26 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 638/2849/18
провадження № 22-ц/818/3761/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря - Львової С.А.,
учасники справи:
позивач - Державне підприємство «Харківський машинобудівний завод «ФЕД»,
відповідачі - ОСОБА_1 , Харківської міської ради, Департаменту реєстрації Харківської міської ради,
третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2025 року в складі судді Яковлевої В.М.
У березні 2018 року Державне підприємство «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Харківської міської ради, Департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, про визнання частково недійсним рішення Харківської міської ради, скасування запису про державну реєстрацію права та припинення права власності на земельну ділянку, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що Державне підприємство «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» є користувачем державної власності на нерухоме майно, що розташовано за адресою: м. Харків, вул. Новгородська, буд. 73 літ. «Б-2».
Наявність у ДП «ХМЗ «ФЕД» права власності на нерухоме майно (земельна ділянка та розміщений на ній житловий будинок), за адресою: АДРЕСА_1 літ. «Б-2» підтверджується реєстраційним посвідченням від 15.03.2001 року, виданим КП «Харківське міське бюро інвентаризації», яким засвідчено реєстрацію, за Державою в особі Верховної Ради України (користувач ДП «ХМЗ «ФЕД»), житлових будинків літ. «А-2» та літ. «Б-2», розташованих в АДРЕСА_1 .
Відповідно до квартальної зйомки за житловими будинками літ. «А-2» та літ. «Б-2» по АДРЕСА_1 , була закріплена земельна ділянка площею 688 кв м, згідно з рішенням № 20 виконкому Дзержинської районної ради депутатів трудящих від 26.07.1955 року.
В подальшому, на виконання рішення XXVII сесії Харківської міської ради XXIII скликання від 26.12.2001 року житловий будинок літ. «А-2» по АДРЕСА_1 , передано до комунальної власності територіальної громади м. Харкова. На підставі Розпорядження Управління комунального майна та приватизації виконавчого комітету Харківської міської ради № 1426 від 27.12.2001 року зазначений житловий будинок зараховано в господарське відання ДКВЖРЕП Дзержинського району.
Житловий будинок літ. «Б-2» по АДРЕСА_1 залишився в державній власності та, відповідно, в господарському віданні ДП «ХМЗ «ФЕД», окрім квартири АДРЕСА_2 , щодо якої, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19003799 від 04.11.2003 року, на підставі договору купівлі- продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Шишко В.А. від 04.11.2003 року № 2221, зареєстровано право спільної сумісної власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Таким чином, після передачі житлового будинку літ. «А-2» по АДРЕСА_1 в комунальну власність за підприємством, залишилась закріпленою земельна ділянка по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку літ, «Б-2» площею 453 кв м.
Вказаний житловий будинок літ. «Б-2» в АДРЕСА_1 знаходиться між житловими будинками за поштовими адресами АДРЕСА_3 (літ. «А-2»), що підтверджується схемою генерального плану будівельного кварталу № 1179 м. Харкова з експлікацією.
Вказав, що ДП «ХМЗ «ФЕД» є платником земельного податку, об'єктом для оподаткування яким є, в тому числі, земельна ділянка площею 453 кв м, місцезнаходження якої, АДРЕСА_1 , що підтверджує наявність права на вказану земельну ділянку у ДП «ХМЗ «ФЕД».
З метою впорядкування земельної ділянки, закріпленої за ДП «ХМЗ «ФЕД» згідно з рішенням виконкому Дзержинської райради депутатів трудящих № 20 від 26.07.1955 року, та подальшого проведення на ній ремонту (реконструкції) житлового будинку літ. Б-2 по АДРЕСА_1 (збудований підприємством в 1952-1957 роках), в 2014 році організовано виконання відповідних робіт, та 14.04.2014 року між ДП «ХМЗ «ФЕД» та ТОВ «Харківське бюро технічної інвентаризації» укладено договір №304/1 на виготовлення останнім технічного паспорту на житловий будинок літ. Б-2 по АДРЕСА_1 .
Проте, листом № 16 від 28.10.2015 року ТОВ «ХБТІ» повідомлено ДП «ХМЗ «ФЕД», що невідомі особи перешкоджають в обстеженні будинку, оскільки він належить фізичній особі та має адресу: АДРЕСА_4 .
ДП «ХМЗ «ФЕД» звернулось до правоохоронних органів із заявою про рейдерське захоплення земельної ділянки невідомими особами. За результатами перевірки заяви в ЄРДР були внесені відомості про кримінальне правопорушення за № 12015220000000995.
Правоохоронними органами в ході розслідування були встановлені наступні обставини та спосіб захоплення земельної ділянки, яка належить державі в особі ДП «ХМЗ «ФЕД».
Так, рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.01.2015 року у справі № 638/22514/14-ц, позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа - Харківська міська рада, про визнання договору купівлі-продажу садибного житлового будинку загальною площею 198,0 кв м по АДРЕСА_4 , а також визнання права власності на цей будинок було задоволено повністю.
Визнано договір купівлі-продажу № 30/1-2014 від 30.01.2014 року, укладений між громадянкою України ОСОБА_5 та громадянкою України ОСОБА_4 дійсним. Визнано за ОСОБА_4 , право власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок літ.«А-1» після проведеної реконструкції загальною площею 211,3 кв.м, з прибудовами «аі», «а2», «а3», що розташований за адресою: АДРЕСА_4 .
На підставі вказаного судового рішення 16.02.2015 року за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на житловий будинок літ. «А-1», по АДРЕСА_4 .
Після реєстрації права власності (через 16 днів) ОСОБА_4 вищезазначений житловий будинок продано ОСОБА_1 , який є її батьком. Будинок був проданий одночасно 04.03.2015 року двома договорами купівлі-продажу по частині у зв'язку з відсутністю будь-якої документації на земельну ділянку з метою уникнути виконання вимог ст. 377 Цивільного кодексу, якими передбачено, що розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
Після реєстрації права власності на житловий будинок літ. «А-1» ОСОБА_1 рішенням 40 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» від 24.06.2015 року №1916/15 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою по АДРЕСА_4 .
В подальшому ОСОБА_1 оформив технічну документацію та рішенням Харківської міської ради № 2000/15 від 23.09.2015 ОСОБА_1 затверджено проєкт землеустрою та передано у власність земельну ділянку площею 0,033 га для обслуговування житлового будинку, тобто на земельну ділянку, яка з 1955 року вже була закріплена за ДП «ХМЗ «ФЕД» для обслуговування житлового будинку літ. «Б-2» в АДРЕСА_1 .
ДП «ХМЗ «ФЕД» подало апеляційну скаргу до Апеляційного суду Харківської області на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.01.2015 року у справі № 638/22514/14-ц та ухвалою від 10.02.2016 року Апеляційним судом Харківської області рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.01.2015 року у справі № 638/22514/14-ц про визнання договору дійним, про визнання права власності за громадянкою ОСОБА_4 було скасовано.
Тобто, фактично ОСОБА_4 була позбавлена права власності, на підставі якого здійснила наступний продаж фактично неіснуючого житлового будинку, за для подальшого незаконного захоплення земельної ділянки її батьком - ОСОБА_1 .
Вищевикладене свідчить, що рішення 42 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» від 23.09.2015 року № 2000/15 в частині затвердження проекту землеустрою ОСОБА_1 та передачу у власність земельної ділянки суперечить приписам ст.ст.39, 116, 118 ЗК України та повинно бути визнано недійсним.
Наведені порушення порядку відведення земельної ділянки ОСОБА_1 обґрунтовуються наступними фактичними обставинами:
По-перше, місце розташування об'єкта (земельної ділянки) не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.
Так, відповідно схеми генерального плану будівельного кварталу № 1179 м. Харкова з експлікацією, між земельними ділянками в АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_1 , відсутня земельна ділянка з поштовою адресою АДРЕСА_4 .
По-друге, відповідно до даних офіційного сайту ПАО «Укрпошта» поштової адреси « АДРЕСА_4 » (за отриманою ДП «ХМЗ «ФЕД» інформацією), взагалі не існує, а земельна ділянка надана ОСОБА_1 у власність має поштову адресу: АДРЕСА_1 .
Отже, право користування земельною ділянкою (по АДРЕСА_1 ), закріплено за ДП «ХМЗ «ФЕД» рішенням № 20 виконкому Дзержинської районної ради депутатів трудящих від 26.07.1955 року та припинено не було, і погодження на її передачу ОСОБА_1 або іншим особам відсутнє.
Таким чином, на вигадану адресу, з вигаданим будинком, які ані фактично, ані юридично не існували, було прийнято рішення Харківської міської ради про відведення та приватизацію земельної ділянки, яке є незаконним та повинно бути визнано недійсним, оскільки у зазначеної земельної ділянки є законний власник - Держава України.
Вищенаведені обставини ДП «ХМЗ «ФЕД» розцінює як незаконну реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 , площею 0,033 га, та оформлення приватизації земельної ділянки під обслуговування житлового будинку та надання поштової адреси будинку та земельній ділянці, яких фактично не існує, що є порушенням норм чинного законодавства.
Таким чином, станом на 14.02.2018 року у єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про право власності на земельну ділянку, яка фактично належить ДП «ХМЗ «ФЕД», а у державному земельному кадастрі містяться дані на земельну ділянку з адресою, яка не була присвоєна у відповідності до норм чинного законодавства, за межами та кадастровим номером 6310136300:07:021:0021.
ОСОБА_1 перешкоджає ДП «ХМЗ «ФЕД» як законному користувачу реалізовувати своє право користування житловим будинком літ. «Б-2» та земельною ділянкою, яка розташована в АДРЕСА_1 , що порушує права ДП «ХМЗ «ФЕД» як законного користувача, оскільки позбавляє права провести реконструкцію будинку, зареєструвати право власності на будинок у новому реєстрі та привести у належний стан земельну ділянку.
Тобто, єдиним вирішенням спірного питання є захист у судовому порядку, шляхом визнання недійсними неправомірного рішення Харківської міської ради №2000/15 від 23.09.2015, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 25794842 від 03.11.2015, прийняте державним реєстратором Перебоєвою Тетяною Іванівною та визнання недійсним свідоцтва про право власності індексний номер 46812418 від 03.11.2015 р., видане ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,033 га кадастровий номер 6310136300:07:021:0021, яка розташована за адресою АДРЕСА_4 , та яка фактично являється земельною ділянкою за адресою по АДРЕСА_1 .
Враховуючи вищевикладене, вважає, що право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_4 , повинно бути скасоване за рішенням суду, як єдиний спосіб відновлення порушеного права власності Держави та ДП «ХМЗ «ФЕД» на житловий будинок літ. «Б-2» та земельну ділянку, які розташовані в АДРЕСА_1 .
Позивач вважає, що в разі залишення в силі незаконних рішень Харківської міської ради, свідоцтва на право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 6310136300:07:021:0021, за ОСОБА_1 , зазначене рішення призведе до фактичної втрати земельної ділянки та будинку за адресою: АДРЕСА_1 та спричинить значні збитки Державі Україна в особі ДП «ХМЗ «ФЕД».
Просив визнати недійсним рішення Харківської міської ради № 1916/15 від 24.06.2015 року в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_7 , рішення Харківської міської ради № 2000/15 від 23.09.2015 року в частині затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_7 , з кадастровим номером 6310136300:07:021:0021 ОСОБА_1 у власність;
скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію прав № 11868344 від 15 жовтня 2015 року на земельну ділянку з кадастровим номером: 6310136300:07:021:0021та державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 6310136300:07:021:0021, припинивши право власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку;
скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:07:021:0021;
визнати недійсним свідоцтво про право власності серія та номер; НОМЕР_1 , видане 03.11.2015 на ім'я ОСОБА_1 , видавник: Харківське міське управління юстиції.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2025 року у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду Державне підприємство «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що внаслідок неповноти встановлення обставин судом не встановлено факту того, що земельні ділянки, які розташовані в АДРЕСА_4 (кадастровий номер 6310136300:07:021:0021) та по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310136300:07:0501) є аналогічними, тобто однією і тією ж самою земельною ділянкою, суміжними, накладаються одна на одну чи їх межі якимось чином (частково чи повністю) перетинаються. Запис про державну реєстрацію права власності позивача в контексті спірних правовідносин внесенню не підлягає, оскільки за позивачем не оформлювалося право власності, спірна земельна ділянка належала підприємству на праві постійного землекористування. Наведені судом правові позиції Верховного Суду стосуються прав попереднього власника земельної ділянки, щодо якої виник спір, однак підприємство володіло спірною земельною ділянкою на праві постійного землекористування. Отже, спосіб захисту прав позивача, який визначено судом як єдиний вірний, не відповідає принципу належності в даному спорі та не призведе до відновлення прав позивача.
16 червня 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» ОСОБА_1 через свого представника подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважав рішення суду законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Державне підприємство «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» є користувачем державної власності на нерухоме майно, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 літ. «Б-2».
Наявність у ДП «ХМЗ «ФЕД» права власності на нерухоме майно (земельна ділянка та розміщений на ній житловий будинок), за адресою: АДРЕСА_1 літ. «Б-2» підтверджується реєстраційним посвідченням на об'єкти нерухомого майна від 15.03.2001 року, виданим КП «Харківське міське бюро інвентаризації», яким засвідчено реєстрацію, за Державою в особі Верховної Ради України (користувач ДП «ХМЗ «ФЕД»), житлових будинків літ. «А-2» та літ. «Б-2», розташованих в АДРЕСА_1 . (а.с.18 т.1).
Відповідно до квартальної зйомки за житловими будинками літ. «А-2» та літ. «Б-2» по АДРЕСА_1 , була закріплена земельна ділянка площею 688 м2, згідно з рішенням № 20 виконкому Дзержинської районної ради депутатів трудящих від 26.07.1955 року.
В подальшому, на виконання рішення XXVII сесії Харківської міської ради XXIII скликання від 26.12.2001 року житловий будинок літ. «А-2» по АДРЕСА_1 , було передано до комунальної власності територіальної громади м. Харкова. На підставі Розпорядження Управління комунального майна та приватизації виконавчого комітету Харківської міської ради № 1426 від 27.12.2001 року зазначений житловий будинок зараховано в господарське відання ДКВЖРЕП Дзержинського району (а.с.19 т.2).
Житловий будинок літ. «Б-2» по АДРЕСА_1 залишився в державній власності та, відповідно, в господарському віданні ДП «ХМЗ «ФЕД», окрім квартири АДРЕСА_2 , щодо якої, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19003799 від 04.11.2003 року, на підставі договору купівлі- продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Шишко В.А. від 04.11.2003 року № 2221, зареєстровано право спільної сумісної власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Таким чином, після передачі житлового будинку літ. «А-2» по АДРЕСА_1 в комунальну власність за підприємством, залишилась закріпленою земельна ділянка по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку літ, «Б-2» площею 453 м2.
Вказаний житловий будинок літ. «Б-2» в АДРЕСА_1 знаходиться між житловими будинками за поштовими адресами АДРЕСА_8 , АДРЕСА_1 (літ. «А-2»), що підтверджується схемою генерального плану будівельного кварталу № 1179 м. Харкова з експлікацією.
Заступником голови Фонду державного майна України ОСОБА_6 на запит від 10.12.2015 року № 218/116 надано витяг з Єдиного реєстру обєктів державної власності щодо окремого нерухомого державного майна, яке перебуває на балансі ДП «ХМЗ «ФЕД» (код ЄДРПОУ 14310052, суб'єкт управління: Державний концерн «Укроборонпром»).
Згідно з додатком до листа ФДМУ від 15.01.2016 № 10-15-625, а саме, витягом з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна на балансі ДП «ХМЗ «ФЕД» перебуває майно за адресою: АДРЕСА_1 , назва майна - флігель, залишковою вартістю 34,2 тис. грн. (а.с.21 т.1).
