26 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 638/15555/23
провадження № 22-ц/818/2312/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря - Львової С.А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2024 року в складі судді Цвіри Д.М.
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що між ним та ОСОБА_2 укладено договори позики, які посвідчені нотаріально.
За договором позики від 08.11.2018 розмір позики становить 1 269 000,00 грн, еквівалент 45 000,00 доларів США, яка надається на строк до 08.11.2021 включно.
За договором позики від 30.01.2019 розмір позики становить 308 000,00 грн, еквівалент 11 000,00 доларів США, яка надається на строк до 30.01.2022.
За договором позики від 18.12.2019 розмір позики становить 470 000,00 грн, еквівалент 20 000,00 доларів США, яка надається на строк до 18.12.2021.
Зазначив, що умовами вказаних договорів також передбачено, що позичальник зобов'язався повернуту позики у розмірах, що не може бути меншим за відповідний еквівалент (п.4.1).
Відповідно до п.2.3 цих договорів проценти на суму позики не нараховуються до дати, зазначеної у п.3.1 договору; наступного дня після дати, зазначеної у п.3.1 договору, на суму неповернутої позики нараховуються проценти в розмірі 20% річних від простроченої суми позик за весь період прострочення, які позичальник зобов'язується сплатити позикодавцю.
Зазначив, що відповідач взятих на себе зобов'язань у визначені строки не виконав, грошові кошти взяті в позику не повернув.
Вказав, що станом на 20.10.2023 розмір позики, що підлягає поверненню відповідачем за договором позики від 08.11.2018 становить 1 642 500,00 грн, за договором позики від 30.01.2019 становить 401 500,00 грн, за договором позики від 18.12.2019 становить 730 000,00 грн.
Зазначив, що розмір 20% річних за договором позики від 08.11.2018 за період з 09.11.2021 по 23.02.2022 становить 74 401,64 грн, за договором позики від 30.01.2019 за період з 01.02.2022 по 23.02.2022 становить 3932,94 грн, за договором позики від 18.12.2019 за період з 21.12.2021 по 23.02.2022 становить 19 432,33 грн.
Просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 08.11.2018 в розмірі 1 642 500,00 грн, за договором позики від 30.01.2019 в розмірі 401 500,00 грн, за договором позики від 18.12.2019 в розмірі 730 000,00 грн, а також 20% річних за договором позики від 08.11.2018 в розмірі 74 401,64 грн, за договором позики від 30.01.2019 в розмірі 3932,94 грн, за договором позики від 18.12.2019 в розмірі 19 432,33 грн, а всього стягнути 2 871 766,91 грн; вирішити питання щодо судових витрат.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 08 листопада 2018 року у розмірі 1 716 901,64 грн., яка складається з основного боргу у розмірі 1 642 500,00 грн та 20 % річних у розмірі 74 401,64 грн; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 30 січня 2019 року у розмірі 405 432,94 грн, яка складається з основного боргу у розмірі 401 500,00 грн та 20 % річних у розмірі 3932,94 грн; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 18 грудня 2019 року у розмірі 749 432,33 грн, яка складається з основного боргу у розмірі 730 000,00 грн та 20 % річних у розмірі 19 432,33 грн; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 13 956,80 грн; на підставі ч.ч.7, 8 ст.158 ЦПК України заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 грудня 2023 року по даній справі, - продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи, а якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення - відмовлено.
Не погоджуючись з заочним рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив заочне рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі; вирішити питання щодо судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що через відсутність належного його повідомлення судом першої інстанції він був позбавлений можливості надати суду докази, що підтверджують безпідставність позовних вимог, підготувати відзив, заявити відповідні клопотання. Вказав, що ніяких грошей у позивача він не брав, ніяких договорів не укладав та нічого не підписував.
21 жовтня 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» ОСОБА_1 через свого представника подав до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення у справі, в яких вважав рішення суду законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою. Також зазначив, що відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача щодо призначення у справі почеркознавчої експертизи.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення, заочне рішення суду - залишити без змін.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач зобов'язання за договорами позики не виконав, грошові кошти позивачу у визначений договорами строк не повернув, тому неповернута сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а також нараховані 20% річних.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ОСОБА_1 як позикодавцем і ОСОБА_2 як позичальником укладені в письмовій формі три договори позики, які посвідчені нотаріально, а саме: договори позики від 08 листопада 2018 року та від 30 січня 2019 року, посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шаульською Н.І., а також договір позики від 18 грудня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Богданович А.О.
Договором позики від 08 листопада 2018 року передбачено наступне: розмір позики за цим договором становить 1 269 000,00 грн., що дорівнює еквіваленту 45 000 доларів США 00 центів за курсом 28 грн. 20 коп. за 1 долар США (п.2.1.); позика надається Позичальнику на строк до 08 листопада 2021 року включно і має бути повернута Позикодавцю до 08 листопада 2021 року включно (п.3.1.); при настанні дати, вказаної в п.3.1. цього договору, Позичальник зобов?язується повернути Позикодавцю позику у розмірі, що зазначений в п.2.1. цього Договору, при цьому цей розмір не може бути меншим за еквівалент 45 000 доларів США 00 центів за курсом продажу долару США на Міжбанківському валютному ринку України; для визначення курсу Міжбанківського валютного ринку України буде використовуватися курс продажу долара США за гривні (BID) по міжбанківському курсу гривні згідно даних сайту http://udinform.com з фіксацією курсу закриття продажу долара США за гривню; у випадку відсутності інформації на цій сторінці з будь-яких причин (не працює сайт тимчасово, взагалі відсутня така сторінка на момент повернення, тощо) розмір позики має бути не меншим, ніж еквівалент 45 000 доларів США 00 центів за самим вищим курсом продажу долару США на Міжбанківському валютному ринку України на момент повернення позики, який буде зазначено на інших інтернет-сторінках (п.4.1.).
Договором позики від 30 січня 2019 року передбачено наступне: розмір позики за цим договором становить 308 000,00 грн, що дорівнює еквіваленту 11 000 доларів США 00 центів за курсом 28 грн. 00 коп. за 1 долар США (п.2.1.); позика надається Позичальнику на строк до 30 січня 2022 року включно і має бути повернута Позикодавцю до 30 січня 2022 року включно (п.3.1.); при настанні дати, вказаної в п.3.1. цього договору, Позичальник зобов?язується повернути Позикодавцю позику у розмірі, що зазначений в п.2.1. цього договору, при цьому цей розмір не може бути меншим за еквівалент 11 000 доларів США 00 центів за курсом продажу долару США на Міжбанківському валютному ринку України; для визначення курсу Міжбанківського валютного ринку України буде використовуватися курс продажу долара США за гривні (BID) по міжбанківському курсу гривні згідно даних сайту http://udinform.com з фіксацією курсу закриття продажу долара США за гривню; у випадку відсутності інформації на цій сторінці з будь-яких причин (не працює сайт тимчасово, взагалі відсутня така сторінка на момент повернення, тощо) розмір позики має бути не меншим, ніж еквівалент 11 000 доларів США 00 центів за самим вищим курсом продажу долару США на Міжбанківському валютному ринку України на момент повернення позики, який буде зазначено на інших інтернет-сторінках (п.4.1.).
Договором позики від 18 грудня 2019 року передбачено наступне: розмір позики за цим договором становить 470 000,00 грн, що дорівнює еквіваленту 20 000 доларів США 00 центів за курсом 23 грн. 50 коп. за 1 долар США (п.2.1.); позика надається Позичальнику на строк до 18 грудня 2021 року включно і має бути повернута Позикодавцю до 18 грудня 2021 року включно (п.3.1.); при настанні дати, вказаної в п.3.1. цього договору, Позичальник зобов?язується повернути Позикодавцю позику у розмірі, що зазначений в п.2.1. цього договору, при цьому цей розмір не може бути меншим за еквівалент 20 000 доларів США 00 центів за курсом продажу долару США на Міжбанківському валютному ринку України; для визначення курсу Міжбанківського валютного ринку України буде використовуватися курс продажу долара США за гривні (BID) по міжбанківському курсу гривні згідно даних сайту http://udinform.com з фіксацією курсу закриття продажу долара США за гривню; у випадку відсутності інформації на цій сторінці з будь-яких причин (не працює сайт тимчасово, взагалі відсутня така сторінка на момент повернення, тощо) розмір позики має бути не меншим, ніж еквівалент 20 000 доларів США 00 центів за самим вищим курсом продажу долару США на Міжбанківському валютному ринку України на момент повернення позики, який буде зазначено на інших інтернет-сторінках (п.4.1.).
Також у кожному з цих Договорів зазначені наступні умови: за цим договором Позикодавець позичив та передав у власність Позичальнику грошові кошти (позику) в розмірі, що обумовлений цим договором, а Позичальник прийняв вказані грошові кошти та зобов?язується повернути Позикодавцеві суму грошових коштів (позику) у строк та розмірі, що обумовлені умовами цього договору (п.1.1.); Позикодавець передає, а Позичальник отримує позику в повному розмірі в національній валюті одночасно з підписанням цього договору (п.2.2); строк надання позики може бути подовжено за письмовою згодою Сторін (п.3.2.); позика повертається у готівковій формі у місті Харкові; за погодженням з Позикодавцем позика може бути повернена у будь-який інший зручний для Позикодавця спосіб, що ним погоджений (п.4.2.); позика вважається повернутою після передання Позичальником усього розміру позики, визначеного відповідно до п.4.1. цього договору (п.4.3.); після повернення усього розміру позики у сумі, що зазначена в п.2.1. цього договору, Позикодавець повинен надати Позичальнику відповідну заяву про повний розрахунок, справжність підпису на якій має бути засвідчена нотаріально (п.4.4.); Позичальник має право повертати позику частинами раніше строку, визначеного у п.3.1. цього договору; про часткове повернення позики Позикодавець, за вимогою Позичальника, надає йому заяву із вказанням повернутої суми позики (п.4.5.); за цим договором проценти на суму позики не нараховуються до дати, зазначеної у п.3.1. договору; наступного дня після дати, зазначеної у п.3.1. договору, на суму неповернутої позики нараховуються проценти в розмірі 20% річних від простроченої суми позики за весь період прострочення, які Позичальник зобов'язується сплатити Позикодавцю (п.2.3.) (а.с.8-13).
За розрахунком ОСОБА_1 станом на дати повернення позик, розмір позики, що підлягав поверненню, згідно з умовами п.4.1. Договорів становив: 1 269 000,00 грн за договором позики від 08 листопада 2018 року станом на 08 листопада 2021 року; 312 070,00 грн за договором позики від 30 січня 2019 року станом на 31 січня 2022 року; 545 600,00 грн за договором позики від 18 грудня 2019 року станом на 20 грудня 2021 року.
Також ОСОБА_1 нараховано 20% річних на підставі п.2.3 цих договорів, а саме: за договором позики від 08.11.2018 за період з 09.11.2021 по 23.02.2022 в розмірі 74 401,64 грн, за договором позики від 30.01.2019 за період з 01.02.2022 по 23.02.2022 в розмірі 3932,94 грн, за договором позики від 18.12.2019 за період з 21.12.2021 по 23.02.2022 в розмірі 19 432,33 грн.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 203 наведеного Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Згідно із частинами першою, третьою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
У відповідності до положень статей 6, 11 та 12 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов'язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та постановах Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 369/3340/16-ц (провадження № 61-7418св18), від 06 квітня 2020 року у справі № 464/5314/17 (провадження № 61-10789св18).
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов'язання. Для цього з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.
Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц (провадження № 61-5020св18), від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15 (провадження № 61-42915св18), від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17 (провадження № 61-9694св20).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) вказано «у частині 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов'язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов'язку. Тлумачення абзацу 1 частини першої статті 1046, абзацу 1 частини першої статті 1049 ЦК України дозволяє стверджувати, що законодавцем не забороняється стягнення боргу за договором позики в іноземній валюті. Більше того, цивільним законодавством покладається обов'язок на позичальника повернути те, що він отримав на підставі договору позики. Це підтверджується використанням таких формулювань: «зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості» (абзац 1 частини першої статті 1046 ЦК України); «позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем)» (абзац 1 частини першої статті 1049 ЦК України)».
Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору.
Встановивши, що 08.11.2018, 30.01.2019 та 18.12.2019 ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 у позику грошові кошти у розмірі 1 269 000,00 грн, еквівалент 45 000,00 доларів США, які зобов'язався повернути в строк до 08.11.2021 включно, 308 000,00 грн, еквівалент 11 000,00 доларів США, які зобов'язався повернути в строк до 30.01.2022 та 470 000,00 грн, еквівалент 20 000,00 доларів США, які зобов'язався повернути в строк до18.12.2021, на підтвердження чого укладено договори позики, які нотаріально посвідчені, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про виникнення між сторонами позикових правовідносин та наявності у відповідача обов'язку з повернення отриманих у позику грошових коштів.
