Справа №: 644/ 9384 /25 Головуючий 1 інстанції: Сітало А.К.
Провадження №: 33/818/1968/25 Головуючий апеляційної інстанції: Курило О.М.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
19 листопада 2025 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Гурі В.В., з участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , який взяв захист своїх інтересів на себе, за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надійшло заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою правопорушника на постанову Індустріального районного суду м. Харкова від 28.10.2025 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Судом першої інстанції встановлено, що 28.09.2025 о 22 год. 45 хв. ОСОБА_1 , рухаючись по вул. Шарикова, біля буд. 50, в м. Харкові, керував автомобілем TOYOTA AVENSIS, державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння.
Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія ОСОБА_1 проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу газоаналізатор «DRAGER ALCOTEST 6820», результат огляду - 0,33 проміле. З результатами огляду водій ОСОБА_1 погодився, поставивши свій підпис в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння та в роздруківці із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу.
Після проходження огляду на стан сп'яніння та складання протоколу ОСОБА_1 не зазначено жодних обставин з посиланням на докази, які б давали достатні підстави вважати, що протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП у відношенні нього складено неправомірно та відсутність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.
Під час зупинки транспортного засобу та проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння велась відеофіксація на бодікамеру працівника поліції.
Своїми діями ОСОБА_1 допустив порушення вимог, встановлених п. 2.9.а Правил дорожнього руху України, відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП..
Обставини вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються відповідними доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 467842 від 28.09.2025 року; роздруківкою із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу «DRAGER ALCOTEST 6820», результат огляду - 0,33 проміле, яка засвідчена підписом ОСОБА_1 ; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; рапортом працівника поліції від 28.09.2025 року; відеозаписом з бодікамери поліцейського.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, правопорушник подав апеляційну скаргу, яка містить прохання скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою закрити провадження по справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, апелянт зазначає, що огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився неналежним, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а отже відповідний огляд може проводити лише посадова особа Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Окрім цього, правопорушник стверджує, що в направленні на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння відносно водія, який є в матеріалах справи, підписи поставлені не ОСОБА_1 , тому вказаний доказ по справі не може вважатися належним.
Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає постанову незаконною та просить її скасувати.
Позиції учасників апеляційного провадження
Будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду, в судове засідання суду апеляційної інстанції з'явилася особа, яка притягується до адміністративної відповідальності.
В судовому засіданні правопорушник підтримував доводи апеляційної скарги у повному обсязі, висловлював незгоду з рішенням суду першої інстанції та просив його скасувати і закрити провадження по справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами апелянта про те, що огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився неналежним суб'єктом, тобто працівником поліції, хоча правопорушник є військовослужбовцем, що виключає розповсюдження на нього положень Інструкції № 1452/735.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, проте на момент зупинки транспортного засобу не перебував на військовій службі та не виконував бойового завдання, рухаючись дорогами загального користування, суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_1 є такою особою, яка підпадає під положення Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Окрім цього, слід звернути увагу на те, що під час судового засідання в суді апеляційної інстанції водій ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, визнав повною мірою.
Однак, щодо результату огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу працівниками правоохоронного органу, який становить 0,33 проміле, посилаючись на положення Віденської Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 року, ратифікованої 25.04.1974 року, суд апеляційної інстанції вважає, що вміст алкоголю у повітрі, що видихав ОСОБА_1 , не перевищував гранично допустиму норму, передбачену нормами міжнародного права. Мінімальна межа вмісту алкоголю для визначення стану алкогольного сп'яніння, згідно з нормами міжнародного права, повинна становити 0,25 мг на літр повітря, що видихається, й у перерахунку одиниць виміру алкоголю в крові та повітрі, що видихається, становить 0,5 проміле.
В ст.8 Віденської Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 року з доповненнями, внесеними Європейською угодою від 01.05.1971 року, міститься норма про те, що у національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування транспортними засобами під дією алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю у крові, а у відповідних випадках - в повітрі, що видихається, перевищення якого є не сумісним із керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю у крові у відповідності із національним законодавством не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові чи 0,25 мг на літр повітря, що видихається.
У даному випадку вказана норма Конвенції не встановлює мінімального рівня алкоголю в крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким, на думку авторів Конвенції, настає алкогольне сп'яніння.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не вбачає у діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно зі статтею 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.
Інші підстави, які б свідчили про наявність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, під час апеляційного перегляду справи не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 1,7,25,33,38,294,295,296 КУпАП, суд -
Постанову Індустріального районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2025 року по справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - скасувати.
Апеляційну скаргу правопорушника - задовольнити.
Провадження по справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст. 294 КУпАП не передбачено.
Суддя Харківського Апеляційного суду О.М. Курило