Так, на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, №390/08 від 26.02.2008 року виданого управлінням земельних ресурсів у м. Харків, власник (користувач) земельної ділянки, що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 , кадастровий код земельної ділянки 6310136300:07:021:0501 вказано ДП «ХМЗ «ФЕД», який сплачує податок на земельну ділянку, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 210399,00 грн (а.с.22-23 т.1).
Відповідно до доданого розрахунку, земельний податок розраховано щодо земельної ділянки кадастровим номером 6310136300:07:021:0501 (а.с.24-26 т.1).
Відповідно до архівної копії рішення № 604-4 виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих про відвід земельної ділянки заводу на Павловому полі для житлового будівництва, вирішено було відвести заводу земельну ділянку, орієнтовно площею 0,25 га за рахунок вільної від забудови землі на Павловому полі для побудови двоповерхового житлового будинку (а.с.27 т.1).
04 березня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу частини житлового будинку, за умовами якого останній прийняв у власність частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 . На земельній ділянці розташований житловий будинок літ. А-1, дерев'яний, загальною площею 211,3 кв м, житловою площею 134,1 кв м. Майно належить продавцю на праві приватної власності на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова, справа № 638/22514/14-ц 2/638/1234/15 від 30.01.2015. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. та зареєстрований в реєстрі за № 279 (а.с.45 т.1, а.с.174 т.2).
04 березня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу частини житлового будинку, за умовами якого останній прийняв у власність частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 . На земельній ділянці розташований житловий будинок літ. А-1, дерев'яний, загальною площею 211,3 кв м, житловою площею 134,1 кв м. Майно належить продавцю на праві приватної власності на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова, справа № 638/22514/14-ц 2/638/1234/15 від 30.01.2015. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. та зареєстрований в реєстрі за № 275 (а.с.46 т.1, а.с.170-171 т.2).
Згідно з рішенням 40 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» від 24.06.2015 № 1916/15 Харківська міська рада вирішила надати дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України, зазначеним у додатку до цього рішення. (а.с.42 т.1).
У додатку до рішення 40 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» від 24.06.2015 № 1916/15 міститься перелік громадян, яким надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова за рахунок земель житлової та громадської забудови площею орієнтовно 0, 0330 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_9 (а.с.42 т.1).
Згідно з рішенням 42 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» від 23.09.2015 № 2000/15 Харківська міська рада затвердила проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадянам, зазначеним у додатках 1, 2, 3 до цього рішення. Передано у приватну власність земельні ділянки громадянам України, зазначеним у додатку 1 до цього рішення (а.с.28-30 т.1).
У додатку 1 до рішення 42 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» від 23.09.2015 № 2000/15 міститься перелік громадян, яким передано у приватну власність земельні ділянки, зокрема, ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку, яка належить територіальній громаді м. Харкова (кадастровий номер 6310136300:07:021:0021), за рахунок земель житлової та громадської забудови (код КВЦПЗ - 02.01) площею 0, 0330 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_9 (а.с.31 т.1).
Відповідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.11.2015, індексний номер: 46812418, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер: 6310136300:07:021:0021 (а.с.43 т.1).
На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.11.2015, індексний номер: 4681248, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер: 6310136300:07:021:0021, дата державної реєстрації земельної ділянки 19.09.2015, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 46813278, 03.11.2015 (а.с.44 т.1).
Листом директора Департаменту Харківської міської ради О.І. Дробот від 28 березня 2018 року № 9875/0/50-18 щодо розгляду звернення Директору ДП «ХМЗ «ФЕД» Пащенку О.Ю. щодо присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна, розташованому за адресою: АДРЕСА_4 , повідомлено про те, що відповідно до інформації, наданої Департаментом містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради або виконавчого комітету Харківської міської ради щодо присвоєння або зміни адреси об'єкту нерухомого майна по АДРЕСА_4 містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради не готувалися. (а.с.63 т.2, а.с.6 т.3).
Згідно листа Директора КП «ХМБТІ» М.І. Дегтярьова № 7527 від 14 грудня 2015 року, на запит № 218/114 від 10.12.2015 р надано ксерокопії: експлікації та схематичного плану будівельного кварталу № 1179; копію реєстраційного посвідчення від 15.03.2001, виданого на підставі Закону України «Про власність» від 07.02.1991 року V ст. 32-1; довідки про балансову належність від 02.03.2001 року № 45-ЖКО, згідно якого, житловий будинок літ. «Б-2» по АДРЕСА_1 , зареєстрований за Державою в особі Верховної Ради (користувач Державне підприємство Харківський машинобудівний завод «ФЕД»).
Одночасно повідомлено, що згідно даних відділу збереження технічної документації, інвентаризаційна справа по АДРЕСА_4 відсутня.
Щодо надання технічного паспорту, КП «ХМБТІ» повідомило, що технічний паспорт виготовляється в єдиному екземплярі та надається власнику особисто. (а.с.7 т. 3).
Листом директора Департаменту реєстрації Харківської міської ради О.І. Дробот від 08 лютого 2018 року № 427/0/50-18 щодо проведення перевірки обставин прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та подальших рішень стосовно набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 повідомлено наступне.
Відповідно до інформації, наданої Департаментом земельних Харківської міської ради, рішенням 40 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» від 24.06.2015 № 1916/15 ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_4 .
Дане рішення було прийнято на підставі відповідного звернення ОСОБА_1 , документів, що підтверджують право власності на житловий будинок за вказаною адресою, обґрунтування меж та розмірів земельної ділянки, розроблених Управлінням містобудування та архітектури та затверджених Департаментом містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради, технічного паспорту на об'єкт нерухомого майна та документів, що підтверджують особу заявника.
Відповідно до листа Управління містобудування та архітектури від 29.01.2018 № 925/0/27-18 акт обґрунтування меж та розмірів земельної ділянки було виготовлено на підставі документів, наданих заявником, згідно з якими, житловий будинок літ. «А-1» по АДРЕСА_4 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .
Рішенням 42 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» від 23.09.2015 № 2000/15 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку (кадастровий номер 6310136300:07:021:0021) площею 0,0330 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_4 .
Зазначене вище рішення було прийнято відповідно до вимог діючого законодавства на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого у встановленому законом порядку, в тому числі погодженого суб'єктами користування суміжними земельними ділянками, розташованими за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , АДРЕСА_6 . (а.с 8-9 т.3).
Листом директора Департаменту реєстрації Харківської міської ради О.І. Дробот № 1889/0/50-18 від 20 червня 2018 року щодо присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна та набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , повідомлено, що рішенням 40 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про надання дозволу громадянам на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» від 24.06.2015 № 1916/15 ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_4 .
Дане рішення було прийнято на підставі відповідного звернення ОСОБА_1 , документів, обґрунтування меж та розмірів земельної ділянки, розроблених Управлінням містобудування та архітектури та затверджених заступником директора Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради, технічного паспорту на будинок та документів, що посвідчують особу громадянина України.
Відповідно до листа Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради № 4690/0/27-18 від 11.06.2018 акт обґрунтуванням меж та розмірів земельної ділянки було виготовлено на підставі документів, наданих заявником.
Рішенням 42 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» від 23.09.2015 № 2000/15 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку (кадастровий номер 6310136300:07:021:0021) площею 0,0330 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_4 .
Зазначене вище рішення було прийнято відповідно до вимог діючого законодавства на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого у встановленому законом порядку, в тому числі погоджене суб'єктами користування суміжними земельними ділянками, розташованими за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , АДРЕСА_6 . (а.с.10-11 т.3).
Згідно листа директора філії ДП «Центр державного земельного кадастру» А.М. Шаповалова № 07/1377 від 30 листопада 2018 року, на виконання договору № 171/18-209 від 27.11.2018 року Харківською регіональною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» забезпечено аналіз та співставлення інформації щодо меж та місця розташування земельної ділянки по АДРЕСА_1 та земельної ділянки по АДРЕСА_4 , якій згідно Публічної кадастрової картки України присвоєно кадастровий номер 6310136300:07:021:0021.
Роботи здійснювалися на підставі технічного звіту по земельно-кадастровій інвентаризації земельної ділянки Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» м. Харків, вул. Новгородська, 73 (розробник ТОВ «ЗІК» 2000 р.), матеріалів Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», наданих листами від 14.12.2015 року № 7527 та від 26.07.2018 року № 8341/04-11, а також даних Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки по АДРЕСА_4 , кадастровий номер 6310136300:07:021:0021, та суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_5 , кадастровий номер 6310136300:07:021:0006, та по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136300:07:021:0016.
За результатами аналізу та співставлення зазначених вище документів та інформації можна зробити наступні висновки:
1) земельна ділянка по АДРЕСА_4 , кадастровий номер 6310136300:07:021:0021, була частиною земельної ділянки по АДРЕСА_1 , щодо якої було розроблено технічний звіт по земельно-кадастровій інвентаризації земельної ділянки Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» (м. Харків, вул. Новгородська, 73 (розробник ТОВ «ЗІК» 2000 р.);
2) земельна ділянка по АДРЕСА_1 , на півночі мала спільну межу з земельною ділянкою по АДРЕСА_5 , кадастровий номер 6310136300:07:021:0006, а зі сходу мала спільну межу з земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136300:07:021:0016.
3) земельна ділянка по АДРЕСА_4 , кадастровий номер кадастровий номер 6310136300:07:021:0021, на півночі має спільну межу з земельною ділянкою по АДРЕСА_5 , кадастровий номер 6310136300:07:021:0006, а зі сходу має спільну межу з земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136300:07:021:0016.
План співставлення земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 . (а.с.20 т.3).
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 січня 2015 року у справі № 638/22514/14-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа: Харківська міська рада про визнання договору дійсним, визнання права власності, позовну заяву ОСОБА_4 - задоволено повністю, визнано договір купівлі-продажу № 30/1-2014 від 30.01.2014 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 дійсним; визнано за ОСОБА_4 , право власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок літ. “А-1», загальною площею 211,3 кв. м, з прибудовами “а1», “а2», “а3», що розташований за адресою: АДРЕСА_4 ; стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму сплаченого судового збору у розмірі 300,00 грн (а.с.55-58 т.3).
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 10 лютого 2016 року заяву ОСОБА_4 задоволено, прийнято відмову ОСОБА_4 від позову до ОСОБА_5 , третя особа: Харківська міська рада про визнання договору дійсним, визнання права власності; рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 30 січня 2015 року скасовано, провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа: Харківська міська рада про визнання договору дійсним, визнання права власності - закрито (а.с.59-61 т.3).
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2023 року у даній справі призначено комплексну земельно-технічну, будівельно-технічну та ґрунтознавчу експертизу, яку не було проведено, оскільки не було надано додаткові матеріали для її проведення (а.с.84-85 т.4).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Частиною першою статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
У частині першій статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону
Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проєктів відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проєктів відведення земельних ділянок регулюється статтею 118 ЗК України.
Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина перша статті 125 ЗК України).
Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами (частина перша статті 126 ЗК України).
Відповідно до частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Звертаючись до суду з даним позовом ДП «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» вважало, що спірна земельна ділянка, яка передана у приватну власність ОСОБА_1 накладається на землі, які перебувають у постійному користуванні ДП «Харківський машинобудівний завод «ФЕД».
Також, підприємство посилалося на те, що спірна земельна ділянка перебуває у державній власності, її передача у приватну власність фізичній особі здійснена з порушенням вимог земельного законодавства, у зв'язку із чим рішення органу місцевого самоврядування підлягає визнанню частково недійсним, скасування запису про державну реєстрацію права та припинення права власності на земельну ділянку, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
У постанові Верховного Суду від 24 вересня 2025 року у справі № 200/5329/19 (провадження № 61-6185св24) зазначено, що захист права користування є складовою визначеного законом принципу захисту права власності.
Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387, 388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов). Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Факт володіння нерухомим майном за загальним правилом можна підтвердити, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 90)). Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв'язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо така особа не набула права власності. Водночас ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 65-67)).
Фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на нерухоме майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. Інакше кажучи, зайняття земельної ділянки, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його володіння цією ділянкою. У таких випадках її власник має право вимагати усунення цих перешкод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 70-71)).
Заволодіння земельними ділянками є неможливим лише в разі, якщо на такі ділянки в принципі, за жодних умов, не може виникнути право власності. Якщо ж закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема, неправомірного) земельною ділянкою.
З урахуванням наведеного визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном.
Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб'єктом (див. постанову Верховного Суду від 30 липня 2020 року в справі № 752/13695/18).
Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно. При цьому стаття 400 ЦК України вказує на обов'язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21)).
Держава, не є володільцем спірних земельних ділянок, але як власник має право володіння ними (частина перша статті 317 ЦК України). Тому права держави підлягають захисту шляхом витребування таких ділянок з володіння кінцевих набувачів. Статус володільця у держави буде відновлений у разі задоволення вимог у частині витребування на її користь спірних земельних ділянок та внесення до відповідного державного реєстру записів про право власності держави на ці ділянки
Аналогічні за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01 травня 2024 року у справі № 369/2869/22 (провадження № 61-15246св23), від 03 липня 2024 року у справі № 369/4575/22 (провадження № 61-17205св23).
Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника - позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) (пункт 89), від 07 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18) (пункт 95), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) (пункти 114, 142), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) (пункт 67), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19) (пункт 10.29), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19) (пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) (пункт 146), від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15ц (провадження № 14-31цс20), від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21) (пункт 37)).
Рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження№ 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)).
Крім того, не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18, пункт 5.17), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-386цс18, пункт 74), від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20, пункт 8.1).
Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі правові висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі№ 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово робила висновки, що вимога про витребування земельної ділянки призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).
Схожий висновок також зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що «витребування як належний спосіб захисту у цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки площею 0,1259 га, така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на смугу відведення залізниці. Для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні - тобто така земельна ділянка накладається на смугу відведення залізниці) має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»). Тому в контексті обставин цієї справи та заявлених позовних вимог належним (правомірним) способом захисту може бути позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, що належить на праві постійного користування АТ «Укрзалізниця» та накладається на земельну ділянку, що знаходиться у власності ОСОБА_4 ».
У справі, що переглядається, метою позивача є повернення спірної земельної ділянки у власність держави та користування ДП «Харківський машинобудівний завод «ФЕД», оскільки ця земельна ділянка була передана ОСОБА_1 за рахунок земель, які знаходились у користуванні ДП «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» і при цьому із користування останнього у встановленому законом порядку не вилучались.
Встановивши, що передана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка була закріплена за ДП «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» на праві постійного користування, а позов пред'явлено про визнання частково недійсним рішення органу місцевого самоврядування, скасування запису про державну реєстрацію права та припинення права власності на земельну ділянку, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що даний позов не спрямований у контексті зазначених обставин справи на ефективне відновлення права держави на спірну земельну ділянку, яка накладається на землі, які перебувають у постійному користуванні ДП «Харківський машинобудівний завод «ФЕД».
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки обраний позивачем спосіб захисту про визнання частково недійсним рішення органу місцевого самоврядування, скасування запису про державну реєстрацію права та припинення права власності на земельну ділянку, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки, є неефективним. В контексті обставин цієї справи належним способом захисту прав держави є звернення до суду з вимогами про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Такі висновки узгоджуються із судовою практикою Верховного Суду, яка є сталою та сформованою.
Аналізуючи обсяг дослідження доводів заявника та їх відображення в рішенні суду першої інстанції, питання обґрунтованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду, зводяться до незгоди з ним та необхідності здійснення переоцінки встановлених фактичних обставин.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Докази та обставини, на які посилається ДП «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» - залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова