26 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 638/8375/25
провадження № 22-ц/818/4396/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря - Львової С.А.,
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 27 червня 2025 року в складі судді Штих Т.В.
У травні 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 був пенсіонером Міністерства внутрішніх справ України перебував на пенсійному обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримував пенсію, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року у справі №520/6397/22З зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 на підставі довідки Міністерства внутрішніх справ України в особі Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №100/29774 від 10.06.2021 (вих. №33/41-674) з 01.12.2019, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2022 по справі № 520/6397/22 ОСОБА_3 нарахована різниця в пенсії за період з 01.04.2019 по 10.12.2022 в сумі 168724,55 грн, яка не була отримана ним.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .
Зазначили, що спадкоємцями ОСОБА_3 в рівних частинах є його дружина ОСОБА_1 та його дочка ОСОБА_2 .
Відповідно свідоцтва про право на спадщину від 11.12.2024 реєстровий номер 7-908 ОСОБА_1 є спадкоємцем частини майна ОСОБА_3 у вигляді недотриманої за життя спадкодавцем пенсії, перерахунок якої здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2022 по справі № 520/6397/22 у сумі 168724,55 грн.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 11.12.2024 реєстровий номер 7-909 ОСОБА_2 є спадкоємцем частини майна ОСОБА_3 у вигляді недотриманої за життя спадкодавцем пенсії, перерахунок якої було здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2022 по справі № 520/6397/22 у сумі 168724,55 грн.
08.01.2025 вони звернулись до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявами про виплату недоотриманої пенсії.
Листами від 30.01.2025 вих № 2877-727/П-04/8-2000/25 та № 2969-727/П-04/8-2000/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області підтвердило, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2022 по справі № 520/6397/22 за адміністративним позовом ОСОБА_3 нараховано різницю в пенсії за період з 01.12.2019 по 30.11.2022 у розмірі 168724,55 грн, яку внесено до Реєстру судових рішень.
ГУ Пенсійного фонду України в Харківській області в зазначених листах повідомило, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові і залишилися неодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. В підсумку ГУ Пенсійного фонду України в Харківській області в листах від 30.01.2025 вих. № 2877-727/П-04/8-2000/25 та № 2969-727/П-04/8-2000/25 зазначило, що оскільки вони не є сторонами в судовому процесі по вказаній справі та до Головного управління не звертались із заявою у строки, передбачені ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», підстави вносити їх дані до реєстру судових рішень відсутні.
Просили стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти у вигляді нарахованої, але недоотриманої за життя ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії, що увійшла до складу спадщини відповідно до Свідоцтва про право на спадщину від 11 грудня 2024 року, реєстровий номер 7-908, виданого державним нотаріусом Другої Харківської нотаріальної контори Одрінською О.В., у розмірі 84 362,28 грн; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_2 грошові кошти у виді нарахованої, але недоотриманої за життя ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії, що увійшла до складу спадщини відповідно до Свідоцтва про право на спадщину від 11 грудня 2024 року, реєстровий номер 7-909, виданого державним нотаріусом Другої Харківської нотаріальної контори Одрінською О.В., у розмірі 84 362,27 грн; вирішити питання щодо судових витрат.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 27 червня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задоволено, стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти у вигляді нарахованої, але недоотриманої за життя ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії, що увійшла до складу спадщини відповідно до Свідоцтва про право на спадщину від 11 грудня 2024 року, реєстровий номер 7-908, виданого державним нотаріусом Другої Харківської нотаріальної контори Одрінською О.В., у розмірі 84 362,28 грн; стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_2 грошові кошти у виді нарахованої, але недоотриманої за життя ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії, що увійшла до складу спадщини відповідно до Свідоцтва про право на спадщину від 11 грудня 2024 року, реєстровий номер 7-909, виданого державним нотаріусом Другої Харківської нотаріальної контори Одрінською О.В., у розмірі 84 362,27 грн; стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 674,90 грн; стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору у розмірі 674,90 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення скасувати та ухвалити нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суми недоодержаної пенсії не входять до складу спадщини та виплачуються членам сім'ї, які належать до тих, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або члена сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше шести місяців після смерті. Заборгованість щодо виплати пенсії ОСОБА_3 відсутня, тому для застосування статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» немає підстав. Зазначило, що органами Пенсійного фонду України ведеться реєстр з метою систематизації та упорядкування судових рішень. До реєстру, у разі смерті стягувача, вноситься інформація про його дату смерті, а також прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або його серію та номер паспорту особи (осіб), яка має (які мають) право на одержання сум нарахованих згідно рішення суду у зв'язку зі смертю стягувача. Станом на звітну дату рішення суду щодо зміни стягувача до головного управління не надходило. Оскільки позивачі не є стороною в судовому процесі по справі № 520/6397/22, вносити зміни до реєстру підстави відсутні. Таким чином відсутні порушення з боку Управління реалізації прав позивачів як спадкоємців на отримання всього належного їм спадкового майна.
11 серпня 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких вважали рішення суду законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою. При цьому зазначили, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Судом в оскаржуваному рішенні зроблено правильний висновок, що заміна сторони у виконавчому провадженні здійснюється виключно за участю стягувача, що в даному випадку є неможливим, оскільки стягувач помер, а права та обов'язки кредитора не входять до складу спадщини в силу закону.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року у справі № 520/6397/22 позовну заяву ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у нездійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_3 на підставі довідки Міністерства внутрішніх справ України в особі Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №100/29774 від 10.06.2021 (вих. №33/41-674) з 01.12.2019; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 на підставі довідки Міністерства внутрішніх справ України в особі Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №100/29774 від 10.06.2021 (вих. №33/41-674) з 01.12.2019, з урахуванням раніше виплачених сум; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено; стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_3 у розмірі 992,40 грн (а.с.11-14).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 (а.с.10).
Відповідно свідоцтва про право на спадщину від 11.12.2024, виданого державним нотаріусом Другої Харківської міської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 7-908, ОСОБА_1 є спадкоємицею частини майна ОСОБА_3 у вигляді недотриманої за життя спадкодавцем пенсії, перерахунок якої здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2022 по справі № 520/6397/22 у сумі 168724,55 грн (а.с.16).
Відповідно свідоцтва про право на спадщину від 11.12.2024, виданого державним нотаріусом Другої Харківської міської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 7-909, ОСОБА_2 є спадкоємицею частини майна ОСОБА_3 у вигляді недотриманої за життя спадкодавцем пенсії, перерахунок якої було здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2022 по справі № 520/6397/22 у сумі 168724,55 грн (а.с.17).
З листів Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.01.2025 вбачається, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2022 по справі № 520/6397/22 за адміністративним позовом ОСОБА_3 нараховано різницю в пенсії за період з 01.12.2019 по 30.11.2022 у розмірі 168724,55 грн, яку внесено до Реєстру судових рішень. Зазначено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові і залишилися неодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Також зазначено, що оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є сторонами в судовому процесі по вказаній справі та до Головного управління не звертались із заявою у строки, передбачені ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», підстави вносити їх дані до реєстру судових рішень відсутні (а.с.20-23).
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Частинами другою та третьою статті 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що при зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.
Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 638/19167/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21, від 22 лютого 2024 року у справі № 461/5878/22.
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю.
Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок, зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У разі відсутності у померлого пенсіонера з числа військовослужбовців (інших осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб») членів сім'ї, які належать до кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або членів сім'ї, які проживали разом із ним на день його смерті, або у випадку, коли вказані особи у межах визначених законом строку не звернулися за отриманням сум пенсії, які належали померлому пенсіонерові, правовідносини, пов'язані з отриманням цих сум пенсії, що підлягали виплаті такому пенсіонерові за його життя, стають спадковими.
Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 420/5064/22.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов'язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.
Встановивши, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/6397/22 від 19 вересня 2022 року, яке ухвалене та набрало законної сили за життя спадкодавця ОСОБА_3 , зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести йому перерахунок та виплату пенсії, однак суми пенсії, що належали ОСОБА_3 , залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 успадкували у рівних частинах належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України, а тому заявлена ними вимога про стягнення грошових коштів з органу пенсійного фонду є ефективною в розрізі поновлення порушених спадкових прав.
За викладених обставин, суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв'язку з незаконним перешкоджанням відповідачем реалізації прав позивачів як спадкоємців за законом на отримання належного їм спадкового майна - пенсії спадкодавця, яка залишилася не отриманою останнім за життя.
Доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про те, що суми недоодержаної пенсії не входять до складу спадщини, та посилання на статтю 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», є безпідставними, оскільки, як вже зазначалось, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємицями за законом першої черги, які у встановлений законом строк звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , а тому вони успадкували у рівних частинах належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до статті 1227 ЦК України у тому розмірі, в якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті. Упродовж шестимісячного строку після смерті ОСОБА_3 позивачі не звертались за виплатою цих сум безпосередньо до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, та їм такі суми не виплачено, тому вони увійшли до складу спадщини.
Посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на те, що заборгованість щодо виплати пенсії ОСОБА_3 відсутня, тому для застосування статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» немає підстав, судова колегія відхиляє, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не виконано судове рішення про зобов'язання здійснити перерахунок та виплатити пенсію померлому ОСОБА_3 .
Сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя внаслідок неправомірних дій пенсійного фонду, який не виконував у добровільному порядку судове рішення, що набрало законної сили, і яким пенсійний орган було зобов'язано провести нарахування та виплату підвищення до пенсії.
Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 673/393/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 804/536/18, від 22 лютого 2024 року у справі № 461/5878/22.
Аргументи відповідача про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не звертались до адміністративного суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, колегія суддів також відхиляє, оскільки спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачів свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії, яка належала спадкодавцю за життя, тому цей спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Процесуальним правонаступництвом є заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірних правовідносин, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки сторони або третьої особи.
Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 750/7865/18 за позовом фізичної особи до органу пенсійного фонду щодо виплати нарахованої, але невиплаченої спадкодавцю (батьку позивача) пенсії дійшла висновку, що судові рішення, на підставі яких в органу пенсійного фонду виник обов'язок провести доплату до пенсії, позивача не стосуються. Тому звернення із заявами про заміну стягувача правонаступником у цих виконавчих провадженнях після їх закінчення не призведе до захисту порушеного права позивача.
Отже, спір, що виник у зв'язку з відмовою органу пенсійного фонду у позасудовому порядку (добровільно) здійснити виплату суми недоплаченої пенсії, не може бути вирішений за правилами статей 52, 379 КАС України, тобто з використанням інституту процесуального правонаступництва або заміни сторони виконавчого провадження.
Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 28 листопада 2023 року у справі № 420/244/20, від 14 березня 2024 року у справі № 420/3331/21, від 19 вересня 2024 року у справі № 500/620/20.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів у справі і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.
Докази та обставини, на які посилається Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 27 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова