27 листопада 2025 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Чернівецького районного суду м. Чернівці від 18 листопада 2025 року у кримінальному провадженні №12025262020002692,-
Ухвалою Чернівецького районного суду м. Чернівці від 18 листопада 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжений строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою до 16 січня 2025 року із визначенням застави у розмірі 211 960 грн, із покладенням відповідних обов'язків у разі її внесення.
На таке судове рішення обвинувачений ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу із проханням скасувати ухвалу районного суду та змінити обраний щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою на інший запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі.
Вказує, що суд не в повній мірі дослідив докази обґрунтованості підозри та завчасно виніс рішення не на його користь.
Вважає, що його винуватість не доведена та все обвинувачення ґрунтується виключно на зловживанні працівниками поліції своїми повноваженнями та кримінально-процесуальним законодавством, а сам злочин фальсифікований.
Твердить, що працівники поліції затримали його за відсутності захисника і понятих та не фіксували процедуру затримання.
Посилається на те, що відомості до ЄРДР були внесені завчасно та містили точну кількість вилучених у нього згортків, не зважаючи на те, що обшук та фактичне вилучення було проведено пізніше, що, на думку апелянта, свідчить про фальсифікацію злочину.
Звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутнє відео поверхневої перевірки, обшук проводився тими самими особами, що і затримання та це дало змогу завершити фальсифікацію злочину, шляхом підкидання електронної ваги.
Зазначає, що прокурор не довів належними та допустимими доказами існування ризиків, вказаних у клопотанні.
Провадження №11-кп/822/400/25 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_6 Категорія: ст.422-1 КПК України Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Стверджує, що ризик переховування від слідства або суду не відповідає дійсності, оскільки пересування осіб чоловічої статі під час дії воєнного стану є обмеженим, окрім того, в період часу, коли відносно нього здійснювалось досудове розслідування за фактом крадіжки він, будучи обізнаним про факт розслідування, не переховувався, продовжував мешкати за місцем реєстрації та працював за офіційним місцем роботи до затримання.
Вказує, що ризик впливу на свідків є необґрунтованим та не підтверджується жодними фактичними даними про спроби такого тиску.
Вважає, що ризик спотворення або знищення доказів є неможливим, оскільки досудове розслідування завершене, а матеріали справи знаходяться на розгляді в суді.
Вказані обставини вважає достатніми підставами для обрання відносно нього більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання пі вартою.
Відповідно до ч.4 ст.422-1 КПК України апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження, оскільки клопотань щодо розгляду цієї справи за участю сторін не заявлено.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши надані відповідно до ст.422-1 КПК України матеріали провадження та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що Чернівецьким районним судом м. Чернівці здійснюється судовий розгляд кримінального провадження №12025262020002692 щодо ОСОБА_5 за ч.2 ст. 307 КК України.
18 листопада 2025 року оскаржуваною ухвалою суду задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 до 16 січня 2025 року із визначенням застави у розмірі 211 960 грн.
За наслідками розгляду клопотання прокурора, районний суд правильно виснував про продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України ризики, запобігти яким не зможуть більш м'які запобіжні заходи.
При цьому, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, який є тяжким злочином в сфері незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин.
За вказаний злочин, у разі визнання ОСОБА_5 винуватим, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.
Суд правильно вказав, що обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину саме по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від слідства та суду.
Прокурор в клопотанні про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою зазначав, що ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий, обвинувачується у вчиненні даного злочину під час непогашеної судимості, що вказує на продовження існування ризику вчинення ним іншого кримінального правопорушення у разі перебування на волі.
На користь такого висновку може свідчити і великий розмір вилучених психотропних речовин та відсутність у обвинуваченого законного заробітку.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_5 не одружений, немає сім'ї та утриманців, отже у нього відсутні міцні соціальні зв'язки.
Всупереч доводам апелянта, ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні є реальним, продовжує існувати і не зменшився, оскільки,як вказував прокурор у клопотанні,обвинувачений з метою зміни показань може впливати на свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8 ,які його затримали.
Судом враховано, що судовий розгляд даного кримінального провадження наразі не завершений.
Доводи апелянта щодо оцінки доказів на предмет їх допустимості та достатності для визнання його винуватим не можуть бути предметом оцінки апеляційним судом на цій стадії провадження, оскільки перевірка таких доводів є завданням іншого етапу провадження-судового розгляду по суті, який наразі і здійснюється районним судом.
На підставі викладеного суд дійшов обґрунтованого висновку, що ризики вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків та переховування від суду є обґрунтованими, продовжують існувати і не зменшились, а більш м'які запобіжні заходи не будуть дієвими задля забезпечення його належної процесуальної поведінки, а тому подальше тримання ОСОБА_5 під вартою є виправданим.
Відомостей, що за станом здоров'я обвинувачений не може утримуватись у СІЗО, апеляційному суду не надано.
Окрім того, обвинуваченому було визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави, яка гарантуватиме його належну процесуальну поведінку у разі її внесення, підстав для зменшення її розміру суд не вбачав.
Отже, наведені апелянтом доводи не дають підстав для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.
Керуючись ст.ст.404,405,407,418,419,422-1 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького районного суду м. Чернівці від 18 листопада 2025 року щодо обвинуваченого ОСОБА_5 - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя доповідач: Судді:
_________________ __________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2