ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про закриття провадження у справі
24 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/4106/14
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Таран С.В.,
секретар судового засідання: Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від Виробничо-комерційної приватної фірми “Вячеслава»: особисто Кудрявцева О.В.,
від Фізичної особи-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича: Плющаков С.М. особисто, Шевчук В.М.,
від Південнівської (Южненської) міської ради Одеської області: не з'явився
від приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Літвінішиної Інни Іванівни: Літвінішина І.І., особисто
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.09.2025 року про розгляд скарги на постанову приватного виконавця про накладення штрафу, суддя в І інстанції Малярчук І.А., повний текст якої складено 15.09.2025, в м. Одесі
за скаргою Фізичної особи-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича на постанову приватного виконавця про накладення штрафу від 12.08.2025
у справі: №916/4106/14
за позовом: Виробничо-комерційної приватної фірми “Вячеслава»
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Південнівська (Южненська) міська рада Одеської області
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, звільнення земельної ділянки та знесення самовільно побудованої споруди
суб'єкт оскарження: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Літвінішина Інна Іванівна
Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.04.2015, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 у справі №916/4106/14 позов задоволено в повному обсязі; зобов'язано Фізичну особу-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича усунути перешкоди Виробничо-комерційній приватній фірмі "Вячеслава" у праві постійного користування земельною ділянкою по вул. Хіміків, 27 у м. Южному та звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу існуючого кафе-бару за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Хіміків, 27; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича на користь Виробничо-комерційної приватної фірми "Вячеслава" 1 218,00 грн судового збору.
28.07.2015 на примусове виконання рішення від 27.04.2015 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 Господарським судом Одеської області видано відповідні накази.
25.08.2025 до місцевого господарського суду звернувся ФОП Плющаков Сергій Миколайович зі скаргою, в якій просив визнати неправомірною та скасувати постанову від 12.08.2025 про накладення штрафу у виконавчому провадженні №78708658, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Літвінішиною Інною Іванівною.
В обґрунтування скарги зазначив таке:
- в провадженні суду перебуває скарга ФОП Плющакова С.М. на постанову приватного виконавця від 25.07.2025 про відкриття виконавчого провадження № 78708658. На момент винесення постанови від 12.08.2025 про накладення штрафу та подання даної скарги, розгляд скарги на постанову прuиватного виконавця від 25.08.2025 про відкриття виконавчого провадження в судовому порядку не завершився ухваленням судового рішення, у зв'язку із цим, скаржник вбачає незаконність постанови від 12.08.2025 про накладення штрафу, оскільки на момент її постановлення остаточно не вирішено питання про законність відкриття виконавчого провадження № 78708658;
- в межах розгляду іншої господарської справи № 916/547/25 ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.02.2025 в порядку забезпечення позову було накладено арешт на кафе-бар по вулиці Хіміків, 27, в місті Південне Одеської області. Вказана ухвала Господарського суду Одеської області від 19.02.2025 є чинною. Таким чином, на думку скаржника, за умови наявності існуючого арешту майна накладеного в порядку забезпечення позову в іншій господарській справі, виконавець не має права проводити жодних виконавчих дій та виносити жодних постанов, окрім як постанови про повернення виконавчого документу суду без виконання;
- оскаржувана постанова від 12.08.2025 про накладення штрафу, постановлена в межах виконавчого провадження № 78708658 повністю дублює раніше винесену постанову від 02.09.2016 про накладення штрафу в межах виконавчого провадження №51813576 щодо виконання одного й того ж самого наказу від 28.07.2015 Господарського суду Одеської області по справі № 916/4106/14, а відтак, скаржник стверджує, що його двічі притягнуто до відповідальності за одне й те саме діяння, що прямо суперечить ч. 1 ст. 61 Конституції України.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.09.2025 у справі №916/4106/14 відмовлено у задоволенні скарги Фізичної особи-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича про на постанову від 12.08.2025 про накладення штрафу у справі №916/4106/14.
Суд дійшов висновку, що ст. 34 ЗУ “Про виконавче провадження» встановлено підстави для зупинення виконавцем вчинення виконавчих дій, зі змісту якої не вбачається обов'язок приватного виконавця зупинити проведення виконавчих дій, у разі оскарження боржником у виконавчому проваджені постанови про відкриття виконавчого провадження, а тому, вчинення приватним виконавцем виконавчих дії у виконавчому провадженні № 78708658 по судовій справі №916/4106/14 після оскарження боржником ухвали про відкриття виконавчого провадження є правомірними.
Що стосується тверджень ФОП Плющакова С.М. стосовно того, що його двічі притягнуто до відповідальності за одне й те саме діяння, що прямо суперечить ч. 1 ст. 61 Конституції України, слід відмітити, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. Так, в даному випадку є триваюча бездіяльність боржника, а саме невиконання останнім судового рішення. Також, скаржник посилається на різні виконавчі провадження, кожне виконавче провадження є самостійним, має окремий номер, окрему постанову про відкриття і, відповідно, окремі заходи впливу, тому накладення штрафу у 2016 році в межах ВП №51813576 не виключає накладення нового штрафу у 2025 році в межах ВП №78708658, навіть якщо предмет виконання - наказ ГСОО від 28.07.2015. Крім цього, правова природа штрафу інша, ніж кримінальна чи адміністративна відповідальність - штраф державного виконавця не є покаранням у сенсі ст. 61 Конституції України, а є процесуальним заходом примусу, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення в порядку ст. 63 Закону України “Про виконавче провадження».
Також суд зазначив, що накладення арешту ухвалою про забезпечення позову не є перешкодою для виконання іншого рішення суду, а тому доводи скаржника є безпідставними.
Від Фізичної особи-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга, в якій останнє просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.09.2025 у справі №916/4106/14 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає таке:
- приватний виконавець Літвінішина І.І. оскаржуваною постановою від 12 серпня 2025 року про накладення штрафу прямо порушила норми ч. 1 ст. 61 Конституції України і створила правові підстави для повторного притягнення мене до кримінальної відповідальності за одне й те саме діяння;
- рішення суду виконане, ФОП Плющаков С.М. не здійснює жодних перешкод у праві постійного користування землею ВКПФ «Вячеслава», оскільки земельна ділянка із кадастровим номером 5111700000:02:007:0183, розташована за адресою: вул. Хіміків, 27, м. Південне, Одеський район, Одеська область, Україна, в оренду чи постійне користування ВКПФ «Вячеслава» не передавалась, що підтверджується листом виконавчого комітету Південнівської міської ради Одеського району Одеської області від 01.08.2025 вих. № 1064/19-06-02; ФОП Плющаков С.М. не є власником кафебару, розташованого по АДРЕСА_1 ;
- суд не прийняв до уваги ту обставину, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно у справі № 916/547/25 унеможливлює проведення будь-яких виконавчих дій в межах будь-якого іншого виконавчого провадження, а від так наявність вказаної ухвали Господарського суду Одеської області від 19 лютого 2025 року про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на одне й те саме майно є підставою для повернення виконавчого документу стягувачу або суду.
У відзиві приватний виконавець просить апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича на ухвалу Господарського суду Одеської області у справі № 916/4106/14 від 15.09.2025 року залишити без задоволення, а судове рішення - ухвалу Господарського суду Одеської області у справі № 916/4106/14 від 15.09.2025 року, без змін.
Зазначає, що припущення скаржника стосовно того, що штраф є правовою підставою для подальшого притягнення до кримінальної відповідальності боржника також є необгрунтованим. Оскільки єдиною правовою підставою для притягнення боржника до кримінальної відповідальності за ст. 382 КК України (в даному випадку) - є умисне невиконання рішення суду, яке набрало законної сили. Накладений штраф в межах примусового виконання рішення суду не впливає на порушення кримінального провадження та не є підставою для його порушення чи непорушення.
29.10.2025 до суду від представника Фізичної особи-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича надійшли додаткові письмові пояснення.
14.11.2025 від позивача надійшли заперечення (на відповідь на відзив на апеляційну скаргу).
17.11.2025 приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Літвінішина Інна Іванівна надала додаткові пояснення по суті спору.
19.11.2025 від приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Літвінішиної Інни Іванівни надійшли додаткові заперечення на пояснення до апеляційної скарги.
21.11.2025 приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Літвінішина Інна Іванівна надав до суду письмові заперечення на клопотання про зупинення стягнення на підставі виконавчого документу.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.09.2025 у справі №916/4106/14 призначено справу до розгляду на 03.11.2025 о 12:45, призначено справу до розгляду на 03.11.2025 о 12:30 та в подальшому оголошено перерву до 24.11.2025 о 12:00.
В судовому засіданні брали участь директор Виробничо-комерційної приватної фірми “Вячеслава», Фізична особа-підприємець Плющаков С.М. особисто та його представник, а також приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Літвінішина Інна Іванівна особисто.
Від Південнівської (Южненської) міської ради Одеської області участі не брали, про дату, час та місце судового засідання судом повідомлялися належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представника Південнівської (Южненської) міської ради Одеської області, за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Одеської області від 15.09.2025 у справі №916/4106/14, якою відмовлено у задоволенні скарги Фізичної особи-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича про визнання неправомірним та скасування постанови від 12.08.2025 про накладення штрафу у виконавчому провадженні №78708658, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Літвінішиною Інною Іванівною.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом № 1404-VIII.
Відповідно до вимог статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами (пункт 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII).
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
За приписами статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина друга статті 74 Закону № 1404-VIII).
Отже, крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного нормами процесуального законодавства, Закон № 1404-VIII встановлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи: 1) з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної суми винагороди, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів: 2) належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
Такі ж за змістом правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 23.06.2020 у справі № 705/1804/13-ц, від 19.02.2020 у справі №382/389/17, від 18.12.2019 у справі № 344/21436/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.10.2022 у справі №229/1026/21 зазначила, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу здійснюється до суду, який ухвалив судове рішення. Оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень інших органів, у тому числі щодо виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, здійснюється до судів адміністративної юрисдикції.
Отже, Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово робила висновок про те, що спір з приводу, зокрема, стягнення виконавчого збору, основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, було видано виконавчий документ, що знаходився на примусовому виконанні у державного виконавця.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в ухвалі від 29.03.2023 у справі № 585/2436/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не вбачає підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду (від 06.06.2018 у справі №127/9870/16-ц та від 18.12.2019 у справі № 759/15553/14-ц) «щодо адміністративної юрисдикції справ з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані».
Звертаючись до суду із скаргою, ФОП Плющаков Сергій Миколайович просив визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Літвінішиною Інною Іванівною від 12.08.2025 про накладення штрафу у виконавчому провадженні №78708658.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанова приватного виконавця про накладення штрафу, а також дії виконавця щодо її винесення оскаржуються саме до відповідного адміністративного суду, у зв'язку із чим, подана скарга ФОП Плющакова Сергія Миколайовича про визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу, не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства та відповідне питання належить до компетенції адміністративного суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Відповідно до частини 2 статті 231 ГПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Відтак, суд апеляційної інстанції роз'яснює сторонам, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також про наявність права протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
При цьому, як передбачено частинами 1, 2 ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Керуючись статтями 231, 270, 275, 278, 281-284 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.09.2025 у справі №916/4106/14 - задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.09.2025 у справі №916/4106/14 - скасувати.
Провадження у справі №916/4106/14 щодо розгляду скарги Фізичної особи-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича на постанову приватного виконавця від 12.08.2025 про накладення штрафу у виконавчому провадженні №78708658, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Літвінішиною Інною Іванівною - закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 27.11.2025.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді: Г.І. Діброва
С.В. Таран