У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
В разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, провадження № 14-203цс19).
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 22 жовтня 2025 року клопотання ОСОБА_2 про призначення почеркознавчої експертизи - задоволено, призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити наступне питання: чи виконано підписи від імені ОСОБА_2 в договорі позики від 08 листопада 2018 року, договорі позики від 30 січня 2019 року, договорі позики від 18 грудня 2019 року тією особою, від імені якої вони зазначені, чи іншою особою? Проведення експертизи доручити експертам Харківському НДЕКЦ МВС України (61036, м. Харків, вул. Ковтуна № 34). Попереджено експерта про кримінальну відповідальність по ст.ст.384, 385 КК України. Оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_2 . Витребувано у ОСОБА_1 оригінали договорів позики від 08 листопада 2018 року, від 30 січня 2019 року, від 18 грудня 2019 року. Зобов'язано ОСОБА_2 надати суду вільні зразки його почерку та підписів, а саме 15 документів, які за часом виконання відповідають об'єкту дослідження, рукописний текст та підписи на яких достовірно виконані ОСОБА_2 . Відібрання експерементальних зразків почерку та підписів ОСОБА_2 провести у Харківському апеляційному суді за адресою: АДРЕСА_1 , для чого явку ОСОБА_2 в судове засідання на 19 листопада 2025 року на 14.00 год. визнано обов'язковою. Роз'яснено сторонам, що у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Між тим, в судовому засіданні апеляційного суду 19.11.2025 ОСОБА_2 визнав, що вказані договори він підписував особисто та зазначив, що здійснював повернення коштів
Вважав недоцільним проведення почеркознавчої експертизи.
На підтвердження часткового повернення коштів, відповідач надав роздруківку розрахунку із позначенням «Золота нива», «Кунье», «на 22.12.2021 р.», «Ковальський», на якому, крім іншого, містяться рукописні арифметичні підрахунки.
На думку колегії суддів зазначене не є належним та допустимим доказом повернення грошових коштів відповідачем, оскільки підрахунки не містять прізвищ та підписів осіб, що їх склали. Із змісту вказаного аркуша не вбачається, що в ньому йдеться про повернення боргу за договорами, що є предметом спору.
Крім того, в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 зазначив, що між сторонами існують й інші правовідносини, зокрема, щодо оренди землі.
За таких обставин колегія суддів не вважає доведеним факт часткового повернення боргу відповідачем.
Отже, між учасниками спору виникли правовідносини, що випливають із договорів позики, що підтверджується наданими ОСОБА_1 договорами позики від 08.11.2018, 30.01.2019 та 18.12.2019 та відсутністю відповідних розписок про отримання коштів або відповідних банківських документів про сплату коштів, якими у відповідності до вимог п.4.2-4.5 договорів позики мав би бути підтверджений факт повернення коштів.
Умови договорів позики від 08.11.2018, 30.01.2019 та 18.12.2019 ОСОБА_2 не виконав.
Також колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції були оглянуті оригінали договорів позики від 08.11.2018, 30.01.2019 та 18.12.2019, а матеріали справи містять їх нотаріально посвідчені копії.
Таким чином ОСОБА_2 як позичальник, належним чином взяті на себе зобов'язання за договорами позики не виконав, а тому наявні підстави для стягнення з нього на користь позивача заборгованості за договором позики від 08.11.2018 в заявленому позивачем розмірі 1642500,00 грн, за договором позики від 30.01.2019 в заявленому позивачем розмірі 401500,00 грн, за договором позики від 18.12.2019 в заявленому позивачем розмірі 730000,00 грн.
Щодо 20% річних, колегія суддів виходить з наступного.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 ЦК України).
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18)).
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача 20% річних, які передбачені пунктом 2.3 договорів позики від 08.11.2018, 30.01.2019 та 18.12.2019, за період до введення в Україні воєнного стану.
ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим наявні підстави для застосування частини 2 статті 625 ЦК України, а саме стягнення з нього на користь позикодавця 20% річних за договором позики від 08.11.2018 за період з 09.11.2021 по 23.02.2022 становить 74 401,64 грн, за договором позики від 30.01.2019 за період з 01.02.2022 по 23.02.2022 становить 3932,94 грн, за договором позики від 18.12.2019 за період з 21.12.2021 по 23.02.2022 становить 19 432,33 грн.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова