024, №77246288 - 14.08.2024, №75076992 - 1.09.2024.
Згідно з інформацією про вагонні операції, наданою АТ «Укрзалізниця» (т.2 а.с.156-161, 162-167, 168-175; т.3 а.с.12, 16-19), вагон №77249985 прибув на станцію Кагамлицька 22.07.2024, вагон №75076794 - 17.08.2024, вагон №77245801 - 25.08.2024, вагон №75076695 - 18.08.2024, вагон №77246338 - 17.08.2024, вагон №77246346 - 17.08.2024, вагон №77245645 - 17.08.2024, вагон №77246452 - 1.08.2024.
Таким чином, як вірно встановлено місцевим господарським судом, вагон №77246288 було повернуто з простроченням у 9 днів, №75076794 - у 12 днів, №75076695 - у 13 днів, №75076992 - у 27 днів, №50164318 - у 17 днів, №77245645 - у 12 днів, №77246346 - у 12 днів, №77245801 - у 23 дні, №77246338 - у 15 днів. Загальна кількість днів прострочення повернення вагонів становить 140 днів. Інші вагони були повернуті орендарем на станцію вчасно.
З огляду на наведене, суд зазначає про обґрунтованість вимог позивача у цій частині та правомірність нарахування штрафу у порядку п.5.8 договору.
Натомість, перевіривши розрахунок штрафу, останній є помилковим у частині визначення періодів, а саме, нарахування штрафу до моменту складання актів пропарки-очистки вагонів, а не прибуття на станцію, з огляду на що судом першої інстанції здійснено власний розрахунок, за яким сума штрафу за неповернення вагон-цистерн у строк становить 31 500 грн (140 днів * 225 грн (30% від суми щодобової орендної плати без ПДВ - 750 грн).
Таким чином, суд доходить висновку про задоволення вимог позивача у частині стягнення штрафу за несвоєчасне повернення вагон-цистерн у сумі 31 500 грн.
Доводи апеляційної скарги не спростовують вірних розрахунків здійснених місцевим господарським судом.
Щодо позовних вимог про стягнення штрафних санкцій за нецільове використання вагон-цистерн.
Пунктом 1.1 договору сторонами передбачено, що орендодавець передає в оренду (тимчасове платне користування) орендарю, а орендар приймає технічно справні, придатні до експлуатації порожні залізничні цистерни для перевезення олії соняшникової. Орендар приймає в користування цистерни з метою перевезення олії соняшникової.
При цьому, як вбачається з п.2.6 договору, у разі необхідності використання цистерн для перевезення вантажів, не передбачених п. 1.1. договору, сторони узгоджують умови такого використання шляхом укладення відповідної додаткової угоди, яка є невід'ємною частиною договору.
У разі використання без попередньої згоди орендодавця орендарем цистерн для перевезень, не заявлених і не узгоджених в договорі вантажів, орендар сплачує штраф у розмірі щодобової орендної плати за кожну цистерну, в якій перевозилися такі вантажі, за кожен день такого перевезення. Оплата штрафу не звільняє орендаря від сплати орендної плати (п.5.7 договору).
Як вбачається з інформації про вагонні операції, наданої АТ «Укрзалізниця» (т.2 а.с.156-161, 162-167, 168-175; т.3 а.с.12, 16-19), вагон №50164318 був задіяний для перевезення олії рапсової з 23.02.2024 до 5.04.2024, вагон №77246288 був задіяний для перевезення олії рапсової 23.02.2024 до 7.05.2024, вагон №77246338 був задіяний для перевезення олії рапсової з 26.02.2024 до 18.03.2024, вагон №77246346 був задіяний для перевезення олії соєвої з 31.01.2024 до 11.03.2024; для перевезення олії ріпакової вагон №77250017 був задіяний у період з 23.02.2024 до 5.04.2024, вагон №77249985 - з 12.02.2024 до 4.05.2024, вагон №77245827 - з 28.04.2024 до 30.05.2024, вагон №51244606 - з 27.02.2024 до 7.05.2024, вагон №77247179 - з 28.04.2024 до 26.05.2024, вагон №75076695 - з 28.04.2024 до 26.05.2024, вагон №77245801 - з 28.04.2024 до 26.05.2024; для перевезення олії соєвої вагон №75097493 був задіяний у період з 15.01.2024 до 19.03.2024, вагон №75076992 - з 11.03.2024 до 19.05.2024; вагон №77245645 у період з 1.01.2024 до 7.06.2024 був задіяний для перевезення олії ріпакової та соєвої.
Вагон №77245751 у період з 1.01.2024 до 1.08.2024, вагон №77245611 у період з 18.03.2024 до 1.08.2024 та вагон №75076893 у період з 1.01.2024 до 1.08.2024 були задіяні для перевезення олії соєвої.
Таким чином, враховуючи вірне тлумачення судом положень договору №0110/2023-ОВ від 01.11.2023, з якими погоджується суд апеляційної інстанції про що було зазначено вище, з огляду на те, що сторонами у п.1.1 вказаного договору встановлено цільове використання вагон-цистерн та фактично виключено пункт договору щодо пропарювання та очищення вагонів в системному взаємозв'язку з цільовим призначенням (попереднім договором не було встановлено використання вагонів виключно для певного виду вантажу), з огляду також на те, що сторонами не було укладено додаткової угоди щодо використання цистерн для вантажу, відмінного від олії соняшникової, а матеріалами справи підтверджується використання цистерн для олії соєвої та рапсової, позивачем правомірно нараховано штраф на підставі п.5.7 договору.
Натомість, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, судом було встановлено помилковість останнього в частині нарахування штрафу за використання цистерн №77245751, №77245611 та №75076893 до 6.08.2024. Водночас, як вже було встановлено судом, вказані вагони прибули на станцію Кагамлицька 1.08.2024, з огляду на що судом здійснено розрахунок штрафу за вказаними вагонами за 1.08.2024 (замість періоду 1.08.2024-6.08.2024), за яким сума штрафу становить 2 250 грн (750 грн *3).
Враховуючи викладене, загальна сума штрафу за нецільове використання вагон-цистерн становить 1 657 714,70 грн.
Місцевий господарський суд зменшив розмір штрафу за нецільове використання вагон-цистерн до суми 450 000,00 грн., з огляду на, те що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача, не надано, а заявлений розмір штрафу є неспівмірним із сумою основного боргу.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком місцевого господарського суду з огляду на таке.
Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 ГК України (чинною на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У пунктах 8.20- 8.25, 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 сформульовано такі висновки щодо застосування положень статті 3, 551 ЦК України:
«8.20. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
8.21. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
8.22. Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
8.23. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
8.24. Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549- 552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
8.25. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
8.32. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань».
При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
Так, судом було також враховано, що позивач з інформації, отриманої від АТ «Укрзалізниця», міг відслідковувати використання цистерн для відмінного від узгодженого у договорі вантажу, втім, не вчиняв дії щодо врегулювання питання стосовно перевезення неузгоджених вантажів відповідачем та приведення правовідносин у відповідність до договору.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п'ята статті 236 ГПК України).
Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому, стягнення інфляційних втрат, пені, штрафу за несвоєчасне повернення вагон-цистерн разом зі штрафом у визначеному судом розмірі (450 000 грн) компенсує можливі негативні наслідки, викликані використанням відповідачем вагон-цистерн для інших видів олії, та повністю покриває витрати позивача на пропарку-очистку вагонів та подавання-забирання вагонів до/від промивочно-пропарювальної станції.
Беручи до уваги предмет спору у даній справі, правовідносини, що склались між сторонами, а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, розумності; проаналізувавши всі фактичні обставини справи з метою забезпечення балансу інтересів сторін, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про зменшення розміру заявленої до стягнення штрафу до 450 000,00 грн.
Крім того, позивачем також заявлені позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій (подвійна облікова ставка НБУ) та інфляційних втрат за несплату зобов'язання згідно з вимогою від 13.09.2024 у сумі 66 355,60 грн.
У вказаній вимозі (т.1 а.с.32-40) позивач просив відповідача протягом 5 банківських днів з моменту отримання вимоги-претензії сплатити заборгованість у розмірі 3 034 607,36 грн, що складається з заборгованості з орендної плати, штрафу за неповернення вагон-цистерн у строк, штрафу за нецільове використання вагон-цистерн та витрат на пропарку-очистку цистерн.
Проаналізувавши вказані вимоги, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині з огляду на те, що ані чинним законодавством, ані умовами укладеного між сторонами договору не передбачено нарахування пені та інфляційних втрат на штрафні санкції за договором.
Крім того, нарахування пені та інфляційних втрат на заборгованість з орендної плати за вказаною вимогою було б подвійним стягненням з відповідача, враховуючи заявлення позивачем позовних вимог про стягнення пені та інфляційних втрат безпосередньо за прострочення відповідачем зобов'язань зі сплати орендної плати.
Отже, підстави апеляційного оскарження, наведені скаржником в апеляційній скарзі не отримали підтвердження.
Тому колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вказаних висновків.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РКС ТРАНСЛОГІСТИК» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 у справі № 916/5005/24 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «РКС ТРАНСЛОГІСТИК».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 26.11.2025.
Головуючий суддя Філінюк І.Г.
Суддя Аленін О.Ю.
Суддя Таран С.В.